Завдання 1

Вступ про саме питання:

Л.С.Виготський був основоположником культурно-історичного напрямку в
психології і вперше в історії радянської психології звернувся при вивченні
поведінки до системи культурних знаків.

Замість діади "свідомість-поведінка", навколо якої оберталася думка решти

психологів, центром його ідеї стає тріада "свідомість-культура-поведінка".
Він назвав мистецтво засобом перетворення особистості. “Почуття спочатку
індивідуально, а через твір мистецтва воно стає громадським чи
узагальнюється”.

Щоб зрозуміти складні психічні процеси, вважав Виготський, треба вивчати їх

історію. Він звертає увагу на “застиглі” в поведінці індивіда, ті, що вже втратили
свою актуальність, найдавніші культурні особливості - “рудиментарні функції”.
Саме тут треба шукати ключ до того, чим людина відрізняється від тварин.

Основною і загальною діяльністю людини, що відрізняє в першу чергу людину

від тварини з психологічного боку. - писав Виготський, - є сигніфикація, тобто
створення і вживання знаків”. У більшості випадків індивід не винаходить знаки
заново, а використовує ті, які вже створені колишніми поколіннями і
зберігаються в культурі.

Найважливішими положеннями його концепції єі:

● знаки - елемент культури, який відповідає за її збереження і передачу від

покоління до покоління; найбільш розвинена система знаків - мова -
становить серцевину культури;
● Індивід здатний керувати знаками, а через них - своєю свідомістю і
поведінкою;
● Ці знаки і способи управління виникають у групі людей, в процесі
соціальної взаємодії: колектив використовує знаки, щоб керувати
поведінкою своїх членів;

1. В цьому вислові йде мова про розуміння сенсу життя Юнгом, як

інтегруючого фактора людського існування; тим фактором, що виступає
інтегральною основою особистості. Юнг вважає, що сенс життя
досягається індивідом у контексті людської культури. За концепцією
Юнга, розуміння сенсу життя - це спеціальне рефлексивне завдання для
індивіда, від вирішення якої залежить успішність індивідуалізації
особистості. Людина є активним, вільним і відповідальним суб'єктом, що
має самостійно вирішувати проблеми власного життя.

2. Герман Брох був письменником, найвидатнішим представником

філософської прози. Тому не дивно, що в цьому вислові він говорить
 саме про творчість, як про самовираження. У цьому вислові він акцентує
увагу на тому, що творчість (виражена у символах) у будь-якому її прояві
є лиш інструментом для людини, що намагається осягнути неосяжне -
саму себе. Його думка грунтується на ідеї, що через творчість людина
може дізнатись більше про себе. Що їй подобається? Який її стиль? Як
вона це виражає і що це про неї говорить?

3. Ноумен (від грец. νους — розум) — філософський термін, яким позначається річ
або подія як незалежні від наших відчуттів.

У філософському сенсі слово «феномен» часто застосовується для позначення

явищ, які досягаються на чуттєвому рівні на противагу слову «ноумен», що означає
явище, зрозуміле розумом. В новоєвропейській філософії, за визначенням Канта,
феномен — будь-яке явище, яке може бути пізнане на основі досвіду.

Це розміркування на тему “річ в собі” та “річ для себе”.