1

Дайте коротку відповідь на питання:

Опитування за творчістю Борис Пастернака
1 рівень (10 балів)
1. У будинку своїх батьків Б. Пастернак зустрічався з видатними письменниками
Толстим та композитором Рільке
2. Про кого з письменників Б. Пастернак писав: «Він завжди буде улюбленцем
поколінь історично зрілих і тих, які багато пережили»? Шекспіра
3. З приводу цієї збірки М. Цвєтаєва писала: «Ваша книга – ожог...». Назвати
збірку віршів. «Сестра моя – жизнь»
4. Рання творчість Б. Пастернака належить до …футуризму
5. Вірші, присвячені людям, чия доля так чи інакше перетиналася з долею
Б. Пастернака, він об’єднав у збірці «Над бар´єрами»
6. Навесні 1914 року відбулася зустріч з Маяковським, який сказав: «Вы любите
молнию в небе, а я – в электрическом утюге».
7. Цей твір Б. Пастернак писав з 1946 – 1956 роки й отримав Нобелівську
премію. Він має назву «Доктор Живаго»
8. У вірші «Визначення поезії» автор використав відомого героя п’єс О. Бомарше:
«Фігаро з пюпітрів і флейт - … // Круто валиться градом на грядку». Назвати
героя.
9. У вірші, який став «визитівкою» раннього Б. Пастернака, ми чуємо безліч
звуків: «Крізь благовіст, крізь скрип коліс І чимскоріш – туди, де злива Гучніша
від чорнил і сліз». Назвати вірш. «Цей лютий! Час для сліз і віршів..»
10. Метаморфози почуттів у вірші Б. Пастернака «По стіні збігали стрілки»
подібні і для вірша А.Фета «Шепот, робкое дыхание»
11. Вірш «Зимова ніч» присвячений Ользі Івінській
12. У творі «Зимова ніч» автору вдається досягти звучання музики завдяки
алітерації, асонансів, повторів слів і речень
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
 2

На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Якого характеру набувають образи заметілі та свічки через

протиставлення? Які кольори асоціюються з цими образами? У чому
полягає смисл цих образів?
Визначте художні прийоми, використані автором у цьому вірші. (Багато
повторів, порівняння, метафора, дієслова).
Який основний прийом використовує автор? (Прийом протиставлення,
контрасту, опосередкована антонімічність образів «заметілі» та «свічки»).
Якого характеру набувають ці образи через таке протиставлення?
(Символічного).
Які кольори асоціюються з цими образами? (Білий колір заметілі на тлі чорного
кольору ночі («зимова ніч»!) і жовтий теплий сонячний колір вогника свічки).
У чому полягає смисл цих символів? («Заметіль» - це бурхливі негаразди, холод
та жорстокість навколишнього світу. «Свічка» - символ тепла, затишку,
порятунку і від негоди, і від жорстокого світу).
З якою метою поет використовує прийом рефрену, у центрі якого і є власне
образ свічки? (Свічка ще й уособлює пломінець кохання, адже «всё терялось в
снежной мгле, седой и белой», а свічка, попри це «горела на столе, // Свеча
горела»).
Проте у вірші є ще один значущий образ – символ. Який? (Образ Хреста).
Отже, про що йдеться у вірші? (Про неперевершену силу кохання, бо саме воно
здатне захистити людину і дати їй притулок, аби вона людина) хоч на хвилину
відчула себе щасливою. За межами кімнати шаленіє віхола – віхола самого життя
з його шалостями і тривогами. А в кімнаті на столі горить свіча, світло якої
зігріває дві стомлені від життя душі, поєднує їх у любовному союзі. Гармонія
почуттів, бажань, сподівань… І немеркнуча свіча стає символом вічного і
непереможного кохання, яке непідвладне ні часу, ні простору). Пастернак тут
виступає як тонкий лірик, що зумів відобразити найпотаємніше з життя, і в той
же час піднести його на рівень загальнолюдський. Є ще одна особливість,
притаманна поезії російського поета, яку неможливо обминути, - це
філософський характер його віршів.
Віршовий розмір «Зимова ніч» – ямб
 3

