Ольга Кобилянська.

Життя і
творчість. Формування світогляду
письменниці (вплив європейської
культури, українського
феміністичного руху). Її проза –
зразок раннього українського
модернізму. Жанрові особливості,
провідні теми та ідеї
Дитинство. Формування письменниці

Ольга Кобилянська народилася

27 листопада 1863 року в
містечку Гура-Ґумора (сучасна
назва Гура-Гуморулуй) на
півдні Буковини (територія
сучасної Румунії) в родині
дрібного службовця.
Дитинство. Формування письменниці
Батько письменниці, Ольжина мати, Марія Вернер,
Юліан Кобилянський, походила з німецької родини.
народився в Галичині й Із любові до свого чоловіка
належав до шляхетного Марія вивчила українську
мову, прийняла греко-
роду, який мав герб і
католицьку віру й виховувала
походив із
дітей у пошані й любові до
Наддніпрянщини. українського коріння.

Ольга - 5 років, сетра Євгенія, мати

Дитинство. Формування письменниці

У багатодітній родині, де було семеро дітей,

Ольга стала четвертою.
 1868 року родина Кобилянських
Дитинство. Формування письменниці

переїхала до Кимполунгу, де серед

розкішної природи минули дитинство та
юність майбутньої письменниці.
 У Кимполунзі дівчина відвідувала початкову
Дитинство. Формування письменниці

народну школу, де навчання здійснювалося

винятково німецькою мовою – офіційною мовою
тогочасної Буковини. Але батько подбав, аби
донька приватно вивчала й українську; ще одна
мова – польська – постійно звучала вдома.
Дитинство. Формування письменниці

У школі на Ольгу Кобилянську істотний вплив мала

її вчителька – пані Міллер, яка прищепила дівчинці
любов до книжок, а в бесідах про літературу стала
для неї старшою подругою.
Пізніше юнка перейшла до дівочої, так званої
нормальної школи, у якій навчалася лише до п’ятого
курсу, оскільки для оплати подальшої освіти в
батька забракло грошей – ґрунтовну освіту в
тогочасному суспільстві важливо було дати
насамперед синам. Ольга продовжила навчання
самостійно, ставши однією з найосвіченіших жінок
своєї доби.
 У віці 13–14 років майбутня українська
письменниця творила вірші німецькою
мовою. У 1880 році написане перше
Формування письменниці

німецькомовне оповідання «Гортенза, або

Нарис з життя одної дівчини», у 1883 році –
«Доля чи воля?». Потім були алегоричні
замальовки «Видиво» (1885), «Голубка і
дуб» (1886), оповідання «Вона вийшла
заміж» (1886–1887).
 Цікавиться музикою – грає на фортепіано, цитрі,
дримбі, непогано малює, грає в театрі, мріє стати
професійною актрисою. Любить верхову їзду.
Формування письменниці
 Період ранньої творчості Ольги Кобилянської
знаменний переломом у її світогляді, що
спричинило знайомство письменниці-початківця
Формування письменниці

із Софією Окуневською, донькою повітового

лікаря. Саме вона, а згодом і її своячка Наталя
Кобринська, прочитавши перші твори Ольги,
переконливо радили їй писати українською.

Софія Окуневська Наталя Кобринська

 У 1888 році почала писати
німецькою мовою повість
«Лореляй», яку в 1896 було
Формування письменниці

опубліковано українською під назвою

«Царівна». Саме завдяки цій повісті з
творчістю Кобилянської знайомиться
Леся Українка.

Формування письменниці
Будинок, у якому
розташовується літературно-
меморіальний музей Ольги
Кобилянської на вулиці Софії
Окуневської, - це перший
власний дім письменниці в
Чернівцях.
Згодом родина
Кобилянських оселилася в
селі Димці Серетського
повіту. Відтак через
хворобливість матері та
через молодших братів
Ольги, які закінчували
навчання, родина в 1891
році переїжджає до
Чернівців, де Кобилянська
житиме до смерті.
 На формування світогляду й смаків письменниці
чималий вплив справила й романтично-
сентиментальна література, зокрема романи й
Формування світогляду

повісті німецької белетристки Марліт (1825 –1887) –

псевдонім Євгенії Іон: «Я перечитала всі її твори
вже по чотири чи й по п’ять разів,і щоразу вони
здаються мені кращими, ніж досі...»
 Визначальну роль у формуванні світогляду відіграла
творчість Тараса Шевченка, Марка Вовчка та Івана
Франка. У контексті впливу цих письменників Ольга
Кобилянська усвідомила себе спадкоємицею таланту
Формування світогляду

