МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

О. О. Дем’яненко,
Л. А. Репета

ВСТУП ДО МАТЕМАТИЧНОГО
АНАЛІЗУ. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ТА
ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ. ПРАКТИКУМ

Навчальний посібник

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для здобувачів ступеня бакалавра
за освітньою програмою «Комп’ютерні технології в біології та медицині»
спеціальності 122 Комп'ютерні науки та інформаційні технології

Електрон не мережне навча льне вида нн я

Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2022
Рецензент Олешко, Т. А., к. ф-м. н, доцент каф. прикладної математики
ФККПІ Національного авіаційного університету
Стогній, В. І., к. ф-м. н, доцент каф. КМФ та ДР, ФМФ НТУУ «КПІ ім. І.
Сікорського»

Відповідальний
редактор Буценко, Ю. П., к. ф-м. н, доцент

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

(протокол № 6 від 24.06.2022 р.)
за поданням Вченої ради ФМФ
(протокол № 3 від 16.06.2022 р.)

В посібнику викладено теоретичний матеріал з теорії границь послідовностей і функцій однієї

змінної, теорії диференціального та інтегрального числення функцій однієї змінної. Значну увагу
приділено методиці розв’язування задач з даних розділів. Для контролю засвоєння матеріалу
пропонується велика кількість вправ для самостійної роботи. Посібник призначений для здобувачів
ступеня бакалавр за спеціальністю 122 Комп'ютерні науки та інформаційні технології, а також,
може бути використаний для інших технічних спеціальностей.

Реєстр. № НП 21/22-926. Обсяг 20,88 авт. арк.

Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
проспект Перемоги, 37, м. Київ, 03056
https://kpi.ua
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготовлювачів
і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 5354 від 25.05.2017 р.

 О. О. Дем’яненко, Л. А. Репета
 КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2022
 Числові послідовності і їх властивості

Розглянемо множину дійсних чисел і кожному натуральному числу n

поставимо у відповідність за певним правилом дійсне число an . Тоді таку
множину дійсних чисел a1, a2 ,..., an ... називають числовою послідовністю.
Позначають числові послідовності одним з символів
an n1 або an 1 або an 
Число an називають загальним або п-им членом послідовності і вважають
послідовність заданою, якщо відомо правило знаходження її загального члена.
Це означає, що для будь-якого номера п можна вказати відповідний член an

Послідовності є функціями натурального аргументу f ( n)  an .

Послідовності можуть бути:
• cталими an  c – для будь-якого номера n загальний член дорівнює одному й
тому ж числу: 1,1,...,1 ;
• монотонно спадними, що означає наступне: для будь-яких номерів таких, що
n1  n2 має місце нерівність an1  an2 ;
1 1 1 1
, 3 , 6 ,..., 3( n1) ,... – монотонно спадна послідовність
2 2 2 2
• монотонно зростаючими, тобто для будь-яких номерів таких, що n1  n2 має
місце нерівність an1  an2 ;
1, 22 ,32 ,..., n 2 ,... – монотонно зростаюча послідовність.
У випадку нестрогих нерівностей послідовності називають
незростаючими – an1  an2 або неспадними – an1  an2 .
Монотонно зростаючі, монотонно спадні, незростаючі і неспадні
послідовності називають монотонними.
Якщо існує таке дійсне число M , що для усіх номерів n виконується
нерівність an  M , то послідовність an  називають обмеженою зверху.
Якщо існує таке дійсне число m , що для усіх номерів n виконується
нерівність an  m , то послідовність an  називають обмеженою знизу.
Узагальненням цих означень є таке. Якщо існує таке дійсне число C  0 ,
що для усіх номерів n модуль загального члена задовольняє нерівність an  C ,
то послідовність an  називають обмеженою. Так, наприклад, є обмеженою
послідовність
1 1 1 1
, 3 , 6 ,..., 3( n1) ,... .
2 2 2 2
Тут за число C  0 можна взяти одиницю.

3
 Якщо ж для будь-якого числа M  0 знайдеться такий член послідовності,
що an  M , то послідовність an  називають необмеженою. Приміром,
послідовність 1, 22 ,32 ,..., n 2 ,... – необмежена.
Послідовність an  називають збіжною, коли n   , якщо вона має
границю, тобто існує таке число A , що для будь-якого як завгодно малого
числа   0 існує номер N  N () , залежний від  , починаючи з якого усі
наступні члени послідовності потрапляють в  – окіл числа A . Символічно це
записують так
lim an  A    0 N  N () : n > N : | an  A |  .
n
При цьому число A називають границею послідовності an  . Якщо такого
числа не існує, то послідовність розбіжна.

Користуючись означенням модуля нерівність | an  A |  можна переписати у

вигляді
  A  an    A .
Цей запис зручно використовувати при доведенні теорем і тверджень.
Нескінченно малою називають послідовність, яка має своєю границею
число ноль, тобто lim an  0 .
n
Критерій існування границі числової послідовності встановлює наступна
теорема.
Теорема. Для того, щоб число A було границею послідовності an  необхідно і
достатньо, щоб нескінченно малою була послідовність  xn   an  A .
Доведення. Необхідність.
Припустімо, що послідовність an  збіжна і її границя lim an  A .
n
Тоді, за означенням,
  0 N  N () : n > N : | an  A |  .
Позначімо  xn   an  A .
Тоді
  0 N  N () : n > N : | xn |   lim xn  0 ,
n
тобто послідовність  xn  - нескінченно мала.
Достатність.
Розглянемо нескінченно малу послідовність  xn   an  A , lim xn  0 .
n
Тоді, за означенням,
  0 N  N () : n > N : | xn |     0 N  N () : n > N : | an  A |  .
Що доводить збіжність послідовності an  і lim an  A .
n
Теорему доведено.
Нескінченно малі послідовності мають наступні властивості.

4
Властивість 1. Сума скінченного числа нескінченно малих послідовностей є
нескінченно малою послідовністю.
Доведемо це твердження для двох послідовностей.
Доведення. Розглянемо нескінченно малі послідовності an n1 , lim an  0,
n

bn n1 , lim bn  0 . За означенням

n

lim an  0    0 N1  N () :n  N1 an  ,
n 2

lim bn  0    0 N 2  N () :n  N 2 an  .
n 2

Виберемо номер N  max  N1, N 2  і розглянемо послідовність an  bn n1 .
Для усіх натуральних n  N обидві нерівності будуть виконуватись і з
урахуванням властивостей модуля дійсного числа
 
an  bn  an  bn     .
2 2

Тобто, послідовність an  bn n1 дійсно, нескінченно мала.
Властивість 2. Добуток скінченного числа нескінченно малих послідовностей є
нескінченно малою послідовністю.
Ця властивість доводиться аналогічно попередній.
Властивість 3. Добуток нескінченно малої послідовності на обмежену є
нескінченно малою послідовністю.

Доведення. Дійсно, нехай bn n1  обмежена. Тоді C  0 , що для n

натуральних bn  C . Послідовність an n1 – нескінченно мала, тобто

lim an  0   0 N  N () :n  N an 
n C
Розглянемо послідовність anbn n1 . Починаючи з nN виконується
нерівність

anbn  an bn  C  ,
C

яка означає, що послідовність anbn n1 є нескінченно малою.
Властивість 4. Добуток нескінченно малої послідовності на сталу величину є
нескінченно малою послідовністю. Ця властивість є наслідком з попередньої.
Якщо для послідовності an n1 і будь-якого числа E  0 існує номер
N : n  N , що an  E , то послідовність an n1 називають нескінченно
великою.

5
 Залежність між нескінченно малою і нескінченно великою
послідовностями встановлює наступна теорема.

Теорема. Для того, щоб послідовність an n1 , an  0 була нескінченно малою,

1
необхідно і достатньо, щоб послідовність   була нескінченно великою.
 an n1
Для доведення цього твердження достатньо записати означення нескінченно
1
малої і нескінченно великої послідовностей і взяти в якості E  .


Властивості збіжних послідовностей

Теорема 1. Збіжна послідовність – обмежена.

Теорема 2. Якщо збігаються послідовності an  , bn  відповідно до чисел A і
 an 
B , то послідовності an  bn  , an  bn  , can  ,   (за умови, що для
 bn 
n bn  0, B  0 ) також збігаються, причому
1) lim ( an  bn )  lim an  lim bn  A  B;
n n n
2) lim(an  bn )  lim an  lim bn  A  B;
n n n

3) limc an  clim an  cA;

n n

an lim an A
n
4) lim( )   .
n bn lim bn B
n
Доведемо, що lim (an  bn )  lim an  lim bn .
n n n
Доведення. Нехай виконуються умови теореми і lim an  A , тобто, за
n
означенням
  
lim an  A    0 N1  N ( ) : n > N1 : | an  A | .
n 2 2 2
lim bn  B , тоді , за означенням
n
  
  0 N 2  N ( ) : n > N 2 : | bn  B | .
2 2 2
Виберемо найбільше з N1, N 2 і розглянемо для довільного   0 модуль різниці.
За властивостями модуля
 
| (an  bn )  ( A  B) || (an  A)  (bn  B) || an  A |  | bn  B |    ,
2 2
Що доводить твердження 1) теореми. Інші твердження доводять аналогічно.

6
Теорема 3. (про граничний перехід) Якщо збіжні послідовності an  , bn  такі,
що для n натуральних an  bn , то lim an  lim bn або A  B .
n n
Доведення. (від супротивного).
Нехай виконуються умови теореми
def
lim an  A   0 N1  N () : n > N1 : | an  A | ,
n
def
lim bn  A    0 N 2  N () : n > N 2 : | bn  B | 
n
і для усіх натуральних n виконується нерівність an  bn .
A B
Припустимо, що A  B . Покладемо   і розглянемо N  max( N1 , N 2 ) .
2
Тоді
  0 N  N () : n > N : | an  A |      A  an    A
A B
або з урахуванням вибраного  
2
A B 3A  B
 an  .
2 2
  0 N 2  N () : n > N 2 : | bn  B |      B  bn    B
 A  3B A B
 bn  .
2 2
A B A B
Маємо, an  bn і  an , bn  , що суперечить умові теореми. Отже,
2 2
припущення A  B не правдиве.
Теорему доведено.
Теорема 4 (про три послідовності). Нехай послідовності an  , bn  , cn  такі,
що an  bn  cn для усіх натуральних n і lim an  lim cn  A , тоді послідовність
n n
bn  також збігається до числа A : lim bn  A .
n
Доведення. Нехай виконуються умови теореми і lim an  lim cn  A , тобто
n n
lim an  A   0 N1  N () : n > N1 : | an  A |  або A    an  A   .
n
lim cn  A   0 N 2  N () : n > N 2 : | cn  A |  або A    cn  A  
n
Розглянемо N  max( N1 , N 2 ) . З урахуванням умови an  bn  cn для усіх
натуральних n  N , маємо
A    an  bn  cn  A   ,
звідки   0 N  max( N1 , N 2 ) : n > N : | bn  A |   lim bn  A .
n
Теорему доведено.

Теорема 5. Збіжна послідовність має єдину границю.

7
Доведення можна провести від супротивного.
Доведення. Припустімо, що послідовність an  збігається до числа A і числа
B , причому A  B . За означенням
lim an  A    0 N1  N () : n > N1 : | an  A |  ,
n
lim an  B    0 N 2  N () : n > N 2 : | an  B | 
n
A B
Виберемо   і номер N  max  N1, N 2  .
2
Тобто, починаючи з N справджуються нерівності
A B A B
| an  A | , | an  B | , де A  B .
2 2
Розглянемо модуль різниці
A B A B
A  B  an  B  A  an  an  B  an  A    A B .
2 2
Одержали A  B  A  B , що неможливо.
Теорему доведено.

Має місце теорема Вейерштрасса. Монотонна обмежена послідовність

має границю.
n
 1
За допомогою цієї теореми встановимо, що послідовність 1   збіжна і
 n
має границею число е.
n
 1
lim 1    e, e  2,718281828....
n  n
n
 1
Для знаходження границі lim 1   скористаємось формулою бінома
n  n
Ньютона
n n1 n(n  1) n2 2 n(n  1)  (n  k  1) nk k
( a  b) n  a n a b a b  ...  a b  ...  b n .
1! 2! k!
1
Якщо a  1, b  , то
n
n
 1 n 1 n(n  1) 1 n(n  1)  (n  k  1) 1 1
1    1   2
 ...  k
 ...  n 
 n 1! n 2! n k! n n
1  1  1  1  2  1  1  2   k  1  1
 1  1  1    1   1    ...   1  1   ... 1    ...  n .
2  n  3!  n  n  k !  n  n   n  n
Останній доданок запишемо наступним чином:
1 n! 1 (n  1)(n  2)...(n  ( n  1)) 1
  .
n n n! n n n! n n1

8
Тоді
n
 1 1  1  1  1  2  1  1  2   n  1 
1    2  1    1  1    ...  1   1   ... 1  
 n 2!  n  3!  n  n  n!  n  n   n 

1 1 1 1 1 1
2   ...   2   2  ...  n1 
2! 3! n! 2 2 2
n 1
1 1 
1    
2   2   1
2  2  1  n1  3 .
1 2
1
2
Маємо,
n
 1
2  1    3 .
 n

 1 n 
Тобто, послідовність 1    обмежена.
 n  n1
n n1 n 1
 1  1   1 
Крім того, 1    1   , оскільки кількість доданків в 1   на
 n   n 1  n 1
n
 1
один більше ніж в 1   , усі доданки додатні і у кожному доданку множник
 n
k k
1  1  , k  1,2,..., n  1 .
n 1 n
Отже, за теоремою Вейєрштрасса послідовність збіжна і збігається до числа,
яке позначають e .
Логарифми за основою е називають натуральними і позначають ln x .
Функцію e x називають експонентою.

Приклади розв’язування типових задач


  n 
1. Записати перші 7 членів послідовності    cos  .
an n1
 4 n1
Розв’язання. Підставляємо замість n номери 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.
 2 2  3 2 4
a1  cos  ; a2  cos  cos  0; a3  cos   ; a2  cos  cos   1;
4 2 4 2 4 2 4
5 2 6 3 7 2
a5  cos   ; a6  cos  cos  0; a7  cos  .
4 2 4 2 4 2
4 6 8
2. Записати формулу можливого загального члена послідовності 1; ; ; ..
5 10 17

9
Розв’язання. Зауважимо, що починаючи з другого члена значення чисельника
вдвічи більше за номер члена. Якщо ж в знаменнику віднимати одиницю, то
залишаться квадрати номера члена послідовності. Отже, можливий загальний
2n
член послідовності an  2 .
n 1
2 2n  1
3. Довести, що число A  є границею послідовності an  . Знайти номер
3 3n  5
2
N () такий, що | xn  |  ,   0,04 для усіх n  N () .
3
Розв’язання. Для доведення запи шемо означення границі послідовності.
Виберемо довільне   0 і знайдемо номер N  N () , такий що для усіх
натуральних n  N виконується нерівність
2n  1 2 2n  1 2 8
         .
3n  5 3 3n  5 3 3(3n  5)
Для усіх натуральних n  2 знаменник дробу додатний, тому ліва частина
нерівності буде завжди справджуватись. Розв’яжемо праву частину і знайдемо
N  N () .
8 8  15  8  15 
 n N   1.
3(3n  5) 9  9 
 8  15 
Отже, для довільного   0 існує номер N    1 , починаючи з якого
 9 
2n  1 2
для всіх членів послідовності справджується нерівність   .
3n  5 3
 8  15  0,04 
Якщо   0,04 , то N     1  24 . ■
 9  0,04 

Знайти границі послідовностей.

3n  1
4. lim .
n 2  5n
3n  1
Розв’язання. Зауважимо, що для n   чисельник і знаменник дробу
2  5n

прямують до нескінченності, тобто маємо невизначенність   . Для того, щоб

позбутись невизначенності винесемо в чисельнику і знаменнику за дужки n в
найбільшому степені
 1 1
n3   3
3n  1 n n   3 (тут враховано, що lim 1  0 ). ■
lim  lim   lim
n 2  5n n  2  n 2  5 5 n n
n  5
n  n

10
 2  n  7n 2 5n  6n 2
5. lim . 6. lim .
n 3n  5 n 2  3n  0,02n3

Приклади 5, 6 розв’язуються аналогічно.

 2 1   2 1 
2 n2  2   7  n 2   7 
2  n  7n n n   lim  n n
5. lim  lim    . ■
n 3n  5 n  5 n 5
n3   3
 n n

5  5 
2 n2   6  n2   6 
5n  6n n  n 
6. lim 3
 lim  lim 
n 2  3n  0,02n n 3  2 3  n  3 2 3 
n  3  2  0,02  n  3  2  0,02 
n n  n n 
5
6
 lim n  0. ■
n  2 3 
n  3  2  0,02 
n n 
1
7. lim 2 (5  7  9  ...  (2n  3)) .
n n
Розв’язання. Зауважимо, що в дужках записано суму п членів арифметичної
a a
прогресії. Перетворимо вираз в дужках за відомою формулою Sn  1 n n .
2
1 1  5  2n  3  4n
lim 2 (5  7  9  ...  (2n  3))  lim 2  n   lim  1. ■
n n n n  2  n n
1 1 1
1   ...  n1
8. lim 6 36 6 .
n 1 1 (1) n1
1   ...  n1
7 49 5
Розв’язання. В чисельнику і знаменнику записано суму п членів геометричної
прогресії. Перетворимо чисельник і знаменник за відомою формулою

Sn 
 
b1 q n  1
.
q 1
Тоді
1 1 1
1   ...  n1
lim 6 36 6 
n 1 1 (1) n1
1   ...  n1
7 49 7

11
 1
n 1
1
6
1
1
6 1 1 6  8 48
 lim  :   .
n ( 1) n 1 5 6 8 7 5  7 35
1
7 n1
1
1
7
1
(тут враховано lim n  0, коли q  1 ). ■
n q

n! ( n  2)!
9. lim .
n 3n( n  1)!


Розв’язання. Маємо невизначенність
   . З урахуванням означення

факторіала, доданок з найменшим факторіалом виносимо за дужки

n! (n  2)! n!1  (n  1)(n  2)  1  (n  1)(n  2)  
lim  lim  lim
n 3n( n  1)! n 3nn!(n  1) n 3n( n  1)
 3 3 
n 2 1   2 
n n  1
 lim   . 
n 2 1 3
3n (1  )
n
 n 2  2 n3  3 
10. lim 
n 3n  1
 2 .
 3n  1 
Розв’язання. Маємо невизначенність      . Зведемо дроби до спільного
знаменника і скористаємось алгоритмом розв’язання прикладів 1-3.

lim 
 n 2  2 n3  3 
 2
    
n 2  2 3n 2  1  n3  3  3n  1
  nlim 
n 3n  1
 3n  1    3n  1 3n 2
 1 
3n 4  7 n 2  2  3n 4  n3  9n  3 n3  7 n 2  9n  1 1
 lim  lim  . 
n 9n3  3n 2  3n  1 n 9n3  3n 2  3n  1 9

11. lim
n
 n  3  n 1 . 
Розв’язання. Маємо невизначенність      . Для того, щоб розкрити її,
помножимо і поділимо вираз у дужці на спряжений. Далі скористаємось
формулою різниці квадратів.

12
  n  3  n 1  n  3  n 1 
lim
n
 
n  3  n  1  lim
n n  3  n 1

 lim
 n  3   n  1  lim 2
 0. 
n n  3  n  1 n n  3  n 1
12. lim n3 ( 3 n  2  3 n  1) .
n
Розв’язання. Приклад подібний до прикладу 11. Маємо невизначенність
   . Для того, щоб розкрити її, доповнимо вираз у дужці до різниці кубів.
Для цього множимо і ділимо дужку на неповний квадрат суми.
lim n3 ( 3 n  2  3 n  1) 
n

n3 ( 3 n  2  3 n  1)( 3 ( n  2) 2  3 n  2 3 n  1  3 (n  1) 2 )
 lim 
n 3 2 3 3 3 2
(n  2)  n  2 n  1  (n  1)
(n  2)  (n  1)
 lim n3 
n 3 2 3 3 3 2
(n  2)  n  2 n  1  (n  1)
3n3
 lim  . 
n 3
(n  2) 2  3 n  2 3 n  1  3 (n  1) 2

2n  3n
13. lim n .
n 2  5  3n

  
Розв’язання. Маємо невизначенність   . Для того, щоб розкрити її
  
винесемо в чисельнику і знаменнику за дужки 3n :
n
n2 
3   1 
2n  3n  3n   1 . 
lim n n
 lim n
n 2  5  3 n 2  5
3n  n  5 
3 
n
2
Тут враховано, що lim n  0 .
n 3

 3 3 3 
14. lim    .
n  1  4 47 (3n  2)(3n  1) 
Розв’язання. Перетворимо суму в дужках. Розглянемо дріб
3 A B 3n( A  B )  A  2 B
   .
(3n  2)(3n  1) 3n  2 3n  1 (3n  2)(3n  1)
Відомо, що два дроби рівні, коли рівні їх чисельники і знаменники.

13
 A  B  0
Отже,   A  1, B  1 .
 A  2 B  3
3
Тоді кожен доданок в дужках можна подати у вигляді різниці
(3n  2)(3n  1)
3 1 1
 
(3n  2)(3n  1) 3n  2 3n  1
і границя дорівнює

 3 3 3  1 1 1 1 1 1 
lim      lim         
n  1  4 47 (3n  2)(3n  1)  n  1 4 4 7 3n  2 3n  1 
 1 
 lim 1    1. 
n  3n  1 

Вправи для самостійної роботи

 1 
1. Записати перші 5 членів послідовностей: а) an   (1) n ;
 2n  1 
 1  3n   3 
б) an    2  ; в) an   arccos  n  .
n  4  2 
2. Записати формулу можливого загального члена послідовностей:
1 2 3 4 1 3 5 7
а) ; ; ; .. б)  ; ;  ; ;...
5 7 9 11 2 4 6 8
1 n 1
3. Довести, що число A  є границею послідовності an  . Знайти номер
4 4n  3
1
N () такий, що | xn  |  ,   0,05 для усіх n  N () .
4
Знайти границі послідовностей:
7n  1 3  3n  4n 2 5n  7 n 2
4. lim . 5. lim . 6. lim .
n 2  9n n 2n  9 n 3  n  0,1n3

1 1 1
1    ...  n1
1 2 4 2
7. lim 2 (1  4  7  ...  (3n  2)) . 8. lim .
n n n 1 1 1
1   ...  n1
5 25 5
2
 n 1 n  3  3
n! ( n  1)!
9. lim . 10. lim   2 .
n 3(n  1)! n 2n  3 2 n  5
 
11. lim
n
 
n  2  n . 12. lim n 2 ( 3 n3  2  3 n3  1) .
n

14
 3n  5n  1 1 1 
13. lim n n
. 14. lim    .
n 3  2  5 n  1  3 35 (2n  1)(2n  1) 

Відповіді.
1 1 1 1 1 2 5 8 11 14 7  13 19 25 31
1. а)  ; ;  ;  . ; б)  ;  ;  ;  ;  ; в) ; ; ; ; .
3 5 7 9 11 5 8 13 20 29 6 6 6 6 6
n n 2n  11 7
2. а) an  ; б) an  ( 1) . 3. N ()  9 . 4. . 5.  . 6. 0 .
2n  3 2n 9
3 8 1 3 1 1
7. . 8. . 9. . 10. . 11. 0 . 12. 1 . 13.  . 14. .
2 5 3 4 2 2

Границя функції у точці

Розглянемо функцію f ( x) , визначену в околі точки x0 , за виключенням,

можливо, самої точки x0 .
Означимо границю функції f ( x) в точці x0 за Гейне.
Число A називають границею функції f ( x) в точці x0 (або при x  x0 ),
якщо для будь-якої послідовності  xn n1 , що збігається до x0 , причому

xn  x0 послідовність значень функції  f ( xn )n1 збігається до числа A .
Цей факт записують так
def
lim f ( x)  A   xn   x0 , n  , xn  x0   f ( xn )  A, n   .
x x0
1
Доведемо, що для функції y  sin не існує границі у точці x  0 .
x
Доведення. Застосуємо означення границі функції у точці за Гейне.

 1  1
Виберемо послідовність  
xn n1    , lim  0, xn  0, n  1,2,... .
 n n1 n n
Тоді послідовність значень

 1 
sin   sin nn1 ,  lim sin n  0 .
 xn n1 n

Виберемо іншу послідовність


 
 1  1
 xnn1     ,  lim 
n
 0, xn  0, n  1,2,...
  2 n   2n
2 n1 2

15
  
 1    
Тоді sin   sin(  2n)  , lim sin(  2 n)  1 .
 xn n1  2 n1 n 2
Для різних послідовностей аргумента, що прямують до нуля одержали
різні границі для послідовностей значень функції. Тому, за означенням границі
1
функції за Гейне випливає, що  lim sin .
x x
Наведемо інше означення границі функції в точці, яке називають
означенням за Коші або означенням на мові “    ”.
Число A називають границею функції f ( x) в точці x0 (або при x  x0 ),
якщо для будь-якого як завгодно малого   0 існує таке число   ()  0 , що
для усіх x :0 | x  x0 |  справджується нерівність | f ( x)  A |  .
У символьній формі це означення записують так
  0   ()  0 x :0 | x  x0 |  f ( x)  A   .
Теорема. Означення границі функції в точці за Коші ї за Гейне
еквівалентні.

Означенню границі функції за Коші можна дати геометричну

інтерпретацію: для усіх аргументів функції f ( x) з   околу точки
x0 x  ( x0  ; x0  ) усі відповідні значення функції лежать у смузі ширини 2
відносно прямої y  A .

A
А

A
O x0   x0 x0   x

Односторонні границі

Для дослідження поведінки функції в околі точки часто користуються

поняттями односторонніх границь.
Число A називають правою границею функції f ( x) в точці x0 , якщо для
будь-якого як завгодно малого   0 існує таке число   ()  0 , що для усіх
x : x 0 x    x0 справджується нерівність | f ( x)  A |  .
Символічно цей факт записують так

16
   0   ()  0 x : x 0 x    x0 f ( x)  A   .
Цей факт записують так
lim f ( x)  lim f ( x)  lim f ( x)  A .
x x0  0 x  x0  x x0
x  x0
Число A називають лівою границею функції f ( x) в точці x0 , якщо для
будь-якого як завгодно малого   0 існує таке число   ()  0 , що для усіх
x : x 0    x  x0 справджується нерівність | f ( x)  A | 
або у символьній формі
  0   ()  0 x : x 0   x  x0 f ( x )  A   .
Цей факт записують так
lim f ( x)  lim f ( x)  lim f ( x)  A .
x x0 0 x x0  x x0
x x0
Теорема. Функція f ( x) в точці x0 має границею число A тоді і тільки тоді,
коли у цій точці існують ліва і права границі, рівні між собою
 lim f ( x)  lim f ( x)  A .
x x0  x  x0 
Нехай функцію f ( x) задано при x  x0 ( x  x0 ) .
Число A називають границею функції f ( x) при x   ( x  ) або на
нескінченності, якщо
  0   0 таке, що для x : x  x0 , x   ( x  x0 , x  )
виконується
f ( x)  A   .
Цей факт записують так
lim f ( x)  A ( lim f ( x)  A) .
x x 
У випадку, коли не має значення знак нескінченності границю записують
так
lim f ( x)  lim f ( x)  A пишуть lim f ( x)  A .
x x x
x
Наприклад, lim 2  0 .
x
Функція f ( x) має своєю границею плюс (або мінус) нескінченність при
x  x0 , якщо для
  0   0 таке, що для x : 0  x  x0  
виконується
f ( x)  ,  f ( x)    .
Цей факт записують так
lim f ( x)   ( lim f ( x)  ) .
x x0 x x0

Якщо lim f ( x )  , то пишуть lim f ( x)   .

x x0 x x0

17
 Функції, для яких lim f ( x)   називають нескінченно великими, коли
x x0
x  x0 .
Функцію ( x) називають нескінченно малою функцією при x  x0 ,
якщо
lim ( x)  0.
x x0
Зауваження. Точка x0 може бути як скінченною, так і нескінченною
величиною.
Якщо функція ( x) ― нескінченно мала величина при x  x0    0  , то
1
функція є нескінченно великою величиною при x  x0 , і навпаки, якщо
 ( x)
1
функція f ( x) ― нескінченно велика величина при x  x0 , то є
f ( x)
нескінченно малою величиною при x  x0 .

Властивості нескінченно малих функцій

Нескінченно малі функції мають властивості, аналогічні відповідним

властивостям нескінченно малих послідовностей:
1) сума скінченного числа нескінченно малих функцій є нескінченно малою
функцією;
2) добуток обмеженої функції або числа на нескінченно малу є нескінченно
малою функцією;
3) добуток нескінченно малих функцій є нескінченно малою функцією;
4) Частка від ділення нескінченно малої функції на функцію, що має відмінну
від нуля границю, є нескінченно малою функцією.
Доведення цих властивостей можна провести спираючись на означення
границі функції за Гейне.
Теорема. (критерій існування границі функції у точці).
Число A є границею функції f ( x) при x  x0 , тоді і тільки тоді, коли функцію
f ( x) можна записати у вигляді f ( x)  A  ( x) , де ( x) – нескінченно мала
функція.
Доведення. Необхідність. Нехай lim f ( x)  A . Тоді для будь-якого числа   0
x x0
існує число   ()  0 таке, що для всіх х, які задовольняють нерівність
| x  a |   , x  a , виконується нерівність
f ( x)  A   ,
або
 f ( x)  A   0  ε .

18
Тобто lim  f ( x)  A   0 . Звідки випливає, що f ( x)  A ― нескінченно мала
x x0
функція при x  x0 . Позначимо її через α(х), тоді f ( x)  A  α(х).
Достатність. Нехай f ( x)  A  α(х), де α(х) ― нескінченно мала функція при
x  x0 , тобто lim α( x)  0 . Це означає, що для будь-якого числа   0 існує
x x0
число   ()  0 таке, що для всіх х, які задовольняють нерівність | x  a |   ,
x  a , виконується нерівність
α( x)  ε .
За умовою α(х) = f ( x)  A . Отже,
f ( x)  A   .
Тоді, за означенням lim f ( x)  A .
x x0
Теорему доведено.

Властивості границь функції у точці, пов’язані з

арифметичними діями

Теорема 1. Нехай функції f ( x), g ( x) мають у точці x0 границі

lim f ( x)  A, lim g ( x )  B .
x x0 x x0
f ( x)
Тоді функції f ( x)  g ( x), f ( x)  g ( x), ( B  0) також мають границі у
g ( x)
точці x0 , причому
lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x)  A  B,
x x0 x  x0 x  x0

lim f ( x)  g ( x)  lim f ( x )  lim g ( x)  A  B,

x x0 x x0 x x0

lim f ( x)
f ( x) x x0 A
lim   ( B  0).
x x0 g ( x) lim g ( x) B
x  x0
Доведемо, що lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x)  A  B.
x x0 x x0 x x0
Доведення. Нехай виконуються умови теореми і
def

lim f ( x)  A    0 1  ()  0 x :0 | x  x0 | 1 f ( x)  A  ,
x x0 2
def

lim g ( x)  B    0  2  ()  0 x :0 | x  x0 |  2 g ( x)  B  .
x x0 2
Для вибраного   0 візьмемо   min(1 , 2 ) і для x :0 | x  x0 | 
розглянемо модуль

19
 ( f ( x)  g ( x))  ( A  B )  ( f ( x)  A)  ( g ( x)  B ) 
 
 f ( x)  A |  | g ( x )  B 
  ,
2 2
що означає lim  f ( x)  g ( x)   lim f ( x)  lim g ( x)  A  B.
x x0 x x0 x x0
Зауваження. Для доведення перерахованих властивостей можна скористатися
означенням границі функції за Гейне.

Доведемо, що lim f ( x)  g ( x)  lim f ( x)  lim g ( x)  A  B .

x x0 x x0 x x0
Доведення. Нехай виконуються умови теореми і
lim f ( x)  A  f ( x)  A  ( x), lim g ( x)  B  g ( x)  B  ( x) ,
x x0 x x0
де ( x), ( x)  нескінченно малі функції.
Тоді
f ( x)  g ( x )  A  B  A  ( x )  B ( x)  ( x) ( x) ,
де три останніх доданка є нескінченно малими, тобто
A  ( x )  B ( x)   ( x)  ( x)   ( x),  ( x )  0, x  x0
і f ( x)  g ( x )  A  B   ( x) .
Звідки, за критерієм існування границі функції у точці випливає твердження
lim f ( x)  g ( x)  lim f ( x)  lim g ( x)  A  B .
x x0 x x0 x x0
Наслідки властивостей границь функції в точці такі:
1) для c  const lim cf ( x)  cA;
x x0
k
2) для k , k  N lim  f ( x)   Ak .
x x0

Властивості границь, пов’язані з нерівностями

Будемо розглядати функції, визначені в околі точки x0 , за виключенням,

можливо, самої точки x0 .
Теорема 2. Нехай в деякому околі точки x0 функції f ( x), g ( x) задовольняють
нерівність f ( x)  g ( x ), x : x  x0   і існують границі lim f ( x)  A,
x x0
lim g ( x)  B . Тоді A  B .
x x0
Теорема 3. Нехай в деякому околі точки x0 функції f ( x), g ( x), h( x)
задовольняють нерівність f ( x)  h( x )  g ( x ), x : x  x0   і існують границі
lim f ( x)  lim g ( x )  A . Тоді існує границя lim h( x)  A .
x x0 x  x0 x x0
Доведення випливають, наприклад, з означення границі функції за Гейне.

