Лекція

Тема 2.3. Психологія натовпу

План:

1. Поняття «натовп».
2. Соціально-психологічні ознаки та особливості натовпу.
3. Габріель Тард: теорія наслідування.
4. Густав Ле Бон: психологічний закон духовної єдності натовпу.
5. Типи натовпу.
6. Комунікація з натовпом.
7. Соціально-психологічна характеристика осіб, які складають
натовп.
8. Етапи розвитку дієвого натовпу.
9. Як поводитися в натовпі.
10. Черга – як самоорганізована спільнота.
11. Експеримент «Третя хвиля».
12. Стенфордський тюремний експеримент.
13. Масові психози (істерії).

Поняття «натовп»

Натовпом називають:
- Публіку, під якою розуміється велика група людей, що виникає на
основі спільних інтересів, часто без будь-якої організації, але обов'язково при
ситуації, яка зачіпає спільні інтереси та допускає раціональне обговорення;
- контактну, зовні неорганізовану спільність, що діє вкрай емоційно та
одностайно;
- сукупність індивідів, що становлять численну аморфну групу і не
мають у своїй більшості прямих контактів між собою, але пов'язаних будь-
яким загальним більш менш постійним інтересом. Такими виявляються
масові захоплення, масова істерія, масові міграції, масовий патріотичний або
лжепатріотичний чад.

Соціально-психологічні ознаки та особливості натовпу

 висока контактність, індивіди перебувають на близькій відстані,

1
  внаслідок чого вторгаються в персональні просторові зони;

 підвищена групова навіюваність, знижена ефективність дії механізмів

контрнавіюваності (опору впливу навіювання);

 емоційна збудливість, підвищене хвилювання людей та емоційне

сприймання дійсності;

 пригнічене відчуття відповідальності за власні вчинки і дії;

 у натовпі людина здатна на акти насильства, жорстокості, вандалізму, до

яких за інших умов не вдалася б;

 зрівняння всіх, зведення людей до одного рівня психічних проявів та

поведінки, наслідком чого є однорідність натовпу;

 за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють.

Натовп, зокрема, характеризується цілим рядом тільки йому властивих

психологічних властивостей:

1. У натовпі люди знаходяться в безпосередній близькості, «пліч-о-

пліч», тому його можна назвати безпосередньою контактною групою, це
фактична агломерація. Кількісно натовп важко визначити, він може
складатися з 10, 20 і більш людей.

2. Відсутність структурної організації і, відповідно, зачатків

організованої єдності. Зазвичай натовп – це неорганізована група людей,
вона може виникати з організованої групи або покласти начало такій, але як
окрема соціальна спільність не існує. Ця обставина робить поведінку натовпу
практично непередбачуваною. До натовпу може приєднатися будь-хто, тобто
натовп «не має меж».

3. Короткий час його існування. Натовп не є постійною групою, він

існує протягом короткого терміну, після чого розпадається.

4. Емоційна взаємопов’язаність учасників. Особи, які створюють

натовп, повинні бути об’єднані об’єктом загальної уваги, взаємодіяти один з
одним або впливати один на одного, якщо елемент взаємодії відсутній, то
особи, що знаходяться в одному місці, утворюють просте скупчення людей,
але не натовп.

5. Нездатність до усвідомлення. Людський натовп існує виключно

почуттями, логіка часто відсутня. Вступає в дію некерований стадний
інстинкт, особливо, коли немає лідера. Загальні риси характеру, керовані
несвідомим, об’єднують разом у натовпі.
2
 Габріель Тард: теорія наслідування

 Габріель  Тард  в  основу  своєї  концепції  поклав  розробку 

механізму наслідування,  яким  він  пояснював  людські  взаємовідносини. 
Г.  Тард підкреслював,  що  чим  численнішим  є  натовп, тим  нижчим  є 
його  рівень раціональності.  Критикувати  натовп  не  можна,  звертатися  до 
його  розуму безглуздо.  Великий  натовп,  з  кого  б  він  не  складався  з 
професорів  чи  з кочегарів,  перш за все,  втрачає здатність володіти собою,
бо він не мислить, а відчуває,  а  емоції  є  однаковими  і  в  професорів,  і  в 
кочегарів.  Натовп перетворює людину в автомат, ослаблюючи або
знищуючи її індивідуальність.

