Вільні та змішані форми

Сучасне музикознавство вивчає музичну форму, як логічне

становлення й розвиток музичної думки. У своєму поступальному розвитку
музичне мистецтво постійно розширює власні виражальні можливості.
Багато музичних форм у своєму історичному розвитку дають змогу не тільки
виявити поступову еволюцію виражальних засобів, а й усвідомити логічні
закономірності та їх індивідуальне втілення в певних музичних творах.
Особливо чітко проступають ці тенденції в музичних формах, які спираються
на процесуальні закони розвитку. До подібних форм належать варіаційна,
сонатна, так звані змішані форми.

Змішана форма – це форма, в який присутні ознаки двох або більше

форм. Вона найбільш типова для жанру фантазії, поеми, рапсодії, що
пропонують вільні, імпровізаційні варіанти розвитку музичної думки. У
змішаних формах відбувається перемінність та суміщення функцій частин
(термін В.Бобровського), поява ознак форм першого та другого планів і, як
наслідок, поєднання композиційних функцій частин. Найчастіше
зустрічається проникнення сонатних принципів та вільної варіаційності.

Теоретичне музикознавство надає різні класифікації типізованих

змішаних форм. У власний роботі ми вирішили дотримуватися класифікації
В.Холопової, яка, на наш погляд, представлена найбільш повно і
переконливо:

 сонатно-варіаційна (сонатна форма з варіаційним методом розвитку

тем). Яскравий приклад сонатно-варіаційної форми - східна фантазія
«Іслам» Балакірєва, що поєднує повну сонатную форму з варіаціями на
2 теми;
 сонатно-концентрична (сонатна форма з концентричним
розташуванням розділів). Один із найбільш характерних прикладів
сонатно-концентричної форми - 3-я балада Шопена;
  сонатно-циклічна (з'єднання сонатної форми з сонатним циклом). Один
зі зразків – фантазія Шуберта «Скиталец» C-dur, в якій контрастний
цикл з 4-х частин (Allegro, Adagio, Presto, Allegro) був замкнутий в
одну композицію, закруглену репризою початкової теми;
 сонатно-сюїтна (з'єднання сонатної форми з сюїтою). Наочний приклад
змішання сюїти з двох танців, - тарантели і неаполітанської канцони, з
сонатною формою – Тарантела "Венеція-Неаполь» g-moll з «Годов
странствий» Ліста.

Сполучення форм зустрічаються рівноправні і супідрядні, коли

розрізняють форму першого і другого плану. Наприклад, в 1-му
фортепіанному концерті Ліста сонатна форма і циклічність рівноправні, а в
його Сонаті h-moll сонатна – форма 1-го плану, а циклічність - форма 2-го
плану.

Функціональна організація змішаних форм відступає від типових

класичних форм і вимагає підключення нових понять: крім функцій
загальних і місцевих – також «стійке і рухливе поєднання
функцій» ,«композиційне відхилення, модуляція, еліпсис». Стале поєднання
функцій – це витримування функцій двох або більше форм від початку до
кінця твору (наприклад, в «Прелюдії» Ліста - з'єднання сонатної форми і
концентричності). Рухоме поєднання функцій - зміна функцій, що входять в
композицію форми протягом твору. Рухоме поєднання налічує 4 види:
відхилення, модуляція, еліпсис (пропуск), вставка.