Юпітер

Презентацію підготувала учениця

11-А класу Кірашенко Катерина
Юпітер — п'ята від Сонця та найбільша
планета Сонячної системи. Разом з
Сатурном, Ураном і Нептуном, Юпітер
класифікується як газовий гігант.
 В Юпітер поміститься 1300 таких
планет, як Земля.
Гравітація на цій планеті в 2,5 рази
більша, ніж на Землі. Тобто якщо
людина вагою 100 кг стоятиме на
поверхні Юпітера, то там вона
важитиме 250 кг.
Маса Юпітера в 317 разів більша
маси Землі, а також в 2,5 рази
більша маси всіх планет Сонячної
системи разом узятих.
Густина (1326 кг/м³) приблизно
дорівнює густині Сонця і в 4,16
разів поступається густині Землі.
Середній радіус = 69 911 км.
Юпітер складається в основному з водню і гелію, в центрі
планети є кам'яне ядро з більш важких елементів які
перебувають там під великим тиском. Зовнішня
атмосфера планети явно розділена на кілька витягнутих
смуг уздовж широт, і це призводить до бур і штормів
уздовж їх взаємодіючих кордонів.
У Юпітера є слабкі планетарні кільця. На відміну від кілець Сатурна, кільця
Юпітера темні і, ймовірно, складаються з дуже невеликих твердих часток
метеорної породи. У цього газового гіганта є 4 кільця, найголовніше з яикх
утворилося після зіткнення метеоритів з 4-ма супутниками.
Нещодавно вчені відкрили ще одне кільце, розташоване найближче до
планети. Його назвали Гало.
 У Юпітера найсильніше магнітне поле в нашій Сонячній системі.
Воно в 14 разів більше, ніж на Землі. Деякі астрономи вважають, що
таке поле створюється рухом металічного водню усередині планети.
Юпітер – сильне радіоджерело, що перевищує смретельний для
людини рівень більше ніж в 100 разів і може сильно зашкодити будь-
якому космічному апарату, який підлетів надто близько до
«Гігантської планети».
 Не дивлячись на те,
що маса Юпітера 2,5
рази більша маси всіх
планет Сонячної системи разом
узятих, вона є недостатньою, аби
перетворитися на зорю, подібну
до Сонця: для цього його маса
мала б бути ще в 70-80 разів
більшою. Тим не менш у надрах
Юпітера відбуваються процеси з
досить потужною енергетикою:
теплове випромінювання
планети, еквівалентне 4·1017 Вт,
що приблизно вдвічі перевищує
енергію, яку ця планета отримує
від Сонця. Енергія виділяється за
рахунок гравітаційного стиснення
планети, внаслідок чого розмір
Юпітера зменшується приблизно
на 2 см за рік.
 Велика Червона Пляма
Велика Червона Пляма — овальне атмосферне утворення зі змінними
розмірами, розташоване в південній тропічній зоні Юпітера. Це найпомітніша
особливість на диску планети, яку астрономи спостерігають вже 350 років.
ВЧП робить повний оберт за 6 земних діб і обертається зі швидкістю 500
км/год. Вперше ураган в атмосфері Юпітера розгледів у телескоп астроном
Джованні Кассіні в 1665 році. Пляма в три рази більша за Землю за площею і
могла б її поглинути. Причина,
через яку буря продовжує
існувати настільки довгий
час, пов'язана з фізичною
природою Юпітера. У
планети немає твердої
поверхні, яка дала б силу
тертя, в результаті чого
вихори, що циркулюють
в атмосфері, зберігаються
протягом дуже довгого
часу.
 Зважаючи на різницю швидкостей в атмосфері Юпітера іноді
трапляються зіткнення вихорів. Один такий інцидент відбувся у
1975 році, внаслідок чого колір плями потьмянів на декілька років.
У липні 2006 року передбачалося зіткнення ВЧП й іншого великого червоного
утворення Oval BA, проте плями пройшли по дотичній. У кінці лютого 2002
року ще один гігантський вихор — Білий овал — почав гальмуватися Великою
червоною плямою, і зіткнення тривало цілий місяць.
Червоний колір Великої червоної плями є загадкою. Однією з можливих
причин можуть бути хімічні сполуки, що містять фосфор. Кольори та
механізми, що відповідають за вигляд усієї атмосфери Юпітера, досі ще
погано зрозумілі та можуть бути пояснені лише при прямих вимірюваннях її
параметрів.
 Супутники
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і
Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише
у 2018 році. Всі великі супутники Юпітера обертаються синхронно і
завжди звернені до Юпітера однією і тією ж стороною внаслідок впливу
потужних приливних сил планети-гіганта. Решта супутників набагато
менші і являють собою скелясті тіла неправильної форми. Серед них є
такі, що повертаються у зворотний бік. Дослідження Юпітера здійснюють
за допомогою наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до
планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА. У 2011 році
було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона, яка розпочала
детальні дослідження Юпітера 4 липня 2016 року.
 Цікаві факти
Юпітером звали верховного бога в римській
міфології. Юпітер був сином Сатурна, а також
братом Нептуна і Плутона.
 Коли дивишся на нічне небо, планета Юпітер – третій за
яскравістю об'єкт. Найяскравішими об'єктами нашої
Сонячної системи є Венера та Місяць. Однак Юпітер світить
яскравіше, ніж найяскравіша зірка на небосхилі – Сіріус. У
хорошоий бінокль або маленьки телескоп можна побачити
білий диск Юпітера, а також його 4 яскравих супутника.
 Незважаючи на свою масу, Юпітер є найшвидшою
планетою Сонячної системи. Для повного обертання
планеті достатньо 10 годин. Однак для того, щоб
повінстю облетіти Сонце Юпітер затрачає 12 років.
Також, оскільки екваторіальна площина планети близька
до площини її орбіти, на Юпітері не буває змін пір року.
 Юпітер не може підтримувати життя в такому вигляді, як ми це
розуміємо. Однак його супутники мають океани під своєю поверхнею,
де можуть проживати деякі організми. Хмари над поверхнею Юпітера
також мають сприятливий тиск і температуру для існування живих
організмів.
 Гравітація Юпітера має дуже великий вплив на процеси, що
відбуваються в Сонячній системі. Наприклад, планета постійно
змінює орбіти комет, а іноді захоплює їх виконуючи таким чином
роль пилососа захищаючи інші планети (в тому числі і Землю)
від бомбардування. Найвідоміший подібний випадок стався у
1994 році. Тоді астрономи з усього світу могли спостерігати
бомбардування поверхні Юпітера уламками захопленої її
гравітаційним полем комети Шумейкерів — Леві 9.

Слід на
поверхні
Юпітера
після
зіткнення з
кометою
Дякую за увагу!