Теорія наслідування наголошує на швидко і некритично засвоюваних

емоціях, тобто на високій навіюваності натовпу. На його думку, завдання
науки полягає у  вивченні  законів  наслідування,  завдяки  яким 
суспільство,  з  одного  боку, підтримує  своє  існування  в  якості  цілісності, 
з  іншого,  розвивається  завдяки виникненню  і  розповсюдженню  в  різних 
галузях  життя  винаходів.  Згідно Г. Тарду,  окрім  натовпів  анархічних, 
аморфних  та  ін.,  існують  ще  натовпи організовані,  дисципліновані, 
штучні,  наприклад,  політичні  партії,  державні структури, організації такі
як церква, армія тощо.

Густав Ле Бон: психологічний закон духовної єдності натовпу

"...Всі володарі світу, всі засновники релігій або держав, апостоли

всіх вірувань, видатні державні люди і, у сфері більш скромній, прості вожді
маленьких людських громад завжди були несвідомими психологами, які
інстинктивно розуміли душу натовпу і часто - дуже вірно. Знання психології
натовпу становить нині останній засіб, який є в руках державної людини, -
не для того, щоб керувати масами, так як це вже неможливо, а для того,
щоб не давати їм занадто багато волі над собою..."
Ґюстав Ле Бон
Лебон уперше сформулював закони поведінки організованого
натовпу. Він писав про те, що у людей у натовпі "з'являються нові якості, які
вони досі не мали". Індивід у цьому випадку "набуває свідомості
непереборної сили, і це свідомість дозволяє йому піддатися таким
інстинктам, яким він ніколи не дає волю, коли він один".

3
 Лебон пояснює це тим, що, по-перше, "натовп анонімний і тому не
несе відповідальності. Почуття відповідальності, яке стримує завжди
окремих індивідів, зовсім зникає в натовпі". По-друге, у натовпі "будь-яке
почуття, всяка дія заразлива, і до того ж настільки, що індивід дуже легко
приносить у жертву свої особисті інтереси колективному інтересу". Третя
особливість індивіда в натовпі, за спостереженнями автора, у тому, що "він
стає сприйнятливим навіювання, автоматом, якого своєї волі немає".
У концепції Г. Ле Бона маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які
здатні навести порядок у масі, повести її за собою. Прихильники теорії
«психологія мас» вважають, що в натовпі зникають усі розбіжності між
індивідами, і вони мають змогу виявляти свої прагнення та пристрасті.

Типи натовпу

За  загальним характером поведінки людей  можна  виділити  такі  типи

натовпу – пасивний та активний.

Характерною ознакою пасивного натовпу є відсутність або

приховування емоційного збудження. За таких умов люди слабо пов’язані
інформацією  між собою, тому не можуть спільно діяти. Вони спокійно
чекають чогось і відносно незалежно один  від  одного  пересуваються, 
наприклад,  натовп  людей  на вокзалі. 

Характеризуючи  активний  натовп,  відзначимо, що  там  люди

перебувають у  стані  емоційного  збудження,  яке  породжує  психологічну
готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальні
установки на  певні  форми  поведінки.  В  активному  натовпі  міцнішають 
зв’язки  між людьми,  стає  інтенсивнішим  обмін  інформацією  та  ін.  У 
стані  внутрішньої активності натовп психологічно готовий до спільної дії,
але ще не діє; реально діючий  виявляє активність внутрішньо і зовнішньо.
Для нього властивий рух без  чіткої  спрямованості,  некритичне  сприйняття 
дійсності,  високий  рівень навіювання  (проявлення вандалізму  та 
насильства  на  стадіонах,  самосуди тощо). 

Якщо за основу класифікації взяти таку ознаку, як керованість, то

можна виділити наступні види натовпу:

 стихійний натовп, який  формується  в  силу  обставин  цілком

стихійно, без лідерів, приклад – натовп у метро чи на вокзалі);

 ведений натовп, який організований  й очолюваний лідерами, приклад

мітинг, демонстрація, збори тощо;
4
  організований натовп, який вводить Г. Лебон, – це збори індивідів, які
вступили  на  шлях  організації,  і  організований  натовп,  хоча  якась 
спільність людей  організована,  отже,  в  ній  є  структури 
управління  та  підпорядкування, тому це вже не натовп, а
формування.

Комунікація з натовпом

Якщо за основу класифікації натовпу взяти характер поведінки  в

ньому людей, то можна виділити декілька його типів і підтипів.

