Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра української та зарубіжної літератури і

порівняльного літературознавства

КУРСОВА РОБОТА
з історії зарубіжної літератури

НА ТЕМУ:

Абсолютизація культу Прекрасної Дами у творчості Данте Аліг’єрі:

код Беатріче

Студентка 3ГМЛА-з групи

Спеціальність: 035.043 Філологія (германські мови та
літератури (переклад включно), перша –
англійська, друга – німецька)
Юдіна Даниіла Андрійовича
Керівник: Філоненко Софія Олегівна

Національна шкала________________
Кількість балів: __________Оцінка:
ECTS _____

Члени комісії ______________ проф. Філоненко С.О.

(підпис)
________________доц. Александрова Г.О.
(підпис)
________________ доц. Боговін О.В.__
(підпис)

Бердянськ, 2021 р.
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ОБРАЗИ ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ ДАНТЕ…………………….6
1.1. Жіночий образ як мотив написання твору «La Vita Nuova»…………6
1.2 Образ абсолютного кохання у творі «Божественна Комедія»………..9
РОЗДІЛ 2. КОД БЕАТРІЧЕ………………………………………………...11
2.1 Нерозділене кохання в житті Данте Алігʼєрі
2.2 Порівняння довершеного кохання Данте крізь роки
2.3 Вплив Данте на літературу та спадщина культу Прекрасної Дами
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
 ВСТУП

Tuti li miemi penser parlan d'Amor

e hanno in lor sig ran varietate,
ch’altro mi fa voler sua potestate,
altro folle ragiona il suo valore,

altro sperando m’apporta dolzore,

altro pianger mi fa spesse fiate;
e sol s’accordano in cherer pietate,
tremando di paura che è nel core.

«La Vita Nuova» [XIII], Dante Alighieri, 1294

Культ прекрасної дами – явище середньовічної культури, воно

відобразилось у творах культових діячів мистецтва класичного та раннього
середньовіччя, зокрема в лицарському середовищі. Цей культ становить
саму серцевину так званої куртуазної любові, під якою розуміється нова
форма відносин між чоловіком і жінкою. Сучасниками тодішньої епохи
куртуазна любов називалася "fine amour", тобто витонченою любов'ю.
Дехто називає Данте Алігʼєрі останнім з представників куртуазної
літератури. Дуранте дел’ї Алігʼєрі – вершина яку вже неможливо
подолати, ніби с самого піку лунают його твори, відбиваючись відгуками
історії у серцях читачів. У кінці свого життя (початок XIV ст.) Данте
залишив дійсно культову спадщину, найголовнішими творами автора
вважаються: «Divina Commedia» (1306—1321 рр.) та «La Vita Nuova» (1295
р.).Однією з особливостей цих творів є тема нерозділеного та справжнього
кохання чоловіка до жінки. Саме таким коханням для автора є Беатріче, її
ім’я чоловіки використовують як загальне для своїх дам серця, тим самим
виділяючи істинну закоханість у свою другу половинку. Любов Данте
стала прикладом для інших діячів мистецтва того часу та не тільки. Таким
чином творчість Данте з’являється у роботах українських письменників,
таких як: Тарас Шевченко («Іржавець» 1847 р.), Леся Українка («Забута
тінь» 1898 р.), Іван Франко («Вольні сонети», сонет XVII 1889 р.), та ін.
Твори митця з роками становляться лише популярнішими, його ідеї
нестандартні та цікаві, а в немодерністській течії нашого часу вони і
зовсім стали нестандартними для нового читача, який ще не чув про його
концепцію Раю та Пекла або про таку абсолютну любов до Беатріче.
Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що тема любові
крізь роки та століття залишається такою ж пекучою. Масова культура,
зокрема в обличчі новітньої для нас японської літератури, все частіше
вдається до створення праць де любов постає з інших ракурсів, та
розкривається все частіше навіть в творах які на перший погляд не мають
жодної причини розкривати тему кохання.
Мета роботи – Дослідити творчість Данте Аліг’єрі та виявити
особливості в розкритті теми бездоганного кохання та відповісти на
питання: чи присутня абсолютизація культу Прекрасної дами у творах
автора.
Для досягнення поставленої мети пропонується розв’язати такі
завдання:
1) Проаналізувати творчість Данте Аліг’єрі;
2) Зробити порівняльний аналіз з творчістю куртуазних митців того
часу;
3) Знайти особливості розкриття теми любові;
4) Дослідити вплив праць митця на подальший розвиток літератури.
 Об’єктом нашого дослідження стали такі твори: «Нове життя» («La
vita nouva», 1294), «Божественна Комедія» ( «Divina Commedia», 1306—
1321 рр.) та «Бенкет» («Convivio», 1304—1307 рр.).
Предметом дослідження є возведення культу Прекрасної дами в
абсолют та явлення коду Беатріче у творчості Данте Аліг’єрі.
Теоретичну основу роботи складають такі праці: «Нове життя» («La
vita nouva», 1294) та «Божественна Комедія» ( «Divina Commedia», 1306—
1321 рр.).
Методи дослідження - культурно-історичний, порівняльний та
бібліографічний аналіз літератури та інформації з мережі Internet,
абстрагування.
 РОЗДІЛ 1. ОБРАЗИ ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ ДАНТЕ

