2.1.

Поняття про маси

📌 Маса - це не проста сукупність особистостей, а нова психологічна
єдність людей, яка формується й певним чином поводить себе під
впливом масового настрою, що виникає у результаті конфлікту між

📌
прагненням й досягненням людей.
Формування маси через виникнення масових настроїв відбувається в
результаті впливу якогось джерела зараження, прикладу для

📌
наслідування.
Маса - це не десь там, а ось тут, де «я». Безперечно, вона складається
з конкретних людей, але в тім-то й річ, що кожна людина, ставши членом
маси, масовою людиною, втрачає свою конкретність і перетворюється в
час точку єдиного соціально-психологічного організму - маси.

📌
2.1.1. Визначення мас.
Маса - це ситуативно виникла, ймовірнісна за своєю природою,
гетерогенна за складом, неструктурована, неорганізована та
ірраціональна за формами функціонування психологічна єдність людей,
яка формується щоразу як новий соціальний суб‘єкт під впливом
масового настрою, що виникає в результаті конфлікту між прагненнями й
досягненнями людей, та певним чином поводить себе в рамках своєї,
масової свідомості.

📌
2.1.2. Види мас.
Види мас:
● великі і малі
● стійкі (постійно функціонують) і нестійкі (імпульсні)
● згруповані і незгруповані, упорядковані і неупорядковані в просторі
● контактні і неконтактні (дисперсні, розсіяні)
● спонтанні (стихійно виниклі) і спеціально організовані
● соціально однорідні і неоднорідні

📌 Різновиди мас:
● натовп
● зібрана публіка (від глядачів у театрі до учасників мітингів, що
мають спільні установки, орієнтації під впливом одного й того
самого предмета сприймання в один і той самий момент, готові до
дії)
● незібрана публіка (електоральні маси, аудиторія ЗМІ, прихильники
кумирів культури, являє собою поляризовану масу, тобто більшість
 людей, що мають спільне у мисленні, інтереси яких викликані
однаковими стимулами, живуть не одне з одним, а одне біля
одного)

📌
2.1.3. Стихійні і штучні маси
Стихійна маса - маса природна, неорганізована, яка виникає сама
собою. Члени такої маси самі себе обтяжують правилами, принципами,
стереотипами, звичаями, традиціями, вони самі пишуть свою історію, яка
й керує ними та їхніми нащадками через процеси наслідування,
зараження й передачі досвіду.

📌 Штучна маса - це продукт організованої праці кількох людей чи однієї

особи, соціальних інститутів, які керують людьми, «заганяючи» їх у масу і
використовуючи для цього знання про психологію природних, стихійних
мас. Члени штучної маси часто самонавіюють собі уявлення про зразкову
людину, приписуючи їй те, що вони хочуть бачити в лідерові.

📌
2.1.4. Ознаки маси.
Загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються в науковій
літературі та випливають із досвіду:
● аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного,
організованого (на відміну від соціальних груп) утворення у
порівнянні з організованістю кожного, хто складає масу, коли він
існує окремо. Це створює враження, що маса є статична,
нерухлива і вичікує зовнішнього впливу для підтримки існування з
боку вожаків, ЗМК тощо;

● стохастичність, ймовірнісність, а значить, відкритість, розмитість

меж, невизначеність щодо складу та якісних характеристик;
● ситуативність, тимчасовість;

● гетерогенність, неоднорідність;
● нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під
впливом зовнішніх чинників;

● бездіяльність, із позицій теорії діяльності, де соціальні суб’єкти

розглядаютьс як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою
активність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є
малоусвідомлюваною, або й несвідомою, активністю соціального
суб’єкта;
● приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається,
якщо нею не керують чи змінюються умови існування.
📌 Для підтримання життєдіяльності мас необхідна постійна цільова
ін’єкція, яку роблять учасники масовокомунікаційної діяльності. Тобто
маса завжди є керований кимось соціальний суб’єкт. Ознаки свідомого й
цілеспрямованого в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку
учасників масовокомунікаційного процесу. Таким чином, якщо по
відношенню до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне.
Сама по собі сформована маса приречена на зникнення або, в кращому
випадку, перетворення у соціальну групу за умови, що члени маси
починають діяти, а значить ставити цілі.

