Шеховцова Єва ЯН-21

Філософські наслідки відкриття «несвідомого» (З. Фрейд).

Зігмунд Фройд народився у 1856 р у невеликому місті Фрайбурзі в Чехії.Закінчив у 17 гімназію з

відзнакою та поступив у Віденський Університет. Потім працював як невропатолог,
використовуючи метод гіпнозу разом з І.Брейером.

Коли до нього приходили паціентки- жінки, хворі га істерію, він помітив, що після детальної
розмови з багатьма із них та розповіді про їх дитинство та минуле, симптоми хвороби зникали.Цей
ефект Брейер назвав «катарсисом».

Геніальне відкриття З.Фройда було в тому, що коли людина згадує та розповідає лікарю про
якийсь дуже емоційний болісний потяг в минулому, в якому вона сама собі не сміє зізнатися,
заново переживає ці почуття, звільнюється і може позбутися травмуючих її психіку спогадів та
почати жити вільно та щасливо.

Фройд довго намагався пояснити це фізіологічними причинами, поки не відкрив несвідоме,

свідоме та психоаналіз як спосіб допомогти не тільки хворим психічно людям, але усім, хто бажає
усвідомити свої потяги.

Якщо ми подивимося на історію філософії, наприклад, стродавня філософія в Індії, яка спрймається
як батьківщина філософії, то «головна мета філософського знання, в яких би формах воно не
існувало- знайти засоби звільнення від страждання усього існуючого, і насамперед людини- як
окремої особистості»( с.8, 1).

Таким чином, З.Фройд своєю працею робить не щось інше, як допомагає людству позбутися
страждань за допомогою психоаналізу, бо, як пише він у своєй роботі «Я і Воно», дослідження
істериків та інших невротиків, тобто людей ,які були абсолютно здоровими за медицинськими
показниками, але дуже страждали психічно, що їм не вдалося витіснення ідеї, з якою пов'язані
несумісні бажання. У підсвідомому ці бажання продовжують існувати та відправляти уже у свідоме
спотворені імпульси та неприємні відчуття, які роблять не тільки психічний, але й фізичний стан
людини нестепним.

«Вважалося, що незнання породжує страждання, тому його можна подолати справжнім

знанням»(с.21, 1).І тому фройдівський психоаналіз з його проникненням у підсвідоме є нічим
іншим, як можливістю дать знання людині про саму себе і тим самим покращити якість її життя, і
як слідство, навколишнього світу.

В індійській філософії «у первісній ,найбільш відомій людству формі світ розглядався подвоєним
на 2 частини- практиті та пурушу.Практиті (прообраз матері) як цілком самостійне начало ,має три
якості (саммви- світлий початок, раджас-енергію, тамас-темний початок.)Пуруша, у свою чергу,
постає як абсолютна свідомість, або абсолютне Я, котре без Практиті позбавлене сенсу.Процес
звільнення тут розглядається як процес отримання завдяки освіті знання про своє «Я» та «не-Я».
(с.43, 1).

Це перекликається з фрейдизмом і неофрейдизмом.

«Фройд визнавав існування специфічної психічної енергії, передусім енергію сексуальних

потягів(лібідо), яка виливається в неврози, сни, комплекси ,соціальні конфлікти, коли відсутня
реалізація цих комплексів.

Структура психіки, за Фройдом, складається з трьох елемнтів.»Воно»- архаїчна безособова частина

психіки, «Над-Я»(super Ego)- установка суспільства і «Я»(Ego).
Свідоме «Я»виступає як поле боротьби між «Воно» і «Над-Я», яке витісняє егоїстичні імпульси зі
сфери свідомого обмежує їх вільний прояв та заганяє їх у сферу підсвідомого»(с.96,2).

Стародавньогрецькі філософи вважали, що «філософія-це звернення до фундаментальних основ

буття, особливий стан свідомого інтелектуального заглиблення у царину буття.Однак, такий
інтелектуальний стан передбачає внутрішню зрілість ,субстанційність людини»(с.90,1).

