1.

 Архикафедральний собор святого Юра

Першу церкву на Святоюрській горі збудував ще князь Лев Данилович, за порадою свого дядька
Василька, у ХІІІ ст. Сучасний же собор, почали будувати у 1744 році, а вже 1760 було піднято
хрест над храмом.

Це була доба бароко, тому і храм був збудований саме в цьому стилі. Проект храму розробляв
німець Бернард  Меретин, в ньому він об’єднав західноєвропейські архітектурні традиції, із
особливостями українського сакрального мистецтва. 

Цікаво, що майже в той самий час, у Львові будувався інший шедевр архітектури – Домініканський
костел. Фасад катетдри увінчаний фігурами святих Атанасія і Лева Шептицьких, завдячуючи яким
і був побудований собор.

Проте найдивовижнішою є скульптурна група над порталом, “Юрій Змієборець” – геніальний

витвір Іоанна Пінзеля, який прирівнюється до найвидатніших шедеврів світової пластики.
Підземна частина собору називається – криптою, в ній розташовані саркофаги найвизначніших
діяів Греко-Католицької Церкви, серед яких і саркофаг митрополита Андрея Шептицького. Також,
на території собору розташована дзвіниця, у якій знаходиться найстаріший в Україні дзвін –
відлитий у 1341 році.
2. Львівський Національний Академічний театр опери та балету ім. Соломії
Крушельницької

У 1892 році закінчився 50-річний привілей міста використовувавати давній театр, що належав
фундації Скарбека.

Ще перед цією датою, почались пошуки місця для будівництва нового театру для Міста Лева. 12
липня 1895 року був оголошений конкурс на найкращий проект. Конкурс мав специфічні умови,
участь могли брати лише “архітектори польської та руської національності”.

Після закінчення терміну надсилання проектів – 1 січня 1896 року, журі присудило перше місце
проекту Зиґмунта Ґорґолевського – деректора Львівської промислово-художньої школи.

За його проектом не лише була збудована будівля, Ґорґолевський також керував роботами над
зовнішнім оздобленням та інтер’єром.
3. Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці

Церква розташована в історичному вірменському кварталі Львова. Її будівництво було розпочато

ще в 1363 році і проводилось за гроші вірменських купців Якова і Паноса під керівництвом
архітектора Дорінга за участю вірменських майстрів.

За час свого існування церква декілька разів зазнавала реконструкцій та змін, в наслідок яких не
тільки дещо змінювала свій первісний вигляд, але й істотно розширювалась. 

Сьогодні ансамбль вірменської церкви складається з декількох унікальних пам’яток вірменської

середньовічної архітектури: власне храму, вежі-дзвіниці, розміщеної над входом в двір,
декоративної колони з фігурою святого Христофора, палацу вірменських архієпископів, будівлі
колишнього вірменського банку та колишнього монастиря вірменських бенедиктинок.
4. Костел св. Петра і Павла ордену Єзуїтів

Будівництво костелу було розпочато в 1610 році, монахом Себастьяном Лахміусом, а закінчував
його – італійський архітектор Джакопо Бріано. Останній зробив церкву схожою на Іль-Джезу (м.
Рим), тим самим приніс бароко на українські та східноєвропейські землі в цілому.

Оздоблювальні роботи в церкві велися до 1660 року. 1703 року до неї було прибудовано найвищу
вежу в місті, яку розібрали 1830 року. Це – єдині зміни, які зазнав зовнішній вигляд церкви.

За 400 років вціліли не тільки контури, а й дрібні орнаменти, що обрамляють вікна – типові зразки
львівського маньєризму. Навіть сьогодні серед пелюсток і листочків можна з легкістю розглянути
папуг, блазнів, ягня та інше.
5. Будинок вчених або Казино Герхарда

Будинок вчених або Казино Герхарда (колишнє дворянське або графське казино) – одна з
найвідоміших і розкішних пам’яток Львова, а також одна з кращих пам’яток львівського
необароко. 

Збудували його в 1897-1898 рр.. під керівництвом відомих віденських архітекторів – Германа
Гельмера і Фердінада Фельнера (авторів Оперного театру в Одесі та львівського готелю “Жорж”).

Замовлення на будівництво будівлі вони отримали від клубу власників кінних заводів, а тому не
дивно, що й сьогодні вхід до Будинку вчених пролягає через прекрасний каретний двір.
6. Костел Святої Ельжбети або Церква Св. Ольги і Єлизавети

Костел Святої Ельжбети або Церква Св. Ольги і Єлизавети – одна з найцікавіших пам’яток
Львова. Святиня є чи не єдиною будовою в стилі неоготики, у той час як шпилі (85 м) роблять її
найвищою у Львові.