20
Теорема 4. Нехай y  f (( x)) складена функція, де y  f (u ), u  ( x) . Нехай
існує границя lim ( x)  A (( x)  A, x  x0 ) і існує границя lim f (u )  B . Тоді у
x x0 u A
точці x0 існує границя складеної функції lim f (( x ))  B .
x x0

Приклади розв’язування типових задач

1
1. З’ясуйте, чи існує lim 3 x .
x0
1
Розв’язання. Знайдемо ліву і праву границі функції y  3x в точці x  0 .
1 1 1 1

lim 3x 3 0
 3  0, lim 3x 3 0
  3   . ■
x0 x0
1
Оскільки ліва і права границі в точці x  0 різні, то у цій точці не існує lim 3 x .
x0
2. Знайдіть границю lim tg x .

x
2
Розв’язання. Знайдемо ліву і праву границі функції y  tg x в точці x   2 .
lim tg x  , lim tg x   .
 
x  x 
2 2
Оскільки ліва і права границі різні, то у точці x   2 границі не існує. ■

Обчисліть границі функцій.

2 x4  2 x  1
3. lim .
x  3 x 4  2 x 2  10 x  5


Розв’язання. Маємо невизначеність вигляду   . Поділивши чисельник

і знаменник на x 4 , дістанемо
2 1
4  4 2
2x  2x  1 x 3
x 2
lim 4 2
 lim  .■
2 10 5
3 2  3  4 3
x 3 x  2 x  10 x  5 x

x x x
4 x2  x  5
4. lim .
x1 x3  1

Розв’язання. У точці x  1 чисельник і знаменник дробу перетворюються в

нуль, тобто число x  1 — корінь чисельника і знаменника. Отже, маємо

21
 0
невизначеність вигляду  0  . Щоб позбутися цієї невизначеності,

яскористаємося таким твердженням.

Якщо Pn ( )  0 , тобто число  — корінь багаточлена
Pn ( x)  a0 x n  a1x n1    an1x  an ,
то багаточлен Pn ( x) можна подати у вигляді
Pn ( x)  ( x  )Qn1 ( x) ,
де Qn1 ( x) — багаточлен (n  1) -го степеня.
У розглядуваному випадку
4 x 2  x  5  ( x  1)(4 x  5) , x3  1  ( x  1)( x 2  x  1) .
Тоді
4 x2  x  5 ( x  1)(4 x  5) 4x  5
  .
x3  1 ( x  1)( x 2  x  1) x 2  x  1
4 x2  x  5 4x  5
Функції f ( x)  і g ( x )  при x  1 тотожно рівні,
x3  1 x2  x  1
45
причому функція g ( x) у точці x  1 визначена: g (1)   3.
111
Оскільки lim f ( x) не залежить від значення функції в самій точці x  x0 , то
x x0

4 x2  x  5 4x  5
lim 3
 lim 2  3. ■
x1 x 1 x1 x  x  1

3  x  2x  6
5. lim .
x1 x2  6x  5
Розв’язання. Підставивши у чисельник і знаменник дробу значення x  1 ,
0
переконаємося, що маємо невизначеність вигляду   . Щоб розкрити цю
0
невизначеність, помножимо чисельник і знаменник на вираз, спряжений до
чисельника. Дістанемо
3  x  2x  6  0  ( 3  x  2 x  6)( 3  x  2 x  6)
lim   lim
 0  x1 ( x 2  6 x  5)( 3  x  2 x  6) 
x1 x2  6x  5
(3  x)  (2 x  6) 3( x  1)
 lim 2  lim 
x1 ( x  6 x  5)( 3  x  2 x  6) x1 ( x  5)( x  1)( 3  x  2 x  6)

1 3 3
 3 lim   . ■
x1 ( x  5)( 3  x  2 x  6) 4  2  2 16

22
 3
8  x2  2
6. lim .
x0 x2
0
Розв’язання. Маємо невизначеність   . Щоб скоротити дріб на множник,
0
який містить невизначеність, звільнимося спочатку у чисельнику від
ірраціональності. Використавши формулу скороченого множення
2 2 3 3
(a  b)(a  ab  b )  a  b , дістанемо
 
3
8  x2  2  0 
 3

8  x2  2  3 8  x2

 
2
 2 3 8  x2  4 

lim     lim
x0 x2  0  x0
 3
(8  x 2 ) 2  2 3 8  x 2  4 x 2 
(8  x 2 )  8 1
 lim  lim 
x0 3
 2 2 3 2
(8  x )  2 8  x  4 x  2 x0
3 2 2
8  x  3
2 8 x 4 2

1 1
  . ■
4  4  4 12

Вправи для самостійної роботи

1
1
1. З’ясуйте, чи існує lim5 x 1 .
2. З’ясуйте, чи існує lim arctg . 3. Знайдіть
x1 x0 x
1 1
границю lim x . 4. Знайдіть границю lim x .
x 2  1 x 3  1

Обчисліть границі функцій

x2  2 x  3 x2  2 x  3 x2  2x  3
5. lim 3 6. lim 7. lim .
x1 x  4 x 2  3 x x3 x3  4 x 2  3 x x0 x3  4 x 2  3 x

x2  2x  3 x2  8x  7 4  x  10  3 x
8. lim 3 . 9. lim . 10. lim .
x x  4 x 2  3 x x1 5  x  2 x  6 x3 x2  x  6
3
4  x2  2 3
5 x  22  3  6 x
11. lim 2 . 12. lim .
x2 x  3 x  10 x1 x 1

Відповіді.
1. Ні. 2. Ні. 3. 0. 4. 1 . 5. 2. 6.  . 7.  . 8. 0. 9. 24 . 10. 1. 11. 1 21 . 12. 1 54 .

23
 Перша важлива границя
Наслідки з першої важливої границі

sin x
Теорема. Існує границя lim  1.
x0 x
Цю границю називають першою важливою границею.
sin x 0
Зазначимо важливий факт: функція у точці x  0 має невизначеність   ,
x 0
тобто при x  0 і чисельник, і знаменник прямують до нуля.
Доведемо теорему користуючись геометричними міркуваннями.

Доведення. Розглянемо одиничне коло і позначимо радіанну міру кута СОВ як х.


Розглянемо випадок, коли 0  x  .
2
С
1
М
х
tg x
sin x
х В
О cos x А 1

Площі трикутників ОМВ, ОСВ та кругового сектора ОМВ задовольняють

подвійну нерівність:
SOMB  Sсект OMB  SOCB .

1 1
Оскільки SOMB  OB  AM  sin x ,
2 2
1 1 1 1
Sсект OMB  OM 2  x  x , SOCB  OB  BC  tg x ,
2 2 2 2
1 1 1
то sin x  x  tg x .
2 2 2

З урахуванням 0  x  ділимо усі частини нерівностей на 2sin x :
2
x 1
1  ,
sin x cos x
або
sin x sin x sin x
cos x   1   cos x    1  1  cos x  1   1  1.
x x x
sin x
Тобто 0  1   1  cos x .
x

24
 x x2
2 
Ураховуючи, що 1  cos x  2sin  (sin   ,   (0; )) маємо
2 2 2

sin x x 2
0 1  .
x 2
x2
Оскільки lim  0 , то за теоремою (про границю проміжної функції)
x0 2
існує границя внутрішньої функції
 sin x  sin x
lim 1    0  lim  1.
x0 0  x  x 00 x

sin x
У випадку, коли x  0 зауважимо що функція f ( x)  парна:
x
sin( x) sin x sin x
 , тому lim  1.
x x x00 x
Тобто, як для додатних, так і для від’ємних значень x існує границя
sin x
lim  1.
x0 x

Наслідки з першої важливої границі.

sin kx
1) lim k;
x0 x
tg kx
2) lim k;
x0 x

arcsin kx
3) lim  k;
x0 x
arctg kx
4) lim k;
x0 x
1  cos x 1
5) lim  .
x0 x2 2
Друга важлива границя
Наслідки з другої важливої границі

x
 1
Теорема. Існує границя lim 1    e.
x  x
Цю границю називають другою важливою границею.
Формула виконується як для x   , так і для x   .

25
 1
Виконуючи заміну  t , дістанемо
x
1
t
lim(1  t )  e,
t 0
яку також називають другою важливою границею.

Доведення.
1. Розглянемо випадок, коли x   .
n
 1
Відомо, що lim 1    e . Позначимо через n цілу частину числа х, тоді
n  n
n  x  n  1 і справджуються нерівності:
1 1 1
  ,
n 1 x n
n x n 1
 1   1  1
1    1    1   .
 n 1  x  n
Зазначимо, що n   , якщо x   .
Тому
n 1
 1 
n  1 

lim 1 
1 
 lim  n 1  e  e ;
 1 
n  n  1  n  1
1  
 n 1
n 1 n
 1  1  1
lim 1    lim 1    1    e  1  e .
n  n n  n  n
За теоремою про границю проміжної функції маємо
x
 1
lim 1    e .
x  x
2. Розглянемо випадок, коли x   .
Зробимо заміну x  t . Тоді
x t t t
 1  1  t   1 
lim 1    lim 1    lim    lim 1   
x  x  t   t  t   t  1  t   t 1
t 1
 1   1 
 lim 1    1   e 1  e .
t   t 1  t 1
Отже, границя існує як при x   , так і при x   .
Друга важлива границя пов’язана з невизначеністю 1  (цей запис
означає, що у виразі u ( x )v ( x ) функція u ( x)  1 , а функція v( x)   , якщо
x  x0 ).

26
Наслідки з другої важливої границі:
x
 k ln 1  x 
1. lim 1    e k ; 2. lim  1;
x  x x0 x

ex  1 log a (1  x) 1
3. lim  1; 4. lim  ;
x0 x x0 x ln a
ax 1 (1  x ) k  1
5. lim  ln a; 6. lim  k.
x0 x x0 x

ln( x  1)
Доведемо, наприклад, що lim  1.
x0 x
Доведення. Дійсно,
1  1
ln( x  1) 1
lim  lim ln( x  1)  lim ln( x  1)  ln  lim( x  1) x   ln e  1.
x
x0 x x0 x x0  x0 
 
ex  1
Доведемо, що lim  1.
x0 x
Доведення. Виконаємо заміну e x  1  t , звідси x  ln(1  t ) . При x  0
e x  1  0 , отже, t  0 .
Тоді
ex  1 t 1 1
lim  lim  lim  1.
x0 x t 0 ln(1  t ) t 0 ln(1  t ) ln(1  t )
lim
t t 0 t

Порівняння нескінченно малих величин

Еквівалентні нескінченно малі функції

Нескінченно малі величини відіграють важливу роль при дослідженні

поведінки функцій і вивченні властивостей функцій.
Дві нескінченно малі величини порівнюють між собою за допомогою
дослідження їх відношення.
Нехай ( x) , ( x) — нескінченно малі функції при x  x0 , тобто
lim ( x)  0 , lim ( x)  0 .
x x0 x x0
Нехай існує границя
( x)
lim  c,
x x0 ( x)

27
де c — дійсне число або ∞.
Тоді:
1) якщо c  0 і c  R , то нескінченно малі функції ( x) і ( x) називають
нескінченно малими одного порядку при x  x0 , при цьому записують:
( x)  О (( x)) ;
2) якщо c  0 , то нескінченно малу ( x) називають нескінченно малою
вищого порядку, ніж ( x) при x  x0 , при цьому записують α(х) = о (( x)) ;
3) якщо c  1 , то нескінченно малі ( x) і ( x) при x  x0 називають
еквівалентними. Це позначають так: ( x) ~ ( x) ;
4) якщо c   , то нескінченно малу ( x) називають нескінченно малою
нижчого порядку, ніж ( x) при x  x0 ;
5) функцію ( x) називають нескінченно малою k -го порядку відносно ( x)
при x  x0 , якщо
( x)
lim  c ( c  0 , c   ).
x x0 (( x )) k

У цьому разі величину c  (( x))k називають головною частиною функції ( x) і

має місце еквівалентність
( x) ~ c  (( x))k .

 ( x)
6) якщо границі lim не існує, то нескінченно малі функції ( x) і ( x)
x x0 ( x )
при x  x0 порівняти не можна.
Зауваження. За такими ж правилами порівнюють нескінченно малі функції
коли x   і x  x0  0 .

Наведемо найважливіші еквівалентні нескінченно малі величини.

Нехай x  0 , тоді справджуються еквівалентності:

x ax 1
x  sin x  tg x  arcsin x  arctg x  e  1  ln(1  x)   log a (1  x)  ln a 
ln a
(1  x)k  1
 .
k
1 1
1  cos x  x 2 або cos x  1  x 2 .
2 2
Властивості еквівалентних нескінченно малих величин

Теорема 1. Якщо ( x)  1 ( x ) , ( x) ~ 1 ( x ) при x  x0 , то

 ( x)  ( x)
lim  lim 1 .
x x0 ( x ) x  x0  ( x )
1

28
Доведення. Нехай ( x) ~ 1 ( x ) , ( x) ~ 1 ( x ) при x  x0 .
Тоді
 ( x) ( x) 1 ( x ) 1 ( x)
lim  lim 
x x0 ( x ) x  x0 ( x )  ( x )  ( x)
1 1
 ( x)  ( x)  ( x)  ( x)  ( x)
 lim lim 1 lim 1  1  1  lim 1  lim 1 .
x x0  ( x) x x0 ( x ) x x0  ( x ) x x0  ( x) x  x0  ( x)
1 1 1 1

Цю властивість використовують при знаходженні границі відношення

двох заданих нескінченно малих функцій. Кожну з них (або лише одну)
замінюють іншою нескінченно малою, яка еквівалентна заданій.
Теорема 2. Сума скінченного числа нескінченно малих різних порядків
еквівалентна нескінченно малій нижчого порядку.
Доведення (проведемо для двох функцій).
Нехай ( x)  0 , ( x)  0 при x  x0 , причому ( x) є нескінченно малою
 ( x)
вищого порядку, ніж ( x) , тобто lim 0.
x x0 ( x )

Тоді
 ( x )  ( x )  ( x )  ( x )
lim  lim   1   lim  1  0  1  1.
x x0 ( x ) x x0  ( x )  x x0 ( x)
Отже, ( x)  ( x)  ( x) при x  x0 .
Для більшого скінченного числа функцій доведення аналогічне.
Теорема 3. Різниця двох еквівалентних нескінченно малих функцій є
нескінченно малою вищого порядку, ніж кожна з цих функцій.
Доведення. Нехай ( x)  0 , ( x)  0 , ( x) ~ ( x) при x  x0 .
Тоді
( x)  ( x)  ( x)  ( x )
lim  lim 1    1  lim 11  0 .
x x0 ( x) x  x0   ( x)  x  x0  ( x )

 ( x )  ( x )
За аналогією отримуємо: lim  0.
x x0 ( x)
Теорема 4. Сума скінченного числа нескінченно великих функцій різних
порядків еквівалентна доданку вищого порядку.

Другу важливу границю а також наслідки з неї використовують для

розкриття невизначеності вигляду 1  .

Приклади розв’язування типових задач

Обчисліть границі.
1  cos x
1. lim .
x0 x2

29
 Розв’язання. Маємо
1  cos x  0  (1  cos x)(1  cos x) sin 2 x
lim     lim  lim 2 
x0 x2  0  x0 x 2 (1  cos x ) x0 x (1  cos x )
2
 sin x  1 1 1
 lim    lim  1  . ■
x0  x  x0 1  cos x 2 2

cos 2 2 x  3cos 2 x  2
2. lim .
x0 x sin 4 x
Розв’язання. Маємо
cos 2 2 x  4cos 2 x  3  0  (cos 2 x  1)(cos 2 x  3)
lim     lim 
x0 x sin 4 x  0  x0 x sin 4 x
1  cos 2 x 2sin 2 x  sin 2 x 4 x 
 2 lim
x 0 x sin 4 x
 2lim
x 0 x sin 4 x
 lim  2    1. ■
x0
 x sin 4 x 
sin 5 x
3. lim .
x sin 6 x

Розв’язання. Насамперед, зауважимо, що в першій важливій границі

аргумент x  0 . Тому для зручності виконаємо заміну   x  t . При цьому,
якщо x   , то t  0 . Тоді
sin 5 x  0  sin 5(   t ) sin(5  5t ) sin5t 5
lim     lim  lim  lim  .
x sin 6 x  0  t 0 sin 6(  t ) t 0 sin(6   6t ) t 0  sin 6t 6
x
4. lim ( x  2) tg.
x2 4
Розв’язання. Маємо невизначеність  0    . Нехай x  2  t , якщо x  2 , то
t  0 . Маємо таку границю
x (2  t )   t 
lim ( x  2)tg  lim t  tg  lim t  tg    
x2 4 t 0 4 t 0 2 4
t t
t  t cos

 lim t   ctg    lim 4   lim t   4  lim 4   4 . ■
t 0  4 t 0 t t 0 t  t 0 sin t 
sin sin
4 4 4
3 x2
 x2
5. lim   .
x  x  1 

Розв’язання. Маємо

30
 3 x2 3 x2 3 x2
 x2   ( x  1)  3   3 
lim    1   lim    lim  1   
x  x  1  x  x 1  x   x 1
x 1 3 3 9 x  6
lim x 1  (3 x 2)
lim x 1 (3 x  2)
 3  3 x1
 lim 1    e x  e x   e 9 . ■
x  x 1
Загалом, якщо потрібно обчислити границю lim (u ( x))v ( x ) , де u ( x)  1 ,
x x0
v( x)   за умови x  x0 , то можна виконати арифметичні перетворення:
1  ( u ( x ) 1) v ( x )

lim (u ( x))v ( x ) u
 lim  (1  (u ( x)  1)) )1 
( x

x x0 x x0  
 
lim ( u ( x )1) v ( x )
e x  x0
 eA .
Якщо u ( x)  1 , v( x)   при x  x0 , то
lim (u ( x))v ( x )  e A ,
x x0

де A  lim (u ( x)  1)v( x) .
x x0
1
sin  x 1


6. lim x 2  5 x  5
x1
 .

Розв’язання. Маємо невизначеність вигляду 1  , для розкриття якої

використаємо формулу lim (u ( x))v ( x )  e A . У розглядуваному випадку
x x0
1
u ( x)  x 2  5 x  5 , v( x)  , u ( x)  1, v( x )   , якщо x  1 .
sin  x  1
Тоді
1 x2  5x  4
x1
 2
A  lim x  5 x  5  1   lim 
sin  x  1 x1 sin  x  1


 lim
 x  4  x  1  lim  x  4   3 .
x1 x 1 x1

1
sin  x 1


Отже, lim x 2  5 x  5
x1
  e A  e3 . ■
Обчисліть границі, використовуючи наслідки з другої важливої границі.
4 x  4 x
7. lim sin x .
x0 2 1
Розв’язання. Маємо

31
 4 x  4 x  0  (4 x  1)  (4 x  1) (4 x  1)  (4 x  1)
lim   lim
 0  x0 2sin x  1  lim =
x0 2sin x  1 x0 ln 2  sin x
sin x
sin x

4 x  1 4 x  1

 lim x  x = ln 4  ln 4  4 . ■
x0 sin x ln 2
ln 2 
x
Тут двічі використано наслідок з другої важливої границі:
ax 1
lim  ln a .
x0 x
8. lim x(ln( x  1)  ln x) .
x

Розв’язання. Маємо
x 1  1
lim x(ln  x  1  ln x)  lim x ln  lim x ln 1      0  
x x x x  x
x x
 1  1
 lim ln 1    ln lim 1    ln e  1 .■
x  x x   x

9. lim log cos x (1  x 2 ) .

x0
Розв’язання. Скористаємось формулою переходу до логарифма з іншою
основою. Маємо
2 ln(1  x 2 )  0  ln(1  x 2 )
lim log cos 2 x (1  x )  lim     lim 2

x0 x0 ln cos 2 x  0  x0 ln(1  2sin x)
ln(1  x 2 ) 2
x
x 2 x2 1
 lim  lim   .■
x0 ln(1  2sin 2 x ) x 0 2sin 2
x 2
2
 (2sin 2 x)
2sin x
5
(2  x)  1
10. lim .
x1 x2  1
Розв’язання. Для зручності виконаємо заміну x  1  t ; якщо x  1 , то t  0 .
Зауважимо, що така заміна не обов’язкова.
Тоді
(2  x)5  1 (1  t )5  1 (1  t )5  1
lim  lim  lim 
x1 x2  1 t 0 (1  t ) 2  1 t 0 t (t  2)

1 (1  t )5  1 1
  lim    5  2,5. ■
2 t 0 t 2

32
Тут використано наслідок з другої важливої границі:
(1  x )k  1
lim k.
x0 x
Обчисліть границі, використовуючи еквівалентності.
sin 5 x
11. lim .
x0 arcsin3x

Розв’язання. Якщо x  0 , то sin 5x  5х, arcsin3x 3х.

Тоді дістаємо
sin 5 x 5x 5
lim  lim  . ■
x0 arcsin3x x 0 3x 3
2
ln (1  x)  sin 3 x  e x  1
12. lim .
x0 arctg 2 x  x  tg 4 x
0
Розв’язання. Маємо невизначеність вигляду  0  . При x0 маємо

еквівалентності:
2
ln (1  x) ~ x , sin 3 x ~ 3 x , e x  1 ~ x 2 , arctg 2 x ~ x 2 , tg 4 x ~ 4 x .
Спираючись на властивості нескінченно малих функцій дістанемо
2
ln (1  x)  sin 3 x  e x  1 x  3x  x 2 4 x  x2
lim  lim 2  lim 2 
x0 arctg 2 x  x  tg 4 x x0 x  x  4 x x 0 x  3 x

4 x 4
 lim  .■
x0 x  3 3
(sin 2 x  sin x)3
13. Обчисліть lim .
x0 tg x  sin x
0
Розв’язання. Маємо невизначеність вигляду   . Розглянемо чисельник. При
0
x  0 sin 2 x ~ 2 x , sin x ~ x , причому sin 2x не еквівалентний sin x , тому
границя не зміниться, якщо (sin 2 x  sin x)3 замінити на x3 . Розглянемо тепер
знаменник. При x  0 функції tg x і sin x між собою еквівалентні. Оскільки
різниця еквівалентних нескінченно малих функцій ( x) і ( x) ― нескінченно
мала вищого порядку, ніж ( x), і ( x) і не дорівнює нулю, не можна у цьому
прикладі знаменник замінити на x  x , або tg x  x , або x  sin x . Перетворимо
знаменник так:
x 2 x 2 x3
tg x  sin x  tg x(1  cos x )  2 tg x sin ~ 2 x   .
2 4 2

33
Отже,
(sin 2 x  sin x)3 x3
lim  lim 3  2 . ■
x0 tg x  sin x x 0 x

2
14. Порівняйте нескінченно малі функції  ( x )  x 2  3 x  2 та ( x)  tg( x  1) при
x  1 .
Розв’язання. Знайдемо границю відношення заданих функцій:
x 2  5x  4  0  x2  5x  4
lim    = lim 
x1 tg( x  1)  0  x1 x  1
( x  1)( x  4)
 lim  lim ( x  4)  3 .
x1 x 1 x1

Отже, функції ( x) і ( x) при x  1 — нескінченно малі одного порядку. ■

1
15. Порівняйте нескінченно малі функції ( x)  x arctg 2
і   x   ( x  3) 1/3 при
x
x .
Розв’язання. Знайдемо границю відношення наведених функцій:
x arctg x 2 x arctg x 2
lim  ( x  3) ~ x, x     lim 
x ( x  3) 1/3 x x 1/3
arctg x 2 2 arctg t t
 lim 4/3
 x  t  lim 2/3
 lim 2/3
 lim t1/3  0 .
x x t 0 t t 0 t t 0

Отже, ( x)  o(( x)) при x   . ■

x
16. Доведіть еквівалентність 1  x  1  , якщо x  0 .
2
Розв’язання. Достатньо показати, що границя відношення цих функцій при
x  0 дорівнює 1. Маємо
1  x 1 1 x 1 1 2
lim  2 lim  2 lim   1. ■
x0 x x 0 x ( 1  x  1) x0 1  x  1 1  1
2
17. Порівняйте нескінченно малі функції ( x)  sin x і ( x)  | x | при x  0 .
sin x x
Розв’язання. lim  lim ;
x0 | x | x0 | x |

sin x x sin x x
lim  lim  1 , lim  lim  1 .
x00 | x | x 00  x x0 0 | x | x0 0 x

Отже, границя відношення заданих функцій при x  0 не існує. Це

означає, що зазначені функції при x  0 порівняти не можна. ■

34
 18. Порівняйте нескінченно великі функції ( x)  x 2  1 та ( x) 
2 x3  3x  4
 при x   .
2x  1
Розв’язання. Оскільки
 1  1
2 2  1  2  2  
x 1 ( x  1)(2 x  1)  x  x
lim 3  lim  lim  1,
x 2 x  3 x  4 x 2 x 3  3 x  4 x 3 4
2 2  3
2x  1 x x
то задані функції при x   еквівалентні. ■

Вправи для самостійної роботи

Обчисліть границі

3arcsin x 1  sin 3 x  cos 2 x 1  sin 3 x x

1. lim . 2. lim 3. lim . 4. lim  3  x  tg .
x0 5x x0 1  sin 3 x  cos 2 x  
x ( x  ) 2 x3 2
2
2
1
2 x 1 x 1 tg  x  2 
cos x  sin x  x 1   2x  7 
5. lim
x
 cos 2 x
6. lim  
x  x  3 
. 7. lim  
x  2 x  3  x2

. 8. lim x 2  3 x  3  .
4
3
x 1
3x  3 x e2 x  e2
x1

9. lim x 2  2 x  2  . 10. lim
x0 9 tg x  1
. 11. lim
x1 sin( x  1)  1
.

(3  x)7  1 (3  2 x)5  1
12. lim x(ln(3 x  1)  ln 3 x) . 13. lim . 14. lim .
x x2 x2  4 x1 x3  1
Обчисліть границі, використовуючи еквівалентності.
e2 x  1 arctg3x ln (1  3 x 2 )  tg5 x  2cos x  2
15. lim . 16. lim . 17. lim .
x0 sin 5 x x0 ln( x  1) x0 2sin 2 x  1  e 4 x
Порівняйте нескінченно малі функції.
2
18.  ( x )  sin 3 x і ( x)  e x  1 при x  0 . 19. ( x)  tg 4 x і ( x)  ln(1  5 x ) при
x  0.
20. Визначте порядок відносно x нескінченно малої
2
 ( x )  e 4 x  1  arcsin( 9  x  3)
Відповіді.
1. 3 5 . 2. 1 . 3. 9 . 4. 2  . 5. 2 2 . 6. e 6 . 7. e 2 . 8. e . 9. e3 . 10. 1 . 11. 2e2 .
12. e1 3 . 13. 7 4 . 14. 10 3 . 15. 2 5 . 16. 3 . 17. 2 . 18. ( x)  o(( x)) . 19.
( x)  O(( x )) . 20. 2 .

35
 Неперервність функції в точці. Точки розриву функції

Розглянемо функцію f ( x) , визначену в деякому околі точки x0 .

Функцію f ( x) називають неперервною у точці x0 , якщо у цій точці
границя функції і її значення рівні між собою, тобто
lim f ( x)  f ( x0 ) .
x x0
З урахуванням, що lim x  x0 співвідношення lim f ( x)  f ( x0 ) можна
x x0 x x0
переписати у вигляді
lim f ( x)  f ( lim x) .
x x0 x x0
Це означає, що знаки границі і функції якщо функція неперервна можна
міняти місцями.
Величину
x  x  x0
називають приростом аргументу.
Відповідно, приростом функції у точці x0 називають величину
y  f ( x)  f ( x0  x)  f ( x0 ) .
У таких позначеннях рівність lim f ( x)  f ( x0 ) набуває вигляду
x x0
lim f ( x0 )  0 .
x0
Іншими словами, функцію f ( x) , визначену в деякому околі точки x0
називають неперервною у точці x0 , якщо нескінченно малому приросту
аргументу відповідає нескінченно малий приріст функції.

f ( x0  x)

f ( x0 )

x0 x0  x x

На мові “    ” означення неперервності формулюють так.

Функцію f ( x) , визначену в деякому околі точки x0 називають
неперервною у точці x0 , якщо
  0   0,   () | x : 0 | x  x0 |  | f ( x)  f ( x0 ) |  .
Рівносильним є означення неперервності функції за Гейне.

36
 Функцію f ( x) , визначену в деякому околі точки x0 називають
неперервною у точці x0 , якщо для будь-якої збіжної до x0 послідовності
 xn  відповідна послідовність значень функції  f ( xn ) збігаєься до f ( x0 ) .
Одностороння неперервність функції у точці

Важливими є поняття односторонньої неперервності функції.

Функцію f ( x) , визначена на проміжку (a, x0 ] називають неперервною
ліворуч у точці x0 , якщо
lim f ( x)  f ( x0 ) .
x x0 
Функцію f ( x) , визначену на проміжку [ x0 , b) називають неперервною
праворуч у точці x0 , якщо
lim f ( x)  f ( x0 ) .
x x0 
Справедливе наступне твердження.
Для неперервності функції f ( x) у точці x0 необхідно і достатньо, щоб
вона була непрервною у цій точці ліворуч і праворуч, причому
lim f ( x)  lim f ( x)  f ( x0 ) .
x x0  x  x0 

Приклад. f ( x)  [ x] неперервна справа у точці x0  1 ( f ( x) визначена на 1;2  і

f ( x)  1 на цьому проміжку).

2
1

1 2 x

Загальні властивості неперервних у точці функцій

Наступні теореми встановлюють властивості неперервних функцій. Ці

властивості випливають з означення неперервності і властивостей границь
функцій у точці.
Теорема 1. Якщо функції f ( x), g( x ) неперервні у точці x0 , то функції
f ( x)
f ( x)  g( x), f ( x)  g( x), (g( x0 )  0) також неперервні у цій точці.
g( x)
Цю теорему легко довести користуючись означенням неперервності за Гейне.

37
Теорема 2. Якщо функція f ( x) неперервна у точці x0 , то існує такий окіл
точки x0 , в якому функція f ( x) обмежена.
Доведення. Нехай виконуються умови теореми.
f ( x) неперервна у точці x0 , тоді, за означенням
  0   0,   () x : 0 | x  x0 |  | f ( x)  f ( x0 ) |  .
Остання нерівність рівносильна такій
  f ( x0 )  f ( x )    f ( x0 ) ,
Тобто функція f ( x) обмежена в   околі точки x0 .
Теорему доведено.
Теорема 3. Якщо функція f ( x) неперервна у точці x0 і f ( x0 )  0 , то існує
такий окіл точки x0 , в якому функція f ( x) зберігає свій знак.
Доведення. Нехай виконуються умови теореми.
Нехай f ( x0 )  0 . Покладемо   f ( x0 ) .
Тоді, за означенням
  f ( x0 )   0,   () x : 0 | x  x0 |  | f ( x)  f ( x0 ) | f ( x0 ) 
 0  f ( x)  2 f ( x0 )  f ( x)  0 для усіх x з   околу точки x0 .
Нехай f ( x0 )  0 . Покладемо    f ( x0 ) .
Тоді, за означенням
  f ( x0 )   0,   () | x : 0 | x  x0 |  | f ( x)  f ( x0 ) |  f ( x0 ) 
 2 f ( x0 )  f ( x)  0  f ( x)  0 для усіх x з   околу точки x0 .
Тобто, у будь-якому випадку знак функції зберігається.
Теорему доведено.
Теорема 4. Нехай функція y  f (( x)) , де y  f (u ), u  ( x) –складена функція.
Нехай функція u  ( x) неперервна у точці x0 , а функція y  f (u ) неперервна у
точці u0 , u0  ( x0 ) . Тоді функція y  f (( x)) також неперервна у точці x0 .
Функцію f ( x) називають неперервною на інтервалі (a, b) , якщо вона
непрервна у кожній точці цього інтервалу. Функцію f ( x) називають
неперервною на відрізку [a, b] , якщо вона непрервна на інтервалі (a, b) ,
неперервна зліва у точці b і неперервна справа у точці a .
Точку x0 , в якій функція не є неперервною називають точкою розриву
функції f ( x) .

Класифікація точок розриву

Для точок розриву функції f ( x) введено класифікацію.

Точку x0 називають точкою розриву першого роду, якщо у цій точці
існують односторонні скінченні границі, але в самій точці значення функції не
визначено:

38
  lim f ( x)  ,  lim f ( x)  ,  f ( x0 ) .
x x0  x x0 
Якщо при цьому ліва і права границі рівні між собою
lim f ( x)  lim f ( x ) ,
x x0  x x0 
точку x0 називають точкою усувного розриву.
Так функція f ( x)  [ x] має нескінченне число точок розриву першого роду
типу “стрибка “.
У випадку, коли хоча б одна з односторонніх границь є нескінченною,
точку x0 називають точкою розриву другого роду.

Властивості функцій, неперервних на відрізку

Теорема 1. (перша теорема Вейєрштраса)

Неперервна на відрізку [a, b] функція f ( x) обмежена на ньому.
Тобто існують такі числа c, C , що для x  [a, b]: c  f ( x)  C . При цьому
c називають нижньою, а C верхньою межами функції.
Зауваження. Якщо функція неперервна на інтервалі (a, b) , вона не обов’язково
обмежена на відрізку.
1
Приклад. f ( x)  , x  (0,1) . У точці x  0 функція необмежена.
x
Теорема 2. (друга теорема Вейєрштраса)
Неперервна на відрізку [a, b] функція f ( x) досягає на ньому своїх найбільшого
і найменшого значень.
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Покажемо, що існують такі
точки x1, x2 з відрізку [a, b] , що
max f ( x)  f ( x1 ) і min f ( x)  f ( x2 ) .
x[ a , b ] x[ a , b ]
За теоремою 1 функція f ( x) обмежена на [a, b] . Тоді існують точні верхня і
нижня межі функції:
 sup f ( x)  M ,  inf f ( x)  m .
x[ a , b ] x[ a , b ]

Точною верхньою межею sup f ( x) функції f ( x) називають найменшу

x[ a , b ]
з усіх її верхніх меж.
Точною нижньою межею inf f ( x) функції f ( x) називають найбільшу
x[ a , b ]
з усіх її нижніх меж.
Припустiмо, що в жодній точці x  [a, b] функція не набуває значення M .
Тоді для будь-якого x  [a, b] f ( x)  M .
Розглянемо таку функцію

39
 1
( x) .
M  f ( x)
Функція ( x) неперервна і ( x)  0 для x  [a, b] .
Тоді, за теоремою 1 функція ( x) обмежена на [a, b] . Це означає, що
1 1
c : x  [a, b] ( x)  c   c  f ( x)  M  ,
M  f ( x) c
а це суперечить тому, що sup f ( x)  M .
x[ a , b ]
Тобто припущення, що в жодній точці x  [a, b] функція не набуває
значення M не правильне. Для точної нижньої грані доведення аналогічне.
Теорему доведено.
Теорема 3. (перша теорема Больцано-Коші)
Якщо неперервна на відрізку [a, b] функція f ( x) набуває на його кінцях
значення протилежних знаків f (a ) f (b)  0 , то знайдеться принаймні одна
точка c  (a, b) , що f (c)  0 .
Теорема 4. (друга теорема Больцано-Коші)
Нехай функція f ( x) неперервна на відрізку [a, b] і f (a )  A, f (b)  B , A  B .
Тоді на інтервалі (a, b) функція набуває усіх проміжних значень між A та B .
Теорема 5.
Якщо функція f ( x) неперервна на відрізку [a, b] і строго монотонна, то
обернена функція x  f 1 ( y ) також неперервна і строго монотонна на відрізку
[m, M ] .
Зауваження. Усі елементарні функції неперервні в своїй області
визначення.