Художні засоби «Зимова ніч» метафори (жар спокуси, слізьми із нічника),

уособлення (зліталися тіні, Ліпила віхола на склі), епітети (Хуртеча біла, сніжна,
сива імла), рефреном («Свіча горіла на столі. Свіча горіла.»). повтори («мело,
мело …») інверсія (свічка горіла, сніжинки линули, лягали тіні). алітерація
звуків «м», «л», «з», «в» та асонанс «е». Він розпочинається гіперболою: «мело,
мело по всій землі». Це одразу змушує поринути у двобій стихій — сніжної
заметілі і свічі. Вони протиставлені почуттям ліричного героя. Свіча для нього —
символ добра і любові, символ незнищенності світу. Адже картина, намальована
поетом, не тільки виразна, а й дуже емоційна:

2 рівень (25 балів)

Роман «Доктор Живаго»
Відповіді
1. Після смерті матері Марії Миколаївни долею десятирічного Юри Живаго
займається його дядько, Микола Миколайович Веденяпин.
2. Батько хлопчика, промотавши мільйонний статок сім’ї, кинув їх ще до смерті
матері, а згодом звів рахунки з життям, стрибнувши з поїзда.
3. Живаго поселяється в Москві, в сім’ї дядька друга, професора Олександра
Олександровича Громеко.
4. Юра дуже тісно подружився з дочкою професора, Тонею і однокласником
Михайлом Гордоном.
5. Очевидцем його самогубства стає 11-річний Міша Гордон, який їхав з батьком
тим же поїздом
6. адвокат Комаровський, друг її покійного батька й коханець матері, вдови
бельгійського інженера Амалія Карлівна Гишар, яка приїхала з Уралу. Лара стає
його коханкою.
Ніка Дудоров, приятель її однокласниці Наді Кологривової, проте він не викликає
у неї інтересу через схожість характерів.
Одного з організаторів, дорожнього майстра Павла Ферапонтович Антипова
заарештовують. Його сина Пашу, учня реального училища, забирає до себе
родина машиніста Кипріяна Тіверзіна. Паша через свою сусідку Ольгу Дьоміну
знайомиться з Ларою, закохується в неї і буквально обожнює дівчину. Лара ж
відчуває себе набагато старше за нього в психологічному плані і не відчуває до
нього відповідних почуттів.
7. Міша розповідає другу, що Комаровський – той самий чоловік, який підштовхнув
його батька до самогубства.
8. У номері Юра вперше бачить Лару – його з першого погляду вражає краса
шістнадцятирічної дівчини.
9. Любителі музики, Громеко часто влаштовували вечори з запрошеними
музикантами. В один з таких вечорів віолончеліста Тишкевича терміново
викликають до готелю «Чорногорія», куди на час перебралася налякана
заворушеннями в місті сім’я Гишар. Поїхавши разом з ним Олександр
Олександрович, Юра і Міша застають там Амалію Карлівну, яка намагалася
отруїтися, і Комаровського, який надавав їй допомогу.
 4

