Точна дата народження Данте Аліг’єрі невідома — ми

знаємо, що народився він у травні 1265 року

у найбагатшому середньовічному італійському
місті-республіці Флоренція.
Йому дали ім’я
Дуранте, скорочено
Данте.
Сам поет говорив, що
з'явився на світ під
сузір'ям Близнюків, а це,
як тоді вважали, сприяло
заняттям наукою та
Флоренція. Будинок-музей Данте мистецтвами.
 Данте Аліг'єрі— нащадок давнього, але небагатого
рицарського роду. Його предки брали участь у
заснуванні Флоренції, а дід був активним учасником
політичного життя міста.
Батько поета Аліг’єро Аліг’єрі був юристом, служив у
банківській фірмі. Помер він молодим, коли його
старший син Данте був ще зовсім юним.
 У Болонському університеті Данте здобув ґрунтовну
освіту: вивчав античну літературу, філософію,
астрономію, теологію, латину. Він захоплювався
поезією, особливо школою так званого «нового
солодкого стилю», засновником якого вважається
викладач Болонського університету вчений-юрист Гвідо
Гвінніцеллі. Його Данте називав учителем і батьком.

Болонський університет заснований у 1088 році.

 Ранні твори Данте (30 віршів, із яких
25 сонетів, 4 канцони і одна станца),
об'єднані прозовим текстом, склали
збірку під назвою "Нове життя" (Vita
nuova) – це автобіографічна повість про
історію кохання Данте до Беатріче.
Оновлення Данте
проходить — від земної
дійсності (перша зустріч
дев’ятирічного Данте з
восьмирічною Беатріче в
першій главі) через
очищення до споглядання
раю в останніх главах.
 Політична кар'єра Данте Аліг'єрі, вже відомого у
Флоренції поета, стрімко почалася у тридцятирічному
віці: він був обраний до Особливої народної ради
Флоренції, брав участь у «Раді Ста», яка вирішувала
важливі фінансові, громадські питання в житті міста.

У 1300 році його вже було обрано

одним із семи пріорів (правителів)
Флоренції, але сам Данте писав, що
саме тоді було покладено початок
усім його нещастям.
 Флоренція – республіка,
на чолі якої стоять «пріори порядку і свободи».

Гвельфи – “Білі” гвельфи Гібелліни –

прихильники відстоювали прихильники
незалежність
Папи Римського, німецького
опирались на імператора,
“Чорні” гвельфи
купців і прихильники опирались на
ремісників Папи Римського дворянство
За допомогою папської влади "чорні" гвельфи
розгромили «білих». Будинок Данте зруйнували, а
самого його присудили до спалення.
Рятуючи життя, Данте у 1302 році
покидає Флоренцію, до якої так і
не зможе більше повернутись.
У вигнанні поет повною мірою
пізнає, яким "гірким буває чужий
хліб ". Йому доводиться жити в
меценатів — однодумців,
розбирати їхні бібліотеки,
служити секретарем, на деякий
час (приблизно 1308-1310 роки)
він перебирається до Парижа.
 Після оголошення амністії Данте запропонували
пройти через принизливий обряд покаяння, який
відкривав для нього дорогу додому. Колишній
флорентійський пріор мав постати перед мешканцями
рідного міста на головній площі в покаянній сорочці зі
свічкою у руках і покаятися за скоєні злочини.
Данте Аліг’єрі, який не відчував за
собою жодної провини, з
обуренням відмовився від цієї
ганебної процедури, за що він і
його двоє синів у 1315 році знову
були засуджені на смерть.
Того ж року поет назавжди
залишив Тоскану.
 В роки вигнання Данте виконував дипломатичні місії
при дворах впливових осіб, уважно стежив за розвитком
подій навколо Флоренції, сприяв об'єднанню Італії.
Останні роки життя Данте
(1315-1321) були доволі
спокійними. Він провів їх у
Равенні під покровительством
правителя цього міста,
шанувальника таланту
геніального флорентійця. Тут
Данте завершив багаторічну
працю над своїм
найвизначнішим твором
«Божественна комедія».
 Під час однієї з дипломатичних поїздок до Венеції
Данте захворів і помер у ніч з 13 на 14 вересня 1321 року.
Поховали геніального флорентійця у Равенні в
грецькому мармурованому саркофазі, у церкві Сан П'єр
Маджоре (пізніше Святого Франциска).
У 1490-х роках над саркофагом Данте Аліг'єрі було
збудовано розкішний мавзолей, який існує і донині.

