Культуротворчий процес як мистецька реальність

А НН А П О Л ІЩ У К
П ОНЯТТЯ « ПО ЕТИКА »
У КОНТЕКСТІ МУ ЗИКОЗНАВСТВА
Запропонована тема пов’язана з актуальним пробле-
мами сучасної музичної творчості в постмодерністській ку-
льтурі та естетиці. Зміни у характері композиторського мис-
лення, переосмислення традиційних композиторських тех-
нік, застосування нових виконавських прийомів та звукових
ефектів, залучення позамузичних чинників, формування но-
вих стильових й жанрових утворень тощо – усе це потребує
спеціального аналітичного і філософсько-естетичного підхо-
дів до осмислення явищ сучасного музичного мистецтва.
Протягом останніх двох десятиліть досить помітним стало
залучення методології інших гуманітарних наук (літературо-
знавство, філософія, естетика, психологія, герменевтика, зо-
бражальне мистецтво тощо) до поетики.
Пропонуємо робочу гіпотезу, згідно з якою звернення
музикознавців до поетики як науки про словесну художню
творчість, науки про будову літературно-поетичних творів та
їх естетичні засоби1, зумовлене первісним синкретизмом ви-
дів мистецтва. Універсальність поняття «поетика» поясню-
ється певною абстрактністю трактування, перекладом цього
слова з грецької мови. Воно означає не тільки «поезію» чи
«словесну творчість», а й такі похідні значення, як «роблю»,
«створюю», «створене», «зроблене» тощо. Як відомо, навіть
поняття «мистецтво» у давні часи мало безпосереднє відно-
шення до позамузичних сфер (медицина, математика, аст-
рологія). А музична теорія як така не обмежувалась тільки
дослідженням музичних явищ, а вивчала будову та рух аст-
ральних тіл, будову віршів, особливості ораторського мисте-
цтва та сценічного виконавства тощо. Окреме місце посідали
музична арифметика та музична фізика, етика (етос) та пси-
хологія (афект) тощо.
1
Див. : Зав’ялова О. Музична поетика віолончельних сонат
Ю. Іщенка / Ольга Зав’ялова // Науковий вісник Національної музичної
академії України імені П. І. Чайковського. – Вип. 94 : Юрій Іщенко та
сучасний музичний простір : зб. ст. – К., 2012. – С. 145 – 163.

154
 Культуротворчий процес як мистецька реальність

Наведені «генетичні» зв’язки не порушувалися протя-

гом усього подальшого розвитку культури і мистецтва, що зу-
мовило діалектичну взаємодію теорії і практики, унаслідок
чого стало нормою використовувати однакові поняття й кате-
горії у різних сферах. Незважаючи на диференціацію мистец-
тва на класи, роди, види, підвиди, жанри тощо, постійною ін-
тегруючою силою було і є формування та існування так зва-
них універсалій. Вони у процесі своєрідної «міграції» набува-
ють певного конкретного значення, специфіки і конкретизу-
ються відповідно до поняттєво-термінологічного апарату.
Цим зумовлена своєрідність методології дослідження поетики
в музикознавстві. Такий підхід апробований, наприклад, у
праці Ю. Вахраньова про особливості виконавського мистецт-
ва1 та в дослідженні Н. Лукашенко фортепіанної спадщини
В. П. Задерацького2. Показово, що порівняння цих двох сфер
мистецтвознавства підтвердило їх спорідненість в осмисленні
й усвідомленні творчих процесів і явищ, закономірно привело
до аналогій у застосуванні методів, методик, підходів, засобів,
визначень та характеристик об’єктів досліджень. Прикладами
вказаної спорідненості можна вважати такі позиції, які конк-
ретизуються відповідно до контексту:
1. Диференціація методології відповідно до сфер теорії,
історії, практики.
2. Вивчення засобів художнього втілення задуму (ідеї)
та особливостей їх поєднання залежно від жанру, типу, сти-
лю твору.
3. Об’єктами дослідження твору як художньо-естетич-
ної цілісності є мова, мовлення, синтаксис, структура, драма-
тургічні й композиційні прийоми тощо.
4. Основні методи аналізу: дедуктивний, індуктивний, ка-
узальний, жанровий (родовий, видовий), стильовий, функціо-
нальний, порівняльний, описовий, цілісний, системний та ін.
1
Вахранёв Ю. Исполнение музыки (поэтика) / Юрий Вахранёв. –
Харьков : ХИИ им. И. П. Котляревского, 1994. – 336 с.
2
Лукашенко Н. Стильові основи фортепіанної поетики
В. П. Задерацького : автореф. … канд. мистецтвознавства : спец.
17.00.03 – Музичне мистецтво / Лукашенко Наталія Олександрівна ; Оде-
ська нац. муз. акад. ім. А. В. Нежданової. – Одеса, 2011. – 16 с.