1.1. Жіночий образ як мотив написання твору «La Vita Nuova»

«Нове життя» - збірник творів, прозового оповідання та іх аналізу
Данте Аліг’эрі, автобіографічна праця, яку автор написав після смерті
Беатріче, жанрово її виділяють як психологічний роман. Відкриття людини
і світу відбувається насамперед в інтимній сфері переживань і мрій, як
буває навесні і в дитинстві, такий момент зафіксований вперше в житті
Данте Аліг'єрі, який, зустрівши Беатріче у дев'ять років, покохав її так, що
його потрясіння лише збільшувалося з роками. З народженням поетичного
дару, любов свою він переживав, як муку, виходячи віршами, та був, після
ранньої смерті пані серця, виходячи сльозами, і тут, повертаючись у
спогадах у дитинство і юність, він усвідомлює: "Починається нове
життя...". Особлива краса Беатріче, зародивши в його серці кохання,
перетворила світ навколо. Тому він називає свою унікальну ліричну
повість "La Vita Nuova". При цьому їм вже опанував задум його
грандіозної поеми, в якій він хотів сказати про кохану щось, що ще нікому
ніколи не вдавалося сказати. Ми знаємо, поет підніс Беатріче до вищих
сфер Раю, всупереч усяким середньовічним канонам та уявленням. Таким
чином, і «Божественна комедія» виявляється автобіографічною поемою, як
і повість «Нове Життя».
Як вже було написано вище, В «Новому житті» Данте розказую про
першу зустріч з Беатріче: вона була одягнена в червоне плаття та їй було
десь 8 років. Саме тоді він почув тривожний відгук почуттів. Амур
заволодів Данте та став його господиням, Данте був не проти. Беатриче
здавалася йому «дочкою не смертного, але бога». Третій розділ
розповідаю про зустріч з коханою аж через 9 років, білосніжний одяг та
високі манери, не вразили Автора настільки наскільки це зробило її
привітання з ним. У цю ніч він побачив про неї сон, після якого одразу ж
написав новый сонет :

«Закоханим душам» ("A ciascun'alma presa")

Влюбленным душам посвящу сказанье,
Дабы достойный получить ответ.
В Аморе, господине их,-привет!
Всем благородным душам шлю посланье.
На небе звезд не меркнуло сиянье,
И не коснулась ночь предельных мет -
Амор явился. Не забыть мне, нет,
Тот страх и трепет, то очарованье!
Мое, ликуя, сердце он держал.
В его объятьях дама почивала,
Чуть скрыта легкой тканью покрывал.
И, пробудив, Амор ее питал
Кровавым сердцем, что в ночи пылало,
Но, уходя, мой господин рыдал. «Vita Nouva»[capit1. III]

Всього збірник складається з 42 сторінок, багато про що говорить те,

що
протягом трьох глав ми бачимо як автор описує зустрічі з Беатріче та
підкріпив усе це нумерологією та астрономією усюди показуючи високе
значення цифри 9 та кратній їй 3.
Наступні тринадцять глав оповідають про похмурий етап в житті
митця, що ми можемо бачити через призму творчості, у віршах. На цей раз
він не оспівує своє кохання, XIV-XVII глава насичена емоціями від нової
зустрічі з коханням, десь на святкуванні у будинку він побачив кохану та

