1слайд. Заголовок «Ніжні струни лірики кілійського поета….

» (фото Кілії)
2 слайд. Валерій Виходцев створив в своїх віршах неповторний гімн красі життя, утверджуючи
його високе начало, спрагу ідеального, асоційованого з християнськими морально-етичними та
національними пріоритетами. ….» (1949-2003) +портрет
Знакова збірка із символічною назвою «Дзвони вічного добра» вписала особливу сторінку в
культурний ландшафт придунайського краю, ставши його окрасою.
3 слайд. Вірш "Дзвони вічного добра" відкриває збірку та вражає своєю ліричністю та образністю.

ДЗВОНИ ВІЧНОГО ДОБРА фото дзвіниці кілійської

Стара дзвіниця плаче у тумані.

Стара дзвіниця серед Кілії.

Її долали в підступі й обмані

Віками – і чужинці, і свої.

Вона стоїть посередині парку,

Посеред долі нашої стоїть.

Століть тримає невмирущу марку

У славній нашій, древній Кілії.

Віконниці задивлені на північ

До гордого і сивого Дніпра.

Її і досі будять ранком півні –

Подати дзвони вічного добра.

Кілія - це історичне місто на півдні України, з багатою культурною спадщиною. Дзвіниця

знаходиться "серед Кілії". Стара дзвіниця у вірші виступає символом стійкості та вічності. Вона
пережила багато випробувань і конфліктів, але все ж залишається місцем, яке сприймає дзвінки
вічного добра. Згадка про "сивого Дніпра" вказує на духовну спадщину річки, яка перетнула
століття і виступає символом вічності та стійкості.

Образ «дзвони вічного добра» відображає ідею благодійності та милосердя, які поширюються
навіть через століття. Дзвони дзвенять, щоб привітати новий день і пригадати про мир і добро.
Головна думка вірша-це повага до історії, культурної спадщини.

4 слайд. Вірш "Славне місто Кілія" є виразом глибокого почуття приналежності і любові до
рідного міста. Фото Кілії

Славне місто Кілія –

Це планеточка моя
Біля рідного Дунаю.

Я завжди його впізнаю

У зеленому краю.

Навіть в людях впізнаю.

В добрих людях, у серцях.

У озерах, острівцях…

Жить віки буде, я знаю,

Кілія біля Дунаю.

Кілія виступає в вірші як символ рідного місця, місця дитинства та спогадів. Вірш передає позитивні
асоціації з цим містом, з його природними красами та його людьми.

Автор відчуває глибоку зв'язаність з містом Кілія. Він «завжди його впізнає», не лише у його
природному оточенні, але і «в добрих людях, у серцях, у озерах, острівцях…».

Строка "Кілія-це планеточка моя" вказує на особливе значення міста для автора, а " у зеленому
краю, у озерах, острівцях" створює образ мальовничого краєвиду. Автор впевнений, що Кілія буде
жити віки: «Жить віки буде, я знаю, Кілія біля Дунаю».

5 слайд. Мотивна структура лірики В. Виходцева багата й розмаїта.

Про проблеми рідної мови він пише у вірші «Літера до літери…» ( фото букви)
Літера до літери,
Слово до слова –
Так починається
Наша мова.
Рідна мова –
Моя країна.
Так починається Україна.
Так починається Білий світ –
З моєї матері Біля воріт.
6 слайд. Вірш написаний короткими рядками, простими словами, але при цьому насичений
глибоким змістом, передає почуття прив'язаності до рідної мови і рідної країни. Поет використовує
образ рідної мови і рідної країни, які взаємопов'язані і важливі поняття для кожного з нас. Він
підкреслює їхню важливість і відзначає, що саме з них починається все: "Так починається Наша
мова", "Так починається Україна".

Образ "Білого світу" вказує на чистоту, гармонію. А образ "матері біля воріт" викликає асоціації зі
збереженням, захистом мови, країни, що також є важливими аспектами культури та ідентичності.

Вірш "Літера до літери" виражає глибоке почуття приналежності, прив'язаності та поваги до рідної
мови, країни і культури.
7 слайд. Про роль митця й призначення слова В. Виходцев пише у вірші «Я виважую слово…»
Я виважую слово, фото колоска
Як виважують колос.
Цей молочний ще колос,
Наче наш світ.
Я виважую слово,
Я відшукую голос
У багатоголоссі
Єдиний, свій.
Центральний образ вірша- «молочній ще колос», що є символом росту і розвитку, важливості вибору
кожного слова, яке визначає здатність мови виражати думки та ідеї.

Автор уважно обирає кожне слово "Я відшукую голос" , ретельно відшукує його значення та
виразність. Фразу "Я виважую слово" він повторює два рази. Вибір кожного слова має велике
значення, адже воно відображає наші думки, почуття та сприйняття світу: "Наче наш світ".
У вірші автор висловлює думку, що мова є живим організмом, який постійно розвивається, і що
вибір кожного слова має велике значення для виразності та точності передачі думок та почуттів.

8 слайд. Про місце мистецтва в житті людини автор пише у вірші «Бандура», який вражає своєю
меланхолійністю і темою втрати.

Пам’яті бандуриста і поета Михайла Василюка фото бандури

Затихла бандура – не грає.

Не торкнуться пальці її.

І ніколи уже не розкрає

Моє серце і думи мої.

А колись же отут, при Дунаї,

Українські як грала вона.

І чому? Я не знаю, не знаю,

Обірвалась бандури струна…

Бандура у вірші виступає символом української культури, традицій. Її затишні звуки і мелодії
асоціюються зі спадщиною, яку передають з покоління в покоління. Вірш описує втрату звуків
бандури, яка більше не грає: «Затихла бандура..». Обривання струни бандури: «Обірвалась бандури
струна…» -є символом переривання в розвитку мистецтва, передає глибоке почуття розчарування
від втрати частини культурної спадщини, а також невизначеності стосовно майбутнього та
збереження традицій.