Оказіональний  натовп – це  чимале об’єднання людей,  чию  увагу,

наприклад,  привернула  якась  надзвичайна  подія,  наприклад,  дорожньо-
транспортна  пригода. Він  складається  з  зацікавлених  перехожих,  які
затрималися  на  деякий  час.  Такий  вид  натовпу  може  зберегтися  навіть 
після від’їзду винуватців аварії. Це пов’язано з процесом «емоційного
кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи
до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

Конвенціональний натовп найчастіше складається з учасників масових

розваг, наприклад, глядачів на стадіоні чи в концертному залі. Їх об’єднує не
тільки цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на нього
згідно з певними ритуалами чи нормами, що не мають офіційного характеру,
а виникають ніби за домовленістю-конвенцією (від лат. сonventio договір,
угода). Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників
«фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за
них на стадіонах. Основою формування поведінки такого натовпу є визнання
деяких певних правил у своїй поведінці. Зазвичай такий натовп збирається з
приводу якої-небудь події, оголошеної заздалегідь. У даному випадку
людьми рухає певний конкретний інтерес, і вони готові до пори слідувати
деяким прийнятим в таких ситуаціях нормам. Це можуть бути глядачі,
наприклад, футбольного матчу. Зовні у такого натовпу існують всі ознаки
конвенції: квитки, відведені місця, відповідні загородження. Однак
внутрішньо присутні люди це не відвідувачі консерваторії. Як зазначає Д. В.
Ольшанський, такий натовп залишається «конвенціональним» до певного
моменту, поки у поліції вистачить сил обмежувати прохід уболівальників до
станції метро.

Власні, внутрішні «правила» поведінки вболівальників-фанатів такі, що

вони можуть змести поліцію. Тоді від «конвенціонального натовпу» не
залишиться і сліду він перетвориться в діючий натовп.

5
 Експресивний натовп (від франц. еxpressif – виразний) утворюються з
людей, згуртованих прагненням спільно висловити свої почуття: радість,
горе, протест, солідарність тощо. Експресивний натовп можна побачити на
багатолюдному весіллі чи похоронах, на мітингах і маніфестаціях. Його
крайньою формою є екстатичний натовп, сягаючий внаслідок взаємного
ритмічно наростаючого зараження стану загального екстазу, наприклад, на
деяких масових релігійних ритуалах, карнавалах, концертах рок-музики
тощо.

Знаходячись в екстазі, люди катують себе, рвуть на собі одяг,

танцюють «до упаду», доводять себе до стану шаленства.

Діючий натовп, політично найбільш значущий і небезпечний вид

стихійної поведінки, який, у свою чергу, включає наступні підвиди:

а) агресивний, об’єднаний сліпою ненавистю до деякого об’єкта.

Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів, це маса людей, яким

притаманна пристрасть до вбивств та руйнувань (прикладом дій агресивного
натовпу може бути самосуд розгніваного натовпу над спійманим на гарячому
злочинцем, суд Лінча, побиття релігійних, політичних супротивників тощо).
Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна
поведінка щодо предметів або людей, прикладом можуть служити спортивні
вболівальники-фанати;

б) панічний, іноді його називають «рятувальним», натовп – як приклад,

масова втеча людей від несподіваної небезпеки;

в) користолюбний, іноді його називають «здирницьким», наповп, що

вступає в неупорядкований безпосередній конфлікт за володіння якимись
цінностями (грішми, місцями в транспорті, що відходить). Люди, що входять
у склад користолюбного натовпу, прагнуть до надбання певних матеріальних
цінностей – це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники
фінансових пірамід, їх головна особливість – емоційна єдність, але при цьому
неминучий конфлікт цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх;

г) повстанський натовп, дії якого зумовлені справедливим обуренням

проти властей, їхніх утисків, сваволі, він нерідко становить атрибут
революційних потрясінь, такий натовп здатний змести навіть організовану,
озброєну силу;

д) виникаючий натовп, пов’язаний, наприклад, з релігійним

фанатизмом або шаленістю шанувальників кумира натовпу тощо.

