К. І.Галчинський, А.

Маргул-Шпербер,
Б. Окуджава

Друга Світова війна у

європейській поезії
Константи Ідельфонс Галчинський -
польський поет
(1905-1953) «Пісня про солдатів
Вестерплятте»
1.1 вересня 1939 року німецькі війська вдерлись до Польщі. До
цього часу Німеччина вже приєднала до своєї території
Австрію, частину Чехії , однак до цього часу не зустрічала
серйозного опору своїм агресивним діям. В перший рік війни
перед німцями стояло завдання: взяти воєнно – транзитний
склад на півострові в Гданьскій бухті. Стійкість оборони
нечисленного контингенту польських солдат стала
несподіванкою для німецького командування. З 1 по 7 вересня
1939 року тривала оборона. Дві сотні поляків протистояли 3, 5
тисячам німецьких солдат. Німці направили в Гданьську бухту
навчальний лінкор, після перших невдач застосували важку
артилерію та авіацію. Лише 2 вересня з 18:05 по 18:45 47
бомбардувальників скинули загалом 26,5 тонн бомб. В історію
ця подія ввійшла під назвою оборона півострова Вестерплятте.
У автора цієї поезії було два імені, одне видумане, жартівливе – Ільдефонс, інше, дане
при народженні – Константи. Два імені для читача з’єднались воєдино. Спочатку
небагатьом було зрозуміло, що в польську літературу прийшов поет, котрому
визначено було сказати в ній нове слово. Нове слово було почуте, коли Галчинського
не стало. Через кілька років по смерті він став любов’ю Польщі.
Він з’явився на світ в Варшаві, в сім’ї залізничника, 23 січня 1905 року. Батька його
звали Константи, а матір Ванда. Константи Галчинський народився талантом і став
поетом. Його доля трагічна не тільки тому, що він поет, але і тому, що він поляк І
половини ХХ століття. Він пройшов через всі кола пекла польської національної
катастрофи 1939 року. Писав вірші, де були місяць, скрипка і музика Баха. Всі
заплутані вузли його життя розрубала війна. 24 серпня 1939 року Константи
Галчинський отримує мобілізаційну повістку. А вже 17 вересня він потрапляє в
полон. Два вірші, датовані 16 вересня, - «Пісня про солдатів Вестерплятте » і «Сон
солдата» - дружині поета Наталії передає один із друзів. А потім шестирічне табірне
життя поета. Інколи до дружини, Наталії Галчинської, доходять вірші її чоловіка…
Кінець війни Галчинський зустрічає на кордоні Голандії. В літературних колах вже
ходять чутки про його загибель. Знайомі в Італії по пам’яті збирають і видають том
його віршів.
В 1946 році Константи Галчинський повертається на батьківщину та разом з
родиною оселяється в Кракові.
 Пісня про солдатів з Вестерплатте (1939)
Констати Ідельфонс Галчинський (аналіз
вірша)
Рік написання – 1939
Жанр: патріотичний вірш. Цей вірш розповідає про бій польських солдатів
з німцями під містом Вестерплятте.
Автор показує як один за одним вмирали солдати, але вони з оптимізмом
дивилися у майбутнє, і навіть на небі вони захисники Варшави.
Тема: розповідь про героїчний опір захисників з Вестерплятте.
Ідея: возвеличення солдатського подвигу захисників від загарбників.
Основна думка: захист своєї землі – святий обов’язок кожного
громадянина.
“Пісня про солдатів з Вестерплятте” та художні засоби:
Епітети: весела путь, на осяйні поляни, даль бездонну, рівний крок, час
чудесний, теплі дні, вересі небеснім. Порівняння: «стояли…, як мур».
Персоніфікація: путь веде, зір плине, слух сяга зірок, стане сніг кружляти.
Метафора: «дні спинили плин», «до неба лавами ішли солдати з
Вестерплятте», «ми в хмарах після бур», «не брали нас гармати».
Інверсія: пішли солдати, боліли рани, стояли ми, в даль бездонну, не
згаять час чудесний, подмуть вітри
Антитеза: «вітри зими – теплі дні «боліли рани – весела путь», повторення
«Солдати з Вестерплятте»
Альфред Маргул-
Шпербер –
(23.09.1896 - 03.01.1967)
румунський
німецькомовний поет
єврейського
походження, родом
з Буковини

