1.

Життя і творчість Данте Аліґ’єрі — останнього поета середніх віків і першого поета
нового часу.

2. Книга «Нове життя». Вплив школи «нового солодкого стилю».

«Нове життя» це збірка творів, написаних Данте в 1283 —1293 роках. Має

форму прозиметрума — чергувань віршованих та прозових фрагментів.
Належить до числа найбільш ранніх літературних творів, написаних в Італії живою
італійською мовою (а не латиною).
Збірка містить 42 короткі розділи з коментарями до 25 сонетів, 1 баладу, 4 канцони і ще 1-
ну незакінчену канцону, написання якої було перервано смертю Беатріче Портінарі,
кохання всього життя автора.
Данте з молодих років, навчаючись юриспруденції в Болонському університеті,
захоплюється поезією. Особливий вплив на нього здійснює саме школа "солодкого нового
стилю", засновником якої був викладач літератури Болонського університету Гвідо
Гвініцеллі. Саме його Данте називав своїм учителем і батьком. Лірика школи "солодкого
нового стилю" поєднувала в собі досвід провансальської рицарської поезії з її витонченим
культом служіння Дамі й традиції сіцілійської поезії, насиченої роздумами та
філософським розгляданням краси. Ранні твори Данте об'єднані прозовим текстом, й
склали збірку під назвою "Нове життя". Твори цієї збірки несуть в собі всі елементи
"солодкого нового стилю" - філософічність, риторичність, містичну символіку та
витонченість форми. Але разом з тим, збірка стає і першим здобутком нової ренесанської
літератури - справжнім гімном життю і любові. Вже сама назва її є символічною. Вона
може трактуватись як "нове", "оновлене", "молоде" і може мати кілька смислових
значень. По-перше, зміну одного періоду життя іншим (реальний план). По-друге,
оновлення, пов'язане з культом дами серця і осмислене у відповідності з нормами
любовного етикету, характерного для провансальської культури (план стилізації життєвих
подій: "Нове життя" - автобіографічна повість про історію кохання Данте до Беатріче). Ця
смислова багатозначність, цей безупинний рух душі від земного до небесного,
божественного позначать собою зміст і структуру вже в роки вигнання. Справа у тому, що
Данте не тільки кохається в поезії, а й, будучи людиною цільного характеру й сильних
пристрастей, людиною з розвиненою громадянською свідомістю, стає помітною
політичною постаттю. «Нове життя» - це непервершений твір Данте про його кохання до
Беатріче. Воно невичерпне, він не може просто описати його словами. Навіть після її
смерті він продовжує її кохати, хоча в нього роботи, він перечитує філософські роботи
Цицерона та інших письменників. І каже, що якщо Господь продовжить його життя ще
трошки, то він опише цю жінку так, як ще ніхто ще ніколи не описував.

3. «Божественна комедія — головний твір Данте Аліґ’єрі:

— джерела, історія створення;

«Божественна комедія» писалася майже 14 років. Данте розпочав роботу над

головним своїм твором у вигнанні. Поштовхом був сон, який наснився йому
напередодні Великодня в 1307 році.
Данте створив свій найвеличніший твір, перебуваючи у вигнанні. Він назвав його
комедією, бо так називали будь-який твір із сумним початком і щасливим кінцем. А
 епітет "божественна" поемі був наданий пізніше, десь у XVI столітті, на позначення
високого ступеня довершеності великого твору. Задум поеми з'явився в поета ще
під час написання "Нового життя" і визрівав досить довго. Припускають, що перші
вірші поеми було складено 1313 року.