10. Лара, прагнучи покінчити із залежністю від Комаровського, поселяється у

Кологривова, ставши вихователькою їх молодшої дочки Липи. Вона погашає
завдяки зайнятим у господарів грошам картковий борг молодшого брата, однак
мучиться через неможливість віддати їм гроші. Дівчина наважується попросити
грошей у Комаровського, але про всяк випадок бере з собою відібраний у Роді
револьвер. Восени 1911 року тяжко хворіє Анна Іванівна Громеко, мати Тоні.
11. Дорослі друзі закінчують університети: Тоня – юридичний факультет, Міша –
філологічний, а Юра – медичний.
12. Євграф
13. Пише вірші
14. Лара
15. Тоня Громеко
16. З Пашою Антиповим.
17. Після одужання Лара, обвінчавшись з Павлом, їде з ним на Урал, в Юрятин. У
Юрятині Лариса вчителює в гімназії і радіє трирічній донечки Катрусі, а Павло
викладає історію і латинь.
18. Однак, ставлячи під сумнів любові дружини, Павло після закінчення офіцерських
курсів відправляється на фронт, де потрапляє в полон в одному з боїв. Лариса
залишає маленьку дочку на піклування Липи, а сама, влаштувавшись сестрою в
санітарний поїзд, їде на фронт в пошуках чоловіка.
19. Юра і Тоня грають весілля, у них народжується син Олександр. Восени 1915
Юрія як лікаря мобілізують на фронт.
20. Повернувшись до Москви влітку 1917 року, Живаго застає розруху і тут; він
відчуває самотність, а побачене змушує його змінити ставлення до
навколишньої дійсності. Він працює в лікарні, пише щоденник, але раптово
захворює на тиф. Злидні і розруха змушують Юрія і Тоню виїхати на Урал, де
неподалік від Юрятіна розташовувався колишній маєток фабриканта Крюгера,
Тоніного діда. У Варикіно вони потихеньку освоюються на новому місці,
облаштовують побут в очікуванні другої дитини. Буваючи по роботі в Юрятині,
Живаго випадково зустрічає Лару, Ларису Федорівну Антипову.
21. Від неї він дізнається, що людина, яка наводить жах на всі околиці червоний
командир Стрельников – її чоловік, Павло Антипов. Він зумів втекти з полону,
змінив прізвище, але з сім’єю ніяких стосунків не підтримує. Протягом декількох
місяців Юрій таємно зустрічається з Ларою, розриваючись між любов’ю до Тоні і
пристрастю до Лари. Він вирішує зізнатися дружині у брехні і не зустрічатися
більше з Ларою.
22. Через два роки Юрію вдалося втекти. Добравшись до захопленого червоними
Юрятіна, голодний і знесилений Юрій звалився від перенесених тягот. Всю
хвороба за ним доглядає Лариса. Після поправки Живаго влаштовується на
роботу за фахом, але його стан був дуже хитким: його критикували за
інтуїтивізм при діагностиці хвороб і вважали соціально чужим елементом. Юрій
отримує лист від Тоні, який потрапив до нього через п’ять місяців після
відправки. Дружина повідомляє йому, що її батька, професора Громеко, і її разом
з двома дітьми (вона народила дочку Машу) висилають за кордон.
23. Живаго відправляє вагітну Лару і Катю з Комаровським, а сам залишається в
Варикіно. Залишившись один у зовсім безлюдному селі, Юрій Андрійович просто
 5

божеволів, пив, вихлюпував на папір свої почуття до Лари. В один з вечорів на

порозі свого будинку він побачив людину. Це був Стрельников. Чоловіки
проговорили всю ніч безперервно – про революцію і про Лару. Вранці, поки
доктор ще спав, Стрельников застрелився.
24. Поховавши його, Живаго прямує до Москви, більшу частину шляху долаючи
пішки. Худий, здичавілий і зарослий Живаго поселяється в відгородженому
кутку в квартирі Свентіцьких. Йому допомагає по господарству дочка двірника
Маркела колишнього Марина. Згодом у них народжується двоє доньок – Капа і
Клава, іноді їм надсилає листи Тоня.
25. Несподівано в один з літніх вечорів Юрій Андрійович не з’являється вдома – він
надсилає Марині лист, в якому повідомляє, що хоче пожити якийсь час один і
просить не шукати його. Сам того не знаючи, Юрій Андрійович знімає ту саму
кімнату в Камергерском провулку, в вікні якої багато років тому бачив палаючу
свічку. Знову невідомо звідки виник брат Євграф і допомагає Юрію грошима,
влаштовує його на роботу до Боткінської лікарні. По дорозі на роботу в
задушливий серпневий день 1929 року у Юрія Андрійовича починається
серцевий напад. Вийшовши з вагона трамвая, він помирає. На прощання з ним
збирається багато людей. Серед них була і Лариса Федорівна, яка випадково
зайшла в квартиру її першого чоловіка. Через кілька днів жінка безслідно
зникла: вийшла з дому, і більше ніхто її не бачив. Можливо, вона була
заарештована. Через багато років, в 1943 році, генерал-майор Євграф Живаго
впізнає в хворій Тані Безочередовій дочку Юрія і Лариси. Виявилося, що перед
втечею в Монголію Лара залишила дитину на одному із залізничних роз’їздів.
Дівчинка жила спочатку з Марфою, сторожихою роз’їзду, а після поневірялася по
країні. Євграф збирає все вірші брата.

Творчість Олександра Блока

1 рівень (10 балів)

1. «Пам’ятником початку століття, трагічним тенором цілої епохи назвала О.