Юрія Федьковича, соратницею Наталії Кобринської,

Івана Франка.
 У вісімнадцятирічному віці їй
сватали пана Вробля, який був
деканом філософського
факультету. Старого та
Формування світогляду

потворного, вона називала його

не інакше, як «стара мумія». У
листі, який був адресований
Вроблю, Ольга писала, що вона
донька чесних батьків, не надто
вродлива, проте буде вірною
дружиною, якщо суджений
дозволить їй користуватися його
великою бібліотекою. Проте
лист вона так і не відіслала.
 У 1894 році стала однією з ініціаторок створення
Товариства руських жінок на Буковині.
Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в
брошурі «Дещо про ідею жіночого руху».
Формування світогляду

Письменниця порушила питання про тяжке

становище жінки «середньої верстви», активно
обстоювала ідею рівноправності жінок і
чоловіків, право жінки на гідне життя.
 Під благотворним впливом європейської культури
Ольга Кобилянська пройшла шлях від
неоромантизму до експресіонізму. Особливу роль
у цьому відіграло захоплення ідеями Ніцше.
Формування світогляду
Формування світогляду. Творча спадщина
У 1894 році літераторка друкує в журналі «Зоря»
повість «Людина». Твір присвячено Наталі
Кобринській – відомій у Галичині письменниці й
громадській діячці, ініціаторці створення
Товариства руських жінок, яке розгорнуло
широкий феміністичний рух.
Формування світогляду. Творча спадщина

Упродовж наступних років Ольга Кобилянська

активно написала повісті та оповідання «Він і
вона» (1895), «Царівна» (1896), «Що я любив»
(1896), а далі «Німба», «Некультурна», «Природа»
(1898), «Земля», «У неділю рано зілля копала»,
«Через кладку», «За ситуаціями», «Апостол черні»
та багато інших творів, у яких не тільки
відтворила глибинні процеси соціального й
суспільного буття, а й виробила модерну
неоромантично-символістську стилістику із
вражаючим імпресіоністичним розкриттям
психічного стану людини.
Формування світогляду. Творча спадщина
У 1899 році у Львові вийшла перша збірка
новел Кобилянської під назвою «Покора».
Письменниця стає відомою й популярною,
нею зацікавлюється Леся Українка.
 У серпні цього ж року
Кобилянська їде на з’їзд
археологічного товариства,
де знайомиться з
Творча спадщина

Михайлом Коцюбинським,
Михайлом Старицьким,
Миколою Лисенком; гостює
в родині Косачів на хуторі
Зелений Гай біля Гадяча в
Полтавській губернії.
 Особисте знайомство
Формування світогляду

з Лесею Українкою,
що переросло в
щиру дружбу, мало
благотворний вплив
на формування
світогляду
буковинки.
 У другій половині 90-х років у
творчій біографії Кобилянської
значну роль відіграв Осип
Маковей – перший видавець,
глибокий дослідник і
Особисте життя

популяризатор її творів. Маковей

перший визначив одну з
найхарактерніших рис
індивідуального стилю
Кобилянської – органічне
поєднання реалістичного й
романтичного способів
відображення дійсності –
неоромантизм.
 Творчі стосунки переросли в дружбу.
Жінка першою зробила пропозицію
коханому. Проте згодом вони
розійшлися. Чому? Подейкували,
Особисте життя

що Маковей не кохав Кобилянську, а

захоплювався нею як письменницею.
Після розставання жінка спалила всі
його листи. 1903 року Осип Маковей
покинув Чернівці й одружився на
панянці, яка була молодшою від
нього на 13 років. Однак щасливий у
шлюбі не був.
 У 1903 році письменниця
планувала поїхати до Києва, але
була підтята лівобічним паралічем
і сердечною хворобою внаслідок
простуди в горах. Долаючи
Творча спадщина

неймовірні труднощі, Кобилянська

продовжувала працювати, хоч
невлаштованість, самотність, туга
позначилися на таких творах, як
«Думи старика», «Ідеї» (1903),
повісті «Ніоба» (1904), збірці
новел «До світла» (1905). Важка
недуга не тільки обмежувала
фізичні можливості, а й
потребувала матеріальних затрат.
 Після виходу другої збірки новел «До
світла» (1905) й до початку Першої світової війни
Кобилянська опублікувала порівняно мало творів:
«В неділю рано зілля копала...» (1908), новели
«Старі батьки», «Весняний акорд» (1910), повісті
Творча спадщина

«Через кладку» (1911) і «За ситуаціями» (1913).

