Лекція 8-9. Психоаналіз З.

Фройда,
аналітична психологія К.-Г. Юнга,
індивідуальна психологія А. Адлера
 ПЛАН

1. Проблема «відкритої кризи» психології початку XX століття.

2. Загальна характеристика глибинної психології.

3. Психоаналіз З. Фройда: основні концепції та принципи.

4. Аналітична психологія К.-Г. Юнга.

5. Індивідуальна психологія А. Адлера.

1. ПРОБЛЕМА «ВІДКРИТОЇ КРИЗИ» ПСИХОЛОГІЇ
ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Фактори, які вплинули на зміст і

динаміку перебігу методологічної
кризи:

➢ логіка становлення самої науки

➢ соціальна ситуація

➢ відкриття в інших дисциплінах

 1. ПРОБЛЕМА «ВІДКРИТОЇ КРИЗИ» ПСИХОЛОГІЇ
ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

1) Логіка розвитку психології показала, що існують

різні шляхи:

- у розумінні пріоритетів і задач психологічної науки,

- у визначенні предмета психології і змісту психіки,

- у розумінні підходів щодо динаміки психічного

розвитку, його закономірностей та умов,

- щодо вивчення психіки (тобто методів психології)

 1. ПРОБЛЕМА «ВІДКРИТОЇ КРИЗИ» ПСИХОЛОГІЇ
ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

ПСИХОЛОГІЧНІ
ШКОЛИ
ПОЧ. XX СТ.:
Пріоритети у вивченні:

ГЛИБИННА ГЕШТАЛЬТ-
БІХЕВІОРИЗМ
ПСИХОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ
Мотиваційна Поведінкова Пізнавальна
сфера сфера сфера
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Глибинна
психологія

Пріоритет у
Предмет:
вивченні:

Несвідомі Мотиваційна
структури сфера
психіки особистості

Метод: психоаналіз
 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ

❖ Глибинна психологія заявила про незалежність психіки

від свідомості.

❖ Стверджувала, що окрім свідомого існує дещо глибинне

– несвідоме, і саме воно є основою всього психічного
життя й керує людською психікою.

❖ Головним предметом вивчення стає несвідоме як

незалежне від свідомості і пріоритетне по відношенню
до нього явище.
 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ

❖ Основним своїм завданням дана школа вважала доказ

існування феномену несвідомого в людській психіці через
практичне вивчення його специфіки і механізмів дії на психіку
людини.

❖ Глибинна психологія вивчає й свідомість, але вона не є

центральною і керівною в психічному житті індивіда, і так само як і
вся психіка підкорена несвідомому.

❖ Особистість розуміється також у контексті феномену несвідомого,

від якого залежить розвиток особистості людини.
 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ПЕРЕДУМОВИ
ПСИХОАНАЛІЗУ

ФІЛОСОФСЬКІ ВЧЕННЯ ПСИХІАТРИЧНІ ЗДОБУТКИ

(Г.-В. Лейбніц, І.-Ф. Гербарт) (Ж.-М. Шарко, А. Льєбо)
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Основні теорії глибинної психології

(психоаналізу)

З. Фройд К. Юнг А. Адлер

Е. Фромм
К. Хорні Г. Салліван
та ін.
 ЕТАПИ ТВОРЧОСТІ З. ФРОЙДА

I. Орієнтація психолога на лікування неврозів

та різних істеричних захворювань. Початок
формування психоаналітичного руху (1897-
1905).

II. Фрейдизм набуває остаточних рис наукової

концепції, яка вивчає особистість та її
душевне життя у всіх проявах (1906-1918).

III. Створення власної філософської концепції,

істотний перегляд деяких положень (1856-1939 рр.)
психоаналізу.
 3. Психоаналіз З. Фройда

Психоаналіз (від грец. psyche –

душа, analysis – рішення) – частина
психотерапії, лікарський метод
дослідження, розвинений З. Фройдом
для діагностики та лікування істерії.
Згодом перероблений З. Фройдом
у психологічну доктрину, спрямовану
на вивчення прихованих зв’язків і Зигмунд Фройд

основ людського душевного життя.