6
 Соціально-психологічна характеристика осіб, які складають
натовп
 «лідери» натовпу, від індивідуально-психологічних якостей яких
залежать особливості поведінки маси людей. Натовп має
схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні
подразники. Почуття маси завжди дуже прості та надмірні.
Відповідно тому, хто бажає впливати на масу, не потрібна
перевірка логічності та послідовності своєї аргументації, йому
потрібно перебільшувати та постійно повторювати теж саме;

 «неофіційні лідери» - учасники натовпу, які бачать, що ситуація

сприятлива для безладів і намагаються використовувати її в своїх
інтересах. Їх слід відрізняти від ораторів і інших «офіційних»
лідерів. Проте термін «лідер натовпу» суто умовний, оскільки в
такій безсистемній організації, яким є натовп, важко сказати, чи
веде лідер за собою натовп або ж натовп маніпулює лідером;

 схильні до чужого впливу – піддаються впливу і готові до

активних дій;

 обережні – зацікавлено та прихильно ставляться до того, що

відбувається, але первісно наміру брати участь в активних діях не
мають;

 байдужі – випадкові, спостерігачі, що опинилися на місці події

внаслідок збігу обставин, але своєю присутністю збільшують
чисельність, надаючи іншим учасникам відчуття могутності;

 які чинять опір чужому впливу.

За даними наукових досліджень та власними результатами, в будь-

якому натовпі є 2 % підбурювачів (лідерів), 8 % схильних до впливу, 20 %
обережних, 65 % байдужих і 5 % таких, які чинять опір.

Етапи розвитку дієвого натовпу

Етапи розвитку дієвого натовпу:

 початковий - виникнення конфліктної ситуації, що своєчасно не

ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та обурення, з'являються
чутки, зростає емоційна напруженість людей і відбувається зараження
негативною емоцією осіб, які не мають безпосереднього відношення до
конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають підвищено вразливими
7
 щодо негативної інформації. З числа присутніх виділяється лідер (стихійний
чи такий, що свідомо використовує для досягнення власної мети виниклу
ситуацію) та активне ядро, які прагнуть будь-що збільшити кількість осіб,
готових активно діяти. Швидко зростає емоційне напруження, яке вимагає
спільних та невідкладних дій, формується агресивна установка;

 перехідний - актуалізація умов для реалізації агресивної установки

учасників. Постійне і прогресуюче збільшення кількості присутніх,
навмисне загострення обстановки активним учасниками і підбурювачами,
безконтрольність спілкування, дефіцит достовірної інформації, звідси-
поширення чуток і провокаційних повідомлень, досягнення "критичної
концентрації" неврівноважених осіб та індукторів емоційного напруження;

 активний - від перших спільних агресивних дій до початку розсіювання

натовпу. Як правило, він розпочинається після певних додаткових стимулів,
у тому числі провокаційних закликів І вимог розправитися з "винуватцями"
("образ ворога" залежить від ситуації). На даному етапі цілі й мотиви
діяльності учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присутніх
спрямовується не на об'єкт, що первісно викликав негативні емоції, а на
осіб, які забезпечують охорону громадського порядку і, на думку зібрання, є
представниками "винуватої" сторони. Саме цим пояснюється ворожість
натовпу щодо працівників правоохоронних органів та опір навіть
правомірним їх вимогам і діям;

 заключний - самоліквідація натовпу (після досягнення мети та загального

зниження активності, при вилученні лідерів та активних учасників, у
випадку різкої зміни зовнішніх умов) або його роззосередження за
допомогою спеціальних заходів.

Як поводитися в натовпі
Поява натовпу можлива в місцях масового перебування людей. Як
правило, це відбувається на концертах, стадіонах, після закінчення
спортивних матчів. Ситуація безпечна допоки тисячі людей  дотримуються
правил поведінки та рухаються згідно відведених маршрутів. Проте, при
виникненні будь-якого інциденту чи перешкоди на шляху, натовп
перетворюється на джерело підвищеної небезпеки для життя та здоров’я
людини. Протистояти натовпу важко. Навіть законослухняні люди іноді в
натовпі можуть вести себе агресивно та неконтрольовано.

Щоб уникнути можливих неприємностей необхідно дотримуватись

основних правил поведінки в місцях масового перебування людей.

8
 Опинившись в місці проведення масового культурного чи спортивного
заходу, не намагайтесь попасти в епіцентр. Пам’ятайте,  ніяке видовище не
компенсує можливі незручності чи травми в натовпі.

Наперед вивчіть шляхи можливої евакуації при відвідуванні місць

масового зібрання людей. Зверніть увагу на запасні виходи та маршрути.

