Цікаві факти про Лесю Українку

Леся УКРАЇНКА (Лариса Косач Квітка) – геній української літератури, що

входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її поезію, прозу,
опубліковані мільйонними тиражами, вивчають ще змалку, про творчість і
життя письменниці написано надзвичайно багато праць, тож ми знаємо про
неї, мабуть, майже все. Проте дискути про поетесу тривають і досі, а кожен
факт із її цікавого та нелегкого особистого й творчого життя знову й знову
викликає захоплення цією дивовижною особистістю. Ось деякі найцікавіші з
них:
-В дитинстві Леся Українка була надзвичайно кмітливою та схоплювала все
на льоту, тож її можна було назвати дитиною-індиго. Читати навчилась ще в
4 роки, у 5 вона почала писати драматичні твори, у 6 вже майстерно
вишивала, а у 9 років написала свій перший вірш «Надія». Про рівень її
розвитку свідчить і те, що всього у 19 років дівчина написала підручник
«Стародавня історія східних народів» для своїх сестер;
-Поетеса знала багато європейських мов: окрім слов'янських (української,
російської, польської, болгарської), також англійську, німецьку, французьку,
італійську, давньогрецьку та латину. Бралася за вивчення грузинської,
шведської, іспанської. Багато перекладала, зокрема твори Гоголя, Тургенєва,
Міцкевича, Марію Конопніцьку, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона,
Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера. Все це
справді ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано;
-На превеликий подив сучасників, при всьому цьому різноманітті талантів
дівчини мати Лесі - Олена Пчілка - не вважала дочку досить талановитою і
розумною. Також відомо, що Олена не дозволяла дочці відвідувати школу аж
до 5-го класу. До цього періоду дівчинка займалася за індивідуальною
домашньою програмою, бо мати була переконана, що лише вона зможе
правильно виховати і навчити свою дитину;
-Поетеса багато подорожувала по світу. Окрім України (Волинь,
Полтавщина, Буковина, Крим, Київ, Львів, Чернівці, Одеса), Леся Українка
побувала в Грузії, Польщі, Болгарії, Німеччині, Швейцарії, Австро-
Угорщині, Італії, Єгипті. Правда, багато її подорожей були пов'язані не лише
з її письменницькою і громадською діяльністю, а й з необхідністю лікуватися
від важкої невиліковної хвороби - туберкульозу кісток;
-Леся Українка ввела в нашу мову такі нові слова, як «напровесні» та
«промінь». І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то
друге – це вже навіть науковий термін. Нині нам ці слова здаються цілком
звичними і в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову
«промінь», аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати
Лесі, дала життя означенню, без якого неможливо уявити нинішній мовний
запас, — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також
слова «переможець», «палкий» та інші;
-Усім відомий твір письменниці Л. Українки «Лісова пісня» написаний на
основі дитячих вражень, які вона отримала впродовж лише кількох днів в
урочищі Нечимному (біля села Скулин у Ковельському районі), коли в 13-
річному віці гостювала в домі дядька Лева Скулинського. Дядько знав дуже
багато легенд і переповідав їх малій Лесі. Місцеві жителі й досі подейкують,
що у Скулинському лісі живуть привиди і вряди-годи лякають туристів, які
осмілюються ночувати тут. Тож, можливо, лісовики і мавки з «Лісової пісні»
не такі вже й вигадані персонажі.