Василь Стус про Павла Тичину: Феномен

доби (сходження на Голгофу слави)

(оглядово)
 Василь Стус був не лише видатним поетом, а ще й
талановитим знавцем літератури. Навіть мріяв про
професію науковця – недарма ж навчався в
аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка, яку,
однак, мусив залишити через участь у
правозахисному русі. Найбільше В. Стуса зацікавила
постать Павла Тичини – геніального митця, який у
часи кривавого сталінського терору обрав шлях
пристосуванства і зрештою зрікся своїх мистецьких
ідеалів. У 1970 - 1971 роках поет-«шістдесятник»
написав дослідження «Феномен доби (сходження на
Голгофу слави)», у якому на прикладі П. Тичини
розглянув становище митця в тоталітарному
суспільстві.
 «Тичина міг би зробити
значно більше… Не дали…
Розтоптали душу, зігнули її,
насміялися з неї! Хіба можна
писати розпльованою
душею?». Так пише біограф
Тичини С. Тельнюк.
 Василь Стус у своєму
дослідженні «Феномен доби
(сходження на Голгофу слави)»
теж розповідає про Тичину,
генія, якого зламали суспільні
умови, який не зміг протистояти
насиллю і «був приневолений до
існування… по той бік самого
себе».
 Показовою є й назва – «Феномен доби».
Адже саме сталінська доба створила умови,
коли поети або гинули, або мусили оспівувати
радянські цінності.
Словникова робота
΄
Феномен – рідкісне, незвичайне, виняткове явище. // Про когось
надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що
дуже рідко зустрічається // Про людину з рідкісними здібностями,
властивостями, нахилами.

Голгофа – заст. (грецьке Гоλγοθα від арамейського Gûlgaltâ – череп). Місце

страти (від назви гори Голгофи в Єрусалимі, де відбувалася страта); пагорб,
на якому було розіп’ято Ісуса Христа. За описами, це місце знаходиться
поблизу Єрусалима, проте його точне розташування невідоме.
 Василь Стус писав своє дослідження про Павла
Тичину протягом 1970 - 1971 рр. А далі воно
потрапляє в архіви КДБ, де пролежало більше
двадцяти років. А ще був вирок Київського
обласного суду, у якому зазначалося, що книга ця –
ворожа, націоналістична, антирадянська. Чому така
характеристика твору, який розповідає про долю
талановитого митця? Чи, можливо, не тільки про
життя однієї людини у ній ідеться?
Епізод № 1
«Соняшні кларнети» – це переважно книга передчуття
сподіваного щастя, передчуття, яке так і не справдилося – лірика
1917 року і перед нею. І це чи не єдина із збірок на рівні
Тичининого генія. Тому в доробку поета їй відведено перше місце
не тільки хронологічно.
У своїй статті про збірку поета «Вітер з України». М. К. Зеров
писав, що «найоригінальніший з поетів двадцятип’ятиліття (1900
- 1925) Тичина уже в «Соняшних кларнетах» відкрив усі свої
козирі, а потім не раз був примушений до гри слабої
безкозирної». І, справді, всі компліменти, які говорились на
адресу Тичини в 20-ті роки, слід, насамперед, адресувати першій
 Один із перших перекладачів
Тичини О. Гатов називав його
чи не найбільшим тогочасним
поетом слов’янського світу, а
його поетичну техніку – не
менш складною за техніку
Райнера Марії Рільке чи Поля
Валері.
 Англійський критик Джон Фут
відзначав, що «своїми поетичними
виразовими засобами цей поет
України не нагадує нам нікого другого
з цілої світової поезії. Але його ні з
чим незрівнянна своєрідність не
штовхає поета до жонглювання, до
порожнього химерування і
блазнювання, тому що ніде його не
покидає почуття міри».
Бесіда
1. Що нового ви дізналися про Тичину?

2. Про що свідчить така оцінка творчості письменника?

