§5. Підстановки. Множення підстановок.

Парність
підстановок

Нехай – множини. Відображенням множини у

множину називається закон (правило), який кожному елементу
ставить у відповідність деякій однозначно-визначений елемент .
При цьому множина називається областю визначення
відображення , а множина областю значень відображення .
Відображення називається ін’єктивним або взаємно-
однозначним, якщо
Нехай - відображення ; . Підмножина
називається прообразом елемента при
відображенні . Підмножина називається образом
множини при відображенні . Відображення називається
сур’єктивним (або відображенням «на»), якщо .
Відображення називається бієктивним , якщо воно одночасно є
сур’єктивним і ін’єктивним.

Суперпозиція відображень
і
Нехай , . Тоді можливо визначити відображення

наступним чином:

.
При цьому називається суперпозицією (композицією) або складною
функцією відображень .
 Відображення таке, що називається
тотожнім.

Нехай , відображення називається зворотнім

відображенням до , якщо - тотожне відображення множини .
- тотожне відображення множини .

Теорема 1. Відображення тоді та тільки тоді має

зворотне відображення , коли є бієктивним. ■

Теорема 2. Між скінченними множинами тоді та тільки тоді існує

бієкція, коли ці множини мають однакову кількість елементів. ■

Бієктивне відображення називається підстановкою

множини . У нашому курсі надалі будемо вважати, що – це множина
перших n натуральних чисел і будемо розглядати тільки
підстановки .

Підстановки множини можна задавати за допомогою табличного

завдання функції. Позначимо множину усіх підстановок множини .

Нехай , тоді можна записати за допомогою таблиці:

. При цьому, якщо у підстановці поміняти місцями

стовпці, то підстановка не змінюється: .

Запис підстановки, в якому у першому рядку йдуть числа у порядку
зростання, називається стандартним записом підстановки. При
стандартному записі підстановка повністю визначається своїм нижнім
рядком, в якому розташовані усі числа від 1 до n у деякому порядку. Згідно
шкільного курсу комбінаторики, усяке таке розташування множини
називається перестановкою перших n натуральних чисел, а кількість усіх
таких перестановок дорівнює .
 Оскільки підстановки визначаються перестановкою чисел в її
нижньому рядку, то кількість усіх підстановок також дорівнює .
Кількість елементів скінченної множини позначається . Таким
чином, .

На множині можна визначити операцію множення підстановок за

правилом суперпозиції відображень

, то .

Наприклад, .

Властивості операцій множення підстановок

1. Асоціативність. Для маємо

Доведення. Для маємо

Звідки випливає для і тому

.

■
2. Існування тотожної підстановки.
для .
 Доведення. Нехай тоді для маємо

■
3. Існування зворотної підстановки.

Доведення. , тоді

.
■

Таким чином, для того, щоб знайти для зворотну підстановку ,

треба поміняти місцями рядки в , а потім переставити стовпці отриманої
підстановки так, щоб її запис був стандартним.

4.У загальному випадку множення підстановок не комутативне.

.■

Цикли
 Нехай Підстановка , яка на вибраних числах
діє наступним чином: . При цьому,
інші числа з залишає на місці, називається циклом довжини . При
цьому цикл записують наступним чином: .

Цикл довжини 2 називають транспозицією, де .

Числа, які входять в цикл, називаються числами, які цикл
переставляє.
Два цикли називаються незалежними, які не мають спільних
чисел, що переставляються.
Усяку підстановку можна однозначно записати (розкласти) у
добуток незалежних циклів.

Підстановки, що записані у вигляді добутку незалежних циклів

можна перемножити :

Парність підстановок

Нехай ; - підстановка у стандартному

запису.

Два числа та з нижнього рядку підстановки утворюють

інверсію, якщо , але , тобто більше число розташовано
попереду меншого .
Підстановка називається парною, якщо кількість інверсій у її
нижньому рядку при стандартному записі є числом парним. Якщо ж ця
кількість є числом непарним, то називається непарною.
Підрахунок інверсій йде зліва на право без повторів.
 Приклад .
3 – інверсії з 1 та 2 - 2 інверсії
1 ----------------------------------------------------------
2 -----------------------------------------------------------
5 – інверсії з 4 1 інверсія
4-
7 -інверсії з 6 1 інверсія.

Кількість інверсій 4 тому - парна.