Блока Анна Ахматова.
2. Перші поетичні спроби О. Блока згодом були об’єднані в цикл «Ante lucem»
(«До світла»).
3. Поезія О. Блока носить Автобіографічний характер.
4. Темі кохання до Любові Менделєєвої присвячена збірка віршів «Вірші про
Прекрасну Даму».
5. Ключем до інтерпретації розмаїття життєвих явищ і культурних вражень для
О. Блока стала філософія та поезія В. Соловйова.
6. «Узнаю тебя, жизнь, принимаю и приветствую звоном щита». Це рядки з
поезії О. Блока «Весно, весно, без меж і без краю».
7. «...Упругие шелка», «шляпа с траурными перьями», «в кольцах узкая рука» -
це характеристика … із вірша … Незнайомої, «Незнайома».
8. «И вечный бой, покой нам только снится. Летит, летит степная кобылица и
мнёт ковыль». Ці рядки належать поезії «Скіфи».
9. Героїня вірша «Незнайома» з’являється в Ресторані.
 6

10. Незнайома з однойменного вірша О. Блока символізує Новий світ.

11. Концепція більшовицької революції знайшла втілення в останній, найбільшій
поемі О. Блока «Дванадцять».
12. Вірш «Скіфи» побудований за принципом різкої неприхованої Антитези.

2 рівень (10 балів)

Зробити ідейно-тематичний аналіз поезії «Незнайома»
Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься
до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові
частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює
малоприємну картину якогось міста:
Щовечора над ресторанами,
Де шал гарячий не приглух,
Правує окриками п’яними
Весни хмільний і тлінний дух.
Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має
жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про
навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про
безвихідь і дикість життя.
А в небі, все схопивши позирком,
Байдуже скривлюється диск.
Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної
іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що
гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність
представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе
приміщення ресторану. Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної
песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона –
таємнича Незнайомка.
Вона повільно йде між п’яними,
І все зажурена, одна,
Духами дишачи й туманами,
Сідає мовчки край вікна.
Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що
заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси
обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього»
світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль».
Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує
містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої
гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в
завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти. Отже, вірш
«Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з
найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ,
де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу.
Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто
наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна
рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)
 7

Життєвий і творчий шлях Анни Ахматової

(20 балів)

1. До якої течії в літературі належить творчість Анни Ахматової? Акмеїзм.

2. З творами якого поета найперше познайомилася Ахматова? Г. Державіна.
3. Де навчалася поетеса? У Фундуклеївській гімназії – юридичний факультет,
Вищі жіночі курси в Петербурзі – історико-літературні курси.
4. Хто був першим чоловіком Ахматової? Микола Гумільов.
5. Назвати ранні збірки поезій Ахматової. «Вечір», «Чотки», «Подорожник».
6. Яку позицію зайняла Ахматова після революції 1917 року? Залишилася в Росії
та зберегла вірність культурі «срібної доби».
7. Назвати поетичний пам’ятник жертвам сталінізму. «Реквієм».
8. Куди була евакуйована Ахматова під час війни? До Ташкенту.
9. Назвіть поему, над якою працювала Ахматова чверть століття. «Поема без
героя».
10. Назвати останню збірку Ахматової. «Біг часу» (1965 р.).
11. Який університет ушанував поетесу? Оксфордський.
12. Хто з поетів був для Ахматової еталоном митця? О. Пушкін.
13. Кого з молодих поетів Анна Андріївна підтримувала та передала йому
поетичний вогонь «срібної доби»? Йосипа Бродського .
14. Яка головна тема ранньої поезії Ахматової? Любов-втрата.
15. Назвати жанр вірша «Сіроокий король». Балада.
16. Визначити характер ранньої лірики Ахматової. Камерний.
17. Який період життя радянського народу відображено в поемі «Реквієм»?
Єжовщина.
18. Що послужило поштовхом до написання поеми «Реквієм»? Особисті події.
19. Назвати жанр твору «Реквієм». Ліро-епічна поема.
20. За формою «Реквієм» нагадує скорботний Щоденник.
21. Скільки місяців героїня поеми стояла в чергах біля в’язниці? Сімнадцять (300
годин).
22. Що символізує образ пам’ятника в поемі Ахматової? Символ людських
страждань, який нагадував би про трагедію сталінізму.
23. В останній десятій частині твору виникає образ …, що символізує вічне
материнське страждання. Богоматері.
24. Назвати міста в Україні, пов’язані з життям Анни Ахматової. Одеса,
Євпаторія, Київ.
25. Як називали Анну Ахматову в російській поезії? З ким порівнювали?
російською Сапфо
26. Як справжнє прізвище поетеси? Анна Андріївна Горенко
27. З якою літературною течією пов’язують творчість молодої Ахматової?
Акмеїзм.
28. Назвіть найвідоміші поетичні збірки поетеси. «Вечір», «Чотки», «Біла зграя»,
«Подорожник», «Anno Domini», «Біг часу».
29. Хто з поетів був для Ахматової «еталоном митця»? Пушкін
30. Яка історія створення поеми «Реквієм»? Поетеса страждала разом зі своїм
народом, жила його турботами. Страшне горе торкнулося крилом її особистого
 8