11
Capitolo( іт.) – розділ, глава.
ледь не впав, обпираюсь на фреску він виглядав дуже моторошно. Дами
ненароком спитали його про таку реакцію, чому він ховається, Данте
відповів, що він повинен оспівувати даму серця, на що поступила надто
очікувана відповідь: "Если сказанное тобой - правда, те стихи, которые ты
посвящал ей, изъясняя свое душевное состояние, были бы сложены иначе
и выражали бы иное". [capit. XVIII]
Прикладом повної абсолютизації образу Беатріче є сонет «Я
чувствовал…»:
Я чувствовал, как в сердце пробуждался
Влюбленный дух, что в нем давно дремал.
Амора издали я не узнал,
Нечаянный, ликуя, приближался.
"Воздай мне честь", - сказал и улыбался.
Он радостную встречу предвещал.
Недолго я с владыкой пребывал,
Смотря туда, где Бог мне показался,
И монну Ванну вместе с монной Биче
Увидел я, незримое другими,
За чудом чудо шло. Как бы во сне
Амор сказал: "Постигни их обличье,
Ты знаешь, Примавера первой имя,
Второй - Амор, во всем подобной мне" [capit. XIV]
Її образ прирівнюється до образу бога кохання, і як належить богам її
місце було не на землі. XXX глава знаменує початок нового життя, без
Беатріче у цьому світі. Дама серця померла у юному віці, залишивши
вулиці вдовами, як пише автор.
Образ жінки летить крізь оповідання та постійно змінюється: від
маленької красуні до жінки у шикарному одязі, яка зводить з розуму одним
лиш привітанням; від людини, яка причиняє біль у серці Данте, до Бога
любові. Кожен вид мистецтва насамперед дарує натхнення заряджаючись
емоціями автора, а саме джерелом цього виду енергії для Данте була
кохана, вона була для нього музою.

1.2. Образ абсолютного кохання у творі «Божественна Комедія».

