1

Міністерство освіти і науки України

Інститут модернізації змісту освіти
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ІІІ етап Всеукраїнської

олімпіади з математики

Умови та вказівки до розв’язань задач

2 тур

11 лютого 2023 року

Геніальність полягає в умінні

відрізнити важке від неможливого
Наполеон
 2

7 клас
1. Знайдіть значення 𝑥 ∈ [−3, 1], якщо для нього справджується рівність:
|𝑥| 5
= .
|𝑥 − 1| + |𝑥 + 3| 9
20
Відповідь: − 9 .
Розв’язання. З умови 𝑥 ∈ [−3, 1] матимемо, що |𝑥 − 1| + |𝑥 + 3| = 1 − 𝑥 + 𝑥 + 3 = 4. Таким чином
|𝑥| 5 20 20
задана рівність набуває такого вигляду 4 = 9 ⇒ |𝑥 | = 9 ⇒ 𝑥 = ± 9 . З умови, що 𝑥 ∈ [−3, 1] знаходимо
20
шукану відповідь: 𝑥 = − 9 .

2. Відбувся гандбольний матч, де команда брехунів, які завжди брешуть, грає з

командою лицарів, які завжди кажуть правду. У кожній команді брали участь в матчі по
10 гравців. Після матчу кожного гравця обох команд перепитали: "Скільки голів ви
забили?" Деякі учасники відповіли "один", Петрик сказав "два", деякі відповіли "три", а
решта сказали "п’ять". З якої команди був Петрик, якщо лицарі перемогли з рахунком
20: 17?
Відповідь: брехун.
Розв’язання. Якщо Петрик лицар, то кожний з інших членів його команди забили по непарній кількості
голів, оскільки їх усього було 9, то й усі лицарі мали разом забити непарну кількість голів. Тому Петрик
брехун. Залишається показати, що такий варіант розподілу голів справді можливий. Петрик – 17, інші
дев’ятеро брехунів по 0, разом – 17(тоді вони усі збрехали). Лицарі могли забивати таку кількість: двоє
– по 5, один – 3, інші семеро – по 1, разом – 20.

3𝑛
3. Скільки існує цілих значень 𝑛, для яких число є цілим та ділиться націло на 4?
𝑛+5

Відповідь: 4.
Розв’язання. Запишемо це число таким чином:
3𝑛 3𝑛 + 15 − 15 15
= =3− .
𝑛+5 𝑛+5 𝑛+5
Таким чином 𝑛 + 5 має бути дільником 15, тобто дорівнювати одному з чисел ±1, ±3, ±5 та ±15.
Знайдемо ці 8 чисел та перевіримо їх стосовно подільності на 4.
−5 − 15 = −20 – задовольняє, −5 − 5 = −10 – ні; −3 − 5 = −8 – задовольняє, −1 − 5 = −6 – ні;
−5 + 1 = −4 – задовольняє, −5 + 3 = −2 – ні; −5 + 5 = 0 – задовольняє, −5 + 15 = 10 – ні.
Таким чином шуканих чисел 4, а знаходити їх не вимагається.
𝑥
4. Петрик вилетів з Києва о 13: 00 за київським часом і 2
2 4
приземлився в Токіо о 9: 00 за місцевим часом наступного 2 2 6
дня, за тиждень він вилетів о 9: 00 за часом в Токіо і
𝑥 4
прилетів в Київ о 15: 00 за Києвом того ж дня. Яка різниця
3 2 2
в часі між Києвом та Токіо? Зрозуміло, що час перельоту
1 2
обох рейсів однаковий. 2

Відповідь: 7. 4
Розв’язання. Переліт від Києва до Токіо тривав 20 − 𝑎 годин, де 𝑎 – 𝑦
3 𝑦
різниця в часі, на зворотній шлях пішло 6 + 𝑎 годин, тоді з рівності 1
20 − 𝑎 = 6 + 𝑎 ⇒ 𝑎 = 7. Тобто різниця в часі складає 7 годин. Рис. 1

5. На рис. 1 зображений многокутник, у якого позначені довжини майже усіх сторін,

 3

окрім 4-х. Два відрізки мають довжину 𝑥 та ще два відрізки мають довжину 𝑦. Визначіть
довжини цих невідомих відрізків, якщо кожні дві сусідні сторони утворюють прямий
кут.
Відповідь: 𝑥 = 5, 𝑦 = 3.
Розв’язання. Порахуємо суми вертикальних відрізків з двох сторін, вони мають утворювати однакову
довжину:
𝑦 + 1 + 2 + 𝑥 + 1 − 2 + 4 = 1 + 4 + 1 + 2 + 6 ⇒ 𝑦 + 𝑥 = 8.
Аналогічно по горизонталі:
2 + 2 + 2 + 𝑥 = 𝑦 + 3 + 1 + 1 + 3 ⇒ 𝑥 = 𝑦 + 2.
Далі знаходимо шукані значення невідомих відрізків: 𝑥 = 5, 𝑦 = 3.

5.1. Квадрат має довжину сторони 𝑎, що визначається натуральним Рис. 2

числом. Його розрізали на 10 менших квадратів, у кожного з яких
сторона також є натуралньим числом та принаймні 8 з них мають площу 1. Яке
найменше значення може приймати величина 𝑎?
Відповідь: 4.
Розв’язання. На рис. 2 показаний приклад, для якого 𝑎 = 4.
Покажемо, що це найменше можливе значення. Оскільки усього було 10 квадратів, то площа великого
квадрату не менше 10(оскільки сторона кожного маленького квадратика
не менше ніж 1), таким чином 𝑎2 ≥ 10, звідки 𝑎 ≥ 4.

