Лекція 4.

Томас С. Еліот – поет, драматург, теоретик

літератури, лауреат Нобелівської премії з літератури 1948 р.
1. Життєвий шлях Еліота: хто і що зробили його поетом.
2. Літературні впливи і новаторство Еліота-поета.
3. Поема Еліота «Безплідна земля»: жанрові особливості, композиція,
символіка.
4. «Чотири квартети» – поетичний підсумок творчих пошуків Еліота.

Література:
5. Eliot, Thomas S. The Waste Land.
6. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 т. / За ред. Н.
Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль, 2005.
7. Павличко С. Д. Зарубіжна література: Дослідж. та критич. статті. – Київ, 2001.
8. A Companion to Twentieth-Century Poetry / ed. by Neil Roberts. – Oxford, 2003.
 Томас Стернз Еліот
(1888–1965)
 одна з ключових постатей поезії модернізму,
 представник неоміфологічного мистецтва ХХ ст.
(творець поеми-міфу),
 теоретик модернізму і літературний критик,
засновник літературно-критичної школи «нова
критика»
 лауреат Нобелівської премії з літератури (1948):
«for his outstanding, pioneer contribution to
present-day poetry»

 Т.С. Еліот був людиною двох континентів:

народжений у США, він отримав британське
громадянство і перейшов в англіканство в 1927р.
 Народився 26 вересня 1888 року в американському місті Сент-
Луїс.
 Навчався в Гарварді, Оксфорді та Сорбонні.
 З дванадцяти років почав писати поезії, наслідуючи різних
авторів — від Омара Хайяма до Байрона й Свінберна.
 Значний вплив на становлення Еліота-поети мали Данте,
Бодлер і французькі символісти (зокрема Жуль Лафорг).
 У 1915 р. Еліот переїжджає до Лондона. Тут
знайомиться з поетом-імажистом Езрою Паундом,
згодом Х. Дулітл, О. Гакслі, Д.Г. Лоуренсом, В. Вулф, Р.
Олдінґтоном.
 Шлюб з Вів’єн Гей-Вуд, яка, як виявилося, страждала
від психічної хвороби, не приніс Еліоту щастя, а
радше постійний неспокій, тривогу, “the state of mind
out of which came ‘The Waste Land’”. Займаючись
творчістю, Еліот продовжував (до 1925) працювати в
банку.
 1927 р. Еліот таємно прийняв англіканство, а згодом і
англійське підданство.
 1928 р. проголосив себе «класицистом у літературі,
роялістом у політиці й англо-католиком у релігії».
 1948 р. отримав Нобелівську премію, яку іронічно
назвав «квитком на власний похорон».
 1956 р. Еліот одружився з Валері Флетчер, з якою
прожив дев’ять щасливих років.

 Значний вплив на поетичну концепцію
Еліота мали: «Божественна комедія»
Данте, французький символізм, ідеї Езри
Паунда.
 Основу творчого методу Еліота складають
принципи безособовості в мистецтві та
автономності художнього твору.
 Традиція для Еліота – не застигла
естетична формула, не ряд імен, навіки
закріплених в літературній історії. Кожна
нова епоха дає нову перспективу, згідно з
якою традиція переглядається.
 Літературно-критичні праці:
- The Sacred Wood: Essays on Poetry and
Criticism (1920),
- Tradition and the Individual Talent (1920),
- Shakespeare and the Stoicism of Seneca
(1928),
- Dante (1929),
- The Use of Poetry and the Use of Criticism
(1933),
- Notes Towards the Definition of Culture
(1948),
- Poetry and Drama (1951),
- The Three Voices of Poetry (1954),
- On Poetry and Poets (1957).

Риси модерністської поетики:
 звернення до міфу (міф створював
можливість універсальної мови, відкривав
шлях до найглобальніших узагальнень);
 протиставлення різних традицій,
образів, дискурсів;
 акцент на формі як носії значення
(поема-міф);
 наявність літературних алюзій і
референцій;
 використання техніки «потоку
свідомості».
Еліот як поет
“Prufrock and Other Observations” (1917)
“The Waste Land” (1922)
“The Hollow Men” (1925)
“Ash Wednesday” (1930)
“Ariel Poems” (1930)
“Coriolan” (1931)
“Four Quartets” (1945)
 У ранніх поетичних творах Еліота
звучать мотиви безглуздості історичного
процесу, зневіри в прогрес, втраченого
покоління. Тут переважає образ людини,
яка ув'язнена у великому місті.
 Пізні твори наближені до релігійних
алегорій, де присутні мотиви пошуку
духовних істин, переосмислення
проблеми плинності буття.
 “Безплідна земля”
(1922)
 Присвячена Езрі Паунду. Містить 434 рядки.
 Це поема-міф (інтерпретація міфу про Святий Ґрааль).
 За основу взято ідею циклічного розвитку історії (метафора
смерті-воскресіння).
 Поема відображає розчарування, зневіру, відчай, що
позначили період після Першої світової війни.
 Образ «безплідної землі» втілює духовну й емоційну
спустошеність європейської цивілізації, людини періоду між
двома світовими війнами.
 Поема складається з п'яти частин:
1. Погребіння померлого
2. Гра в шахи
3. Вогненна проповідь
4. Смерть від води
5. Що нагремів грім.
 Поемі властиві фрагментарність, розірваність структури
(метод «вільних асоціацій»), літературні алюзії, цитування
різними мовами (латинь, грецька, німецька, французька,
італійська, санскрит).

section I “The Burial of the Dead”,
section II “A Game of Chess”
section III “The Fire Sermon”
section IV “Death by Water”
section V “What the Thunder Said”
April is the cruellest month,
breeding
Lilacs out of the dead land,
mixing
Memory and desire, stirring
Dull roots with spring rain.
Winter kept us warm,
covering
Earth in forgetful show,
feeding
A little life with dried tubers.
 Домінуючі настрої поеми –
меланхолія, самотність,
розгубленість.
 Поема «Безплідна земля» –
це міф про хаос сучасного
світу, про духовний занепад
сучасної людини, про крах
філософії гуманізму.
“Чотири квартети” (1935-1943)
 Структуру поеми визначають чотири пори року, чотири
стихії, чотири періоди людського життя.
 Кожен квартет має назву певного місця: Бернт Нортон –
помістя у графстві Глостершир, неподалік якого бував Еліот; Іст
Коукер – село у Сомерсетширі, де народився предок поета,
літератор сер Томас Еліот; Драй Селведжес – скеляста гряда
на узбережжі Нової Англії, пам’ятна поетові з дитячих літ;
Літтл Ґіддінг – містечко у графстві Гантінгтоншир, осередок
англіканства і роялізму у війні 1641-1649 рр. Ці заголовки,
проте, не передбачають подальшого змалювання пейзажу, а
несуть лише асоціацію, часто зрозумілу самому тільки поетові.
 Ключові теми поеми – час і рух, бінарність світобудови.

: «у моєму початку —
мій кінець»; «життя і є
смерть»; «темрява і є
світло»; «знання і є
незнання»; «надія і є
безнадія»; «наше
здоров’я і є наша
хвороба» тощо.