Конспект

Тема заняття : « Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві »

Виникнення філософії. Співвідношення світогляду і філософії.
1. Де, коли, чому і як виникає філософія?
Термін «філософія» має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія вперше
відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності і набула автономного характеру розвитку. Цей
термін складається з двох слів: «філо» - схильність, любов, бажання, відданість та «софія» - мудрість, слово,
яке буквально значить – казати, промовляти, цілісно, доречно. Буквально перекладається як «любов до
мудрості». Вперше зустрічається у видатного філософа і математика Піфагора (YIст. до н.е.), який вважав, що
від філософії народжуються три плоди: дар добре думати, дар добре говорити,дар добре діяти.Філософія
зародилася приблизно 2,5 тисячі років тому в Індії, Китаї, Греції. Якості людини та її становище в світі
пов’язані з її біологічною неспеціалізованістю. Неспеціалізованість постає як універсальність, тобто вона –
потенційно, за суттю може бути всім. Людина розгортає свою життєдіяльність і реалізує себе як людина у
сфері соціокультурних процесів. історичне покликання та глибинне виправдання філософії полягає саме у
тому, щоб виробити і надати людині інтелектуальні засоби для свідомого здійснення життєвого вибору,
вироблення програми своїх життєвих здійснень.
Причини виникнення філософії:
-розвиток продуктивних сил, поява значних матеріальних благ;
- поглиблення поділу праці;
- руйнування традиційних зв’язків і шаблонів поведінки родового суспільства;
- у наслідок суспільно-історичної необхідності
Як співвідносяться між собою філософія та світогляд? Чи кожна філософія є світоглядом? Чи
завжди світогляд є певною філософією? Філософія – це теоретично відображений світогляд, система найбільш
загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, пояснення різних форм відношення людини до світу, що
виступає у понятійній, категоріальній формі, спирається на досягнення наук про природу і соціум та володіє доказовістю.
Будь-яка філософія є світоглядом. . За ступенем та чіткістю самосвідомості світогляд поділяється на життєво-практичний,
тобто здоровий глузд, та теоретичний, різновидом якого і є філософія
2. Що таке світогляд, його історичні форми та структура? 3. Окресліть його значення в свідомому
регулюванні людиною свого життя
Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє
місце в світі та своє життєве призначення. світ як цілісність; Найвища форма самоусвідомлення людини,
логічно впорядкована система світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння (рівні).
У виробленні світогляду беруть участь не тільки розум, а й наші почуття. почуття. Це означає, що світогляд
включає в себе як би два зрізу інтелектуальний та емоційний.
Світовідчуття – світ і ставлення до нього відтворюється тут у чуттєво – емоційний формі: оптимістичне,
песимістичне, нейтральне – світовідчуття.

Світосприйняття – знання й просторово-часові уявлення про світ, які синтезуючись, дають в результаті
цілісний образ світу (пасивне споглядання людиною світу в формі емоційно фарбованих відчуття) – воно
суб’єктивно – світосприйняття.

Світобачення – здатність людини усвідомлювати себе і те, що її оточує.

Світорозуміння – особлива форма освоювання світу в системі пізнавального відношення суб’єкта до об’єкту
(спирається на знання, єдине з світовідчуття, єдність проглядається в переконаннях). Світогляд прийнято
класифікувати за різними ознаками.

Типологія світогляду:
За носієм За рівнем За історичними За будовою За ступнем За морально За ставленням
світобачення та епохами адекватності до визнання
усвідомлення сприйняття існування

Іващенко Станіслав Олегович

 дійсності вищих
сутностей
Індивідуальний Усвідмлений Архаїчний ціліний реалістичний егоїстичний релігійний
колективний неувідомленний античний фрагментарний фантастичний альтруїстський скептичний
груповий Частково середньовічний Внутрьошньо- викривлевий гуманістичний агностичний
усвідомленний злагодженний
національний буденний ренесансовий суперечливий Адекватний антипуманний атеїстичний
дійсності
регіональний Сформований Світогляд ХХ ст цинічний
на засадах
наукових знань
загальнолюдський Філософський та Світогляд ХХI ст Шовіністичний
ін та ін

Філософія – це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення

світоглядних проблем з метою підвищення ступеню та надійності таких вирішень.

Історично першими формами світогляду прийнято вченими вважати міфологію, релігію.

Міфологія – (з давньогрецької мови: перекази, оповіді, слово, сказання, легенда, вчення) – світогляд
родового і ранньокласового суспільства, в якому одухотворенні і персоніфіковані природні сили та соціальні
явища. Сфери духовної діяльності, як виділилися із міфу: пранаука, мистецво, релігія, фольклор, етичні
норми та правила, правові уявлення філософія. історично філософія виникла шляхом виділення із
первинного, синкретичного.