Кенотаф Данте (порожня могила)

Могила Данте в в Равенні Флоренція. Базиліка Санта Кроче
Вершиною творчості Данте стала «Комедія», — перша
велика поема, написана італійською народною мовою.
Цей філософський твір, який Данте
писав від 1300 до 1321 років, отримав
заголовок «Комедія», згідно із
середньовічною традицією називати
так твори із сумним початком і
щасливим фіналом.
Епітет «божественна» пізніше додав
до назви перший біограф поета,
італійський письменник-гуманіст,
Джованні Боккаччо, вкладаючи у це
слово своє захоплення художньою
Джованні Боккаччо
довершеністю твору Данте.
 Жанр – ліро-епічна поема, в якій розповідь про
зовнішні події переплітається з ліричними та
філософськими роздумами автора. Написана у жанрі
християнського видіння.
Тема – зображення уявної мандрівки поета у
потойбічний світ.

Ідея – відвернути людину від гріха і

навести її до праведного життя.
Врятувати людей від ганебного
стану й привести їх до щастя.
 Данте зобразив мандрівку до
потойбічного світу, яку здійснив уві
сні (видіння) в період Великоднього
тижня з 7 по 14 квітня 1300 року.

Малюнки Сандро
Боттічеллі.
Манускрипти з
бібліотеки Ватікану.
Поет розповідає, що в середині
життєвого шляху, тобто в 35 років, він
заблукав у життєвому лісі. У супроводі
Вергілія Данте спочатку потрапляє до
Пекла, потім - до Чистилища.
До Раю його веде тінь Беатріче.
 Поема складається з трьох частин
(кантик) і вступу:
Вступ 1 пісня
«Пекло» 33 пісні 100
«Чистилище» 33 пісні пісень
«Рай» 33 пісні

