собор Різдва

Богородиці
у Козельці
 • Вважається, що Різдвяний собор – це
Собор Різдва завершальний акорд епохи українського
бароко, остання в історії України церква цього
Богородиці – шедевр стилю. Храм має статус пам’ятки архітектури
національного значення.
церковного зодчества • Будівництво собору пов’язане з однією з
найвідоміших українських династій –
Розумовських. Більшість істориків вважає, що
ідея будівництва собору в Козельці належить
саме Наталії Розумовській ( «Розумихи» в
простонародній українській інтерпретації), і
була підтримана її синами, на чиї гроші він і був
побудований. Чернігівська область взагалі
зобов’язана братам Розумовським, і особливо
своєму останньому гетьману великою кількістю
розкішних барокових храмів і палаців. Але
саме цю церкву Наталія Дем’янівна задумала в
подяку Господу за тріумфальне піднесення
своєї сім’ї.
Історія

• Будівництво храму почалося в 1752 році і

тривало 11 років. Для будівництва собору
Різдва Богородиці був побудований
під’їзний похилий земляний насип від села
Лихолітки до села Гламазди довжиною в 10
кілометрів, щоб подавати будівельні
матеріали на велику висоту. Близько сотні
селян з маєтків Розумовських привозили
необхідні матеріали на підводах, а на
самому будівництві працювали майже 150
чоловік. Селянам платили по 5 копійок в
день, брати Розумовські не скупилися, та й
сама Наталія Дем’янівна, кажуть, особисто
спостерігала за будівництвом.
• Шкода тільки, що втілення своєї мрії
їй не довелося побачити: вона
померла раніше, ніж будівництво
завершилося. Своє останнє
упокоєння вона знайшла саме тут, в
нижній церкві, в боковому вівтарі
святих мучеників Адріана і Наталії. До
сих пір духовенство собору
проводить служби за упокій її душі.
• У 1766-1770 роках поруч з собором
була побудована дзвіниця.
• У 1934 році радянська влада закрила храм і
конфіскували все, що вважали цінним. Під час
окупації Козельця німецько-фашистськими
військами в 1941 році, на території собору була
стайня, а потім – табір для військовополонених.
Дивно, що собор не діяв – зазвичай німці під
час окупації дозволяли відновлювати
богослужіння. Під час бомбардувань були
пошкоджені купола собору і дзвіниці. Коли
війна закінчилася, в храмі влаштували склад
для овочів. У 1946 році в соборі почалися
первинні реставраційні роботи. Реальна ж
реставрація була проведена в 1960-1970-х
роках фахівцями Чернігівської міжобласної
спеціалізованої науково-експериментальної
майстерні.
Архітектура

• Собор Різдва Пресвятої Богородиці побудований в стилі

бароко, з елементами рококо і класицизму. Довгий час
авторство проекту храму приписували Бартоломео
Растреллі, проте пізніше були знайдені документальні
підтвердження того, що архітектором собору був Андрій
Васильович Квасов, засновник першої української
«Глухівської» архітектурної школи, учень відомого
петербурзького архітектора Михайла Григоровича
Земцова. Також дослідники вважають, що в створенні
церкви брав участь знаменитий український архітектор
Іван Григорович Григорович-Барський та що він – автор
витонченого ліпного декору храму.
• Храм має рідкісну для України двоярусну структуру з
цокольним поверхом і складається з «літньої» (верхньої)
та «зимової» або «теплої» (нижньої) церкви, яка
одночасно є усипальницею Наталії Розумовської. Зовні і
всередині собор прикрашений витонченою ліпниною в
стилі єлизаветинського рококо.
Іконостас Собору Різдва Богородиці
Ще одна з приголомшливих цінностей храму – грандіозний різьблений
дерев’яний іконостас, виготовлений з липи і покритий позолотою. Центральна
частина іконостасу – п’ятиярусна, бічні – триярусні, його висота – 27 метрів.
Різьба – майстерна і натхненна одночасно, дуже гармонійно поєднується з
бароковим оформленням храму. До революції іконостас мав срібні врата з
позолотою – на жаль, конфісковані разом з усіма цінностями. З 72 ікон
збереглися 50, ікони були написані українськими іконописцями на чолі з
придворним художником родини Розумовських – Григорієм Андрійовичем
Стеценко. Як іконостас пережив революцію, війну і повоєнні часи – повна
загадка, не інакше – промисел Божий.
Дякую за увагу!