Прокопечко Вероніка

Учениця 9-Б класу

Богородчанського ліцею №2
«Мій Шевченко»

Шевченко – багатогранна людина. Для українців він є національним

героєм, який завжди прославляв Україну і ніколи не підкорювався владі. Проте,
для інших народів Тарас Григорович більш відомий як художник. Беззаперечно
Великий Кобзар дуже вправний як у літературному мистецтві, так і в
художньому. Його твори бездоганні, усі вони різні, але усіх їх об’єднює спільна
ідея – вільна та незалежна Україна.

Завдяки тому, що Шевченко писав народною мовою, тобто українською,

він став ближчим до народу, за це вони його любили. Також він є
основоположником української літературної мови.

Доля великого поета була далеко не легкою. Коли Тарас був маленький,
його матір померла, а згодом і батько. Він залишився сиротою, а також
кріпаком у пана Енгельгардта. Коли у 1838 році Шевченка було викуплено з
кріпацтва за 2500 карбованців, це була велика радість для нього. Але на жаль,
згодом він знову був поневолений. Тараса Григоровича було ув’язнено та
заборонено писати і малювати. Його не можливо було зупинити, тому навіть у
в’язниці він продовжував творити. У нього була захалявна книжечка, яку він
ховав у взуття. Під час ув’язнення в казематі «Третього відділу» в Петербурзі,
Шевченко створив цикл поезій «В казематі». Туди входять такі поезії як «Мені
однаково, чи буду…», «Ой три шляхи широкії…», «Садок вишневий коло
хати…» та інші.

Вимучений фізично, але не зломлений морально, великий поет писав у

засланні та продовжував писати після усіх знущань та катувань, знаючи що
знову може потрапити у неволю. Тарас Григорович ні разу не зрікнувся
України, адже знав заради чого він творить.
 Хоч Шевченко творив в жорстоких умовах, під тиском та постійними
переслідуваннями, він писав правду. Для нього російська імперія та її правителі
– тирани, які позбавили Україну свободи. Він виходить за межі локального
патріотизму. Образ народного героя сформувався після перепоховання Тараса
Шевченка на Чернечій горі в Каневі 22 травня 1861 року. Тоді поета вважали
одного з лідерів українського руху.

Творчість Великого Кобзаря має надзвичайну актуальність. Навіть через

безліч років, читаючи твори «Кавказ», «Мазепа», «Гайдамаки», «Катерина» та
інші, можна зробити висновок, що його твори актуальні і сьогодні. Тарас
Шевченко через твори нагадує кожному про необхідність відстоювати свою
думку, не падати духом та вистояти навіть в скрутний час, бо «не вмирає душа
наша, не вмирає воля, і неситий не виоре на дні моря поле». Великий поет
закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і
воля святая», ці слова надзвичайно перегукуються із сьогоденням. У творі
«Катерина» поет застерігає дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями,
бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами». Він застерігає тих дівчат, які
наївно довіряють першому коханню. У творі москаль – це солдат московської
армії, саме тому Шевченко писав: «Москаль любить жартуючи, жартуючи кине;
Піде в свою московщину, а дівчина гине». Багато афоризмів Шевченка є
безсмертними, як і теми його творів.

По цілому світу є пам’ятники Великому Кобзарю. Це свідчить про його

величну постать, він справді великий геній та пророк. Ми повинні пишатися
його культурною спадщиною та знати не тільки його твори, а ще й малюнки,
адже в них також багато сенсу.

Я вважаю, що кожен повинен хоча би раз у житті прочитати Кобзар.

Також ми повинні пам’ятати про важку долю Тараса Григоровича Шевченка та
наслідувати його віру в сильну та незалежну Україну та вільний народ. То ж
потрібно берегти соборність нашої країни, щоб старання усіх наших предків не
були марними.
Ел. Адреса: veronika.prokopechko@gmail.com

Номер телефону: 0502826680