життя. У 1921 році було розстріляно як «ворога народу» її першого чоловіка,

поета Миколу Гумільова. У 1935 році заарештували її сина Лева Гумільва та
чоловіка Пуніна як учасників «антирадянської терористичної групи». Звісно, то
було абсурдне звинувачення. А.Ахматова особисто зверталась до Сталіна,
просила підтримки у своїх друзів. Врешті, сина та чоловіка вдалося врятувати,
проте ненадовго. У 1938 році Л.Гумільова заарештували знову за «терор», йому
присудили 5 років концтаборів.
31. Тема та композиція поеми «Реквієм»_____________
32. Коли і де відбуваються події, описані в поемі?
33. Назвіть героїв поеми.
34. Які теми присутні у творі?
35. Які проблеми вирішуються на сторінках поеми?
Назва: "Реквієм"
Автор: Анна Ахматова
Жанр: поема
Стиль: акмеїзм
Тема: зображення злочинів сталінської епохи; зображення тих, хто опинився за
тюремними ґратами, переніс арешти, заслання, смерть рідних та друзів, але не
підкорився лихій долі.
Композиція: Поема складається з окремих 12 віршів, різних за своєю
тематикою, звучанням, віршовою структурою, що створює ефект емоційної
напруги, схвильованого монологу ліричної героїні, яка переживає драму в
особистому і суспільному житті.
(десять віршів, прозаїчна передмова, посвята, вступ та епілог).
Біографічна основа поеми: у 1935 році було заарештовано сина Анни
Ахматової Льва Гумільова та її чоловіка Миколу Пуніна. Анна Ахматова
зверталася особисто до Й. Сталіна і змогла врятувати рідних. Але вже в 1938
році її сина знову було заарештовано і відправлено в концтабори на 10 років.
Оскільки зберігати такий твір на папері було небезпечно, Анна Ахматова
довірила поему своїм близьким друзям, які знали її напам'ять. За свідченням
самої Анни Ахматової, "Реквієм" знали 11 осіб , і ніхто її не видав. У 1963 році
поема була надрукована за кордоном. Співвітчизники поетеси отримали змогу
прочитати твір лише в 1987 році.
Тропи в поемі "Реквієм":
епітети ("кам'яне слово", "тюремна туга");
метафори ("на губах твоїх холод ікони", "пісня розлуки");
символи (ріка, голуб, хрест, розп'яття, пам'ятник).
Усі вірші поеми пов'язані з репресіями 30-х років, але вони поєднуються зі
строфами на біблійну тематику. У X частині під назвою «Розп'яття» є образи
страждальної матері, у якої заарештували сина; з'являються також і біблійні
образи Христа, матері Марії Магдалини,
А.Ахматова вважала, що причини сталінщини слід шукати в духовній нестямі
людства, у забутті християнських заповідей. Хоча "Реквієм" і складається з
окремих віршів, але сприймається поема як цілісний твір. "Реквієм" - це
узагальнений портрет всенародного страждання. Поема, на перший погляд,
 9

відображає лише уривчасті картини, епізоди, але вони складаються у велику

панораму часу і простору. Не випадково вірші тяжіють до узагальнення:
Звезды смерти стоят над нами,
И безвинная корчилась Русь
Под кровавыми сапогами
И под шинами черных марусь.