155
Культуротворчий процес як мистецька реальність

5. Загальні методологічні підходи: теоретичний, істо-

ричний, культурологічний, філософсько-естетичний, психо-
логічний, морально-етичний, діяльнісний, семіотичний (се-
мантика та символіка) тощо.
6. Диференціація методів та підходів на вузько спрямова-
ні методики відповідно до об’єктів дослідження, (ритмо-інто-
наційний аналіз, синтаксичний, образний, гармонічний тощо).
7. Осягнення та усвідомлення змістовно-смислових па-
раметрів на рівні індивідуального та суспільного світогляду.
8. Виявлення значень та смислів традицій різного рівня
(національні, народні, жанрово-стильові, світоглядні та ін.) в
їх становленні й розвитку.
Цей перелік можна продовжити, розширюючи коло
проблематики як у межах кожної позиції, так і навколо неї.
Принципово, що на прикладі поєднання методологічних за-
сад двох видів мистецтва (музична та словесна творчість)
спостерігається своєрідне виявлення діалектичного закону
«заперечення заперечення» як заміна старого новим, попе-
реднього наступним тощо. Тотальна диференціація, роздріб-
неність, розрізненість та відокремленість складових мистец-
тва як цілого зумовили прагнення якщо не до первісного си-
нкретизму, то хоча б до синтезу, що вже спостерігався на по-
чатку ХХ ст. у концепціях синтезу мистецтв. Прояви такого
специфічного ренесансу настанов античної філософії та есте-
тики спостерігається у сучасній музичній культурі як у сфері
композиторської практики, так і в музикознавстві загалом.
Як відомо, термін «музична поетика» (від лат. musica
poetica) введено в науковий обіг ще у XVI – XVII ст., він
означав музичну композицію, точніше, – техніку музичного
творення, адже грецьке пοίησις означає творчість, створення.
Цей термін уперше застосовано у трактаті Н. Лістенія «Осно-
ви плавного розспіву» (1533), він набув значного поширення
у музично-теоретичних працях німецьких вчених, які дослі-
джували стилістичні особливості тогочасної музичної куль-
тури. Найбільш відомі, присвячені питанням техніки музич-
ної композиції, належать Г. Фаберу (1548), Й. Бурмейстеру
(1606), Й. Турінгусу (1624), І. Андреасу Хербсту (1643),
А. Кірхеру (1650) та ін. Вагоме значення у той час мав трактат

