Краматорська спеціальна

школа № 18
Донецької обласної ради

Сценарій
літературно-музичного свята
У вічності лунає слово Лесі

Розробила творча група вчителів української мови та літератури

Лінник Олена Володимирівна( вища кваліфікаційна категорія)
Коноваленко Микола Іванович( перша кваліфікаційна категорія)

2023 р.
Мета: створення умов для духовно-культурного розвитку дітей з
особливими потребами через збереження та пропаганду національних
традицій, формування установок щодо їх збереження та примноження,
розвиток духовно-моральних якостей особистості , розвиток почуття
патріотизму, національної гордості за мову, за тих, хто передав нам у спадок
цей неоціненний скарб , збагачення  знань учнів про Лесю Українку,
створення умови для  цілісного уявлення про неї не тільки як про митця,
громадянина, але й як про жінку, що  сподівалася на звичайне людське
щастя, виховування любові до рідної мови, бажання досконало її знати.

Задачі:
 підняття престижу української мови та культури;
 орієнтація учнів на пріоритет духовно-моральних цінностей ;
 формування емоційно-самобутнього україномовного простору,який
забезпечуватиме прилучення школярів до мовного дивосвіту ,до глобальних
знань про рідну мову;
 вироблення в учнів комунікативних компетенцій ;
 формування у дітей патріотичних почуттів, особистісних рис
громадянина своєї країни шляхом сумісної творчої діяльності;
 виявлення українського менталітету,способу самоусвідомлення і
самоіндетифікації ,сприйняття української мови як коду праісторичної
пам’яті;
 утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і
загальнолюдських цінностей.
 розвиток та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів
кожної дитини через залучення її в світ українського мистецтва.
 Обладнання :  вислови про мову, плакати, малюнки, присвячені рідній
мові, стенд  та декорації для інсценізації поезії, гуморесок, віршів про мову,
мультимедійна дошка.
Виховний захід присвячено геніальній українській письменниці Лесі
Українці. Поезія Лариси Косач - потужна складова духовної скарбниці
українського народу та світової літератури. Діапазон її творчої спадщини
надзвичайно широкий, адже в ній роздуми про сенс життя і призначення
людини ,мрії про світлу будущину ,боротьбу проти духовного рабства і
байдужості,місію митця і мистецтва.
В епіцентрі поетичного світу-доля України.
Літературно - музичне свято – це спроба відтворити гаму душевних
переживань, духовних та творчих пошуків лесі Українки, формування у дітей
з особливими потребами патріотичних почуттів, утвердження в свідомості і
почуттях вихованців патріотичних цінностей,переконань і поваги до
культурного та історичного минулого України.

На сцену виходять ведучий та ведуча в українських костюмах.

Звучать мотиви українських пісень.
Святково прибрана зала.
Слайд №1. (Український пейзаж)
Ведуча.
Кожен край народжує свого Поета, сподіваючись виявити себе через
його слово. 146років тому на вкраїнському небосхилі спалахнула нова
яскрава зірка з доти нікому невідомим іменем. (вчитель запалює свічку)
Слайд №2 (Портрет Лесі Українки, вінок із польових квітів).
Ведуча.

ЇЇ життя – целегендарний подвиг жінки ,яка втілює в собі силу і

мудрість, талант і щиру душу.
Учень.
Ти себе Українкою звала.
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як Вітчизна велика твоя!

Ведучий

Зацвіла твоя творчість барвами-

Промінь світла для всіх людей.

Стала зіркою ти провідною,

Ясной владаркой темних ночей.

Ми сьогодні з вами поведемо мову

Про чудову жінку, всім людям відому.
Оце перед вами, у квітах барвінку,
Наша поетеса ― Леся Українка.

Слайд №3( Фото маленької Лесі з грабельками)

Ведуча
25 лютого 1871 рік.
В Новоград-Волинському Леся народилася.
У сім’ї великій гралася, любилася,
У Олени Пчілки матері-письменниці
Розуму навчалась маленька бешкетниця.
У чотири рочки книжки вже читала,
Слайд №4 (Фортепіано Лесі Українки)

А у п’ять годочків на фортеп’яно грала.