— композиція поеми;
За своєю формою цей твір — своєрідна подорож у потойбічний світ, здійснена
поетом у художній уяві. Комедією він називається тому, що має щасливий кінець, а
титул "Божественна" отримав з легкої руки Джованні Бокаччо.
Комедія складається з трьох частин: "Пекло", "Чистилище" і "Рай". Це символічне
зображення реального життя, внутрішньої боротьби автора та віри, яку ніколи не
втрачав Данте. Кожна частина має 33 пісні, але "Пекло" має ще одну додаткову,
завдяки якій загальна кількість пісень дорівнює ста. Всі частини закінчуються
словами "зоряні стелі", бо зірка для автора — це символ небесної мети,
незвичайний орієнтир у подорожі.
Перша частина під назвою "Пекло" починається розповіддю про внутрішній стан
поета, який у середині життя збився з правильного шляху.
Далі поеті його поводир потрапляють до чистилища. Захудожнім уявленням Данте,
воно має вигляд гори, біля підніжжя якої міститься передчистилище; вище
розташовані сім кіл, у яких очищаються від семи гріхів. Нарешті, місце на вершині
гори — земний рай, де жили Адам і Єва. Чистилище в усьому є протилежністю
пеклу: чим вище коло, тим людяніші та досконаліші душі. У дев'ятому колі —
зустріч з душами поетів-трубадурів. Під час підйому Данте знову знаходить те, що
втратило людство: совість, волю і розум.
Третя частина поеми — "Рай". По ньому автор подорожує разом з Беатріче, своєю
коханою. їм розкривається новий світ, у якому панують розум, добро і краса.
Середовище цього світу — світло, що випромінюється душами раю, яке рухає
планети та зірки.

— тематика;

Про задум твору Данте писав: «Врятувати людей від ганебного стану і провести їх до
щастя». Письменник прагнув до духовного спасіння Людини й усього світу. Він
проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку,
можуть змінити життя суспільства. Письменник утверджував, що людина ще на землі
мусить усвідомити своє становище, намагатися поліпшити його, звертаючись до
прихованих творчих сил своєї душі.
Теми які зачіпає Данте у своєму творі:

1. Головна тема поеми – кохання. Земну жінку поети епохи Відродження стали
підносити до небес, часто називаючи Мадонною. Любов, за Данте, -
причина і почала все. Вона - стимул для написання поеми, причина його
подорожі вже у контексті твори, а головне, причина початку та існування
Всесвіту, як і прийнято вважати у християнській теології.
2. Настанова – наступна тема «Комедії». Данте, як і всі ті часи, відчував велику
відповідальність за земне життя перед світом небесним. Для читача може
виступати як учитель, який кожному дає по заслугах. Відомо, що у контексті
 поеми жителі потойбічного світу розташувалися оскільки їх описує автор,
волею Всевишнього.
3. Політика Твір Данте можна сміливо називати політичним. Поет завжди вірив
у переваги влади імператора і хотів такої влади для своєї країни. Усього його
ідеологічні вороги, а також вороги імперії, на кшталт убивць Цезаря,
зазнають найстрашніших страждань у пеклі.
4. Сила духу. Данте нерідко впадає в сум'яття, опинившись у потойбічному
світі, але Вергілій велить йому цього не робити, не зупиняючись ні перед
якою небезпекою. Однак навіть за незвичайних обставин герой показує себе
гідно. Не боятися взагалі він не може, тому що є людиною, але навіть для
людини її страх незначний, що є прикладом зразкової волі. Ця воля не
зламалася перед труднощами у реальному житті поета, ні його книжковому
пригоді.

— реалізм і алегоризм поеми;

Потужний реалізм Данте, що досягає свого вищого ступеня в показі страшних мук
грішників, що страждають у пеклі, знаходить адекватне вираження в лексиці поеми, її
образності та стилістиці.

Якщо вже в ранніх своїх творах Данте, що примикав на той час до поетів «солодкого
нового стилю», робив спроби подолання умовності та абстрактності цього стилю, то в
«Божественній комедії» він іде ще далі в цьому напрямі і остаточно виходить за межі
«солодкого нового стилю» з властивою останньому витонченістю та красивістю форми.