Комедія Данте Аліг’єрі стала найпопулярнішим твором автора. Його
концепція світу з Раєм, Пеклом та Чистилищем й досі залишає відбиток у
сучасній масовій культурі. «Божественну Комедію» можна назвати
сіквелом до твору «Нове життя», де автор фантазує про те як для нього
виглядає життя після смерті, цікаве продовження автобіографії з сонетами
в виді поеми. Як куртуазний митець середньовіччя, в його творі
знайшлось місце для любові.
Чи є сенс у коханні після смерті? Беатріче, яка стала лейтмотивом
твору «La Vita Nouva» та стилем життя Данте знов з’являється у новій
поемі автора. Вона постає реальною жінкою та є уособленням
божественної любові, мудрості та одкровення, істини та християнства.
Будучі живою серед людей, Данте часто змінював думку про неї, але
зупинився саме на Богині Любові, ототожнюючи її з самим Амором. Він
прихильник культу блаженної Беатріче яка завжди є Богом для нього,
прагнення до божества не згасає і в житті і в переродженій формі серед
померлих.
Знову з образом Беатріче ми зустрічаємось у «Божественній комедії».
Посилаючи Вергілія на допомогу Данте, що знемагає в дикому лісі,
Беатріче сама називає себе: «Я Беатріче, та, що шле тебе» («Пекло», II, 70).
Про новий її образ Данте дізнається спочатку з розповіді Вергілія:
Був погляд її зірці подібний до ясної, її розповідь струменіла не
поспішаючи як ангельські промови ласоголосий. («Пекло», II. 55-57)
У коментарі сина Данте, П'єтро Аліг'єрі, Беатріче-Теологія направляє
Вергілія-Розум показати Данте Ад, щоб він зрікся своїх пороків і помилок.
 Кульмінаційним пунктом «Божественної Комедії» є зустріч Данте з
Беатріче у Земному раю. За словами Мікеле Барбі, ця зустріч була
неминучою у розвитку поеми. Від неї як би пролилося світло не тільки на
всі попередні пісні «Комедії», але також на всю творчість Данте,
увібравши в себе всі його переживання від періоду «Нового Життя». Він
бачить її в сяйві світла, що раптово спалахнуло, осяяло глибину лісу. На
Беатричі вогняно-червона сукня, як це було коли йому було дев’ять,
зелений плащ і вінок з олив над білим покривалом. Беатриче XXX пісні
«Чистилища» і виглядом і одягом схожа з Беатріче «Нового Життя». І в
душі Данте пробуджуються спогади давнього напівзабутого кохання, не
нове кохання, а спочатку тільки пам'ять про силу колишнього почуття. На
цьому розлука автора з Беатріче припиняється до кінця поеми, вона
усіляко допомогає йому, розкриває тайни світобудови та духовно
просвітлює своєю присутністю.
Прочитавши спочатку «Нове життя» потім «Божественну Комедію»,
як це водиться у читачів, можна почути повне нерозуміння появи нового
кохання у творі «Бенкет». Данте не вилучив почуття до Беатріче для того
щоб прийняти нове кохання до кінця свого життя. Данте дуже любить
пов’язувати свої твори між собою. Таким чином усі признають явний
зв’язок «НЖ2» та «Комедії», «Бенкет» також має зв’язок з ними. Перші за
хронологією йдуть «НЖ» та «Бенкет», обидва мають біографічний
характер, перший - це відверта автобіографія пронизана темою
платонічного кохання, другий – філософський трактат з аналізом канцон
автора та розкриттям теми нової течії життя. Якщо лейтмотивом НЖ є
жінка та любов до неї то у Бенкеті Філософія виступає новою музою
автора. Не може бути, що автор знищив Беатріче та спогади про неї зі
свого життя, насправді Філософія замкнула порожність у серці Данте, та
стала провідником крізь тернії до зірок, якою раніше була
22
Далі скор.”Нове життя”
Беатріче.Беатріче знов являється до Данте у сні та будить старі почуття. А
саме в Комедії, коли Данте серед жахів, побачених у пеклі, побачив й свої
гріхи, з’являється та сама кохана, яка вже точно приходить на зміну
Філософії і йде з ним до самого кінця. Данте почерпнув усе що міг з
втілень Музи у своєму земному житті, тому Беатріче продовжила свою
роль і на небесах. Саме це і є головний приклад абсолютного кохання.
Беатріче для Данте – джерело мистецтва, яким завжди жив автор.

