Тема уроку: Проста тричастинна форма, її різновиди.

Походження та
застосування простої три частинної форми.
Мета уроку: Дати студентам уявлення про просту три частинну форму, її
різновиди, походження та застосування цієї форми.

План-конспект
І. Визначення простої тричастинної форми. Риси двочастинності.
Простою тричастинною зветься форма, перша частина якої уявляє собою
період; друга, середня частина – теж період або низка побудов серединно-
розробкового характеру; третя частина, в більшості випадків, є репризою
першої частини.

Якщо в простій двочастинній формі „середина” та „реприза” поєднані в

одну частину, то в простій тричастинній формі середина та реприза – це
самостійні розділи, що утворюють другу та третю частини форми. Таким
чином, в деякій мірі, проста тричастинна форма наслідує двочастинну
шляхом оформлення середини та репризи в окремі розділи. Але деякі
ознаки двочастинності залишилися і в три частинній формі. Це такі, як:
1) зовнішне членування форми на дві частини – цезура перед серединою
більш глибока, ніж після неї;
2) традиція повторень першої частини окремо та другої з третьою теж
окремо;
3) середня частина чи реприза дорівнюють половині масштабу першої
частини;
4) масштаби частин 2:1:1, коли перша частина є подвійним періодом, а
реприза – простим.
Муз. приклад: В. А. Моцарт. Соната Еs-dur, ІІ ч., Менует І.
ІІ. Характеристика частин простої три частинної форми.
Різновиди форми.
Перша частина (а) – однотональний чи модулюючий період. Виконує
функцію викладення музичної думки (теми).
Друга (середня) частина. В залежності від того, чи зустрічається в
середині нова тема або розвивається тема першої частини, розрізнюють
однотемні та двохтемні прості три частинні форми.
Однотемні, в свою чергу, включають декілька різновидів:
1) коли в середині – та ж тема, що й в першій частині, але в іншій
тональності (а а1 а).
Муз. приклади: К. М. Вебер. Селянський вальс з опери „Вільний стрілець”;
Ф. Шопен. Мазурка № 23.
2) коли в середині – розробка теми першої частини шляхом вичленування,
дроблення, гармонічного та тонального розвитку (а r а). В такому випадку
говорять про просту три частинну форму з серединою типу розвитку.
Муз. приклади: Л. В. Бетховен. Соната № 20, ІІ ч., тема;
Л. В. Бетховен. Симфонія № 1, Менует.
3) середина може уявляти собою перехід без яскравого тематизму, частіше
на органному пункті домінанти.
Муз. приклади: Л. В. Бетховен. Соната № 10, фінал, головна партія;
Ф. Шопен. Мазурка № 46
Двохтемні (контрастні) форми в середині мають нову тему (а b а).
Муз. приклад: Ф. Шопен. Мазурка № 15, (А); № 24.
У деяких випадках в одному творі можуть бути поєднані різні типи
середньої частини, наприклад, нова тема дається у вигляді розробки.
Муз. приклади: Л. В. Бетховен. Соната № 7,11; Менует.
Третя частина („реприза”) може бути декількох видів:
1) Буквальна (статична) – реприза повторює першу частину без змін або з
невеличкими змінами (мелодія в іншій октаві, однотональна реприза після
модулюючого першого розділу).
2) Варійована – реприза із змінами (фактурними, гармонічними,
ритмічними), які роблять повторення більш різноманітним, суттєво не
впливають на зміст музики.
3) Динамізована реприза вносить до початкового образу корінні, якісні
зміни, підіймає музику на новий, вищий щабель напруги, створює єдину
лінію наскрізного розвитку. В такому випадку форма зветься динамічною,
а реприза – динамізованою. Як наслідок, з являється кода.
Муз. приклад: П. І. Чайковський. „Забыть так скоро”.
4) Синтетична – реприза, в якій з являються елементи з середньої частини
(наприклад, ритм фактури супроводу).
5) Тональна реприза – третя частина лише тонально перегукується з
першою частиною, без повернення теми першої частини.
Муз. приклад: Ф. Шуберт. „Весняний сон” з „Зимового шляху”.

ІІІ. Прості три-п’ятичастинна та подвійна тричастинна форми.

Проста три-п’ятичастинна форма виникла з простої тричастинної форми
шляхом повторення другої та третьої частин разом (а b а b а).
Муз. приклад: М. Глінка. „Сомнение”.
Подвійна тричастинна форма схожа на просту три-п’ятичастинна форму,
але з тою різницею, що при повторенні частин можливі зміни тонального
або іншого характеру (а b а(1) b1 а).
Муз. приклад: Ф. Шопен. Соната сі-мінор, фінал.

ІV. Застосування простої тричастинної форми.

Проста тричастинна форма зустрічається:
1) як форма самостійних творів різних жанрів (мініатюри: прелюдії, танці,
ноктюрни, романси, арії, хори, інструментальні програмні п’єси);
2)як частина циклу (середні частини сонат, симфоній, концертів, квартетів;
3) як частина складної форми (складної тричастинної, рондо, варіацій,
сонатної форми).

Контрольні питання:
1. Дати визначення простої три частинної форми.
2. Які риси двочастинності можна побачити в простій тричастинній формі?
3. Назвіть основні різновиди простої тричастинної форми;
4. Назвіть різновиди репризи в простій три частинній формі.
5. Яким чином утворилися прості три-п’ятичастинна та подвійна
тричастинна форми?
6. Де зустрічається проста три частинна форма?

Література:
1. Мазель Л. Строение музыкальных произведений. М. 86, Гл. VІ;
2. Способин И. Музыкальная форма. М. 72., ч. І, Гл. ІV;
3. Тюлин Ю. Музыкальная форма. М. 74, Отдел ІІ, Гл. 3.