УДК

Жук М. В., ст. гр. АГР-11

Науковий керівник: к.і.н., доц.: Сушик І.В.
Луцький національний технічний університет

ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО: ДЕРЖАВОТВОРЕЦЬ, АГРАРІЙ-

ПРОСВІТИТЕЛЬ, МЕЦЕНАТ

У статті розкрито різні грані таланту громадського діяча,

публіциста, політика й мецената Євгена Чикаленка. Відзначено
особливу любов Євгена Харлампійовича до українського села та
рідної землі. Будучи успішним господарником, знавцем-
агрономом, аграрним просвітителем і меценатом він не на
словах, а на ділі доводив свою любов до України.
Ключові слова: Євген Харлампійович Чикаленко, аграрій-
просвітитель, меценат, громадський діяч.

Zhuk M.
YEVHEN CHYKALENKO: STATES CREATOR,
AGRONOMIST-ENLIGHTENER, PHILANTHROPIST

The article reveals different facets of talent of public figure,

publicist, politician and philanthropist Yevhen Chikalenko. Yevhen
Kharlampiyovych special love for the Ukrainian village and his
native land is noted. Being a successful entrepreneur, agronomist,
agricultural educator and philanthropist he did not in words but in
fact prove his love for Ukraine.
Keywords: Yevhen Chikalenko, agronomist-enlightener,
philanthropist, public figure.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її

зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями.
Серед визначних діячів кінця XIX ст. – початку XX ст., які
творили державу кожен у своїй царині знань і діяльності були
громадські активісти, літератори, діячі політичних партій і
меценати. Про них багато написано. Однак були і ті, що ніби
ціле життя перебували за лаштунками, в тіні, безіменно, без
претензії на місце в історії. Такою, здавалося, непомітною проте
досить вагомою була постать Євгена Чикаленка в історії
України та її державотворення.
Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано
вирішення проблеми. Дослідженню біографії Євгена
Чикаленка присвячено праці та монографії Д.Дорошенка [1],
Н.Миронець [2], О.Бачинської [3], та інших авторів. Нашу увагу
привернула малодосліджена сторінка біографії діяча – його
аграрно-просвітницька діяльність, відомості про яку ми
почерпнули у працях К.Корнієнко [4], В.Панченка [5] ті інших
публікаціях.
Цілі статті. Висвітлити глибину постаті Євгена Чикаленка
як державотворця, аграрія-просвітителя, мецената.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним
обґрунтуванням отриманих наукових результатів.
Євген Харлампійович Чикаленко – людина високої
європейської культури, прогресивних поглядів, агроном і
організатор сільського господарства. Благодійна діяльність,
якою займався постійно, була для нього філософією життя – тим
конкретним і зримим діянням, яке втілюється в сучасне поняття
«патріотизм».
Народився Євген Чикаленко 9 грудня 1861 року у селі
Перешори на Херсонщині у сім’ї поміщика. Дитинство провів у
Перешорах серед простих українських селян. Уже в студентські
роки навчаючись на природничому факультеті Харківського
університету включався у громадське життя, входить до
української студентської «Громади». Діяльність Є. Чикаленка
звісно не залишилась поза увагою поліції. У квітні 1885 року
був заарештований і виключений з університету за участь в
українській драгоманівській „Громаді". Засуджений на п'ять
років перебування під наглядом поліції без права проживання в
Харкові, Києві, Москві та Петербурзі. Місцем п'ятирічного
заслання стали Перешори, де він займається сільським
господарством. У своєму маєтку запроваджує найсучаснішу
агрокультуру, застосовує машини, здійснює селекцію худоби.
Набувши певного досвіду господарювання, Є. Чикаленко
пройнявся ідеєю популяризації агрономічних знань серед селян.
Активною займається меценатською діяльністю, у
Перешорах він подарував селянам землю і хату для школи та
домігся, щоб навчання в ній велося українською мовою. В 1894
році допомагає видавати часопис „По морю й по суше"; власним
коштом видав збірку „ЗОО найкращих українських пісень", які
були ним зібрані й допрацьовані у юнацькі роки. У 1897 році
випускає свою першу книжку „Розмова про сільське
господарство. Чорний пар, плодозміни і сіяна трава" вона
мала величезний і — цілком заслужений успіх. Просто, у формі
звичайної розмови, Євген Чикаленко оповідав про способи
підвищення сільсько-господарської культури і давав практичні
поради, добре випробовані на своєму власному господарстві.
Фахова критика дала про неї як найкращі відзиви. А
міністерство хліборобства рекомендувало її для бібліотек
нижчих сільсько-господарських шкіл, а за ним і міністерство
освіти допустило її до бібліотек учительських семинарій, до
нижчих шкільних бібліотек та до народніх читалень. За кілька
місяців видання розійшлося і було повторене в значно більшому
накладі. Харківське сільсько-господарське товариство
відзначило її великою срібною медаллю, а на сільсько-
господарській виставі 1910 р. а в Катеринославі „Розмова про
сільське господарство“ дістала золоту медаль. Усього за період з
1897 до 1918 року побачили світ шість таких книг: „Худоба:
коні, скотина, свині, вівці", „Розмова", „Сіяні трави,
кукурудза і бур'яни", „Виноград", „Сад", „Лад у полі". [6, с.
28]
Вніс у редакцію журналу „Киевская старина" одну
тисячу рублів як премію за найкраще написану популярну
історію України. Крім того, взяв на себе оплату авторських
гонорарів у цьому ж журналі, підтримуючи таким чином Б.
Грінченка, Д. Яворницького, М. Коцюбинського та ін. Як
меценат, засновує фонд допомоги українським письменникам
імені Д. Мордовця. У Перешорах заснував бібліотеку для селян,
придбавши багато книг.
 Захопився українським національним рухом „не тільки до
глибини душі, а й до глибини кишені", так він писав в одному з
листів до М. Грушевського.
Значну частину коштів починає витрачати на українську
справу. Ще 1897 року разом з О. Кониським та С. Єфремовим
створюють Українську загальну організацію, яка мала об'єднати
всі розрізнені українські громади. Пізніше на основі цієї
організації виникло декілька політичних партій, зокрема
Товариство українських поступовців (ТУП).
В 1903 році передав 1.000 карбованців Революційній
українській партій (РУП), на які партія видавала в 1904 році
популярний тижневик „Селянин“. Чикаленко казав „поки не
було у нас соціалістичної партії, то краща, енерґійна молодь
наша тікала в революційні російські партії“, і що він сам, хоч не
соціаліст, радів, що вже є українська соціялістична партія, бо
„тепер молодь наша не буде так денаціоналізуватися, як досі, а
буде працювати на українському ґрунті і для нас не пропаде“. [6,
с. 39]
Він перераховував великі кошти на функціонування
Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові. У 1904
році фінансував літні університетські курси для галицьких
студентів.
У 1902 - 1904 роках, коли М.Грушевський закликав через
громадськість до збирання коштів на будівництво Академічного
дому у Львові, Євген Чикаленко виділив на це 25 тисяч рублів з
умовою надання там кімнат насамперед студентам з
Наддніпрянської України.
1905 року, у розпал російської революції, перед
українцями постало завдання організації щоденної національної
газети. Спочатку (грудень 1905р.) газета виходила під назвою
„Громадська думка", а з вересня 1906 - „Рада". Її одноосібним
видавцем став Є. Чикаленко. Він уважав, що „Рада" - „се єдиний
щоденний часопис в Україні, який будить національну
свідомість". Щоб підтримувати газету, Є. Чикаленко не раз
виявляє героїчні зусилля. Щорічно покриває дефіцит видання
(на його долю випадає 10000-12000 крб.), облаштовує будинок,
продає землю. Відрадою для нього було те, що родина
підтримувала його. [6, с. 59-60]
Меценат опікувався і хворим Іваном Франком, збираючи
для нього кошти і надаючи власні. У листі до Івана Франка 20
лютого 1909 року писав: ..Ви не повірите мені, коли я Вам
скажу, що вже з Нового року я живу в борг... Всі запаси, які
були, поглинула „Рада", і я мушу позичатися до нового врожаю.
Щодо моїх знайомих, то майже всі вони ніяких грошей не
мають, а хто має, у того не вирвеш ні на які цілі".[5]
1914 року розпочалася Перша світова війна. За наказом
військових властей газету Є. Чикаленка було закрито. Поліція
почала пильно придивлятися до особи та діяльності видавця
“Ради”. Євген Харлампійович їде до Петербургу, а звідти у
Фінляндію, де й пробув у санаторії до весни 1915 року. Тут
почав писати свої “Спогади”.
Український національний рух значно пожвавився після
Лютневої революції 1917 року. Падіння царизму дало
можливість активізувати діяльність українських організацій.
Уже 4 березня 1917 року, з ініціативи Товариства українських
поступовців - Д. Дорошенка, С. Єфремова, Є. Чикаленка та
інших — була створена Українська Центральна Рада. Є.
Чикаленка мали обрати головою Центральної Ради, але через
хворобу він відмовився на користь М. Грушевського. З березня
до жовтня 1917 року живе у Перешорах, де займається
сільським господарством. Там він підготував друге видання
книжки „Розмова про мову", в якій доводить необхідність
запровадження рідної мови в освіті, пресі, науці, в державних та
інших установах. З цього приводу писав: „Перечитайте минуле
життя всіх народів, то побачите, що тільки просвіта на своїй
рідній мові будить народ від віковічного сну, визволить його з
темноти та бідності на ясний світ до кращого життя".
Хворий Чикаленко у січні 1919 року перебрався у
Галичину. З 1920 року перебував у Австрії, а 1925 року переїхав
до Чехо-Словаччини, де працював Головою Термінологічної
комісії при Українській господарській академії у Подєбрадах.
 20 червня 1929 року Є. Чикаленко помер у клініці чеського
університету. Похований у Подєбрадах.
Євген Чикаленко – автор «Спогадів» (у двох томах) та
«Щоденника», написаних в еміграції. Вони додають багатий
матеріал до історії українського руху XIX початку XX ст. Євген
Харлампійович вірив, що настануть часи, коли Україна буде
вільною: «Хоч український народ багато втратив від того, що
загубив свою стародавню назву і безліч його талановитих синів
збагачували скарбниці сусідів, а все-таки наближали час, коли
український народ таки займе рівне становище поряд з іншими
культурними націями світу вже під своєю новою назвою
«українців». Багато думок видатного діяча не втратили
актуальності й тепер.[7]
21 грудня 2016 р. з нагоди 155-річчя від дня народження
цієї незвичайної постаті, видатного українського громадського
діяча, благодійника, талановитого публіциста, була відкрита
виставка «Євген Чикаленко. Родинні та громадські зв’язки». На
виставці зібрано унікальні документи з приватного архіву онука
Євгена Чикаленка та фондової колекції Музею: особисті речі
Євгена Чикаленка і його родини ‒ дружини Марії, дітей Ганни,
Вікторії, Левка, Петра та Івана Чикаленків, а також документи й
матеріали, що висвітлюють громадську, видавничу,
публіцистичну та меценатську діяльність.
Організатори і активні учасники заходу ознайомили
присутніх з життєвим шляхом відомого українця, науковими
виданнями, присвяченими цій видатній людині, діяльністю
громадської організації «Просвітницький центр національного
відродження імені Євгена Чикаленка», поділилися спогадами.