РОЗДІЛ 2. КОД БЕАТРІЧЕ

2.1. Нерозділене кохання в житті Данте Алігʼєрі

Данте Алігʼєрі був прихильником ввічливого кохання, у якому жінку
сприймають як вищу істоту, якій поклоняються. На момент залицяння вона
може бути кривавою і нещадною, але коли вона піддається коханню, вона
стає слухняною, стаючи чудовим коханцем. Але відносини між Данте та
Беатріче закінчувались на привітаннях та непритомному стані митця пілся
кожної зустрічі.
Смерть Беатріче у 23 річному віці ледь не вбила й самого Данте,
котрому було вже 25. Це стало поштовхом для написання «НЖ». Життя
для нього не зупинилось, окрім Беатріче була ще одна жінка - П’єтра,
свого роду зрада ( за яку він би горів у дев’ятому колі пекла), але до неї він
відчував більш приземлені почуття, цілком людська пристрасть.
Данте одружився на Джеммі ді Мането Донаті, тут не було любові,
лише партнерські стосунки, де у кожного була своя роль. Митець казав, що
вона не гідна сонетів у її честь. Від дружини він отримав двох синів та
одну дочку. Коли Данте був вигнаний з рідної Флоренції з політичних
причин, його дружина і діти залишилися у місті. Але через багато років
поет покликав дітей до себе і дбав про них. Він не присвятив дружині
жодного рядка, і здається, що ніколи не сумував за нею. Як хотів поет, його
ім'я назавжди пов'язане з ім'ям Беатріче.
Сердечной скорби тайные рыданья
Глаза омыли. Жизнь свою казня,
Я слышу только горестные звуки.
И чтоб освободиться от страданья,
Что к смерти медленно влечет меня,
Пусть прозвучит мой голос, полный муки.
Лишь дамам благородным до разлуки
Я рассказал, как даме я служил.
О дамы благородные, я с вами
Не говорил словами
Иными, чем я в честь нее сложил.
Еще промолвлю с влажными глазами:
Рассталась дама с участью земною,
И ныне Бог любви скорбит со мною. «Vita Nouva»[capit.XXXI ]
Смертю Беатріче, Данте відкрив для себе новий розділ життя, нові
твори, нові емоції, нові рани. Протягом 16 років Беатріче була земним
втіленням божественної краси та справжнього кохання. Так і не виразивши
з якою силою він кохав її у реальності, та не промовивши ні слова зі своїх
вуст, ця любов залишилась назавжди нерозділена. До речі церква «Chiesa
di Santa Margherita dei Cerchi3» було місцем першої зустрічі Данте з
Беатріче, де він міг бачити ії кожної неділі, та похорон Беатріче. Церка
береже й прах дружини митця.
"Ты умерла? Ты позабыла землю!"
И благостному утешенью внемлю.
И вновь один, оставив все земное,
Источник жизни в сердце я пресек.
33
З іт. – Церква Святої Маргарити.
 Услышавший меня лишь муки множит.
Забыл, мне кажется, я все иное
С тех пор, как дама в обновленный век
Вступила. И никто мне не поможет.
Напрасно, дамы, голос ваш тревожит
Меня. Как странный облик мой возник,
Не ведаю. Живу наполовину
И в лютой муке стыну. «Vita Nouva»[capit.XXXI ]
Канцона, приурочена смерті Беатріче, Данте поділяє на 3 частини:
перша – є вступом, друга частина оповідає про його даму, третя –
звернення до канцони, з проханням, щоб вона була з кожною дамою яка
прочитає його ( мабуть для того, щоб вони побачили, якою високою
може бути любов, та якою гіркою може бути усвідомлення її
нерозділеності). Поет загостряє увагу на тому, що він не розмовляв з ними
так, як робив це з коханою, а саме поезією у її честь, тим самим
показуючи, наскільки недосяжно вище він ставить Баетріче над ними.
Слова Данте на шістдесят п’ятому та шостому рядках: «Живу наполовину
и в лютой муке стыну.» - показують наскільки змінилось його життя,
доречно припустити, що він ділив сутність свого існування на дві частини:
Беатріче та поезія ( яка потім йшла у тандемі з філософією, але все ж не
закрила порожнього місця у серці митця ).
2.2 Порівняння довершеного кохання Данте крізь роки.
Бачивши Беатріче усього тричі в житті, Данте склав про неї велику
кількість сонетів та канцон, що цікаво, вони завжди змінювали своє
емоційне забарвлення. Кожна поява дами серця та кожна згадка про неї у
будь якому контексті виривала з серця Данте поезію. Проаналізувати
стосунок до його коханої можна завдяки «НЖ», яке цілковито
посвячується Амору.
 Першу зустріч, у церкві, Данте був страшенно одурманений красою
Беатріче та описав, що у той момент казав його дух життя: "Ессе deus
fortior me, qui veniens dominabitur mihi4", що перекладається як: «Бог
сильніший за мене, який прийде і пануватиме наді мною», ледве не
найвищий показник захоплення. Наступне, що відчув митець були слова
духу душі: "Apparuit iam beatitudo vestra" («Здавалося, у нього є твоє
щастя»), першого погляду було достатньо для десяти річного Данте, щоб
він побачив найголовніший скарб свого життя. Але доречно зауважити ще
раз, що йому було тільки десять років, а переломний момент смерті
Беатріче, який послужив написанню цього твору, припав на його двадцять
п’ять років, а закінчив Данте свій психологічний роман у 29 років. Це каже
про те, що він звичайно використав прийом художнього перебільшення
при описі почуттів до своєї коханої, але неможливо заперечувати що це
була любов з першого погляду.
«В это мгновение природный дух, живущий в той области, где
совершается наше питание, зарыдал и, плача, вымолвил следующие
слова: "Heu miser, quia frequenter impeditus ero deinceps"(«На жаль! Я
буду часто потім")».
«По учению средневековой философии, в человеке находятся три
"духа", или три силы (spiriti, vires), а именно: природный дух, дух жизни и
дух душевный (naturalis, vitalis, animalis). Сила жизни, дух жизни (vis
vitalis) обретается в сердце - "Spiritus vitalis a corde oritur" (дух жизни
движется от сердца)… ух моей души...- Высший дух средневековой
психологии. Сила души находится в мозгу…Природный дух...- Низшая
жизненная сила; в средневековой медицине его местопребыванием
считалась печень…» - писав И.Н.Голенищев-Кутузов в своїх коментарях
до «НЖ». Вона заволоділа не тільки очима та мозком Данте, а усім тілом
та душею хлопця.
44
Переклад з латинської мови ( оригінал твору виконан італійською).
 Наступна, друга зустріч поета, з прекрасною «блаженною», відбулась
через 10 років, на вулиці. Беа привіталася з ним, на що митець відреагував
у своєму стилі; цю зустріч зображує картина Генрі Холідея «Данте і
Беатріче». Данте був змушений терпіти цей вулкан емоцій,від чого
покинув публічні вулиці та повернувся додому , де йому примарилась
вогняна хмара, яка сказала йому: "Еcce dominus tuus." ("Ось твій
володар."). Тоді, після видінь, він склав перший сонет, під назвою
"Влюбленным душам...".
Під час третьої зустрічі Данте був дуже збентежений присутністю
великої кількості жінок поруч з благородною дамою серця. Період між
другою та третьою зустрічами знаменував дуже важкі процеси в голові
поета, час від часу він насолоджувався образами коханої та силою, яку