156
 Культуротворчий процес як мистецька реальність

І. Нуция «Поетика музики», він був своєрідним практичним

посібником з композиції. Популярними були й інші трактати
в епоху Бароко: «Будова музики» (1618) М. Преторіуса, «Му-
зичний лексикон» (1732) І. Вальтера, «Критика музики»
(1722–1723) І. Маттензона.
В епілозі своєї фундаментальної праці «Логіка музич-
ної композиції» Є. Назайкінський висловлює своє розуміння
назви цієї книги1. Як правомірний, у цьому плані, розглядав-
ся варіант «Поетика музичної композиції». Обґрунтовуючи
доцільність поняття «логіка» вчений зазначає, що музика є
чи не найбільш досконалим інструментом узагальнюючо-
конкретної фіксації всього того багатства людської культури,
яке накопичене у досвіді людських відносин, емоцій, образ-
них вражень; тобто музика є дивовижним мистецтвом аналі-
зу саме цієї сторони життя2. Постійно використовуючи такі
поняття, як «теорія композиції», «техніка композиції», оче-
видним стає вихід у «позамузичний світ». Мабуть, саме тому
Є. Назайкінський наголошує, що за наявності кількох систем
уявлень про музику, вона (музика) не відповідає жодній із
них, тому найкращим інструментом для адекватного ви-
вчення й опису світу музики має бути система самих систем в
їх різноманітних зв’язках між собою і з музичною практи-
кою. У зв’язку з цим постає завдання створити комплексний
і поетично компактний підхід, у якому було б відображено
динаміку й діалектику всіх взаємодій теорії і практики3.
Наявність у сучасному музичному мистецтві класичних
жанрів і стилів, художньо-естетичних напрямів і тенденцій,
композиторських інтерпретацій, усталених жанрово-стильо-
вих моделей, індивідуальних рішень творчих завдань та реа-
лізацій авторських задумів потребує адекватних методів їх
пізнання у відповідному культурно-історичному контексті.
Усе більшу увагу привертають питання філософсько-
естетичної, культурологічної, духовно-психологічної й семіо-
тичної інтерпретації фактів і об’єктів дослідження.

1
Назайкинский Е. Логика музыкальной композиции / Евгений На-
зайкинский. – М. : Музыка, 1982. – 319 с.
2
Там само, с. 299.
3
Там само, с. 303.

157
Культуротворчий процес як мистецька реальність

Показово, що Л. Мазель ще 1978 року вказував на сут-

тєвий розрив між власне теорією музики, яка досліджує пе-
реважно композиторські техніки, і естетичною сутністю му-
зичного мистецтва як смислового концепту1. В. Немковська2
зазначає з цього приводу, що Л. Мазель, наголошуючи на
необхідності зближувати технологічну та естетичну позиції у
теорії музики, хоча і не вдається до поняття «поетика», але
явно звертається до нього. З цього погляду, певною мірою
знаковим є те, що, починаючи з кінця 90-х років, у музико-
знавстві все частіше вживається це поняття у різних контекс-
тах. Наприклад, досить вживаними стали такі словосполу-
чення, як «музична поетика», «поетика жанру», «поетика
стилю», «структурна поетика» тощо. Поетику диференцію-
ють на ліричний, драматичний та епічний типи. Одна із фа-
хових збірок наукових матеріалів, видана Державним музи-
чно-педагогічним інститутом ім. Гнесіних, мала назву «Пое-
тика музичної композиції».
Стисло розглянемо кілька музикознавчих праць, най-
більш показових з погляду досліджуваної проблеми. Так,
О. Зав’ялова, аналізуючи специфіку віолончельних сонат
Ю. Іщенка3, розуміє поетику як прояв лірико-романтичного
типу музичного мислення. Вона дає такі характеристики,
властиві для цієї сфери: національна характерність, поетич-
ність, пейзажність, зрима картинність, театральність тощо.
Усе це сприяє створенню лірико-романтичних, побутово-
гумористичних, героїко-епічних, казково-фантастичних та

1
Мазель Л. Вопросы анализа музыки: опыт сближения теоретиче-
ского музыкознания и эстетики / Лев Мазель. – М. : Сов. композитор,
1978. – 352 с.
2
Немковская В. Персонаж как категория музыкальной поэтики :
дис. … канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 – Музыкальное искусст-
во) / Немковская Вера Ильинична ; Гос. ин-т искусствознания. – Екате-
ринбург, 2002. – 178 с.
3
Зав’ялова О. Музична поетика віолончельних сонат Ю. Іщенка
/ Ольга Зав’ялова // Науковий вісник Національної музичної академії
України імені П. І. Чайковського. – Вип. 94 : Юрій Іщенко та сучасний
музичний простір : зб. ст. – К., 2012. – С. 145 – 163.