Висновки. Євген Чикаленко був не просто людиною що

любила українську землю, він був не просто Агрономом,
Меценатом чи державотворцем він був тим хто «захопився
українським національним рухом не тільки до глибини душі, а й
до глибини власних кишень».
 Висновки. Євген Чикалеко був справжнім українським
патріотом, який не шкодував ні грошей, ні сил і робив все аби
Україна здобула свою незалежність.
Висновки. Державотворча діяльність Чикаленка
проявлялась в фінансуванні «українського» газет, партій,
письмеників та ін. він «творив державу» фінансово
підтримуючи однодумців.

Список використаних джерел

1. Дорошенко Д. Євген Чикаленко. Його життя і громадська
діяльність/ Д.Дорошенко / – Ужгород, 2008 , 233 с.
2. Євген Чикаленко – будитель української нації: до 15-річчя до
дня народження/ Миронець Н. та ін. – К., 2014. – 399 с.
3. Євген Чикаленко в процесі українського націотворення
/Бачинська О. та ін., Одеса, 2012. – 110 с.
4. Корнієнко К. В. Євген Чикаленко: діяльність на ниві
аграрного просвітництва / К. В. Корнієнко // Інтелігенція і
влада. Серія : Історія. – 2015. - Вип. 32. - С. 410-419.
5. Чикаленко Л. Д. Постать Євгена Чикаленка в нашій історії
[Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://lyudmilache.at.ua/blog/postat_evgena_chikalenka_v_nashij
_istoriji /2017-02-09-42
6. Дорошенко Д. Євген Чикаленко. Його життя і громадська
діяльність/ Д.Дорошенко / – Прага, 1934 p.- С. 27-60.
7. Добрянський Б. Євген Чикаленко - визначний громадський
діяч, видавець, публіцист, меценат української культури /
Жива вода. – 2011. – №12 (202). – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://sde.org.ua/zmi/zvoda/item/1975-jevgen-
chykalenko.html