Це був крок громадянської мужності - сказати відверту правду про страшний

злочин проти свого народу, який чинила влада. Кожне слово вивірене, кожне
поняття до болю знайоме тим, хто пережив ці роки, змучений страхом за себе й
близьких людей. Не випадково строфа "Уводили тебя на рассвете" дуже нагадує
плач. А образ-порівняння "буду я, как стрелецкие женки, под кремлевскими
башнями выть" підкреслює історичний зв'язок подій і ніби приєднує історію до
трагічних емоцій свого часу.
Сама Ахматова зазначала, що її поема - це ніби відплата, пам'ятник тим, хто
стояв разом із нею "возле тюрем твоих, Ленинград": Для них соткала я широкий
покров
Из бедных, у них же подслушанных слов.
Реквієм — це католицьке богослужіння по померлому, а також траурний
музичний твір.
У поемі «Реквієм» біблійні мотиви переплітаються із пушкінськими. На початку
поеми ми читаємо:
«Перед этим горем гнутся горы,
Не течет великая река,
Но крепки тюремные затворы,
А за ними «каторжные» норы
И смертельная тоска».
Саме ці роздуми нагадують нам відомий вірш О.Пушкіна «Послання в Сибір»,
присвячене декабристам:
В епілозі поеми А.Ахматова звертається до теми пушкінського «Пам'ятника».
Життєвий і творчий шлях Володимира Маяковського
(10 балів)
1. Творчість В. Маяковського належить до Футуризму.
2. До драматичних творів Маяковського належать п’єси: «Клоп», «Баня»,
«Містерія - Буфф».
3. Маяковський навчався у Московському училищі живопису, скульптури та
архітектури.
4. Лілі Брік присвячені твори: «Флейта-хребет», «Люблю», «Про це».
5. Назвати ранні поезії Маяковського, які були першими надруковані в альманасі
«Ляпас громадському смаку».«Ніч», «Ранок».
6. Україні поет присвятив вірші «Київ», «Борг Україні».
7. «Я вмить закреслив карту буднів, хлюпнувши фарбами зі склянок…». Це
рядок із вірша «А ви змогли б?».
8. Зірки – «плювочки, перлини неба» - так стверджує ліричний герой твору
«Послухайте!».
 10

9. На події Першої світової війни Маяковський відгукнувся віршем »Мама й

убитий німцями вечір».
10. Вірш «Лілічко! Замість листа» за формою є Звертанням героя до коханої,
монологом у формі листа.
11. У вірші «Лілічко! Замість листа» поет порівнює ліричного героя з Биком,
слоном.
12. Маяковський створив свій оригінальний графічний запис віршів, який
отримав назву Сходинки.

М.Некрасов
рівень (15 балів)

1. Місце народження М.Некрасова:

А) Литин;
Б) Немиров;
В) Чернігів;
Г) Ярославль.
2. Навчальний заклад, вільним слухачем якого був М.Некрасов:
А) Київський університет;
Б) Московський університет;
В) Петербурзький університет;
Г) Казанський університет.
3. Укажіть російського критика, який відіграв значну роль у творчій долі
М.Некрасова:
А) В.Белінський;
Б) В.Майков;
В) В.Дружинін;
Г) Д.Писарєв.
4. Укажіть, редактором якого журналу був М.Некрасов майже двадцять років:
А) «Отечественные записки»;
Б) «Вісник Європи»;
В) «Доба»;
Г) «Современник».
5) Назвіть першу збірку віршів М.Некрасова, яку він опублікував у 1840 році і
підписав «Н.Н.»:
А) «Російські жінки»;
Б) «останні пісні»;
В) «Мрії та звуки»;
Г) «Кому на Русі жити добре».
6). Виберіть неправильне твердження.Провідною темою творчості М.Некрасова
є:
А) «селянська» та «міська» теми;
Б) ідейні шукання інтелігенції;
В) питання громадського обов’язку;
Г) ностальгія за прекрасним минулим;
Д) сатиричне зображення вищих верств суспільства.