3. Як такі критичні відгуки могли вплинути на
молодого поета?
4. Хто ще, крім літературних критиків та поцінувачів
таланту митця, міг звернути увагу на ці схвальні рецензії? З
якою метою?
Епізод № 2
«Революція виявилась в очах Тичини часом
розбурхання найзвірячіших людських інстинктів.
«Прокляття всім, прокляття всім, хто звірем став». –
вигукує автор другої збірки (П. Тичина. «Замість сонетів і
октав»).
Жодна з революцій нічого не дасть, коли її
переможна хода вимагає крові й крові безневинних –
ось головний сенс збірки «Замість сонетів і октав».
Революція – це смерть вікової культури, час, коли
тонкий шар людяності, набутий за тисячі й тисячі літ,
злітає з людських душ, як потеруха…
 Я не знаю Тичини більше
стомленого і зневіреного, більш
трагічного і людяного, ніж Тичина
– автор цієї збірки «Замість сонетів
і октав». Він весь у цьому
страшному часі – самотній і
високий, як біль.
 Де ж спільники Тичини? Чий бік
він обстоює? На це чітко відповідає
присвята збірки «Замість сонетів і
октав»: «Григорію Савичу
Сковороді!».
Правда, мати такого спільника –
значить бути знищеним у першу
чергу. «Людина, що казала: убивати
гріх!»
Так що недарма увижається поетові
в неспокійнім сні, буцімто грюкають у
його двері: «Одягайсь на розстріл!».
 У творчому житті П. Тичини переломним став 1934 рік – тоді
він видав збірку «Партія веде», засвідчивши свою лояльність до
влади. На це й звернув увагу В. Стус, жорстко і правдиво
написавши: «В історії світової літератури, мабуть, не
знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав
половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній
боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням»

Епізод № 3
 «Як би там не було, Тичина – така ж жертва
сталінізації нашого суспільства, як Косинка,
Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас. З
однією різницею: їхня фізична смерть не
означала смерті духовної. Тичина, фізично
живий, помер духовно, але був приневолений до
існування як духовний мрець, до існування по той
бік самого себе. Тичина піддався розтлінню,
завдавши цим такої шкоди своєму талантові,
якої йому не могла завдати жодна у світі сила.
Починалася смуга подальшої деградації поета,
причому деградував покійний поет так само
геніально, як колись писав вірші».
 Павло Тичина почав поступово
ставати кабінетним пророком, і зміни
виразно позначилися на збірці «В
космічному оркестрі». Починається
«Голгофа слави» – дедалі менше у
творчості П. Тичини залишається
сонцесяйної краси слова, дедалі
більше – страху перед системою, яка
відводить йому роль блазня: «На
руїнах померлого генія народився
пігмей».
 Хоча В. Стус ставився прихильно до ранньої
творчості П. Тичини, це не порушило принциповості
його оцінок. Поет-«шістдесятник» міряв свого старшого
колегу по перу власною міркою максималіста:
обстоював абсолютну відданість мистецьким ідеалам.
Він визначив насамперед своє бачення мистецького
покликання: бути собою й не хилитись перед
обставинами, не зраджувати творчих цінностей.
 Епізод № 4
Адже зрада дорівнює загибелі митця:
«Геніальний Тичина вмер. Лишився жити
чиновник літературної канцелярії, довічно
хворий на манію переслідування, жалюгідний
пігмей із великим ім’ям Тичини. Творчість
Тичини 30­-х років – це тільки маніпуляції над
небіжчиком, спроби використати мерця. Як
не моторошно це казати, але наступна
творчість Тичини – це майже ірреальні
спроби примусити усміхатися голий череп.
Вірші поета перестали бути актом
індивідуальної творчості: ці бездарні
версифікаційні вправи уже писав хтось – але
мертвою поетовою рукою».
 Василь Стус розкрив глибину трагедії
знаменитого поета 1920-х рр., який,
щоб жити, змушений був боротися із
власним генієм. Сам В. Стус, обравши
свободу бути собою, геніального
попередника у слабкості не звинувачує:
П.Тичина «був занадто ніжний для
цього, може, найжорстокішого віку. І
тому помер живцем, сподіваючись, що
його жива смерть колись обернеться
на живе безсмертя».
 Епізод № 5
Праця В. Стуса «Феномен доби (сходження на
Голгофу слави)» не лише про П. Тичину. Вона є
максимально правдивим словом про високе творче
покликання й фатальну зраду, що загрожує духовною
смертю. У ній відобразились і погляди кращих із
покоління «шістдесятників», тих, хто не зрадив і, попри
загрозу репресій, зберіг вірність своїм ідеалам.
 Джерела
1. Українська література (профільний рівень) : підруч. для 11 класу закл. загал. серед.
освіти / О. І. Борзенко, О. В. Лобусова. — Харків : Вид-во «Ранок», 2019. — 256 с. : іл.
2. Українська література (профільний рівень) : підручник для 11 класу закладів загальної
середньої освіти / О. В. Слоньовська, Н. В. Мафтин, Н. М. Вівчарик. – Київ : Літера
ЛТД, 2019. – 320 с.
3. https://ukrlit.net/lesson/10klas_4/48.html
4. https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=15290

Ілюстрації з інтернет ресурсів