давав йому Амор, але не менше відчував він велику біль, що почуття його
не покидають серця, він не має можливості побачити кохану хоч на одну
мить, та оповідає, що йому було дуже важко покидати Флоренцію та ще
більше віддалятися від Беатріче. На святкуванні одруження, куди його
привів друг, Данте відкрив для себе особливості любовного ремесла, від
дами, яка зрозумівши в чому є його блаженство, виразила здивування та
звернула погляд на зміст поезії: "Если сказанное тобой - правда, те
стихи, которые ты посвящал ей, изъясняя свое душевное состояние, были
бы сложены иначе и выражали бы иное".
Нажаль, остання зустріч породила багато сумнівів, але Данте почав
пошук способу більш гідного оповідання про Беатріче. Після смерті
блаженної Данте не спокою, «Нове життя» він зупинив саме з ціллю
здобути кращий спосіб красно мовити про свою кохану. На життєвому
шляху митця з’являлися ще кільки дам, але ніхто з них не зміг вилучити
благороднішу даму з серця поета.
Франческо Петрарка, до речі, ще один представник культу Прекрасної
Дами, для нього цією дамою була Лаура. Нажаль Лаура була відома як
прекрасна дружина та мати одинадцяти дітей, а Франческо дав обітницю
безшлюбності, через ці фактори, любов Петрарки була такою ж
нерозділенню як любов Данте. Але ж кількість сонетів, які він написав для
своєї коханої, а саме триста тридцять шість, вражає. Кожного шостого дня
квітня, після смерті Лаури, Франческо писав по одному сонету.
Стан Данте після смерті Беатріче погіршувався, але він бачив, що
дійсно його кохання настільки велике, що йому потрібно більше слів та
символізму, щоб виразити любов до дами серця та наситити Амора, адже
найголовнішою фігурою в житті Данте, до смерті Беатріче, був саме Амор,
бо до нього він звертався майже кожного разу, а той у свою чергу являвся
йому в видіннях . Вже в «Божественній Комедії» ми бачимо, що Беатріче
відтепер і назавжди уособлю божество для поета та майже є тим самим
Амором. З роками біль скороботи знищував його все більше, але він зміг
знайти свій шлях досягнення мети в оспівуванні дами серця, щоб в віках
всі знали, про прекрасну Беатріче.
2.3 Вплив Данте на літературу та спадщина культу Прекрасної Дами
«Ф. Энгельс позже назовет Данте последним поэтом Средневековья
и перым поэтом Нового времени, который стоял на рубеже феодализма и
капитаизма.» - пише А.А. Гончарова у своїй статті «Вклад Данте
Алигьери в формировании современной лингвистической философии».
Поет вже сімсот років впливає на літературу, філософію та взагалі на
культуру. Кожна течія може знайти щось корисне для себе – романтиків
приваблює платонічне кохання Данте до Беатріче, модерністів цікавить
його образи видінь, в котрих він змальовував цілі виміри і т.д. Культурна
спадщина поета настільки масивна, що досі люди вважають його
особистість є ідеалом стосунку до жінки, концепція світобудови завжди
знаходило місце в працях його послідовників, та людей які навіть не мають
прямого стосунку до його напрямку та нього самого.
 Джордж Байрон та Джефри Чосер – письменники які запозичили у
Данте сильні сторони паломництва в середині своєї свідомості для
створення таких творів як «Паломництво Чайльд Гарольда» (англ. Childe
Harold's Pilgrimage) та «Кентерберійські оповіді» (англ. The Canterbury
Tales). Джефри Чосер також був першим, хто привіз тексті Данте з Італії,
та настільки був захоплений від творчості його прямого спадкоємця
Джованні Бокаччо, що почав вивчати італійську мову. Першим, хто
прийняв естафету був Франческо Петрарка, в творчості котрого майже без
сумніву можна побачити вплив дантових сонет.
У XV столітті «Комедія» проникає в Іспанію та Францію за
допомогою маркіза Де Вілена, який перекладає Данте іспанською мовою в
1428 році.
Саме Данте відкриває таку особливість літератури, як створення
власної концепції світу, або світу фентезі - альтернативної фікціональної
реальності. Слідом за ним таку намагається побудувати і Джованні
Боккаччо - автор і батько нового жанру новели, на перший погляд, погано
пристосованого для вираження філософських концепцій. Наприклад, в
пастушській ідилії Боккаччо «Амето» грубуватий головний герой
проходить шлях облагородження, слухаючи розповіді семи німф про їхні
любовні пригоди та чесноти, з ними пов'язані. Тут у своєрідній
концентрованій витяжці дається етична картина Данте, щоправда, носіями
її виступають не найкращі цього світу, а досить веселі земні німфи.
Наприкінці так само, як і в «Комедії», з'являється сама богиня Венера в
сліпучому сяйві. Новели Боккаччо - квінтесенція чуттєвого кохання.
"Декамерон" - це буквально "земний" аналог "Божественної комедії", в
якому дослідження світу здійснюється через іронію, а не через
проникнення в суть речей та їх класифікацію.
 Через чотири століття після появи "Божественної комедії" Джон
Мільтон слідом за Данте створює свою концепцію світу - епічну поему
"Втрачений рай"
«Через чотири століття після появи "Божественної комедії" Джон
Мільтон слідом за Данте створює свою концепцію світу - епічну поему
"Втрачений рай".» - пише Діна Якушевіч у своїй статті «Великий Данте:
как "Божественная комедия" повлияла на мировую литературу».
«Мертві душі» Н.В. Гоголя дійсно змальовують картину подорожі
крізь Пекло, апелюючи до Данте не тільки жанрово, а й стилістично. Він
був першим після Мілтона, хто так відкрито опирався на Дантову комедію,
зробивши свою концепцію «российского Ада», він переклав усі архетипи
італійця на суто російський манер, та виходить Пекло – це місце де
«напрочь отсутствует свет».
 “Данте Аліг’єрі: Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір
із його поезії” – монографія І.Я. Франка, над якою той працював майже 40
років, вона вийшла у друк у 1913 році. «Захопленість творчістю Данте
розпочалася у І. Я. Франка ще у гімназійні роки, коли письменник вперше
ознайомлювався зі зразками творчості італійця у німецьких та польських
перекладах. Тоді ж зародилася думка про переклад творів “Vita nuova” та
“Comedia” українською мовою.» - пише О.В. Боговін в своїй статті «Код
Беатріче у поезії І. Франка та Д. Г. Россетті: типологічний аспект», а також
наводить приклад мотивів датнового Пекла у вірші Франка “Надходить
ніч. Боюсь я тої ночі!” – «Ліричний герой темної ночі не може заснути і, як
і герой Данте, ніби занурюється у транс:
І бачиться, що з мріями отими
Й душа моя летить із тіла геть;
І щось, немов крилаті серафими,
Несе її- і чую я їх лет»
 Культурна спадщина Данте Аліг’єрі має необмежену величину, є
прекрасним джерелом матеріалу для митців нашого часу, та була такою й
при житті поета. Він вплинув на світогляд літераторів усієї Європи на
багато століть вперед, зокрема на літературу України.