 Грала собі, грала, музику складала,
А на своїм городі квіти доглядала.
З братиком Михайлом була нерозлучна
Звали Мишолосієй їх за те так влучно.
Слайд №5 (Фото Лесі з братиком Михайлом)
Що ж іще сказати, була, як всі діти,
Тільки працьовита і талановита.

Вже у дев’ять років Леся написала свій перший вірш «Надія», який
присвятила своїй тітці Елі, що перебувала на засланні.
Вірш виконує дівчинка ( вона в образі маленької Лесі).
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну,
 
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно,
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки… 
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Слайд №6 (Інтер’єр кімнати Л.Українки в Колодяжному)

Сценка
Мати Лесі: Моя донечко, які гарні вірші!
Леся: Мамо, підкажи, який псевдонім мені краще обрати? Адже ти
письменниця, усе знаєш.
Мати Лесі: Ларисо,ми всі звикли ласкаво називати тебе Лесею.
Леся: Так, мамо.
Мати Лесі: А чудові вірші твої написані українською мовою. Тож добре буде
— Леся Українка.
Ведучий.
Тепер письменницю Лесю Українку знає весь світ. Багато творів написала
вона для дорослих. Але не забула й за дітей, бо дуже любила їх. Один із
віршів, написаний у дитинстві, називається «Конвалія».
Слайд №7 ( Квітка конвалія)
Конвалія ( Інсценізація учнів молодших класів)
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
Увисоку залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.
Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.
То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.
Промовила конвалія:
Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!
Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Ведучий 
З цього часу і до кінця життя поезія, слово, пісня стали її призначенням,
сенсом її життя.
Contraspemspero! (Відеоряд )
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминутьмолодіїліта?

Ні, я хочу крізьсльозисміятись,

Серед лиха співатипісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Гетьдумисумні!

Я на вбогімсумнімперелозі
Буду сіятьбарвистіквітки,
Буду сіятьквітки на морозі,
Буду лить на них сльозигіркі.

І відсліз тих гарячихрозтане

Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную

 Буду каміньважкийпідіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду піснювеселуспівать.

В довгу, темную нічкуневидну

Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

Ведучий.
Як і кожна молода дівчина, Леся мріяла не тільки про вірші, але й про
особисте щастя. Кохання прийшло до неї в 26 років.
Учениця.
Цією людиною для Лесі став Сергій Мержинський , але на жаль ,
не судилося.
Ведуча.
Він довго хворів і на руках Лесі помер. І наче крик душі, наче жахливий
болісний стогін звучить її поема «Одержима», яку Леся написала за одну ніч.
Слайд №8 ( Зображення Ісуса Христа, розіп’ятого на хресті )

Міріам ( Монолог у виконанні учениці старшого

класу)
Він їм простив. Він їм усім простив.
Вони те чули і навіки вічні
його слова потіхою їм будуть.
А тільки я не прощена зосталась,
бо я не можу їм простить за нього.
Я всіх і все ненавиджу за нього:
і ворогів, і друзів, і юрбу,
отой народ безглуздий, щокричав:
«Розпни його, розпни !» – і той закон
людський, що допустив невинно згинуть,
і той закон небесний, що за rpix
безумних поколінні ввимагає
страждання, крові й смерті соромної
того, хто всіх любив і всім прощав.
Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі,
Що тричі одрікалися від нього,
і та родина, що ніколи в ньому
не бачила пророка;
Ох, як би я тепер хотіла кинуть
отрутними словами їм в обличчя,
немов гарячим приском! Хай би очі
їм випекло, т іочі безсоромні,
що сміли тут дивитися на муку
того, чийого всі не варті і мізинця!
Я б мусила мовчати, бо ненависть
не має голосу на поминках того,
хто всіх любив і всіх прощав… Ой горе!
В той час, як всі громадою зберуться
згадать того, кого я так любила,
я буду всім чужа і одинока,
не признана ніким, бо сам Месія
не признавав мене… О сине Божий!
 Нехай в моїм житті все, все неправда,
та вір мені, що я тебе любила.
Чи ти гадав, – я не зреклась себе?
Зреклась! я прокляла себе і душу,
ту душу, що не хтів прийнять Месія
собі на жертву. Де ж ще більше горе,
як не могти віддать за друга душу?..
ІІ Ведуча.