📌
2.1.5. Фази існування маси.
Маса не є спільнотою, яка раптом з’являється й раптом зникає. Вона
має свій онтогенез, тобто природу народження і смерті. З цієї точки зору
виділимо три фази існування маси:
1. фаза зародження, пов’язана з виникненням масового настрою
серед людей;
2. фаза гуртування масових індивідів, заражених масовим настроєм, і
формування суспільної думки, масової свідомості;
3. активна фаза, фаза масової поведінки, що регулюється масовою
свідомістю.

📌
2.1.6. Масифікація.
Механізм масифікації.
“Ми вважаємо,— пише Д. В. Ольшанський,— що в основі психологічних
механізмів формування маси лежать не стільки активні фактори (чиїсь
прагнення заражати, навіювати, переконувати), але і фактори
“пасивного” роду (згода, готовність піддаватися відповідним
прагненням). Тим більше, масовий стан — це, історично, найбільш
природний стан людей, який диктувався їм необхідністю виживати й
протистояти природі. Для такого стану була природною наявність
факторів “пасивного роду” (Там само.— С. 81—82).

Відомо, що при сучасному підході до аналізу масового спілкування, його

організації виходять із того, що аудиторія виконує активну роль. “…Люди
значною мірою по-своєму протидіють мас-медіа. Ніхто не заперечує, що
мас-медіа впливають на людей. Але їхні впливи не є однозначно
визначеними чи абсолютними, як вважалося раніше… аудиторію не
можна обґрунтовано розглядати лише як “жертву” медіа-впливу”
(Джеймс Лалл. Мас-медіа, комунікація, культура. Глобальний
підхід.— К.: “К.І.С”, 2002.— С. 94)*.
📌 Причини масифікації особистості.
“за задоволення потреби бути в масі й регулювати свої емоції індивіду
доводиться розраховуватися відмиканням раціональних компонентів
психіки, зниженням критичності сприймання, почуття власного “я” і в
цілому тимчасовою деіндивідуалізацією. Однак і це є природним для
людської психіки. Якщо погодитися з більшістю психологів, які
вважають, що людині притаманна потреба бути особистістю
(пов’язана з розвитком індивідуальної свідомості і самовизначення,
тобто з вираженням прогресивної тенденції загальнолюдського
розвитку), то можна передбачити й інше. Людині притаманна і
протилежна потреба, регресивного характеру — потреба не бути
особистістю, а навпаки, розчинитися в масі... Саме втомлюючись від
індивідуальної свободи і, головне, пов’язаної з нею індивідуаль ної
відповідальності, від необхідності жити все більш раціонально, індивід
тікає в масу” (Див.: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб:
Питер, 2001.— С. 37).
“Втеча від свободи” є чи не найбільшою внутрішньою силою людини,
що перетворює її в учасника маси.

📌
2.1.7. Натовп і публіка.
Різниця між натовпом та публікою має скоріше формальний
характер.
В натовпі має місце фізичний контакт, в публіці — існує суто
психічний зв'язок.

Взаємний вплив при фізичному контакті забезпечується близькістю

тіл, звуками голосу, характеристиками погляду. Тому натовп
характеризується більш швидкими реакціями та діями, скоріш
заражається певними емоціями та спроможний проявляти надмірний
ентузіазм або паніку. Всі ці процеси обумовлюються наявністю
сенсорного зараження.

При психічному контакті взаємний вплив також забезпечує загальність

думок та почуттів, що викликаються формою та змістом інформації,
яка подається мас-медіа. При цьому публіка, звичайно, є більш
помірною — вона повільніше включається до дій — героїчних або
жорстоких. Такі наслідки забезпечуються так званим
"інтелектуальним зараженням", яке існує в абстрактному і разом з
тим у реальному об'єднанні людей, що називається публікою.
📌
2.1.8. Масова аудиторія.
Масова аудиторія або просто аудиторія - незібрана публіка, яка
формується мас-медіа, є її постійним споживачем.