158
 Культуротворчий процес як мистецька реальність

інших драматургічних пластів твору, надаючи можливість

визначити всі ці прояви як музичну поетику1.
О. Попова у своєму дослідженні духовної музики вітчиз-
няних композиторів2 звертається до С. Аверінцева, який харак-
теризує поетику: а) як наукову теорію художньої творчості;
б) як систему робочих принципів певного автора (школи, епо-
хи). О. Попова наголошує на необхідності залучати методоло-
гію різних галузей гуманітарної науки: музикознавчий підхід
(форма, мелодія, гармонія, ритм, фактура), герменевтичний
(тлумачення змісту), семіотичний (розкриття смислу твору),
системний та структурний підходи (визначення музичної ор-
ганізації твору). Зазначена концепція набула практичного
втілення в дисертаційному дослідженні духовної музики.
Робота О. Смагіної присвячена жанровим і стильовим
рівням оперної поетики М. Глінки3. Автор досліджує зв’язок
із глибинними традиціями національної культури, зокрема –
з духовним досвідом православ’я, відображеного в російській
літургії. Можна стверджувати, що О. Смагіна спирається на
історичну поетику, розглядаючи духовно-естетичні та семан-
тичні засади певних жанрів.
Ю. Абдоков у дисертаційному дослідженні «Музична по-
етика хореографії: пластична інтерпретація музики в хореог-
рафічному мистецтві»4 осмислює лексичну природу музично-

1
Зав’ялова О. Музична поетика віолончельних сонат Ю. Іщенка
/ Ольга Зав’ялова // Науковий вісник Національної музичної академії
України імені П. І. Чайковського. – Вип. 94 : Юрій Іщенко та сучасний
музичний простір : зб. ст. – К., 2012. – С. 146.
2
Попова Е. Духовная музыка отечественных композиторов: поэти-
ка «жанровых форм»: конец ХХ – начало ХХІ вв. : дис. … канд. искусст-
воведения : спец. 17.00.02 – Музыкальное искусство / Попова Елена Вик-
торовна ; Рос. академии музыки им. Гнесиных. – М., 2011. – 205 с.
3
Смагина Е. Оперная поэтика Глинки в контексте национальных
культурных традиций : дис. … канд. искусствоведения ; спец. 17.00.02. –
Музыкальное искусство / Смагина Елена Владимировна ; Ростовская гос.
консерватория им. С. В. Рахманинова. – Ростов-на-Дону, 2002. – 204 с.
4
Абдоков Ю. Б. Музыкальная поэтика хореографии: пластическая
интерпретация музыки в хореографическом искусстве : дис. … канд. ис-
кусствоведения : спец. 17.00.01 – Театральное искусство / Абдоков Юрий
Борисович ; Рос. акад. театр, искусства (ГИТИС). – М., 2009. – 192 с.

159
Культуротворчий процес як мистецька реальність

хореографічного синтезу з погляду взаємозв’язку музики й

танцю, механізмів структурування єдиного музично-
хореографічного простору. Порівнюючи поняттєво-терміноло-
гічні визначення стилеутворюючих засобів виразності в музиці
й хореографії, автор обґрунтовує ідею лексично-смислової ціліс-
ності сценічних рішень у музично-хореографічних жанрах.
У дисертаційній роботі «Персонаж як категорія музич-
ної поетики» В. І. Немковська1 розглядає поетику як загаль-
ноестетичну категорію, властиву всім видам мистецтва. Спи-
раючись на праці Є. В. Назайкінського, В. В. Медушевського
та ін., інтегруючим вона обирає поняття «художня картина
світу» і вважає його найбільш перспективним у розробці те-
орії музичної поетики.
Р. М. Байкієва у своїй дисертації («Герой як категорія
музичної поетики у п’єсах дитячого фортепіанного реперту-
ару»)2 досліджує проблему діалогічного співвідношення
«музичний текст і виконавець» із погляду практичної семан-
тики і теорії значень у контексті загальної теорії інтерпретації.
Предметом наукового дослідження вона обрала музичну ле-
ксикографію. Поняття музичної лексикографії обґрунтоване
М. Г. Арановським у роботі «Про психологічні передумови
предметно-просторових слухових уявлень» (1974). Р. Байкієва
розглядає це поняття в контексті класичної тріади «мова –
мовлення – мислення». На відміну від концепції Ю. Абдокова,
тут об’єктом дослідження обрано не конкретний жанр, а «ге-
роя» як категорію музичної поетики, адже, за М. Арановським,
предметом мистецтва загалом є Людина. Концепційну осно-
ву аналітичного матеріалу становить класична теорія
Б. Асаф’єва, згідно з якою музика є мистецтвом «інтоновано-
го смислу».