(1856-1939 рр.)
 3. Психоаналіз З. Фройда

Дана доктрина будується на

припущенні, що комплекс
патологічних уявлень (особливо
сексуальних) «витісняється» зі сфери
свідомості й діє вже зі сфери
несвідомого. Далі під усілякими
масками потрапляє до свідомості й
загрожує духовній єдності «Я».
Зигмунд Фройд
(1856-1939 рр.)
 3. Психоаналіз З. Фройда

У дії таких витіснених «комплексів»

бачили причину забування, обмовок,
мріянь, неврозів.
Лікування намагалися здійснювати
так, щоб під час бесіди («аналізу») можна
було вільно викликати ці комплекси з
глибини несвідомого і позбавлятися їх (в
ході бесіди, відповідних дій), а саме:
надати людині можливість відреагувати.
Зигмунд Фройд
(1856-1939 рр.)
 3. Психоаналіз З. Фройда

Основні принципи теорії

психоаналізу:
- біологічний детермінізм – ідея про те,
що тіло (акцент здійснюється на сексуальні й
фізіологічні складові) людини є єдиним
джерелом всієї її психічної енергії;
- психічний детермінізм – будь-яка
думка і поведінка мають значення або привід,
а будь-яке явище викликається свідомими або
несвідомими намірами і визначається
подіями, що йому передували.
Зигмунд Фройд
(1856-1939 рр.)
 3. Психоаналіз З. Фройда

Психоаналітична теорія є
прикладом психодинамічного
підходу (провідна роль складної
взаємодії між інстинктами,
мотивами і потягами, які
конкурують або борються один з
одним за верховенство в регуляції Зигмунд Фройд
поведінки людини). (1856-1939 рр.)
Рівні свідомості за З. Фройдом

ПЕРЕДСВІДОМЕ
(те, що не усвідомлюється на даний
момент, але легко може стати доступним
для свідомості)

СВІДОМЕ
(усвідомлювані людиною відчуття та
переживання)

НЕСВІДОМЕ
(примітивні інстинктивні спонукання,
почуття, витіснені зі свідомості)
Структура особистості за З. Фройдом

«Супер-Его»
«Над-Я»
Совість

«Его»
«Я»
свідомість

«Ід»
«Воно»
Несвідоме
 3. Психоаналіз З. Фройда

➢ Психоаналітична теорія базується на уявленні, що люди є

складними енергетичними системами. Поведінка людини
активується єдиною енергією, згідно із законом збереження
енергії.

➢ У кожної людини є певна обмежена кількість енергії, що живить

психічну активність.

➢ Мета будь-якої форми поведінки індивіда – зменшення

напруження, що викликається неприємним для нього
накопиченням даної енергії.
 Психічний розвиток за З. Фрейдом

ПСИХОСЕКСУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК –

це біологічно детермінована послідовність, що

розгортається в незмінному порядку і притаманна всім людям,
незалежно від їх культурного рівня.

* Головним фактором, що визначає розвиток людини є

статевий інстинкт, що прогресує від однієї ерогенної зони до
іншої протягом життя.
 Стадії психосексуального розвитку
за З. Фройдом
Задачі й досвід,
Віковий Зона зосередження
Стадія що відповідають даному
період лібідо
рівню розвитку
Відвикання (от грудей).
Рот (ссання, кусання,
Оральна 0 – 18 місяців Віддалення себе від
жування)
материнського тіла
Анус (утримання або
Привчання до туалету
Анальна 1,5 – 3 роки виштовхування
(самоконтроль)
фекаліі)
Ототожнення з
Статеві органи дорослими тієї самої
Фалічна 3 – 6 років
(мастурбація) статі, що постає в ролі
зразка для наслідування
Відсутня (статева Разширення соціальних
Латентна 6 – 12 років
бездіяльність) контактів з однолітками
Встановлення близьких
Статеві органи
Пубертат стосунків або
(здатність до
Генітальна (статеве закоханість; внесення
гетеросексуальних
дозрівання) свого трудового внеску
відносин)
в суспільство
 ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ
ТА ЇХ РОЛЬ У ЗБЕРЕЖЕННІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Захисні механізми допомагають людині

уникати усвідомленого вияву в себе
неприємних інстинктивних імпульсів.