8 клас
1. Цілі числа 𝑎 та 𝑏 задовольняють умови: 𝑎 < 2022 та 2023 <
𝑏. Чому дорівнює число 𝐴 = |𝑎 − 2021| + |𝑏 − 2024| − |𝑎 −
𝑏|?
Відповідь: -3.
Розв’язання. З умови задачі випливає, що 𝑎 ≤ 2021 < 2024 ≤ 𝑏. Звідси матимемо, що
𝐴 = |𝑎 − 2021| + |𝑏 − 2024| − |𝑎 − 𝑏| = 2021 − 𝑎 + 𝑏 − 2024 − (𝑏 − 𝑎) = −3. Рис. 3

2. Числа 1, 2, … , 8 записані на гранях октаедра (рис. 3), по одному числу на кожній грані
і усі числа використані. Для кожної з 6 вершини рахуємо число, що є сумою чисел на
гранях, які містять цю вершину. Виявилося, що у чотирьох з цих вершин суми були
однакові, в п’ятій вершині вийшла сума 16. Яка сума може бути для шостої вершини?
Відповідь: 20.
Розв’язання. Позначимо числа на верхніх гранях послідовно: 𝑎, 𝑏, 𝑐, 𝑑, числа на гранях точно під ними:
𝑥, 𝑦, 𝑧, 𝑡. Тоді значення в вершинах задаються такими сумами:
𝑎 + 𝑏 + 𝑐 + 𝑑, 𝑥 + 𝑦 + 𝑧 + 𝑡, 𝑎 + 𝑏 + 𝑥 + 𝑦, 𝑏 + 𝑐 + 𝑦 + 𝑧, 𝑐 + 𝑑 + 𝑧 + 𝑡, 𝑑 + 𝑎 + 𝑡 + 𝑥.
Якщо подивитися на пари протилежних вершин, то вони не мають жодної спільної грані, а тому їхні
суми складаються з усіх восьми зазначених чисел. Оскільки за умовою рівними є 4 суми, то з них за
принципом Діріхле точно буде принаймні одна пара протилежних вершин. Позначимо ці однакові
суми через 𝑠, тоді для цієї пари протилежних вершин матимемо, що
2𝑠 = 1 + 2 + ⋯ + 8 = 36 ⇒ 𝑠 = 18.
Позначимо невідому суму у вершині через 𝑥, тоді якщо додати усі суми в вершинах, то з одного боку
це буде 4𝑠 + 16 + 𝑥, а з іншого – кожна грань має 3 вершини, тому ця сума дорівнює 3 ∙
(1 + 2 + ⋯ + 8) = 108. Тоді матимемо, що
𝑥 = 108 − 16 − 4𝑠 = 108 − 16 − 4 ∙ 18 = 20.
Побудувати приклад розташування чисел належним чином доволі просто.
 4

3. Знайдіть усі натуральні числа 𝑛, для яких існує натуральне число 𝑘 таке, що для
довільного натурального дільника 𝑑 числа 𝑛 число 𝑑 − 𝑘 також є дільником числа 𝑛,
хоча й не обов’язково додатний.
Відповідь: 𝑛 ≤ 6, а також усі прості 𝑛.
Розв’язання. Якщо 𝑛 – просте число або 1, то шуканим 𝑘 може бути значення 𝑛 + 1.
Для 𝑛 = 4 достатньо покласти 𝑘 = 3.
Для 𝑛 = 6 достатньо покласти 𝑘 = 4.
Нехай тепер складене число 𝑛 > 6. Тоді для числа 𝑛, як дільника 𝑛 матимемо, що число 𝑛 − 𝑘 – дільник
𝑛. Число 𝑛 − 𝑘 – так само дільник 𝑛 і за модулем менший від 𝑛, тому
1 1 1
𝑛 − 𝑘 ≤ 𝑛 ⇒ −𝑘 ≤ − 𝑛 ⇒ 1 − 𝑘 ≤ 1 − 𝑛.
2 2 2
Оскільки
1 1 1 1 1
𝑛 > 6 ⇒ 𝑛 > 1 ⇒ 𝑛 − 𝑛 > 1 ⇒ − 𝑛 > 1 − 𝑛.
6 2 3 3 2
1 1
Таким чином дільник 1 − 𝑘 < − 3 𝑛 або 𝑘 − 1 > 3 𝑛, а тому цей дільник може дорівнювати лише 𝑛 для
1
непарних 𝑛, а для парних – ще може дорівнювати 2 𝑛.
1 1 1
Для другого випадку, якщо 1 − 𝑘 = − 2 𝑛 ⇒ 𝑘 = 1 + 2 𝑛 та 𝑛 − 𝑘 = 2 𝑛 − 1. Але вище ми вже бачили,
1 1 1
що при 𝑛 > 6 немає дільників рівних 2 𝑛 − 1, оскільки наступний за величиною дільник після 2 𝑛 є 3 𝑛,
1 1
але при цьому 3 𝑛 < 2 𝑛 − 1. Це суперечить умові, що 𝑛 − 𝑘 – дільник 𝑛.
Залишається випадок 1 − 𝑘 = −𝑛 ⇒ 𝑘 = 𝑛 + 1. Оскільки 𝑛 – складене, то розглянемо 𝑑 – дільник числа
1
𝑛, що задовольняє умову: 1 < 𝑑 < 𝑛. Тоді 𝑑 − 𝑘 = 𝑑 − 𝑛 − 1 також дільник 𝑛. Оскільки 𝑑 ≤ 2 𝑛, то 𝑑 −
1
𝑛 − 1 ≤ − 2 𝑛 − 1. Але такий дільник є єдиний – це (−𝑛), тобто 𝑑 − 𝑛 − 1 = −𝑛, а тому 𝑑 = 1 –
суперечність.

4. Відомо, що ненульові числа 𝑥, 𝑦 задовольняють умову: 𝑥 3 + 𝑦 3 + 3𝑥 2 𝑦 2 = 𝑥 3 𝑦 3 . Які

1 1
значення може приймати вираз + ?
𝑥 𝑦

Відповідь: −2 та 1.
Розв’язання. Зробимо такі перетворення:
𝑥 3 + 𝑦 3 − 𝑥 3 𝑦 3 = −3𝑥 2 𝑦 2 ⇒
(𝑥 + 𝑦) − 𝑥 𝑦 = 𝑥 + 3𝑥 𝑦 + 3𝑥𝑦 2 + 𝑦 3 − 𝑥 3 𝑦 3 = −3𝑥 2 𝑦 2 + 3𝑥 2 𝑦 + 3𝑥𝑦 2 = 3𝑥𝑦(−𝑥𝑦 + 𝑥 + 𝑦).
3 3 3 3 2

З іншого боку
(𝑥 + 𝑦)3 − 𝑥 3 𝑦 3 = (𝑥 + 𝑦 − 𝑥𝑦)((𝑥 + 𝑦)2 + (𝑥 + 𝑦)𝑥𝑦 + 𝑥 2 𝑦 2 ) =
= (𝑥 + 𝑦 − 𝑥𝑦)(𝑥 2 + 2𝑥𝑦 + 𝑦 2 + 𝑥 2 𝑦 + 𝑥𝑦 2 + 𝑥 2 𝑦 2 )
Останні два вирази можуть дорівнювати один одному за двох умов.
1 1
Перший випадок. 𝑥 + 𝑦 − 𝑥𝑦 = 0 ⇒ 𝑥 + 𝑦 = 1. Помітимо, що числа 𝑥 = 𝑦 = 2 задовільняють умові та
1 1 1 1
+ 𝑦 = 2 + 2 = 1 й ця відповідь досягається.
𝑥
Другий випадок. 𝑥 2 + 2𝑥𝑦 + 𝑦 2 + 𝑥 2 𝑦 + 𝑥𝑦 2 + 𝑥 2 𝑦 2 = 3𝑥𝑦 ⇒
1 1 1
𝑥 2 − 𝑥𝑦 + 𝑦 2 + 𝑥 2 𝑦 + 𝑥𝑦 2 + 𝑥 2 𝑦 2 = 0 ⇒ (𝑥 − 𝑦)2 + 𝑥 2 (𝑦 + 1)2 + 𝑦 2 (𝑥 + 1)2 = 0 ⇒
2 2 2
1 1
𝑥 = 𝑦 = −1 ⇒ + = −2.
𝑥 𝑦
Помітимо, що числа 𝑥 = 𝑦 = −1 задовільняють умові й ця відповідь також досягається.