Данте пише мужнім, стислим, енергійним мовою, що є виключно гнучким знаряддям

висловлювання його думки і напрочуд пристосований до показу зображуваних їм об'єктів.
Слова Данте на диво міцні, важкі, «шляхетно шорсткі», за висловом одного критика.

Він не зупиняється перед грубими, низинними, вульгарними висловлюваннями і

побоюється тільки того, що його вірш - ще недостатньо «хрипкий і скрипучий, як вимагає
зловісне жерло, куди спадають усі інші кручі».

Всі зазначені особливості «Божественної комедії» як художнього твору пов'язують її з

мистецтвом Ренесансу, однією з найважливіших особливостей якого був напружений
інтерес до земного світу та людини. Однак Данте не може бути ще визнаний поетом
Ренесансу в повному розумінні цього слова, тому що реалістичні тенденції в його
творчому методі суперечливо уживаються з середньовічними устремліннями.

Серед останніх особливо важливе значення мають алегоризм, що пронизує всю поему
Данте від першої до останньої її пісні, а також суто католицька символіка. Кожен
сюжетний момент у поемі, кожен її образ і ситуація можуть і повинні бути витлумачені не
тільки буквально, а й алегорично, до того ж у кількох планах: морально-релігійному,
політичному, біографічному тощо.
 Так, наприклад, у першій пісні своєї поеми Данте розповідає, як «на середині свого
життєвого шляху» він заблукав у дрімучому лісі і мало не був роздертий трьома
страшними звірами - левом, вовчицею та пантерою. З цього лісу його виводить Вергілій,
якого послала до нього Беатріче. Вся ця перша пісня поеми – суцільна алегорія.

Таку ж моральну алегорію репрезентує і вся подальша дія поеми. Подорож Данте по
пеклі об руку з Вергілієм, що показує і тлумачить йому різні муки грішників, символізує
процес пробудження людської свідомості під впливом земної мудрості, філософії. Щоб
залишити шлях помилки, людина має пізнати себе.

— ставлення поета до церкви.

Поет не нападає на владу церкви, а лише намагається захистити релігію й церкву від
негідних пастирів. Данте був сином свого часу, а доба середньовіччя диктувала саме таке
ставлення до церкви. Данте вірить у людину, в її духовні сили. Людство треба привести до
Бога, сам Данте приходить до нього через любов до Беатріче. 

4. Місце Данте Аліґ’єрі в історії світової літератури.

«Божественна комедія» впродовж семи століть є джерелом натхнення для багатьох

художників, поетів і філософів. Її структура, сюжети, ідеї часто використовувались багатьма
пізнішими митцями, отримуючи в їхніх творах унікальну й нерідко різну інтерпретацію.
Вплив поеми Данте на всю європейську культуру загалом та окремі її види величезний і
неоціненний.
Творчістю Данте захоплювалися Олександр Пушкін і Микола Гоголь. Вплив Данте
відчутний у творчості Олександра Блока, образ поета став визначальним у творчості Анни
Ахматової. Історія написання та сюжет «Божественної комедії» — одна з центральних
сюжетних ліній роману Дена Брауна «Інферно» (2013).

Неоминула творчість Данте і українську літературу. Його образ часто можна віднайти у
творчості українських поетів та письменників. Доприкладу в основі вірша Ліни Костенко
"Під вечір виходить на вулицю він..." покладений образ світового поета.

А сама вона згадує про нього так « Це і про Данте Аліг'єрі. Хто скаже про нього: Старий він,
як світ? Вiн - Данте. Йому. Тільки тисяча літ».