Міфологічний світогляд і філософія

Міфологічний світогляд Філософія
Формується і функціонується стихійно Характеризується дискурсивним,
тобто аналітико-синтетичним
Міфологія не має автора, її Постає свідомою та усвідомленою
творцем є народ (народи) інтелектуальною діяльністю
Характеризується відсутністю Є авторською формою мислення та
розмежування і протиставлення й інтелектуальної творчості
людини
Міф розповідає про явища Знаменує відділення людини із
оточуючого світу природи, а окремо індивіда із
людської первинної спільності, постає
індивідуальною формою
світоглядного самовизначення
Міфологічна свідомість є Пояснює свої твердження
синкретичною, тобто бачить світ
цілісним, універсальним.
Релігія (від лат. зв’язувати) – це світогляд, у якому світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і
небесний, земний розглядається як наслідок надприродного, недоступному органам чуттів і розуму, і тому
треба тільки вірити.

Сама релігійна віра – це особливий стан свідомості, відмінне від упевненості вченого, яка базується на
раціональних засадах; в релігії ж віра реалізується в культі і через культ.

Причина релігії – залежність людей від непідконтрольних їм природних і соціальних сил. Вона виступає як
ілюзорне заповнення слабкості людини перед ними. Довга еволюція релігії призвела до ідеї Бога як
розпорядника справ земних і небесних. Релігія свого часу грала позитивну роль як засіб соціальної регуляції,
формування усвідомлення єдності людського роду, загальнолюдських цінностей.

Теорії походження філософії

Міфогенна Гносеогенна
(філософія виникає на основі (філософія якісно відмінна від
міфології і успадковує від неї міфології, її ґрунтом є
стрижневі світоглядні раціональне знання, несумісне
проблеми з міфологічними моделями
Духовні витоки філософського знання – перші філософські міркування про світ і людину,
походження їх і в кінцеві цілі нагадують варіації на міфологічні теми. Походження філософії
супроводжують соціогенні причини.

Іващенко Станіслав Олегович

Світогляд виконує функції: 1. Функція тлумачення, розуміння світу – це функція покликана розтлумачити
людині світ.

2.Людина може жити безпечно в тому середовищі, світі, який розуміє. Оцінювальна (аксіологічна) – функція,
щоб орієнтуватися у світі, недостатньо тільки здатності пояснити його; потрібно ще й оцінити світ: відповісти
на запитання, яким він є для людини? Добрим чи злим? прекрасним чи потворним, вартим того, щоб у
ньому жити? (З аксіологічної точки зору світогляди поділяються на оптимістичні і песимістичні, гуманні та
антигуманні).

3.Праксеологічна функція світогляду: Як жити людині в світі? Містить певні практичні настанови щодо світу і
буття людини в ньому.

1. Що таке мудрість? Му́дрість — володіння знанням, розумінням, досвідом, обачністю та інтуїтивним розумінням
включно зі здатністю також вживати ці якості. Чим мудра людина відрізняється від інтелектуальної
людини? Яка різниця між мудрою та розумною людиною?. Мудра людина — це навчений досвідом, що
має багаж знань, а також набір життєвих ситуацій, які з ним приключились.

2. Дайте пояснення поняттю «Здивування». Здивува́ння — когнітивна емоція, що виникає при виникненні
несподіваної ситуації.

3. Приклади висловів видатних філософів про її призначення. Сократ. scio me nihil scire або scio me
nescire) — вислів, що приписується давньогрецькому філософу Сократу (за свідченням філософа Платона). У деяких
цитатах зустрічається в трохи зміненій формі — «Чим більше я знаю, тим більше я розумію, що нічого не знаю» і «Я знаю
тільки те, що нічого не знаю, але інші не знають і цього».

4. Дайте характеристику власного світогляду.

Тема: «Філософія, її предмет і вихідні принципи
Філософія своїм походженням та специфікою функціонування
пов’язана з світоглядом і є його теоретичною формою
Філософія як усвідомлення людського буття
На відміну від окремих наук філософія вивчає не окремі явища, процеси, речі,сфери буття, а світ як цілісність. Філософія
досліджує світ як цілісність. філософія може дати лише найбільш загальні уявлення про світ. Для чого це потрібно
людині? Це теж необхідно для людства: щоб оптимально організовувати суспільне життя, треба мати правильні загальні
уявлення про світ, знати максимально точно принципи буття, закономірності розвитку природи, суспільства, властивості
розвитку природи, суспільства, властивості самого мислення людини тощо. Філософія ж вивчає світ і людину разом, всі
здобуті знання вона обов’язково співвідносить із людиною. Інколи кажуть, що філософія вивчає суб’єктивно-об’єктивні
відносини.

Першою історичною формою філософського мислення була натурфілософія, тобто філософське вчення про природу.
Вона була цілісним неподільним знанням про природу та її розвиток. Філософія античності в своєму предметному
визначенні претендувала бути наукою всіх наук.