Якщо ви опинились в натовпі при  виході з концентру чи стадіону:

 в першу чергу, необхідно дотримуватись загальної швидкості руху, не

штовхатись, не напирати на людей, які йдуть попереду. Поштовхи збоку
стримувати зігнутими в ліктях  і притисненими до тіла руками. При першій
можливості спробуйте вибратися з натовпу;
 тримайтесь подальше від скляних вітрин, огорож, турнікетів, сцени;
 сумку притисніть міцно до тіла;
 не варто в’язати на шиї довгий шарф, адже він може випадково стати засобом
удушення. Це стосується і біжутерії, медальйонів тощо;
 рухаючись в натовпі, ніколи ні за чим не нахиляйтесь, не піднімайте речі чи
гроші, які впали. У жодному випадку не допускайте, щоб розв'язалися
шнурки взуття. Заздалегідь затягніть їх мертвим вузлом!  Шнурок, що
розв'язався, загрожує падінням.  Пам’ятайте, падіння всередині натовпу,
який рухається небезпечне для життя;
 не слід реагувати на сутички чи події, що відбуваються поряд. Не
наближайтеся до груп людей, які поводяться агресивно.

Черга – як самоорганізована спільнота

Психологічний експеримент, проведений учителем історії Роном
Джонсом над учнями 10-го класу (приблизно 16 років) американської
середньої школи.

На початку квітня 1967 року Джонс витратив тиждень на заняття

одного з класів школи Пало-Альто, щоб осмислити поведінку німецького
народу при репресивному націонал-соціалізмі. Встановив суворі правила для
школярів і став творцем молодіжного угрупування, він, на здивування, не
зустрів опору ні учнів, ні дорослих.

На п'ятий день Джонс припинив експеримент, пояснивши учням, як

легко вони піддаються маніпуляціям, і що їх слухняна поведінка в ці дні не
відрізняється від вчинків пересічних громадян Третього рейху.

У понеділок він пояснив студентам силу дисципліни. Джонс велів

школярам сісти в положення "струнко", так як воно краще сприяє навчанню.
Потім він наказав учням кілька разів встати і сісти в нове положення, потім
9
також неодноразово велів вийти з аудиторії і безшумно зайти і зайняти свої
місця. Школярам «гра» сподобалася і вони охоче виконували вказівки.
Джонс велів учням відповідати на питання чітко і жваво, і вони з цікавістю
слухали, навіть зазвичай пасивні учні.

У вівторок Джонс пояснив класу, самостійно сів «струнко», з

спільності. Він велів учням хором скандувати: «Сила в дисципліні, сила в
спільності». Учні діяли з явним натхненням, бачачи силу своєї групи. В кінці
уроку Джонс показав учням вітання, яке ті повинні були використовувати
при зустрічі один з одним - підняту вигнуту праву руку до плеча - і назвав
цей жест салютом Третьої хвилі. У наступні дні учні регулярно вітали один
одного цим жестом.

У середу до 30 учням піддослідного класу добровільно приєдналися ще

13 чоловік, а Джонс вирішив видати членські квитки. Він розповів про силу
дії. За його словами, індивідуальне суперництво часто приносить засмучення,
а групова діяльність дозволяє досягти великих успіхів у навчанні. Джонс
велів учням спільно розробити проект прапора Третьої хвилі, переконати
двадцять дітей із сусідньої початкової школи в правильності посадки
«струнко» і назвати по одному надійному школяреві, який міг би
приєднатися до експерименту. Троє учнів отримали завдання доповідати
Джонсу про порушення встановленого порядку і критиці Третьої хвилі, проте
на практиці добровільним доносительством зайнялися близько 20 осіб. Один
з учнів, Роберт, який відрізнявся великим статурою і малими здібностями до
навчання, заявив Джонсу, що буде його охоронцем. і ходив за ним по всій
школі. Три найуспішніші учениці класу, чиї здібності в нових умовах
виявилися не затребувані, повідомили про експеримент батькам. В результаті
Джонсу зателефонував місцевий рабин. який задовольнився відповіддю, що
клас на практиці вивчає німецьку тип особистості. Рабин обіцяв пояснити все
батькам школярок. Джонс був вкрай розчарований відсутністю опору навіть з
боку дорослих, директор школи привітав його салютом Третьої хвилі.