«Сократ вважав, що об'єктивний зміст свідомості може існувати у суб'єктивній формі, тобто
індивідуальний розум може надати людині не тільки індивідуальне уявлення, але й об'єктивне
знання.Але отримати таке знання людина може лише власним духовно -душевним
зусиллям»(с.100,1).

Тобто Зігмунд Фройд дає можливість неабиякого внутрішнього росту та самопізнання, він прагнув
звільнити своїх паціентів від їхнього внутрішнього конфлікту між свідомим і несвідомим і тим
самим покращити їх психічний стан, якість життя та знайти відповідь на вічне філософське питання-
самопізнання, пошук себе та свого місця у цьому світі.

Питання свідомого та несвідомого, можливості його пізнання хвилювали розум філософів з давніх
часів.

“Теоретики буддизму уявляли свідомість як безперервний потік частичок, що на мить з’являються

і швидко зникають, і разом складають зміст свідомості”(с.59,3).”Достатньо навести порядок у
свідомості ,ілюзії розвіються і буде відкритий шлях до нірвани”(с.59,3).Деяким чином, можна у
переносному значенні уявити З.Фройда людиною,яка наводить “порядок” у несвідомому, і як
наслідок, цього ,у свідомому.

Античні філософи вважали, що “Лікарське мистецтво лікує хвороби тіла, а філософія звільняє душу
від пристрастей”(с.77,3).Що цікаво , З.Фройд за допомогою психоаналізу, лікував не тільки души
своїх пацієнтів, але й багато психосоматичних захворювань.

Сократ постійно прислухався до свого внутрішнього голосу, Платон вважав, що у душі є

приховані , неусвідомлювані знання, про які сам суб’єкт може нічого і не підозрювати.Антична
класична філософія ділила душу людини на 3 частини, з яких дві нерозумні- відповідають за
афекти ,пристрасті або навіть тваринні потреби.

Спіноза підтримував ідею про “три роди пізнання: 1)через хаотичний досвід, 2) розсудок, 3)
знання інтуітивне “(с.163,3).Чим ,як не підсвідомим, може бути це інтуітивне знання.

Лейбніц сформулював концепцію невідомого вперше як нижчої форми духовної діяльності.

“Лейбніц поділяє загальну тему сенсуалізму, згідно якої “немає в розумі нічого такого, що раніше
не пройшло б через чуття”, але при цьому суттєво доповнює, “крім самого розуму”, що слід
розуміти як наявність природжених здібностей до мислення.Чуттєве пізнання може дати лише
“істини факту”(с.167,3).Тобто в розумі немає нічого, що вже не дрімало у вигляді уявлень у темній
душі.

Фройд пізніше більш глибоко розвинув ідею психіки, яка перейшла у несвідоме, бо для більшої
частини філософів це було щось непізнане, а він намагався зрозуміти механізми та закономірності
проявлень несвідомого, а також мати можливість впливати на ці механізми.

“Фройд вважав, що деякі події або бажання виявляються для людей занадто страшними,
хворобливими.І тоді мимоволі людина про них забуває.Думки витісняються глибоко, ближче до
основи айсберга(4).

Людську психіку Зігмунд Фройд представив у вигляді айсбергу, вершина якого свідомість, а велика
частина, яка містить примітивні бажання і імпульси(підсвідомість) – це прихована основа айсберга.
“Витіснене надає більший вплив на життя людини, ніж та може собі уявити.І тоді можна допомогти
лише одним способом-зробити несвідоме свідомим.”(4)

1.Історія філософії: Підручник/Ярошовець В.І.,Бичко І.В., Бугров В.А., 2002

2.Філософія:Навчальний посібник(для студентів 2 курсу ФПО).Авт.Радіонова Л.О.-Харків, 2006

3.Філософія:О.М.Кривуля-ХНУім.Каразіна,-Харків, 2010

4.Інтернет-видання Журнал Kozaky,Матеріали по психіатрії та хворобам ЦНС,-Фрейдизм в

філософії, основні положення і розвиток, 13.09.2020