1
Немковская В. Персонаж как категория музыкальной поэтики :
дис. … канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 – Музыкальное искусст-
во) / Немковская Вера Ильинична ; Гос. ин-т искусствознания. – Екате-
ринбург, 2002. – 178 с.
2
Байкиева Р. М. Герой как категория музыкальной поэтики в пье-
сах детского фортепианного репертуара : дис. … канд. искусствоведе-
ния : спец. 17.00.02. – Музыкальное искусство / Байкиева Римма Масгу-
товна ; Московский гос. ун-т культуры и искусств. – Уфа, 2010. – 280 с.

160
 Культуротворчий процес як мистецька реальність

Н. М. Беліченко, досліджуючи структурну поетику му-

зичного твору на прикладі творчості композиторів 80-х років
ХХ століття1, особливу увагу звертає на перспективність та-
ких методологічних підходів до пізнання об’єкту досліджен-
ня, як семіотика і структуралізм (навіть – постструктура-
лізм). Орієнтованість на міждисциплінарний підхід до музи-
чного твору як певної даності, самостійної цілісності обґрун-
товується Н. Беліченко за принципами структурної поетики,
спираючись на аналіз конкретного музичного тексту. Такий
тип аналізу, на думку автора, є доцільним у відтворенні мо-
делі цього тексту як індивідуалізованої системи засобів вира-
зності, спрямованих на естетичний вплив на реципієнта.
Привертає увагу і дисертаційне дослідження
І. М. Некрасової «Поетика тиші у вітчизняній музиці 70 –
80 рр. ХХ століття»2. Можливої метафоризації поняття «пое-
тика» автор уникає, вдаючись до багаторівневої диференціа-
ції дефініцій феномена «тиша» в контексті музичної творчо-
сті: від його визначення як засобу виразності до розуміння
його як духовної та естетичної концепції епохи.
Охарактеризовані праці не вичерпують усього спектру
проблем, актуальних в сучасному музикознавстві. Необхідно
зазначити, що всі автори звертаються до історичних джерел
поетики як наукової теорії художньої творчості. З цього по-
гляду, заслуговує на увагу дисертаційна робота О. Є. Махова
«Система понять й термінів музикознавства в історії євро-
пейської поетики»3, у якій реконструйовано механізми взає-
модії поетики і системи музичних понять та ідей в історич-
1
Беличенко Н. Структурная поэтика музыкального произведения
(на материале музыки современных композиторов 80-х годов) : дис. …
канд. искусствоведения ; спец. 17.00.02 – Музыкальное искусство
/ Наталия Николаевна Беличенко. – М., 1992. – 161 с.
2
Некрасова И. Поэтика тишины в отечественной музыке 70–80 гг.
ХХ века : дис. … канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 – Музыкальное
искусство / Некрасова Инна Михайловна ; Московская гос. консервато-
рия им. П. И. Чайковского. – М., 2005. – 174 с.
3
Махов А. Система понятий и терминов музыковедения в истории
европейской поэтики : дис. … докт. филологических наук ; спец.
10.01.08 – Теория литературы. Текстология / Махов Александр Евгенье-
вич ; Рос. гос. гуманитарный ин-т. – М., 2007. – 415 с.