Будівництво храму велося з 1901 року (проектування) до 1911 року. За час свого існування він не
раз ставав «жертвою» військових дій, про що свідчить не тільки меморіальна табличка, але й
сліди від куль на фасаді. Усі, хто пробували знімати з костелу хрести і мідь, розбивались на
смерть, так і не встигнувши нічого зробити.
Незважаючи на те, що костелу всього сто років, він свого часу встиг обрости інтригами і
легендами. Говорять, храм було зведено в пам’ять про дружину Франца-Йосипа І Єлизаветі
Баварської, а перший камінь у фундамент будівлі заклав сам імператор.

Утім, окрім цілком благородної мети – вшанувати пам’ять імператриці, будівельники, архітектори,
а разом з тим і австрійська влада, під час будівництва святині реалізовували й інший, підступний
план – сховати від поглядів Собор Святого Юра і створити образ цілковито римо-католицького
міста.

Сприяв цьому не лише розмір костелу, але й саме його розташування. По суті, він досі є першою
пам’яткою, з якою зустрічаються ті, чия дорога до Львова пролягає через залізничний вокзал.
7. Латинський кафедральний собор

Собор  будували довше, ніж триває одне людське життя – майже 100 років. Перший камень у його
будівництво, був закладений 1360 року. Західна частина середньовічного Львова, в основному
була заселена католиками, тому й було вирішено побудувати головний римо-католицький храм,
тут.  

Костел завжди був осередком польської культури у Львові. Спорудження головного латинського

парафіяльного храму Львова велося на кошти самих міщан, до яких лише від початку XV ст.
починає приєднуватися навколишня магнатерія, і йшло досить повільно. 

Остаточно завершилось будівництво (парна вежа на фасаді так і не була добудована), у кінці XV
ст.  Костьол є прикладом базиліки з трьома навами, розділеними стовпами, та вівтарною
частиною і двома вежами на фасаді.
8. Домініканський собор

Ще у ХІІІ столітті, через прохання дружини князя Лева Даниловича, принцеси угорщини
Констанції, у Львові, на цьому місці, було засновано монастир домініканців. Цей костел у
готичному стилі, простояв тут від XV і до середини XVIII століття.

У 1748 році був розібраний через аварійний стан. І на його місці, одразу ж, почали будівництво
нового,  схожого на костел святого Карла у Відні, храму. Автором проекту був військовий інженер,
генерал артилерії, Ян де Вітта, у якого пішло двадцять років на побудову цієї чудової пам’ятки у
пізньобароковому стилі.

Цікавою є доля храму за радянських часів. Спочатку, тут як і в більшості інших львівських церков,
облаштували склад, але не надовго.

1970 року, в храмі Божого Тіла відкрили музей релігії та атеїзму, тут працював кінолекторій, де
читали лекції на атеїстичні теми, показувались науково-популярні, атеїстичні, фільми.
9. Бернардинський монастир

Монастир бернардинів (це польський варіант ордену францисканців) збудовано за міськими

мурами, тому ви побачите тут міцні і високі фортечні укріплення, які добре збереглися з північного
і східного боку.

Костел-базиліку в стилі італійського (з домішками німецького) ренесансу зводився з 1600 по 1630

роки на місці свого дерев’яного попередника з XV століття. Справу, розпочату П.Римлянином,
продовжував архітектор А. Прихильний, а ще будівничий монах Бернард Авелідес. Поряд з
костелом, з північної частини, будувалися келії монастиря.
10. Личаківське кладовище

У XVIII ст., коли Львів став частиною Австро-Угорської імперії, новий правитель прийняв важливе
для міста рішення, було заборонено здійснювати будь-які поховання в межах міста.

До цієї заборони, людей ховали в храмах, при монастирях, просто біля своїх маєтків, що як
наслідок, через забруднення води, ставало причиною масових отруєнь та епідемій у місті.
Всі кладовища у Львові, з давніх давен, були закріплені за певним районом. Личаківське –
належало центру міста, тож усіх найбагатших та найвпливовіших городян ховали саме там.
Зараз, там поховано вже понад 400 тисяч чоловік.  

Іван Франко, Зигмунд Горголевський, Соломія Крушельницька, Маркіян Шашкевич, Іван

Крипьякевич, Стефан Банах та багато інших видатних діячів мистецтва і науки спочивають там.

Багато об’єктів кладовища є справжніми витворами мистецтва, над створенням якихпрацювали

найвідоміші архітектори минулих століть.
Нині, Личаківське кладовище – це одне з найдревніших кладовищ в Європі, усипальниця,
архітектурний заповідник й розкішний парк-музей.