Супутники

Юпітера
Супутники
• — природні супутники планети Юпітер. Станом на
2023 рік відомо 95[1] супутників Юпітера; він перший
за кількістю відкритих супутників серед усіх планет

Юпітера Сонячної системи. Крім того, Юпітер має

систему кілець.
Історія

• 1610 року Галілео Галілей, спостерігаючи

Юпітер у телескоп, відкрив чотири найбільші
супутники — Іо, Європу, Ганімед і Каллісто, які
наразі носять назву «галілеєвих». Вони досить
яскраві й обертаються доволі віддаленими від
планети орбітами, що дає змогу спостерігати їх
у польовий бінокль. На першість у відкритті
супутників претендував також німецький
астроном Симон Маріус, який пізніше дав їм
назви, взявши імена з давньогрецьких міфів.
• Завдяки наземним спостереженням системи
Юпітера, на кінець 1970-х років було відомо
вже 13 супутників. 1979 року, пролітаючи повз
Юпітер, космічний апарат «Вояджер-1» виявив
іще три супутники.
• За кількістю супутників Юпітер обігнав 2011 року
Сатурн. 23 квітня 2017 року астроном
інституту Карнегі Скотт Шеппард відкрив супутник
S/2017 J 1, а повідомлення про відкриття було
зроблено у червні 2017 року. 16 липня 2018 року
стало відомо, що в Юпітера знайшли ще 12
супутників, так що загальне число відомих небесних
тіл усередині хмари найбільшої планети Сонячної
системи зросло до 79. Один із цих нововиявлених
супутників, що у 2018 році отримав назву
«Валетудо» має діаметр менше одного кілометра,
він є найменшим із відомих супутників Юпітера[2].В
2022 відкрили ще 12 нових супутників з діаметром
приблизно по 1 км. Назви для них ще не
придумали.
Регулярні
супутники
• Внутрішні супутники або група Амальтеї —
обертаються дуже близько до Юпітера:
Метіда, Адрастея, Амальтея і Теба.
Найближчі два обертаються навколо
планети менше, ніж за юпітеріанський день,
інші два є відповідно п'ятим і сьомим за
розмірами супутниками Юпітера.
Спостереження наводять на думку, що
принаймні найбільший з них, Амальтея,
утворився не на теперішній, а на більш
віддаленій орбіті, або це тіло сонячної
системи, захоплене гравітацією планети[3].
Нерегулярні
супутники
• Нерегулярні супутники — це відчутно менші
об'єкти з більш віддаленими і
ексцентричними орбітами. Вони утворюють
класи зі спільними властивостями орбіт (
Велика піввісь, Нахил орбіти,
Орбітальний ексцентриситет) і склад;
вважається, що ці супутники принаймні
частково належать до колізійних об'єктів, які
були утворені, коли більші (проте все ж малі)
батьківські тіла було розбито у зіткненнях з
астероїдами, захопленими гравітаційним
полем планети. Назви цих класів відповідають
назвам їх найбільших представників.
• Проградні
супутники:

• Група Гімалії містить супутники

з великою піввіссю від 11,15 до
11,75 гігаметрів (інтервал
1,4 Гм), з нахилом орбіти в
діапазоні 27,5 ± 0,8° (варіація
1,6°) і орбітальним
ексцентриситетом в межах від
0,11 до 0,25. Припускають, що
група може бути залишком
розпаду астероїда з
головного поясу астероїдів.[8]
• Ретроградні
супутники:
• Група Карме містить супутники з
великою піввіссю від 22,9 до 24,1
гігаметрів (інтервал 1,2 Гм), з
нахилом орбіти в діапазоні
165,7 ± 0,8° (варіація 1,6°)
орбітальним ексцентриситетом в
межах від 0,23 до 0,27.
• Клас дуже однорідний за кольором
(світло червоний) і вважається, що
його члени походять від предків
астероїдів типу D, можливо
Юпітерівських троянців[10].
Дякую за увагу!