Всі захисні механізми наділені двома

загальними характеристиками:

- вони діють на несвідомому рівні і є

засобами самообману;

- вони викривлюють, заперечують або

фальсифікують сприйняття дійсності, щоб
зробити тривогу менш загрозливою для
індивіда.
 ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ ЗА З. ФРОЙДОМ

Витіснення Проекція Заміщення

Реактивне
Раціоналізація Регресія
утворення

Сублімація Заперечення
4. Аналітична психологія К.-Г. Юнга

Карл Густав Юнг

(1875-1961 рр.)
 4. Аналітична психологія К.-Г. Юнга

Його автобіографія «Спогади,

сновидіння, роздуми» починається з
твердження:

«Моє життя — це історія

самореалізації несвідомого».

К.-Г. Юнг
 Основні теоретичні положення
учіння К.-Г. Юнга
✓ Поняття про інтраверсію та екстраверсію (установки,
орієнтації особистості)

▪ Якщо фокус інтересів і активність особистості звернені до

зовнішнього світу, то це ознака екстраверсії, якщо до
внутрішнього світу – інтроверсії.

▪ На думку Юнга, ідеалом є "пластичність", коли особистість

здатна коригувати сферу прояву своєї активності залежно від
ситуації, що складається.

▪ У людини інтроверсія-екстраверсія існують одночасно, однак

щось домінує в свідомості, інше існує в несвідомому.
 ✓ Психічні функції особистості
(мислення, переживання, відчуття, інтуїція)

Раціональні:
мислення,
переживання Ірраціональні:
відчуття, інтуїція
 Психічні функції особистості
Мислення і почуття - це раціональні функції,
оскільки вони дозволяють формувати думки про
життєвий досвід, узагальнювати, абстрагувати,
обґрунтовувати.
Відчуття та інтуїція - ірраціональні функції,
оскільки вони тільки реєструють події у зовнішньому
або внутрішньому світі, не пояснюючи їх значення,
базуються на сприйнятті одиничного, випадкового.
Структура психіки (душі) за К. Юнгом

✓Я (Его) або свідомість

(усвідомлювані думки,
переживання, потреби)

✓Особисте несвідоме (колись

усвідомлювані конфлікти і
спогади особистості, а тепер
пригнічені та забуті нею)

✓Колективне несвідоме
(сховище латентних
(прихованих) слідів пам’яті
людства)
 Структура особистості за К. Юнгом
✓(Его) – центр сфери свідомості,
основа самосвідомості

Его Персона ✓Персона – особистість у стосунках з

іншими, верхній шар свідомості
✓Тінь – пригнічений бік особистості,
Аніма джерело енергії та творчості
Тінь
(Анімус)
✓Аніма – внутрішній несвідомий образ
жінки в чоловікові, Анімус –
Самість внутрішній несвідомий образ чоловіка в
жінці
✓Самість – об’єднує свідоме і
несвідоме, архетип цілісності особистості
 Розвиток особистості за К.-Г.Юнгом
▪ Розвиток особистості – це динамічний процес,
еволюція впродовж всього життя людини

▪ Юнг не розділяв ідею Фрейда про вирішальну роль

психосексуальних конфліктів у дитячому віці у формуванні
особистості.
▪ Він надавав великого значення досягненню особистістю
самості як прояву гармонії.
▪ Кінцева життєва мета - це повна реалізація "Я", тобто
становлення єдиного, неповторного і цілісного індивіда. Цей
процес Юнг назвав індивідуацією.
5. Індивідуальна психологія А. Адлера

Альфред Адлер
(1870-1937 рр.)
 5. Індивідуальна психологія А. Адлера

Однією з визначних тез психології

А. Адлера є те, що індивід являє собою
єдине самоузгоджуване ціле.