Твердження 1. Нехай ; якщо в нижньому рядку поміняти

місцями 2 числа, то парність підстановки зміниться.

Доведення. Нехай ; припустимо, що

числа і , що міняються місцями, розташовані поруч. Їх
розташування з іншими числами не змінюються при цьому перетворенні, а
тому і кількість інверсій, які утворювали ці числа з іншими, не
змінюватиметься. Якщо і , утворювали інверсію, то після
перестановки вони не будуть утворювати інверсію і навпаки. Таким чином,
кількість інверсій при даному перетворені зміниться на 1, а тому зміниться
парність цієї кількості.

Розглянемо тепер загальний випадок .

Припустимо, що між числами і розташовані k чисел. Спочатку
будемо рухати на місце числа , міняючи місцями сусідні числа.
При цьому міняти сусідні числа треба раз. Далі будемо рухати таким
же чином на місце , при цьому сусідні числа треба міняти
місцями k раз. Таким чином, щоб поміняти місцями і , треба
раз міняти місцями сусідні числа.
 Як показано вище, при кожній такій заміні парність підстановки
змінюється. Тобто, парність змінюється раз. Оскільки -
непарне число, то парність зміниться. ■

Твердження 2. Нехай , - транспозиція.

1) якщо помножити на зліва, то у нижньому рядку підстановки
поміняються місцями числа та ;
2) якщо помножити на справа, то у нижньому рядку підстановки
поміняються місцями числа і та j.
Таким чином, в обох випадках при множені на парність
змінюється.

Доведення. 1). Нехай . Покажемо, що

. Дійсно;
оскільки числа відмінні від та у підстановці переходять в себе (не
змінюються), то їх образи при дії співпадають з їх образами при дії
. За правилом множення підстановок у під буде стояти ,а
під - . Таким чином, нижній рядок відрізняється від нижнього
лише перестановкою чисел та .

2). Нехай . Покажемо, що

Дійсно; оскільки довільне число відмінні від та у підстановці

переходять в себе (не змінюються), то образ числа при дії
співпадає з .. За правилом множення підстановок у під буде
стояти , а під буде . Таким чином, нижній рядок
відрізняється від нижнього лише перестановкою чисел та .■

Теорема 3. Нехай . Тоді можна представити у вигляді

добутку транспозицій, при чому парність кількості транспозицій у
кожному такому розкладі однакова і співпадає з парністю підстановки
.

Доведення. Нехай . Припустимо, що

. Тоді, згідно твердження 2, помноживши справа на
отримаємо підстановку , у якої у нижньому рядку перше число 1,

тобто . Припустимо, що . Тоді,

згідно твердження 2, помноживши справа на , отримаємо

. . переводить 1 в 1, 2 в 2.
Продовжуючи цей процес після множення на деяку кількість транспозицій,
отримаємо тотожну підстановку , тобто

(*).

Зауважимо, що для довільної транспозиції маємо . Тобто,

транспозиція співпадає зі своєю зворотною підстановкою. Тому,
помноживши (*) на отримаємо:

Після скорочень у лівій частині рівності маємо: -

розклад підстановки у добуток транспозицій . Оскільки
транспозиція – не парна підстановка і, за твердженням 2, при множені на
транспозицію парність підстановки змінюється, то парність
співпадає з парністю числа .■

На множині підстановок можна визначити відображення

sign: ; наступним чином

 Тоді з попередньої теореми випливає, що , де -
кількість транспозицій у довільному розкладі у добуток транспозицій,
оскільки парність співпадає з парністю кількості транспозицій у
такому розкладі.

Твердження 3. Нехай . Тоді

1).

2).
Доведення. 1). Розкладемо кожну з підстановок і у добуток
транспозицій.

тоді

- розклад у добуток транспозицій. Оскільки, згідно з

попередньою теоремою, парність співпадає з парністю , парність
співпадає с парністю m, а парність співпадає з парністю , то
згідно з означенням функції маємо:

2). За властивістю 1), , тому

.■

Сукупність усіх парних підстановок з позначають ;

.

Твердження 4. Кількість парних підстановок дорівнює кількості

непарних і співпадає з
 .

Доведення. Нехай – сукупність усіх непарних підстановок з .

і (*)
Згідно попередньої теореми, якщо - транспозиція, то маємо
відображення:

Це відображення має зворотне і тому, за теоремою 1, -

бієкція. Тоді за теоремою 2, і з (*) випливає, що ,
тобто .■