Золотий

львівський Ренесанс

Павкович Лілія
ІНП-25
Відро́дження, або Ренеса́нс — культурно-філософський
рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що
ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на
спадщину античності.

Особливе значення в цьому напрямку надається формам

античної архітектури, а це — симетрія, пропорціонування,
геометрії і порядку складових частин, про що наочно свідчать
випадково збережені зразки давньоримської архітектури.
Складна пропорція середньовічних будівель змінюється
впорядкованим розташуванням колон, пілястр і одвірок, на
зміну несиметричним контурам приходить півколо арки,
півсфера купола, ніші, едікули. Архітектура знову стає
ордерною (втраченою в архітектурі Візантійської імперії), як
то було в добу античності.
 Ренесанс
У Львові найбільший розквіт Ренесансу
припадає на 70 —90-ті роки XVI ст.
Після Великої пожежі 1527 року тогочасний
Львів втратив свою готичну подобу,
реакцією стала заборона міською владою
дерев’яної забудови. Місто почали
відбудовувати на згарищі готичного міста,
для цього були запрошені зарубіжні
майстри, які принесли з собою у Львів
популярні на той час архітектурні
тенденції Європи.
Архітектура
В середині XVI століття в європейській архітектурі
поширився стиль ренесанс, до особливостей якого
відносять симетрію будівлі, геометричні характеристики
кожного елементу та порядок складових частин:
упорядковане розташування колон та пілястр,
симетричне повторення розташування вікон тощо.
Ренесансні будівлі мають візуально масивний вигляд і
просторі високі зали.
При декоруванні фасаду широко використовували
багато оздоблений портал, складні карнизи, аттики,
різьблене обрамлення вікон та дверей, в додачу досить
часто фасади прикрашали скульптурами.
 Миколаєвичівська кам'яниця

Першою задокументованою
світською кам’яницею
зведеною в стилі Ренесанс у
Львові є Миколаєвичівська
кам’яниця (1550-х роках) по
вулиці Вірменській, 20,
ренесансний портал якої
дійшов до наших днів. Її
автором, вважають, є Петро
Італієць з Лугано один із
найвідоміших архітекторів
ренесансного Львова.
Кам’яниця Бандінеллі

Власником якої був флорентійський купець

Роберто Бандінеллі. Має типову для площі
Ринок видовжену форму з вузькою головною
стіною. Величний портал. Помітні елементи
білокам’яної різьби на дверних та віконних
прорізах, а в приміщеннях збережені
дерев’яні балки, прикрашені різьбленими
магічними знаками, які б мали захищати
будинок від блискавок та пожеж.
Оригінальними залишилися портал та вікна,
що справа і зліва обрамлені дельфінами (їх
вважали символом удачі в торгівлі).
 Чорна кам’яниця

Архітектура пізнього ренесансу зведена

архітекторами Павлом Римлянином та Петром
Барбоном, в 1596 році добудований останній
поверх за проєктом Петра Красовського.
Кам’яниця тривіконна, . Ренесансний портал
зверху прикрашений скульптурою Мадонни з
Дитям.
Фасад викладений діамантовим рустом з
вапняку, вгорі завершений різьбленим аттиком,
декорованим стовпчиками, обелісками і
волютами. Кам’яниця чорна, бо фасад з часом
після будівництва потемнів від пилу та сажі і
став чорним, від того кам’яницю почали
називати «чорною кам’яницею».
Горизонтально площина фасаду поділена
карнизами на три яруси. Вікна та портал входу
прикрашені різьбленими у камені
обрамуваннями з елементами виноградної лози,
мотив характерний для архітектурного декору
Львова ХVІ – ХVІІ століття.
 Сакральні ренесансні забудови
Собор Успіння Пресвятої
Богородиц
Тринавна базиліка, з півкруглою апсидою.
Церква є трибанною з світловими
ліхтарями, при чому відразу помітно
порушену симетрію бань, адже
найбільшою є не центральна, а східна
баня, що вважають є наслідком перебудов
після руйнівної пожежі 1796 року.
Вежа Корнякта, дзвіниця
Успенської церкви
Вежа-дзвіниця квадратна у плані, збудована
з ламаного каменю, обнесена тесаним
каменем з поліхромним оздобленням стін.
По вертикалі фасади прикрашені
пілястрами з червоними видовженими
арочними нішами з невеликими віконними
прорізами.
Каплиця Трьох Святителів Івана
Злотоустого, Василя Великого і
Григорія Богослова
Захована в дворику прямокутна в
плані з тесаного каменю, невелика
будівля каплиці, без колон та стовпів.
Увінчана трьома симетричними
банями з ренесансними ліхтарями.
Окрім світської та сакральної забудови, у Львові
збереглись ренесансні споруди, які виконували
оборонні функції. До таких відносять Міський (1555-
1556) та Королівський арсенали (1639-1646),
Порохову вежу (1554-1556), які входили до системи
укріплень міста. Відмінним від світської та сакральної
забудови є стриманість у архітектурному вирішенні
для збереження оборонних функцій.
У Львові в забудові початку XVII
століття бачимо деякі розходження з
класичним ренесансним стилем,
якщо ранньому ренесансу
характерна стриманість та
симетричність, то пізній ренесанс,
який називають маньєризмом,
відрізняється химерністю форм та
мотивів.
Дякую!