Приклади розв’язування типових задач

3x 2  2 x  4
1. Доведіть, що функція f ( x)  неперервна у точці x0  1 .
x3  2
Розв’язання. Знайдемо значення функції у точці x0  1 :
3  12  2  1  4 6
f (1)    2.
13  2 3
Тепер знайдемо границю функції, коли x  1 :
3 x 2  2 x  4 lim3 x 2  lim 2 x  4
x 1 x1
lim 3
  2.
x1 x 2 lim x3  2
x1

40
 Оскільки значення функції в точці x0  1 співпадає зі значенням її границі
3x 2  2 x  4
у цій точці, то, за означенням, функція f ( x)  неперервна у точці
x3  2
x0  1 . ■
1
2. Доведіть за означенням неперервність функції f ( x)  у кожній точці
1  x2
числової осі.
Розв’язання. Виберемо довільну точку x0  R і надамо їй приріст x . Тоді
функція одержить приріст
1 1 1  x0 2  (1  ( x0  x)2 )
y  f ( x0  x)  f ( x0 )    
1  ( x0  x) 2 1  x0 2 (1  ( x0  x) 2 )(1  x0 2 )
x(2 x0  x)
 .
(1  ( x0  x) 2 )(1  x0 2 )
Перейдемо до границі
x(2 x0  x)
lim y   lim  0.
x0 x0 (1  ( x  x ) 2 )(1  x 2 )
0 0
Оскільки нескінченно малому приросту аргументу відповідає нескінченно
1
малий приріст функції, то f ( x)  неперервна у точці x0 . З урахуванням
1  x2
того, що точку обрано абсолютно довільну, функція неперервна на усій
числовій осі. ■
x 1
3. Дослідіть неперервність функції f ( x)  .
x 1
Розв’язання. Функцію не визначено у точці x  1 . Запишемо ліву і праву
границі у цій точці
( x  1)
lim f ( x)  lim  1
x1 x1 x  1

( x  1)
lim f ( x)  lim 1
x1 x1 x  1
Існують скінченні ліва і права границі у точці x  1 не рівні між собою. Отже,
точка x  1 є точкою розриву першого роду типу “стрибка “. ■
у
1

О 1 х

–1

41
 sin x
4. Дослідіть неперервність функції f ( x)  .
x
Розв’язання. Функцію не визначено у точці x  0 , але lim f ( x)  lim f ( x)  1 .
x0 x 0 
Отже, точка x  0 є усувною точкою розриву функції. Якщо довизначити
функцію у цій точці значенням границі , то розрив буде усунено:
 sin x
 , x0
f ( x)   x ■
1, x  0.
1
5. Дослідіть неперервність функції f ( x)  .
x2
Розв’язання. Функцію не визначено у точці x  2 . Запишемо ліву і праву
границі у цій точці
1
lim f ( x)  lim  
x  2 x  2 x  2

1
lim f ( x)  lim  .
x  2 x  2 x  2
Обидві односторонні границі нескінченні, отже x  2 точка розриву другого
роду. ■
Приклад. Дослідіть неперервність функції
 1  x 2 , x  1,

f ( x)  1  x,  1  x  1,
 2 x  1, x  1.

Розв’язання. Функцію складено з трьох функцій, кожна з яких неперервна у
відповідних заданих інтервалах. Розриви можуть бути лише в точках
“склеювання”.
Знайдемо односторонні границі в точках x  1 .
lim f ( x)  lim (1  x 2 )  0
x1 x 1
.
lim f ( x)  lim (1  x)  0
x1 x1
У точці x  1 ліва і права границі співпадають і дорівнюють значенню
функції у цій точці. Висновок – функція неперервна у точці x  1 .
Розглянемо x  1
lim f ( x)  lim (1  x)  2
x1 x1
lim f ( x )  lim (2 x  1)  3.
x1 x 1
У точці x  1 існують скінченні ліва і права границі, але вони не співпадають,
отже в точці x  1 функція має розрив першого роду. ■

42
 Вправи для самостійної роботи
x2  2x  5
1. Доведіть, що функція f ( x)  неперервна у точці x0  2 .
x2  4
x3 ln( x 2  1)
2. Доведіть, що функція f ( x)  неперервна у точці x0  1 .
x2
3. Доведіть за означенням неперервність функції f ( x )  e x у кожній точці
числової осі.
4. Доведіть за означенням неперервність функції f ( x)  sin x у кожній точці
числової осі.
Дослідіть неперервність функції
x2  x  2 x 3 x 2  3x  4
5. f ( x )  . 6. f ( x)  2 . 7. f ( x)  .
x2 x  x6 x4
1 1  31 x 1 1
8. f ( x)  . 9. f ( x )  . 10. f ( x )  . 11. f ( x )  .
1  51 x 1  31 x x2  2 x  3 ln x  1
2 x  x 2 , x  0,  e x , x  0,
 
12. f ( x)   1 x , 0  x  1, . 13. f ( x)   ln x, 0  x  1, .
 x  1, x  1.  2
  x  3 x  2, x  1.

Відповіді.
5. x  2 – точка розриву першого роду типу “стрибка”. 6. x  3 – точка розриву
першого роду типу “стрибка”, x  2 – точка розриву другого роду.
7. x  4 – точка усувного розриву. 8. x  0 – точка розриву першого роду типу
“стрибка”. 9. x  0 – точка розриву першого роду типу “стрибка”.
10. x  1, x  3 – точки розриву другого роду. 11. x  2, x  0 – точки розриву
другого роду, x  1 – точка усувного розриву.12. x  0 – точка розриву другого
роду, x  1 – точка розриву першого роду типу “стрибка”. 13. x  0 – точка
розриву другого роду, в точці x  1 функція неперервна.

Диференціальне числення функцій однієї

змінної
Поняття похідної функції у точці

Нехай визначено функцію y  f ( x) на деякому числовому проміжку

X  (a, b) (скінченному або нескінченному) і точка x0  X . Надамо цій точці

43
довільного приросту x  0 такого, щоб x0  x  X . Тоді функція буде мати
приріст y  f ( x0  x)  f ( x0 ) .
Похідною функції y  f ( x) у точці x0 називають границю відношення
приросту функції до приросту аргументу, коли приріст аргумента прямує до
нуля і позначають
f ( x0  x)  f ( x0 )
f ( x0 )  lim .
x0 x
df ( x0 ) dy ( x0 )
Похідну також можна позначити символами: y( x0 ), , .
dx dx
f ( x0  x)  f ( x0 )
У випадку, коли границя lim не існує, вважають що
x0 x
функція у точці x0 не має похідної.
Якщо у кожній точці числового проміжку X  (a, b) функція має похідну,
яку позначають f ( x) або y , то ця похідна є функцією від x . При кожному
фіксованому значенні x0 похідна дорівнює деякому числу.
З’ясуємо геометричний і фізичний зміст похідної.
З фізичної точки зору, якщо функція S  S (t ) задає закон руху матеріальної
точки, то похідна S (t0 ) є миттєвою швидкістю цієї точки в момент часу t0 .
З геометричної точки зору границя відношення
f ( x0  x )  f ( x0 )
lim  f ( x0 )  lim tg 
x0 x N M 0
визначає кутовий коефіцієнт дотичної до графіка функції y  f ( x) у точці
( x0 , f ( x0 )) .
Скористаємось рівнянням прямої з кутовим коефіцієнтом:
y  y0  k ( x  x0 ) .
Тоді рівняння дотичної матиме вигляд
y  y0  y( x0 )( x  x0 ) або y  y0  y( x0 )( x  x0 ) ,
де y0  f ( x0 ), y( x0 )  f ( x0 ) , а ( x0 , y0 ) – координати точки дотику.
Пряму яка перпендикулярна до дотичної у точці дотику називають
нормаллю до кривої y  f ( x) . Ії рівняння має вигляд:
1
y  y0   ( x  x0 ) .
y( x0 )

Розглянемо приклади деяких задач, що приводять до поняття похідної

Задача про дотичну до кривої

Нехай рівняння y  f ( x) задає деяку криву.

44
 Січною до кривої будемо називати будь-яку пряму, що сполучає дві
довільні точки кривої. Дотичною до кривої y  f ( x) у точці M 0 ( x0 , f ( x0 )) ,
відповідно, називають пряму, яка є граничним положенням січної за умови, що
її друга точка M ( x, f ( x)) рухається вздовж кривої до точки M ( x0 , f ( x0 )) . Точку
M ( x0 , f ( x0 )) називають точкою дотику. Виведемо рівняння дотичної до
кривої y  f ( x) .

y
f ( x0 + Dx) N

f ( x0 )
M0 K
a b
O x0 x0 + Dx x

Нехай точки M 0 ( x0 , f ( x0 )) і N ( x0  x, f ( x0  x)) належать кривій.

Проведемо через них січну M 0 N . Її рівняння
f ( x0  x)  f ( x0 )
Y  f ( x0 )  ( X  x0 ) ,
x
де X , Y – змінні координати точки січної, а кутовий коефіцієнт дорівнює
NK f ( x0  x)  f ( x0 )
ks  tg    .
KM 0 x
Якщо точка N ( x0  x, f ( x0  x)) необмежено прямуватиме до точки
M 0 ( x0 , f ( x0 )) вздовж кривої y  f ( x) тобто x  0 , то кут  прямуватиме до
кута  і tg   tg  . Це означає, що кутовий коефіцієнт січної прямуватиме до
кутового коефіцієнта дотичної ks  k . Звідси
f ( x0  x)  f ( x0 )
k  lim .
x 0 x
Задачу знаходження рівняння дотичної зведено до задачі знаходження
останньої границі.

Задача про миттєву швидкість

Нехай матеріальна точка рухається нерівномірно прямолінійно за

законом S  S (t ) . Шлях S , який вона подолає за інтервал часу [t0 , t0  t ]

45
визначається так: S  S (t0  t )  S (t0 ) . Середньою швидкістю руху за
інтервал часу t називають відношення
S S (t0  t )  S (t0 )
vc   .
t t
Миттєвою швидкістю руху у момент t0 називають границю цього
відношення, якщо t  0 , тобто
S S (t0  t )  S (t0 )
v(t0 )  lim  lim .
t 0 t t 0 t
Отже, задачу знаходження миттєвої швидкості зведено до задачі знаходження
останньої границі.
До знаходження подібних границь також приводять задачі про швидкість
хімічної реакції, швидкість зростання популяції, про витрати виробництва і
виручку, тощо.
Функцію, яка має у точці x0 похідну, називають диференційовною у цій
точці. Якщо функція диференційовна у кожній точці числового проміжку Х, то
вона диференційовна на ньому. Процес знаходження похідної називають
диференціюванням.

Односторонні та нескінченні похідні

Якщо існують границі

f ( x0  x)  f ( x0 ) f ( x0  x)  f ( x0 )
lim і lim ,
x0 x x0 x
то їх називають лівою і правою похідними функції y  f ( x) у точці x0 і
позначають
f ( x0  x)  f ( x0 ) f ( x0  x)  f ( x0 )
f  ( x0 )  lim і f  ( x0 )  lim .
x0 x x0 x
Якщо існують рівні між собою ліва і права похідні функції y  f ( x) у
точці x0 , то існує похідна
f ( x0 )  f  ( x0 )  f  ( x0 ) .
Якщо для деякого значення x0  X справджується одна з умов
f ( x0  x)  f ( x0 ) f ( x0  x)  f ( x0 )
lim   або lim   ,
x0 x x0 x
то кажуть, що функція f ( x) у точці x0 має нескінченну додатну або від’ємну
похідну. Геометрично це означає, що у точці x0 графік функції y  f ( x) має
вертикальну дотичну, рівняння якої x  x0 .

46
Зв’язок між диференційованістю та неперервністю функції
у точці
Теорема. Якщо функція y  f ( x) має у точці x0 похідну, то вона неперервна у
цій точці.
Доведення. Нехай виконується умова теореми, тобто
f ( x0 )
 lim  f ( x0 ) .
x0 x
Тоді за критерієм існування границі функції у точці:
f ( x0 )
 f ( x0 )  (x) , де (x) – нескінченно мала, коли x  0 .
x
Помножимо обидві частини рівності на x і перейдемо до границі, коли
x  0 .
Маємо
lim f ( x0 )  lim ( f ( x0 ) x  (x) x)  lim f ( x0 ) x  lim ( x)x  0 .
x0 x0 x0 x0

Оскільки нескінченно малому приросту аргументу відповідає нескінченно

малий приріст функції, то функція є неперервною у точці x0 .
Теорему доведено.
Зауваження. Обернене твердження не вірне, тобто неперервна у точці функція
не завжди є диференційовною (приклад y | x | у точці x  0 ).

Приклади розв’язання типових задач

1. Знайдіть похідну сталої функції y  c за означенням.

Розв’язання.
Надамо довільному значенню x приріст x  0 . Тоді y ( x  x)  c .За
cc
означенням y  lim  0 . Отже, (c )  0 . ■
x0 x
2. Знайдіть похідну функції y  sin x , використовуючи означення похідної.
Розв’язання.
Надамо довільному значенню x приріст x  0 . Тоді y ( x  x)  sin( x  x) . За
означенням
x x
sin( x  x)  sin x 2sin cos( x  )
y  lim  lim 2 2 
x0 x x0 x
x
sin
 lim 2 lim cos( x  x )  lim cos( x  x )  cos x .
x 0 x x0 2 x0 2
2
Отже, sin x  cos x . ■

47
3. Знайдіть похідну функції y  2 x , використовуючи означення похідної.
Розв’язання.
Надамо довільному значенню x приріст x  0 . Тоді y ( x  x)  2 x x . За
означенням
2 x x  2 x 2 x (2x  1) 2x  1
y  lim  lim  2 x lim  2 x ln 2 .
x0 x x0 x x 0  x
x x
Отже, (2 )  2 ln 2 . ■
4. З’ясуємо, чи існує похідна функції y | x | у точці x  0 .
Розв’язання. Знайдемо ліву і праву похідні.
| 0  x | 0 x
f  (0)  lim  lim  1 ,
x0 x x 0 x
| 0  x | 0 x
f  (0)  lim  lim 1.
x 0 x x0 x
Оскільки f  (0)  f  (0) , то функція y | x | не має похідної у точці x  0 . ■
5. Знайдіть похідну функції y  4 x у точці x  0 .
Розв’язання.
4
0  x  0 1
y(0)  lim  lim   .
x0 x x0 4
(x)3
Отже, у точці x  0 функція y  3 x має нескінченну додатну похідну. ■

Вправи для самостійної роботи

1.Знайдіть похідну, використовуючи означення похідної для наступних

функцій:
1. y  x 2 .
2. y  x 3 .
3. y  a x , a  0, a  1 .
4. y  cos x .
2. Знайдіть ліву та праву похідні функції y | x  1| у точці x  1 .

Правила диференціювання

Теорема. Нехай функції u ( x), v( x) мають похідні у точці x , тоді функції

u ( x)
u ( x)  v( x), u ( x)  v( x), cu ( x), (за умови, що v( x)  0 , с  сonst ) також
v( x)
мають у ній похідні і справджуються рівності:
1)  u ( x)  v ( x)   u ( x)  v( x) ;
2)  u ( x)  v( x)   u( x)  v( x)  v( x )  u ( x) ;
48
3)  cu ( x)   cu( x) ;
 u ( x)  u( x)v( x)  v( x)u ( x)
4)   2
.
 v ( x )  v ( x )
Доведення. Надамо змінній x деякого приросту x .
1) Розглянемо границю
(u ( x  x)  v( x  x))  (u ( x)  v( x))
lim 
x0 x
(u ( x  x)  u ( x ))  (v ( x  x )  v( x))
 lim 
x 0 x
u ( x  x )  u ( x ) v( x  x)  v( x)
 lim  lim  u( x)  v( x).
x 0 x x0 x
Тобто
 u ( x)  v( x)   u( x)  v( x) .
2) Розглянемо границю
u ( x  x)  v ( x  x )  u ( x)  v( x )
lim 
x0 x
u ( x  x)  v( x  x)  u ( x)  v( x )  u ( x)  v( x  x)  u ( x )  v( x  x)
 lim 
x 0 x
(u ( x  x)  u ( x))v( x  x )  u ( x)(v( x  x)  v( x ))
 lim 
x 0 x
(u ( x  x)  u ( x))v( x  x ) u ( x)(v( x  x)  v ( x))
 lim  lim
x 0 x x0 x
З урахуванням неперервності функцій u ( x), v( x) маємо
lim u ( x  x )  u ( x ), lim v( x  x)  v( x) .
x0 x0
Тоді
(u ( x  x)  u ( x ))v ( x  x ) u ( x  x)  u ( x )
lim  lim lim v( x  x) 
x0 x x0 x x0
 u( x ) lim v( x  x)  u( x)v( x) .
x 0
u ( x)(v( x  x)  v ( x))
Аналогічно lim  u ( x )v( x) .
x0 x
Остаточно маємо
 u ( x)  v( x)   u( x)  v( x)  v( x)  u ( x) .
3) Формула  cu ( x)   cu( x) є наслідком з 2), якщо вважати c  v( x) .
4) Для того, щоб одержати формулу знаходження похідної частки двох функцій
розглянемо границю
u ( x  x ) u ( x ) u ( x  x)v( x)  u ( x)v( x  x )

v( x  x) v( x) v( x  x)v( x)
lim  lim 
x0 x x0 x

49
 u ( x  x)v( x ) u ( x)v( x  x)

u ( x   x ) v ( x )  u ( x ) v ( x  x )  x x
 lim  lim 
x 0 v( x  x)v( x)x x0 v( x  x )v ( x )
u ( x  x ) v ( x  x )
lim v( x)  lim u ( x)
 x0  x x0  x
lim v( x  x)v( x)
x0
Ураховуючи неперервність функцій u ( x), v( x) маємо lim v( x  x)  v( x) .
x0
Тоді
u ( x  x ) v ( x  x )
lim v ( x )  lim u ( x)
x0 x x0 x u( x)v ( x)  v( x)u ( x)
 .
lim v( x  x)v( x) v 2 ( x)
x0
 u ( x)  u( x)v( x)  v( x)u ( x)
Тобто   .
 v( x)  v 2 ( x)
Теорему доведено.

Таблиця похідних елементарних функцій

1. (const)  0 10. ( x n )  nx n1
2. (a x )  a x ln a 11. (e x )  e x
3. (sin x)  cos x 12. (cos x)   sin x
1 1
4. (tg x )  13. (ctg x)   2
cos 2 x sin x
5. (sh x)  ch x 14. (ch x)  sh x
1 1
6. (th x)  2 15. (cth x)   2
ch x sh x
1 1
7. (arctg x)  16. (arcctg x )  
1  x2 1  x2
1 1
8. (arcsin x)  17. (arccos x )  
1  x2 1  x2
1 1
9. (ln x)  18. (log a x)  log a e .
x x

Диференціювання складеної та оберненої функцій

Теорема (про диференціювання складеної функції) . Нехай функція u  u ( x)

диференційована у точці x0 , а функція y  f (u ) диференційована у точці
u0  u ( x0 ) . Тоді складена функція y  f (u ( x)) диференційована у точці x0 і її
похідну обчислюють за формулою
y( x0 )  fu (u )ux ( x0 ) .

50
 Тобто, похідна від складеної функції дорівнює добутку похідної
зовнішньої функції за проміжним аргументом u на похідну внутрішньої
функції за незалежним аргументом x .
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Функція u  u ( x)
диференційована у точці x0 . Надамо змінній x0 приріст x  0 . Тоді функція
u  u ( x) дістане приріст u  u ( x0  x )  u ( x0 ) , а функція y  f (u ) дістане
y
приріст y  f (u0  u )  f (u0 ) . Розглянемо відношення за умови u  0 :
x
y y u
  .
x u x
Перейдемо до границі
y y u y u
lim  lim   lim lim  fu (u )ux ( x) .
x0 x x0 u x u 0 u x0 x
Зауважимо, що u  u ( x) диференційована у точці x , а отже, неперервна.
Це означає, що нескінченно малому приросту аргументу відповідає нескінченно
малий приріст функції і в границі x можна замінити на u , коли x  0 .
Теорему доведено.
Теорема (про диференціювання оберненої функції). Нехай функція x  g ( y )
обернена до функції y  f ( x) і функції f ( x), g ( y ) – диференційовані у точках
1
x0 і f ( x0 )  y0 відповідно. Тоді g ( y )  xy  .
f ( x)
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Тоді функція x  g ( y ) є
складеною функцією x  g ( y )  g[ f ( x )] . За правилом диференціювання
складеної функції маємо
1
1  g ( y ) f ( x)  g ( y )  .
f ( x)
Теорему доведено.

Диференціювання функцій, заданих неявно та параметрично.

Логарифмічне диференціювання

Якщо функцію y  f ( x) , похідна якої існує у кожній точці певного

інтервалу, задано неявно рівністю F ( x, y )  0 , то цю похідну y( x ) можна
d
знайти з рівняння F ( x, y )  0 (при цьому похідну шукають, використовуючи
dx
правило знаходження похідної складеної функції).
v( x)
У випадках степенево-показникової функції y ( x)  u ( x)  ( u ( x)  0) або
громіздких алгебраїчних виразах доцільно застосовувати логарифмічне
диференціювання.

51
 v( x)
Тобто, якщо y ( x)  u ( x)  ( u ( x)  0) , логарифмуємо ліву і праву частини
рівності: ln | y ( x ) | v( x)ln u ( x) .
Одержали неявно задану функцію. Знайдемо її похідну y( x ) :
1
y( x)   v( x)ln u ( x)  , або y( x)  y ( x) v ( x)ln u ( x)  .
y ( x)

Розглянемо випадок параметрично заданої функції, тобто функція

задається рівнянням:
 x  (t ),
 де t  (, ) .
 y   (t ),
Якщо функція (t ) монотонна і неперервна на (, ) , причому
( )  a, ()  b , то ці рівняння на відрізку [a, b] параметрично визначають
функцію y  f ( x ), y   (1 ( x)) .
Теорема. Нехай функції (t ), (t ) диференційовані на інтервалі (, ) , (t )  0
для t  (, ) , функція (t ) монотонна і неперервна на (, ) , причому
( )  a, ()  b . Тоді функція y  f ( x) диференційована на відрізку [a, b] і

yx  t .
t
Доведення. За умовою теореми t  1 ( x) . За правилом диференціювання
dy 1 1 1 (1 ( x )) (t )
складеної функції  (( ( x)))  ( ( x))( ( x))   .
dx (t ) (t )
Теорему доведено.
Зауваження. Похідна параметрично заданої функції є в свою чергу також
 x  (t ),

функцією, заданою параметрично  (t ) t  (, ) .
 y   ,
 ( t )

Диференціал функції

Важливим поняттям теорії диференціального числення є диференціал

функції. Означимо його.
Нехай функцію f ( x) визначено у точці x і деякому її околі. Якщо
функція f ( x) диференційована у точці x , то існує границя
f ( x  x )  f ( x)
lim  f ( x) .
x0 x
З критерію існування границі функції у точці випливає, що
f ( x)
 f ( x)  (x) ,
x
де (x) – нескінченно мала при x  0 .
52
Помножимо обидві частини рівності на x
f ( x)  f ( x )x  ( x) x  f ( x)  f ( x) x  o(x) , x  0 ,
де o(x ) – нескінченно мала вищого порядку порівняно з x .
Якщо, навпаки, у точці x для приросту функції виконується рівність
f ( x)  Ax  o(x ), x  0 ,
де А– стала, то функція f ( x) диференційована у точці x і A  f ( x) .
Дійсно,
f ( x) o(x)
f ( x)  Ax  o(x ), x  0   A , x  0 .
x x
Перейдемо в останній рівності до границі
f ( x) o( x)
lim  lim ( A  )  A.
x0 x x0 x
Головну частину приросту функції , що f ( x) лінійна відносно x у точці
x називають диференціалом функції і позначають
dy  df ( x)  A  x або df ( x)  f ( x)x .
Якщо f ( x)  x , то за означенням, df ( x)  dx  1  x  x .
Тому dy  f ( x)dx .
За допомогою диференціала можна наближено обчислювати значення
функції в точці.
Розглянемо приріст функції
f ( x  x)  f ( x)  f ( x )x   (x) .
При достатньо малих x функція (x) є нескінченно малою. Якщо
знехтувати нею, то справджується наближена рівність
f ( x  x)  f ( x)  f ( x )x  f ( x  x )  f ( x )  f ( x )x ,
яку називають формулою наближених обчислень.

З’ясуємо геометричний зміст диференціала.

y
f ( x0 + Dx) N

L
f ( x0 )
M0 K
a b
x0 x0 + Dx x

Нехай функція y  f ( x) має у точці x0 похідну y  f ( x0 ) . Приріст

незалежної змінної x  KM , приріст функції f ( x0 )  NK , а відрізок
LK  KM tg   tg   x . З урахуванням геометричного змісту похідної
tg   f ( x0 ) маємо LK  f ( x0 )  x  df ( x0 ) .
53
 Тобто, з геометричної точки зору, диференціал функції є приростом
ординати точки, що рухається вздовж дотичної до графіка функції, коли точка
М рухається вздовж кривої. Це означає, що при достатньо малих приростах
аргументу функція поводить себе як лінійна.
Нехай функції u ( x), v ( x) – диференційовані. З означення диференціала та
правил диференціювання випливають наступні властивості диференціала.
1. d (cu ( x))  cd (u ( x)) , де c  const ;
2. d (u ( x)  v( x))  d (u ( x))  d (v( x)) ;
3. d (u ( x)  v ( x))  v( x)d (u ( x))  u ( x )d (v ( x)) ;
u ( x) v ( x)d (u ( x))  u ( x)d (v( x))
4. d ( ) , v( x)  0 .
v( x) v 2 ( x)
Доведемо, наприклад, рівність 3.
Доведення. Нехай y  uv . Тоді, за означенням
dy  d (uv )  (uv )dx  (uv  vu )dx  u vdx  vudx  vudx  uvdx  vdu  udv .■
Теорема (про інваріантність форми першого диференціала). Зовнішній вигляд
диференціала функції dy  f ( x)dx зберігається незалежно від того, чи х є
функцією чи незалежною змінною.
Доведення. Розглянемо складену функцію y  f (( x)) . Позначимо u  ( x) ,
y  f (u ) , причому функції ( x), f (u ) – диференційовні. За правилом
диференціювання складеної функції і означенням диференціала
dy  f x (( x))dx  fu(u )ux dx  f (u )du ,
де u  ( x) . Тобто форма диференціала залишилась незмінною.
Теорему доведено .

Приклади розв’язання типових задач

1. Знайдіть похідні функцій: 1) y  cos 2 (2  6 x) ,

x
2) y   e5 x 2 tg(2 x  3x 2 )  100 .
ln 3 x
Розв’язання.
1) Застосуємо правило обчислення похідної складеної функції
y  (cos 2 (2  6 x))  2cos(2  6 x)sin(2  6 x)6  6sin 2  2  6 x  .■
2) Застосуємо правило обчислення похідної суми, добутку, частки функцій та
похідної складеної функції.

 x   x  
y  
 ln 3 x
 e5 x2 tg(2 x  3x 2 )  100   
  ln 3 x 
  e 5 x2

tg(2 x  3 x 2 )  0 

x
ln3 x  3
3 x  5e5 x  2 tg(2 x  3 x 2 )  e5 x2 1 ln 3 x  1
 2 2 2
(2  6 x)  
(ln 3x) cos ((2 x  3 x )) (ln 3 x) 2

54
 (1  3 x)e5 x  2
5e5 x  2 tg(2 x  3 x 2 )  2 .■
cos 2 ((2 x  3x 2 ))

2. Використовуючи теорему про диференціювання обернених функцій,

знайдіть похідну функції y  arctg x .
Розв’язання. Функція y  arctg x монотонна і неперервна на усій числовій осі і
 
є оберненою до функції x  tg y, y  ( ; ) , тому
2 2
1 1 1 1
y     .
x 1 cos 2 y 1  tg 2 y 1  x 2
1
Отже, (arctg x)  . ■
1  x2

3. Знайдіть похідну функції xy 4  cos( x  y)  0 .

Розв’язання. Функцію y  f ( x) задано неявно. Диференціюємо обидві
частини рівності, пам’ятаючи, що у є функцією:
( xy 4  cos( x  y ))  0  y 4  x  4 y 3 y  sin( x  y )(1  y)  0 .
 y 4  sin( x  y )
З останньої рівності виразимо y  .■
4 xy 3  sin( x  y )

x
4. Знайдіть похідну функції y  x 3 ( x  0) .
Розв’язання.Функція степенево-показникова Після логарифмування лівої і
правої частин рівності маємо:
ln | y ( x) | 3x ln x .
Одержали неявно задану функцію. Знайдемо її похідну y( x ) :
1 1
y( x)  3x ln 3  ln x  3 x .
y ( x) x
x 1
Отже y( x)  x 3 3x (ln 3  ln x  ) . ■
x
1  x3
5. Знайдіть похідну функції y  , ( x  n, n   ).
3 4
x cos x
Розв’язання. Логарифмуємо ліву і праву частини рівності:
1 4
ln | y | z  ln(1  x3 )  ln | x |  ln | cos x | ,
2 3
dz 3x 2 4 1 sin x
тоді     .
dx 2(1  x3 ) 3 x cos x
dz d 1 dy 1
З іншої сторони  (ln | y ( x ) |)   y( x) , звідки
dx dx y ( x) dx y ( x)

55
  3x 2 4 sin x  1  x3  3 x 2 4 
y( x)  y ( x)  3
    2
  tg x  
 1  x 3 x cos x 
3
x 4 cos x  1  x 3x 
1  x3  3 x 2 4 
 y   3
  tg x  .■
3 4
x cos x  1  x 3 x 
 x  2cos3 t ,

6. Знайдіть похідну функції  3 
 y  2sin t , t  (0; ).
 2
Розв’язання.
(t )  2cos3 t  (t )  6cos 2 t (  sin t )  6cos 2 t sin t ,
 (t )  2sin 3 t  (t )  6sin 2 t cos t .
Тоді похідна
6cos 2 t sin t
y     ctg t . ■
6cos t sin 2 t

7. Складіть рівняння дотичної і нормалі до кривої, заданої рівняннями:

2
1) y  e1 x у точці x  1 ;
 x  t 2  3t  4,
2)  у точці M (2;1) ;
2
 y  t  t  1
3) x 2  2 xy 2  3 y 4  6 у точці M (1;  1) .
Розв’язання.
Нагадаємо. що рівняння дотичної і нормалі до графіка функції мають вигляд:
1
y дот.  f ( x0 )  f ( x0 )( x  x0 ) і y норм.  f ( x0 )  ( x  x0 )
f ( x0 )
2 2
1) f ( x )  (e1 x )  2 xe1 x  f ( x 0 )  f (1)  2 , f ( x 0 )  f (1)  1 .
Тому
1 1 1
y дот.  1  2( x  1)  y дот.  2 x  3 ,y норм.  1  ( x  1)  y норм.  x  .
2 2 2
2) за умовою x0  2, f ( x0 )  1 . Знайдемо значення параметра t , яке відповідає
точці M (2;1) .
2  t 2  3t  4, t 2  3t  2  0,
   t  1.
2 2
1  t  t  1 t  t  0
(t 2  t  1) 2t  1
Знайдемо похідну у точці M (2;1) : y  2   y(1)  1 .
(t  3t  4) 2t  3
Тоді
y дот.  1  ( x  2)  y дот.   x  3 , y норм.  1  ( x  2)  y норм.  x  1 .
3) за умовою x0  1, f ( x0 )  1 . Знайдемо похідну у точці M (1;  1) :

56
 d 2 x y
( x  2 xy 2  3 y 4 )  0  2 x  2 y 2  4 xyy  12 y 3 y  0  y   
dx 2 xy  6 y 3
11
 y( M )    0.
2  6

Тоді y дот.  1  0( x  1)  y дот.  1 ,

1
y норм.  f ( x0 )  ( x  x0 )  ( y норм.  f ( x0 )) f ( x0 )  ( x  x0 )  0  ( x  1) або
f ( x0 )
x  1 – рівняння нормалі. ■
8. Тіло, маса якого m  3 кг, рухається прямолінійно за законом
S (t )  t 2  4t  1 . Знайти його кінетичну енергію через 4 с після початку руху.
Розв’язання. Кінетичну енергію E (t ) тіла маси т, що рухається зі швидкістю
mv 2 (t )
v(t ) знаходять за формулою E (t )  . Миттєва швидкість у момент часу t
2
дорівнює v(t )  S (t ) . За умовою S (t )  2t  4 . Через 4с після початку руху
швидкість v(4)  2  4  4  12 м/с.
2  122
Тоді шукана кінетична енергія E   144 Дж. ■
2
9. Знайдіть диференціал функції y  x 2 .
Розв’язання.
Знайдемо похідну: y  2 x , тоді за означенням диференціала dy  2 xdx . ■

10. Знайдіть наближене значення функції y  x  1 у точці 3,06.