161
Культуротворчий процес як мистецька реальність

ному процесі взаємодії, що й зумовило сучасний стан цієї

проблеми. О. Махов наголошує, що внаслідок інтенсивного
взаємообміну термінами між музикознавством і теорією сло-
весності ці терміни втрачали своє «буквальне» значення і
трансформувалися у метафори, набували інших значень, які
відповідали новому контексту їх використання. Тому однією
з найбільш актуальним проблем на сучасному етапі – обґрун-
тування переходу від асоціативних зв’язків і метафоричних
алюзій до науковий понять, категорій та універсалій.
Більшість дослідників цієї теми погоджуються з тим,
що її вирішення потребує компаративного чи інтермедіаль-
ного підходу, сприяючи визначенню музичної організації
твору і розумінню та пізнанню його смислу. У цьому відно-
шенні, показові такі дефініції поетики: як науки про форму-
вання художнього смислу (М. Я. Поляков1); як науки про за-
кономірності, які породжують смисл (Ц. Тодоров2).
М. М. Бахтін ще у 20-і роки ХХ століття у праці «Проб-
леми змісту, матеріалу і форми в словесній художній творчо-
сті»3 наголошував на необхідності постійного, методично
продуманого звернення до інших видів мистецтва як сфери
єдиної людської культури. Враховуючи наведені наукові по-
зиції М. Полякова і Ц. Тодорова, а також О. Самойленко,
В. Загороднюка, С. Веліковського, Ю. Юдкіна та ін., можна
стверджувати, що вищою метою такої єдиної людської куль-
тури є процес смислопокладання (смислотворення), дослі-
дження якого в контексті музичного мистецтва потребує
спеціального методичного комплексу. Певна перспектива
тут полягає в потенційному і реальному взаємозв’язку музи-
кознавства і поетики як науки.

1
Поляков М. Вопросы эстетики и художественной семантики
/ Марк Поляков. – М. : Сов. писатель, 1978. – 449 с.
2
Тодоров Ц. Теории символов / Цветан Тодоров. – М. : Дом ин-
теллектуальной кн., 1999. – 408 с.
3
Бахтин М. Проблемы содержания, материала и формы в словес-
ном художественном творчестве // Бахтин М. М. Вопросы литературы и
эстетики / Михаил Бахтин. – М. : Худож. литература, 1975. – С. 6 – 71.

162
 Культуротворчий процес як мистецька реальність

ЛІТЕРАТУРА
1. Абдоков Ю. Б. Музыкальная поэтика хореографии: пла-
стическая интерпретация музыки в хореографическом искусстве :
дис. … канд. искусствоведения : спец. 17.00.01 − Театральное ис-
кусство / Абдоков Юрий Борисович ; Рос. акад. театр. искусства
(ГИТИС). − М., 2009. − 192 с.
2. Аристотель. Об искусстве поэзии / Аристотель ; [пер. с
древнегреческого В. Г. Аппельрота; ред. пер. и коммент.
Ф. А. Петровского, статьи А. С. Ахманова и Ф. А. Петровского]. –
М. : Гос. изд. худ. лит., 1957. − 183 с.
3. Байкиева Р. М. Герой как категория музыкальной поэтики
в пьесах детского фортепианного репертуара : дис. … канд. искус-
ствоведения : спец. 17.00.02. − Музыкальное искусство / Байкиева
Римма Масгутовна ; Московский гос. ун-т культуры и искусств. −
Уфа, 2010. − 280 с.
4. Бахтин М. Проблемы содержания, материала и формы в
словесном художественном творчестве // Бахтин М. М. Вопросы
литературы и эстетики / Михаил Бахтин. − М. : Худож. литература,
1975. − С. 6 – 71.
5. Беличенко Н. Структурная поэтика музыкального произ-
ведения (на материале музыки современных композиторов
80-х годов) : дис. … канд. искусствоведения ; спец. 17.00.02 − Му-
зыкальное искусство / Наталия Николаевна Беличенко. − М.,
1992. − 161 с.
6. Вахранёв Ю. Исполнение музыки (поэтика) / Юрий Ва-
хранёв. – Харьков : ХИИ им. И. П. Котляревского, 1994. − 336 с.
7. Зав’ялова О. Музична поетика віолончельних сонат
Ю. Іщенка / Ольга Зав’ялова // Науковий вісник Національної музич-
ної академії України імені П. І. Чайковського. – Вип. 94 : Юрій Іщен-
ко та сучасний музичний простір : зб. ст. − К., 2012. – С. 145 – 163.
8. Иванов В. В. Поэтика / В. В. Иванов // Краткая литера-
турная энциклопедия / гл. ред. А. А. Сурков. − М. : Сов. энцикло-
педия, 1968. − Т. 5. − С. 935 – 941.

