Франческо Петрарка (1304-1374) — великий італійський поет доби Відродження, учений, філософ та історик. Саме його вважають першим гуманістом, оскільки він наважився протиставити богослов’ю знання про людину. Петрарка уславився збіркою ліричних віршів-сонетів «Книга пісень», зверненими до своєї коханої Лаури. Як і Данте, Петрарка не називав земну любов гріхом, а вважав її Божим дарунком. У своїй творчості Франческо Петрарка поєднав теми античності й Середньовіччя. Закоханий в античну культуру, він розшукував і відроджував твори давніх митців, наслідував великого оратора Цицерона, писав біографії відомих греків і римлян. Захоплені талантами поета, мешканці Риму поклали на голову Петрарки лавровий вінок. Так колись на Капітолійському пагорбі давні римляни увінчували своїх великих сучасників Він розшукував і збирав античні рукописи, вивчав латинську мову, античну філософію, спосіб мислення римських авторів. Петрарка став творцем нової системи культурних цінностей, центром якої була Людина. Із праці Франческо Петрарки «Про засоби від мінливостей долі» (XIV ст.) • Про благородне походження. Кров завжди одного кольору. Але якщо вона світліша від крові іншої людини, це свідчить не про благородство, а про фізичне здоров'я. Істинно шляхетна людина не народжується з великою душею, але сама себе робить такою чудовими своїми справами. • Про багатство. У багатого більше заздрісних почуттів, ніж радості. Великі багатства набуваються важко, зберігаються з клопотом, витрачаються з прикрістю. Якщо ти скупий — перетворюєшся на сторожа, і багатство володіє тобою, а не ти багатством. Світову славу Петрарка здобув як поет, співець високого кохання. У 23-річному віці в церкві Петрарка побачив дівчину Лауру, яка була ще дитиною, і закохався в неї. Відтоді понад 30 років поет оспівував кохану у своїх сонетах. Образ Лаури нагадує Мадонну. Про неї поет писав: Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім'я Моєї донни — ніжне і кохане, І ці сторінки, де про неї я Писав, творивши славу, що не в'яне — Й ти, неподільна радосте моя! (Сонет 61, переклад Дмитра Павличка) Найвідоміший твір Петрарки — збірка «Канцоньєр», що в перекладі означає “Книга пісень”. Всього у збірці 366 віршів. Збірка перевидавалася 200 разів лише на початок XVII століття.Крім любовної лірики, популярність Петрарці принесла поема «Тріумфи», у якій відображена життєва філософія автора. 8 квітня 1341 року в Римі Петрарку увінчали лавровим вінком (найвища нагорода для поета). Першим маніфестом гуманізму Відродження називали промову Петрарки в римському Сенаті на увінчанні його лавровим вінком Він багато подорожував – відвідав Францію, Німеччину, Фландрію. У країнах він займався пошуком стародавніх рукописів і огляданням пам’ятників. ПЕТРАРКА СОНЕТ 61 “Благословенні будьте, день і рік…” Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім’я Моєї донни — ніжне і кохане, І ці сторінки, де про неї я Писав, творивши славу, що не в’яне,— Й ти, неподільна радосте моя! Благословенні місяць, день і рік, Пора, година, край, містина мила, Коли краса її очей сп’янила Мене, і став я бранцем їх повік. Благословенні: біль, що в душу вник, Що об’явилась ним Ерота сила, Лук і стріла, що серце проразила, І рана, що пройшла в його тайник. Благословенні всі рази, коли я Ім’я моєї пані називав, Мої зітхання, порив, плач і мрія. Благословенні і рядки, що склав Я їй на честь, і мисль моя: до неї Вона іде, до неї однієї. Основні ідеї Відродження у сонеті: Гуманізм як основа Відродження, в центрі якого стоїть людина. Природа розглядається світ божественної благодаті Естетичне розуміння дійсності. Сталося утвердження гідності людини: оспівувалась її краса, можливості розуму, творчого потенціалу, волі. Зріс інтерес до пізнання земного світу і реального