вірш «Про назву

концтабору
Бухенвальд»
Німецькомовний поет Румунії був, як це визначено часом, євреєм. В якості
псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері (Маргула) і став
Маргул – Шпербером. В 20-і роки його вже друкують в Німеччині, Австрії –
скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А
те, що він живе в Трансильванії – мало хто, де живе?
Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють в місця, про які
сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не
могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не
зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Маргул – Шпербер жив
приватними уроками … німецької мови.
Бухенвальд (з нім. Buchen Wald — буковий ліс) — один із
найбільших концтаборів на території фашистської Німеччини, що
був розташований неподалік м. Веймара. З 1937 по 1945 р. у
таборі перебувало майже чверть мільйона людей. Кількість жертв
становить близько 60 тисяч чоловік.

Цій темі Шпербер присвятив і вірш «Про назву концтабору

Бухенвальд». Згаданий у назві твору концтабір знаходився
неподалік від міста Веймара — одного з найважливіших
культурних осередків Німеччини. Гітлер любив і шанував Веймар
як символ національної культури, тому прагнув перетворити його
на взірцеве місто нової Німеччини.
1
 Пацифістський —спрямований проти
війни та насильства.
У своєму вірші Маргул-Шпербер натякає
не лише на ганебну близькість Веймара та
Бухенвальда, а й на певні перегуки між
назвами концтабору і його рідної землі:
дослівно «Бухенвальд» перекладається
як «буковий ліс»; Буковина — край буків.
Через такі перегуки поет висвітлює свою
особисту дотичність до Німеччини, її
історії, культури, зрештою — до тих
трагедій, що відбувалися на німецькій
землі за часів нацизму й Другої світової
війни.
 Про назву концтабору Бухенвальд.
Альфред Марґул-Шпербер (аналіз вірша)

Жанр: патріотична лірика.

Тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд та гіркі
спомини про його страждання та трагедію.
Ідея: заклик не забувати жахи фашизму.
Мета: засудження фашизму, застерегти людство від
страждань та лиха війни.
Художні засоби.
Епітети: невимовний гнів, з ніжних трав, біляві хмари,
лютий час, біляве пасмо.
Персоніфікація: «Веймар гомонів», «мовкли голоси»,
«пливли хмари», «вповзе кошмар».
Метафора: «лютий час, що сон дитячий стер», «виймає
серце із грудей», «біляве пасмо хмар».
Риторичне запитання : «А чи оте біляве пасмо хмар Було
не димом спалених людей?».
Контраст: «Як близько звідси Веймар гомонів! А тут —
навіки мовкли голоси».
Народився Булат Окуджава 9
травня 1924 року в Москві в сім’ї,
яка емігрувала з Грузії. Першу
освіту отримав в школі Тбілісі, але
в російськомовному класі. У 1940
році став працювати учнем токаря
в Тбілісі. Під час Великої
Вітчизняної війни добровільно
відправився на фронт, де був
поранений.
“До побачення, хлопчики” Автор – Булат Окуджава /1958/

Тема- протест проти війні.

Вірш можна розділити на дві частини: перша – це звернення до хлопчиків,
друга – звернення до дівчаток.
Автор звертається до війни, використовуючи уособлення – улюблений
художній прийом поета.
Війна для нього щось живе, тому автор починає зі звернення до неї і дає їй
людську характеристику: «підла».
Художні засоби, як
Антоніми: «весілля» – «розлука», «білі сукні» – «чоботи, зелені крила
погон»,
Антитеза: дівчинка, краса непорочна, любов … і війна.
Метафора «зелені крила погон» 
Епітети :  «подлая, тихими, белые, высокими, зеленые»
Вірш наповнений гіркотою і болем.
Поет прощається з хлопчиками, ледве стримуючи сльози. Але,
прощаючись, він дає їм напуття. І за цими карбованими рядками знову
звучить щиро і ніжно найбільше прохання поета , яку, на жаль, виконають
не всі хлопці, які пішли на фронт:…
Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в
жертву війні, тому з особливим завмиранням серця читаються останні
рядки, в яких автор проводжає дівчаток на війну..