Розв’язання.
Використаємо формулу наближених обчислень. З умови задачі x  x  3,06 ,
1 1
тому виберемо x  3, x  0,06, f (3)  2, f ( x)   f (3)  .
2 x 1 4
Скориставшись формулою наближених обчислень маємо:
1 6
3,06  1  2    2,015 . ■
4 100

Вправи для самостійної роботи

1. Знайдіть похідні функцій:

1
1
1) y   1 x  x 
4 8
; 2) y  cos x  cos3 x ;
3
1 x
3) y  sin ; 4) y  tg ;
x 2

57
 1 x
5) y  cos 2 ; 6) y  x  arctg x ;
1 x
7) y  ln x ; 8) y  1  ln 2 x ;
x x 1
9) y  x ; 10) y  e ;
5
11) y  cos e x 2
3 x  2
 ; 12) y  x x ;
x

2 sin x
13) y  x 4e x sin 3 x ; 
14) y  x 2  1  .

2. Знайдіть похідні функцій:

 t 1
x 
1) 
 t
; 2) 

 x  ln t 2  1 ,
;

y  t  1  y  t  arctg t
 t
 x  5cos3 t  x  et sin t
3)  ; 4)  .
3 t
 y  5sin t  y  e cos t

3. Знайдіть похідні функцій:

1) x  y  16 ; 2) 9sin 3 x  y 2 cos x  0 ;
3) cos xy  x  0 ; 4) 4 x ln y  y .

4. Знайдіть диференціал функцій:

1
1) y  ; 2) y  3ln tg x ;
2 x
x2
3) y  e x  sin3 x  3cos3 x  ;  2  4 x  x2 .
4) y  2arcsin
6
1
5. 1) Знайдіть рівняння дотичної та нормалі до гіперболи y  в точці з
x
1
абсцисою x   .
2
x2 y2
2) Знайдіть такі дотичні до гіперболи   1 , які перпендикулярні до
2 7
прямої 2 x  4 y  3  0 .
x9
3) Знайдіть рівняння таких дотичних до параболи y  , що проходять
x5
через точку O  0;0  .
4) Знайдіть рівняння нормалі до лінії y   x  2 в точці M  4;4  .

58
  x  t  t 4
5) Знайдіть рівняння дотичної та нормалі до кривої  в точці
2 3
 y  t  t
M  0;0  .

6. Обчисліть наближено 1) e0,1 ; 2) ln1,3 .

Відповіді.
2 x3  4 x 7 cos1 x 1
1.1) ; 2)  sin 3 x ; 3)  ; 4) ;
3 x2 4 tg x 2  cos 2 x 2

1  x 4  x8 
 1 x 
sin  2 
 1 x  arctg x x 1 ln x
5) 2
; 6)  2
; 7) ; 8) ;

x  1 x  2 x 1  x 2 x ln x 2
x 1  ln x

1  x ln 5 e x 1
9)
5x
; 10)
2 x 1
; 11)  sin e 
x 2 3 x  2
e x 2 3 x  2
  2 x  3 ;

 1 x 2

12)  ln 2 x  ln x    x x  x x ; 13) x3e x sin 3x 4  2 x 2  3ctg3 x ;
 x

sin x  2 x sin x 

14) x 2  1   2
 x 1

 cos x  ln x 2  1  .


t 1  tg t
2. 1) -1; 2) ; 3)  tgt ; 4) .
2 1  tg t
y 27cos3 x  y 2 sin x y sin xy  1
3. 1) y   ; 2) y  ; 3) y   ;
x 2 y cos x x  sin xy
4 y ln y
4) y  .
y  4x
dx 2ln 3
4. 1) dy   ; 2) dy  3ln tg x dx ; 3) dy  10e x sin 3 xdx ;
4x x sin 2 x
xdx
4) dy  .
2
2  4x  x

5. 1) y  4 x  4  0, 8 y  2 x  15  0 ; 2) 2 x  y  1  0, 2 x  y  1  0 ;
x
3) x  y  0; x  25 y  0 ; 4) 2 x  y  1  0 ; 5) y  ; y  3x .
3
6. 1) 1,1; 2) 0,3.

59
 Похідні та диференціали вищих порядків

Нехай функція y  f ( x) диференційована на деякому числовому

проміжку Х. Якщо її похідна f ( x) також диференційована на цьому проміжку,
то від неї можна знайти похідну, яку називають другою похідною (похідною
другого порядку функції y  f ( x) ) і позначають
d2y
( f ( x))  f ( x)  y 
.
dx 2
Аналогічно, якщо друга похідна диференційована на Х, то можна знайти третю
похідну f ( x )  ( f ( x)) і так далі.
Взагалі, похідною п–го порядку функції y  f ( x) називають першу
похідну від (п-1) похідної цієї функції:


f ( n ) ( x)  f ( n1) ( x) . 
Функцію, що має похідні до п–го порядку включно, називають п разів
диференційованою.
Якщо функції u ( x), v( x) – п разів диференційовані на числовому проміжку
Х, то функції c  u ( x), u ( x)  v( x ), також п разів диференційовані на Х і
справджуються рівності:
1) (c  u ( x ))( n )  c  u ( n ) ( x) ;
(n)
2)  u ( x )  v( x )   u ( n ) ( x)  v ( n ) ( x) ;
n
(n) n!
3)  u ( x)v ( x)    Cnk u ( nk ) ( x)v ( k ) ( x) , де Cnk  ,
k 0 k !(n  k )!
причому u ( x)  u ( x), v (0) ( x )  v( x) .
(0)

Формулу 3) називають формулою Лейбніца.

Похідні та диференціали вищих порядків функцій, заданих неявно

та параметрично

Для знаходження другої похідної функції y  f ( x) , заданої неявно

d 2 F ( x, y )
рівнянням F ( x, y )  0 розв’язують відносно y рівняння 0.
dx 2
У загальному випадку для знаходження похідної п– го порядку рівність
F ( x, y )  0 диференціюють п разів і розв’язують її відносно y ( n ) .
 x  (t ),
Для функції у, заданої параметрично рівняннями  де t  (, ) , де
 y   (t ),
функція (t ) монотонна і неперервна на (, ) , причому ( )  a, ()  b і

60
функції (t ), (t ) – диференційовані на (, ) , перша похідна задається також
параметричними рівняннями
 x  (t ),

  (t ) t  (, ) .
 y  (t ) ,

Тоді другу похідну знаходять за формулою
 (t ) 
 (t ) 
  t (t )(t )  (t )(t )
y   , t  (, ) ,
(t ) ((t ))3
тобто, першу похідну вважають новою функцією і шукають від неї першу
похідну. Похідні вищих порядків знаходять аналогічно.

Приклади розв’язання типових задач

1. Знайдіть похідну п–го порядку функцій

1 2 x2
1) y  , x  0 ; 2) y  sin x ; 3) y  2 .
x x 1
Розв’язання.
Знайдемо кілька похідних заданих функцій і встановимо для них загальну
закономірність.
1 1 1 1
1) y  , y   2 , y  1  (2) 3 , y  1  (2)(3) 4 ,
x x x x
n
(1) n!
За індукцією y ( n )  n1 . ■
x
 2
2) y  sin x, y  cos x  sin( x  ), y   sin x  sin( x  ), y   cos x 
2 2
3 4 n
 sin( x  ), y IV  y (4)  sin x  sin( x  ) . За індукцією y ( n )  sin( x  ) . ■
2 2 2
(n)
2  2 
3) Виділимо цілу частину функції: y  2  2 , тоді y ( n )   2  .
x 1  x 1
2 1 1
Представимо у вигляді суми елементарних дробів дріб 2   і
x 1 x 1 x  1
( n) ( n)
(n)  1   1 
отримаємо y      .
 x 1  x 1
1
Знайдемо послідовно першу, другу і третю похідні функції y  :
x 1

 
 1  2  1  3 2 3
   1  ( x  1) ;    (1)  (2)( x  1)  (1)  2!( x  1) ;
1 x  1 x 
61
 1  2 4 3 4
   (1)  2!(3)( x  1)  (1)  3!( x  1) .
1 x 
(n)
 1  (1)n n!
За індукцією    .
1 x  ( x  1)n1
( n)
 1  (1)n n!
Аналогічно    .
1 x  ( x  1) n1
Таким чином
 1 1 
y ( n )  (1) n n! n 1
 . ■
 ( x  1) ( x  1) n1 
2. Знайдіть четверту похідну функції y  x10e5x .
Розв’язання.
Застосуємо формулу Лейбніца
(4) (4) 5 x  

y (4)  x10e3 x   C04 x10    
e  C14 x10 (e5 x )  C24 x10 (e5 x )   

 
C34 x10 (e5 x )  C34 x10 (e5 x )(4) .
n!
Обчислимо відповідні коефіцієнти Cnk  :
k !(n  k )!
4! 4! 4! 1  2  3  4
C04  C44   1 (0!  1), C14   C34  4, C24    6.
0!4! 1!3! 2!2! 1  2  1  2
Для степеневої функції знайдемо похідні
   (4)
     
x10  10 x 9 , x10  90 x8 , x10  720 x 7 , x10  
 5040 x 6 .
Для показникової функції , відповідно,
   (4)
     
e5 x  5e5 x , e5 x  25e5 x , e5 x  125e5 x , e5 x    625e5 x .
Підставимо знайдені значення у формулу
(4)

y (4)  x10e5 x   5040 x 6e5 x  4  720  5 x 7e5 x  6  90  25 x8e5 x  4  10  125 x 9e5 x 
625 x10e5 x  (625 x10  5000 x9  13500 x8  14400 x 7  5040 x 6 )e5 x .■

3. Знайдіть другу похідну функції x 2  y 2  25, x  0, y  0 .

Розв’язання.
Диференціюємо рівність
x
x 2  y 2  25  0  2 x  2 yy  0  y   .
y
Останню рівність диференціюємо знову
y  xy y  x( x y ) y2  x2 r2
y       3 .■
y2 y2 y3 y

62
  x  3cos t ,
4. Знайдіть другу похідну функції 
 y  2sin t , t  (0, ).
Розв’язання.
2cos t 2
За правилом знаходження першої похідної y     ctg t .
3sin t 3
2
2 1  y 2 2
Тоді yxt     2  , а друга похідна функції y  xt   3sin t   .■
3  sin t  xt 3sin t 9sin 3 t

Вправи для самостійної роботи

1. Знайдіть для функції y  f  x  похідну n - го порядку, якщо

1) f  x   arctg x , n  2 ;
1
2) f  x   , n  5;
1 x
3) f  x   x 2 ln x , n  3 .
2. Обчисліть вказані похідні функції в точці.
1) f  x   x 6  3x 4  2 x3  5 x  7 , f   1 - ?
4

5 1
2) f  x   e3 x 1 , f    - ?
3
f    0 - ?
3
3) f  x   xe x ,
3. Знайдіть другі похідні неявно та параметрично заданих функцій.
 x  ln t  x  arctg 2t ,
1) 2 y ln y  x 2 ; 2) e y  x  e x  y ; 3)  3
, t  0 ; 4)  3
.
 y  t  1  y  t
4. Знайдіть загальний вираз для похідних n - го порядку функцій
1
1) y  xe x ; 2) y  sin 2 x ; 3) y  ; 4) y  sin 4 x  cos 4 x .
2x  3
5. Знайдіть похідну y   функції y  x3  3 ln  2 x  3 . Використайте формулу
 
5

Лейбніца.
6. Знайдіть похідну y   функції y   x 2  x  1 e 2 x . Використайте формулу
 
5

Лейбніца.
7. Перевірте, чи задовольняє функція y  e  x sin x співвідношення
y  2 y  2 y  0 .
8. Перевірте, чи задовольняє функція y  e 2 x sin x співвідношення
y  2 y  2 y  0 .
9. Перевірте, чи задовольняє функція y  2 x  x2 співвідношення
y 2 y  1  0 .
63
10. Перевірте, чи задовольняє функція y  e x
e x
співвідношення
xy  2 y  4 y  0 .

Відповіді.
2 x 5! 2
; 2) y   
5
1. 1) y  2
; 3) y  .
1  x 
2  x  16 x
2. 1) 432; 2) 243; 3) 3.
2 2

3. 1) y 
2
y  ln y  1  x 2
; 2) y 
 
ex e y  1  e y ex  1   ;
2 2
y  ln y  1 e y
1 
 x  ln t  x  arctg 2t ,

3)  ; 4)  3 .
 y   9t 3
 y  
2
t 1  
8t 2
1  4t 2
 
n n
 n x  n n 1    n   1 2 n!
4. 1) y  e  x  n  ; 2) y 2 sin  2 x   n  1  ; 3) y  n 1
;
 2   2 x  3
 n 
4) y    4n1 cos  4 x 
n
 .
 2 
1440 960 480
5. y    x3  5 
5
 
 2 x  3  2 x  3  2 x  3  2
4 3

6. y     x 2  x  1  e2 x  80 x  120  .
5

7. Так. 8. Ні. 9. Так. 10. Ні.

Теореми про середнє значення

Теореми про середнє значення є одними з основних у теорії

диференціального числення функцій однієї змінної.
Теорема Ролля. Нехай функція f ( x) задовольняє умови:
1) f ( x) – неперервна на [a, b] ;
2) f ( x) – диференційовна на (a, b) ;
3) f (a )  f (b) .
Тоді існує точка c  (a, b) така, що f (c)  0 .
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Можливі два випадки:
1. В середині інтервалу функція не змінюється. Тоді f (a )  f (b)  f ( x) для
усіх x  (a, b) і за точку с можна вибрати будь-яку точку цього інтервалу.
2. Функція f ( x) не є сталою на інтервалі (a, b) . Тоді за другою теоремою
Вейєрштрасса неперервна на відрізку функція набуває найбільшого значення М

64
і найменшого значення т, причому хоча б одне з цих значень функція досягає
в інтервалі (a, b) .
Не порушуючи спільності міркувань припустімо, що f (c)  M , c  (a, b) .
Покажемо, що f (c)  0 .
f (c  x)  f (c)
За означенням f (c)  lim . Розглянемо відношення
x 0 x
f (c  x )  f (c )
. При достатньо малих x  0 точка c  x належить інтервалу
x
(a, b) і , оскільки, f (c) – найбільше значення, то f (c  x )  f (c )  0 .
f (c  x )  f (c)
Тому для x  0 0 і
x
f (c  x)  f (c )
f  (c)  lim 0,
x0 x
f (c  x )  f (c)
а для x  0 0 і
x
f (c  x )  f (c )
f  (c)  lim  0.
x0 x
За умовою теореми функція f ( x) – диференційована на (a, b) ( а значить і в
точці с), то f (c)  f  (c)  f  (c)  0 .
Теорему доведено.
Зауваження. З доведення теореми випливає, що у тих внутрішніх точках
інтервалу (a, b) , де функція набуває своїх найбільшого та найменшого значень,
її похідна дорівнює нулю.
Геометричний зміст теореми Ролля: на лінії y  f ( x) , де функція f ( x)
задовольняє умови теореми Ролля, знайдеться точка, у якій дотична паралельна
осі абсцис.
y
f(a)=f(b)
у=f(х)

О a c b x

На рисунку у точці с функція набуває найменшого значення.

Наслідок. Якщо виконуються перші дві умови теореми Ролля і f (a )  f (b)  0 ,
то між нулями функції знаходиться, принаймні, один нуль похідної.
Теорема Лагранжа. Нехай функція f ( x) задовольняє умови:
1) f ( x) – неперервна на [a, b] ;
2) f ( x) – диференційована на (a, b) .
Тоді існує точка c  (a, b) така, що f (b)  f (a )  f (c)(b  a ) .

65
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Розглянемо допоміжну
f (b)  f ( a)
функцію F ( x)  f ( x)  kx , де k  . Функція F ( x) задовольняє усі
ba
умови теореми Ролля, вона
1) F ( x) – неперервна на [a, b] ;
2) F ( x) – диференційована на (a, b) ;
3) F (a )  F (b) . Перевіримо це:
f (b )  f ( a ) bf (a )  af (b)
F (a)  f ( a)  a ,
ba ba
f (b)  f (a) bf (a )  af (b)
F (b)  f (b)  b .
ba ba
Тому, за теоремою Ролля існує точка c  (a, b) така, що F (c )  0 .
Знайдемо похідну
F ( x)  f ( x )  k  f ( x)  F ( x)  k
f (b)  f ( a) f (b)  f ( a)
f (c)  0   f (c)   f (b)  f (a )  f (c)(b  a ) .
ba ba
Теорему доведено.

Зауваження. 1. Теорема Ролля є частинним випадком теореми Лагранжа.

2. Рівність f (b)  f (a )  f (c)(b  a ) , c  (a, b) називають формулою Лагранжа.
Часто її записують в іншій формі: якщо подати с у вигляді c  a  (b  a ),
0    1 , то
f (b)  f (a )  f (a  (b  a))(b  a) .
Покладемо a  x, b  x  x , тоді y  f ( x  x)  f ( x )  f ( x  x )x , де
0    1 . Або , якщо   x  x , то
f ( x  x)  f ( x)  f () x .
Останню формулу називають формулою скінченних приростів.

Наслідки.
1. Якщо функція y  f ( x) задовольняє умови теореми Лагранжа і для усіх
x  (a, b) f ( x)  0 , то функція f ( x) є стала.
2. Якщо функції f ( x), g ( x) задовольняють умови теореми Лагранжа і
f ( x)  g ( x)  0 для усіх x  (a, b) ,
то f ( x)  g ( x)  const .
Геометричний зміст теореми Лагранжа:
на лінії y  f ( x) , де функція f ( x) задовольняє умови теореми Лагранжа,
знайдеться точка, у якій дотична паралельна хорді, що з’єднує точки (a, f (a)) і
(b, f (b)) .

66
 y
у=f(х)
f(b)
f(c)

f(a)

О a c b x

Теорема Коші. Нехай функції f ( x), g ( x ) задовольняють умови:

1) f ( x), g ( x ) – неперервні на [a, b] ;
2) f ( x), g ( x ) – диференційовні на (a, b) ;
3) g ( x )  0 для усіх x  (a, b) .
f (b)  f (a) f (c)
Тоді існує така точка c  (a, b) , що  .
g (b)  g (a) g (c)
Доведення. Розглянемо допоміжну функцію
f (b)  f (a )
F ( x)  f ( x)  g ( x) , де   .
g (b)  g (a )
Функція F ( x) задовольняє усім умовам теореми Ролля, отже, існує така точка
c  (a, b) , що F (c )  0 .
f (c) f (b)  f (a) f (c)
F (c)  f (c)  g (c)  0  f (c)  g (c)     .
g (c) g (b)  g (a) g (c)
Теорему доведено.
Зауваження. 1. Різниця g (b)  g ( a )  0 , оскільки в у разі g (b)  g (a ) за
теоремою Ролля існує точка c  (a, b) , у якій g (c)  0 , що суперечить умові 3).
Зауваження. 2. Якщо покласти функцію g ( x)  x , то отримаємо теорему
Лагранжа, тобто теорема Коші є узагальненням теореми Лагранжа.

Правила Лопіталя розкриття невизначеностей

Досить часто при дослідженні функцій необхідно знаходити границі дробу

f ( x)
, коли чисельник і знаменник прямують до нуля або до нескінченності при
g ( x)
x  a . Знаходження таких границь називають розкриттям невизначеностей.

Теорема. Нехай функції f ( x), g ( x ) задовольняють умови:

67
1) f ( x), g ( x ) – диференційовані у деякому околі точки а, крім, можливо, самої
точки, причому g ( x )  0 у цьому околі;
2) f ( x), g ( x ) – одночасно нескінченно малі або нескінченно великі у точці а;
f ( x)
3) існує границя lim  K (можливо, нескінченна).
xa g ( x)

f ( x) f ( x)
Тоді існує границя lim , причому lim K.
xa g ( x) xa g ( x)

Зауваження. Правила Лопіталя діють і у випадках a   , і у випадках

односторонніх границь.
Доведення. Розглянемо доведення для випадку, коли f ( x), g ( x ) – одночасно
нескінченно малі у точці а.
Довизначимо функції f ( x), g ( x ) у точці а значенням f (a )  g (a )  0 . Тоді
функції f ( x), g ( x ) задовольняють умови теореми Коші. Застосуємо цю теорему
на проміжку [ a, x ]  [ a, b] . Існує така точка c  ( a, x ) , що
f ( x)  f ( a) f (c) f ( x) f (c)
   .
g ( x)  g (a ) g (c) g ( x) g (c)
f ( x) f (c) f ( x)
Тоді lim  lim  lim K.
xa g ( x) xa g (c) xa g ( x)

Теорему доведено.
Аналогічне доведення і у випадку, коли функції f ( x), g ( x ) – одночасно
нескінченно великі у точці а або, коли a   .
Зауваження. 1. У разі, коли для похідних функцій f ( x), g ( x) справджуються
умови теореми, правила Лопіталя можна застосовувати повторно
f ( x) f ( x) f ( x)
lim  lim  lim K.
xa g ( x) xa g ( x) xa g ( x)

Зауваження. 2. При обчисленні границь за допомогою правила Лопіталя

записують лише необхідні перетворення, перевіряючи умови теореми в процесі
обчислень.

0 
Зауваження. 3. Невизначеності типу [0  ] зводять до вигляду   або   за
0 
формулами
f ( x) g ( x)
f ( x) g ( x)  або f ( x) g ( x)  .
1 g ( x) 1 f ( x)
Зауваження. 4. Для розкриття невизначеностей типів 00  , 1  , 0 
     
користуються рівністю
 f ( x)g ( x )  e g ( x )ln f ( x ) .
Процедура зводиться до розкриття невизначеності у показнику степеня
експоненти.

68
 Формула Тейлора та її застосування

Однією з основних формул математичного аналізу , яка застосовується

дуже широко, є формула Тейлора. Вона дає змогу розробити простий
аналітичний апарат для обчислення значень функції у вказаній точці, а саме дає
можливість подати функцію у вигляді многочлена в околі деякої точки.
Лема 1. Нехай функцію f ( x) визначено у точці x0 та деякому її околі. Нехай
f ( x) п разів диференційована у цьому околі. Тоді можна визначити многочлен
п –го степеня Pn ( x) , такий, що Pn ( k ) ( x0 )  f ( k ) ( x0 ) для усіх k  0, n .
Тобто у точці x0 значення многочлена та його похідних співпадають зі
значеннями функції f ( x) та її похідних.
Доведення. Запишемо загальний вигляд многочлена п –го степеня
Pn ( x)  a0  a1 ( x  x0 )  a2 ( x  x0 ) 2    an ( x  x0 ) n .
Знайдемо коефіцієнти ai , i  0, n .
Pn ( x0 )  f ( x0 )  a0  a1 ( x0  x0 )  a2 ( x0  x0 ) 2    an ( x0  x0 ) n  f ( x0 ) 
 a0  f ( x0 ) ;
Pn ( x0 )  f ( x0 )  a1  2a2 ( x0  x0 )    nan ( x0  x0 ) n1  f ( x0 )  a1  f ( x0 ) ;
Pn ( x0 )  f ( x0 )  2a2  3  2( x0  x0 )    n(n  1)an ( x0  x0 ) n2  f ( x0 ) 
f ( x0 )
 a2  .
2!
f ( n ) ( x0 )
Через п кроків одержимо an  .
n!
Отже,
f ( x0 ) f ( x0 ) f ( n ) ( x0 )
Pn ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 ) 2    ( x  x0 ) n .
1! 2! n!
Лему 1 доведено.
Многочлен Pn ( x) називають многочленом Тейлора п –го степеня з
центром розкладу у точці x0 .
Лема 2. Нехай функції ( x), ( x) визначені у деякому околі точки x0 і
задовольняють умови:
1) функції ( x), ( x) – (п+1) раз диференційовані;
2) ( x0 )  ( x0 )    ( n ) ( x0 )  0,  ( x0 )  ( x0 )     ( n) ( x0 )  0 .
( x) ( n1) ()
Тоді існує точка  з околу точки x0 , що  .
 ( x)  ( n1) ()
Доведення. Розглянемо відрізок [ x, x0 ] з околу точки x0 і функції ( x), ( x) на
ньому. Функції ( x), ( x) задовольняють умови теореми Коші, тому
( x)  ( x0 ) (c1 ) ( x) (c1 )
   (оскільки ( x0 )   ( x0 )  0 ).
 ( x)  ( x0 ) (c1 )  ( x) (c1 )
Похідні ( x), ( x) також задовольняють умови теореми Коші, тому
69
 (c1 )  ( x0 ) (c2 )
 .
(c1 )  ( x0 ) (c2 )
Застосовуючи п разів теорему Коші одержимо
( x) (c1 ) (c2 ) ( n1) ()
     ( n1) .
 ( x) (c1 ) (c2 )  ( )
Лему 2 доведено.
Теорема. Нехай функція f ( x) має у точці x0 та деякому її околі похідні до
(n  1) порядку включно, і нехай точка x  x0 належить цьому околу. Тоді між
точками x і x0 знайдеться така точка   ( x, x0 ) , що
f ( x0 ) f ( x0 ) 2 f ( n ) ( x0 )
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 )    ( x  x0 ) n 
1! 2! n!
( n1)
f ( )
 ( x  x0 )n1 .
(n  1)!
Цю формулу називають формулою Тейлора з центром розкладу у точці x0 .
Різницю між функцією і її многочленом Тейлора називають залишковим
членом формули Тейлора п –го порядку і позначають rn ( x )  f ( x)  Pn ( x) .
Доведення. Теорему буде доведено, якщо встановимо рівність
f ( n1) ()
rn ( x)  ( x  x0 ) n1 .
(n  1)!
З означення rn ( x ) випливає, що rn ( x0 )  rn ( x0 )    rn ( n ) ( x0 )  0 .
Виберемо функції ( x) і  ( x) наступним чином: ( x)  rn ( x) ,  ( x )  ( x  x0 ) n1 .
Застосуємо Лему 2.
( x ) rn ( x) f ( n1) () f ( n1) ()
 ( n 1)
  rn ( x )  ( x  x0 )( n1) .
 ( x ) ( x  x0 ) ( n  1)! ( n  1)!
Теорему доведено.
f ( n1) ()
Залишковий член формули Тейлора rn ( x)  ( x  x0 ) n1 називають
(n  1)!
залишковим членом п –го порядку у формі Лагранжа, де точка
  x0  ( x  x0 ), 0    1 .
Якщо в околі точки x0 похідна f ( n1) ( x) обмежена, то залишковий член
rn ( x ) при x  x0 є нескінченно малою вищого порядку порівняно з ( x  x0 ) n
тобто rn ( x)  o(( x  x0 ) n ), x  x0 . Таке зображення залишкового члена
називають зображенням у формі Пеано.
У випадку, коли x0  0 формулу Тейлора називають формулою
Маклорена.
f (0) f (0) 2 f ( n ) (0) n f ( n1) () n1
f ( x)  f (0)  x x  x  x ,   x .
1! 2! n! ( n  1)!
Скорочений запис формул Тейлора і Маклорена має вигляд

70
 n
f ( k ) ( x0 ) n
f ( k ) ( x0 ) k
f ( x)   ( x  x0 ) k  rn ( x ) і f ( x)   x  rn ( x ) відповідно.
k 0 k! k 0 k !

З’ясуємо, який виглядають формули Маклорена для основних

елементарних функцій.
1. Показникова функція f ( x )  e x .
Функція f ( x )  e x нескінченно диференційована на усьому числовому
проміжку і її похідні (e x ) ( n )  e x . У точці x  0 f ( n ) (0)  e0  1, f ( n1) (x)  ex ,
0    1.
Тому формула Маклорена має вигляд
x x 2 x3 xn ex
e 1 x     x n1 .
2! 3! n! (n  1)!
2. Функція f ( x)  sin x .
Функція f ( x)  sin x нескінченно диференційовна на усьому числовому
n
проміжку і її похідні (sin x)( n )  sin( x  ) (див. приклад 16) . У точці
2
n (n  1) 
x  0 f ( n ) (0)  sin , f ( n1) ( x)  sin( x  ) , 0    1.
2 2
Тому формула Маклорена має вигляд
x3 x 5 n x n (n  1)  x n1
sin x  x     sin   sin( x  ) .
3! 5! 2 n! 2 (n  1)!
Але
(n)
(sin 0) (2 k )  0,
(sin 0)   тому
(2 k 1) k
(sin 0)  (1) ,
x3 x 5 k x 2 k 1 (2k  3)  x 2 k 3
sin x  x     ( 1)   sin( x  ) , 0    1.
3! 5! (2k  1)! 2 (2k  3)!
3. Функція f ( x)  cos x .
Аналогічно функція f ( x)  cos x нескінченно диференційовна на усьому
n
числовому проміжку і її похідні (cos x)( n )  cos( x  ) .
2
Формула Маклорена має вигляд
x2 x4 n x n (n  1)  x n1
cos x  1      cos   cos( x  ) , 0    1,
2! 4! 2 n! 2 (n  1)!
або з урахуванням
(n)
(cos0)(2 k )  (1) k ,
(cos 0)  
(2 k 1)
(cos0) 0
x2 x4 k x 2k (2k  1)  x 2 k 1
cos x  1     (1)   cos( x  ) , 0    1.
2! 4! (2k )! 2 (2 k  1)!

71
4. Функція f ( x)  ln(1  x) .
Функція f ( x)  ln(1  x) нескінченно диференційовна на своїй області
визначення x  1 . Знайдемо її похідні і обчислимо їх значення у точці x  0 .

1 1
f (0)  1 , f ( x)  , f (0)  1 , f ( x)  , f (0)  1 ,
1 x (1  x ) 2
1  (2) 1  (2)  (3) (4)
f ( x)  3
, f (0)  2 , f (4) ( x)  , f (0)  3! .
(1  x ) (1  x) 4
(1)n1  (n  1)! ( n )
За індукцією f ( n ) ( x)  n
, f (0)  ( 1) n1  ( n  1)!,
(1  x )
(1)n  n!
( n 1)
f ( x )  , 0    1.
(1   x) n1
Тоді формула Маклорена має вигляд
x 2 x3 xn x n1
ln(1  x)  x      (1) n  (1) n1 , 0    1.
2 3 n (n  1)(1   x) n1
5. Функція f ( x )  (1  x)  .
Функція f ( x )  (1  x)  нескінченно диференційована на своїй області
визначення . Знайдемо її похідні і обчислимо їх значення у точці x  0 .
f (0)  1 , f ( x )  (1  x)1, f (0)   ,
f ( x)  (  1)(1  x) 2 , f (0)  (  1) ,
f ( x )  (  1)(  2)(1  x)3 , f (0)  (  1)(  2) .
За індукцією
f ( n) ( x)  (  1)(  n  1)(1  x)n , f ( n ) (0)   (  1)(  n  1) .
Відповідно,
f ( n1) ( x )  (  1)(  n)(1   x) n1 , 0    1 .
Формула Маклорена має вигляд
(  1) 2 (  1)(  n  1) n
(1  x )  1  x  x  x 
2! n!
(  1)(  n)(1   x)n1 n1
 x , 0    1.
(n  1)!
Формули Маклорена для гіперболічних функцій f ( x)  sh x і f ( x)  ch x
легко дістати з розкладу функції f ( x )  e x .
e x  e x
Оскільки гіперболічний синус sh x  , то
2
1 x 2 x3 xn ex n1 x 2 x3
sh x  (1  x     x 1 x   
2 2! 3! n! (n  1)! 2! 3!

72
 xn ex n1 x3 x 5 x 2 k 1 e x  e x 2 k 2
   (1) n1  x )  x     x ),
n! ( n  1)! 3! 5! (2k  1)! (2k  2)!
0    1.
Аналогічно для гіперболічного косинуса
e x  e x 1 x 2 x3 xn ex x 2 x3
ch x   (1  x     x n1  1  x   
2 2 2! 3! n! (n  1)! 2! 3!
xn
n ex n1 x2 x4 x 2k ex  e x 2 k  2
   (1)  x ) 1    x , 0    1.
n! ( n  1)! 2! 4! (2k )! (2k  2)!
Користуючись формулою Маклорена можна знаходити наближені
значення. Якщо знехтувати залишковим членом у формулі Маклорена, то
дістанемо наближену рівність
f (0) f (0) 2 f ( n ) (0) n
f ( x)  f (0)  x x  x ,
1! 2! n!
яка замінює функцію многочленом. Точність такого наближення визначається
модулем залишкового члена.
Формулу Тейлора також використовують для обчислення границь
функцій, які при грубих обчисленнях призводять до невизначеностей.

Приклади розв’язання типових задач

1. Використовуючи теорему Ролля про середнє доведіть, що похідна

многочлена f ( x )  x3  2 x 2  x  2 має дійсний нуль, який належить інтервалу
(1, 2) .
Розв’язання.
Знайдемо нулі многочлена: f (1)  f (2)  0 . Отже, для f ( x) виконуються умови
теореми Ролля: функція неперервно диференційована на 1;2  і на кінцях
сегмента приймає рівні значення. Тоді, згідно з теоремою, існує принаймні одна
точка c  (1, 2) : f (c)  0 . Знайдемо її: f (c )  3c 2  4c  1, 3c 2  4c  1  0 . Звідси
c1,2  2  7  2  2,65 .
Таким чином похідна многочлена f ( x) має два дійсних нулі, які належать
інтервалу (1, 2) . ■
2. Доведіть нерівність | sin a  sin b || a  b | , де a, b  R .

