Цікаві факти з біографії П.

Тичини:

1. У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 21 тисячі книжок.

2. Павло Тичина хворів на цукровий діабет.

3. Природа – один із головних образів у творчості поета, він нею надихався. За

спогадами сучасників, Павло з трепетом ставився до всіх живих істот, майже
сповідував «буддійські практики». А подарована йому рушниця лежала без діла.

4. Хоча Павла Тичину обвинувачують у тому, що він написав “Партія веде”, вступати
до компартії поет не хотів. Дружина Тичини Ліда Папарук у своїх спогадах зазначає:
“Коли йому було тяжко, він завжди хотів, щоб я була з ним. Так було і з заявою до
компартії. У лікарні його примусили подати заяву, приїхав у Київ – на День Червоної
Армії 44-го року – десь так і я приїхала, він викликав і сказав: “Лідо! Я подав заяву”.

5. “Премія від міністра”. Цю фразу придумав Павло Тичина, вручаючи невелику

матеріальну допомогу викладачам та директорам на своїх прийомах. Ніхто з тих, хто
отримували премії, не здогадувався, що вони не були передбачені в бюджеті: поет
роздавав гонорар за свою останню збірку.

6. Незмінним супутником Павла був червоно-синій олівець. Саме червоним та синім

кольором Павло Тичина найчастіше робив помітки на сторінках, читаючи книжки. І
ця звичка допомогла встановити, скільки книг зі своєї бібліотеки прочитав і
опрацював Тичина (приблизно 87%).

7. Письменник був доволі самокритичним – автопортрет у 33-річному віці

підписав:“Якийсь старий я тут вийшов”.

8. Коли він перебував на посаді міністра освіти, з Павлом Григоровичем сталася

кумедна непересічна ситуація: якось він прийшов уранці до міністерства (приходив
раніше всіх), а новопризначена “вахтерка” попросила невідомого для неї чоловіка
почергувати замість неї, поки вона обміняє талони на їжу для своїх дітей.
Звісно, Тичина не відмовив, зважаючи на його природну доброту та людяність, і
залишився чергувати, чим здивував усіх чиновників міністерства, які
приходили на роботу. Повернувшись, вахтерка подякувала приємному чоловіку.
Опісля працівники міністерства приходили до неї з запитаннями:“Чому
чергував міністр? Невже була якась перевірка?”.

9. “Костюм від самого міністра!” – такий спогад залишив поет-шістдесятник

Микола Сом. У повоєнному 1946 році Павло Тичина відвідував школу в селі Требухів
(Київська область), де побачив сумну картину: дітям бракувало необхідного одягу.
Під час зустрічі міністр Тичина не сказав про це нічого, оглянув школу, вдячно
відвідав шкільний концерт і повернувся до Києва. Та вже за місяць на замовлення
Павла Григоровича до школи привезли новенькі костюми для учнів-сиріт.