ВИСНОВКИ
Творчість Данте Аліг’єрі нерозривно пов’язана з темою платонічного
кохання, та впливу на світогляд людини, охопленою цими узами. У
першому розділі нашої роботи ми спробували проаналізувати жіночий
образ у творі Данте «La Vita Nouva», та можлививість його використання
як мотив до написання психологічного роману.
У 1.1. підрозділі ми розглянули твір «Нове Життя» як
автобіографічну повість, вплив жінки на життя та поезію автора, приклади
абсолютизації образу Беатріче у творі Данте як «неземну» істоту або музу,
яка є уособленням натхнення та самою поезією автора.
У 1.2. підрозділі ми дослідили твір «Божественна Комедія» та його
зв'язок з твором «Нове життя», виділили та проаналізували тему кохання
як одну з провідних тем твору, або навіть єдиним мотивом до створення
Комедії. Долучили до аналізу й твір «Бенкет» та розібрали суперечливу
появу нової любовної лінії, її існування як перехідний етап та
випробування у житті митця
 У 2.1. підрозділі ми проаналізували тему нерозділеного кохання в
житті поета, проаналізвали канцона приурочену смерті Беатріче. Вивели
згадки про інші жіночі образи з життя Данте.
У 2.2. підрозділі ми розглянули тему зміни стосунку до кохання
митця крізь роки, падіння та становлення Беатріче в очах Данте як
божественну постать. Проаналізували усі три зустрічі поета з коханою
дамою серця, та навели приклад нерозділеного платонічного кохання в
особі Франческо Петрарки.
У2.3. підрозділі ми дослідили культурну спадщину культу Прекрасної
Дами, Зв'язок творчості Джованні Бокаччо та Франческо Петрарки,
Джорджа Байрона та Джефри Чосера, І.Я. Франка та Н.В. Гоголя за
творчістю Данте Аліг’эрі, місце творів поета у сучасному світі.
Підсумовуючи вищесказане, можемо дійти до висновку, що
абсолютизація культу Прекрасної Дами насамперед розкривається у
жіночому образі Беатріче, який поєднує у собі чарівну красу, недосяжність
та поєднання з образом вищої або божественної істоти з виділенням її
блаженності. Данте вивів платонічне кохання в абсолют, зробивши ціллю
своєї любові уособлення Амора в особі коханої жінки, також підкріпивши
безкінечною владою кохання над його свідомістю в рамках концепції
дантової світобудови та переродженням у новій безсмертній формі, де він
продовжить служіння своїй благороднішій дамі серця назавжди.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сычёва Е.В. Роль Беатриче Портинари в жизни и творчестве Данте