5. Нехай 𝐷 – середина сторони 𝐵𝐶 трикутника 𝐴𝐵𝐶 та пряма 𝐴𝐷 перетинає описане коло

∆𝐴𝐵𝐶 вдруге у точці 𝐸. Нехай точка 𝑃 симетрична точці 𝐸 відносно точки 𝐷, 𝑄 = 𝐶𝑃 ∩
 5

𝐴𝐵. Доведіть, що якщо точки 𝐴, 𝐶, 𝐷, 𝑄 – циклічні, то 𝐵𝑃 ⊥ 𝐴𝐶.

Розв’язання. Оскільки 𝐵𝐷 = 𝐷𝐶 та 𝑃𝐷 = 𝐷𝐸, то 𝐵𝑃𝐶𝐸 –
паралелограм, звідси ∠𝑃𝐵𝐶 = ∠𝐵𝐶𝐸 = ∠𝐵𝐴𝐸 (рис. 4).
Оскільки точки 𝐴, 𝐶, 𝐷, 𝑄 – циклічні, ∠𝐵𝐴𝐸 = ∠𝑄𝐶𝐵, звідки
∠𝑃𝐵𝐶 = ∠𝑄𝐶𝐵. Оскільки 𝐵𝐷 = 𝐷𝐶, то прямі 𝑃𝐷 та 𝐵𝐶
перпендикулярні та 90° = ∠𝑃𝐷𝐶 = ∠𝐴𝑄𝐶. Оскільки 𝐴𝐷 та
𝐶𝑄 – висоти ∆𝐴𝐵𝐶, тому 𝐵𝑃 – також висота цього
трикутника, що й завершує доведення.

5.1. Заданий прямокутний трикутник 𝐴𝐵𝐶 з

гострим кутом ∠𝐴 = 30° та гіпотенузою 𝐴𝐵 = 20.
Всередині цього трикутника обрана така точка 𝐷,
для якої справджуються такі умови: ∠𝐶𝐷𝐵 = 90°
та ∠𝐴𝐶𝐷 = ∠𝐴𝐵𝐷. Позначимо через 𝐸 точку
перетину прямих 𝐴𝐵 та 𝐶𝐷. Знайдіть довжину 𝐷𝐸.
Відповідь: 5.
Розв’язання. Нехай ∠𝐴𝐶𝐷 = ∠𝐴𝐵𝐷 = 𝑥. Тоді(рис. 5) Рис. 4
90∘ = ∠𝐷𝐸𝐵 + ∠𝐷𝐵𝐸 = ∠𝐴𝐶𝐸 + ∠𝐶𝐴𝐵 + 𝑥 = 30° + 2𝑥 ⇒ 𝑥 = 30°.
Таким чином ∆𝐴𝐶𝐸 – рівнобедрений, а ∆𝐶𝐵𝐸 – рівносторонній,
тому 𝐶𝐵 = 𝐴𝐸 = 𝐵𝐸 = 𝐶𝐸, тобто 𝐶𝐸 = 10 – медіана ∆𝐴𝐵𝐶. У 𝐶
∆𝐶𝐵𝐸 відрізок 𝐵𝐷 – одночасно і бісектриса і висота, тому і
1
медіана, звідки 𝐷𝐸 = 2 𝐶𝐸 = 5.
𝐷

9 клас
𝐴 𝐸 𝐵
Рис. 5
1. Знайдіть значення виразу:

√4 + √8 ∙ √2 + √2 + √2 ∙ √2 − √2 + √2.

Відповідь: 2.
Розв’язання. З формули різниці квадратів матимемо, що:

√4 + √8 ∙ √2 + √2 + √2 ∙ √2 − √2 + √2 = √2 ∙ (2 + √2 ) ∙ √4 − (2 + √2 ) =

= √2 ∙ √2 + √2 ∙ √2 − √2 = √2 ∙ √4 − 2 = 2.

2. Задача 8.2.

3. Задача 8.3.

4. Для довільних дійсних чисел 𝑥, 𝑦, 𝑧, сума будь-яких двох з них відмінна від 1,
доведіть, що справджується нерівність:
(𝑥 2 + 𝑦)(𝑥 + 𝑦 2 ) (𝑦 2 + 𝑧)(𝑦 + 𝑧 2) (𝑧 2 + 𝑥)(𝑧 + 𝑥 2 ) 3
+ + ≥ 2 (𝑥 + 𝑦 + 𝑧 ) − .
(𝑥 + 𝑦 − 1)2 (𝑦 + 𝑧 − 1)2 (𝑧 + 𝑥 − 1)2 4
Для яких 𝑥, 𝑦, 𝑧 може досягатися рівність?
'
 6

