Лекція 2, питання 1.

Метод математичної індукції

2.1.1 Формулювання методу

Нехай деяке твердження справедливе в кількох окремих випадках.
Розгляд усіх інших випадків або взагалі неможливий, або потребує розгляду
великої кількості випадків. Як же дізнатися, чи буде правильним твердження
в усіх можливих випадках? Це питання іноді вдається розв’язати,
використавши особливий метод міркувань, який називається методом
математичної індукції.
Основна заслуга в розробці цього методу належить французьким
математикам Блезу Паскалю (1623-1662) і Рене Декарту (1596-1650), а також
швейцарському математику Якобу Бернуллі (1654-1705).
В основі методу математичної індукції лежить твердження, яке
називається принципом математичної індукції:
Деяке твердження правильне при будь-якому натуральному n, якщо:
1) воно правильне при n = 1;
2) із правильності цього твердження при будь-якому k слідує, що воно
правильне і при k + 1.
Позначимо Т(n) твердження, яке залежить від натурального числа n.
Доведення методом математичної індукції проводиться за таким
алгоритмом:
1) перевірити правильність твердження Т(1);
2) припустити, що правильним є твердження Т(k), k  1;
3) довести, використовуючи це припущення, що правильним буде
твердження Т(k+1);
4) зробити висновок, що за принципом математичної індукції
твердження Т(n) правильне для будь-якого n  N.
Перший крок алгоритму називається базисом (початком) індукції,
другий крок – припущенням індукції, а третій – індуктивним кроком.
З’ясуємо основу цього методу.
 Поняття натурального числа часто вважається само собою очевидним,
таким, що не потребує пояснення. Проте в сучасній математиці не
допускається використання таких само собою очевидних понять. Кожне
поняття повинно бути означене на основі раніше означених понять. Для
арифметики основними (неозначуваними) поняттями є: одиниця, натуральне
число і " слідувати за", а основними властивостями цих понять – аксіоми,
сформульовані італійським математиком Джузеппе Пеано (1858-1932). Ці
аксіоми такі:
1) для кожного натурального числа n існує одне і тільки одне
натуральне число, що слідує за ним. Це число прийнято позначати n (або
n+1);
2) одиниця є натуральним числом, причому вона не слідує ні за яким
натуральним числом;
3) жодне натуральне число не слідує за двома різними натуральними
числами;
4) якщо множина А містить одиницю і разом з кожним числом k
містить наступне за ним число k (чи k+1), то А містить всі натуральні числа.
Четверту аксіому Пеано називають аксіомою математичної індукції –
саме на ній оснований метод математичної індукції.
Нехай твердження Т(1) – правильне, а з правильності твердження T(k)
слідує правильність твердження T(k+1). Нехай А - множина тих натуральних
чисел, для яких правильне T(n). За припущенням 1А (твердження
правильне при n=1), а з того, що k  A слідує k+1  A (якщо T(n) правильне
при n=k, то воно правильне і при n=k+1). Тоді в силу аксіоми (4) звідси
слідує, що А співпадає з множиною всіх натуральних чисел. Значить, T(n)
правильне для всіх натуральних чисел.
Метод математичної індукції застосовується при розв’язуванні задач
на подільність; задач на знаходження сум; при доведенні тотожностей і
нерівностей. За допомогою цього методу можна вивести формули n-го члена
і суми перших n членів арифметичної і геометричної прогресій. Серед вправ
2
зустрічаються також задачі, пов’язані з рекурентним способом задання
послідовності; за допомогою даного методу розв’язуються деякі геометричні
задачі, а також доводяться тригонометричні тотожності і нерівності.

2.1.2 Застосування методу математичної індукції

при розв’язуванні задач на подільність чисел

Приклад 2.1
Довести, що значення виразу n3 + 5n ділиться на 6, n N.
Доведення.
При n = 1 значення виразу 13 + 51 ділиться на 6.
Припустимо, що на 6 ділиться значення виразу k3 + 5k.
Доведемо, що значення виразу (k+1)3 + 5(k+1) також буде
ділитися на 6.
(k+1)3 + 5(k+1) = k3 + 3k2 + 3k + 1 + 5k + 5 = k3 + 5k + 3k2 + 3k + 6 =
= k3 + 5k + 3k (k + 1) + 6.
(k3 + 5k)  6 (за припущенням), 3k (k + 1) ділиться на 3, а також на 2,
оскільки добуток k (k + 1) двох послідовних натуральних чисел – парний,
тобто 3k (k + 1)  6.
Отже, значення виразу (k+1)3 + 5(k+1) ділиться на 6.
Згідно принципу математичної індукції (n3 + 5n)  6  n  N.

