МУЗИЧНИЙ ТВІР – ВИЗНАЧЕННЯ

1. Музыкальный энциклопедический словарь / гл. ред. Г. Келдыш. Москва :

Советская энциклопедия, 1990. С. 441 (Т. В. Чередниченко).
1) В широком смысле – всякая музыкальная пьеса, в том числе народная песня или
инструментальная импровизация.
2) Категория музыкальной эстетики, обозначающая ограниченный историческими и
культурными рамками результат композиторской деятельности. Музыкальному
произведению свойственны внутренняя завершенность и мотивированность целого,
индивидуализированность содержания и формы, за которыми стоит неповторимая
личность автора, детальная фиксация в нотной записи, предполагающая искусство
исполнительской интерпретации.

2. Євгеній Назайкінський (Назайкинский Е. Логика музыкальной композиции.

Москва : Музыка, 1982. С. 28):
Музыкальное произведение – это материально зафиксированный идеальный
художественный объект, созданный композитором на базе существующих в культуре
возможностей и средств, обладающий способностью сохранять свою инвариантную
структуру, а вместе с тем – благодаря исполнителям, слушателям и конкретным условиям
– приспосабливаться к ситуации и исторически развиваться.

3. Лідія Василівна Несвіт:

Музичний твір – це одна з форм функціонування авторської музики в суспільстві, яка
передбачає кодування композитором власної художньої концепції в нотному, графічному,
вербальному чи іншого виду тексті й прочитання його в безлічі виконавських, слухацьких
і дослідницьких інтерпретацій (версій).

4. Валентина Холопова – 6 головних ознак музичного твору:

1. результат праці (opus) композитора Нового й Новітнього часу (XVII–XXI століть);
2. провідна роль музики; можливий зв’язок музики з іншими видами мистецтва
(музика+поезія=романс, музика+слово+сценічна дія=опера, музика+танець=балет);
3. унікальність, неповторність концепції твору, самостійність і оригінальність його
художньої форми;
4. високий художній рівень, єдність змісту і форми, професіоналізм втілення
художнього задуму;
5. наявність письмового тексту;

1
 6. інтерпретація (виконавська, слухацька, дослідницька) як необхідна форма
існування музичного твору.
ЗМІСТ МУЗИЧНОГО ТВОРУ
Зміст музичного твору поєднує різні аспекти (складові) втілення в ньому сенсу. Структура
поняття змісту музичного твору:

1. ПРЕДМЕТНИЙ ЗМІСТ – це відображення реальної дійсності в музичних образах.

Предметний зміст має три аспекти:
˗ емоційний зміст – відображення почуттів людини, її різних психологічних станів;
˗ інтелектуальний зміст – відображення процесу мислення і його результату –
думок, ідей;
˗ предметний зміст у вузькому сенсі – відображення в звуках явищ реального
світу: колірно-світлових, просторових, рухових уявлень, відтворення звучання
навколишнього світу.
Предметний зміст є об’єктивною основою для утворення всіх інших видів змісту музики.

2. ЦІННІСНА СЕМАНТИКА1 (В. Медушевський) – вид змісту музики, пов’язаний із

фіксацією в творі авторської позиції, ставлення автора до «подій» образного розвитку.
Особливої уваги ціннісно-семантичний аспект змісту музики вимагає при вивченні
сучасної музики.
Приклад. Твори з полярними ціннісними орієнтирами композиторів при інтерпретації
одного жанру – танго («високе»/«низьке»): А. П’яццола. Танго / А. Шнітке Concerto
grosso № 1, V частина, Рондо.

3. ЖАНРОВА СЕМАНТИКА – вид змісту музичного твору, який утворюється при оперуванні
автора відомими жанрами або їхніми мовними й композиційними засобами.

4. СТИЛІСТИЧНА (СТИЛЬОВА) СЕМАНТИКА – сторона змісту музики, що утворюється

смислами, носіями яких є музичні стилі, які вводяться композитором у його твір. Це
поняття застосовується щодо музики XX–XXI століть – до творів з індивідуальною
стильовою організацією, у яких для втілення художнього задуму, окрім мовних і
жанрових засобів, залучаються музичні стилі та їхні елементи. У сучасній музиці
сформувалася низка композиційних явищ і технічних прийомів, які ґрунтуються на
оперуванні музичними стилями:
˗ стилізація – зумисна реконструкція в музичному творі або його частині (у розділі
форми, у музичній темі) системи виразних засобів будь-якого стилю (історичного,
національного, індивідуального) або його елементів. Приклад: Є. Станкович.
Камерна имфонія № 7, фінал «Якось в гостях у великого Вівальді»;
˗ полістилістика (термін введено А. Шнітке) – стильове й композиційне явище
сучасної музики, що заявило про себе в 60–70-х роках ХХ століття; зумисне
поєднання в одному творі несумісних або надзвичайно відмінних, різнорідних
стилістичних елементів. Приклади полістилістичних композицій: А. Шнітке.
Concerto grosso № 1; М. Скорик «Бурлеска»;

 Семантика (від грецького semantikos – той, що означає) – смислове значення.