3+√7 3−√7
Відповідь: 𝑥 = 𝑦 = 𝑧 = та 𝑥 = 𝑦 = 𝑧 = .
2 2
(𝑥 2+𝑦)(𝑥+𝑦 2 ) 1
Розв’язання. Доведемо спочатку, що ≥ 𝑥 + 𝑦 − 4. Покладемо 𝑥 + 𝑦 = 𝑎, 𝑥𝑦 = 𝑏, тоді треба
(𝑥+𝑦−1)2
довести (оскільки
(𝑥 2 + 𝑦)(𝑥 + 𝑦 2 ) = (𝑥 3 + 𝑦 3 ) + 𝑥𝑦 + (𝑥𝑦)2 = 𝑎3 − 3𝑎𝑏 + 𝑏 + 𝑏2 = 𝑏2 + 𝑏(1 − 3𝑎) + 𝑎3 ,
1 4𝑎 − 1
(𝑥 + 𝑦 − 1)2 = (𝑎 − 1)2 > 0 та (𝑥 + 𝑦 − ) = ),
4 4
що 4(𝑏2 + 𝑏(1 − 3𝑎) + 𝑎3 ) ≥ (𝑎 − 1)2 (4𝑎 − 1), а це простиме перетвореннями зводиться до (2𝑏 −
3𝑎 + 1)2 ≥ 0. Додаючи три аналогічні нерівності доводимо остаточно бажану нерівність.
Рівність досягається за умови 2𝑏 − 3𝑎 + 1 = 0 ⇒ 2𝑥𝑦 − 3(𝑥 + 𝑦) = −1. Так само мають
справджуватися аналогічні дві умови, тому 2𝑦𝑧 − 3(𝑦 + 𝑧) = −1 ⇒ (𝑥 − 𝑧)(2𝑦 − 3) = 0.
3 9
Якщо 𝑦 = 2, то з другого рівняння 2𝑦𝑧 − 3(𝑦 + 𝑧) = −1 ⇒ 3𝑧 − 2 − 3𝑧 = −1 – суперечність.
Таким чином 𝑥 = 𝑦 = 𝑧 ⇒ 2𝑥 2 − 6𝑥 + 1 = 0
3+√7 3−√7
𝑥 = 𝑦 = 𝑧 = 2 та 𝑥 = 𝑦 = 𝑧 = 2 . Неважко переконатись, що за таких значень в кожній з трьох
нерівностей буде досягаттися рівність, а тоді і в головній нерівності

5. У трикутнику 𝐴𝐵𝐶 проведені бісектриси 𝐴𝐴0 , 𝐵𝐵0 та 𝐶𝐶0. Точка 𝐴1 – симетрична

точці 𝐴0 відносно середини сторони 𝐵𝐶. Аналогічно визначаються точки 𝐵1 та 𝐶1.
Описане коло ∆𝐴1𝐵1 𝐶1 перетинає вдруге сторони 𝐵𝐶, 𝐶𝐴 та 𝐴𝐵 ∆𝐴𝐵𝐶 у точках 𝑋, 𝑌 та 𝑍
відповідно. Доведіть що, якщо перпендикуляри до сторін 𝐵𝐶, 𝐶𝐴 та 𝐴𝐵 у точках 𝑋, 𝑌 та
𝑍 відповідно перетинаються в одній точці, то 𝐴𝐵𝐶 – рівнобедрений.
Розв’язання. Спочатку нагадаємо властивість
ізогонально спряжених точок. Ізогональне спряження –
це геометричне перетворення, що отримується
відображенням прямих, що з’єднують початкові точки з
вершинами заданого трикутника відносно бісектрис
кутів цього трикутника. Точки 𝑃 та 𝑃′ називаються
ізогонально спряженими у ∆𝐴𝐵𝐶, якщо ∠𝐴𝐵𝑃 = ∠𝐶𝐵𝑃′,
∠𝐵𝐶𝑃 = ∠𝐴𝐶𝑃′ та ∠𝐶𝐴𝑃 = ∠𝐵𝐴𝑃′.
Лема. Якщо точки 𝑃 та 𝑄 ізогонально спряжені у ∆𝐴𝐵𝐶,
то їх ортогональні проекції на прямі 𝐵𝐶, 𝐴𝐶 та 𝐴𝐵 лежать
на одному колі. Рис. 6

Доведення леми. Нехай 𝑃𝑎 та 𝑄𝑎 – проекції цих точок на пряму 𝐵𝐶, аналогічно визначаються точки 𝑃𝑏 ,
𝑄𝑏 , 𝑃𝑐 та 𝑄𝑐 . Тоді ∠𝐴𝑃𝑏 𝑃𝑐 = ∠𝐴𝑃𝑃𝑐 = ∠𝐴𝑄𝑄𝑏 = ∠𝐴𝑄𝑐 𝑄𝑏 , звідки ∆𝐴𝑃𝑏 𝑃𝑐 ~∆𝐴𝑄𝑐 𝑄𝑏 . Звідси точки 𝑃𝑏 , 𝑄𝑏 ,
𝑃𝑐 та 𝑄𝑐 лежать на деякому колі 𝑘. Центр цього кола лежить на перетині серединних перпендикулярів
до відрізків 𝑃𝑏 𝑃𝑐 та 𝑄𝑏 𝑄𝑐 , а тому це є серединою відрізку 𝑃𝑄. Аналогічно для точок 𝑃𝑏 , 𝑄𝑏 , 𝑃𝑎 та 𝑄𝑎 ,
що й завершує доведення леми.
Нехай перпендикуляри з точок 𝑋, 𝑌 та 𝑍 до відповідних сторін ∆𝐴𝐵𝐶 перетинаються у деякій точці 𝑃.
Точка 𝑄 – ізогональна спряжена точці 𝑃. Тоді з леми випливає, що проекції точки 𝑄 на сторони ∆𝐴𝐵𝐶
– це є точки 𝐴1 , 𝐵1 , та 𝐶1 (рис. 6).
Позначимо 𝐴𝐵 = 𝑐, 𝐵𝐶 = 𝑎, 𝐶𝐴 = 𝑏, тоді з властивостей бісектриси неважко знайти, що
𝑎𝑏
𝐵𝐴1 = 𝐴0 𝐶 = ,
𝑏+𝑐
аналогічно
𝑎𝑐 𝑏𝑐 𝑎𝑏 𝑐𝑎 𝑏𝑐
𝐶𝐴1 = , 𝐶𝐵1 = , 𝐴𝐵1 = , 𝐴𝐶1 = , 𝐵𝐶1 = .
𝑏+𝑐 𝑐+𝑎 𝑐+𝑎 𝑎+𝑏 𝑎+𝑏
Звідси маємо, що
0 = (𝑄𝐵2 − 𝑄𝐶 2 ) + (𝑄𝐶 2 − 𝑄𝐴2 ) + (𝑄𝐴2 − 𝑄𝐵2 ) =
 7

= (𝐵𝐴21 + 𝑄𝐴21 − 𝑄𝐴21 − 𝐶𝐴21 ) + (𝐶𝐵12 + 𝑄𝐵12 − 𝑄𝐵12 − 𝐴𝐵12 ) + (𝐴𝐶12 + 𝑄𝐶12 − 𝑄𝐶12 − 𝐵𝐶12 ) =
= (𝐵𝐴21 − 𝐶𝐴21 ) + (𝐶𝐵12 − 𝐴𝐵12 ) + (𝐴𝐶12 − 𝐵𝐶12 ) =
𝑎2 (𝑏 − 𝑐) 𝑏2 (𝑐 − 𝑎) 𝑐 2 (𝑎 − 𝑏)
= + + =
𝑏+𝑐 𝑐+𝑎 𝑎+𝑏
𝑎4 (𝑏 − 𝑐 ) + 𝑏4 (𝑐 − 𝑎) + 𝑐 4 (𝑎 − 𝑏) − (𝑏 − 𝑐)(𝑐 − 𝑎)(𝑎 − 𝑏)(𝑎𝑏 + 𝑏𝑐 + 𝑐𝑎)
= =
(𝑏 + 𝑐)(𝑐 + 𝑎)(𝑎 + 𝑏)
(𝑏 − 𝑐 )(𝑐 − 𝑎)(𝑎 − 𝑏)(𝑎 + 𝑏 + 𝑐 )2
=− ,
(𝑏 + 𝑐 )(𝑐 + 𝑎)(𝑎 + 𝑏)
що й завершує доведення.