Назва теорії «індивідуальна

психологія» походить від лат
«individuum», що означає
«неподільний», тобто сутність, яку не
можна поділити.
 5. Індивідуальна психологія А. Адлера

Психолог заперечував положення

З. Фрейда та К. Юнга щодо
домінування несвідомих потягів в
особистості, які протиставляють особу і
суспільство.
Головною силою, яка
визначає поведінку і життя
людини є почуття спільності з
іншими (а не вроджені потяги чи
архетипи)
 Основні тези
індивідуальної психології А. Адлера

➢ індивід як єдине самоузгоджуване ціле

➢ людське життя як активне прагнення до
самовдосконалення
➢ індивідуум як творче і самовизначальне ціле
➢ соціальна приналежність індивіда
➢ індивідуальна суб’єктивність
 Основні положення
індивідуальної психології А. Адлера

Почуття
неповноцін- Прагнення до
Стиль життя
ності та переваги
компенсація

Соціальний Порядок
Творче «Я»
інтерес народження

Фіктивний
фіналізм
 Почуття неповноцінності,
прагнення до переваги та компенсація

Джерела енергії особистості,
необхідні для розвитку
Несвідомі вроджені почуття
Компенсація – механізм
психічного розвитку і корекції
поведінки, а також механізм
розвитку почуттів
неповноцінності та прагнення
до переваги

Почуття Прагнення до Види компенсації:

неповноцінності переваги
▪ неповна

Бути ▪ повна
Подолати
розумнішим,
недолік ▪ надкомпенсація
сильнішим
▪ уявна компенсація (відхід у
хворобу)
 Стиль життя, соціальний інтерес
і компенсація

Нерозвинене почуття
спільності (соціального
Визначає напрям життя,
інтересу) може призводити до
його стиль
виникнення в дітей невротичних
комплексів через:

Соціальний інтерес ▪ неповну компенсацію (комплекс

неповноцінності)

▪ надкомпенсацію (невротичний
комплекс влади, домінування)
Стиль життя
▪ уявну компенсацію
(спекулювання своїм недоліком
через неможливість його
усунути)
 Типи особистості за А. Адлером
Залежно від орієнтації особи на соціальний інтерес (ІС)
та її соціальну активність (АС):

Той, хто керує Той, хто бере

(ІС – низький, (ІС – низький,
АС – висока) АС – середня)

Соціально-
Той, хто уникає
корисний
(ІС – низький,
(ІС – високий,
АС – низька)
АС – висока)
 Творче «Я»

➢ визначає її стиль життя і життєві цілі, тому кожна

людина вільна і відповідальна за свою долю
➢ має природжений характер і розвивається в дитячі
роки
➢ являє собою результат довгої еволюції
➢ впливає на всі психічні процеси людини
 Фіктивний фіналізм

➢ це концепція про те, що поведінка людини

підпорядкована наміченим нею в житті цілям
(фікціям)
➢ в основі цих цілей лежать переконання, справедливі
для суб'єкта, але їх об'єктивність і можливість
реалізації для інших людей відносні.
 Теоретичні розбіжності
З Фройда з К. Юнгом

1. Природа лібідо

2. Природа несвідомого

3. Символіка психіки

4. Розуміння психотерапії
 Теоретичні розбіжності А. Адлера із
З. Фройдом та К. Юнгом

1. Заперечення панпсихізму
2. Заперечення біологічної
обумовленості людини
3. Заперечення інстинктів і
архетипів як рушійної сили
особистості
4. Пояснення дій людини
5. Ставлення до індивідуальності
людини