А Іван Франко писав про нього так "Данте є найвищим виразом, поетичним вінцем і
увінчанням того, що називаємо середніми віками. Та рівночасно як людина геніальна,
Данте усім своїм єством належить до наших часів"

Філософія «Божественної комедії» знайшла відгук і в образотворчому мистецтві. Широко

використовувалися сюжети з «Божественної комедії» в живописі церков і монастирів. До
постаті та поезії Данте звертались майстер Високого Відродження Рафаель Санті,
романтики Енгр і Делакруа, французький живописець середини XIX ст. Бугро. Скульптор
Огюст Роден — автор скульптури «Ворота пекла».
Знайшла втілення поема Данте і в музиці. Ференц Ліст написав «Фантазію-сонату після
прочитання Данте» (1837-1839), а також симфонію «Данте», яка складається з двох частин:
«Пекло» і «Чистилище» (1855-1856).
Симфонічну фантазію «Франческа да Ріміні» написав Петро Чайковський (1878), оперу з
такою самою назвою — Сергій Рахманінов (1904) і балет — Борис Астаф’єв (1947). За
іншим епізодом поеми, де розповідається про флорентійського шахрая Джанні Скіккі,
італієць Джакомо Пуччіні написав одноактну комічну оперу «Джанні Скіккі» (1918).
Сюжет «Божественної комедії» покладено в основу лірики альбому «Коmedіа» готик-
метал группи з Австрії Dreams of Sanity.

У 1911 р. за мотивами дантівського «Пекла» було знято італійський німий фільм

«L’Inferno». У 1989 р. британський режисер Пітер Грінуей зняв мінісеріал «A TVDante». У
2017 р. у США створено фентезі «Пекло Данте».

Тосканці вважали що саме їх діалект ліг в основу сучасної італьянської мови. І саме тому
що Флоренція була відома трьома геніями Данте Петрарка і Баккачо. Якби не вони то
тосканська мова зник би так би як і інші італійські діалекти недавши великої літератури .

Для Італії того часу він в першу чергу був політиком а не письменником.

Джованні Боккаччо
Да́нте Аліг'є́рі (Аліґ'єрі[6]) (італ. Dante Alighieri; 18 (22) травня / 31 травня (4 червня)
[7]
 1265, Флоренція — 13/14 вересня 1321, Равенна) —
видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, якого називають «Батьком
італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською)
мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поему «Божественна комедія» (італ. la
Divina Commedia), вважається шедевром світової літератури.

Народився він у Флоренції (Італія) у шляхетній родині. Точна дата народження Данте

невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Ім’я
Данте Аліг’єрі, яке дали хлопчикові при народженні Дуранте.

Данте перший справжній італієць в світовій літературі адже саме він дав італійцям твори
на їхній рідній мові. Данте батько італійської словесності.

Батько юрист , мама рано померла. Саме через батька юриста вважають що він також
вивчав юриспруденцію але підтвердження цьому немає

Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також,
відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його. Ми впевнені що
він вчився в університеті але незнаємо чому він саме вчився медицині чи юриспруденції.
Там він ввійшов в групу поетів яких колись називали стільнавісти а зараз вони носять назву
поети нового солодкого стилю. Батько юрист , мама рано померла. Саме через батька
юриста вважають що він також вивчав юриспруденцію але підтвердження цьому немає

Він був надзвичайно освіченою людиною і дуже любив книги. Була така навіть історія

Данте нарешті зміг дістати книгу яку він дуже хотів.А в ті часи не всі люди могли не те що
читати книги а й не всім до кінця свого життя вдавалось хоча б побачити книги. Тому
отримавши у якісь з місцевих лавок книгу він просто сперся був на прилавок і читав її .
Згодом його запитав хтось. Ти ж був у вероні там був турнір люди змагались на мечах
співали і як тобі.а він просто відповів. Я не помітив цього

Уперше Данте Аліг’єрі побачив дівчину, яка стала коханням усього його життя, коли поету
було 9 років. Це була Беатріче Портінарі. Він знав її, але між ними не було навіть тісних
дружніх стосунків, але для неї він написав багато творів. Данте Аліг’єрі особисто не
спілкувався з коханою Беатріче жодного разу.