5.1. У прямокутному рівнобедреному трикутнику 𝐴𝐵𝐶 з прямим кутом при вершині 𝐴

та катетами довжиною 3 точка 𝑀 – середина гіпотенузи. Точки 𝐷 та 𝐸 обрані на
сторонах 𝐴𝐶 та 𝐴𝐵 відповідно так, що 𝐴𝐷 > 𝐴𝐸 та чотирикутник 𝐴𝐷𝑀𝐸 – вписаний.
Знайдіть довжину відрізка 𝐶𝐷, якщо відомо, що площа ∆𝐸𝑀𝐷 дорівнює 2.
3−√7
Відповідь: 2 .
Розв’язання. Оскільки 𝐴𝐸𝑀𝐷 – вписаний, то ∠𝐵𝐸𝑀 = ∠𝐴𝐷𝑀, ∠𝐸𝐴𝐷 = 90° = ∠𝐸𝑀𝐷. З того, що
∠𝑀𝐵𝐸 = ∠𝑀𝐴𝐷 = 45° та 𝐵𝑀 = 𝐴𝑀, то ∆𝐵𝐸𝑀 = ∆𝐴𝐷𝑀, звідки випливає, що 𝑀𝐸 = 𝑀𝐷 (рис. 7).
𝑀𝐸 ∙ 𝑀𝐷 𝑀𝐷2
𝑆 (𝐸𝑀𝐷 ) = 2 = = ⇒ 𝑀𝐷 = 𝑀𝐸 = 2.
2 2
З теореми косинусів для ∆𝐴𝐷𝑀 матимемо, що
4 = 𝑀𝐷2 = 𝐴𝐷2 + 𝐴𝑀2 − 2 ∙ 𝐴𝐷 ∙ 𝐴𝑀 ∙ cos 45° ⇒
3 1
оскільки 𝐴𝑀 = 2 , то 𝐴𝐷2 − 3𝐴𝐷 + 2 = 0 ⇒
√
3 ± √7 3 + √7 3 − √7
𝐴𝐷 = ⇒ 𝐴𝐷 = (тому, що 𝐴𝐷 > 𝐴𝐸 ) ⇒ 𝐶𝐷 = .
2 2 2

10 клас 𝐶

1. Знайдіть значення 𝑥, 𝑦, що задовольняють рівності: 𝐷

𝑥 2 + 5𝑦 2 − 2𝑥𝑦 − 12𝑦 + 9 = 0.
𝑀
3
Відповідь: 𝑥 = 𝑦 = 2.
Розв’язання. Перепишемо рівність таким чином:
𝑥 2 + 5𝑦 2 − 2𝑥𝑦 − 12𝑦 + 9
= (𝑥 2 − 2𝑥𝑦 + 𝑦 2 ) + (4𝑦 2 − 12𝑦 + 9)
= (𝑥 − 𝑦)2 + (2𝑦 − 3)2 = 0. 𝐴 𝐸 𝐵
Рис. 7
Таким чином мають одночасно справджуватися умови: 𝑥 − 𝑦 =
3
0 та 2𝑦 − 3 = 0 ⇒ 𝑥 = 𝑦 = 2.

2. В ряд виписане 51 не обов’язково різні натуральні числа, що мають суму 100.

Натуральне число 𝑘 називається презентабельним, якщо його можна подати як суму
декількох послідовних записаних чисел (може одного). Доведіть, що з двох чисел 𝑘 та
100 − 𝑘 принаймні одне є презентабельним, де 1 ≤ 𝑘 ≤ 100.
Розв’язання. Нехай в ряд виписані числа 𝑎1 , 𝑎2 , … , 𝑎51 . Розглянемо коло довжини 100, відмітимо на
ньому послідовно 51 синю точку так, щоб між сусідніми утворилися дуги довжиною 𝑎𝑖 . 𝑖 = 1, 51.
Число 𝑘 – презентабельне якщо існує дуга між синіми точками довжини 𝑘, яка не проходить через
точку, що віповідає значення 0. Якщо початкову точку, що відповідає значенню 0 або 100, позначити
𝐵, то вона потрапляє не більше ніж в одну з дуг – довжини 𝑘 або довжини 100 − 𝑘. Це й робить одне
 8

з чисел 𝑘 та 100 − 𝑘 презентабельним.

Покажемо, що для кожного 𝑘 ≤ 50 є дуга між синіми точками, довжиною 𝑘. Відмітимо решту точок
червоним кольором, таким чином маємо 100 точок, між кожними сусідніми відстань 1. Для 𝑘 = 50 все
очевидно, бо з принципу Діріхле є пара протилежних синіх точок.
Для загального випадку 𝑘 < 50 розглянемо кожну синю точку 𝑋, а також дугу довжини 2𝑘, для якої
точка 𝑋 є серединою цієї дуги, й відмітимо кінці цієї дуги. Таким чином відміченими є 102 точки.
Кожна з них може повторитися не більше як двічі, тому там принаймні 51 різна точка. Оскільки серед
них не більше 49 червоних, тому серед них є сині, яка і стає другим кінцем дуги шуканої довжини. Це
й завершує доведення.