Але смерть коханого не змогла зупинити таланту поетеси. Вона

змогла знайти в собі сили ,щоб боротися з хворобою і прожити це коротке
життя яскраво і повноцінно. Яка сила духу…Розпач, біль розриває серце ,але
ні скарг,ні сліз немає…Все залишається в ній…І тільки білі листочки паперу
чують її сумний шепіт спраглих вуст.

Ведучий. З-під пера Лесі Українки народжується психологічна драма

«Кассандра», що стала світовою перлиною, уривок з якої ми вам зараз
пропонуємо

( З міфології:

Закоханий у Кассандру Аполлон наділивїї даром пророцтва, але

коли вона зневажилалюбов бога, вінзробив

так, щоїїпророкуваннямніхто не вірив.

Слайд №9 ( Храм Афіни – Палади)

Уривок із драми «Кассандра»

(Інсценізація учнів старших класів)

Поліксена
(у білому убранні, червоні стрічки й червоні квітки з
гранати в косах)
Кассандро, рідна, ти не знаєш, люба,
яка щаслива я! Якийвродливий
мійАхіллес, мій наречений!

Кассандра
Пробачмені, сестричко, я не можу
тепер з тобою говорити. Бачиш,
тепер пишу я книгу, на розмові
я мушу бути з яснокудрим богом.

Поліксена
Негарнозаздритисестрі, Кассандро,
не винна я, щоАхіллес мене,
а не тебе з усіхцарівенвибрав,
не дівчина ж бо мужа вибирає,
а вінїї.

Кассандра
Ні, Поліксено, я тобі не заздрю!
(Заслоняєлицепокривалом.)

Поліксена

(Сідає на низенький ослінчик біля ніг Кассандри.)

Сестричко, розчешименіволосся.
Мені казала матирозчесатись,
та бачиш, як заплуталосьвоно,
та ще тут сіквіткиніяк не вийму.
(Виймає з-за пояса золотий гребінець і маленьке кругле
свічадо.)
Ось маєшгребінець.
(Подає гребінець Кассандрі, тая бере слухняно,
починає розв’язувати стрічки, виймати квітки з
волосся. Поліксена дивиться в свічадо.)

Кассандра
(шепоче)
Яка хороша
моя сестричка! Заздрісні боги
собінайкраще в жертву вибирають.
О, краще б я тепер мечем жертовним
життяїїперетяла, от зараз,
поки вона ще горя не зазнала!

Поліксена
(бачить в свічадо оч іКассандри)
Кассандро, я боюсь твоїх очей!
Чого так дивишся? Щотишепочеш?

Кассандра
Нічого, ні, нічого. Ти казала,
що хвора я. Так, може, се і правда,
я, певне, хвора, не вважай на мене.

Андромаха
(вбігає)
Чиви те чули, сестри?
Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла.
Се ж Ахіллес Патрокламав за друга
найпершого…

Кассандра
 Ой горе! кров і помста!
Оце твій шлюб, нещасна Поліксено!
( сильно смикає за волосся
Поліксену)

Андромаха
Безумна, що ти робиш?

Кассандра
Ox, Поліксено,
я завжди чую горе, бачу горе,
а показать не вмію.
Ох, якби тільки можна,
то я б сама те горе одвернула!

Поліксена
Та й одвернула б, якби ти сьогодні
сказала Гектору: не йди на бій.

Андромаха
Вже ж ти це знала, – чом же не сказала?

Кассандра
Хоч би й сказала, – хто б мені повірив?

Андромаха
Та як же й вірити, коли ти завжди
не в пору й недоладно пророкуєш?

Поліксена
Віщуєш горе завжди, а чому
й від кого прийде горе, не говориш.

Кассандра
 Бо я того не знаю, Поліксено.

Андромаха
То як ми можем вірити словам?

Кассандра
То не слова, я все те бачу, сестри,
що говорю. Я бачу: Троя гине.