7. Коротко охарактеризуйте тему, ідею, мотиви поезій «Роздуми біля

парадного під’їзду», «О шостій вчора завернув...» та «На смерть Шевченка».
 11

Ідейно-художній аналіз вірша Некрасова

"Роздуми біля парадного під'їзду"

Основна тема вірша «Роздуми біля парадного під’їзду» – тема народної долі. У
вірші «Роздуми біля парадного під’їзду» Н.А. Некрасов пише про соціальне
розшарування суспільства. «Парадний під’їзд» у ньому виступає як символ
держави. До під’їзду весь час приходять прохачі, лише по урочистих днях
приїжджають самовдоволені люди, які мають звання. До начальства допускають
не всіх прохачів. У дверях стоїть швейцар, який відганяє обірвану чернь. Н.А.
Некрасов не випадково поміщає в вірш розгорнутий портрет пілігримів:
«загорелые лица и руки, Армячишка худой на плечах, По котомке на спинах
согнутых, Крест на шее и кровь на ногах, В самодельные лапти обутых».
Портрет наочно показує ті умови, в яких живуть прохачі: злидні й непосильна
праця. На обличчях мужиків застигло «вираз надії і муки». Вони богобоязливі
(носять хрести, хрестяться на церкву). Швейцара, котрий не пустив їх на поріг,
вони з їх насущними проблемами не засуджують, кажучи «суди його бог!», А самі
лише безнадійно розводять руками і йдуть. Опису нещасних мандрівників Н.А.
Некрасов протиставляє за принципом контрасту портрет «власника розкішних
палат». У той час як убогі прохачі стоять біля дверей, збивши в кров ноги від
довгого шляху до «парадного під’їзду», той, на кого вони сподіваються », ще
спить. І взагалі він веде дозвільний спосіб життя, впиваючись лестощами,
залицянням, обжерливістю і грою. Н.А. Некрасов гнівно вигукує: «Ворота їх, в
тебе їх порятунок! Але щасливі глухі до добра … ». Чиновнику життя здається
вічним святом. В похилі роки він буде насолоджуватися небом Сицилії і
показною офіційної славою, яка на ділі обернеться прокляттям вітчизни.
Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! У фінальній частині твору
художній простір помітно розширюється. Окремий випадок чиновницького
свавілля переростає в масштабну картину народних страждань: «Назови мне
такую обитель, Я такого угла не видал, Где бы сеятель твой и хранитель, Где бы
русский мужик не стонал?» – З такими словами звертається поет до рідної
землі. Цей загальний народний стогін переростає в протяжну пісню бурлак на
Волзі. Волга в даному випадку виступає як символ усієї Росії. Образ народної
скорботи гіперболізується, розростаючись до масштабів вселенської трагедії.
Для цього Н.А. Некрасов порівнює його з повінню. У вірші зустрічається вираз
«аркадського ідилія». Аркадія – це область у Стародавній Греції. За переказами
вона була населена безтурботними пастухами й пастушками. Н.А. Некрасову цей
образ був потрібен для того, щоб підкреслити контраст між цією ідилією й
важким становищем народу в Росії. У творі багато вигуків й риторичних питань,
які підсилюють експресивне початок фіналу. Н.А. Некрасов бачить, як загальна
скорбота пригнічує духовність російського народу, і щиро турбується про його
подальшу долю: «Что же значит твой стон бесконечный? Ты проснешься ль,
исполненный сил, Иль судеб повинуясь закону, Все, что мог, ты уже совершил —
Создал песню, подобную стону, И духовно навеки почил?.. ». Прототипами
образу «власника розкішних палат» стали міністр державного майна М.Н.
Муравйов, якого згодом за звірства при придушенні повстання в Польщі в 1863
 12

році прозвали (Муравйов-Вішатель), і князь А.І. Чернишов, що насаджував при

Миколі I паличну дисципліну в армії. Саме А.І. Чернишов доживав свою старість
в Італії. Вірш, написаний в 1850 році, відразу ж піддався цензурній забороні.
Вперше він був опублікований в 1860 році в газеті «Колокол» у Лондоні. На
батьківщині поета ж воно до того часу було широко відомо в рукописних
списках.

Некрасов «О шостій вчора звернув…»