3. По колу розставлені натуральні числа 𝑎1 , 𝑎2 , 𝑎3 , …, 𝑎𝑛 таким чином, що у кожній парі

сусідніх чисел 𝑎𝑖 та 𝑎𝑖+1, 𝑖 = 1, 𝑛 (𝑎1 = 𝑎𝑛+1) одне з чисел ділиться націло на інше. Для
яких 𝑛 ≥ 3 обов'язково існують не сусідні числа з такою самою властивістю?
Відповідь: для непарних 𝑛.
Розв’язання. Покажемо, що для парних 𝑛 таке може не справджуватися. Розглянемо прості числа у
порядку зростання: 𝑝1 < 𝑝2 <. . . < 𝑝𝑛 . Далі визначимо таким чином числа 𝑎𝑖 , 𝑖 = 1, 𝑛. Для непарних
𝑖 = 2𝑘 − 1 покладемо 𝑎2𝑘−1 = 𝑝2𝑘−1 , для парних 𝑖 = 2𝑘 покладемо 𝑎2𝑘 = 𝑝2𝑘−1 𝑝2𝑘 𝑝2𝑘+1 . Одразу
зазначимо, що серед кожних двох сусідніх чисел парне ділиться на непарне, оскільки воно є
множником, що утворює парне число, оскільки 𝑎2𝑘 = 𝑎2𝑘−1 𝑝2𝑘 𝑎2𝑘+1 .
Тепер пересвідчимося, що не сусідні числа не є кратними одне одному. Якщо то непарні числа, то це
просто різні прості числа. Якщо то парні числа, то кожне з них містить унікальне просте число, якого
за побудовою немає в іншому. Для парного та непарного останні міркування так само справджуються.
Нехай 𝑛 – непарне. Доведемо це методом від супротивного. Припустимо, що й тут можлива ситуація,
що подільність націло можлива лише за умовою, що пара чисел є сусіднею. Зауважимо, що на цьому
колі не може існувати такого ланцюжка 𝑎𝑖 ⋮ 𝑎𝑖+1 ⋮ 𝑎𝑖+2 або такого 𝑎𝑖 |𝑎𝑖+1 |𝑎𝑖+2 , оскільки тоді виникає
шукана подільність між собою чисел 𝑎𝑖 та 𝑎𝑖+2 , що йдуть через одне. Таким чином, якщо 𝑎𝑖 ⋮ 𝑎𝑖+1 , то
автоматично 𝑎𝑖 ⋮ 𝑎𝑖−1 . Так само з умови 𝑎𝑖 |𝑎𝑖+1 випливає, що 𝑎𝑖 |𝑎𝑖−1 . Таким чином, без обмеження
загальності вважатимемо, що 𝑎2 ⋮ 𝑎1 та 𝑎2 ⋮ 𝑎3 ⇒ 𝑎3 |𝑎2 та 𝑎3 |𝑎4 ⇒ 𝑎4 ⋮ 𝑎3 та 𝑎4 ⋮ 𝑎5 ⇒ 𝑎5 |𝑎4 та 𝑎5 |𝑎6 …
Наприкінці ми отримаємо, що 𝑎𝑛−1 ⋮ 𝑎𝑛 . Якщо сюди додати 𝑎2 ⋮ 𝑎1 , то виходить, що має
справджуватися водночас 𝑎𝑛 ⋮ 𝑎1 та 𝑎1 ⋮ 𝑎𝑛 , оскільки числа 𝑎1 та 𝑎𝑛 – сусідні. Тоді 𝑎1 = 𝑎𝑛 і шукана
подільність не сусідніх чисел з'являється 𝑎2 ⋮ 𝑎𝑛 = 𝑎1 . Одержана суперечність завершує доведення.
𝐴
4. Задача 9.4.

5. Задача 9.5.
𝐶1
5.1. У трикутнику 𝐴𝐵𝐶 провели медіани 𝐶𝐶1 та 𝐵𝐵1 , що 𝐺 𝐵1
перетинаються в точці 𝐺. Доведіть, що якщо
чотирикутник 𝐴𝐶1𝐺𝐵1 вписаний, то 𝐴𝐵 ∙ 𝐶𝐶1 = 𝐴𝐶 ∙ 𝐵𝐵1 .
Розв’язання. Проведемо третю медіану 𝐴𝐴1 а також середню 𝐵 𝐴1 𝐶
Рис. 8
лінію 𝐵1 𝐶1 (рис. 8). З того, що чотирикутник 𝐴𝐶1 𝐺𝐵1 – вписаний,
випливає, що ∠𝐺𝐴𝐵1 = ∠𝐶𝐶1 𝐵1 = ∠𝐶1 𝐶𝐵. Трикутники 𝐴𝐴1 𝐶 та
1 1
𝐵𝐶𝐶1 мають однакову площу, що дорівнює половині площі ∆𝐴𝐵𝐶, тому 2 𝐴𝐴1 ∙ 𝐴𝐶 sin ∠𝐴1 𝐴𝐶 = 2 𝐶𝐶1 ∙
𝐴𝐶 𝐵𝐶
𝐵𝐶 sin ∠𝐶1 𝐶𝐵 ⇒ 𝐶𝐶 = 𝐴𝐴 .
1 1
𝐴𝐵 𝐵𝐶
Аналогічно отримаємо, що = 𝐴𝐴 . З останніх двох рівностей отримуємо бажане: 𝐶𝐶1 ∙ 𝐴𝐵 = 𝐵𝐵1 ∙
𝐵𝐵1 1
𝐴𝐶.
 9

11 клас
1. Скільки існує точок 𝐴(𝑥, 𝑦) на координатній площині, де 𝑥, 𝑦 – цілі числа, які
задовольняють умові: |𝑥 − 2𝑦 + 3| + |𝑥 + 2𝑦 − 3| < 2?
Відповідь: шуканих точок не існує.
Розв’язання. Кожний з доданків |𝑥 − 2𝑦 + 3| та |𝑥 + 2𝑦 − 3| є цілим та невід’ємним. Тому можливі
такі випадки.
Випадок 1. |𝑥 − 2𝑦 + 3| = 0 та |𝑥 + 2𝑦 − 3| = 0. Звідси маємо, що 𝑥 = 2𝑦 − 3 = 3 − 2𝑦 ⇒ 4𝑦 = 6 –
значення 𝑦 не ціле, суперечність.
Випадок 2. |𝑥 − 2𝑦 + 3| = 1 та |𝑥 + 2𝑦 − 3| = 0. Звідси маємо, що 𝑥 − 2𝑦 + 3 = ±1 та 𝑥 + 2𝑦 − 3 = 0.
Тоді або 𝑥 = 2𝑦 − 2 = 3 − 2𝑦 ⇒ 4𝑦 = 5 – значення 𝑦 не ціле, або 𝑥 = 2𝑦 − 4 = 3 − 2𝑦 ⇒ 4𝑦 = 7 –
значення 𝑦 не ціле, тобто шуканих точок не існує.
Випадок 3. |𝑥 − 2𝑦 + 3| = 0 та |𝑥 + 2𝑦 − 3| = 1. Звідси маємо, що 𝑥 − 2𝑦 + 3 = 0 та 𝑥 + 2𝑦 − 3 = ±1.
Тоді або 𝑥 = 2𝑦 − 3 = 4 − 2𝑦 ⇒ 4𝑦 = 7 – значення 𝑦 не ціле, або 𝑥 = 2𝑦 − 3 = 2 − 2𝑦 ⇒ 4𝑦 = 5 –
значення 𝑦 не ціле, тобто шуканих точок не існує.
Таким чином, шуканих точок не існує.