У четвер вранці аудиторія була розгромлена батьком одного зі

школярів, які чекали Джонса в коридорі. Він був не в собі, пояснив свою
поведінку німецьким полоном і просив зрозуміти його. Джонс, який
намагався прискорити завершення експерименту, пояснив учням силу
гордості. 80 присутніх в класі школярів почули, що вони - частина
загальнонаціональної молодіжної програми, чиїм завданням є політичні
перетворення на благо народу. Джонс велів чотирьох конвоїрів вивести з
аудиторії і супроводити в бібліотеку трьох дівчат, чия лояльність була
сумнівна. Потім він розповів, що в інших регіонах країни створені сотні
відділень Третьої хвилі, а в полудень п'ятниці про їх створення по
телебаченню оголосить лідер руху і новий кандидат на президентський пост.

10
 В полудень п'ятниці 200 учнів набилися в кабінет, включно з
представниками молодіжних субкультур. не цікавився шкільними справами в
принципі. Друзі Джонса зображували фотографів, кружляючи по аудиторії.
Опівдні телевізор був включений, але на екрані нічого не з'явилося.
Побачивши здивування школярів, Джонс зізнався, що руху не існує, а учні
відмовилися від власної думки і легко піддалися маніпуляції. За його
словами, їх дії не сильно відрізнялися від поведінки німецького народу в
критичні роки. Школярі розходилися в пригніченому стані, багато хто не міг
стримати сльози.

Експеримент «Третя хвиля»

Черга – це сукупність людей, які перебувають в стані очікування для
реалізації певних цілей; це специфічне соціальне явище, яке провокує
комунікацію між незнайомими людьми. Черга здатна конструювати
всередині себе ієрархічні групи, організовані за ознакою соціального статусу
або ставлення до тієї чи іншої професійної спільноти, формуючи в своїх
рядах «еліту», «середняків» або «невдах». Форми прояву черги:

 Черга як показник порядку.

 Черга як форма організації.

 Черга як варіант «особливого типу» спілкування.

 Черга як ознака соціальної спільності.

 Черга як спосіб отримання нової інформації, досвіду, сприяє

розвитку або, навпаки, деградації людини.

Комунікаційні властивості черги:

 гуртує та єднає

 дає можливість брати участь в суспільному житті

 дозволяє розмірковувати з наболілих питань

 дає змогу висловлювати власну думку та навіть бути почутим

іншими людьми.

Для дослідження психології натовпу та великих груп людей було

проведено ряд експериментів:

11
 Стенфордський тюремний експеримент
https://uakino.club/filmy/5213-stenfordskiy-tyuremniy-eksperiment.html
Психологічний експеримент, який 1971 року здійснив американський
психолог Філіп Зімбардо, досліджуючи як впливає обмеження свободи та
тюремне оточення на психіку людини, а також як впливає нав'язана людині
соціальна роль на її поведінку.

Добровольці грали ролі в'язнів та охоронців в імпровізованій в'язниці,

облаштованій у корпусі кафедри психології. Учасники швидко адаптувалися
до своїх ролей. Ніхто не сподівався, проте почали виникати по-справжньому
небезпечні ситуації. Кожен третій охоронець виявився схильним до садизму,
а в'язні були надто морально травмовані, двоє з них завершили експеримент
достроково. Незважаючи на очевидну втрату контролю над експериментом,
тільки один з 50 спостерігачів, Христина Маслач, висловилася про
необхідність припинення експерименту. Зімбардо припинив експеримент
достроково, через шість днів після його початку.

У процесі розгляду психології натовпу, не можна оминути явище

масових психозів. Масовий психоз (істерія) – психічна епідемія, в основі якої
лежить наслідування і навіюваність. Масовий психоз вражає групу людей,
внаслідок чого людина втрачає нормальну здатність до мислення, що робить
її чимсь одержимою.

Саймон Веслі, британський психіатр, припустив, що існує дві форми

масової психогенної хвороби -масова тривожна істерія і масова рухова
істерія. Перший характеризується переживанням сильної тривоги і часто
супроводжується впізнаваними симптомами тривоги, включаючи нудоту,
головні болі, запаморочення, утруднене дихання, блювоту, непритомність
тощо. Вважається, що цей тип істерії поширюється через візуальний контакт
з іншими, що відчувають ці симптоми, що викликає подібні симптоми у
спостерігача. Ця причинно-наслідкова зв'язок поєднується з іншими особами
в тому ж середовищі, які є ні відчуває будь-які негативні симптоми.