1

2
 ˗ моностилістика – результат стильової еволюції музики в ХХ столітті;
закономірна форма стильового синтезу, що викристалізувалася в 80-90-х роках
ХХ століття; на відміну від полістилістичної, моностилістична композиція являє
інший вид стильового синтезу – органічне стильове злиття, асиміляцію для
втілення художньої ідеї твору («синтез на атомарному рівні» – Я. Губанов).
Приклади: В. Сильвестров «Вісник» для струнних, ф-но й магнітної стрічки;
«Постлюдія»;
˗ колаж (франц. collage – склеювання) – техніка музичної композиції ХХ століття і
твір, створений із застосуванням цієї техніки. Цей термін і техніку композиції
запозичено музикантами з теорії образотворчого мистецтва: графічні й живописні
колажі – композиції, у яких на певний фактурний фон наклеюються різні за
кольором і фактурою матеріали, фотокартки, елементи побутових речей,
фрагменти власних або чужих творів (колажі С. Параджанова «Пам’яті Фаберже»,
«Нічна пташка Андрія Тарковського» та ін.). Колажі в музиці спираються на
яскраве протиставлення авторського музичного матеріалу й матеріалу
чужорідного: фрагменти чужих або власних творів, а також фольклорна, побутова,
розважальна музика (цитати); колажна композиція музичного твору, побудована на
образному, жанровому, стильовому контрасті елементів, здатна втілити різні за
масштабом художні ідеї – від жартівливої «гри в колаж» (Р. Щедрін «Токатина-
колаж») до серйозних концепцій зі складною багатовимірною смисловою
структурою (Д. Шостакович. Симфонія № 15, А. Пярт «Колаж на тему BACH»);
˗ алюзія – асоціативний натяк на загальновідомий жанр, стиль, конкретний твір
(коротка quasi-цитата) з метою включити цей чужорідний матеріал в образну
систему твору з певним драматургічним і смисловим навантаженням. Приклад:
Фортепіанний концерт № 1 Д. Шостаковича.

5. КОМПОЗИЦІЙНА СЕМАНТИКА (В. Холопова) – сфера змісту музики, що охоплює

смислові значення, пов’язані з музичною формою і техніками композиції; В. Холопова
переконана, що в музиці все семантичне: будь-який елемент форми (фактурний,
тембровий, артикуляційний, динамічний тощо), принципи й засоби структурної
організації форми або певний технічний композиційний прийом є в музиці носіями сенсу.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ МУЗИЧНОЇ ФОРМИ

1. Музична форма в широкому сенсі – це комплексна організація всіх засобів у творі,
спрямована на втілення змісту й донесення його до слухача (Є. Назайкінський). У такому
значенні поняття музичної форми охоплює практично всі засоби, які використовує
композитор для втілення свого задуму:
˗ мовні (мелодію, гармонію, ритм, лад, тональність, тембр та ін.);
˗ композиційні (тематизм і прийоми його перетворення, логіку тонального розвитку,
архітектоніку, темброву драматургію, способи структурної та конструктивної
організації форми, техніку композиції);
˗ жанрові (втілення жанрового начала на різних рівнях твору, прийоми жанрового
розвитку);
˗ стильові (полістилістичну, моностилістичну структуру композиції, прийоми
стильової організації музичного матеріалу й логіку стильового розвитку в творі).

3
2. Музична форма у вузькому сенсі має дві сторони: процесуальну (логічну, часову,
динамічну) і структурну, що зафіксовані в термінах «форма-процес» і «форма-кристал»,
або форма-структура (Б. Асаф’єв).

1) Форма-процес – це логічне розгортання музичного матеріалу в творі, що включає

наступні етапи:
˗ експонування музичного матеріалу;
˗ його перетворення, розвиток, зіставлення з іншим матеріалом;
˗ підсумок розвитку, узагальнення.
Процес музичного розвитку спирається на логічну формулу i : m : t (цю функціональну
«тріаду» ввів Б. Асаф’єв у знаменитій книзі «Музыкальная форма как процесс» і
використав в інших працях). Значення літер у тріаді i : m : t:
˗ Initio – початок, імпульс;
˗ Motus – рух (розвиток);
˗ Terminus – завершення.
Процес логічного розгортання музичної форми (її становлення) – процес
формоутворення.

2) Форма-кристал – це принцип побудови твору, заснований на логічному зв’язку

його складових частин (розділів, побудов). Класичні типи форм-структур: речення,
період, прості й складні двочастинна й тричастинна форми, концентрична форма,
рондо, варіації, сонатна форма, рондо-соната, циклічні й контрастно-складені
форми.