2. Задача 10.2.

3. Задача 10.3.

4. Нехай 𝑛 ≥ 0 – ціле число, послідовність цілих чисел 𝑎0 , 𝑎1 , 𝑎2 , … визначається таким

чином: 𝑎0 = 𝑛 та ∀𝑘 ∈ 𝑁 𝑎𝑘 – це найменше ціле, що більше за 𝑎𝑘−1, для якого 𝑎𝑘 + 𝑎𝑘−1
є квадратом цілого числа. Доведіть, що існує рівно [√2𝑛] натуральних чисел, які не
можна буде записати у вигляді 𝑎𝑘 − 𝑎𝑙 , де 𝑘 > 𝑙 ≥ 0.
Розв’язання. Нехай 𝑚 = [√2𝑛]. Спочатку покажемо, що послідовність квадратів 𝑎0 + 𝑎1 , 𝑎1 + 𝑎2 , … -
- це послідовність (𝑚 + 1)2, (𝑚 + 2)2 , …, далі покажемо, що різниці 𝑎𝑖 − 𝑎𝑖−1 формують
послідовності сусідніх парних чисел та сусідніх непарних чисел.
За умовою число 𝑎0 + 𝑎1 – це найменше число, що є квадратом і яке більше за 2𝑛. Тому 𝑎0 + 𝑎1 =
(𝑚 + 1)2 . Далі ММІ покажемо, що 𝑎𝑖−1 + 𝑎𝑖 = (𝑚 + 𝑖)2 . База індукції щойно була показана.
1
Припустимо, що 𝑎𝑗−1 + 𝑎𝑗 = (𝑚 + 𝑗)2 , тоді 𝑎𝑗−1 ≥ 2 (𝑚 + 𝑗 − 1)2 . Якщо це не так, то значення 𝑎𝑗
можна було вибрати так, щоб 𝑎𝑗−1 + 𝑎𝑗 = (𝑚 + 𝑗 − 1)2, що суперечить припущенню індукції, тому
1
𝑎𝑗 = (𝑚 + 𝑗)2 − 𝑎𝑗−1 ≤ (𝑚 + 𝑗)2 − (𝑚 + 𝑗 − 1)2 =
2
1 1
= (2𝑚2 + 4𝑚𝑗 + 2𝑗 2 − (𝑚2 + 2𝑚𝑗 + 1 − 2𝑚 − 2𝑗 + 𝑗 2 )) = (𝑚2 + 2𝑚𝑗 + 𝑗 2 − 1 + 2𝑚 + 2𝑗) <
2 2
1 2 1
< (𝑚 + 2𝑚𝑗 + 𝑗 2 + 1 + 2𝑚 + 2𝑗) = (𝑚 + 𝑗 + 1)2 .
2 2
Таким чином 𝑎𝑗 + 𝑎𝑗+1 ≤ (𝑚 + 𝑗 + 1)2 . Більше того, 𝑎𝑗 + 𝑎𝑗+1 > 𝑎𝑗−1 + 𝑎𝑗 = (𝑚 + 𝑗)2 ⇒ 𝑎𝑗 + 𝑎𝑗+1 >
(𝑚 + 𝑗)2 ⇒ 𝑎𝑗 + 𝑎𝑗+1 ≥ (𝑚 + 𝑗 + 1)2 , що й завершує індукційний перехід.
Визначимо тепер 𝑏𝑖 = 𝑎𝑖 − 𝑎𝑖−1 , 𝑖 ≥ 1. Тоді ∀𝑖 ≥ 1
𝑏𝑖+2 − 𝑏𝑖 = (𝑎𝑖+2 − 𝑎𝑖+1 ) − (𝑎𝑖 − 𝑎𝑖−1 ) = (𝑎𝑖+2 + 𝑎𝑖+1 ) + (𝑎𝑖 + 𝑎𝑖−1 ) − 2(𝑎𝑖+1 + 𝑎𝑖 ) =
(𝑚 + 𝑖 + 2)2 + (𝑚 + 𝑖 )2 − 2(𝑚 + 𝑖 + 1)2 = 2.
Звідси маємо такі дві послідовності:
(𝑏1 , 𝑏3 , 𝑏5 , … ) = (𝑏1 , 𝑏1 + 2, 𝑏1 + 4, … ) та (𝑏2 , 𝑏4 , 𝑏6 , … ) = (𝑏2 , 𝑏2 + 2, 𝑏2 + 4, … ).
Оскільки
𝑏2 + 𝑏1 = (𝑎2 − 𝑎1 ) + (𝑎1 − 𝑎0 ) = (𝑎2 + 𝑎1 ) − (𝑎1 + 𝑎0 ) = (𝑚 + 2)2 − (𝑚 + 1)2 = 2𝑚 + 3.
Таким чином 𝑏1 та 𝑏2 – різної парності. З усього описаного вище ми можемо записати усі натуральні
числа, що не менші за 𝑏1 та мають однакову з ним парність у вигляді 𝑎𝑘 − 𝑎𝑘−1 . Аналогічне для усіх
 10

натуральних чисел, не менші за 𝑏2 і мають однакову з ним парність. Неважко зрозуміти, що числа
вигляду 𝑎𝑘 − 𝑎𝑙 , 𝑘 ≥ 𝑙 + 2 не додають нових чисел, оскільки
𝑎𝑘 − 𝑎𝑙 = (𝑎𝑘 − 𝑎𝑘−1 ) + (𝑎𝑘−1 − 𝑎𝑘−2 ) + ⋯ + (𝑎𝑙+1 − 𝑎𝑙 ) = 𝑏𝑘 + 𝑏𝑘−1 + ⋯ + 𝑏𝑙+1 ≥ 𝑏𝑘 + 𝑏𝑘+1 .
Із зв’язку між 𝑏𝑖 ми отримуємо шукане.
Таким чином ми можемо подати належним чином усі натуральні числа парності 𝑏1 , починаючи з нього,
а також – усі натуральні числа парності 𝑏2 , починаючи з нього. Тоді чисел, яких ми не можемо так
1 1
представити усього [2 (𝑏1 − 1)] + [2 (𝑏2 − 1)]. Оскільки числа 𝑏1 та 𝑏2 різної парності, то рівно одна з
цих дробів ціле число. Таким чином
𝑏1 − 1 𝑏2 − 1 𝑏1 − 1 𝑏2 − 1 1 𝑏1 + 𝑏2 − 3
[ ]+[ ]= + − = = 𝑚.
2 2 2 2 2 2
Звідки ми не можемо таким чином подати рівно 𝑚 = [√2𝑛] натуральних чисел.