Але на відміну від класичного розуміння аудиторії як сукупності

конкретних індивідів, що сприймають разом один і той же предмет,
інформацію (аудиторія фільму в кінотеатрі, вистави в театрі, лекції),
масова аудиторія — це прояв незібраної публіки як сукупності
“масових людей”, схильних до масифікації і піддатливих сугестії збоку
ЗМК та здатних перетворитися в активну масу (натовп, зібрану публіку).

2.2. Настрої, думки, свідомість і поведінка мас.

📌
2.2.1. Масові настрої.
Масові настрої — «особливі психічні стани, кожен із яких можна
визначити як однорідну для достатньо великої кількості людей
суб’єктивну, складну афективно-когнітивну реакцію, яка відображає
три моменти: ступінь задоволення загальними соціально-політичними
умовами життя; оцінку реалізації своїх соціально-політичних домагань;
прагнення до зміни умов здійснення своїх домагань.

Природа настроїв проявляється в тому, що вони стають помітними

при розходженні двох факторів — домагань (очікувань) людей,
пов’язаних із загальними для значної кількості людей масовими
потребами та інтересами, з одного боку, і реальних умов життя — з
іншого.
Це специфічна реакція на розходжен-
ня між потрібним і наявним.
При їхньому збігові масові настрої практично відсутні. Перевага
наявного над потрібним забезпечує позитивні настрої. Навпаки, чим
помітніший розрив, “ножиці” між бажаним і доступним, тим сильніші
негативні настрої»

📌
2.2.2. Суспільна думка.
Науковці вважають, що, переходячи на свідомий рівень, масовий
настрій набуває статусу такого виду суспільної думки, яка має хоч і
свідомий, але ще не концептуалізований і не завжди стійкий характер.
📌 С. Московичи вважає, що суспільна думка займає десь посереднє
місце між полюсом традицій, забобонів, вірувань та полюсом розуму,
логіки та особистісного відчуття. Суспільна думка являє собою
більш-менш зв'язану сукупність роздумів та відповідей на
запитання сучасності.

📌 Підсумовуючи сказане, вдамося до визначення Д. В. Ольшанського:

«Суспільна думка — стан масової свідомості, що охоплює собою
приховане або явне ставлення тієї чи іншої спільноти, або сукупності
спільнот, до подій, що відбуваються, та існуючих явищ. Суспільна
думка виступає в експресивній, контрольній, консультативній та
директивній функціях. Тобто вона займає певну позицію, дає
пораду або пропонує рішення з тих чи інших проблем…»

📌
2.2.3. Масова свідомість.
На формування суспільної думки вирішальний вплив має суспільна
свідомість, яка являє собою сукупність поглядів, принципів, ідей, суджень,
традицій, забобонів, знань, соціального емоційного досвіду, що належать
різним соціальним суб’єктам (відомим особам, соціальним інститутам,
групам, організаціям і т. д.) і вироблялися протягом усієї історії
суспільного розвитку.

📌 Масова свідомість не є окремим видом свідомості, який

протистоїть суспільній. Це та сама суспільна свідомість, але
актуалізована в часі й просторі певною спільнотою під впливом
конкретних соціальних, культурологічних, політичних та інших
чинників.

📌
2.2.4. Масова поведінка.
Масова поведінка буває двох типів: звична, нормативна
(передбачувана), і незвична, ненормативна (стихійна).

Нормативна поведінка — це поведінка мас, яка не виходить за рамки

уявлень про людську поведінку, прийняту в певному соціумі.

Ненормативна поведінка — це відхилення від прийнятих правил

поводження в соціумі. У такій поведінці є певний елемент стихійності з
точки зору людини, яка спостерігає або намагається керувати масою.