163
Культуротворчий процес як мистецька реальність

9. Лукашенко Н. Стильові основи фортепіанної поетики

В. П. Задерацького : автореф. … канд. мистецтвознавства : спец.
17.00.03 − Музичне мистецтво / Лукашенко Наталія Олександрівна ;
Одеська нац. муз. акад. ім. А. В. Нежданової. − Одеса, 2011. − 16 с.
10. Мазель Л. Вопросы анализа музыки: опыт сближения
теоретического музыкознания и эстетики / Лев Мазель. − М. : Сов.
композитор, 1978. − 352 с.
11. Махов А. Система понятий и терминов музыковедения в
истории европейской поэтики : дис. … докт. филологических наук ;
спец. 10.01.08 − Теория литературы. Текстология / Махов Александр
Евгеньевич ; Рос. гос. гуманитарный ин-т. − М., 2007. − 415 с.
12. Назайкинский Е. Логика музыкальной композиции
/ Евгений Назайкинский. − М. : Музыка, 1982. − 319 с.
13. Некрасова И. Поэтика тишины в отечественной музыке
70–80 гг. ХХ века : дис. … канд. искусствоведения : спец.
17.00.02 – Музыкальное искусство / Некрасова Инна Михайловна ;
Московская гос. консерватория им. П. И. Чайковского. − М.,
2005. − 174 с.
14. Немковская В. Персонаж как категория музыкальной по-
этики : дис. … канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 − Музы-
кальное искусство) / Немковская Вера Ильинична ; Гос. ин-т ис-
кусствознания. − Екатеринбург, 2002. − 178 с.
15. Поляков М. Вопросы эстетики и художественной семан-
тики / Марк Поляков. − М. : Сов. писатель, 1978. − 449 с.
16. Попова Е. Духовная музыка отечественных композито-
ров: поэтика «жанровых форм»: конец ХХ – начало ХХІ вв. : дис.
… канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 − Музыкальное искус-
ство / Попова Елена Викторовна ; Рос. академии музыки
им. Гнесиных. − М., 2011. − 205 с.
17. Смагина Е. Оперная поэтика Глинки в контексте нацио-
нальных культурных традиций : дис. … канд. искусствоведения ;
спец. 17.00.02. − Музыкальное искусство / Смагина Елена Влади-
мировна ; Ростовская гос. консерватория им. С. В. Рахманинова. −
Ростов-на-Дону, 2002. − 204 с.
18. Тодоров Ц. Теории символов / Цветан Тодоров. − М. :
Дом интеллектуальной кн., 1999. − 408 с.

164
 Культуротворчий процес як мистецька реальність

Анна Поліщук. Поняття «поетика» у контексті музико-

знавства. Розглянуто залучення поняття «поетика» у контексті
музикознавства. На основі аналізу наведених наукових концепцій,
які відображають ці ідеї, визначається актуальність зазначеної
проблеми та формулюється «над-завдання» діалектичного поєд-
нання методологічних засад поетики та музикознавства на сучас-
ному етапі розвитку музичного мистецтва.
Ключові слова: поетика, музикознавство, методологія.
Анна Полищук. Понятие «поэтика» в контексте музы-
кознания. Рассмотрено использование понятия «поэтика» в музы-
кознании. На основе анализа ряда научных концепций, которые
отображают эти тенденции, определяется актуальность данной
проблемы и формулируется «сверхзадача» диалектического взаи-
модействия методологических основ поэтики и музыкознания на
современном этапе развития музыкального искусства.
Ключевые слова: поэтика, музыкознание, методология.
Anna Polishchuk. The Term “Poetics” in the Context of Mu-
sicology. The article covers the main trends about involvement of “po-
etics” in the context of musicology. Based on the analysis that presents
scientific concepts of these trends, the author determines actuality of
this problem and formulates “over-task” of dialectical combination of
methodological principles of poetics and musicology on the modern
stage of development of musical art.
Key words: poetics, musicology, methodology.

165