5. У різносторонньому трикутнику 𝐴𝐵𝐶

точка 𝐼 – інцентр. Другу точку перетину
бісектриси ∠𝐵𝐴𝐶 з описаним колом ∆𝐴𝐵𝐶
позначимо через 𝐷. Пряма, що
перпендикулярна 𝐴𝐷 та проходить через 𝐼
перетинає пряму 𝐵𝐶 у точці 𝐹. Середину
дуги 𝐵𝐶 описаного кола ∆𝐴𝐵𝐶, що містить
точку 𝐴 позначимо через 𝑀. 𝑁 – друга
точка перетину прямої 𝑀𝐼 та описаного
колла ∆𝐼𝐵𝐶. Доведіть, що 𝐹𝑁 – дотична до
описаного кола ∆𝐼𝐵𝐶.
Розв’язання. Розглянемо конфігурацію, для якої
𝐴𝐵 > 𝐴𝐶, та точка 𝐶 розташована між точками 𝐵
та 𝐹 (рис. 9), для інших конфігурацій доведення
аналогічне.
Оскільки ∠𝐷𝐴𝐶 = ∠𝐷𝐴𝐵, точка 𝐷 – середина
дуги 𝐵𝐶 описаного кола ∆𝐴𝐵𝐶, що не містить точку 𝐴, тоді 𝐷𝑀 – діаметр цього кола, Рис. 9
а тому ∠𝐷𝐵𝑀 = 90°. Нехай 𝐷𝑀 ∩ 𝐵𝐶 = 𝐾. Оскільки 𝐷𝑀 – серединний перпендикуляр
𝑀𝐵 𝑀𝐷
до відрізка 𝐵𝐶, то ∠𝐵𝐾𝑀 = 90° = ∠𝐷𝐵𝑀. Тому ∆𝑀𝐾𝐵~∆𝑀𝐵𝐷, звідси випливає, що 𝑀𝐾 = 𝑀𝐵 ⇒ 𝑀𝐵2 =
𝑀𝐾 ∙ 𝑀𝐷.
Оскільки 𝐷 – середина ◡𝐵𝐶, то з теореми про тризуб отримаємо, що точка 𝐷 – центр описаного кола
∆𝐵𝐶𝐼, 𝐷𝐵 – радіус цього кола. Оскільки 𝐷𝐵 ⊥ 𝑀𝐵, а тому 𝑀𝐵 – дотична до цього кола. З теореми про
січні та дотичні маємо, що 𝑀𝐵2 = 𝑀𝐼 ∙ 𝑀𝑁. Разом з раніше одержаною рівністю матимемо, що 𝑀𝐵2 =
𝑀𝐾 ∙ 𝑀𝐷 = 𝑀𝐼 ∙ 𝑀𝑁. Тому 𝑁𝐷𝐾𝐼 – вписаний чотирикутник.
Ми також знаємо, що ∠𝐹𝐼𝐷 = 90° = ∠𝐹𝐾𝐷, тому 𝐷𝐾𝐼𝐹 також вписаний чотирикутник, звідки
випливає, що 𝑁𝐷𝐾𝐼𝐹 – вписаний п’ятикутник. Тому ∠𝐷𝑁𝐹 = 180° − ∠𝐷𝐼𝐹 = 90°. Таким чином пряма
𝑁𝐹 перпендикулярна радіусу 𝐷𝑁 описаного кола ∆𝐵𝐶𝐼, а тому є дотичною до нього.

5.1. Нехай 𝐴𝐵𝐶𝐷 – чотирикутник, що вписаний у коло 𝜔. Пряма, що перпендикулярна

𝐴𝐶 та проходить через точку 𝐷 перетинає 𝐴𝐶 у точці 𝐸 та коло 𝜔 у точці 𝐹. Позначимо
через 𝑙 пряму, що перпендикулярна до 𝐵𝐶 та проходить через точку 𝐹. Пряма, що
проходить через точку 𝐴 та перпендикулірна 𝑙 перетинає 𝑙 у точці 𝐺 та коло 𝜔 у точці
𝐻. Пряма 𝐺𝐸 перетинає 𝐹𝐻 у точці 𝐼 та 𝐶𝐷 у точці 𝐽. Доведіть, що точки 𝐶, 𝐹, 𝐼, 𝐽 –
циклічні.
Розв’язання. Доведення циклічності вказаних точок рівносильне доведенню рівності кутів:
∠𝐶𝐹𝐼 = ∠𝐶𝐽𝐼 або ∠𝐶𝐹𝐼 + ∠𝐶𝐽𝐼 = 180°,
 11

що залежить від конфігурації. Ми доведемо для однієї з конфігурацій, інший випадок – аналогічний.
Оскільки 𝐴𝐹𝐶𝐻 – вписаний, то ∠𝐶𝐹𝐼 = ∠𝐶𝐴𝐻.
Оскільки ∠𝐹𝐸𝐴 = ∠𝐹𝐺𝐴 = 90°. То чотирикутник
𝐴𝐹𝐸𝐺 – вписаний, тому ∠𝐶𝐴𝐻 = ∠𝐸𝐹𝐺 ⇒ ∠𝐶𝐹𝐼 =
∠𝐸𝐹𝐺.
Для завершення доведення нам достатньо
показати, що ∠𝐷𝐽𝐺 = ∠𝐸𝐹𝐺(оскільки тоді ∠𝐶𝐹𝐼 =
∠𝐷𝐽𝐺), а ця рівність кутів рівносильна вписаності
чотирикутника 𝐷𝐺𝐹𝐽.
Оскільки 𝐴𝐹𝐸𝐺 – вписаний, то ∠𝐸𝐺𝐹 = ∠𝐸𝐴𝐹.
Але з того, що 𝐴𝐹𝐶𝐷 – вписаний, то ∠𝐸𝐴𝐹 =
∠𝐶𝐷𝐹 ⇒ ∠𝐸𝐺𝐹 = ∠𝐶𝐷𝐹, що й завершує
доведення циклічності 𝐷𝐺𝐹𝐽.

Рис. 10