Учора в шостій на Сінну Зайшов я наостанку; Там били дівчину одну, Ще молоду
селянку. З грудей ні звука, ні зітхань. Лиш бич по тілу свище… І музі я сказав:
«Поглянь! Сестра твоя найближча».
Переклад М. Терещенка
«О шостій вчора звернув…» оригінал (російською) Вчерашний день, часу в
шестом, Зашел я на Сенную; Там били женщину кнутом, Крестьянку молодую.
Ни звука из ее груди, Лишь бич свистал, играя.. . И Музе я сказал: “Гляди! Сестра
твоя родная!
Сенная — вулиці в Петербурзі, де багато закладів торгівлі, розпивочних; брудна,
з підозрілим людом. Муза — богиня творчості, натхнення.
Від імені кого йде оповідь? (Від першої особи, ліричного героя — автора)
Про що свідчить факт побиття батогом жінки? (Про жорстокість; безправність
селян, беззахисність у великому місті)
як ви думаєте, що сталося, за що били? (Мабуть, за невелику провину, інакше
здали б у поліцію)
чому жінка мовчала? (Була терплячою, гордою; мабуть, почувалася винною;
вважала, що це є припустимим)
чому «бич свистал, играя»? (Напевне, биття приносило задоволення тим, хто
карав селянку)
чому зроблений такий висновок у кінці поезії? (Поетів часто карають за
сміливе, правдиве слово, причому дуже суворо.)
чим вражає вірш? (Лаконізмом, точністю деталей і влучністю порівняння-
висновку)
чи багато художніх засобів у вірші і як це відбилося на його художності? (Зовсім
мало: інверсія «крестьянку молодую», «сестра твоя родная», неповне речення,
діалог, поєднання реальних і умовних, символічних персонажів; висока
художність досягається завдяки цим засобам та лаконізму й неочікуваності
такого висновку)
«На смерть Шевченка».
28 лютого 1861 р. помер Т. Шевченко. У похованні поета брав участь чи не весь
літературно-мистецький Петербург (зокрема М. Некрасов, М. Михайлов, Ф.
Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лєсков, М. Костомаров, В. Білозер- ський,
П. Куліш, Г. Честахівський). Великий Кобзар був похований на Смоленському
цвинтарі. Напередодні поховання М. Некрасов написав вірш «На смерть
Шевченка». За два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах в
Україну і поховати на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.
На Смоленському цвинтарі, де був похований Т. Шевченко, упродовж двох
місяців щотижня справляли панахиди. 14 квітня 1861 р. члени української
 13

громади в Петербурзі організували літературний вечір пам’яті Т. Шевченка,

кошти від якого пішли на допомогу бідним студентам. На цьому вечорі пам’яті
виступили зі споминами та творами М. Костомаров, П. Куліш, а також російські
поети А. Майков, Я. Полонський, М. Некрасов, котрий прочитав свій вірш «На
смерть Шевченка».

Тема цього вірша — поетична епітафія, написана на честь смерті українського

побратима по перу. Ідея твору — уславлення поетичного генія Т. Шевченка.
Ліричний герой поезії виражає думки автора, переживає смерть українського
поета й аналізує його нелегкий життєвий шлях:
Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!
Випадок трапився трохи не бажаний.
Гине дочасно від Божої милості
Краю російського син її вражений.
(Переклад П. Усенка)
Так називає Некрасов свого українського побратима по перу і з сумом пише про
цей факт.
У вірші відобразилися біографічні мотиви з життя Т. Шевченка. Зокрема, у
ньому згадується про його тяжку молодість, роки солдатчини, політичну
діяльність і заслання в Оренбург. Окрім того, розповідається про важливу
суспільно- історичну подію: скасування у 1861 р. кріпосного права.
Розповідається також і про викуп із кріпацтва та довгождану волю.
Все, що від юності ранньої марилось,
Серцю жадане, немов засміялося...
Та зболене бідами серце Кобзаря не витримало — «1 життя обірвалося». Цей
обірваний поетичний рядок є найкращим свідченням болю російського поета від
смерті Тараса Шевченка.
Вірш написано шестистопним ямбом, який чергується у фіналі з чотиристопним
ямбом.
Цікавими є художні особливості вірша. У поезії автор широко використовує
епітети («Божої милості», «краю російського», «смілі промови»). Поет часто
вживає нестягнені форми прикметників («тюрма петербурзькая», «провидіння
грайливеє», «борня безрозсудная», «молодість трудная»). Ці форми є
характерними для фольклору. Вони надають віршеві протяжності, що відповідає
настроям туги, наближаючи поезію до народної пісні-плачу.
Взагалі, вірш має епічний характер оповіді, що наближає його до маленького
поетичного оповідання, у якому відобразилася біографія Т. Шевченка. М.
Некрасов виділяє риси вдачі українського поета. Найголовніші серед них —
мужність, уміння боротися, сміливість, відданість переконанням і витривалість.