Розв’язання.
Розглянемо функцію y  sin x , яка є неперервною та диференційованою на усій
числовій осі, а значить і на будь-якому інтервалі (a, b) . Застосуємо теорему
Лагранжа і враховуючи, що sin x  cos x , отримаємо:
sin a  sin b  cos(c)(a  b), c  (a, b)  | sin a  sin b || cos c |  | a  b | .
Ураховуючи, що | cos c | 1 маємо нерівність | sin a  sin b || a  b | . ■
Зауважимо, якщо a  0 , то | sin b || b | .
73
 e 2 x  cos x
3 . Знайдіть границю lim .
x0 ln(1  2 x )

Розв’язання.
Функції f ( x )  e2 x  cos x , g ( x)  ln(1  2 x) є нескінченно малі при x  0 .
2
Крім цього f ( x )  2e 2 x  sin x , g ( x)  існують і не обертаються в нуль у
1 x
довільному околі точки x  0 , який не містить точку x  1 . Разом з тим існує
f ( x) 2eax  sin x
lim  lim  1.
x0 g ( x ) x0 2
1 x
Отже, згідно з правилом Лопіталя
e 2 x  cos x  0  2e 2 x  sin x
lim     lim  1. ■
x0 ln(1  2 x )  0  x0 2
1 x
3
x
4. Знайдіть границю lim x .
x 4
Розв’язання.
Функції f ( x )  x3 і g ( x)  4 x є нескінченно великими при x   . Тричі
застосуємо правило Лопіталя
x3 3x 2 6x 6
lim x  lim x  lim x  lim  0 .■
x  4 (ln 4)3 x 4 x ln 4 4
x 4 x 4 ln 4
 
5. Знайдіть границю lim ( x  1)ln x .
x10
Розв’язання.
Маємо невизначеність типу 00  . Запишемо функцію у вигляді
( x  1)ln x  eln xln( x1) і знайдемо границю
1
lim ln x  ln( x  1)  [0  ]  lim
ln( x  1)
 lim
 ln( x  1)   lim x  1 
1 1
 1 
x10 x10 x1 0 x10

ln x   x ln 2 x
 ln x 

 lim 
ln 2 x
  lim

ln 2 x   lim
2ln x
0.
x10 x  1 x1 0  x10 x
 x  1

Тоді lim ( x  1)ln x  lim e ln xln( x1)  e0  1 .■

x10 x10
6. Обчисліть значення числа е з точністю 0,001.
Розв’язання.
З формули Маклорена для функції f ( x )  e x

74
 x 2 x3 xn ex
ex  1  x     x n1 , 0    1 .
2! 3! n! (n  1)!
1 1 1 e
Якщо x  1 , то e  1  1       .
2! 3! n! (n  1)!
Оцінимо модуль залишкового члена.
e 3 3
| rn ( x) |  для n  6 | rn ( x) |  0,001 . Тому достатньо взяти
(n  1)! ( n  1)! 7!
перші 7 доданків у формулі Маклорена, коли x  1 , тобто
1 1 1 1 1
e  1  1       2,718 . ■
2! 3! 4! 5! 6!
7. Обчисліть значення sin 9 взявши перші два ненульових члени формули
Маклорена функції f ( x)  sin x . Оцініть абсолютну похибку.
Розв’язання.
9 
Маємо sin 9  sin  sin . Покладемо у формулі
180 20
3 5
x x k x 2 k 1 (2k  3)  x 2 k 3
sin x  x     ( 1)   sin( x  ) значення
3! 5! (2k  1)! 2 (2k  3)!

x і візьмемо перші два ненульових члени
20
x3 4 x 4 x3 x4 x4
sin x  x   sin( x  )  x   sin( x) , де r3 ( x)  sin( x) .
3! 2 4! 3! 4! 4!
Модуль залишкового члена
  1 
| r3 ( ) || sin( ) ( ) 4 | 0,000254  0,001 ,
20 20 4! 20
тому достатньо взяти значення з точністю до третього знака після коми, тобто

  1  3
sin   ( )  0,157 . ■
20 20 3! 20
8. Використовуючи формулу Тейлора з залишковим членом у формі Пеано
обчисліть границі
x5 1  1  x 2 cos x
1) lim ; 2) lim .
x0 ch 5 x  cos5 x x0 2sin 4 x
Розв’язання.
0
Маємо невизначеність   . Запишемо для кожної з функцій у знаменнику її
0
формулу Маклорена із залишковим членом у формі Пеано.
(5 x) 2 (5 x) 4 (5 x) 2 (5 x ) 4
ch 3 x  1 
2!

4!
 
 o (5 x) 4 , cos5 x  1 
2!

4!
 
 o (5 x) 4 , x  0 .
Підставимо одержані розклади в границю:

75
 x5 x5
lim  lim 
x0 ch 5 x  cos5 x x0 (5 x) 2 (5 x) 4 (5 x)2 (5 x) 4
1
2!

4!
1
2!

4!
 o (5 x) 4  
x5 x 5
 lim  lim  0.
x0
2
(5 x) 2

 o (5 x) 4
 
x0 25 x  o (5 x) 4
2

2!
0
2) Маємо невизначеність типу   . Оскільки sin 4 x ~ x 4 при x  0 , то шукана
0
1  1  x 2 cos x
границя рівна lim . Запишемо формулу Тейлора з залишковим
x0 2( x 4  o ( x 4 ))

членом у формі Пеано, зберігаючи члени з x 4 :

1 1
2 1 2 2 ( 2  1) 4 1 1
1 x 1 x  x  o( x 4 ) , cos x  1  x 2  x 4  o( x 4 ) .
2 2! 2 4!
Тоді
2  x2 x4 4   x2 x4 
1  1  x cos x  1  1    o( x )   1    o( x 4 )  
 2 8   2 24 
x2 x4 4 x2 x4 x4
 1  (1    o( x ))  (   o( x ))  (  o( x 4 ))  o( x 4 ) 
4
2 24 2 4 8
2 4 2 4 4
x x x x x 1 1 1 1
 11      o( x 4 )  (    ) x 4  o( x 4 )   x 4  o( x 4 ) .
2 24 2 4 8 24 4 8 3
4
Оскільки o( x )  0 при x  0 , то
1 4
2 x  o( x 4 )
1  1  x cos x 3 1
lim  lim  . ■
x0 2sin 4 x x0 2 x 4  o ( x 4 ) 6

Вправи для самостійної роботи

1. Знайдіть границі.
x3 x 2 x
e    x 1
ln cos x   2arctg x 6 2
1) lim ; 2) lim ; 3) lim 2
;
x0 x x  1 x0 x
ln 1   cos x  1
 x 2
e3  1  x 3 1
4) lim
x0 sin 6 2 x
; 5) lim
x
ln x    2arctg x  ; 6) lim
x1 x
;
cos ln 1  x 
2
1 x
tg
 ;
ln e x 1  x 6
x

7) lim x e1 x  1 ;  8) lim xsin x ; 9)
x0
lim x
x0
10) lim  2  
x3  3
.

76
2. Запишіть формулу Тейлора 2-го порядку із залишковим членом у формі
Лагранжа для функції f  x   x . Обчисліть наближено значення 1, 2 .
Вкажіть похибку обчислення .
3. Використовуючи формулу Тейлора із залишковим членом у формі Лагранжа
5
для функції обчисліть наближено значення з точністю до  . Вкажіть n
4
- порядок формули Тейлора.

Відповіді.
2
1. 1) 0; 2) 1; 3) 1; 4) 1 ; 5) 0; 6)  ; 7) 1; 8) 1; 9) e ; 10) e  .
128
2. 1,095, похибка 0,0005.
3. 1,117, n  2 .

Дослідження функції за допомогою похідних

Умови монотонності

Нехай функцію f ( x) задано на деякій числовій множині Х. Функцію f ( x)

називають зростаючою на множині Х, якщо для будь-яких x1, x2  X таких, що
x1  x2 , виконується нерівність f ( x1 )  f ( x2 ) і функцію f ( x) називають
спадною на множині Х, якщо для будь-яких x1, x2  X таких, що x1  x2 ,
виконується нерівність f ( x1 )  f ( x2 ) . У випадку нестрогих нерівностей
f ( x1 )  f ( x2 ) ( f ( x1 )  f ( x2 )) функцію називають не спадною (не зростаючою).
Спадні і зростаючі функції називають монотонними.
Теорема (достатні умови монотонності). Нехай функція f ( x)
диференційовна на множині Х і f ( x)  0 ( f ( x)  0 ) для x  X , то на множині
Х функція монотонно зростає (монотонно спадає).
Доведення. Доведемо теорему для випадку f ( x)  0 для x  X .
Покажемо, що функція f ( x) зростає на Х.
Розглянемо довільні точки x1, x2  X такі, що x1  x2 . Застосуємо до
функції f ( x) формулу Лагранжа:
f ( x2 )  f ( x1 )  f ()( x2  x1 ) , де   ( x1; x2 ) .
Оскільки, за умовою теореми, f ()  0 і x2  x1  0 , то f ( x2 )  f ( x1 )  0 , тобто
f ( x1 )  f ( x2 ) і за означенням функція зростає на Х.

77
Теорему доведено.
Випадок f ( x)  0 для x  X доводять аналогічно.
Теорема (необхідні умови монотонності). Нехай диференційовна на множині
Х функція f ( x) зростає (спадає) . Тоді f ( x)  0 ( f ( x)  0 ) для x  X .
Доведення. Нехай f ( x) зростає на Х. Розглянемо точки x1  x і x2  x  x такі,
що x1, x2  X . Відношення
f ( x) f ( x  x)  f ( x )
 0
x x
незалежно від знака x . Дійсно, якщо x  0 , то f ( x  x )  f ( x)  0 і , якщо
f ( x)
x  0 , то f ( x  x )  f ( x)  0 . Тоді границя відношення lim є
x0 x

величиною невід’ємною, тобто f ( x)  0 .

Нехай f ( x) спадає на Х. Тоді відношення
f ( x) f ( x  x )  f ( x)
 0
x x
f ( x)
незалежно від знака x і границя відношення lim  f ( x ) не додатна,
x0 x

тобто f ( x)  0 . Теорему доведено.

З геометричної точки зору, це означає, що дотична до графіка зростаючої
функції утворює гострий кут з додатним напрямом осі Ох в усіх точках
множини Х (або, в окремих точках паралельна осі Ох). А дотична до графіка
спадної функції утворює тупий кут з додатним напрямом осі Ох в усіх точках
множини Х (або, в окремих точках паралельна осі Ох).
Теорема (критерій сталості функції). Функція f ( x) є сталою на множині Х
тоді і тільки тоді, коли її похідна дорівнює нулю в усіх точках цієї множини,
f ( x)  0 x  X .

Умови локального екстремуму

Функція f ( x) має строгий локальний максимум у точці x0 , якщо існує

окіл O ( x0 , ) , що для усіх x  O ( x0 , ), x  x0 справджується нерівність
f ( x0 )  f ( x ) . Функція f ( x) має строгий локальний мінімум у точці x0 , якщо
існує окіл O ( x0 , ) , що для усіх x  O ( x0 , ), x  x0 справджується нерівність
f ( x0 )  f ( x ) .

78
 у
x у
y = f ( x)
f ( x0 )x
y = f ( x)
f ( x0 )

О x0 - d x0 x0 + d x
О x0 - d x0 x0 + d
x0 – точка лок.
x0 – точка лок.

Точки локальних максимуму та мінімуму називають точками локального

екстремума функції f ( x) . Значення функції у цих точках називають
локальними екстремумами. Часто для скорочення слово “локальний”
опускають.
Визначена на відрізку [a; b] функція досягає локальних екстремумів лише у
внутрішніх точках ( a; b ).
Локальні екстремуми не завжди є найбільшим та найменшим значенням
функції на відрізку, тобто носять відносний характер.
Теорема Ферма (необхідна умова екстремуму). Нехай точка x0 є точкою
локального екстремума функції f ( x) . Якщо у цій точці існує похідна f ( x) , то
вона дорівнює нулю, тобто f ( x0 )  0 .
Доведення. Нехай x0 є точкою локального максимуму функції f ( x) . Тоді існує
окіл O ( x0 , ) такий, що для усіх x  O ( x0 , ), x  x0 справджується нерівність
f ( x0 )  f ( x ) , причому якщо x  ( x0  ; x0 ) , то f ( x) зростає і f  ( x0 )  0 , а якщо
x  ( x0 ; x0  ) , то f ( x) спадає і f  ( x0 )  0 . Оскільки функція
f ( x) диференційовна у точці x0 , то f ( x0 )  f  ( x0 )  f  ( x0 )  0 .
Випадок, коли x0 є точкою локального мінімуму функції f ( x) доводять
аналогічно.
Теорему доведено.
Геометричний зміст цієї теореми: дотична до графіка диференційовної у
точці екстремума функції паралельна до осі Ох.
Зауваження 1. Теорема задає лише необхідну умову, але не достатню.
Наприклад, функція y  x 3 диференційовна у точці x  0, y  3 x 2 , y(0)  0 ,
проте точка x  0 не є точкою екстремума.
Зауваження 2. Функція f ( x) може не бути диференційовною у точці x0 ,
але мати у ній екстремум. Наприклад, функція y | x | не диференційовна у
точці x  0 , проте ця точка є точкою її локального мінімуму.
Точки, у яких похідна дорівнює нулю, називають стаціонарними точками
функції f ( x) . Стаціонарні точки і точки, у яких не існує похідної, а саму
функцію визначено, називають критичними точками функції f ( x) . Точки
екстремуму шукають серед критичних точок.
79
 Проміжки монотонності функції f ( x) обмежені її критичними точками.
Теорема (перша достатня умова існування екстремуму). Нехай функція f ( x)
неперервна у деякому околі O ( x0 , ) точки x0 , диференційовна у ньому, крім,
можливо, самої точки x0 . Тоді, якщо при переході через точку x0 похідна
змінює знак з плюса на мінус (з мінуса на плюс), то x0 – точка локального
максимуму (локального мінімуму).
Доведення. Нехай виконуються умови теореми і похідна при переході через
точку x0 змінює знак з плюса на мінус, тобто для x0    x  x0 похідна
f ( x)  0 і для x0  x  x0   похідна f ( x)  0 . Застосуємо теорему Лагранжа
f ( x )  f ( x0 )  f ()( x  x0 ) .
Нехай x  x0 , тоді x    x0 і f ()  0 , добуток f ()( x  x0 )  0 і ліва
частина рівності f ( x )  f ( x0 )  0 .
Якщо x  x0 , тоді x0    x і f ()  0 , добуток f ()( x  x0 )  0 і ліва
частина рівності f ( x )  f ( x0 )  0 .
Отже, для усіх x  O ( x0 , ), x  x0 справджується
нерівність f ( x )  f ( x0 )  0 , тобто , за означенням, x0 – точка локального
максимуму функції f ( x) .
Для зміни знака з мінуса на плюс доведення аналогічне.
Теорему доведено.
Теорема (друга достатня умова існування екстремуму). Нехай функція f ( x)
має в точці x0 похідні до п-го порядку включно і
f ( x0 )  f ( x0 )  f ( n1) ( x0 )  0, f ( n) ( x0 )  0 .
Тоді, для парного п точка x0 є точкою строгого локального екстремума.
Причому, якщо f ( n) ( x0 )  0 – точкою максимуму, якщо f ( n) ( x0 )  0 – точкою
мінімуму. У випадку непарного п функція f ( x) немає в точці x0 екстремуму.
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Запишемо формулу Тейлора
функції f ( x) в точці x0
f ( n ) ( x0  ( x  x0 ))
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 ) n , 0    1 або
n!
(n)
f ( x0  ( x  x0 ))
f ( x)  f ( x0 )  ( x  x0 ) n , 0    1 .
n!
Похідна f ( n ) ( x) неперервна у точці . x0 ., отже, існує такий окіл O ( x0 , d ) точки
x0 , у якому вона зберігає свій знак. Для x Î O ( x0 , d) та парного п вираз
( x - x0 ) n > 0 . Якщо похідна f ( n) ( x ) > 0 , то різниця f ( x ) - f ( x0 ) > 0 . Тоді за
означенням точка x0 є точкою локального мінімуму. Аналогічно, якщо
f ( n) ( x ) < 0 і п– парне, різниця f ( x ) - f ( x0 ) < 0 . Тобто точка x0 є точкою
локального максимуму.

80
 У разі, коли п– непарне вираз ( x - x0 ) n змінює свій знак на інтервалах
( x0 - d; x0 ) і ( x0 ; x0 + d) . Тоді і різниця f ( x ) - f ( x0 ) також змінює знак, що
означає, що у точці x0 функція f ( x) екстремуму не має.
Теорему доведено.

Найбільше та найменше значення функції на відрізку

Нехай функція f ( x) неперервна на відрізку [a; b] . Тоді, за другою

теоремою Вейєрштрасса про властивості неперервних функцій, вона набуває на
цьому відрізку своїх найбільшого та найменшого значень, тобто глобальних
максимуму та мінімуму.
Справджується наступне твердження.
Твердження. Якщо функція f ( x) неперервна на відрізку [a; b] і у точках
x1, x2 ,..., xn , xi  [a; b], i  1, n має п локальних екстремумів, то її найбільше
значення М дорівнює найбільшому з чисел
M  max f ( x)  max  f (a ), f (b), f ( x1 ),..., f ( xn ) ,
x[ a ;b ]
а найменше значення т функції f ( x) дорівнює найменшому з чисел
m  min f ( x )  min  f (a ), f (b), f ( x1 ),..., f ( xn ) .
x[ a ;b ]
З твердження випливає алгоритм знаходження найбільшого та
найменшого значень функції, а саме:
1) необхідно обчислити значення функції на кінцях відрізка [a; b] , тобто
обчислити f (a ), f (b) ;
2) знайти точки екстремумів x1, x2 ,..., xn , xi  [a; b], i  1, n і обчислити значення
функції у цих точках;
3) серед усіх обчислених значень вибрати найбільше та найменше.
Якщо точка екстремуму не потрапляє у відрізок [a; b] , то значення функції
у ній не обчислюють.

Опуклість функції. Точки перегину

Нехай функцію f ( x) задано на відрізку [a; b] і вона диференційовна на

(a; b) . Нехай крива y = f ( x) є графіком цієї функції. До графіка такої функції у
кожній точці інтервалу (a; b) існує дотична.
Графік функції f ( x) на інтервалі (a; b) називають опуклим вниз (опуклим
вгору), якщо він розміщений не нижче (не вище) довільної дотичної до графіка
функції f ( x) на інтервалі (a; b) .
Точку ( x0 , f ( x0 )) називають точкою перегину графіка функції f ( x) ,
якщо у ній існує дотична до графіка і існує такий окіл точки x0 , у якому по
різні сторони від точки x0 графік опуклий вгору і опуклий вниз.

81
 Функцію f ( x) називають опуклою вгору (опуклою вниз) на інтервалі
(a; b) , якщо для " x1 , x2 Î ( a; b) справджуються нерівності

æ x + x2 ö÷ f ( x1 ) + f ( x2 ) æ æ x1 + x2 ö f ( x1 ) + f ( x2 ) ÷ö
f çç 1 ÷ ³ çç f çç ÷÷ £ ÷÷ .
çè 2 ø÷ 2 èç çè 2 ÷ø 2 ø
Теорема (достатня умова опуклості функції). Нехай функція
f ( x) диференційовна на інтервалі (a; b) і має неперервну другу похідну f ¢¢( x) .
Тоді, якщо f ¢¢( x) > 0 " x Î (a; b) , то функція опукла вниз; якщо
f ¢¢( x) < 0 " x Î (a; b) , то функція опукла вгору.
Доведення. Нехай виконуються умови теореми і f ¢¢( x) < 0 " x Î (a; b) .
Покажемо, що функція опукла вгору.
Розглянемо точки x1 , x2 Î ( a; b), x1 < x2 . Позначимо
x + x2
x0 = 1 , x0 - x1 = x2 - x0 = h
2
і запишемо для функції f ( x) формулу Тейлора першого порядку в околі точки x0 :
f ¢¢(x)( x - x0 ) 2
¢
f ( x) = f ( x0 ) + f ( x0 )( x - x0 ) + .
2!
Застосуємо її до точок x1 , x2 з околу точки x0 .
f ¢¢(x1 )( x1 - x0 ) 2
¢
f ( x1 ) = f ( x0 ) + f ( x0 )( x1 - x0 ) + =
2!
f ¢¢(x1 )h2
= f ( x0 ) + f ¢( x0 )(-h) +
2!
f ¢¢(x 2 )( x2 - x0 ) 2
f ( x2 ) = f ( x0 ) + f ¢( x0 )( x2 - x0 ) + =
2!
f ¢¢(x 2 )h2
¢
= f ( x0 ) + f ( x0 ) h + .
2!
Додамо
f ¢¢(x1 ) + f ¢¢(x 2 ) 2
f ( x1 ) + f ( x2 ) = 2 f ( x0 ) + h
2!
або
f ( x1 ) + f ( x2 ) h2
= f ( x0 ) + ( f ¢¢(x1 ) + f ¢¢(x 2 )) .
2 4
З урахуванням f ¢¢( x) < 0 " x Î (a; b) маємо
f ( x1 ) + f ( x2 ) æ x + x2 ö÷
£ f çç 1
2 çè 2 ø÷÷
тобто функція опукла вгору.
Випадок, коли f ¢¢( x) > 0 " x Î (a; b) доводять аналогічно.
Теорему доведено.
З цього твердження випливає, що у точці перегину друга похідна функції
дорівнює нулю, якщо вона існує. Однак точками перегину кривої y = f ( x)
82
можуть бути також і точки, в яких друга похідна f ¢¢( x) не існує ( наприклад,
точка x = 0 кривої f ( x ) = 3 x ).
Точки, у яких друга похідна f ¢¢( x) дорівнює нулю або не існує,
називають критичними точками другого роду функції y = f ( x) . Отже,
якщо x0 – абсциса точки перегину, то x0 є критичною точкою другого роду цієї
функції. Обернене твердження невірне.
Теорема (необхідна умова існування точки перегину). Нехай функція f ( x) двічі
диференційовна на інтервалі (a; b) і точка x0 Î (a; b ) є точкою перегину. Тоді
f ¢¢( x0 ) = 0 .
Доведення. (від супротивного). Нехай виконуються умови теореми.
Припустимо, що f ¢¢( x0 ) ¹ 0 . Тоді у деякому околі точки x0 друга похідна, як
похідна неперервної функції зберігає свій знак. Але це суперечить тому, що x0
є точкою перегину. Отже, припущення невірне.
Теорему доведено.
Теорема (достатня умова існування точки перегину). Нехай функція
f ( x) диференційовна на інтервалі (a; b) і має неперервну другу похідну. Тоді,
якщо f ¢¢( x0 ) = 0 або не існує і при переході через точку x0 друга похідна
змінює знак, то x0 є точкою перегину.
Доведення. Нехай виконуються умови теореми. Розглянемо окіл O ( x0 , d ) точки
x0 . Нехай у цьому околі f ¢¢( x) < 0 x Î ( x0 - d; x0 ) і f ¢¢( x) > 0 x Î ( x0 ; x0 + d ) .
Тоді на інтервалі ( x0 - d; x0 ) функція опукла вгору, а на інтервалі ( x0 ; x0 + d )
вона опукла вниз. Це означає, що точка x0 є точкою перегину.
Випадок f ¢¢( x) > 0 x Î ( x0 - d; x0 ) , f ¢¢( x) < 0 x Î ( x0 ; x0 + d ) доводять
аналогічно.
Теорему доведено.

Асимптоти графіка функції

Асимптотою кривої y = f ( x) називають пряму, до якої необмежено

наближається точка кривої при необмеженому віддаленні її від початку
координат. Існує три типи асимптот: вертикальні, похилі та горизонтальні.
Пряму x = a називають вертикальною асимптотою графіка функції
y = f ( x) , якщо точка x = a є точкою розриву другого роду цієї функції, тобто
хоча б одна з границь
lim f ( x) = ±¥ або lim f ( x) = ±¥ .
x® a-0 x ® a +0
Пряму y = kx + b називають похилою асимптотою графіка функції
y = f ( x) , якщо різниця між ординатами точок кривої і відповідних точок
прямої прямує до нуля при необмеженому русі точки вздовж кривої
lim ( f ( x) - (kx + b)) = 0 .
x®¥

83
Теорема. Для того, щоб пряма y = kx + b була асимптотою графіка функції
y = f ( x) при x ® ¥ необхідно і достатньо, щоб
f ( x)
lim = k ( k ¹ 0 ), lim ( f ( x) - kx) = b .
x®¥ x x®¥
При цьому зауважимо, що потрібно розглядати випадки як x ® +¥ так і
x ® -¥ .
Доведення (необхідність). Нехай пряма y = kx + b є асимптотою графіка
функції y = f ( x) .
Тоді, за означенням,
f ( x) b f ( x)
lim ( f ( x) - (kx + b)) = 0 = lim x( - k - )) = lim x( - k) .
x®¥ x®¥ x x x®¥ x
Оскільки, x ¹ 0 , то з рівності
f ( x) f ( x)
lim x( - k ) = 0 Þ lim =k.
x®¥ x x®¥ x
Далі, з рівності
lim ( f ( x) - kx - b) = 0 Þ lim ( f ( x ) - kx) = b .
x®¥ x®¥
Теорему доведено.
Горизонтальною асимптотою графіка функції y = f ( x) при x ® ±¥
називають пряму y = b , коли
lim f ( x) = b ( lim f ( x) = b ).
x®+¥ x®-¥
Зрозуміло, що горизонтальна асимптота є окремим випадком похилої
асимптоти ( k = 0 ).

Загальна схема дослідження функції і побудова графіків

Щоб дослідити функцію та побудувати її графік, треба:

1) знайти область існування функції;
2) дослідити функцію на періодичність, парність і непарність; Зауважимо,
що графік парної функції симетричний відносно осі ординат, а графік непарної
функції симетричний відносно початку координат;
3) знайти (якщо це можливо ) точки перетину графіка з осями координат.
Знайти точки розриву та встановити їх характер;
4) за першою похідною знайти інтервали монотонності, точки локальних
екстремумів та значення функції в цих точках;
5) за другою похідною знайти інтервали опуклості та точки перегину;
6) знайти асимптоти кривої;
7) дослідити поведінку функції в нескінченно віддалених точках;
8) побудувати графік функції з урахуванням результатів попередніх
пунктів.

84
 Приклади розв’язання типових задач

x
1. Знайдіть проміжки монотонності функції y = .
x2 + 4
Розв’язання.
æ x ö÷¢ x 2 + 4 - 2 x 2 4 - x2
Знайдемо похідну функції y ¢ = ç 2 ç = = 2
çè x + 4 ø÷÷
і її
( x 2 + 4) 2 ( x + 4) 2
стаціонарні точки: y ¢ = 0 Û x1 = -2, x2 = 2 . Точки x1 , x2 розбивають усю
числову вісь на три проміжки (-¥; - 2), (-2; 2),(2; + ¥) , на яких функція
зростає або спадає. Для дослідження знака похідної на кожному з проміжків
достатньо обчислити її значення у будь-якій довільній проміжку.
Наприклад,
4-9 5
-3 Î (-¥; - 2) , y ¢(-3) = =- <0,
9+4 13
тоді для усіх точок цього інтервалу похідна від’ємна, тобто функція спадає для
4-0
x Î (-¥; - 2) . У точці 0 Î (-2; 2) y ¢(0) = = 1 > 0 , отже, для усіх точок
0+4
x Î (-2; 2) похідна додатна і функція тут зростає. У точці 3 Î (2; + ¥) похідна
4-9 5
y ¢(3) = = - < 0 і для усіх точок цього інтервалу похідна від’ємна,
9+4 13
тобто функція спадає для x Î (2; + ¥) . ■
2. Знайдіть точки екстремумів функції y = x 4 + 2 x5 .
Розв’язання.
Будемо шукати точки екстремумів серед стаціонарних точок функції. Для
2
цього знайдемо нулі похідної y ¢ = 4 x3 + 10 x 4 Þ y ¢ = 0 Û x1 = - , x2 = 0 . Точки
5
2 2
x1 , x2 розбивають усю числову вісь на три проміжки (-¥;- ),(- ;0),
5 5
(0; + ¥) , на яких функція зростає або спадає тобто похідна додатна або
2
від’ємна. При переході через точку x1 = - похідна змінює знак з “+” на “–”,
5
тому за теоремою про першу достатню умову існування екстремуму ця точка є
точкою строгого локального максимуму. При переході через точку x2 = 0
похідна змінює знак з “–” на “+”, тому точка x2 є точкою строгого локального
мінімуму. Значення функції у точках екстремуму дорівнюють
4
2 2
ymax = y (- ) = 5 , ymin = y (0) = 0 . ■
5 5
x +1
3. Знайдіть найбільше та найменше функції y = 2 на відрізку [-5;1] .
x +8
85
Розв’язання. Знайдемо значення функції у точках a = -5 і b = 1:
-5 + 1 -4 1 +1 2
y (-5) = = , y (1) = = .
(-5) 2 + 8 33 1+ 8 9
Знайдемо точки екстремумів:
æ x + 1 ö÷¢ x 2 + 8 - 2 x( x + 1) x2 + 2 x - 8
y ¢ = çç 2 = = -
çè x + 8 ø÷÷
,
( x 2 + 8) 2 ( x 2 + 8) 2
y ¢ = 0 Û x 2 + 2 x - 8 = 0 Þ x1 = -4, x2 = 2 .
Оскільки точка x2 = 2 не належить відрізку [-5;1] , то обчислимо значення
функції лише у точці x1 = -4 :
-4 + 1 -3 1
y (-4) = = = - .
(-4) 2 + 8 24 8
Порівнюючи знайдені значення, маємо
2 1
M = max f ( x) = f (1) = , а m = min f ( x) = f (-4) = - . ■
xÎ[-5;1] 9 xÎ[-5;1] 8
4. У конус з висотою Н і радіусом основи R вписано циліндр. Знайдіть той,
об’єм якого найбільший.
Розв’язання. Зобразимо розріз конуса з вписаним у нього циліндром.
Позначимо через r радіус циліндра, а висота циліндра дорівнюватиме H - x . З

R r
H x Hr
геометричних міркувань маємо = Þx= . Тоді об’єм циліндра дорівнює
R r R
Hr R-r
Vц = pr 2 ( H - ), Vц = pr 2 H і є функцією радіуса циліндра.
R R
Знайдемо похідну цієї функції

pH 2R
Vц ¢ = (2 Rr - 3r 2 ) . Похідна дорівнює нулю, коли r = 0 або r = . Перше
R 3
значення не задовольняє умову задачі.
2R
При переході через точку r = похідна змінює знак з “+” на “–”, тому
3
ця точка є точкою локального максимуму і відповідний найбільший об’єм
4pHR 2
дорівнює Vmax = .■
27
86
5. Знайдіть інтервали опуклості і точки перегину кривої f ( x ) = 3 x 4 - 4 x3 + 1 .
Розв’язання. Знайдемо похідні функції і її критичні точки другого роду.
2
f ¢( x) = 12 x3 - 12 x 2 , f ¢¢( x) = 36 x 2 - 24 x = 36 x( x - ) .
3
2 2
Розв’язуємо рівняння f ¢¢( x) = 0 , 36 x( x - ) = 0 , x1 = 0 ; x2 = – критичні
3 3
точки другого роду. Визначаємо знак другої похідної: якщо x < 0 , то
f ¢¢( x) > 0 – крива опукла вниз; якщо x Î (0; 2 / 3) , то f ¢¢( x) < 0 – крива опукла
вгору; якщо x > 2 / 3 , то f ¢¢( x) > 0 – крива опукла вниз. При переході через
2
точки x1 = 0 і x2 = друга похідна змінює знак. Звідси випливає, що точки
3
(0; f (0)) та (2 / 3; f (2 / 3)) , тобто (0;1) та (2 / 3;11 / 27) є точками перегину даної
кривої. ■
6. Знайдіть точки перегину графіка функції y = ( x - 1)1 3 .
Розв’язання. Знайдемо похідні функції і її критичні точки другого роду.
¢ 1
y ¢ = (( x -1)1 3 ) = ( x - 1)-2 3 , y ¢¢ = - ( x - 1)-5 3 = -
2 2
.
3 9 9 ( x - 1)
3 5

Друга похідна не дорівнює нулю на усій області визначення і не існує у точці

x = 1 . Точка x = 1 є критичною точкою другого роду функції y = ( x - 1)1 3 .
2
Для x < 1 друга похідна y ¢¢ = - > 0 , отже, функція опукла вниз.
9 3 ( x - 1)5
2
Для x > 1 друга похідна y ¢¢ = - < 0 , отже, функція опукла вгору.
9 ( x - 1)
3 5

Точка (1;0) є точкою перегину графіка функції. ■

Зауваження. У точці x = 1 функція має нескінченну похідну, а її графік –
вертикальну дотичну.

x2 + 1
7. Дослідіть функцію y = та побудуйте схематично її графік.
x -1
Розв’язання.1) Область існування – вся числова пряма, крім точки x = 1 , тобто
D( y ) = (-¥;1) È (1; ¥) .
2) Графік функції y = f ( x) перетинає вісь ординат ( якщо це можливо) в
точці (0; f (0)) . Знаходимо y (0) = -1 , отже A(0; -1) – точка перетину кривої з
віссю Oy . Щоб знайти точки перетину графіка з віссю Ox , потрібно розв’язати
x2 + 1
рівняння y = 0 , тобто = 0 . Це рівняння не має дійсних коренів, тому
x -1
дана функція не перетинає вісь абсцис.
3) Функція неперіодична. Розглянемо вираз
(-x) 2 + 1 x 2 + 1
f (-x) = = ,
-x -1 -x - 1
87
таким чином, f (-x) ¹ f ( x) і f (-x ) ¹ - f ( x ) . Це означає, що дана функція не є
ні парною, ні непарною, тобто є функцією загального виду.
x2 +1
4) Функція в точці x = 1 має розрив другого роду, причому lim = -¥ ,
x®1-0 x - 1

x2 + 1
lim = +¥ .
x®1+0 x - 1
У інших точках функція неперервна.
2 x( x - 1) - ( x 2 + 1) x 2 - 2 x - 1
5) Знайдемо похідну y ¢ = =
( x - 1) 2 ( x -1)2
і розв’яжемо рівняння y ¢ = 0 , тобто x 2 - 2 x - 1 = 0 , x1 = 1 - 2 , x2 = 1 + 2 –
стаціонарні точки. Крім того, похідна невизначена при x = 1 . Отже, x1 = 1 - 2 ,
x2 = 1 + 2 , x3 = 1 – критичні точки або точки можливого екстремуму. Ці точки
розбивають числову пряму на чотири інтервали
(-¥;1 - 2) , (1 - 2;1) , (1;1 + 2) , (1 + 2, ¥) .
На кожному з цих інтервалів похідна y ¢ має певний знак, який можна
встановити за методом інтервалів або обчислити значення похідної в окремих
точках (по одній точці з кожного інтервалу ). На інтервалах (-¥;1 - 2) ,
(1 + 2, ¥) похідна додатна, отже функція зростає; якщо
x Î (1 - 2;1) È (1;1 + 2) , то функція спадає, бо на цих інтервалах похідна
від’ємна. При переході через точку x1 = 1 - 2 (рух відбувається зліва направо)
похідна змінює знак з плюса на мінус, отже, в цій точці досягається локальний
максимум, знайдемо
(1 - 2) 2 + 1
ymax = y (1 - 2) = = 2-2 2 .
1- 2 -1
При переході через точку x2 = 1 + 2 похідна змінює знак з мінуса на плюс,
отже, в цій точці існує локальний мінімум, причому
(1 + 2) 2 + 1
ymin = y (1 + 2) = = 2+2 2.
1 + 2 -1
Точка x = 1 не є точкою екстремуму (у цій точці функція невизначена).
æ x 2 - 2 x - 1ö÷¢
6) Знайдемо другу похідну y ¢¢ = ççç ÷ =
çè ( x - 1) 2 ø÷÷
(2 x - 2)( x - 1) 2 - ( x 2 - 2 x - 1) × 2( x -1) 4
= = .
( x - 1) 4 ( x - 1)3
На інтервалі (-¥;1) y ¢¢ < 0 , отже, на цьому інтервалі крива опукла вгору;
якщо x Î (1; ¥) , то y ¢¢ > 0 – крива опукла вниз. У точці x = 1 функція
невизначена, тому ця точка не є точкою перегину.
7) З результатів п.4 випливає, що пряма x = 1 – вертикальна асимптота кривої.