Друга форма масової психогенної хвороби - масова рухова істерія -

характеризується дивною руховою активністю в організмі; симптоми тривоги
часто розвиваються до появи фізичного прояву. Це може включати кусання,
танці, біг, стрибки, частковий параліч, тремтіння або більш жорстокі фізичні
тики та спалахи. На відміну від масової тривожної істерії, цей сорт має
тенденцію поширюватися поступово і може тривати довше. У деяких
випадках в історії масова рухова істерія зберігається тижнями або навіть
місяцями.

Приклад 1. Нявкання і кусання черниць

12
 У Франції в середні віки черниці почали незрозумілим чином нявкати,
як кішки. Інші черниці незабаром приєдналися до них, поки весь монастир не
став видавати такі звуки протягом декількох годин.

Інша істерія охопила монастирі в Німеччині і Голландії: монахині

почали кусати один одного. «Епідемія» охопила не тільки жіночі, але й
чоловічі монастирі і дійшла до самого Риму.

Приклад 2. Танцювальні істерії

У 1518 році місіс Троффі, що жила в Зальцбурзі, Ельзасі (нинішня

Франція), почала танцювати на вулицях. Вона танцювала протягом багатьох
днів сама, а на 7-й день до неї приєдналося ще 34 людини. До кінця місяця
близько 400 людей танцювали разом з нею. Вони не відпочивали, і 15 людей
загинуло від серцевого нападу, інсульту і перевтоми.

Приклад 3. Епідемія сміху в Танзанії в 1962 році

У школі для дівчат в селі Кашаша, три учениці почали сміятися без
зупинки, а потім їх сміх змінився сльозами і криками, і так тривало досить
тривалий час. Слідом за ними почали сміятися й інші дівчата, а в цілому в цій
школі постраждало понад 90 учениць. На дорослих ця хвороба не
розповсюджувалася.

Далі події розвивалися як у випадку із звичайною епідемією. Хвороба

охоплювала все нові і нові навчальні заклади, і всюди її жертвами ставали
діти. Майже всі школи в районі села Кашаша були закриті, а від дивного
сміху постраждало більше 1000 осіб.

Приклад 4. Полювання на відьом

Середньовічне полювання на відьом тривало кілька століть, в

результаті загинуло від 60 до 100 тисяч людей.

Цитата очевидця: «Здається, залучено півміста: професори, студенти,

пастори, і ченці вже арештовані і спалені... Канцлер з дружиною вже
схоплені і страчені. На Різдво Пресвятої Богородиці стратили вихованку
князя-єпископа, дев'ятнадцятирічну дівчину, відому своєю побожністю і
благочестям... Трьох-чотирирічних дітей оголошували коханцями диявола.
Спалювали студентів і хлопчиків благородного походження 9-14 років.
Справи знаходяться в такому жахливому стані, що ніхто не знає, з ким можна
говорити і співпрацювати».

Приклад 5. Шпигуноманія

13
 Шпигуноманія існувала у багатьох країнах, але в СРСР вона досягла
епічних висот. В сталінський час шпигуноманія перетворилась у справді
масову істерію. У Радянському Союзі їх виявляли десятками тисяч. У
підсумку «шпигунів» схопили більше, ніж їх було у всьому світі, разом
узятих. Доходило до трагічного абсурду: людей звинувачували у шпигунстві
на користь неіснуючих країн.

Масові психози (істерії)

