Ернст Теодор Амадей Гофман (1776 — 1822)

Віхи мистецького шляху. Протиставлення філістерів та ентузіастів як провідний конфлікт

творчості Е. Т. А. Гофмана.

Завдання:
1. Перегляньте відеоурок, ознайомтеся з матеріалом нижче, виділіть 5 основних
фактів про письменника (3 бали)
Матеріал на допомогу:
● Ернст Те́одор Ві́льгельм Амаде́й Го́фман (24.01.1776 Кенінсберг — 25.06.1822
Берлін) — класик німецької літератури, композитор, художник, представник
романтизму.
● Гофман народився 24 січня 1776 року в Кенігсберзі, у тодішній Східній Пруссії, у
родині судового урядовця (адвоката). Це була звичайна родина, але місто було не
зовсім звичайним. Кенігсберг у той час був одним з центрів культурного і
духовного життя Німеччини.
● Ернст був веселим, дуже дотепним хлопцем і ще в школі виявив великий хист до
музики й малювання. Також наполегливо опановував мистецтво слова: залюбки
брався за створення віршів, оповідань, казок.
● Уже на першому курсі університету Гофман для заробітку дає уроки музики і
продає свої малюнки, а в дев’ятнадцять років пише свій перший музичний твір і
перші два романи, які не були надруковані і не дійшли до нас.
● Після закінчення університету Гофмана направлено до Варшави, де він розпочинає
самостійне життя. Гофман працює в суді, а оскільки атмосфера корисливості,
що панувала там, ставала нестерпною, у вільний від роботи час працює
керівником оркестру, диригентом або художником-декоратором у театрах.
Гофман ретельно виконує свої службові обов’язки юриста, але його душа просить
музики і серце належить їй.
● Природа щедро нагородила Гофмана талантом: письменник, поет, композитор,
живописець, графік, музикальний драматург, критик, оперний і симфонічний
диригент, режисер, співак, театральний декоратор, художник. І всюди —
новатор.
● У дорослому віці письменник замінив ім’я Вільгельм на Амадей на честь свого
улюбленого композитора Амадея Моцарта. Гофмана визнавали чудовим
капельмейстером, опера його "Ундіна" мала сенсаційний успіх, він завоював
авторитет талановитого музикального критика, якого високо оцінив Бетховен.
 ● Досить пізно, 1809 року, починає Гофман свою літературну діяльність,
надрукувавши серію нарисів про геніального композитора Йоганна Крейслера
("Крейслеріана").
● Великий успіх уже перших літературних творів надихнув Гофмана, і він починає
плідно працювати як письменник. Гофман пише швидко і багато. З'являються
фантастичні казки й повісті («Золотий горнець», «Лускунчик», "Володар блох",
"Королівська наречена" та ін.), роман "Еліксир диявола", оповідання "Майстер
Мартін", "Майстер Вахт", "Наріжне вікно", сатиричні шедеври "Малюк Цахес" і
"Житейська філософія кота Мурра".
● Більшість оповідань та повістей і навіть один роман Гофмана мають казкові
сюжети, у них поряд із людьми діють феї, чаклуни, тварини. Ці казкові істоти
живуть у творах Гофмана за людськими законами, які бувають несправедливі й
підступні, відображаючи проблеми суспільства.
● Існує цікаве припущення, що одним із прототипів потворного малюка Цахеса був
не хто інший, як сам французький імператор Наполеон. Відомо, що Гофман
сприймав Наполеона мало не як особистого ворога і мав для цього всі підстави.
Після вступу французів до Варшави Гофман втратив роботу. Тікаючи від війни,
загинула його донька, а дружина дістала важку травму. Внаслідок поневірянь
захворів і сам письменник. В Берліні, заробляючи на хліб, Гофман, зокрема,
продавав карикатури із зображенням Наполеона. Одного разу Гофман потрапив зі
своєю театральною трупою в самий вир боїв біля Дрездена і навіть бачив здаля
самого Наполеона. Можливо, саме тоді, поблизу Дрездена Гофман і побачив у
постаті Наполеона щось таке, що потім утілиться в образі його Цахеса. Не
дивно, що в образі крихітки Цахеса багато німецьких співвітчизників письменника
побачили Наполеона — маленького на зріст, чванливого і зовні нічим не видатного
вискочня-капрала, який стрімко злетів по кар'єрній драбині до імператора
Франції.
● Помер Гофман 25 червня 1822 року. На надгробку письменника викарбувані слова:
«Тут похований Е. Т. А. Гофман, що народився 24 січня 1776 року і помер у Берліні
1822 року. Він був однаково чудовий як юрист, як поет, як музикант, як
живописець». У цих словах багато іронії — іронії гіркої долі талановитої людини.
● Художні особливості творів Гофмана:
● Протистояння двох світів – романтичного і буденного, фантастичного і реального.
● Герої поділяються на філістерів (самовдоволена, обмежена людина з вузьким
обивательським світоглядом) та ентузіастів (їх відрізняє глибока духовність і щире
відчуття краси, вони борються проти обмеженості філістерів)

2. На основі інформації відеоуроку або презентації визначте особливості романтизму

як художнього напряму. (3 бали)
1. Кінець XVIII – поч. XIX ст.
2. Заперечення раціоналізму
3. Культ почуттів
4. Увага до особистості
5. Неприйняття буденності, звеличення “життя духу”
6. Мотиви самотності, світової скорботи, романтичного бунту
7. Історизм і захоплення фольклором
8. Незвичайний герой у незвичайних обставинах (Розчарований, спустошений
життям, пасивний, бунтар, “байронічний герой”)
  Владарювання поезії
 Контраст (антитеза)
 Наявність двох світів: світу реального й світу уяви, прози побуту і поезії творчості,
буденного життя і “життя духу”.
 Місцевий колорит (самобутній, екзотичний, національний пейзаж та побут)
 Гротеск (карикатурне перебільшення)
 Нечітка композиція, сміливе змішування жанрів
1. Мотив самотності
2. Мотив світової скорботи
3. Мотив романтичного бунту
3. Прочитайте казку «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» Гофмана та назвіть,
які епізоди повісті зображені на малюнках (6 б.)
1. фея Рожа-Гожа накладає на Цахеса чари, які мають допомогти йому в житті.
2. Бальтазар і веселун Фабіан, під час прогулянки по лісу стали свідками того, як з коня на
землю впав потворний карлик – це був крихітка Цахес.
3. Бальтазар, оговтавшись, прочитав свою поему про соловейка та пурпурову рожу. Він
палко читав, виливаючи всю пристрасть свого закоханого серця. Поема всіх захопила. Але
тільки-но він закінчив читати, як слухачі кинулися до карлика зі своїми похвалами і
вигуками про його талановитість. Бальтазар розгубився. Навіть Фабіан був переконаний,
що вірші написав і читав Ціннобер.
4. князь назначив пана Ціннобера таємним радником в особливих справах, назначив
Ціннобера міністром, а також князь нагородив малюка орденом Зелено-плямистого Тигра,
хотів повісити орденську стрічку.
5. смерть Ціннобера. Похорон Ціннобера був пишним: його поховали із пошаною,
пам’ятаючи всі заслуги його розуму перед державою.
6. весілля Бальтазара і Кандіди. Бальтазарове весілля святкували у приміській віллі.
Наречену вбирала фея Рожа-Гожа, яка оточила дівчину своїми чарами. Кандіда була
надзвичайно чарівна.
1.

2.
3.
4

5.

6.