88
 x2 +1 x2 + 1
Оскільки lim = +¥ , lim = -¥ , то горизонтальні
x®+¥ x - 1 x®-¥ x - 1
асимптоти відсутні.
f ( x) x2 + 1 f ( x)
Знайдемо границі lim = lim 2 = 1. Отже, k = lim = 1,
x®±¥ x x®±¥ x - x x®+¥ x

x2 + 1 x +1
тоді b = lim ( f ( x) - kx) = lim ( - x) = lim = 1.
x®±¥ x®±¥ x - 1 x®±¥ x - 1
Таким чином, пряма y = x + 1 – похила асимптота даної кривої. Інших
асимптот немає.
8) Ураховуючи проведені дослідження, будуємо графік.

2+2 2
y = x +1

-1 О 1 1+ 2 х

Вправи для самостійної роботи

1. Знайдіть проміжки монотонності та точки локального екстремума функцій
1) y = 2 x3 - 3x 2 - 12 x + 1 ; 2) y = 2 x - x 2 ; 3) y = ( x - 2) (2 x + 1) ;
3 4

2x x2
4) y = (2 x -1)(1 - x) ; 5) y =
2
3 ; 6) y = x .
1 + x2 2
2. Знайдіть найбільше (M) та найменше (m) значення функції на відрізку.
1) y = x 4 - 2 x 2 + 5, x Î [-2;2 ] ; 2) y = 100 - x 2 , x Î [-6;8] ;
2
3) y = e 4 x-x , x Î [1;3] ; 4) y = 2sin x + cos 2 x, x Î [ 0; p 2 ] .
3. Дослідіть напрямок опуклості функції та знайдіть точки перегину.
1) y = x 4 - 12 x3 + 48 x 2 - 50 ; 2) y = arctg (sin x) .
4.Знайдіть асимптоти графіків функцій

89
 1 3 x 2 -10
1) y = ; 2) y = .
x 2 - 7 x + 12 3 - 2x
5. Проведіть повне дослідження функції та побудуйте графік
x 2 12
1) y = ; 2) y = xe-x 2 ; 3) y = - x ; 4) y = 1 - ln 2 x ;
ln x x -3
x2 + 2
5) y = x + 2arctg x ; 6) y = .
x+2

Відповіді.
1. 1) x Î (-¥;-1) È (2; ¥) - проміжки зростання, x Î (-1;2) - проміжок
спадання, ymax = y (-1) , ymin = y (2) .
2) x Î (0;1) - проміжок зростання, x Î (1;2) - проміжок спадання, ymax = y (1) ,
æ 1 ö æ13 ö æ 1 13 ö
3) x Î çç-¥;- ÷÷÷ È çç ; ¥÷÷÷ - проміжки зростання, x Î çç- ; ÷÷÷ - проміжок
çè 2 ø èç14 ø çè 2 14 ø
æ 1ö æ13 ö
спадання, ymax = y çç- ÷÷÷ , ymin = y çç ÷÷÷ .
çè 2 ø çè14 ø
æ 1 ö æ 1 2ö æ2 ö
4) x Î çç-¥; ÷÷÷ È çç ; ÷÷÷ È (1; ¥) - проміжки зростання, x Î çç ;1÷÷÷ - проміжок
èç 2 ø èç 2 3 ø çè 3 ø
æ 2ö
спадання, ymax = y çç ÷÷÷ , ymin = y (1) .
çè 3 ø
5) x Î (-¥;-1) È (1; ¥) - проміжки спадання, x Î (-1;1) - проміжок зростання,
ymax = y (1) , ymin = y (-1) .
æ 2 ö æ 2 ö÷
6) x Î (-¥;0) È çç ; ¥÷÷÷ - проміжки спадання, x Î çç0;
çè ln 2 ø÷÷
- проміжок
çè ln 2 ø
æ 2 ÷ö
зростання, ymax = y çç , ymin = y (0) .
çè ln 2 ÷÷ø
2. 1) M = y (-2) = y (2) = 13, m = y (-1) = y (1) = 4 ;
2) M = y (0) = 10, m = y (8) = 6 ; 3) M = y (2) = e 4 , m = y (1) = y (3) = e3 ;
æpö 3 æpö
4) M = y çç ÷÷÷ = , m = y (0) = y çç ÷÷÷ = 1 .
çè 6 ø 2 èç 2 ø
3. 1) при x Î (-¥;2) È (4; ¥) функція опукла вниз, при x Î (2;4) функція
опукла вгору; (2;62),(4;206) - точки перегину;
2) при x Î (p + 2pk ;2p + 2pk ), k Î Z функція опукла вниз, при
x Î (2pk ; p + 2pk ), k Î Z функція опукла вгору; (pn;0), n Î N - точки
перегину.
4. 1) x = 3, x = 4 - вертикальні асимптоти; y = 0 - горизонтальна асимптота;
3 3 9
3) x = - вертикальна асимптота, y = - x - - похила асимптота.
2 2 4
90
 Інтегральне числення функцій однієї змінної
Первісна функції. Невизначений інтеграл

Функцію F  x  , визначену на інтервалі  a; b  , називають первісною

функцією (або первісною) функції f  x  на цьому інтервалі, якщо у будь-
якій точці x   a; b  функція F  x  диференційовна, причому F   x   f  x  .

Зауважимо, що інтервал  a; b  може бути і нескінченним.

1
Так, зокрема, функція F  x   arcsin x є первісною для функції f  x  
1  x2
1
на  1;1 , оскільки x   1;1 arcsin x 
2
. Функція F  x   x є
1 x
1
первісною для функції f  x   на інтервалі  0;  , оскільки x   0;  
2 x

 x   2 1 x . Функція F  x   sin x є первісною для функції f  x   cos x на

 ;   , оскільки x  R  sin x   cos x .

Якщо функція F  x  є первісною функції f  x  на інтервалі  a; b  , то
F  x  − неперервна на  a; b  . Дійсно, оскільки функція F  x  має у кожній
точці інтервалу  a; b  похідну, то вона є неперервною на ньому.

За умови, що функція F  x  є первісною для функції f  x  на інтервалі

 a; b  , функція F  x   C , де C  const також є первісною функції f  x  на
інтервалі  a; b  . Тобто первісна, якщо вона існує, не єдина.

Теорема. Якщо F1  x  , F2  x  – будь-які дві первісні функції f  x  на

інтервалі  a; b  , то скрізь на цьому інтервалі F1  x   F2  x   C , де C  const .

Доведення. Нехай   x   F1  x   F2  x  . Обидві функції F1  x  , F2  x 

диференційовані на інтервалі  a; b  , тому функція  x також
диференційовна на інтервалі  a; b  . Причому

  x   F1  x   F2  x   f  x   f  x   0 .

91
Звідси випливає, що   x   C  const .

Теорему доведено.
Наслідок. Якщо F  x  – одна з первісних функції f  x  на інтервалі  a; b  , то
будь-яка інша первісна функції f  x  має вигляд: F  x   C , де C – довільна
стала.
Сукупність всіх первісних функції f  x  на інтервалі  a; b  називають
невизначеним інтегралом функції f  x  і позначають

 f  x dx  F  x   C .
Вираз f  x  dx називають підінтегральним виразом, функцію f  x  –
підінтегральною функцією, C  R – сталою інтегрування.
Операцію відшукання первісної для заданої функції називають
інтегруванням і вона є оберненою до операції диференціювання.

Основні властивості невизначеного інтеграла.

1. d  f  x dx  f  x  dx .

Доведення. Продиференцюємо рівність  f  x dx  F  x   C :

d  f  x dx  d  F  x   C   dF  x   F   x  dx  f  x  dx .

2.  dF  x   F  x   C .

Доведення. Враховуючи, що dF  x   F   x  dx  f  x  dx , маємо

 dF  x    F   x dx   f  x dx  F  x   C .
3.   1 f1  x    2 f 2  x  dx  1  f1  x  dx   2  f 2  x dx ,

де 1,  2  const – властивість лінійності.

Доведення. Доведення безпосередньо випливає з властивості лінійності для
похідних і з того, що інтегрування та диференціювання взаємно обернені
операції.
4. Властивість інваріантності формул інтегрування:

92
 f  x dx  F  x   C   f u du  F  u   C ,
де u − диференційована функція.

Таблиця основних невизначених інтегралів.

Раніше було наведено таблицю похідних, кожна формула якої вказувала

на те, що відповідна функція F  x  має похідну рівну f  x  , а, отже, за
означенням є первісною функції f  x  . Це дає змогу скласти таблицю
основних невизначених інтегралів.

1.  0dx  C .

2. 1dx  x  C .

x 1
3.  x dx   C ,   1 .
 1
dx
4.   ln x  C , x  0 .
x

x ax
5.  a dx   C , a   0;1  1;   .
ln a

6.  e x dx  e x  C .

7.  sin xdx   cos x  C .

8.  cos xdx  sin x  C .

dx 
9.  cos2 x  tg x  C , x   n, n  Z .
2
dx
10.  sin 2 x   ctg x  C , x  n, n  Z .
dx x
11.   arcsin  C , x   a; a  , a   0;   .
a2  x2 a

dx 1 x
12. 
 a2  x2 a arctg  C , a   0;   .
a
93
 dx
13.   ln x  x 2  a 2  C , у випадку знака мінус,
2 2
x a
x   ; a    a;   , a   0;   .

dx 1 ax
14.  a 2  x 2 2a a  x  C , x  a , a   0;   .
 ln

15.  sh xdx  ch x  C .

16.  ch xdx  sh x  C .

dx
17.  ch 2 x  th x  C .
dx
18.  sh 2 x   cth x  C, x  0 .
Зауважимо, що формули 13,14 не мають аналогів в таблиці похідних.
Для їх перевірки достатньо продиференціювати праву частину рівності і
пересвідчитись, що вона співпадає з підінтегральною функцією зліва.
З диференціального числення відомо, що операція диференціювання не
виводить з класу елементарних функцій, тобто похідна будь-якої
елементарної функції являє собою також елементарну функцію. З
інтегруванням ситуація інша. Існують елементарні функції, інтеграли від
яких вже не є функціями елементарними. Про такі функції кажуть, що вони
не інтегровані в елементарних функціях. Зважаючи на те, що такі функції не
просто реально існують, але й відіграють важливу роль і мають широкі
застосування , зокрема, у фізиці, вони докладно вивчені й для їх обчислення
складені таблиці та побудовані графіки.
Наведемо приклади функцій, не інтегрованих в елементарних:
2
1)  e  x dx – інтеграл Пуассона.

 
2)  cos x 2 dx ,

3)  sin  x dx , 2),3) – інтеграли Френеля.

2

dx
4)  ln x , x   0;1  1;   – інтегральний логарифм.

94
 cos x
5)  dx, x  0 – інтегральний косинус.
x
sin x
6)  x dx, x  0 – інтегральний синус.

Основні методи інтегрування

1. Метод заміни змінної, або введеня функції під знак диференціалу.

Досить часто введення нової змінної дає можливість звести
знаходження даного інтеграла до знаходження табличного інтеграла. Цей
метод називають методом заміни змінної і він базується на наступній
теоремі.
Теорема. Нехай функція t    x  визначена та диференційована на інтервалі
 a, b  , а t є множиною її значень. Нехай також для функції g  t  ,
визначеної на множині t , існує первісна G  t  , тобто

 g  t dt  G  t   C . (1)

Тоді скрізь на інтервалі  a, b  для функції g    x     x  існує первісна, що

рівна G    x   , тобто

 g    x    x  dx  G    x    C (2)

Доведення. Використовуючи формулу для диференціала функції ліву

частину рівності (1) можна записати у вигляді:

 g  t dt   g    x  d   x    g    x    x  dx ,
а праву:
G t   C  G  x   C ,

звідки і випливає твердження теореми.

Для ефективного застосування наведеної теореми необхідно, щоб у
підінтегральній функції був множник, що є похідною внутрішнього
аргументу складеної функції, який можна ввести під знак диференціалу, або

95
за рахунок якого можна зробити заміну змінної. У цьому випадку новою
змінною позначають внутрішній аргумент складеної функції.

2. Метод інтегрування частинами.

Теорема. Нехай функції u  u  x  , v  v  x  диференційовні на інтервалі  a, b 
і на інтервалі  a, b  існує первісна функції u  x  v  x  . Тоді для x   a, b 
існує первісна функції u  x  v  x  , причому справджується рівність:

 u  x v  x  dx  u  x  v  x    u  x v  x  dx , або
 udv  uv   vdu ,
яку і називають формулою інтегрування частинами.
Доведення. За правилом диференціювання добутку функцій
u  u  x,v  v  x

 u  x  v  x    u  x  v  x   u  x  v  x  .
Проінтегруємо обидві частини рівності і, застосувавши властивості 2), 3)
невизначеного інтеграла, отримаємо:

  u  x  v  x   dx   u  x v  x  dx   u  x v  x  dx 
 u  x  v  x    u  x v  x  dx   u  x v  x  dx 

  u  x v  x  dx  u  x  v  x    u  x v  x  dx .

Теорему доведено.

Формула інтегрування частинами дозволяє перейти від інтегралу  udv

до інтегралу  vdu , який , можливо, простіше знаходиться.

Укажемо деякі типи інтегралів, які зручно обчислювати методом

інтегрування частинами.
1. Інтеграли вигляду  P( x)ekx dx ,  P( x)sin kxdx ,  P( x)cos kxdx , де P ( x ) –
многочлен, k − довільне дійсне число.
У цих інтегралах за u слід взяти множник P ( x ) , а за dv – вираз, що
залишився.

96
 2. Інтеграли вигляду  P( x)ln kxdx ,  P( x)arcsin kxdx ,  P( x)arccos kxdx ,
 P( x)arctg kxdx , де P ( x ) – многочлен, k − довільне дійсне число.
У цих інтегралах слід взяти dv  P( x)dx ;
3. Інтеграли вигляду  ex sin xdx ,  ex cos xdx , де ,  – дійсні числа.
Після двократного застосування методу інтегрування частинами одержують
лінійне рівняння відносно шуканого інтеграла. З цього рівняння знаходять
інтеграл.
Конторольні питання до розділу
1) Що таке первісна функція?
2) Скільки первісних має функція на відповідному проміжку? Чим вони
відрізняються?
3) Сформулюйте достатні умови існування первісної.
4) Що таке невизначений інтеграл?
5) Вкажіть основні влативості невизначеного інтеграла.
6) Наведіть приклади інтегралів, що не інтегруються в елементарних
функціях.
7) Сформулюйте суть методу заміни змінної, або введеня функції під
знак диференціалу.
8) Формула інтегрування частинами.

Приклади розв’язання типових задач

2 xdx sin x
1.Знайдіть інтеграли: а)  cos3xdx , б)  1  x2 , в)  e cos xdx .

Розв’язання. а) 1-й спосіб − внесення під знак диференціалу:

1 1
 cos3xdx  d 3x   3dx  3
cos3 xd  3 x  
3
sin 3x  C ;

2-й спосіб − введення заміни:

3x  t
1 1 1
 cos3 xdx  3dx  dt dt  cos tdt  sin t  C  sin 3 x  C .
3 3 3
1
dx 
3
б) 1-й спосіб − внесення під знак диференціалу:

97
 2 xdx d 1  x 2
 
2
  2
 1  x 2  d 1  x  2 xdx   1  x 2  ln 1  x  C ;  
2-й спосіб − введення заміни:

2 xdx 1  x 2  t dt 2
 1  x2  2 xdx  dt   t  ln t  C  ln 1  x  C .  
в) 1-й спосіб − внесення під знак диференціалу:
sin x
e cos xdx  d  sin x   cos xdx   esin x d  sin x   esin x  C ;

2-й спосіб − введення заміни:

sin x sin x  t
 e cos xdx    et dt  et  C  esin x  C ■
cos xdx  dt

Як наслідок з теореми, можна розглядати таку властивість: якщо

 f  x dx  F  x   C , то

1
 f  ax  b dx  F  ax  b   C .
a
dx
2. Знайдіть інтеграл  .
2x  4

dx 1 1 d  2x  4 1
Розв’язання.   d  2 x  4   dx     2 2x  4  C 
2x  4 2 2 2x  4 2
 2x  4  C ■
xdx
3. Знайдіть інтеграли а)   x  3 cos xdx ; б)  ln xdx ; в)  cos2 x ;
г)  x 2e3x dx ; д)  e 2 x cos3 xdx .

u  x  3, du  dx
Розв’язання. а)   x  3 cos xdx    x  3 sin x   sin xdx 
dv  cos xdx, v  sin x

  x  3 sin x  cos x  C .

dx
u  ln x, du  dx
б)  ln xdx  x  x ln x   x  x ln x  x  C .
x
dv  dx, v  x

98
 u  x, du  dx
xdx
в)   dx  x tg x   tg xdx  x tg x  ln cos x  C .
cos 2 x dv  , v  tg x
cos 2 x
г)
2 2
u  x 2 , du  2 xdx 2 u
x, du  dx
2 3x x 2 3 3
x e dx  1  e3 x   xe3 x dx  
dv  e3 x dx, v  e3 x 3 3 1
dv  e3 x dx, v  e3 x
3 3
x2 3x
e 
3

2 3x 2 3x x2 3x 2 3x 2 3x e3 x
 xe   e dx  e  xe  e  C 
9 9 3 9 27 27
9x2  6x  2  C .  
У прикладі г) формулу інтегрування частинами застосовано двічі.

u  e 2 x , du  2e2 x dx
2x e2 x 1
д) I=  e cos3 xdx  1  sin 3 x   2e2 x sin3 xdx 
dv  cos3 xdx, v  sin 3 x 3 3
3
2 4
u  e 2 x , du  e2 x dx
3 3 e2 x 2 4
  sin 3 x  e 2 x cos3x   e 2 x cos3xdx ■
cos3 x 3 9 9
dv  sin 3 xdx, v  
3
Порівнюючи між собою початок і кінець цього ланцюга рівностей,
отримаємо рівняння відносно шуканого інтеграла I:

e2 x 2 2x 4 e2 x
I= sin 3x  e cos3x  I  I=  3sin 3x  2cos3x   C .
3 9 9 13
Прийом, застосований у цьому прикладі називають круговим інтегруванням.

Вправи для самостійної роботи

Знайдіть інтеграли:
12
x 2  x  3x 5
 4 xe x
1)  dx ; 2)  23 x e x dx ;
x
2

3)   2 x  1  3x  x  4  dx ; 4) 
 x  3 dx ;
4 x
99
 2  3x  5  4 x dx
5)  dx ; 6)  2x ;
2x 2
8
cos 2 x x
7)  dx ; 8)  2cos 2 dx ;
cos 2 x sin 2 x 2
2

9)  2
dx
; 10)
1  x  ;
cos x  cos 2 x  x 1  x dx 2

dx
11)  cos  3x  1dx ; 12) x 2
;
 2x  7
dx dx
13)  ; 14)  .
13  2 x  x 2 x2  5x  1

Відповіді
x
x2 15
1)  2 x  5 x12  4e x  C ; 2)
8e   C ; 3) 2 x3  4 x 5 2  5 x 2  2 x 3 2  4 x  C ;
2 12 ln 8  1 5 2 3
x
1 9 2 3 5 x 1 x
4) x5  x3  x  C ; 5) 2ln     2  C ; 6) arctg  C ;
10 2 3  2  ln 2 4 2

7) ctgx  tgx  C ; 8) sin x  x  C ; 9) ctgx  C ; 10) ln x  2arctgx  C ;

1 x 1 1 x  1  14
11) sin  3x  1  C ; 12) arctg  C ; 13)  ln C ;
3 6 2 14 x  1  14

5
14) ln x   x 2  5 x  1  C .
2

Класи інтегрованих функцій.

Інтегрування раціональних дробів
(дробово-раціональних функцій)

Pn  x 
Раціональним дробом називають відношення двох алгебраїчних
Qm  x 
многочленів Pn  x  та Qm  x  степенів п і т відповідно.

100
 Pn  x 
Раціональний дріб називають правильним, якщо порядок
Qm  x 
многочлена-чисельника Pn  x  менше, ніж порядок многочленна-знаменника
Qm  x  .

Pn  x 
Теорема. Нехай − правильний раціональний дріб з дійсними
Qm  x 
коефіцієнтами, знаменник якого має вигляд:
1 n1 1 2
Qm  x    x  a1   x  a2 2  x  an1  
 x 2  p1x  q1  x 2
 p2 x  q2   

 n2

 x 2  pn2 x  qn2  .

Тоді цей дріб може бути представлений у вигляді суми елементарних дробів:

A 1
1
A1  A2  A1  A2 
1 1 2 2
Pn  x 
     
Qm  x  x  a1  x  a1 2  x  a1  1
x  a 2  x  a2  2

A n1 
n
A 2
2
A 1  A2 1 
n n
 2
 1  2
  1
 n1
 
 x  a2  x  an1 x  an1    x  an1 
M  1 x  N  1
1 1
M1  x  N1  M 2  x  N 2  M  2  x  N1 2 
1 1 1 1 n n
 2  2
  1
   21 
x  p1x  q1

x 2  p1x  q1  x 2
 p1x  q1  x  pn2 x  qn2

M  n2  x  N  n2 
n n
M 2 2  x  N 2 2 
n n
 2
 2 2
 n2
,
x 2
 pn2 x  qn2  x 2
 pn2 x  qn2 
A1  ,, A 1 , A1  ,, A 2 , A1 1  ,, A n1  , M1  , N1  ,, M  n2  , N nn2
1 1 2 2 n n 1 1 n
де – деякі
1 2 2

дійсні сталі, серед яких можуть бути і нулі.

У результаті цього розкладу інтегрування раціональних дробів зводиться

до інтегрування елементарних дробів розкладу. Елементарні дроби, в свою
чергу, можна розділити на чотири типи. Вкажемо ці типи і покажемо, що
вони легко інтегруються.

101
 A A
I.
xa
. Тоді інтеграл  x  adx  A ln x  a  C ;
A
II . n
, n  2,3,4, . Тоді інтеграл
 x  a
 n1
A
dx  A
 x  a
C 
A
 C , n  2,3,4, .
  x  a n n  1 (1  n)  x  a 
n 1

Mx  N p2
III . , де  q  0 . Інтеграл від такого дробу обчислюють за
x 2  px  q 4
схемою
2
2  p  p2 
x  px  q   x     q  
 2  4 
 Mp 
2 Mt   N  
Mx  N p  2 
 x2  px  qdx  a q = dt 
4 t 2  a2
p
t  x , dx  dt
2

M 2tdt  Mp  dt
  N  
2  t 2  a2  2   t 2  a2
 

t
d 
M d t a  2 2
  Mp  1  2   M ln t 2  a 2 
=
2  t 2  a2
N 

 
2  a  t 2 2
 
  1
2
p
2 N  Mp t M 2 N  Mp x

2a
arctg  C  ln x 2  px  q 
a 2 2

arctg 2 C.

p p2
2 q q
4 4
Mx  N
IV тип : 
, де   2,3,4, . Інтеграл від такого дробу
x 2
 px  q 
обчислюють за схемою

102
 p2 
Mt   N 
Mp 
Mx  N
dx 
a  q 
4
,


2 
2
M d t a
2
 
 

2 
dt   2 2
 2
x  px  q  p
t  x  , dx  dt
2
t a 2 t a    
2
1

 N 
Mp  dt

2
M t a
2
  
N 
Mp  dt
.
 2   2 
2  t  a2 2 1  2  t  a2
     
dt
Позначимо K   .
2 
t 2
a 
dt 1 t
Інтеграл K1 є табличним: 
 t 2  a2 a arctg  C . Нехай   1 , тоді
a

1 a 2 dt
2
1 t a a
2 2
 1 dt  
a2  t 2  a2
K  2  
 2 
dt  1
a t 2  a2   a t 2  a2    
1 2tdt
t 
2a 2  t 2  a 2 
 
u  t , du  dt
1

dv 
2tdt
,v  

d t 2  a2  t 2  a2  
2  2  1 
t 2
a  t 2
a 
 2 1 
1 1 t t a
 2 K 1  2
2
   K  1 
dt

1 

2a  1  2 1 
1  a 2 2a 2 1    
a

2
1    t  a  

  

1 1
 2
2a 1   

t t 2  a2  .

У результаті отримали рекурентну формулу:

1  1  1 t
K   K 1 2
1  2  1
,
a  2  2  2a 1    t 2  a 2  
яка дозволяє обчислити інтеграл від IV типу елементарних дробів.
Отже, всі чотири типи елементарних дробів інтегровні і це дозволяє
сформулювати наступне твердження.
103
Теорема. Будь-який раціональний дріб є інтегровним в елементарних функціях.
Сформулюємо алгоритм інтегрування раціональних дробів:
1. Перевіряємо, чи є підінтегральний дріб правильним. Якщо він
неправильний, подамо його у вигляді суми цілої частини і правильного
дробу. Ціла частина дробу легко інтегрується;
2. Розкладаємо знаменник правильного раціонального дробу на множники.
3. Розкладаємо правильний раціональний дріб на суму елементарних дробів.
4. Інтегруємо створену суму.
Для знаходження чисельників елементарних дробів, утворених при
розкладі правильного раціонального дробу, застосовують метод
невизначених коефіцієнтів або, в деяких часткових випадках, метод
викреслювань.
Суть методу невизначених коефіцієнтів полягає у тому, що правильний
раціональний дріб з розкладеним на множники знаменником записують у
вигляді суми елементарних дробів з невизначеними коефіцієнтами у
чисельниках. Далі створену суму зводять до спільного знаменника і
прирівнюють коефіцієнти при однакових степенях змінної у чисельниках
початкового та створеного дробів. Утворена система дозволяє знайти
невизначені коефіцієнти.
Метод невизначених коефіцієнтів є універсальним, але досить
громіздким. Тому, якщо знаменник правильного раціонального дробу має
тільки прості дійсні корені доцільно використовувати метод викреслювань.
Тобто, якщо
Pn  x  Pn  x  A1 A2 Am
     ,
Qm  x   x  a1  x  a2  x  am  x  a1 x  a2 x  am

то коефіцієнти Ai , i  1, m знаходять за формулою:

Pn  x 
Ai  .
 x  a1  x  ai1  x  ai1  x  am  x  ai

Інтегрування тригонометричних виразів

104
 Розглянемо інтеграл виду  R  sin x,cos x dx , де R  sin x,cos x  –
раціональна функція аргументів sin x,cos x . Іноді достатньо виконати деякі
перетворення, щоб звести цей інтеграл до табличного.
Існує загальна універсальна підстановка, яка переводить інтеграл від
тригонометричного виразу до інтеграла від раціонального дробу, що напевне
інтегрується в елементарних функціях. Ця підстановка має вигляд:
x
t  tg , x   ,   .
2
2t 1 t2 2dt
Тоді sin x  2
, cos x  2
, x  2arctg t , dx  .
1 t 1 t 1 t2

У деяких випадках окрім універсальної підстановки можна застосувати

інші підстановки, які швидше дають позитивний результат. Розглянемо їх:
1. Функція R  sin x,cos x  є непарною відносно sin x , тобто

R   sin x,cos x    R  sin x,cos x  .

Тоді використовують підстановку cos x  t , x   0,  .

2. Функція R  sin x,cos x  є непарною відносно cos x , тобто

R  sin x,  cos x    R  sin x,cos x  .

  
Тоді використовують підстановку sin x  t , t    ,  .
 2 2
3. Функція R  sin x,cos x  є парною відносно sin x та cos x , тобто

R   sin x,  cos x   R  sin x,cos x  .

  
Тоді використовують підстановку tg x  t , x    ,  .
 2 2
t 1 dt
Для цієї підстановки sin x  , cos x  , x  arctg t , dx  .
1 t2 1 t2 1 t2

Інтегрування деяких ірраціональностей

105
 При інтегруванні ірраціональних виразів необхідно підібрати таку
заміну, яка дозволить позбутись ірраціональності. Вкажемо деякі основні
типи ірраціональностей.
I. Лінійні ірраціональності
 n1 n2 nk 
Інтеграл виду  R  x,  ax  b  1 ,  ax  b  2 ,,  ax  b  k  dx , де
m m m
 
R  – раціональна функція.
Нехай r – найменше спільне кратне (Н.С.К.) чисел  m1, m2 ,, mk  . Тоді
заміна ax  b  t r переведе підінтегральну функцію в раціональний дріб.

II. Дробово-лінійні ірраціональності

 n1 n2 nk 
 ax  b  m  ax  b  m  ax  b  m
Інтеграл виду  R  x,  1
, 2
,,  k dx .
  cx  d   cx  d  
 cx  d  
 
ax  b r
У цьому випадку зручно використати заміну  t , де r – Н.С.К.
cx  d
чисел  m1, m2 ,, mk  .

III. Квадратичні ірраціональності

Інтеграл виду  R  x, 
ax 2  bx  c dx можна знайти за допомогою
тригонометричної підстановки. Для цього у квадратному тричлені під
коренем виділяють повний квадрат і вводять відповідну заміну:
  
1)  R x
, l 2
 x 2
dx 
, x  l sin t , t    2 , 2  ;
  
 
2)  R x, x 2  l 2 dx , x  l tg t , t    ,  ;
 2 2
l  
 
3)  R x, x 2  l 2 dx , x 
cos t
, t  0,  .
 2

106
 Pn  x 
Інтеграл виду  dx , де Pn  x  – многочлен n -го порядку, за
2
ax  bx  c
формулою Остроградського можна подати у вигляді
Pn  x  dx
 dx  Qn1  x  ax 2  bx  c    ,
2 2
ax  bx  c ax  bx  c
де Qn1  x  – многочлен  n  1 -го порядку з невизначеними коефіцієнтами.
Ці коефіцієнти та константу  шукають методом невизначених коефіцієнтів.
Знаходження самого інтегралу зводиться до інтегрування другого доданку в
сумі справа.

dx
Інтеграл виду  r
, r  1,2,
 mx  n  ax 2  bx  c

1
підстановкою mx  n  зводиться до попереднього випадку, або до
t
табличного інтегралу.

IV. Інтегрування диференціального біному

p
Вираз виду 
x m a  bx n  , де m, n, p  Q; a, b  R називають
диференціальним біномом.
p
Теорема (Чебишова). Інтеграли від диференціального бінома x m a  bx n  
виражаються через елементарні функції у трьох випадках:

1) якщо p  Z , то застосовують підстановку x  t r , де r – найменше

спільне кратне знаменників дробів m, n ;
m 1
2) якщо p  Z ,  Z , то застосовують підстановку a  bx n  t r , де r –
n
знаменник дробу p ;

107
 m 1 m 1
3) якщо p Z,  Z,  pZ , то застосовують підстановку
n n
a  bx n r
t ,
xn
де r – знаменник дробу p .
Якщо жодний із вказаних випадків не виконується, то інтеграл від
диференціального біному не виражається через елементарні функції.

Конторольні питання до розділу.

1) Яку функцію називають дробово-раціональною?
2) Дайте означення правильного та неправильного раціонального дробу.
3) Які дроби називають елементарними? Скільки типів таких дробів
можна виділити?
4) Вкажіть методи інтегрування елементарних дробів I,II,III типів.
5) Виведіть рекурентну формулу інтегрування елементарного дроба IV
типу.
6) Вкажіть формули універсальної підстановки для інтегрування
тригонометричних виразів.
7) Які існують часткові випадки тригонометричних виразів, що
дозволяють окрім універсальної підстановки використати для
інтегрування підстановки інших типів.
8) Що таке лінійні та дробово-лінійні ірраціональності? Які підстановки
дозволяють перейти від лінійних та дробово-лінійних
ірраціональностей до раціональних функцій?
9) Квадратичні ірраціональності.
10) Інтегрування диференціального біному ( Теорема Чебишова).