Приклад 2.2
Довести, що значення виразу 7 n 1  8 2 n 1 ділиться на 19 при
будь-якому натуральному n.
Доведення.
Якщо n = 1, то 711  8 211  57 19 .
Припустимо, що для деякого натурального k (k ≥ 1) значення виразу
7 k 1  8 2 k 1 ділиться на 19.

3
 Доведемо, що значення виразу 7 ( k 1)1  8 2 ( k 1)1 також ділиться на 19.
Дійсно,
7 ( k 1)1  8 2 ( k 1) 1  7 k  2  8 2 k 1  7  7 k 1  8 2 k 1 2  7  7 k 1  8 2  8 2 k 1 
 7  7 k 1  64  8 2 k 1  7  7 k 1  7  8 2 k 1  57  8 2 k 1  7(7 k 1  8 2 k 1 )  57  8 2 k 1.
Зважаючи на те, що (7 k 1  8 2 k 1 )19 і (57  8 2 k 1 ) 19 , то і вся сума буде

ділитися на 19, а отже, 7 ( k 1)1  8 2 ( k 1)1 ділиться на 19, тому значення

виразу 7 n 1  8 2 n 1 ділиться на 19 при будь-якому натуральному n.

Приклад 2.3
Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення
виразу 7n23n - 32n кратне 47.
Доведення.
Якщо n = 1, то 723 - 32 = 47  47.
Припустимо, що для деякого натурального значення k (k ≥ 1) значення
виразу 7k23k - 32k ділиться на 47.
Доведемо, що значення виразу 7k+123(k+1) - 32(k+1) ділиться на 47.
7k+123(k+1) - 32(k+1) = 77k23k23 – 32k32 = 567k23k - 932k =
= 56
7 k  23k  32k   47
  
 32 k .
47 47

Оскільки кожний доданок останньої суми ділиться на 47, то і сама

сума, а отже, і значення виразу 7k+123(k+1) - 32(k+1) ділиться на 47.
Згідно принципу математичної індукції значення виразу 7n23n - 32n
ділиться на 47 при будь-якому натуральному значенні n.

Приклад 2.4
Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення
виразу 22n-1 – 9n2 + 21n – 14 ділиться на 27.
Доведення.
Якщо n = 1, то 221-1 – 912 + 211 – 14 = 0  27.
4
 Припустимо, що (22k-1 – 9k2 + 21k – 14)  27.
Доведемо, що на 27 буде ділитися значення виразу
22(k+1)-1 – 9(k+1)2 + 21(k+1) – 14.
22(k+1)-1 – 9(k+1)2 + 21(k+1) – 14 = 22k+1 – 9k2 – 18k – 9 + 21k + 21 – 14=
=22k-1+2 – 9k2 + 3k – 2 = 422k-1 – 9k2 + 3k – 2 =
= 4
2 2k 1  9k 2  21k  14  27
 
k 2  81 .
k  54
27 27 27
27

Таким чином, значення виразу 22(k+1)-1 – 9(k+1)2 + 21(k+1) – 14

ділиться на 27.
Згідно принципу математичної індукції значення виразу
22n-1 – 9n2 + 21n – 14 ділиться на 27 при  n  N.

Приклад 2.5
Якщо n – натуральне число, то n2 – n – парне число.
Рішення.
Скористаємось методом математичної індукції.
1) Якщо n=1, то 12 – 1 = 0 – парне число.
2) Припустимо, що k2 – k – парне число. Доведемо, що
(k+1)2 – (k+1) також парне число.
(k+1)2 – (k+1) = k2 + 2k + 1 – k – 1 = k2 – k + 2k. Сума двох парних
чисел є число парне.
Таким чином, парність n2 – n доведена при n=1, а із парності k2 – k
доведена парність (k+1)2 – (k+1), тому згідно принципу математичної індукції
робимо висновок, що n2 – n набуває парних значень при всіх натуральних
значеннях n.

Приклад 2.6
При будь-якому натуральному n число 2n + 1 – парне.
Доведення.

5
 Нехай це твердження правильне при n = k, тобто число 2k + 1 –
парне. Доведемо, що число 2(k + 1) + 1 – також парне.
Дійсно, 2(k + 1) + 1 = (2k + 1) + 2.
За припущенням число 2k + 1 парне, а тому сума його з числом 2
також буде парним числом.
Отже, твердження правильне при будь-якому натуральному n.
Ми б не прийшли до такого неправильного висновку, якби
переконалися в тому, що число 2n + 1– непарне при n = 1.

