Рецензія

на реферат Мкртичян Ліліт Арменівни

“СВОЄРІДНІСТЬ ФОРТЕПІАННИХ ТА
КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТВОРІВ А. БАБАДЖАНЯНА ТА
ЇХ ВИКОНАВСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ (на прикладі «Поеми».

«Поліфонічної сонати» та Тріо для фортепіано, скрипки та

віолончелі)”

Робота Л. Мкртичян присвячена актуальній проблематиці

сьогодення - творчим пошукам композиторів у жанровій сфері, що
відзначено трансформацією усталених жанрів та появою певних жанрових
синтезів. Для дослідження окресленого явища авторка обирає фортепіанну
та камерно-фортепіанну творчість Арно Бабаджаняна, яка є недостатньо
вивченою та потребує наукового визначення та узагальнення.
Предметом дослідження постає специфіка композиторського
(занотованого) та виконавського трактування «Поліфонічної сонати» та
«Поеми» (у тому числі – авторського. Метою дослідження є виявлення
художньої образності та особливостей трактування фортепіанних та
камерно-інструментальних творів А. Бабаджаняна.
Для досягнення визначеної мети авторка вирішує наступні завдання:
- узагальнює відомості про творчий шлях композитора;
- проводить історичний екскурс формування жанрів сонати, поеми,
балади, тріо;
- визначає відмінності інтерпретації «Поліфонічної сонати» та «Поеми»
А. Бабаджаняна від інтерпретацій А. Бабаханяна, А.Гугніна;
- аналізує основні відмінності інтерпретації камерно-інструментальних
творів на прикладі Тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі фа діез
мінор (А.Бабаджаняна, Д. Ойстраха, С.Кнушевицького)
З точки зору Л. Мкртичян, саме фортепіанна творчість зумовила
композиторський розвиток Арно Бабаджаняна: від початку свого шляху
митець писав музику для фортепіано, був блискучим піаністом-віртуозом,
виконавцем власних творів, створив опуси, відзначені своєрідним
індивідуальним стилем, національним колоритом.
На думку авторки, досить не часто зустрічаються композитори, що
пишуть академічні твори та паралельно з тим естрадні пісні та музику до
кінофільмів з однаковим життєвим запалом, хоча класичні твори
композитора є більш духовними та передають глибокі переживання
людини. Симфоніст у душі, він мислив оркестрально навіть у своїх піснях,
перероблюючи маленькі твори в більш масштабні. В музиці А.
Бабаджаняна органічно поєднуються зосереджені роздуми, буйний
нестримний політ фантазій. У стрімкому потоці почуттів композитор
майстерно знаходить місце емоційним зупинкам, коли увага звернена на
особливо важливе, необхідне; він вміє вчасно підвести слухача до
ліричних монологів, в яких сконцентровано все найцінніше, що хотів
передати автор.
Здійснюючи аналіз інтерпретацій фортепіанних творів Арно
Бабаджаняна, Л. Мкртичян акцентує увагу на базових поняттях «жанру»
та «стилю», оскільки історія творчого становлення композитора є досить
оригінальною, в кожному періоді творчого життя спостерігається
різноманітність жанрово-стильового прямування автора. Традиційні
класичні цикли - Фортепіанний та Скрипковий концерти, Фортепіанне тріо
- у нього близькі до оригінальних інтерпретацій жанру та форми. «Шість
картин» для фортепіано, що написані в додекафоній системі композиції, Л.
Мкртичян називає «унікальним симбіозом архаїчного народного
вірменського музичного матеріалу та строгої західноєвропейської
дванадцяти тонової системи».
Проведене дослідження дає підстави Л.Мкртичян зробити висновки
про те, що характерною особливістю, яка пронизує всю творчість Арно
Бабаджаняна, є незмінне прагнення композитора до поглибленого
розуміння багатства й самобутності національного мелосу, метроритму та
їх втілення в органічному зв'язку з сучасною технікою письма, з новими
формами художньої організації звукового матеріалу. Інтонаційні витоки в
музиці А. Бабаджаняна беруть початок від жанрів народного та
народно-професійного музичного мистецтва. Важливішу роль у проявах
художньої індивідуальності відіграє глибоке розуміння композитором
багатства й своєрідності образного ладу рідної музики, ладоінтонаційних
та метроритмічних особливостей вірменської народно-професійної
музичної творчості. Композитор майже не використовує фольклорних
цитат (особливо в останніх, більш зрілих творах), проте музику його
можна вважати народною у повному сенсі цього слова: народна – не
зовнішньою схожістю з фольклором, а своїм духом, звучанням,
семантикою.
Робота Л.А. Мкртичян демонструє захоплення обраною темою, що
підкріплене значним професійним досвідом автора у виконанні творів
А.Бабаджаняна; містить багато цінної інформації для майбутніх
виконавців, має значний потенціал для подальшої наукової розробки.

Повзун Л.І.,
доктор мистецтвознавства,
професор кафедри камерного ансамблю
ОНМА імені А.В. Нежданової