Приклади розв’язання типових задач

x5  2 x 4  4 x 2  2 x  13
1. Знайдіть інтеграли: а)  dx ;
x4  x2  2x  2
4 x 2  13x  19
б)  3 dx .
x  6 x 2  3x  10
Розв’язання
а) Підінтегральний вираз є неправильним раціональним дробом. Виділимо
його цілу і дробову частини, поділивши чисельник на знаменник. Маємо
108
x5  2 x 4  4 x 2  2 x  13 x3  9
 x2 4 .
x4  x2  2 x  2 x  x2  2x  2
Тоді

x5  2 x 4  4 x 2  2 x  13  x3  9 
I  dx  
 x  2   dx 
x4  x2  2 x  2 x4  x2  2 x  2 

x3  9
   x  2)dx   )dx .
2

 x  1 x 2  2 x  2 
Розкладемо правильний раціональний дріб на суму елементарних дробів
методом невизначених коефіцієнтів.

x3  9 A B Mx  N
   2 
 x  1 2
x 2
 2x  2  x  1  x  1 2
x  2x  2

x 3  A  M   x 2  A  B  2 M  N   x  2 B  M  2 N    2 A  2 B  N 
 .
 x  12  x 2  2 x  2 
Зважаючи на рівність знаменників першого та останнього дробу в цьому
ланцюжку рівностей, прирівнюємо і многочлени в чисельниках. Многочлени
рівні між собою, якщо рівні коефіцієнти при однакових степенях x , тому

x3 :1  A  M  A  1
2
x : 0  A  B  2M  N  B2

  .
x1 : 0  2 B  M  2 N  M  2
 N  3
x 0 : 9  2 A  2 B  N
Тоді
 1 2 2x  3  x2 2
I   ( x  2) dx      2
 2 dx   2 x  ln x  1  
 x  1  x  1 x  2 x  2  2 x 1
 


 2 x  2   1dx  x 2  2 x  ln x  1  2

 
d x2  2x  2 dx
2
x  2x  2 2 x  1  x2  2 x  2
   x  12  1 
x2 2 2 x2 2
  2 x  ln x  1   ln x  2 x  2  arctg  x  1  C   2x  
2 x 1 2 x 1

109
 x2  2x  2
 ln  arctg  x  1  C .
x 1

4 x 2  13x  19 4 x 2  13 x  19
б) I   3 dx   dx .
x  6 x 2  3 x  10  x  2  x  1 x  5
Розкладемо даний правильний раціональний дріб на суму
елементарних і знайдемо невизначені коефіцієнти методом викреслювань:

4 x 2  13x  19 A B C
   .
 x  2  x  1 x  5 x  2 x  1 x  5
Тоді

4 x 2  13x  19 9
A   1 ;
 x  1 x  5 x  2 3 3
4 x 2  13x  19 36
B   2;
 x  2  x  5 x  1 3 6 
4 x 2  13x  19 54
C   3.
 x  2  x  1 x  5 3  6
 1 2 3 
I    dx   ln x  2  2ln x  1  3ln x  5  C =
 x  2 x 1 x  5 
2 3
ln
 x  1 x  5
C.
x2

dx
2. Знайдіть  1  2sin x .
2dt
dx x 2 2dt 2dt
Розв’язання.   tg  t   1  t  2  
1  2sin x 2 2t t  4t  1 
2
t  2  3
1 2
1 t2
x
1 t 2 3 1 2 3 tg
 ln C  ln 2 C ■
3 t 2 3 3 tg x  2  3
2

110
 cos 2 xdx sin 2 xdx
3. Знайдіть інтеграли а)  ; б)  .
sin x cos 4 x
Розв’язання.а) Підінтегральна функція непарна відносно синуса:
cos 2 xdx cos 2 x
 sin x  cos x  t ,  sin xdx  dt    sin 2 x   sin x  dx 
cos 2 x t2  1  1 t 1
2 
  sin x  dx   2 dt    1  2 dt  t  ln C 
1  cos x t 1  t 1 2 t 1

1 cos x  1
= cos x  ln C;
2 cos x  1
б) Підінтегральна функція парна відносно sin x та cos x :
tg x  t , t2
sin 2 xdx 1  t 2 dt 2 t3 1 3
 cos4 x  dx  dt   1 1  t 2   t dt  3  C  3 tg x  C ■
1 t2 2
1 t2  
xdx
4. Знайдіть інтеграл  3 2x  1 .

2x  1  t3 1 3
xdx 1 3 2
t 1 3   3
Розв’язання.  3
2x  1 2

 x  t 1    t 2 4
 
t 2 dt   t t 3  1 dt 

1
dx  3t 2dt
2
3 4 3  t5 t 2  3 3 5 3 2

4
t  t 
dt    
4 5 2 
  C 
20
2 x 1 
8
3
2 x  
1 C ■

1 x 1
5. Знайдіть інтеграл  x x  1dx .

111
 x 1 2
t ,
x 1
1 x 1 1 t2 4t 2 dt
Розв’язання.  dx  x  2 ,   2 
x x 1 t 1 t  1  t  1 t  1 
4tdt
dx  2
t2 1  
 2 1 1 
  t 2  1  t  1  t  1 dt 
t 1 x 1 1 2
 2arctg t  ln
t 1
 C  2arctg
x 1
 ln
2
 x 1  x 1  C■

6. Знайдіть інтеграл  3  2x  x 2 dx .

2 x  1  2sin t
Розв’язання.  3  2 x  x 2 dx   4   x  1 dx  
dx  2cos tdt

 4  4sin 2 t 2cos tdt 

 1 
  4cos 2 t 2cos tdt   4cos 2 tdt  2  1  cos 2t dt  2  t  sin 2t   C 
 2 
x 1 x 1
 2arcsin  3  2x  x2  C ■
2 2
4 x 2  3x  19
7. Знайдіть інтеграл  dx .
x 2  2 x  10
Розв’язання. Застосуємо формулу Остроградського:

4 x 2  3x  19 dx
 dx   ax  b  x 2  2 x  10    .
2 2
x  2 x  10 x  2 x  10
Продиференціюємо обидві частини рівності:

4 x 2  3x  19 2x  2 1
 a x 2  2 x  10   ax  b   .
2 2 2
x  2 x  10 2 x  2 x  10 x  2 x  10

Домножимо обидві частини рівності на x 2  2 x  10 :

 
4 x 2  3 x  19  a x 2  2 x  10   ax  b  x  1   .

112
 Розкриємо дужки і прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x з
обох боків рівності.

x 2 : 4  2a a  2

x : 3  3a  b  b  3 .
x :19  10a  b     2

Отже,

4 x 2  3x  19 dx
 dx   2 x  3 x 2  2 x  10  2  
x 2  2 x  10 x 2  2 x  10
dx
  2 x  3 x 2  2 x  10  2  
2
 x  1 1

  2 x  3 x 2  2 x  10  2ln x  1  x 2  2 x  10  C ■

dx
8. Знайдіть інтеграл x .
2
2x  2x  1
1 dt
x
 2
dx t t
Розв’язання.    
2
x 2 x  2 x  1 dx   dt 1 2 2
 1
t2 t t2 t
 dt dt

 2  2t  t 2  
2
 t  1  1
1 1
  ln t  1  t 2  2t  2  C   ln 1 1  2x  2 x2  C ■
x x

x dx
9. Знайдіть інтеграли а) 4 dx ; б)  x11 .
x 1 4
1 x
Розв’язання. а)
1 p  1 Z
1  1 
x 4 2 1 3 4t 5
 4 x  1dx   x2  x  1 dx  x  t , t  x   t  t  1 4t dt  
4 4
dt 
  t  1
  dx  4t 3dt

113
  4 3 2 1   t5 t 4 t3 t 2 
 4  t  t  t  t  1  dt  4      t  ln t  1   C 
 t 1 5 4 3 2 
5 3 1
4 4 4 4
x  x  x 4  2 x  4 x 4  4ln x 1  C .
5 3
1
m  11, n  4, p  
2
m 1
1
 p  3  Z 
dx 4 2
n
б) 
11 4
x 11
1  
x dx 
1  x4 2 
1 
x 1 x
x 4
 t , x  t2 1   4

5
1 

4

dx   t 2  1  4  2tdt
1
11
 t2
 1 12

  t2 1  4
 2   
 t   4
5
 1 2 1
   
t  1 4  2tdt    t 2  1 dt    t 4  2t 2  1 dt 
2
2 2
 
5 3 1
5 3 4 4 4
1t 2t  1  1  x 1 1 x 1 1 x 2 2 2
   tC   4    4    4  C ■
2 5 3  10  x  3 x  2 x 

Вправи для самостійної роботи

Знайдіть інтеграли від раціональних дробів:
xdx dx
1.  2
; 2.  3x  7 x 2
;
2 x  3x  1  6 x3

xdx x3  1
3.  ; 4.  4 x3  xdx ;
x  3x 2  2
4

x3  1 3x 2  1
5.  dx ; 6.  3
dx ;
x3  x 2 x 2
 1

x2 xdx
7.  dx ; 8. x ;
1  x4 3
1

114
 x2  x  1 x6  x4  4 x 2  2
9.  x5  2 x4  x3 dx ; 10.  2
dx .
x3  x 2  1

Знайдіть інтеграли від тригонометричних виразів:

sin 2 x sin x
11.  cos4 xdx ; 12.  1  cos x  dx 2
;

dx dx
13.  sin x  cos x ; 14.  2cos x  3sin x ;

dx sin 2 x
15.  ; 16.  1  tgxdx .
5  4sin x

Знайдіть інтеграли від ірраціональних виразів:

dx dx
17. x ; 18. x ;
x2  4 x  4 x2  2x 1
dx dx
19.  x ; 20. x ;
2
 2 x 1 2 2
2 x  5x  3

dx x 2 dx
21. x ; 22.  .
3
x5  1 1  2 x  x2

Відповіді
3 2

1. ln
x 1
 C ; 2. ln
 3x  1 11  2 x  3 33
 C ; 3.
1 x2  2
ln 2 C ;
1
2x 1 x 3 2 x 1

2
x
4.  ln
x
; 5.
x2  1  x  1  C ; 6. x
7 9
 C  ln  2
C ;
4  2 x  1 16  2 x  1 16 x x  x 2  1
1 1 x 1 1 x 1 1 2x 1
7. ln  arctgx  C ; 8. ln  arctg C ;
4 1 x 2 3 2
x  x 1 3 3

x  1 12 x 2  5 x  1 1
9. 6ln  C ; 10.  ln x 2  1  C .
x 2  x3  x 2  x  x  1
2 2

1 1 1 1 x 
11. 2
  C ; 12.  C ; 13. ln tg     C ;
3cos x cos x cos x  1 2 2 8

115
 2
x  arctg 5tg x  4
1 3  C ; 15. 2 arctg 2
14. ln C ;
13 2 3 3

cos x  cos x  sin x  1

16.  ln cos x  sin x  C .
4 4

1 2 x x 1 1 x 3  2 x2  1
17. arccos  C ; 18. arcsin  C ; 19. ln C ;
2 x 2 x 2 2 6 x 3  2 x2 1

1 4x  3 1 t 1 3 1  2t
20. arcsin  C ; 21. ln  arctg  C , t  3 1  x5 ;
2 5 5 t  t 1 5
2
3

2x2  2x  1
22. C .
x

Визначений інтеграл Рімана

Розглянемо функцію y  f  x  визначену в кожній точці відрізка  a, b .

Розіб’ємо довільним чином відрізок  a, b  точками
a  x0  x1  x2    xn  b . Розглянемо відрізок  xi 1, xi  , i  1, n . Позначимо
xi  xi 1  xi , i  1, n . Серед внутрішніх точок елемента розбиття  xi1, xi 
 
довільно оберемо точку i та розглянемо добуток f i  xi . Далі утворимо
n
   
суму  i , xi   f i  xi яку називають інтегральною .
i 1

116
 y
y  f ( x)
x
f (  i )

O a x1 xi 1  xi b x
i
x x x x

Якщо існує скінченна границя інтегральних сум, за умови, що

max xi  0 , яка не залежить ні від способу розбиття відрізка  a, b , ні від
i

вибору точок i всередині елемента розбиття , то цю границю називають

визначеним інтегралом Рімана функції f  x  на відрізку  a, b  і
позначають:
b
lim
max xi 0
  i , xi    f  x dx .
i a

Функцію y  f  x  , для якої на відрізку  a, b існує визначений інтеграл

Рімана, називають інтегрованою на відрізку  a, b за Ріманом.

Число а називають нижньою межею, а b – верхньою межею

інтегрування.

Теорема. (Необхідна умова інтегровності). Якщо функція y  f  x

інтегровна на  a, b , то вона обмежена на цьому відрізку.

Протилежне твердження невірне – не всяка обмежена функція буде

інтегрованою. Так, наприклад, обмежена функція Діріхле

 1, x  Q
D x  
0, x  R \ Q

не інтегровна на відрізку  0,1 .

Сформулюємо достатню умову інтегровності.

117
Теорема. (Коші). Якщо функція y  f  x  неперервна на  a, b  , то вона
інтегровна за Ріманом на цьому відрізку.

Зауваження. Вимогу неперервності на відрізку  a, b  можна замінити

вимогою обмеженості на цьому відрізку і неперервності за виключенням
скінченної кількості точок.

З’ясуємо геометричний та фізичний зміст визначеного інтеграла Рімана.

Плоску фігуру, яка обмежена відрізком осі Ox , вертикальними прямими

x  a, x  b та графіком функції y  f  x  , за умови, що f  x   0, x   a, b ,
називають криволінійною трапецією.

Розглянемо криволінійну трапецію D  {x  [a, b],0  y  f ( x)} з

розбиттям основи a  x0  x1  x2    xn  b .

y
y  f ( x)

f ( i ) x

O a x1 xi 1 i xi b x
x x x x

На елементі розбиття  xi1, xi  побудовано прямокутник з основою xi та

 
висотою f i . Площа цього прямокутника рівна добутку f i xi . Тоді  
n
інтегральна сума   i , xi    f   x
i 1

i i рівна площі ступінчатої фігури і

наближено рівна площі криволінійної трапеції. Наближення тим точніше,

чим менше основи прямокутників xi . Тобто, границя інтегральних сум, при

118
умові, що max xi  0 , з одного боку рівна площі криволінійної трапеції, а з
i

іншого боку рівна визначеному інтегралу Рімана від функції f  x  на

відрізку  a, b . Тобто з геометричної точки зору визначений інтеграл задає
площу криволінійної трапеції.

Розглянемо таку фізичну задачу: нехай матеріальна точка M


переміщується під дією напрямленої вздовж осі Ox сили F . Нехай значення
 
сили залежить від абсциси точки M , тобто F  F  x  . Знайдемо роботу A

сили F по переміщенню точки M вздовж осі Ox .

Для цього відрізок  a, b  розіб’ємо на n частин точками

a  x0  x1  x2    xn  b . Сила, що діє вздовж відрізка розбиття  xi1, xi 
змінюється від точки xi 1 до точки xi . Якщо точки розташовані близько одна
до одної, ця зміна є незначною, тому силу на цьому відрізку можна вважати

 
сталою і рівною F i , де i   xi 1, xi  та обрана довільно. Тоді, робота, що

виконується на цьому відрізку дорівнює Ai  F i  xi , а вся робота  
n
A   Ai . Це наближення буде тим точнішим, чим менше буде max xi ,
i
i 1

тобто
n  b
A lim
max xi 0
 
 F i  xi   F  x dx .
i 1 a
i 1,n

Отже, фізичний зміст визначеного інтеграла – це робота змінної сили F ,
величина якої є неперервна функція F  F  x  , що діє на відрізку  a, b і
b
дорівнює визначеному інтегралу Рімана  F  x dx .
a

Формула Ньютона-Лейбніца

Розглянемо функцію y  f  x  , що є інтегровною на  a, b .

119
Теорема. (Ньютона). Якщо функція y  f  x  неперервна на відрізку  a, b  і
F  x  одна з її первісних на відрізку  a, b , тобто F   x   f  x  , то
виконується формула Ньютона-Лейбніца :
b

 f  x dx  F  b   F  a  .
a

Доведення. Задамо розбиття відрізка  a, b  точками

a  x0  x1  x2    xn  b . Розглянемо різницю

F  b   F  a   F  xn   F  x0    F  xn   F  xn 1     F  xn 1   F  xn 2     

  F  x2   F  x1     F  x1   F  x0   .

За теоремою Лагранжа різницю в кожній дужці можна представити у

вигляді

   
F  xi   F  xi 1   F  i   xi  xi 1   f i  xi , де i   xi 1, xi  ,

тоді
n
F  b   F  a    f i xi .
i 1
 
За умовою теореми функція y  f  x  неперервна на відрізку  a, b , а
отже інтегровна, тому існує скінчена границя інтегральних сум, рівна
визначеному інтегралу. Виконуючи граничний перехід в останній рівності,
отримаємо:
n b
F b  F  a   lim
max xi 0
 f  xi   f  x dx .
i
i 1 a
i

Теорему доведено.
Формула Ньютона-Лейбніца пов’язує між собою поняття невизначеного
інтеграла як сукупності первісних та визначеного інтеграла Рімана і вказує
зручний спосіб обчислення визначеного інтеграла.

Основні властивості визначеного інтеграла Рімана

120
1. Властивість лінійності. Для ,  R і інтегрованих на  a, b функцій
f  x  , g  x  виконується рівність:
b b b

  f  x   g  x  dx    f  x dx   g  x dx .

a a a

2. Властивість адитивності. Для c   a, b  та інтегрованої на  a, b

функції f  x  виконується рівність:
c b b

 f  x dx   f  x  dx   f  x dx .
a c a

3. Властивість нормованості.
b

 dx  b  a, b  a .
a

4. Властивість орієнтованості.
b a

 f  x dx    f  x dx .
a b

Властивості 1) – 4) безпосередньо випливають з того, як вводиться

визначений інтеграл.
5. Теорема ( про середнє значення). Якщо функція f  x  неперервна на
b
відрізку  a, b , то існує така c  a, b , що  f  x dx  f  c  b  a  .
a
b
Доведення. За формулою Ньютона-Лейбніца  f  x dx  F  b   F  a  , де
a
F   x   f  x  . Тоді за теоремою Лагранжа c  [a; b] :

F  b   F  a   F   c  b  a   f  c  b  a  .

Теорему доведено.
6. Теорема (про збереження знаку підінтегральної функції).
b
Якщо f  x   0, x   a, b , то  f  x dx  0 .
a

121
 b
Доведення. За теоремою про середнє значення  f  x dx  f  c  b  a  , де
a
c  a, b . За умовою теореми f  x   0, x   a, b , отже f  c   0, c   a, b і
b
b  a  0 , як довжина відрізка, тому  f  x dx  0 .
a

Теорему доведено.
7. Теорема (про монотонність визначеного інтеграла).
b b
Якщо на відрізку  a, b f  x   g  x  , то  f  x dx   g  x dx .
a a

Доведення. За умовою f  x   g  x  , тому g  x   f  x   0, x   a, b  , але тоді

b

  g  x   f  x  dx  0 .
a

За властивістю лінійності
b b b b b

  g  x   f  x  dx   g  x dx   f  x dx  0   g  x dx   f  x dx .

a a a a a

Теорему доведено.
8. Теорема (про оцінку визначеного інтегралу). Якщо m, M – відповідно
найменше та найбільше значення функції f  x  на  a, b і a  b , то
b
. m  b  a    f  x dx  M  b  a 
a

Доведення. За умовою x   a, b  : m  f  x   M . Проінтегруємо цю рівність

на  a, b :
b b b

 mdx   f  x dx   Mdx .

a a a

Застосовуючи до лівої та правої частин нерівності послідовно властивості

лінійності та нормованості одержимо твердження теорми:
b
m  b  a    f  x dx  M  b  a  .
a

122
Теорему доведено.
9.Теорема (про оцінку модуля визначеного інтегралу). Для інтегровної на
 a, b функції f  x  виконується нерівність:
b b

 f  x  dx   f  x  dx .
a a

Доведення. До очевидної нерівності  f  x   f  x   f  x  застосуємо

властивість 7) і одержимо твердження теореми:
b b b b b
  f  x  dx   f  x dx   f  x  dx   f  x  dx   f  x  dx .
a a a a a

Теорему доведено.
10.Теорема (Барроу). Якщо функція y  f  x  неперервна на  a, b  , то
x
функція   x    f  t dt є диференційовною у будь-якій точці x   a, b і
a

x 
  x     f  t  dt   f  x  .
 
a 
Доведення. Нехай x [a; b] . Надамо аргументу x приріст x  0 і такий, що
 x  x    a, b . Тоді
x x x x x x
  x     x  x     x    f t dt   f  t dt   f t dt   f t dt 
a a a x

x x x
  f  t dt   f  t dt .
a x

За теоремою про середнє значення

x x

 f  t dt  f    x , де  x, x  x .

x

Якщо x  0 , то  x  x   x,   x і, завдяки неперервності функції

y f  x  на відрізку  a, b , f     f  x  . Тоді за означенням похідної

  x  f    x
  x   lim  lim  lim f     lim f     f  x  .
x  0 x x 0 x x  0  x

123
Теорему доведено.
x
Тобто, інтеграл  f  t dt    x  є первісною для функції f  x  на  a, b ,
a
x
тоді виконується рівність  f  x dx   f  t dt  C , що вказує зв’язок між
a
невизначеним інтегралом та визначеним інтегралом Рімана зі змінною
верхньою межею.

Обчислення визначеного інтеграла

Один з методів обчислення визначеного інтеграла – безпосереднє

застосування формули Ньютона-Лейбніца. Його зручно застосовувати, коли
первісна для підінтегральної функції знаходиться зведенням інтеграла до
табличного, або внесенням під знак диференціала. Розглянемо випадки, коли
для знаходження первісної необхідно вводити заміну змінної або
застосовувати формулу інтегрування частинами.

I. Метод заміни змінної під знаком визначеного інтеграла.

Теорема. Якщо функція y  f  x  неперервна на відрізку  a, b , а функція

x    t  неперервно-диференційовна на відрізку t1, t2  , причому відрізок  a, b
– множина значень функції x    t  і   t1   a,   t2   b , то виконується
рівність
b t2

 f  x dx   f   t    t  dt ,
a t1

яку називають формулою заміни змінних у визначеному інтегралі.

Доведення. Нехай F  x  є первісною для функції y  f  x  на  a, b . Оскільки

за умовою   t1   a,   t2   b , то за формулою Ньютона-Лейбніца маємо:

124
b

 f  x dx  F  b   F  a   F   t2    F   t1   

a
t2 t2

 dF    t     F     t    t  dt 
t1 t1

t2
  f    t    t  dt .
t1

Теорему доведено.
Зауваження1. При обчисленні визначеного інтеграла за допомогою
формули заміни змінної необхідно міняти межі інтегрування.
Зауваження2. Немає потреби повертатись до попередньої змінної.

125
II. Метод інтегрування частинами у визначеному інтегралі.
Теорема. Якщо функції u  u  x  , v  v  x  неперервні та диференційовані на
 a, b , то виконується рівність:
b b b

 udv  uv   vdu .
a a a

Доведення. На відрізку  a, b справджується рівність  uv   uv  uv , тобто

функція uv є первісною для функції uv  uv . Тоді за формулою Ньютона-
Лейбніца

b b b b b

  uv  uvdx  uv    uv  uvdx   uvdx   uvdx 

a a a a a

b b b b b b
  uvdx   uvdx  uv   udv  uv   vdu .
a a a a a a

Теорему доведено.

Зауваження. Інтегруванням частинами можна одержати формулу

Валіса:

  1  3     2k  1 
  , n  2k ,
2
n
2
n  2  4     2 k  2
 sin xdx   cos xdx   , при k  0,1,2,
0 0  2  4    2 k
, n  2k  1,
 1  3     2k  1

Інтегрування періодичних функцій.

Інтегрування парних та непарних функцій по
симетричному проміжку

126
 Розглянемо періодичну, з періодом T функцію y  f  x  . Така функція
задовольняє рівність:
a T T

 f  x dx   f  x dx, a  R .
a 0

Для доведення цієї рівності достатньо згадати, що визначений інтеграл

рівний площі відповідної криволінійної трапеції. Для періодичної з періодом
T функції справедливо наступне: f  x   f  x  T  , а отже, площі
криволінійних трапецій з основами  0,T  та  a, a  T  , обмежені графіком
функції y  f  x  рівні між собою.

Розглянемо функцію y  f  x  неперервну на симетричному відносно

початку координат проміжку  a, a  , a   0,   . Доведемо, що

a
 a
2 f  x  dx, f   x   f  x  ,
 f  x dx   0
a 
0, f   x    f  x 
Доведення. З властивості адитивності визначеного інтеграла випливає, що
a 0 a

 f  x dx   f  x dx   f  x  dx .
a a 0

Розглянемо інтеграл
0 0 a a
x  t
 f  x dx     f  t dt   f  t dt   f   x  dx ,
a
dx  dt a 0 0

тоді
a 0 a a a a

 f  x dx   f  x dx   f  x dx   f   x dx   f  x dx    f   x   f  x   dx  I

a a 0 0 0 0
.
a
Якщо f  x  – функція парна, тобто f   x   f  x  , то I= 2  f  x dx , якщо
0
f  x  – непарна, тобто f   x    f  x  , то I=0.

Конторольні питання до розділу

127
 1) Дайте означення визначеного інтеграла Рімана.
2) Який фізичний та геометричний зміст має визначений інтеграл Рімана?
3) Вкажіть основні властивості визначеного інтеграла.
4) Оцінки визначених інтегралів.
5) Сформулюйте теорему Барроу про похідну зі змінною верхнею
межею.
6) Формула Ньютона-Лейбніца.
7) Метод заміни змінної під знаком визначеного інтеграла.
8) Метод інтегрування частинами під знаком визначеного інтеграла.
9) Валісові формули.
10)Обчислення визначеного інтеграла від парних та непарних функцій.

Приклади розв’язання типових задач


3 1 e2
dx ln xdx
1. Обчисліть інтеграли а)  sin xdx ; б) 
1  x 2
; в)  x .
0 0 e



3 3
 1 1
Розв’язання. а)  sin xdx   cos x   cos  cos 0    1  ;
0
3 2 2
0

1 1
dx 
б)  2
 arctg x  arctg1  arctg 0  ;
0
1 x 4
0

e2 e2 2
e2
ln xdx ln x 1 2 1 3
  ln e 2   ln e     4  1  ■
2
в)  x   ln xd  ln x  
2 2
   2 2
e e e

16 2
2 x 2 dx
2. Обчисліть інтеграли а) x x  9dx ; б)  ;
0 0 4  x2

128
 8
xdx
в)  .
3 1 x

Розв’язання.
1
x 2  9  t , xdx  dt , 3 25
16 2 25
1 1 2t 2
а)  x x 2  9dx  x1  0, t1  9   t dt   
0 9
2 2 3
x2  16, t2  25 9

3 3
1 2 98
  25  9 2   ;
3   3



2 x  2sin t , dx  2cos tdt
x 2 dx 2
4sin 2 t
б)   x1  0, t1  0   2cos tdt 
2 2
0 4 x  0 4  4sin t
x2  2, t2 
2


4sin 2 t
2
 2cos tdt 
0
2cos t


 
2 2 2
 1 
  4sin 2 tdt  2  1  cos 2t dt  2  t  sin 2t   ;
0 0  2 
0

8 1  x  t 2 , dx  2tdt 3 2 3 3
xdx t 1  t3  32
в)  1 x
 x1  3, t1  2 
t
2
 3

2tdt  2 t  1 dt  2   t  
3
■
3 x2  8, t2  3 2 2  2


2 e 3
x xdx
3. Обчисліть інтеграли а)   x  1 e dx ; б)  ln xdx ; в)  cos 2 x .
1 1
6

129
 2 2
u  x  1, du  dx
Розв’язання.а)   x  1e x dx  x x
  x  1 e x 
1 dv  e dx, v  e
1
2 2
  e x dx  3e 2  2e  e x  2e 2  e ;
1 1

e dx e e e
u  ln x, du 
б)  ln xdx  x  x ln x   dx  e ln e  ln1  x  1;
1 dv  dx, v  x 1 1 1


 
3 u  x, du  dx 3 3
xdx
в)  2
 dx  x tg x   tg xdx 
 cos x dv  , v  tg x
cos 2
x  
6 6
6

3
   
 tg  tg  ln cos x 
3 3 6 6

6

  1     5 1
 3  ln  cos   ln  cos   3  ln ■
3 6 3  3  6  18 3


2
4. Обчисліть інтеграл  cos5 xdx .
0


2
5 24 8
Розв’язання. За формулою Валіса  cos xdx   ■
0
1  3  5 15

130
5. Обчисліть визначені інтеграли:
2 e
dx
  3x  2 x  1dx ;
2
1) 2)  ;
1 1 x 1  ln 2 x
1 2 1
x 2 dx e x
3)  ; 4)  2 dx ;
0
1  x6 1
x

2 ln8
5 dx
5)  cos x  sin 2 xdx ; 6)  ;
0 ln 3 ex  1
2 3
dx
7)  ; 8)  x 2  9  x 2 dx ;
2 x x2 1 0
3

1 1
9)  1  x 2 dx ; 10)  xe x dx ;
1 0

1 e
2
11)  xarctgxdx ; 12)  1  ln x  dx .
0 1

2 2

  3x  2 x  1 dx   x  x  x    8  4  2   1  1  1  5 ;
2 3 2
Розв’язання.1)
1 1

e
dx
e
d  ln x  1
2) x 1  ln 2 x
  1  ln 2 x
e
 
 arcsin  ln x  1  arcsin ln e  arcsin  ln1  arcsin
2

1 1


 arcsin 0  ;
6

x 2 dx 1 d  x  1
1 1 3
1 1 
3)  6
  6
 arctgx 3   arctg1  arctg 0   ;
0
1 x 3 0 1 x 3 0 3 12

2 1 2
e x dx 1 1 2
4)  2    e x d     e x  e  e ;
1

1
x 1  x 1

   
2 2
cos 7 x 2 2 2
5)  cos5 x  sin 2 xdx  2  cos 6 x sin xdx  2  cos 6 xd  cos x   2  ;
0 0 0
7 0 7

e x  1  t , x  ln  t 2  1
ln 8 3 3
dx 2tdt dt t 1 1 1 3
6)   dx  2  2 2  ln  ln  ln  ln ;
ln 3 ex 1 t 1 2
t 1 t 1 2 2 3 2
x1  ln 3, t1  2, x2  ln 8, t2  3

131
 1  dt
2
x  , dx  2 1
2
1
2
dx t t tdt dt
7)    -    
2 x x2 1 2 3 1 2 1 3 1 t2
3 x1  , t1  , x2  2, t2  3
2 t 1 2
3 2 t t2

1 
  arcsin t 2
3
 ;
2 6

3 x  3sin t , dx  3cos tdt 2
8)  x 2 2
9  x dx    3  9sin 2t cos 2 tdt 
0 x1  0, t1  0, x2  3, t2  0
2

2
 2
2

2
  

1  cos 2t 81  1  cos 4t  81  2 t 2  81
 81 dt  dt   dt   t   ;
0
4 4  0 0
2  4  0 2 0  16
   

1
x  cos t ,   t  2 2 2
2 1  cos 2t
9)  1  x dx  dx   sin tdt    sin 2 tdt    dt 
1  
2
x1  1, t1   , x2  1, t2  2
2
1  sin 2t  
  t    ;
2 2  2

1 1
u  x, du  dx 1 1
10)  xe x dx  x x
 xe x   e x dx  e x  x  10  1 ;
0
dv  e dx, v  e 0
0

dx
1 u  arctgx, du  2 1 1
x 1 x2
1 x 2 dx 1
11)  xarctgxdx  2
 arctgx   2
 arctg1 
0 x 2 0
2 0 1 x 2
dv  xdx, v 
2
1 1
1  1   1  1
  1  2 
dx    x  arctgx    ;
2 0  1 x  8 2 0 4 2

e 2 dx e
2 u  1  ln x  , du  2 1  ln x  2 e
12)  1  ln x  dx  x  x 1  ln x   2
1
 1  ln x dx 
1 dv  dx, v  x 1

132
 dx e
u  1  ln x, du  2 e e
 x  x 1  ln x   2 x 1  ln x  1 
1
 dx  2e 1 ■
1
dv  dx, v  x

Вправи для самостійної роботи

Обчисліть визначені інтеграли:
4
6 3 2
dx x2  4 dx
1.  ; 2.  dx ; 3.  ;
2 2
1 1  3x  2 2
x 2 4  x 
1 1 4
xdx 2 dx
4.  ; 5.  4  x dx ; 6.  1 ;
1 5  4x 0 0 x

ln 5 8
ex ex 1 xdx 3
xdx
7.  dx ; 8.  ; 9.  sin ;
0
ex  3 3 1 x 
2
x
4

1
2  2
3
10.  x ln xdx ; 11.  x sin xdx ; 12.  arcsin xdx .
1 0 0

Відповіді
2 2 1 1
1.  3  ln  ; 2. 2 3  ;  3.   2  ;
3 5 3 32

 3
4. 1 6 ; 5.  ; 6. 4  2ln 3 ;
3 2

7. 4   ; 8. 32 3 ; 9.

 94 3   1 ln 3 ;
36 2 2

3  3
10. 2ln 2  ; 11.  3  6 ; 12.  1
4 12 2

133
 Невласні інтеграли першого та другого роду

Означення визначеного інтеграла Рімана як границі інтегральних сум

проводилося за умови, що проміжок інтегрування  a, b скінченний та
функція y  f  x  на цьому проміжку неперервна, або має скінченну
кількість точок розриву першого роду. Розглянемо випадки, коли ці умови
порушено.
Нехай неперервну функцію y  f  x  визначено на проміжку [a; ) .
Тоді функція y  f  x  буде неперервною на будь-якому відрізку  a, A , де
A
A   a,   , A  a . Відповідно визначений інтеграл Рімана  f  x dx існує.
a

Інтеграл
 A

 f  x dx  Alim
 
f  x dx
a a

називають невласним інтегралом першого роду.

A
Якщо границя lim
A  f  x dx не існує або нескінченна, інтеграл
a
називають розбіжним; якщо границя існує, то інтеграл називають збіжним і
геометрично він задає площу нескінченної криволінійної трапеції, що не має
правої межі.
Аналогічним чином визначається невласний інтеграл першого роду з
a a
нескінченною нижньою межею:  f  x dx  Alim
 
f  x dx .
 A

Невласний інтеграл першого роду з обома нескінченними межами

інтегрування визначають як суму інтегралів:
 c  c A

 f  x dx   f  x dx   f  x dx  Blim

 
f  x dx  lim  f  x dx ,
A
  c B c

де c – довільна точка інтервалу (;  ) . Цей інтеграл є збіжним лише у

випадку, коли збігаються обидва інтеграли у правій частині рівності

134
незалежно один від одного. Зауважимо, що збіжність і значення інтеграла не
залежать від вибору точки c .


