Цікаві факти

про Лесю Українку

Підготували учениці 8-А класу
Савлук Валерія і Наумік Анна
Останні та найплідніші роки життя у Грузії
• Після одруження Лариса Косач та Климент Квітка кочували
від одного міста в Грузії до іншого. Чоловік намагався
знайти більш оплачувану роботу. Але тяжко хворів і в
критичні моменти в перші роки подружнього життя
дружина часто доглядала за ним. В одну зиму вона навіть
не поїхала на власне лікування до Єгипту.
• Разом із подружжям жили ще й названа мати Климента
Квітки та її вихованка, за навчання у гімназії якої переважно
платила Леся Українка. Через малі заробітки чоловіка, гроші
письменниці (близько 8 тисяч рублів, які вона отримала у
спадок) йшли на «латання дір» сімейного бюджету та
лікування в Єгипті.
• Та попри все Леся і Кльоня (як письменниця ніжно називала
свого чоловіка) зберегли розуміння і любов: «Либонь не
дуже багато подружжів через 5 літ по шлюбі живуть так як
ми, се вже скажу «отброся лишнюю скромность».
• Літературна творчість не приносила грошей. За твори Леся
Українка отримувала мізерні гонорари, але і їх мусила
вибивати. Проте останнє десятиліття життя у Грузії стали чи
не найпліднішими роками її творчості.
• Саме у Кутаїсі письменниця за 10 днів створила
легендарну «Лісову пісню». Писала «шалено», «з
безсонням», «з маніакальним станом душі», до
«фізичного виснаження». А невдовзі у містечку
Хоні закінчила не менш важливу драму «Камінний
господар». Це була перша інтерпретація образу Дон
Жуана, яку створила жінка.
• В останні роки Леся Українка переважно лежала та
не виходила з дому. Їй важко було навіть розчесати
волосся. Вона втратила одинадцять кілограмів та
доживала у злиднях. Через нестачу грошей, чоловік
навіть продавав домашні речі, щоб відбитися від
кредиторів.
• Влітку 1913 року письменницю перевезли у
відносно прохолодне, гірське селище Сурамі. До неї
приїхала мати та наймолодша сестра Ізидора. Вона
згадувала, що Леся майже нічого не могла їсти. Їй
смакувало тільки морозиво з ожини.
• Леся Українка говорила, що не боялася смерті, але
найбільше її лякало впасти в маразм. Але навіть при
смерті вона диктувала матері сюжет нової драми.
• 1 серпня 1913 року Леся Українка померла. Їй було
42 роки.
 Не взаємне кохання Лесі
• Мало хто знає, але Сергій Мержинський,
кому був присвячений знаменитий лист
«Твої листи завжди пахнуть зів’ялими
трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.
Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й
ділові.
• І коли Українка йому освідчилась, холодно
відповів «Ні…». Але нічого не змінюється:
кохання до цього чоловіка стає любов’ю до
його думок, його ідей. Справжню суть і
глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на
папір у ніч на 18 лютого 1901 року,
написавши біля ліжка вмираючого Сергія
Мержинського поему «Одержима». І, навіть
відходячи у кращий світ, Мержинський,
замість очікуваних слів освідчення, прохав
Лесю попіклуватись про іншу жінку, яку він
насправді кохав.
• У дитинстві Леся була найбільш близька зі
старшим братом Михайлом. У них навіть було
спільне ім’я, яким їх називали в родинному колі
– «Мишолосіє».
• Леся не ходила до школи, бо її мати не хотіла
російського впливу на свою доньку. Її освітою
опікувалися родичі і приватні педагоги.
• Леся Українка вміла грати на фортепіано.
Спочатку її навчала тітка Олена, а потім
дружина Миколи Лисенка – піаністка Ольга
Липська.
• У 19 років письменниця написала перший
підручник про історію східних народів
українською мовою. Михайло Драгоманов
допомагав їй у створенні «Стародавньої історії
східних народів». Він давав їй методичні
рекомендації, надсилав праці із цієї теми
німецьких і французьких авторів.
• Леся Українка перекладала твори Байрона,
Шекспіра, Міцкевича, Гюго, Гейне, Гомера.
• Генійка добре малювала. Вона любила
зображувати море. Але, на жаль, збереглася лише
одна її картина – «Мати й дитина».
• Поетеса висловлювалася щодо росіян. Вона
вважала, що «братні народи» є просто сусідами»,
які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє –
жити окремо.
• Іван Франко називав Лесю «єдиним мужчиною в
нашому письменстві».
• Похорон письменниці проходив під наглядом
жандармів. Влада боялася, що ця подія
перетвориться на український мітинг. Людей було
так багато, що довелося зупинити рух трамваїв.
Труну Лесі Українки несли 6 жінок: її подруги та
відомі українські діячки.