На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Смерть коханої жінки змусила
його з головою піти в науку, він вивчав філософію, астрономію, богослов’я, перетворився
на одного з найосвіченіших людей свого часу, хоча при цьому багаж знань не виходив за
рамки середньовічної традиції, що спиралася на богослов’я.

Однією з перших книг Данте Аліг’єрі була «Нове життя»

У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав
участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка
управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною
до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє
дітей.
Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол
партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і
поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в підкупі,
хабарництві, інтригах проти церкви після чого він змушений був, залишивши дружину і
дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році. Покинув місто
він разом зі своєю родиною які теж були прихильниками білих під загрозою спалення на
повільному вогні якщо вони знову повернуться в Флоренцію.Все їх майно було відібрано
на користь чорних.

В його житті велику роль зіграв Канграде де ла Скала.Він був герцогом Верони.Він був
гебілін.Він подружився з вигнанцем та поселив його та двоє його синів в них була навіть
особиста прислуга.І тому данте міг спокійно протягом 8 років спокійно віддатись роботі
над Божественною комедією.Данте навіть писав йому листи з поясненням що він мав на
увазі в уривках Божественної комедії

До божественної комедії данте писав також трактати на латині.

З цього часу вигнанець Данте поневірявся по містах Італії, Франції понад 20 років. У
вигнанні написав твори «Бенкет», «Еклоги», «Послання», поема «Квітка», трактат
«Монархія», трактат «Про народне красномовство».

Данте Аліг’єрі у вигнанні бореться за Італію без міжусобних війн і папської влади.

До влади прийшов Філіп красивий і привів до влади не білих а чорних гвефов . З якими
білі гвефи до яких належав Данте ворогували.

Ім’я Аліг’єрі два рази вносили в списки осіб, які підлягають амністії, але обидва рази звідти
викреслювали. В 1316 році йому дозволили повернутися в рідну Флоренцію, але за умови,
що він публічно зізнається в неправоті своїх поглядів і покається, але гордий поет не став
цього робити.

З 1316 року він влаштувався в Равенні, куди його запросив Гвідо да Полента, правитель
міста. Тут в товаристві його синів, дочки Беатріче, шанувальників, друзів проходили
останні роки поета. Саме в період вигнання Данте написав твір, що прославив його у віках,
– «Комедію», до назви якої через кілька століть, в 1555 р, у венеціанському виданні
додадуть слово «Божественна». Початок роботи над поемою відноситься приблизно до
1307, а останню з трьох («Пекло», «Чистилище» і «Рай») частин Данте написав незадовго
до смерті.( В його житті велику роль зіграв Канграде де ла Скала.Він був герцогом
Верони.Він був гебілін.Він подружився з вигнанцем та поселив його та двоє його синів в
них була навіть особиста прислуга.І тому данте міг спокійно протягом 8 років спокійно
віддатись роботі над Божественною комедією.Данте навіть писав йому листи з
поясненням що він мав на увазі в уривках Божественної комедії)

Божественна комендія вважається шедевром світової літератури.

Однак не всі так вважали. Як казав Вольтер відомий французький філософ

«та хто взагалі читає Данте»

Він мріяв за допомогою «Комедії» прославитися і повернутися додому з почестями, але

його надіям не судилося збутися. Захворівши малярією (пропасниця), повертаючись з
поїздки до Венеції з дипломатичною місією, поет 14 вересня 1321 помер. Поет ніколи так і
не повернувся до Флоренції навіть після смерті.Там стоїть лише його памятник.а в Равенії
так і залишилась його гробниця.Равена не віддала його прах.

Перекладачами творів Данте Аліг’єрі на українську мову були – І. Франко, Леся Українка,
М. Стріха.

Український поет і мислитель Іван Франко так характеризує образ Данте: «Данте є
найвищим виразом, поетичним взірцем та увічненням того, що називається
середніми віками. Та рівночасно як людина геніальна він всім своїм єством
належить до наших часів, хоча думками і поглядами коріниться в минувшині».