Андромаха
Боги всесильні, одберіть їй мову!
Слайд №10 ( Зображення руїн Давньої Греції)
Ведуча
Як я люблю оці години праціі,
Коли усе навколо затиха.
Години йдуть, куди вони спішаться?
...А в думці, мов тривога ,промайнуть
в дитячих літах чутії легенди
про «перелесника» …
Відеоряд №2. ( Уривки з фільму «Лісова пісня» 1961 року)
Ведучий. Протягом 12 днів Леся написала драму-феєрію «Лісова пісня», яку
залюбки ставлять у театрах і зараз. За мотивами цієї казки знято 2 кінофільми, а в
минулому році в США ще вийшла комп’ютерна гра « Forestsong »
Передісторія
( Лісова русалка Мавка закохується в хлопця Лукаша, який теж в неї закохується,
але під тиском матусі сватається до Килини, ти самим зраджуючи Мавці. Мавка
сидить біля річки і переживає зраду.)
Відеоряд 3( Природа, ліс, звуки природи)

Сценка з драми-феєрії « Лісова пісня »

(Інсценізація учнів старших класів)

 Р у с а л к а(підпливає до берега і заглядає до Мавки,
здивована і цікава)
Типлачеш. Мавко?
Мавка
Тихібаніколи
не плакала, Русалонько?
Русалка
0, я!
Як я заплачу на малу хвилинку,
то мусить хтось сміятися до смерті!
Мавка
Русалко! Ти ніколи не кохала...
Русалка
Я не кохала? НІ, то тизабула,
яке повинно буть кохання справжнє!
Кохання — як вода, — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.

З лісу вибігає Перелесник. М а в к а Зновти?

(Наміряється втікати)

Перелесник

Слухай, Мавко,давай лиш побратаємось.

Дай руку. Поглянь, як там літає павутиння,

кружляє і вирує у повітрі...
Отак і ми...
(Раптом пориває її в танець).
Так от і ми
кинемось, ринемось
в коло сами!
Зор іпречисті,
іскри злотисті,
ясні та красні вогні променисті,
все, щоблискуче, —
все те летюче,
все безупинногорухужагуче!

М а в к а Годі!.. ой годі!..пусти мене... Млію... вмираю.

(Голова її падаєйому на плече, руки опускаються, він мчитьїї в танці омлілу).
Раптом з-підземліз 'являється темне, широке, страшне Марище.
Марище
Віддайменімоє. Пусти її.
Перелесник
(спиняється і випускає Мавку з рук, вона безвладно спускається на траву)
Хто ти такий?
Марище
Чи ти мене не знаєш? —
"Той, що в скалі сидить".

(Перелесник здригнувся, прудким рухом кинувся геть і

зник у лісі. Мавка очутилась, звеласятрохи, широко розкрила очі і з жахом
дивиться на Мару, що простягає руки взяти її.)
Мавка
Ні, я не хочу!
Не хочу я до тебе! Я жива!
"Т о й, щ о в с к а л і с и д и т ь"
Я поведу тебе в далекий край,
незнаний край, де тихі, темні води
спокійно сплять, як мертві, тьмяніочі.
Тебе візьму я. Ти туди належиш:
ти бліднеш від огню, від руху млієш,
для тебе щастя — тінь, ти нежива.
Мавка
(встає)
Ні! я жива! Я буду вічножити!
Я в серці маю те, що не вмирає .

Марище
Почім тизнаєш те?
Мавка
По тім, що муку
свою люблю і їй даю життя.(Марище відступається,ховається)
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й туг унестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них .Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!

Танок у виконанні учнів молодших класів під пісню

Н.Матвієнко «Квітка»
Ведучий. Леся Українка не була звичайною жінкою і розуміла це сама,
віддаваючи перевагу не особистому, а довгим годинам творчості, даруючи
наступним поколінням геніальні твори, від знайомства з яким кожна чутлива
людина отримує естетичну насолоду. Якось словами Мавки з « Лісової пісні»
вона сказала пророчі слова: « Я збагнула, що забуття не суджено мені»
Ведуча.
Ні, я жива, я буду вічно жити.
Я в серці маю те, що не вмирає!
Інші будуть співці по мені,
Інші будуть лунати пісні,
Вільні, гучні, одважні та горді,
Поєднаються в яснім акорді
І полинуть в оті небеса,
Де сіяє одвічна краса,
Там на їх обізветься луною
Пісня та, що не згине зо мною.

Пісня «Хотіла б я піснею стати» ( Фонограма Ольги Юнакової) у виконанні

учениць старших класів.

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світілітати,
Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі

Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.

(Вихід всіх учасників заходу.)