Вірші написані терцинами –

трирядковими строфами,
об’єднаними спільним
римуванням: аба, бвб, вгв.
 3 7
9
Священний, магічний смисл вкладає автор у числа.
В його поемі вони визначають і будову Всесвіту
і композицію. 10
Число 3 міститься в основі світобудови
(три точки опори, триєдність Бога).
За 7 днів Бог створив світ.
Число 9 - квадрат священного числа 3,
за Птоломеєм Землю оточує 9 сфер
Місяця.
Число 10, 100 — уособлення
досконалості.
Зустріч з Беатрічче Данте 63 64 36
показує в центрі поеми, (6+3) (6+4) (3+6)
в 64 пісні. 9 10 9
 У центрі художнього світу знаходиться Земля.
У Північній півкулі розташована глибока воронка Пекла,
центр якої знаходиться в середині Землі. У дев’яти колах
Пекла страждають грішники.
У Південній півкулі розташована
гора Чистилища, оточена океаном.
Разом з Передчистилищем і
Земним Раєм тут також 9 кіл.
Навколо Землі рухається
Сонце і планети. Вони
створюють дев’ять кіл, на яких
розташований небесний Рай.
За ним розташований Емпірей,
царство ангелів та блаженних душ.
Згідно з традицією середньовічної літератури, у творах
релігійного змісту мало бути 4 аспекти (смисли):
 буквальний
(текст сприймається реально);
 алегоричний
(під текстом розуміються події
зовнішнього світу);
 моральний
(опис переживань і пристрастей
людської душі);
 містичний, філософський
(абстрактна ідея осягнення
божественної сутності через прекрасне).
Заблукавши у темному лісі (серед чвар у Флоренції),
Данте побачив, що шлях йому заступили три символічні
звірі — три найстрашніші гріхи, на думку Данте.
Це леопард, лев і вовчиця.
Леопард — уособлення хтивості,
любострастя - політичні
супротивники Данте.
Лев — уособлення зазнайства,
чванства, гордості - правителі-
тирани.
Вовчиця — уособлення
жадібності, користолюбства –
Сандро Боттічеллі. римське папство.
Бібліотека Ватікану.
 Глибока вирва
Пекла, має вигляд
воронки, яка
утворилася
внаслідок падіння
Люцифера-ангела,
що був вигнаний із
раю. Центр її — у
середині Землі. У
дев'яти колах
Пекла страждають
душі грішників. Це
всеосяжна картина
людських вад і
пороків.
1 круг — Лимб
Перше коло - Лімб. Тут живуть
Александр Литовченко душі добропорядних
нехристиян і нехрещених
Первый круг ада — Лимб, где пребывают души тех, кто в неправедных делах
немовлят.
уличен не был, но умер некрещеным. В Лимбе обитают античные философы и Вони не терплять
поэты (кроме того, Вергилий): здесь же находились Ной, Моисей и Авраам, — все
праведники, упомянутые в Ветхом Завете, но затем иммук,
позволилиале приречені
вознестись в Рай. мешкати тут
Страж: Харон.
Наказание: безбольная скорбь. вічно без надії на порятунок.
На порозі другого кола стоїть жахливий Мінос. Колись
він був царем острова Крит. Перетворений в біса, він
став суддею проклятих душ.
Виносячи вирок грішнику, він
обвивав свій хвіст навколо
тіла стільки разів, на скільки
кіл належало спуститься
нещасній душі.
Ілюстрація Гюстава Доре
 У другому колі Пекла
страждають душі порушників
шлюбної вірності – їх жбурляє
несамовитий вихор, а
охороняє Мінос.
Ілюстрація Вільяма Блейка
У третьому колі –
ненажери. Вони
приречені на гниття
під дощем і градом
і на терзання
Цербером, який
охороняє
це коло.
Ілюстрація Г. Доре Сандро Боттічеллі.
 У другому колі Данте побачив тіні двох нерозлучних
коханців — Франчески да Ріміні й Паоло Малатести, що
трагічно загинули у 1285 році.
Франческа — донька Гвідо, правителя Равенни. Батько
обманом (до вінчання вона не бачила свого чоловіка, а
на церемонії його представляв Паоло, молодший брат,
вродливий і вихований) видав її заміж за кульгавого і
потворного Джанчотто, старшого сина Малатести,
правителя Ріміні.
Франческа зненавиділа
свого чоловіка, вважаючи,
що він підступно заманив її,
вона закохалася у Паоло,
який відповів їй взаємністю.
Джанчотто убив коханців.
 У четверте коло потрапили
здирники, і марнотратники.
Грішники перетягують з
місця на місце величезне
каміння, зіткнувшись один
з одним, душі вступають у
лютий бій.

П’яте коло приготоване для

тих, кого вразили лінь, лють
та нестриманість, їх
засмоктує багно річки Стікс.
Карою для них стала вічна
битва в болоті по горло.
 Над відкритими могилами шостого кола стогін
грішників, які палають у вічному вогні в відкритих
домовинах. Це єретики і лжеучителі.
Вартують їх страшні чудовиська –
міфічні сестри-Фурії зі зміями
замість волосся.

Ілюстрація Г. Доре
 У сьомому колі, розділеному на три пояси, -
насильники, убивці, самовбивці, богохульники.
Вони киплять в кривавій річці (кентаври стріляють
у тих, хто виринає), знемагають у спекотній пустелі
біля палаючого потоку, їх мучать гарпії та гончі
пси. Самовбивці перетворилися на сухі дерева, а із
зламаних гілок стікають крапельки крові.
Восьме коло поділено на 10 щілин, у яких караються
звідники, спокусники, підлабузники, хабарники а
також ті, хто за життя спричиняв чвари, розбрати.

Сандро Боттічеллі
Дев’яте коло. Повіяло холодом крижаного озера Коцит.
Тут вмерзли в кригу душі тих, хто скоїв найстрашніший
гріх – зрадили рідних, батьківщину, друзів.

