Франческо Петрарка – видатний

італійський поет- гуманіст.

“Книга пісень”

8
КЛАС
Благословен вогонь, що серце
пік…

Ф.Петрарка
Літературний диктант: допишіть речення

1. Відродження – це епоха…
2. Вперше термін Ренесанс вжив у 1550р….
3. Гуманізм – це світосприйняття, яке…
4. Гуманісти проголошували найвищою цінністю …
5. Гуманістична література поділяється на…
6. Доба Відродження починається в…
7. Гуманісти наслідують ідеали доби…
8. Представники італійського Відродження…
ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА
Народився в італійському містечку Ареццо 20 липня 1304 року. Його
батько, нотаріус Петракколо ді Паренцо, був вигнанцем ( разом з Данте
був вигнаний з Флоренції).
Згодом разом з батьками Франческо переїздить до Авіньйона, де
будувалися церкви і палаци, розвивалася торгівля. В 1312р. почав
вивчати граматику, риторику, діалектику.
Продовжує освіту в Болонському університеті, де сім років вивчає
юриспруденцію. В 22 роки повертається додому, в Авійон. Рано втрачає
матір, потім батька. Матері він присвятив один із своїх перших віршів, в
якому було 38 рядків, стільки ж, скільки прожила донна Елета. Від
батька успадковує рукопис Ціцерона і інтерес до античності. Згодом поет
стане знавцем античного світу, матиме велику бібліотеку, створить цілу
школу завзятих дослідників античності.
 ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА
Працював секретарем кардинала Джованні Колонна, для
чого прийняв постриг, хоча ніколи не був
священнослужителем.
Петрарка багато подорожував, побував у Франції,
Фландрії, Німеччині, вивчав у старовинних монастирях
манускрипти. Талант поета цінували і на батьківщині, і
за її межами. Дж. Боккаччо, який був знайомий з
Петраркою, схиляв голову перед його талантом.
У Капітолії в Римі Петрарку увінчали лавровим вінком,
як колись вшановували великих поетів античності, за
поему “Африка” (про Пунічні війни, написану латиною).
Помер поет у 70 років у зеніті слави.
ЛИСТ ДО НАЩАДКІВ
“ Коли ти почуєш щось про мене – хоча й сумнівно, щоб моє нікчемне й убоге ім’я
проникло крізь товщу простору й часу, отоді, ймовірно, захочеться тобі
дізнатися, якою людиною я був… Я ж був одним із вашої отари, жалюгідний
смертний чоловік, ні надто високого, ні низького походження… І від природи
душа моя була обдарована і щирістю, і скромністю…
Я завжди глибоко зневажав багатство, не тому, що не бажав його нерозлучних
супутників. Не прагнув я нажити багатства заради можливості бучних
бенкетів… . Від усіляких спокус я завжди тримався якомога далі не тільки
тому, що вони шкідливі самі по собі й не узгоджуються зі скромністю, а й тому,
що вони ворожі життю розміреному і спокійному. … Сміло можу сказати -
знаю, що кажу правду, незважаючи на крайню дратівливість моєї вдачі, я
швидко забував образи і добре пам’ятав благодіяння. Я був найвищою мірою
жадібний до шляхетної дружби і плекав її з найбільшою вірністю….”
Ф. Петрарка
 “КАНЦОНЬЄРЕ” (КНИГА ПІСЕНЬ)
“ В юності я страждав від шаленої, але єдиної і шляхетної любові,
і страждав би ще довго, якби вогонь пристрасті не погасила
жорстока смерть”. (Ф. Петрарка з Листа до нащадків)
23-річний Петрарка побачив Лауру 6 квітня 1327 року в церкві святої Клари
в Авіньйоні і закохався в неї на все життя. Про першу зустріч з коханою
поет писав : ”Лаура… вперше з’явилася на зорі моєї юності року Божого
1327, вранці 6 квітня у соборі святої Клари в Авіньйоні. І в тому самому
місті, теж у квітні й теж 6 дня цього місяця, так само в перші години,
року 1348, покинуло світ це сяйво”.
Книга “Канцоньєре” (Книга пісень) стала справою всього творчого життя
Петрарки. ЇЇ тема – висока, чиста, несмілива любов, що не знала взаємності.
 Сонет 61
Благословенні будьте день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені на вік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте серця рани ? – До якого виду лірики належить поезія?
І вимовлене пошепки ім’я -Визначте тему сонета.
Моєї донни – ніжне і кохане. -Які художні образи використовує автор?
І ці сторінки, де про неї я -Чим є для поета кохана?
Писав, творивши славу, що не в’яне,- -Яка основна думка поезії?
Й ти, неподільна радосте моя!
-Які художні засоби використовує автор?
Переклад Д.Павличка  
 КОМПОЗИЦІЯ КНИГИ ПІСЕНЬ
Вірші італійською мовою, які увійшли до цієї збірки
поет писав все життя, завершивши роботу за рік до
своєї смерті. Книга складається з 366 поезій: 317
сонетів, 29 канцон, 9 секстин, 7 балад, 4 мадригали.
Поет написав на честь коханої Лаури по одному віршу
на кожен день року ( високосного).
Збірка поділяється на 2 частини: “На житя донни
Лаури” та “На смерть донни Лаури”. Смерть коханої
розділила життя поета на період щастя та період горя і
смутку.
Поезії збірки – своєрідний ліричний щоденник
почуттів і переживань люблячого серця.
СОНЕТ ПЕТРАРКИ

Лірику Петрарки називають ліричною сповіддю. Їй притаманні висока

поетичність, краса і тонкий ліризм. Петрарка надав жанру сонета досконалості,
довершеності.
Історія сонета налічує майже 800 років. Вважають, що з’явився він у Провансі, а
звідти потрапив до Сицилії.
Слово “сонет” походить від італійського sonetto – дзвеніти, звучати. Це
старовинна канонічна форма вірша, що складається з 14 рядків: двох катренів
і двох терцетів, написана найчастіше 5-стопним ямбом.
Катрен – чотиривірш, пов’язаний з уявленням про основні субстанції світу:
земля, вода, повітря, вогонь.
Терцет – тривірш, який символізує триєдність Бога, духовне життя.
Підсумок
Напишіть висновок на
тему: спільне і відмінне в
сонетах Данте і Петрарки.
Домашнє завдання:
Вивчити один із сонетів напам’ять, повторити визначення сонета, в
підручнику прочитати “Ф.Петрарка”.