Вправи
2.1 Довести, що при  n  N:
а) n3 + 11n ділиться на 6;
б) 72n-1 ділиться на 24;
в) 9n + 3 ділиться на 4;
г) 15n + 6 ділиться на 7;
д) (62n – 1)  35.

2.2 Довести, що:

а) 7n + 9 кратне 8, якщо n – непарне число;
б) 3n + 7 кратне 8, якщо n – парне число.

2.3 Довести, що при  n  N:

а) 1132n + 102n кратне 7;
б) 1413n + 132n кратне 9;
в) 62n + 19n - 2n+1 кратне 17;
г) 523n-2 + 33n-1 кратне 19;
д) 11n+2 + 122n+1 кратне 133.

2.4 Довести, що 4n - 3n – 7 кратне 84, якщо n – парне число.

2.5 Довести, що сума кубів трьох послідовних натуральних чисел

ділиться на 9.
6
 2.1.3 Застосування методу математичної індукції
при розв’язуванні задач на знаходження сум та добутків

Приклад 3.1.
Знайти суму перших n чисел натурального ряду.
Розв’язання.
Спочатку знайдемо суми двох, трьох, чотирьох, п’яти перших
натуральних чисел, щоб виявити певну закономірність:
 2 3 
1 + 2 = 3, коли n = 2   3 ;
 2 

 3 4 
1 + 2 + 3 = 6, коли n = 3   6 ;
 2 

 4 5 
1 + 2 + 3 + 4 = 10, коли n = 4   10  ;
 2 

 56 
1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15, коли n = 5   15  .
 2 
Таким чином можна припустити, що
n(n  1)
1 + 2 + 3 + ... + n = .
2
Доведемо цю рівність методом математичної індукції.
1  (1  1)
Якщо n = 1, то 1  - правильне твердження.
2
Припустимо, що правильною є рівність:
k (k  1)
1  2  3  ...  k  .
2
(k  1)(k  2)
Доведемо, що 1  2  3  ...  (k  1)  .
2
1 + 2 + 3 + ...+(k+1) = 1 + 2 + 3 + k + (k +1) =
k (k  1) k (k  1) 2(k  1) (k  1)(k  2)
  k 1    .
2 2 2 2
Отже, згідно принципу математичної індукції рівність
n(n  1)
1 + 2 + 3 + ... + n = правильна при  n  N.
2

7
 Приклад 3.2.
Знайти суму перших n непарних чисел.
Розв’язання.
Розглянемо послідовні суми непарних чисел:
1, 1 + 3, 1 + 3 + 5, 1 + 3 + 5 + 7, …
Отримаємо числа 1, 4, 9, 16, … , які є квадратами натуральних чисел
1, 2, 3, 4.
Отже, можна припустити, що для будь-якого натурального числа n
правильною буде рівність:
1 + 3 + 5 + … + (2n – 1) = n2.
Доведемо цю рівність методом математичної індукції.
Якщо n = 1, то 1 = 12 – твердження правильне.
Припустимо, що твердження правильне при будь-якому
натуральному k, тобто 1 + 3 + 5 + … + (2(k –1) –1) + (2k – 1) = k2.
Доведемо правильність твердження для k + 1.
1 + 3 + 5 + … + (2(k –1) –1) + (2k –1) + (2(k +1) -1) = k2 + (2(k +1) –1)
= k2 + 2k + 1 = (k +1)2.
Отже, згідно принципу математичної індукції
1 + 3 + 5 + … + (2n – 1) = n2 – правильна рівність при  n N.

Приклад 3.3.
1 1 1 1
Знайти суму S n     ...  .
1 2 2  3 3  4 n(n  1)
Розв’язання.
Спочатку знайдемо суми одного, двох, трьох і чотирьох доданків:
1 1
S1   ;
1 2 2
1 1 1 1 2
S2      ;
1 2 2  3 2 6 3

8
 1 1 1 2 1 3
S3       ;
1  2 2  3 3  4 3 12 4
1 1 1 1 3 1 4
S4        .
1  2 2  3 3  4 4  5 4 20 5
n
Можна припустити, що S n  .
n 1
Для доведення цієї гіпотези використаємо метод математичної
індукції:
1 1
1) Якщо n = 1, то S 1   - твердження правильне.
1 2 2
2) Припустимо, що твердження правильне при n = k (k ≥1), тобто
1 1 1 k
Sk    ...   .
1 2 2  3 k (k  1) k  1
Використовуючи припущення, доведемо, що твердження буде
правильним і при n = k + 1, тобто:
1 1 1 1 k 1 k 1
S k 1    ...     .
1 2 2  3 k (k  1) (k  1)((k  1)  1) (k  1)  1 k  2
1 1 1 1 1 1 1
  ...     ...   
1 2 2  3 (k  1)((k  1)  1) 1  2 2  3 k (k  1) (k  1)((k  1)  1)
1 k 1 k (k  2)  1 k 2  2k  1
 Sk      
(k  1)((k  1)  1) k  1 (k  1)(k  2) (k  1)(k  2) (k  1)(k  2)
(k  1) 2 k 1
  .
(k  1)(k  2) k  2
1 1 1 1 n
Отже, рівність    ...   правильна при будь-
1 2 2  3 3  4 n(n  1) n  1

якому натуральному n.