Предмет філософії відображається в теорії в трьох основних аспектах: антологічному, гносеологічному та логічному.
Отнологічний аспект – полягає у тому, що філософія, як специфічна форма усвідомлення людиною свого буття, дає
людині знання про світ і саму людину у її бутті. (Що являє собою світ? Яка його природа? Та інші). Тобто, отнологічний
аспект відображення предмета філософії в теорії акцентує увагу на її змісті, цей зміст може бути як істинним, так і
хибким. Гносеологічний аспект – полягає у тому, що предмет філософії відображається не дзеркально, не як результат
споглядального сприйняття дійсності, а через лінзу практично-діяльного відношення людини до дійсності. В основі
відношення людини до світу лежать й потреби та інтереси. Вони можуть бути задоволені тільки у процесі практичного
освоєння людиною дійсності. На цій основі формується і специфічне бачення світу у рамках буття людини. Логічний
аспект – відображення предмету філософії в теорії полягає у тому, що результати пізнавального відношення до дійсності
обумовлюють формування понятійно категоріального апарату філософії.

Особливості предмету філософіїї:

особливості предмету філософії. Особливості предмету філософії  Її предмет є історично змінним, оскільки історично
змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини;  Уся історія філософії фактично входить у
окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми і здатні окреслити «топографію» людськості.  Філософія
постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої само ідентифікації.

Іващенко Станіслав Олегович

Наука – є система понять про дійсність і має на меті дослідження на основі певних методів
пізнання об’єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і
перетворення дійсності в інтересам суспільства, людини.
Філософія і наука
спільне відмінне
Знання максимального Філософське знання «зацікавлене»
позбавлення чуттєвої конкретності (світоглядне). Наукове – безвідносне до
людських інтересів;
логічна обґрунтованість тих чи факт якісної несумірності знань і
інших положень; мудрості

- теоретичний характер досліджень. побудова філософського знання на

суб’єкт – об’єктному відношенні;
Метод (від грец.methodos – шлях дослідження чи пізнання) пізнання – це спосіб побудови та
обґрунтування системи філософських та наукових знань, сукупність (послідовність) прийомів і
операцій, за допомогою яких здобувається нове знання. Філософія має два найбільш загальні
методи філософствування – діалектику і метафізику.
Як влаштован світ: він ціле чи сукупність непов’язаних між собою предметів: явищ, процесів. Він
рухається , розвивається чи перебуває у стані спокою. Якщо рухається тоді що є джерелом руху і
розвитком?
Світ за своєю
структурою – єдине ціле, Світ за своєю структурою – сукупність
де всі знаходяться у незв’язаних між собою предметів,
явищ і процесів;
Рух і розвиток має обмежені рамки:
як збільшення, зменшення і
повторення, рух по замкненому колу.
Джерело руху, як правило,
виноситься у сферу: Бог, суб’єкт. МЕТАФІЗИКА
взаємозв’язку і
взаємозумовлене.
Джерелом руху і
розвитку є протиріччя.
ДІАЛЕКТИКА
Метафізика (гр. – після фізики), як загально філософський метод уперше
був сформульований і заснований Ф.Беконом в XYII ст. З позицій метафізики і в природі, і в
суспільстві, і в духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують відокремлено, без взаємного
органічного зв’язку, вони не розвиваються. Хоча в них і відбуваються певні зміни, вони не
приводять до виникнення якісного нового – «немає нічого нового під місяцем».
Діалектика ( з грец. мистецтво вести бесіду, сперечатися) визнає універсальний зв'язок усіх явищ
природного, соціального і духовного вимірів дійсності та розвиток, а джерела руху і розвитку –
протиріччя.

Іващенко Станіслав Олегович

Філософія є універсальним способом самоусвідомлення людиною самої себе, свого місця у світі,
свого призначення в ньому. Вона виступає теоретичною формою розвитку світоглядного і
загального. Філософія є смислотвірним ядром культури. Здійснюючи в культурі смисловий синтез,
філософія імпульсує цілісне єднання і подальше нарощування культурних надбань людства.
Світоглядна (філософія допомагає людині знайти і обґрунтувати свої життєві орієнтири, з’ясувати
зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей); Пізнавальна (завдяки дослідженню загальних
проблем, пізнання філософія озброює орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та
ознаками, достовірних знань); Методологічна (прагнення філософські обґрунтувати позиції якого-
то питання потребує використання різних філософських підходів, методів); Соціально-адаптивна
(філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і
виробити власну соціальну позицію); Критична (проявляється в опозиції філософії до емперічної
дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичайних стереотипів та забобонів,
пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу); Прогностична (філософія засвідчує той
стан самоосвідчень людського єства, якого реально спромоглося досягти і водночас вона
вибудовує «стартовий майданчик» для руху в майбутнє); Виховна (філософія прищеплює інтерес і
смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого
підходу до життя, пошуку життєвих сенсів).
Основним питанням філософії є питання про відношення мислення до буття, свідомості до матерії,
природи.

Іващенко Станіслав Олегович