Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі

світом, про своє місце в світі та життєве призначення. Світогляд є формою

загального людського самовизначення: Дає людині не просто закони, знання
реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням;
Предмет світогляду – відносини людини зі світом; Світогляд тісно пов’язаний
з філософією, хоча поняття світогляд ширше. Філософія визначає себе, як
теоретичний світогляд. Світогляд властивий кожній людині, незалежно від
того, чи є він раціонально усвідомлений. Звідси випливає, що світогляд
включає:цінності,переконання,знання,бажання,погляди,принципи,життєві
орієнтири.
Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для
намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми
утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє
самоутвердитись особі в навколишньому середовищі.
Функції світогляду: Вписати людину у світ; Надати життєвих орієнтирів;
Окреслити дійсність у людських уявленнях;
За Імануілом Кантом Існує 4 основні питання світогляду: пізнавальне(що я
можу знати?), практичне (що я повинен робити?), аксіологічне(на що я можу
сподіватися?, антропологічне(що таке людина?).
До структури світогляду: Світовідчуття-спосіб ствердження світогляду, в
якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній
формі, за допомогою органів відчуттів; Світосприйняття-на цьому рівні
світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним
чином організована та впорядкована.; Світорозуміння-рівень світогляду на
якому відбувається, подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює
його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє людині надати мотиви
та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації; Світобачення-це цілісне
образне конструювання дійсності.
Ментальність – спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка
індивіда або соціальної групи до навколишнього середовища. Це ставлення,
відношення, призма через яку людина дивиться на себе та навколишній світ.
Вона притаманна кожній людині незалежно від етнічної приналежності, статті,
мови. Формується залежно від традицій культури, соціальних структур.
Дослідженням ментальності української нації займалися такі вчені як
Костомаров, Нечуй-Левицький. Особливо важливими є роботи Дмитра
Чижевського. Дмитро Чижевський виділяє основні риси психічного укладу
українця:емоційність,сентименталізм,чутливість,ліризм,індивідуалізм,прагненн
я до свободи. По-перше безумовною рисою психічного укладу українця є
емоціоналізм і сентименталізм , чутливість та ліризм; найяскравіше
виявляються ці риси в естетизмі українського народного життя і обрядовості.
Ще однією рисою ментальності українців є релігійність. Вона є головною
складовою світогляду всіх слов’янських народів. Основним виявом релігійності
в обрядовості є чітке дотримання послідовності і атрибутики обрядів.
Специфічними рисами українського менталітету є “кордоцентризм”,
індивідуальний підхід до тлумачення реальності та антеїзм (злитість людини з
природою. Наприклад,в гірській місцевості спостерігається особливе ставлення
до землі та домашніх тварин.
Особливості ментальності українців мають яскравий вияв у традиційно-
побутовій системі. Українська сім’я відіграє значну роль у формуванні
українського характеру та менталітету, оскільки йде мова про вплив родинного
життя, сім’ї на формування рис національного характеру.
Специфіка української сім’ї дістала відображення в особливостях української
національної психології. Тут передусім домінує жінка. Це віддзеркалюється у
фольклорі, традиціях, звичаях та обрядовості українців Закарпаття. Для
прикладу, можна навести ряд обрядів, в яких головна роль відводиться жінці
(обряд гадання на Андрія; у весільному обряді танець молодої ) що
символізував прощання з дівоцтвом, а також зняття фати, яке проводить мати
жениха: тим самим вона, як головна, приймає невісту до сім’ї). Таким чином,
мова йде про перевагу жіночого елементу в українській національній
психології, про жіноче начало в українському національному характері.
Функції (за А.В. Фурманом):
1) поглиблює взаємостосунки людей; сприяє адаптації особистості до
природного оточення і соціуму; створює атмосферу емоційного спорідненості
(родства);;наповнює емоц.-духовне життя індивіда; сприяє психологічному
комфорту;
У ході досліджень українськими вченими було виділено чотири системотворчі
ознаки ментальності українського народу:
- інтровертність вищих психічних функцій у сприйнятті дійсності, що
виявляється у зосередженості особи на фактах і проблемах внутрішнього,
особиснісно-індивідуального світу;
-Кордоцентричність, що проявляється у сентименталізмі, чутливості, любові до
природи, яскраво відображених у пісенному фольклорі.
- анархічний індивідуалізм, партикулярне прагнення до особистої свободи, без
належного прагнення до державності, коли бракує ясних цілей,
дисциплінованості й організованості;
- перевага емоційного, чуттєвого над волею та інтелектом.
Традиційні риси менталітету українців протягом останніх років державності
супроводжуються і новаціями, зокрема, такими як очищення від рудиментів
тоталітаризму, посткомуністичної ідеології, радянського світовідчуття та ін.