Деякі твердження справедливі не для всіх натуральних n, а лише для

натуральних n, починаючи з деякого числа m. Такі твердження іноді вдається
довести методом, який дещо відрізняється від самого методу математичної
індукції, але дуже схожим з ним. Він базується на такому принципі:
Твердження правильне при всіх натуральних значеннях n  m, якщо:
9
 1) воно правильне при n = m;
2) із правильності цього твердження при n = k, де k  m, слідує, що
воно правильне і при n = k +1.
Це твердження називається узагальненим принципом математичної
індукції.
Метод, який базується на застосуванні цього принципу, називається
узагальненим методом математичної індукції.
Доведення узагальненим методом математичної індукції
проводиться за таким алгоритмом:
1) перевірити правильність твердження Т(m);
2) припустити, що правильним є твердження T(k), де k ≥ m;
3) довести, що правильним є твердження Т(k+1);
4)зробити висновок, що згідно узагальненого принципу
математичної індукції твердження Т(n) правильне при всіх натуральних
значеннях n ≥ m.

Приклад 3.4.
1 1 1
Знайти добуток Pn  1  1    ...  1  2  , n  2.
 4  9  n 
Розв’язання.
Розглянемо спочатку такі добутки:
1 3 2 1
P2  1    ;
4 4 2 2
 1  1  4 3  1
P3  1  1     ;
 4  9  6 2  3

 1  1  1  5 4 1
P4  1  1  1     .
 4  9  16  8 2  4
n 1
Робимо індуктивне припущення, що Pn  .
2n
Доведемо формулу узагальненим методом математичної індукції.

10
 1 3 2 1
1) Якщо n = 2, то P2  1    .
4 4 22
2) Нехай твердження правильне при n = k (k 2), тобто
 1  1   1  k 1
1  1    ...  1  2   .
 4  9   k  2k
Доведемо, виходячи з цього, що правильним буде твердження:
 1  1   1  (k  1)  1
1  1    ...  1  
2 
, тобто
 4  9   (k  1)  2(k  1)
 1  1   1  k2
1  1    ...  1  
2 
.
 4  9   (k  1)  2(k  1)
 1  1   1   1  1   1  1 
1  1    ...  1    1  1    ...  1  2 1 
2 

2 
 4  9   ( k  1)   4  9   k   ( k  1) 
k 1  1  k  1 k 2  2k  1  1 (k  1)(k  2)  k k2
  1  
2 
 2
 2
 .
2k  (k  1)  2k (k  1) 2k  (k  1) 2(k  1)

n 1
Отже, формула Pn  правильна при всіх натуральних n  2.
2n

Методом математичної індукції доводяться також твердження,

правильні при всіх цілих від’ємних числах, а також твердження, правильні на
множині цілих чисел, починаючи з деякого цілого m (провівши заміну
n = - m ). В останньому випадку доведення будується на наступному
узагальненні принципу математичної індукції.
Деяке твердження Т(n) правильне при всіх цілих n ≥ m, якщо воно:
1) правильне при n = m;
2) із правильності цього твердження при n = k, де k  Z, k  m, слідує,
що воно правильне для n = k +1
Доведення проводиться за таким алгоритмом:
1) перевірити правильність твердження Т(m);
2) припустити, що правильним є твердження T(k), де k ≥ m;

11
3) довести, використовуючи припущення, що правильним є твердження
T(k+1);
4) зробити висновок, що твердження T(n) правильне при всіх цілих
n ≥ m.

Приклад 3.5.
Довести, що 9 n 1  8n  916 при всіх цілих n  -1.
Доведення.
Якщо n = -1, то 9 11  8(1)  9   0 16 .
Припустимо, що 9 k 1  8k  916 ,(k≥ -1).
Доведемо, що 9 k 11  8(k  1)  916 .


9 k 11  8(k  1)  9  9  9 k 1  8k  17  9 9 k 1  8k  9  64
  .
k  64
16 16
16

Кожний з доданків ділиться на 16, тому і вся сума ділиться на 16.

Отже, згідно узагальненого принципу математичної індукції
9 n 1

 8n  9 16 при всіх цілих n  -1.

12