Головним значенням невласного інтеграла  f  x dx називають

границю виду
A 
lim
A  f  x dx  V . p.  f  x dx .
A 


Може бути так, що невласний інтеграл  f  x dx не існує, а головне


його значення існує. У цьому випадку невласний інтеграл  f  x dx

збігається в сенсі головного значення.

Нехай функція y  f  x  неперервна на проміжку  a, b  і має в точці

x  b точку розриву другого роду.
Інтеграл виду
b b 

 f  x dx  lim
0 
f  x dx
a a

називають невласним інтегралом другого роду.

b 
Якщо границя lim
0  f  x dx існує і є скінченною, то інтеграл називають
a
збіжним, в іншому випадку – розбіжним. Геометрично збіжний невласний
інтеграл другого роду задає площу нескінченної криволінійної трапеції, що
необмежена зверху.
Аналогічно, якщо функція має розрив другого роду в точці x  a , то
b b

 f  x  dx  lim
0 
f  x dx .
a a 

135
 Якщо функція y  f  x  має точку розриву другого роду у внутрішній
точці c відрізка  a, b , то
b c b c 1 b

 f  x dx   f  x dx   f  x dx  lim f  x dx  lim  f  x dx .

1 0   0
2
a a c a c2

Для збіжності інтеграла повинні існувати обидві границі, коли 1 та  2

прямують до нуля незалежно одне від одного.
Невласний інтеграл другого роду збігається в сенсі головного значення
, якщо існує границя
 c b  b
lim   f  x  dx   f  x  dx   V . p. f  x  dx .
0  
 a c   a

Подібно до невласного інтеграла першого роду, невласний інтеграл другого

роду може бути розбіжним, але збігатись в сенсі головного значення.

Ознаки збіжності невласних інтегралів

Іноді немає потреби обчислювати невласний інтеграл, а достатньо

з’ясувати чи збіжний інтеграл, чи розбіжний. У таких випадках застосовують
до дослідження ознаки збіжності невласних інтегралів.
Розглянемо невід’ємні функції f ( x), g ( x) визначені на проміжку  a,   .

Теорема (ознака порівняння). Якщо на проміжку  a,   неперервні функції

f  x  та g  x  задовольняють умову 0  f  x   g  x  , то із збіжності інтеграла
 

 g  x dx випливає збіжність інтеграла  f  x dx , а з розбіжності інтеграла

a a
 

 f  x dx випливає розбіжність інтеграла  g  x dx .

a a

136
Теорема (гранична ознака порівняння). Нехай на проміжку  a,  
визначено дві неперервні додатні функції f  x  та g  x  . Нехай також існує
скінченна границя
f  x
lim  c  0.
x g  x 

 
Тоді невласні інтеграли першого роду  f  x dx та  g  x dx або одночасно
a a
збігаються, або одночасно розбігаються.
Застосування цих ознак вимагає вміння підібрати функцію, з якою
можна порівнювати задану функцію. Досить часто за таку функцію
вибирають степеневу: g ( x)  x  .

dx
Розглянемо докладно поведінку інтеграла  x , a   0,   , який в
a
подальшому будемо використовувати для порівняння.
1. Якщо   1 , то
 A
dx dx
 x  Alim   lim ln x   .
a

a
x A

2. Якщо   1 , то

 A A
dx dx x 1 1 1 1
 x  Alim
  x 
 lim
A 1  
 ( lim 1  1 )  
1   A A a
a a a

3. Якщо   1 , то

 A A
dx dx x 1 1 1 1 1
 x  Alim  lim  ( lim 1  1 )  .
  x  A 1   1   A A a (  1)a1
a a a

Тобто при   ,1 інтеграл розбіжний, а при   1,   інтеграл збіжний.

137
 
Невласний інтеграл першого роду  f  x dx називають абсолютно
a

збіжним, якщо збіжним є інтеграл  f  x  dx .
a

З абсолютної збіжності випливає збіжність інтеграла.

Для невласних інтегралів другого роду можна сформулювати аналогічні

твердження.

Теорема (1-а ознака порівняння). Нехай у лівому (правому) околі точки b

(точки a ) визначено дві невід’ємні функції f  x  та g  x  , причому
b
0  f  x   g  x  . Тоді із збіжності невласного інтеграла  g  x  dx випливає
a
b b
збіжність інтеграла  f  x dx , а з розбіжності інтеграла  f  x dx випливає
a a
b
розбіжність інтеграла  g  x  dx .
a

Теорема (гранична ознака порівняння). Нехай на проміжку  a, b 

визначено дві невід’ємні функції f  x  та g  x  , причому такі, що мають у
точці x  b точку розриву другого роду. Якщо існує скінченна границя
b b
f  x
lim  c  0 , то невласні інтеграли другого роду  f  x dx,  g  x  dx або
xb0 g  x 
a a
збігаються, або розбігаються одночасно.
1
Для порівняння зручно використовувати функцію g ( x)  
,
 x  b
b
dx
інтеграл від якої   x  b  збігається при    ,1 і розбігається при
a

  1,   .

Конторольні питання до розділу

138
 1) Дайте означення невласного інтеграла першого роду.
2) Дайте означення невласного інтеграла другого роду.
3) Що таке головне значення невласного інтеграла?
4) Сформулюйте правила заміни змінної та інтегрування частинами під
знаком невласного інтеграла.
5) Сформулюйте достатні ознаки збіжності невласних інтегралів.
6) Що означає абсолютна та умовна збіжність невласних інтегралів?
Приклади розв’язання типових задач.

dx
1. Обчисліть невласний інтеграл  x ln 2 x або встановіть його розбіжність.
e

 A A
dx d  ln x  1  1 1 
Розв’язання.  x ln 2 x  Alim
  2
 lim
A ln x
 lim 
A  ln A
  1 ■
e e
ln x ln e 
e

Отже, інтеграл збіжний.


2 xdx
2. Дослідіть на збіжність  та знайдіть його головне значення.
2
 x 1

Розв’язання.

2 xdx

0 d x2  1   d x
 2
1 
 x2  1
 x2  1
 x2  1
  0

lim
0

d x2  1   lim d  x A 2
1 =
B  x2  1 A  x2  1
B 0
0 A
lim 2 x 2  1
B 
 lim 2 x 2  1
A
  
 lim 2  2 B 2  1  lim 2 A2  1  2  
B A

B 0
– інтеграл розбіжний.

V . p. 
2 xdx
 lim
A

d x2  1   lim  2 A2  1  2   A2  1   0 –
A 

 x2  1 A x2  1 A  

інтеграл збіжний в сенсі головного значення. ■

2
dx
3. Обчисліть інтеграл  x2  5x  6 , або встановіть його розбіжність.
1

139
 1
Розв’язання. У точці x  2 підінтегральна функція y  має точку
x 2  5x  6
розриву другого роду, в усіх інших точках проміжку 1,2  є неперервною. За
означенням

2 2 2
dx dx x3  1  
 x2  5x  6  lim
0  
2
 limln
5  1 0 x  2
 lim  ln
0   ,

1 1 1
 x   
 2 4
тобто інтеграл розбіжний ■

dx
4. Дослідіть на збіжність інтеграли а) 3 ;
1 x  cos 2 x
3
x 1  x
б)  x 4  2 x2  1dx .
1

1
Розв’язання. а) Оберемо для порівняння функцію g ( x)  , інтеграл від
23 x

dx 1
якої  23 x є розбіжним (   ). Для x  1 виконується нерівність
1
3
1 1
3 2
 3 .
x  cos x 2 x

dx
Тоді за ознакою порівняння інтеграл 3 також розбіжний.
1 x  cos 2 x

1 dx
б) Оберемо для порівняння функцію g ( x)  7 2 , інтеграл від якої  x7 2 –
x 1
7
збіжний (   ). За граничною ознакою порівняння
2
23 21
7 3
3
x 1  x x2   x4
x2
lim 4  x2  lim  1,
x x  2 x 2  1 x x4  2 x2  1
а отже досліджуваний інтеграл також збіжний. ■

cos 3 x
5. Дослідіть на збіжність інтеграл  dx .
1 1  x x

140
Розв’язання. Для x  1 справджується оцінка:

cos 3 x cos 3 x 1
  32.
1 x x 1 x x x
 
dx cos 3 x
Інтеграл  3 2 – збіжний. За ознакою порівняння інтеграл  1  x x dx –
1
x 1

cos 3 x
збіжний, тоді інтеграл  dx – абсолютно збіжний, а отже збіжний ■
1 1  x x

Задачі для самостійної роботи

Обчисліть невласні інтеграли або встановіть їх розбіжність.
  
1 1 xdx dx
1.  2 e x dx ; 2.  ; 3. x 3
;
1
x 2
4
x 1 1
1
  e
cos x dx dx
4. 1 x dx ; 5.  x2  2 x  5 ; 6.  x ln 3
;
1
x
2
 4 2
1 dx dx xdx
7.  cos ; 8.  ; 9.  4
.
x 2 x3 6 x  x2  8
0 2 0 x 2
 1 5

Відповіді
1
1. 1 e ; 2. розбіжний; 3. ;
2
5
4. розбіжний; 5.  ; 6.
2
 5
3 1 ; 
7. розбіжний; 8.  ; 9) розбіжний.

Застосування визначеного інтеграла Рімана

I.Площа плоскої фігури.

141
 Площу криволінійної трапеції, що лежить над віссю Ox знаходять за
b
формулою S   f  x dx .
a

Якщо трапеція обмежена віссю Ox , прямими x  a, x  b та від’ємною

функцією y  f  x  , то її площу обчислюють за формулою
b
S    f  x dx .
a

b
Загалом обидва варіанти можна об’єднати формулою S   f  x  dx .
a

Якщо плоска фігура обмежена прямими x  a, x  b та функціями

y1  f1  x  , y2  f 2  x  і для них виконується нерівність f 2  x   f1  x  , x   a, b ,
b
то її площу знаходять за формулою S    f 2  x   f1  x  dx .
a

У випадку, коли знак нерівності f 2  x   f1  x  змінюється на відрізку

[a, b] , відрізок розбивають на частини, на кожній з яких знак сталий. Далі
застосовують до кожної з частин відповідну формулу.
Нехай трапеція обмежена лінією, що задана параметричними
рівняннями

 x  x t 
 , t    ,  .
 y  y t 
Функції x  t  , y  t  неперервні та існує неперервна похідна x  t  , t  ,  .
Нехай також x     a, x     b . Тоді площу такої криволінійної трапеції
шукають за формулою

S  y  t  x  t  dt .


.
Розглянемо випадок, коли плоску фігуру задано в полярній системі
координат і вона обмежена двома променями, що розташовані під кутами 
та  до полярної осі відповідно та кривою      .

142
    ()
i


O 

Таку плоску фігуру називають криволінійним сектором.

Розіб’ємо цей криволінійний сектор довільним чином на n частин
променями   0  1    n   . Кути між цими променями позначимо
1, 2 ,, n . Розглянемо круговий сектор, що містить кут i та
обмежений колом радіусу   i  , i   i 1, i  , точка i обирається довільно.
Площа цього кругового сектора
1
Si  2  i  i .
2
Побудувавши такі кругові сектори по всіх елементах розбиття, одержимо
фігуру, площа якої близька до площі криволінійного сектора і рівна
n
Sn   Si .
i 1

Спрямувавши max i  0 , будемо наближати фігуру з площею Sn до

i
криволінійного сектора і площу його задано як границю Sn , при умові, що ця
границя не залежить ні від способу розбиття, ні від способу обрання точок
i , i  1.n :
n 
1 1
S  lim S n  lim  2  i  i  S   2   d  .
max i 0
i
max i 0
i 1 2 2
i

II. Довжина дуги плоскої кривої.

Розглянемо неперервну криву AB : y  f  x  , x   a, b . Задамо довільне
розбиття відрізка  a, b точками a  x0  x1    xn  b . Цьому розбиттю на
кривій відповідають точки A  M 0 , M1, M 2 ,, M n  B . Проведемо хорди

143
M 0 M1, M1M 2 ,, M n1M n , що послідовно з’єднують ці точки. Довжини хорд
позначимо через l1, l2 ,, ln відповідно. У результаті отримаємо ламану
M 0 M1 M n , довжина якої Ln  l1  l2    ln . Довжину окремої ланки
ламаної можна знайти за теоремою Піфагора:  xi 2   yi 2 , де
li 
xi  xi  xi 1 , yi  f  xi   f  xi 1  . За теоремою Лагранжа yi  f   ci  xi , де
ci   xi1, xi  і обирається довільно, тому

2 2
li   xi 2   f   ci  xi   xi 1   f   ci   .

y
y  f ( x)
Mi
yi M i 1

xi
a xi 1 xi b x

n
2
Тоді довжина ламаної Ln   1   f   ci   xi . Спрямуємо max li  0 .
i
i 1
Тоді ламана буде наближатися до дуги AB . Відповідно довжина ламаної
наближається до довжини дуги. Рівність буде тим точніша, чим більше точок
узято на дузі AB .Тобто
n
2
L lim Ln  lim xi 1   f   ci   .
max li 0 max l 0 i i 1
i 1, n i 1,n

b
2
Остаточно маємо: L   1   f   x   dx .
a

Якщо криву AB задано параметричними рівняннями:

 x  x t 
 , t  t1, t2  ,
 y  y  t 

144
де x  t  , y  t  – неперервні функції з неперервними похідними і x  t1   a,
x  t2   b , то довжину кривої AB шукають за формулою:
t2
2 2
L  x t     y  t   dt .
t1

У випадку, коли криву AB задано в полярній системі координат:

      ,  1, 2  , де

    – неперервна разом зі своєю похідною функція, то довжину кривої AB

шукають за формулою:
2
2
L  2           d  .
1

III. Обчислення об’ємів тіл.

Нехай необхідно знайти об’єм V тіла, розташованого між паралельними

площинами x  a, x  b . Нехай його перерізи площинами x  xi , x  [a, b] ,
перпендикулярними до осі Ox мають площі S  x  , x  a, b .

S ( xi )

O а b х
x i

Задамо довільне розбиття відрізка  a, b точками a  x0  x1    xn  b .

Якщо відстані xi  xi  xi 1 , i  1, n достатньо малі, то можна вважати, що
об’єм, що міститься між двома перерізами близький до об’єму циліндра
 
Vi  S xi* xi , де xi*   xi 1 , xi  . Відповідно, об’єм усього тіла буде рівний:

145
 n b
V lim  S  xi   S  x dx .
max xi* 0 i 1
xi*
a
i 1, n

.
Розглянемо криволінійну трапецію, обмежену лінією y  f  x  , f ( x)  0 ,
віссю Ox та прямими x  a, x  b , що обертається навколо осі Ox . У
результаті обертання утворюється об’ємне тіло, яке називають тілом
обертання. Перерізами цього тіла площинами, перпендикулярними до осі
Ox є круги з радіусами y  f  x  і площами S  y 2 . За формулою
b
V   S  x dx маємо
a

b
VOx    f 2  x  dx .
a

Якщо ця ж трапеція обертається навколо осі Oy , то об’єм відповідного

тіла обертання можна обчислити за формулою:
b
VOy  2 x f  x  dx, a  0 .
a

Розглянемо в полярній системі координат криволінійний сектор,

обмежений променями   ,    та кривою      . У результаті його
обертання навколо полярної осі утворюється тіло, об’єм якого обчислюють за
формулою:

2
V   3    sin d  .
3 

VI. Обчислення площ поверхонь обертання. Деякі застосування

визначеного інтеграла в механіці та фізиці.
1. Нехай навколо осі Ox обертається дуга AB деякої плоскої кривої. В
процесі обертання утворюється поверхня, площу QOx якої можна обчислити
застосовуючи наступні формули:

146
а) у випадку, коли криву AB задано функцією y  f  x  , x   a, b ,
b
2
QOx  2  f  x  1   f   x   dx ;
a

б) якщо дугу AB задано параметричними рівняннями

t2
 x  x t  2 2

y  y  t 
, t  t1, t2  , то QOx  2  y  t   x  t     y   t   dt ;
 t1

в) якщо дугу AB задано в полярних координатах       ,  1, 2  , то

2
2
QOx  2      sin  2           d  .
1

2. Моменти та центри мас плоских кривих.

Нехай дугу AB задано функцією y  f  x  , x   a, b і густина розподілу
мас вздовж дуги     x  . Наведемо формули обчислення

а) статичних моментів цієї дуги відносно координатних осей Ox та Oy :

b b
2 2
M Ox     x  f  x  1   f   x   dx , M Oy     x x 1   f   x   dx ;
a a

б) моментів інерції дуги AB відносно осей Ox та Oy :

b b
2 2 2
I Ox     x  f  x 1   f   x   dx , I Oy     x x 2 1   f   x   dx ;
a a

в) координат центра мас дуги AB :

b
M Oy M 2
xc  , yc  Ox , де m –маса дуги, m     x  1   f   x   dx .
m m a

3.Моменти та центри мас плоскої фігури.

Нехай задано плоску область (пластину) D , що має форму криволінійної
трапеції, обмеженої функцією y  f  x  , прямими x  a, x  b та віссю Ox .
147
Нехай густина розподілу мас вздовж цієї пластини є величина стала
  const . Тоді координати центра мас пластини D обчислюють за
формулами:
b b
M Oy M 
xc  , yc  Ox , де M Oy    xf  x dx, M Ox   f 2  x  dx –
m m a
2a

статичні моменти пластини D відносно осей Ox , Oy ,

b
m    f  x dx – маса пластини D .
a

4. Теореми Паппа – Гульдена.

Теорема 1. Площа поверхні обертання кривої AB навколо осі l , яка не

перетинає криву, рівна добутку довжини дуги AB та довжини кола, яке
описує центр мас дуги при обертанні навколо осі l .

Теорема 2. Об’єм, що утворюється при обертанні плоскої області D навколо

осі l , яка лежить в одній площині з областю D , рівна добутку площі області
D та довжини кола, яке описує центр мас області D при обертанні навколо
осі l .

5. Робота, що виконується змінною силою.

Нехай матеріальна точка M рухається вздовж осі Ox під дією змінної

сили F  F  x  .

Тоді роботу, що виконується цією силою по переміщенню матеріальної

точки M вздовж осі Ox з точки x  a в точку x  b ( a < b ) знаходять за
формулою
b
A   F  x dx .
a

148
6. Шлях, що пройдений матеріальною точкою.

Нехай матеріальна точка рухається зі змінною швидкістю v  v  t 

прямолінійно. Тоді шлях, що пройдений матеріальною точкою від моменту
часу t  t1 до моменту часу t  t2 обчислюють за формулою:

t2
S   v  t dt .
t1

7. Тиск рідини на вертикальну пластину.

Якщо у рідину занурено плоску пластину в горизонтальному положенні,

то тиск рідини на таку пластину за законом Паскаля обчислюється за
формулою:

P  S h g ,

де  – густина рідини, S – площа плоскої пластини, h – глибина

занурення, g – прискорення вільного падіння.

Розглянемо випадок, коли у рідину з густиною  вертикально занурено

плоску пластину. Задамо систему координат так, щоб вісь Oy була
розташована горизонтально на поверхні рідини, вісь Ox перпендикулярно до
поверхні рідини і напрямлена в сторону зростання глибини занурення.
Нехай занурена вертикально в рідину плоска пластина обмежена
горизонтальними лініями x  a та x  b ( a < b ) та кривими y1  f1  x  ,
y2  f 2  x  .

149
 O y
a
y2  f 2 ( x)
y1  f1 ( x)

b
x

Тоді тиск рідини на таку пластину буде обчислюватись за формулою:

b
P = g × m ò ( f 2 ( x) - f1 ( x))× xdx .
a

Конторольні питання до розділу

1) Як обчислити площу плоскої фігури у декартовій системі коордират?
2) Як обчислити площу плоскої фігури у полярній системі коордират?
3) Як обчислити площу плоскої фігури у випадку, коли лінії, що її
обмежують задані параметрично?
4) Дайте означення довжини кривої лінії.
5) Як обчислити довжину лінії у декартовій системі коордират?
6) Як обчислити довжину лінії у полярній системі коордират?
7) Як обчислити довжину лінії, що задано параметрично?
8) Виведіть формулу обчислення об’єма тіла за площами його
паралельних перерізів.
9) Як обчислити площу поверхні обертання в декартовій системі
координат?
10)Як обчислити площу поверхні обертання в декартовій системі
координат?

Приклади розв’язання типових задач

1. Обчисліть площі фігур, що обмежені лініями:
а) y  x 2  1, y  x  1 ;

 x  2cos3 t
б) тією частиною астроїди  , що лежить у першій чверті та осями
3
 y  2sin t
координат.

150
Розв’язання.а) Знайдемо точки перетину параболи y  x 2  1 та прямої
 1
y  x  1: x2  1  x  1  x2  x  2  0  x   .
2

–1 O 1 x

–1

Для x   1,2 виконується: x 2  1  x  1 , тому

2 2 3 2
2
 x x  9
  x 1 x   
2
S  1 dx   x 2  x  2 dx      2 x   (кв.од.).
1 1  3 2  1 2

б) Змінна x змінюється в межах відрізка  0,2 . Відповідно t змінюється від

y
2

O x
2


t до t  0 .
2
Тоді площа дорівнює

151
  
0 2 2

 
S   2sin 3 t  2cos3 t dt   2sin 3 t  6cos 2 t  sin tdt 12  sin 4t cos 2 tdt 
 0 0
2

2
 3 35  3
 
 12  sin 4 t  sin 6 t dt  12 
2  2  4

2  4  6
  ■
 8
0

При обчисленні інтеграла використано формули Валіса.

2. Обчисліть площу, що обмежена кардіоїдою   1  cos  .

О 

Розв’язання. Фігура симетрична відносно полярної осі, тому

 
1 2  1 1 
S  2  1  cos   d    1  2cos    cos 2  d  
20 0
2 2 


 3 1  3
    2sin   sin 2   ■
2 4  2
0

3. Знайдіть довжину дуги кривої y 2  x 3 , що обмежена колом x 2  y 2  2 .

Розв’язання. Зробимо рисунок. Крива AB : y 2  x3 симетрична відносно осі Ox ,

тому достатньо знайти довжину половини дуги і подвоїти результат.

152
 у

1 A

О 1 х
 2 2
1 B

Знайдемо точки перетину кривої y 2  x 3 (або y   x3 2 ) з колом

x2  y2  2 :

 y 2  x 3 ,  x 3  y 2 ,  x 3  y 2 ,
 2   
2 3 2
 x  y  2  x  x  2   x  1 x 2
 2 x  2  0 
 x3  y 2
  A 1,1 , B 1, 1 .
 x  1

За формулою обчислення довжини кривої, заданої явним рівнянням маємо:

2
  3   3 1  3 
1 1
 2  9 4 2  9 2 16   13  2 
L  2 1   x  dx  2  1  xdx  2   1  x 
  

    1 ■
0    0
4 9 3  4  27  4  
  0  

4. Знайдіть довжину першої арки циклоїди

 x  t  sin t
 .
 y  1  cos t
Розв’язання. За умовою розглядається перша арка циклоїди, тому t   0,2 .
2 2 2 2
L 
0
  t  sin t    
 1  cos t  dt 
0
2 2
 1  cos t    sin t  dt 
2 2 2 2
t t t
  2  2costdt   2  2sin 2 dt  2  sin dt  4cos 8. ■
0 0
2 0
2 2
0

5. Знайдіть довжину першого витка спіралі Архімеда    .

153
Розв’язання. За умовою задачі кут  змінюється в межах   0,2 .
2
2
Довжину дуги шукаємо за формулою L   2           d  .
1

2 2 2
2 2 d
L    1d    d   
2 2
0 0  1 0  1
2 2 2
2
   1   2  1d   ln   2  1 
0 0 0

2
1

  2  1  ln   2  1
2 0  
1
2
2 42  1  ln 2  42  1 ■ 
x2 y 2
6. Знайдіть об’єм тіла, обмеженого поверхнями   z 2  1, z  1, z  2 .
25 16

y
O

1

Розв’язання. Задане тіло обмежене площинами z  1, z  2 та частиною

x2 y2
однопорожнинного гіперболоїда   z 2  1, що лежить між цими
25 16
площинами. Перерізи тіла, перпендикулярні до осі Oz є еліпсами

154
 x2 y2
  1 з півосями a  5 1  z 2 та b  4 1  z 2 . Площі

25 1  z 2  
16 1  z 2 
еліпсів знайдемо за формулою S  ab . Тобто  
S  20 1  z 2  S  z  . Тоді
шуканий об’єм

2 3
2
 z
 
V   20 1  z 2 dz  20  z    20  6  120 (куб.од.) ■
3
1  1

7. Знайдіть об’єм фігур обертання, що утворюються обертанням плоскої

фігури навколо осей Ox, Oy відповідно, якщо фігура обмежена такими
2
лініями: y   x  2  та y  x  0 .

Розв’язання. Зобразимо фігуру, що утворена обертанням криволінійної

трапеції навколо осі Ox .

Об’єм фігури обертання можна розглядати як різницю об’ємів V1  V2 .

Об’єм V1 утворюється обертанням трапеції ABCD , а об’єм V2 обертанням
криволінійної трапеції, що обмежена основою DC , бічними сторонами
2
AD , BC і частиною параболи y   x  2  . Координати точок перетину прямої
2
y  x  0 та параболи y   x  2  : A1,1 та B  4,4  .

Тоді

155
 y

B
4

A
1
D C
O 1 2 x
4

4 4  3 54
4 x  x  2    27  (куб.од.);
VOx    x 2 dx     x  2  dx    
 3 5  5
1 1  1

4 4 4
2 73

VOy  2 x  xdx  2  x  x  2  dx  2  x3  5 x  4 x dx   2
 (куб.од.) ■
1 1 1

8. Обчисліть об’єм, що утворюється в процесі обертання навколо полярної

осі верхньої половини кардіоїди   2 1  cos  .

Розв’язання. Вздовж верхньої половини кардіоїди   2 1  cos  кут 

змінюється у межах  0, , тому
 
2 3 16 3
V   23 1  cos    sin d     1  cos   d 1  cos   
3 0 3 0
4 
16 1  cos   4 64
 
3 4 3
 3

   0  24   (куб.од.). ■
0

156
 Вправи для самостійної роботи
1. Знайдіть площу фігури, яка обмежена лінією   a sin 2 .
2. Знайдіть площу фігури, яка розташована між параболою y   x 2  4 x  3
та дотичними до неї, які проведені в точках A  0; 3 , B  3;0  .
 1
 x  t 3  t 
3
3. Знайдіть площу петлі кривої  3 .
 yt 2

4. Знайдіть площу фігури, що обмежена колом   3 sin  та кардіоїдою

  1  cos  (зовні кардіоїди).
5. Знайдіть довжину лінії y  ln x від x  3 до x  8 .
3 4
6. Обчисліть довжину дуги гіперболічної спіралі   1 від   до   .
4 3
7. Знайдіть довжину кардіоїди   a 1  cos   .
 x  2 cos 3 t
8. Знайдіть об’єм тіла, що утворене обертанням астроїди  3
 y  2sin t
навколо осі OY .
x2 y 2
9. Знайдіть об’єм тіла, що обмежене еліптичним параболоїдом z  
4 2
та площиною z  1 .
Відповіді
1 9 8
1. S   a 2 ; 2. S  ; 3. S  3 ;
2 4 5
3 1 3 3 5
4. S  3 ; 5. L  1  ln ; 6. L  ln  ;
4 2 2 2 12
256
7. L  8a ; 8. V   ; 9. V   2
105

157
 Література

1. Кудрявцев Л.Д. Курс математического анализа, Т.1, М., Наука, 1981.

2. Никольский С.М. Курс математического анализа, Т.1, М., Наука, 1983.
3. Математика в технічному університеті [Електронний ресурс] : підручник /
І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей, О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова ; за ред.
О. І. Клесова ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові дані (1
файл: 4,01 Мбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – Т. 1. – 496 с.
http://ela.kpi.ua/handle/123456789/24338
4. Математика в технічному університеті [Електронний ресурс] : підручник /
І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей, О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова ; за ред.
О. І. Клесова ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові дані (1
файл: 7,61 Мбайт). – Київ : Видавничий дім «Кондор», 2019. – Т. 2. – 504
с.
5. Дороговцев А.Я. Математичний аналіз, Ч. 1. К., Либідь, 1994.
6. Зорич В.А. Математический анализ, Ч.1, М., Наука, 1984.
7. Рудин У. Основы математического анализа, М., Мир, 1966.
8. Тер-Крикоров А.М., Шабунин М.И. Курс математического анализа, М.,
Наука, 1988.
9. Фихтенгольц Г.М. Курс дифференциального и интегрального исчисления,
Т.1, М., Наука, 1969.
10.Дубовик В. П. Вища математика: навч. посібн. / Дубовик В. П., Юрик І. І.
– К.: А.С.К., 2005. – 648 с.
11.Грималюк В.П. Вища математика: У 2 ч.: навч. посіб. / Грималюк В.П.,
Кухарчук М.М., Ясінський В.В. – К.: Віпол, 2004. – Ч. 1. – 376 с.
12.Математика в сучасному технічному університеті. Практикум. У 4-х
частинах. Ч. 1. Лінійна алгебра та аналітична геометрія [Електронний
ресурс]: навчальний посібник / НТУУ «КПІ»; уклад. І. В. Алєксєєва, В. О.
Гайдей, О. О. Диховичний, [та інші]. – Електронні текстові дані (1 файл:
2,45 Мбайт). – Київ: НТУУ «КПІ». 2015. –180 с.
https://ela.kpi.ua/handle/123456789/16606
13.Математика в сучасному технічному університеті. Практикум. Частина 2.
Диференціальне та інтегральне числення функцій однієї змінної
[Електронний ресурс] : навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів / І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей, О. О. Диховичний [та

158
 ін.]. – Електронні текстові дані (1 файл: 3,67 Мбайт). – Київ : НТУУ
«КПІ», 2015. – 249 с.
https://ela.kpi.ua/handle/123456789/16620
14.Дубовик В. П. Вища математика. Збірник задач: навч. посібн. / В. П.
Дубовик, І. І. Юрик. – К.: А.С.К., 2005. – 648 с.

15.Демидович Б.П. Сборник задач и упражнений по математическому

анализу, М., Физматгиз, 1962.
16. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического анализа:
уч. пособие. – 22-е изд., перераб. – СПб.: Изд-во «Лань», 2006. – 608 с.
http://library.kpi.ua:8991/F/V467KL684MQGAPRA4I9MDIFGD2VHBNM
NQBARSIJGRU6SKIP181-00665?func=full-set-
set&set_number=797808&set_entry=000004&format=999
17.Виноградова И.А., Олехник С.Н., Садовничий В.А. Задачи и упражнения
по математическому анализу, М., Высшая школа, 2000.
18.Кудрявцев Л.Д., Кутасов А.Д., Чехлов В.И., Шабунин М.И. Сборник задач
по математическому анализу, М., Наука, 1984.
19.Дороговцев А.Я. Сборник задач по математическому анализу, К., Вища
школа, 1991.
20.Деякі розділи елементарної математики. Методичні вказівки до типової
розрахункової роботи з математичного аналізу. КПІ. 2014.
21.Вступ до математичного аналізу. Методичні вказівки до типової
розрахункової роботи з математичного аналізу. КПІ. 2013.
22.Сборник задач по математике для втузов. В 4-х частях. Ч. 1. Линейная
алгебра и основы математического анализа: Учеб. пособие для втузов /
Болгов В. А., Демидович Б. П.,
Ефимов А. В. и др. Под общ. ред. А. В. Ефимова и Б. П. Демидовича. –
3-е изд., М.: Наука, 1993. – 480 с.
http://library.kpi.ua:8991/F/V467KL684MQGAPRA4I9MDIFGD2VHBNMN
QBARSIJGRU6SKIP181-00457?func=full-set-
set&set_number=797807&set_entry=000002&format=999.
23.Барановська Г.Г. Практикум з математики. Показникова і логарифмічна
функції [Електронний ресурс] // Електронний каталог науково-технічної
бібліотеки НТУУ «КПІ». – 2014. – Режим доступу:
http://library.kpi.ua:8991/F/8V7A4N5CQ668NADB87TUH4HRX31QT5QRSDN
NK6FLVBFITQ1LTN-00998?func=full-set-
set&set_number=754749&set_entry=000025&format=999.

159
24.Дубовик В.П. Вища математика: навч. посібн. / Дубовик В.П., Юрик І.І. –
К.: А.С.К., 2005. – 648 с. – Режим доступу:
http://library.kpi.ua:8991/F/V467KL684MQGAPRA4I9MDIFGD2VHBNMNQB
ARSIJGRU6SKIP181-01757?func=full-set-
set&set_number=797795&set_entry=000003&format=999
25.Стрижак Т.Г. Математичний аналіз. Приклади і задачі: навч. посіб. для
студ. техніч. вищих закладів / Стрижак Т.Г., Коновалова Н.Р. – К.: Либідь,
1995. – 238 с. – Режим доступу:
http://library.kpi.ua:8991/F/V467KL684MQGAPRA4I9MDIFGD2VHBNMNQB
ARSIJGRU6SKIP181-03070?func=full-set-
set&set_number=797800&set_entry=000016&format=999
26. Данко П.Е. Высшая математика в упражнениях и задачах: учеб.
пособие для студентов втузов. В 2-х частях / Данко П.Е., Попов А.Г.,
Кожевникова Т.Я. – М.: Высш. школа, 1999. – Ч. 1. – 304 с. – Режим доступу:
http://library.kpi.ua:8991/F/V467KL684MQGAPRA4I9MDIFGD2VHBNMNQBARSIJGRU6SKIP181-
03906?func=full-set-set&set_number=797805&set_entry=000005&format=999

160