Алигьери. Симферополь: Крымский инженерно-педагогический
университет. 2016. 164с.
2. Жильсон Е. Данте и философия. Москва: Институт философии,
теологии и истории св. Фомы 2010. 384с.
3. Алигьери, Д. Божественная Комедия: поэма / Данте Алигьери; [пер. с
ит. Д. Минаева]. Москва: Эксмо, 2015. 864 с.
4. Алигьери, Д. Новая жизнь: [роман; перевод с итальянского] / Данте
Альтъери. Москва: Азбука, 2012. 160 с.
5. Голенищев-Кутузов И.Н. Жизнь Данте и его малые произведения
Москва: Наука, 1968. — 671 с
6. Беатриче в «Новой жизни» и «Божественной комедии» URL:
https://studopedia.net/18_83828_beatriche-v-novoy-zhizni-i-bozhestvennoy-
komedii
7. Торубаров Т.В. Поэтическое слово Данте Курск: Курский
государственный университет, 2007, 14с.
8. Dante Alighieri La Divina Comedia URL: Microsoft Word - Dante
Alighieri - Divina comedia.doc (seducoahuila.gob.mx)
9. Боговін О. В Код Беатріче у поезії І. Франка та Д. Г. Россетті:
типологічний аспект Бердянськ: БДПУ, 2017. Вип. XІІ. С. 130–135.