Наступні різновиди форм − куплетна, куплетно-варіантна − об’єднані в одну групу

внаслідок значної схожості їх будови, в основі якої лежить простота та чіткість організації

тематичного матеріалу переважно за принципом «заспів − приспів». Джерела цих форм

знаходяться тільки в вокальній музиці (сольній та хоровій).

Куплетна форма − це форма, заснована на точному повторенні музичної структури типу

«заспів − приспів» з новим поетичним текстом. Строфічна форма, щільно пов’язана із структурою
поетичного тексту і часто позбавлена поетично-текстового приспіву, допускає зміни

при повторенні й у цьому наближується до варіаційної. Куплетна форма є однією з найпростіших

серед вокальних форм; текст куплетів (починаючи від другого) виписується під

музичною партитурою. Найбільш типовий варіант куплетної форми − поєднання заспіву (А)

і приспіву (В), які утворюють структуру куплету. Тематично більш індивідуалізована музика

заспіву зіставляється з новою темою, що часто носить більш узагальнений характер, у

приспіві («Ой сивая та і зозуленька»).

Проте існують зразки куплетної форми, у яких тематичний матеріал приспіву

наближений до заспіву і тому сприймається як його варіант (обробка української народної

пісні «Ой, п’є вдова» М. Леонтовича). Виконання таких творів потребує особливої уваги до

нюансів поетичного тексту, відтворення яких здатне урізноманітнити й освіжити музичний

зміст кожного наступного куплету.

Складнішими різновидами є куплетно-варіаційна і куплетно-варіантна форми. У першій

з них за збереження структурних особливостей допускаються мелодичні, гармонічні та

фактурні зміни («Зашуміла ліщинонька» М. Леонтовича) (нотний приклад 18). За

36

незмінності мелодичної лінії у таких випадках виникають варіації на мелодію остинато («Ах,

ты свет, Людмила!» з опери «Руслан і Людмила» М. Глінки). Цікавим зразком модифікацій у

цьому типі форми є обробка колядки «Свічі воскові», між куплетами якої Л. Дичко

використовує своєрідні хорові інтермедії − хорові вокалізи на звук «А». Його фонічна

особливість якого дозволяє тлумачити його як усталене доповнення до основного матеріалу

за варіювання і оновлення тематизму. В куплетно-варіантній формі виникають зміни у

структурі, відбувається розширення чи скорочення складових елементів. Така форма значно

гнучкіша і більш багатогранна у втіленні образу твору. Існує два типи цієї форми: з

постійною структурою куплету та його метро-ритмічної основи («Слава тим, хто прагне

волі» Б. Лятошинського); із збереженням початкового інтонаційно-тематичного зерна («Край

ты мой, заброшенный» із «Поеми пам’яті С. Єсеніна» Г. Свірідова). У деяких творах

різновиди поєднуються, утворюючи специфічну варіаційно-варіантну форму («Agnus Dei» з

Реквієму Дж. Верді, «Льон» О. Гречанінова)

Холопова

Куплетна форма характеризується точним повторенням музичної структури з новим поетичним

текстом.

(Термін «строфічна форма» доцільно застосовувати до відповідної структури вірша.) Зміна

словесного

тексту позбавляє куплетну форму від специфічного ефекту остинатності, вносячи різноманітність у
зміст

твори загалом. Зміна тексту від куплета до куплету дозволяє виконавцю вносити щоразу нові

виразні відтінки. Відомо, що Глінка настільки по-різному співав куплети романсу "У крові горить
вогонь бажання", що слухачі не помічали повторення тієї ж музики. Куплетна форма - найпростіша
з усіх вокальних,

застосовується в найпростіших піснях, романсах, з характерною випискою в нотах самих лише

віршів, що йдуть після

першої строфи. Кількість куплетів - від 2-х до значного їхнього числа. Приклад найпростішої пісні з
двох абсолютно однакових за музикою куплетів - «Колискова пісня» Брамса на сл. Г. Шерера
(схема - АА), де на початках

куплетів виявляється навіть той самий текст «Guten Abend, gut' Nacht!» В шубертівській пісні
«Ювелірний

підмайстер» (Гете) короткий 8-тактовий куплет проводиться 7 разів (схема ААААААА). У пісеньці
Томського «Якби

милі дівчата» буквальність куплетного повтору, навіть у партії оркестру, створює навмисне
спрощення,

відтіняє основну трагічну дію «Пікової дами»