Масовий психоз - це психічна епідемія, в основі якої лежить
наслідуваність і навіюваність. Масовий психоз вражає колектив чи групу
людей, у результаті людина втрачає нормальну здатність до судження і
нормальний спосіб судження, що робить людину одержимою.
Фахівці пов'язують чутки і масову паніку з переконаннями, що міцно
укорінилися, і уявленнями, які далеко не завжди виявляються вірними. Як
правило, чутки – це інформація заснована на ненадійних джерелах і яка,
проте, успішно передається від однієї людини до іншої. Теорії змови, ковід-
дисидентство та лженаука щороку знаходять все більше послідовників.
Багато в чому такий стан речей визначає тривожна обстановка, соціальні
потрясіння та невпевненість у завтрашньому дні.
Як зазначають автори роботи, опублікованої в журналі Encyclopedia of
Forensic and Legal Medicine, під час спалахів масової істерії у людей
виявлялися переважно рухові порушення. Дивно, але подібні випадки були
описані ще в середні віки, в часи епідемій інфекційних хвороб. Так, у деяких
групах люди танцювали і билися в конвульсіях, доки не падали в знеможенні
на землю.
По суті масову істерію можна віднести до сильного страху і
занепокоєння через небезпеку, що насувається, яка легко може виявитися
хибною або сильно перебільшеною. Проте епізоди масової істерії щодо
рідкісні. Один із найчастіше цитованих випадків стався 30 жовтня 1938 року,
коли актор і режисер Орсон Уеллс випустив в ефір радіоадаптацію книги
Герберт Уеллса «Війна світів». У ній, напевно знає шановний читач,
розповідалося про вторгнення марсіан на Землю. Радіошоу повідомляло про
атаку Нью-Джерсі та Нью-Йорка та тисячі слухачів були впевнені, що
вторгнення відбувається насправді.
Оскільки радіовистава відбулася за десятиліття до появи Інтернету,
перелякані громадяни дзвонили в поліцію і лікарні, а також друзям і членам
сім'ї, щоб попередити їх про небезпеку, що насувається. Наступного дня
заголовки газет рясніли численними історіями про серцеві напади,
14
самогубства та інші бурхливі реакції на захоплення планети кровожерними
марсіанами. Дослідники вважають, що паніка нерозривно пов'язана з
масовою істерією та заклопотаністю з приводу передбачуваної загрози.
Незалежно від того, реальна вона чи ні.
Одне з основних висновків дослідження свідчить, що політична
система істотно впливає поширення масової істерії, заснованої на
економічних принципах. Чим більш централізоване і чим більшу владу має
держава, тим вища ймовірність та поширення масової істерії. Масова істерія,
на жаль, може опанувати й уряд, завдаючи серйозної шкоди суспільству.
Так, пандемія коронавірусу призвела до порушення основних прав
людини завдяки введенню обмежень на пересування, комендантську годину
та суворий карантин. З цього погляду карантин є політичною помилкою,
спричиненою колективною істерією – коло замкнулося. При цьому слід
зазначити, що масове божевілля вивчено недостатньо добре.
За словами одного з авторів наукової роботи Роберта Бартолом'ю, у
XXI столітті епідемії масових психозів, ймовірно, процвітатимуть. Цьому
сприяють збройні конфлікти, зміна клімату та навіть розвиток технологій.
Рівень агресії, недовіра до дій уряду та проблеми довкілля підвищують
ймовірність спалахів масового божевілля.
У масових формах позаколективної поведінки велику роль відіграють
неусвідомлені процеси. На основі емоційного збудження виникають стихійні
дії у зв'язку з будь-якими вражаючими подіями, що зачіпають головні
цінності людей у ході, наприклад, їхньої боротьби за свої інтереси та права.
З. Фрейд висунув вельми продуктивну ідею для опису феномену
натовпу. Він розглядав натовп як людську масу під гіпнозом.
Найнебезпечніше і найважливіше у психології натовпу — це її
сприйнятливість до навіювання. Будь-яка думка, ідею чи вірування, навіяні
натовпу, вона приймає чи відкидає цілком і ставиться до них або як
абсолютним істинам, або як абсолютним оманам. У всіх випадках джерелом
навіювання в натовпі виступає ілюзія, народжена в одного якогось індивіда
завдяки більш-менш невиразним спогадам. Викликане уявлення стає ядром
для подальшої кристалізації, що заповнює всю область розуму і паралізує
будь-які критичні здібності.
Британський нейрофізіолог Кріс Фріт стверджує, що мозок може
створювати хибні моделі матеріального світу та внутрішнього світу інших
людей. Хибні моделі внутрішнього світу інших людей перевірити не так
просто. І іноді людина може успішно ділитися цими хибними моделями з
іншими. У випадках подвійного психозу дві людини поділяють одні й ті ж

15
маячні ідеї, інколи ж подібний психоз поєднує й більше людей (наприклад,
членів сім'ї до того часу що вони обговорять помилковість моделей із
сторонніми людьми). Але коли більш численні групи людей поділяють хибні
переконання, докопатися до істини набагато складніше. Щось подібне
сталося в трагічній історії масового самогубства в Джонстауні 18 листопада
1978 року, коли 911 членів секти «Храм народів» наклали на себе руки,
випивши препарат ціаніду.
Чинники розвитку масового психозу:
 засоби масової інформації
 інтернет
 вплив атипових антипсихотичних препаратів
 інформаційно-психологічні війни
 дослідження ідеологічного чинника

Список рекомендованої літератури:

16