9 слайд. Вірш "Ой, Поділля, моє Поділля!" виражає глибоке почуття приналежності та любові до
рідного краю. Фото Поділля

Ой, Поділля, моє Поділля!

Це і дощ через гай навскіс,

І гаптоване рукоділля –

Це і соняшниковий ліс.

І дуби на узліссі кремезні,

Як засмаглі в степу козаки.

Серед зим вікових не замерзли,

Як народні кармелюки.

Це куточок моєї Вкраїни,

Де сивіє її давнина –

Це і досвітки при калині,

Це і мати біля вікна.

Поділля у вірші виступає символом рідного краю, з його неповторною природою, традиціями і
культурою. Він викликає в поета почуття патріотизму.

Образи природи: дощ, гай, соняшниковий ліс, дуби - передають красу і різноманіття природи
Поділля. Ці образи допомагають створити живописну картину краєвиду.
Поет згадує гаптоване рукоділля, засмаглілих козаків, народних кармелюків, що передає багатство
національної культури та традицій Поділля. "Ой, Поділля, моє Поділля!" - це поетична освята
рідного краю, яка відображає глибоку зв'язаність автора з природою, культурою та традиціями свого
народу.

10 слайд. Поет у своїй творчості звертається до історичної минувшини українського народу.

Буджак фото Буджацікі степи

В надвечір ї неозорий

Степ Буджацький догора,

А у небі ясні зорі

Від Дунаю до Дністра.

Скільки бід він знав і болю-

Полинами аж пропах.

Скільки легенів за волю

Залишилось у степах…
Не загояться ще рани

Від села і до села.

Посивіла дуже рано

На курганах ковила.

Вірш відображає трагічну історію та складні долі людей, які проживали у Буджацьких степах. Степ
Буджацький описується як безмежне просторове утворення, де згадуються зорі, що зійшли від
Дунаю до Дністра. Це створює образ величного, але в той же час драматичного середовища. Вірш
пронизаний емоціями болю, страждання і пам'яті про минуле: багато болю пережила ця земля - від
полинів до кровопролиття. У вірші згадуються кургани, які асоціюються зі смертю, пам'яттю,
трагедію, що відбулися на цих землях: «Посивіла дуже рано на курганах ковила

11 слайд. Пісня "Ой, за Дунаєм голубим" відображає образи і відчуття козацьких походів та боротьби за
волю. Фото Дунаю
Ой, за туманом, за лиманом,

Ой, за Дунаєм голубим

Стоять козацькії намети

Назло всім ворогам лихим.

То запорожці-задунайці

В новий похід кують шаблі,

Вони ще вірне скажуть слово

За волю матінки-землі.

Вони за буй-очеретами,

Що аж сягають Сулини,

Чекають знак, що вже готові

Пустить над плавнями дими.

Вірш відкривається образами природи - туману, лиману, голубого Дунаю. Ці образи створюють
атмосферу загадковості та віддаленості, що підкреслює важливість подорожі та воєнного походу
козаків. У вірші описуються козацькі намети, які стоять "за Дунаєм голубим". Козаки готуються до
нового походу, кують шаблі, чекають на знак. Козаки виступають символом боротьби за волю та
незалежність. Вони готові піти у новий похід, щоб захистити свою матінку-землю.

Вірш-пісня "Ой, за Дунаєм голубим" відтворює образи козацької доблесті та рішучості у боротьбі
за волю і незалежність своєї землі.
12 слайд. Вірш "Скіфська баба" вражає своєю глибокою символікою та емоційною зарядженістю.

Б. Сушинському фото скіфська баба

Стоїть, вся обцілована вітрами, –

З печальними очима на Дунай.

Кому не лінь – їй залишали шрами,

Коли в степу кривавився курай,

Коли ордою в полі килиїмськім

Кривих мечів проносились полки,

Де прапор закріпили український

Назавжди запорізькі козаки.

Стоїть вона у зоряній оздобі,

Століть перебираючи думки,

Стоїть вона у маминій подобі,

За долю нашу молиться віки.

І доки у степу є скіфська баба,

І є онуки, бабі не чужі,

Жовтітимуть на березі кульбаби,

Синітимуть Дунаю рубежі.

Скіфи - це давні племена, які населяли територію Сходу Європи, включаючи сучасну Україну. Образ
"Скіфської баби" відображає собою давню, мудру і містичну силу. Вона символізує спадщину та
традиції, які передаються від покоління до покоління.
Образи "вся обцілована вітрами", "стоїть у зоряній оздобі", "маминій подобі" надають тексту
відчуття вічності, сили та зв'язку з природою та історією. Вірш згадує криваві події, пов'язані з
історією України та її боротьбою за незалежність. Згадка про "кривих мечів" та "запорізьких козаків"
нагадує про важкі часи і боротьбу за свободу. Автор підкреслює важливість збереження
національних цінностей та історичної пам'яті.

13 слайд. «Секрети поетичної творчості» кілійського митця є рідкісна здатність підмічати й

вербалізувати звичайні буденні речі, тривіальні явища, поетизувати довкілля, глибоко особистими
тональностями передавати власні уявлення про вічні істини буття, загальнолюдські животрепетні
проблеми. Вірші митця відзначаються глибоким психологізмом, багатогранністю манери письма,
органічністю ліричного начала, всеохопним тяжінням до любові і добра, неупокореним
заглибленням у національні корені нашого народу.