Під час війни письменниця жила в Чернівцях і

разом з родиною перенесла всі воєнні злигодні:
брат Олександр мучився в полоні десь аж у
Сибіру, доля другого брата була невідома.
 Кобилянська пише низку творів, у яких гнівно
Творча спадщина

засуджує кровопролитну війну: «Назустріч

долі», «Юда», «Лист засудженого вояка до своєї
жінки», «Сниться» (1914–1918). У 20-х – на
початку 30-х років з’являється кілька творів з
життя народу під румунською окупацією
(«Вовчиха» (1923), «Але Господь мовчить»
(1927) та ін.).
 У Києві виходять збірки її новел, протягом 1926–
Творча спадщина

1929 років опубліковано твори письменниці в

дев’яти томах; у 1926–1930 роках кількома
виданнями надруковано повісті «Земля» і «В
неділю рано зілля копала».
 Дітей Ольга Юліанівна не мала. Проте виховувала
позашлюбну доньку молодшого брата. Її брат
Олександр був адвокатом, а мати, австрійка,
покинула дитину й поїхала до Відня. Ольга взяла
Особисте життя

малечу на виховання. Дівчинка Галина–Олена

обожнювала письменницю та називала її
«матусею».
Саме прийомна донька доглядала письменницю
до смерті. А її чоловік згодом став першим
директором Літературно-меморіального музею
Ольги Кобилянської.
 У 1940 р. Буковина увійшла до
складу Радянської України. У
тому ж році Ольгу
Кобилянську було прийнято до
Останні роки життя

Спілки письменників України,

вона отримала персональну
пенсію. Однак уже через рік
Україна була захоплена
Німеччиною і її союзником
Румунією. Уряд Румунії
вирішив влаштувати показовий
процес над непокірною 79-
річною письменницею.
 Напівпаралізовану жінку було арештовано, у її
квартирі провели ретельний обшук. Августин Ерл,
онук сестри письменниці, згадував про останню
зустріч з бабусею Олею: «Її тримали під вартою на
Останні роки життя

хуторі Стара Хата... Уранці мама домовилася з

жандармом, який охороняв Кобилянську, щоб
дозволив побачитися з арештанткою. Бабуся чекала
нас на задньому дворику, огородженому сіткою...
Мама й бабуся Оля просиділи в дерев'яній альтанці
години дві. Плакали, обнімалися. Я грав поруч...
Восьмирічний хлопчисько, я не усвідомлював тоді,
що бачу її в останній раз. Уже коли поверталися
додому, запитав у матері: «А чому бабуся Оля мене
навіть цукеркою не пригостила?» . «Тому що вона
сама голодна», — відповіла мама».
 На зібрані громадою гроші Кобилянська придбала
будинок, у якому прожила до смерті. 21 березня
1942 року її не стало. Румунська влада не
дозволила опублікувати некролог українською
Останні роки життя

мовою, заборонила промови над могилою. Однак,

незважаючи на залякування, провести
письменницю в останню путь не побоялося
більше 300 осіб, окрім родичів.
 У 1944 році в будинку, де жила
Літературно-меморіальний музей

О.Кобилянська, відкрито літературно-

меморіальний музей.
 Леонід Білецький визначає три характерні
прикмети новелістики письменниці:

ліризм, глибока внутрішня настроєвість, переплетена

Особливості новелістики

надзвичайно чуйним смутком; туга за чимось високим, за

ідеалом краси й устремлінням до внутрішньої свободи
людини, яка є далекою перспективою звільнити душу від
внутрішніх кайданів, що її сковують;

психологізм глибокий і зворушливий, звернення до

найделікатніших виявів душі людини;

чуття природи виконує найголовнішу естетичну функцію в

артистичному пафосі письменниці, що символізує людську
натуру.
 Життєве кредо письменниці: «Кожний вечір
закінчуйте книгою». Навіть коли Ольга була
немічною й паралізованою, вона все одно
дотримувалася цього правила. Їй читала донька.