У центрі Люцифер – володар

Пекла, “найсумнішої з
держав”. Він до середини
грудей у крижині, а ноги
просверлили Землю наскрізь.
Люцифер має три обличчя:
червоне, жовто-сіре й чорне.
У кожній з трьох пащ, з яких
стікає кривава слина, він
терзає грішників.
 Тут Данте побачив графа Уголіно делла Герардеска,
що був вождем пізанських гвельфів, проте зраджував
ітереси партії та республіки заради особистої вигоди.
Архієпископ Руджієрі,
звинуватив Уголіно в
державній зраді. Графа, його
двох молодших синів та двох
онуків було ув'язнено у вежі
Гваланді, де вони пробули
близько семи місяців і де їх
усіх у травні 1289 року
заморили голодом.
Уголіно нестямно вгризається в голову Руджієрі, що
терпить ще страшніші муки — як зрадник батьківщини
і свого спільника.
Данте і Вергілій піднялися угору, перед ними з’явилась
зелена гора, оточена океаном. Поруч гойдався човен,
рухались тіні – душі померлих, які перед смертю
покаялись у своїх гріхах.
До воріт Чистилища ведуть троє
східців і діамантовий поріг. Воротар
креслить на чолі сім літер «р» (лат.
Peccatum – гріх), які позначають сім
смертних гріхів. Піднімаючись на
гору, грішник, який покаявся,
позбувався їх. Воротар відкриває
срібним і золотим ключем двері, за
якими – сім виступів гори – кола
Сандро Боттічеллі Чистилища.
 На вершині Чистилища Данте зустрічає Беатрічче.
Вони піднімаються і пливуть у просторі. Перед ними
душі блажених, які заселяють Місяцеве небо. На
Венериному небі – душі людей, які любили своїх
ближніх. На Сонцевому – цар Соломон і мудреці.

Джованні ді Паоло
 На Марсовому – воїни, які загинули за віру, за Христа.
На Юпітеровому знайшли притулок справедливі. На
Сатурновому небі – ті, що споглядали світ.
На Зірному небі Данте зустрів
апостолів Петра, Якова та
Іоанна .
Над ними - кришталеве небо
Першорушія, яке надає руху
всім іншим сферам.
Завершує подорож Емпірей,
місце перебування Бога,
ангелів та святих. 
Середовище цього світу –
Дж.ді Паоло. «Рай» світло, випромінюване
Фрагмент. Душами Раю.
 Сліпучо-сніговий натовп на лавах
навколо трону нагадує велетенську
білу троянду з розкритими
пелюстками, яку згори світлом і
любов’ю осяває Творець.

Данте приходить до розуміння, що

світом рухає любов. Саме вона дає
гармонію і красу світобудові.
1. В.В.Паращич, Г.Є.Фефілова, М.В.Коновалова. Зарубіжна література.
Рівнь стандарту. Підручник для 10 класу закладів загальної середньої
освіти. Харків,вид. “Ранок” 2018, ст. 44-53.
2. Н. Міляновська. Зарубіжна література. 9 клас. Посібник-хрестоматія.
Частина І. Харків. Вид. “Підручники і посібники” 2006 ст. 222-257.
3. О. Давидова, М.Більчук. Зарубіжна література. Супутник учителя.
8 клас. Тернопіль Вид. “Підручники і посібники”. 2008 ст224-247.
4. Химинець А.А Данте “Божественна комедія” Загальна характеристика
поеми. http://svitliteraturu.com/load/dopomoga_uchnju_iz_zar
_lit/10_klas/dante_quot_bozhestvenna_komedija_quot_dopomoga_uchnj
u/19-1-0-362
5. http://moyaosvita.com.ua/literatura/dante-chistilishhe-analiz/
6. https://
supermif.com/bez-rubriki/tvir-na-temu-zhittya-i-tvorchist-dante-alig-yeri-a
naliz-tvorchosti-i-tvoriv-dante-alig-yeri-zarubizhna-literatura.html
7. https://
m.pikabu.ru/story/ad_v_bozhestvennoy_komedii_dante_detskoe_izdanie_411507
6?cid=63823487

8. https://yandex.ua/images/search?text=Данте%20Божественна
%20комедія%20в%20ілюстраціях