Робота Анастасії Адаменко

Семінар №1
Тема «Маси як учасник процесу спілкування»
1. Маса – психологічна єдність людей, яка формується і має певну
поведінку під впливом масового настрою. Масовий настрій виникає у
результаті конфлікту між прагненнями й досягненнями людей.
Термін «маса» відразу передбачає соціальні відмінності. Тобто,
використовуючи цей термін, ви поділяєте світ на еліту і нас – велику
загальну масу.
Основоположником теорії мас є Ле Бон (Гюстав Лебон).
(Масу він розглядав на прикладі натовпу як психологічний феномен,
що з’являвся в результаті безпосередньої взаємодії індивідів,
незалежно від їхньої національності, соціального статусу, професії,
навіть причини, що викликала утворення натовпу)
2. Ознаки маси:
1) аморфність (коли маса «безхребетна», і потребує підтримки
провідника, вожака, який може представляти ЗМК)
2) стохастичність та ймовірність (виражається через відкритість,
випадковість, розмитість щодо складу якісних характеристик)
3) ситуативність, тимчасовість (мають ознаку, яка зумовлена
обставинами, які склались у даний момент)
4) гетерогенність, неоднорідність
5) нестабільність через внутрішню рухливість (певна різка зміна
поведінки, думки, різка реакція на щось), динамічність під
впливом зовнішніх чинників
6) бездіяльність (малоусвідомленість, або несвідома активність, в
порівнянні з тими хто впливають на масу (соціальні суб’єкти) -
вони розглядаються як істоти які діють, істоти цілеспрямовані, які
планують активність і хочуть повпливати (з позицій теорії
діяльності)
7) приреченість (в якійсь мірі, безнадійність). Мається на увазі, що
маса є недовговічною, може в будь-який момент розпастись, якщо
нею не керують, вона змінює свою думку, чи змінюються умови
існування маси.
3. Види маси:
1) великі і малі
2) стійкі (постійно функціонують) і нестійкі (імпульсні, тимчасові,
недовговічні)
3) згруповані і незгруповані, упорядковані і неупорядковані в
просторі
4) контактні і неконтактні (дисперсні розсіяні)
5) спонтанні (різкі, стихійно виниклі) і спеціально організовані
(заплановані завчасно)
 6) соціально однорідні й неоднорідні
(Поділ мас у радянські часи, створений В. Леніним:
1) прогресивні, революційні (антиреволюційні), консервативні,
реакційні, також нейтральні, які не визначилися
2) активні, діючі, пасивні, бездіяльні, «сонні»
3) згуртовані, дисципліновані, самостійні, розпорошені,
неорганізовані, анархічні
4) рішучі (екстремістські)і нерішучі (боязливі))
Основні різновиди мас, на думку Дмитра Ольшанського:
1) натовп
2) зібрана публіка (дуже обширне поняття: глядачі в театрі,
мітингувальники, які готові до дій)
3) незібрана публіка (електоральні маси, аудиторія ЗМІ,
прихильники кумирів культури. Це як поляризована маса, як
люди, які мають спільність думок, це більшість, інтереси якої
викликані однаковими стимулами)
Різниця між натовпом і публікою:
Натовп Публіка
(Тимчасове, неорганізоване (Група людей зі спільними
зібрання людей) інтересами, які не взаємодіють
Більша зосередженість на між собою)
фізичному контакті – швидкі Публіка може і не збиратися
реакції (близькість тіл, голос, фізично як натовп, а мати
характеристики погляду). зв’язок через ЗМІ. Через цю
Натовп заражається певними взаємодію публіка формує
емоціями і має спроможність громадську думку.
проявляти надмірний ентузіазм Зосередженість на психічному
або й паніку. контакті, загальність думок,
почуттів, які викликаються
формою та змістом інформації,
яка подається мас-медіа.
Публіка є більш помірною ніж
натовп: вона повільніше
включається до дій. Такі
наслідки забезпечуються так
званим інтелектуальним
зараженням, яке існує в
абстрактному і реальному
об’єднанні людей (в публіці)

4. Поняття натовпу охоплює широкий діапазон форм поведінки.

Види натовпу за Гербертом Блумером:
 1) Випадковий натовп (це збори людей, що не мають між собою
нічого спільного, за винятком того, що вони спостерігають одне і
те ж явище, наприклад, натовп на вулиці, де трапилася аварія)
2) Експресивний натовп (сукупність людей, які зібралися разом для
отримання особистого морального задоволення, які виражають
емоції: радість, горе, гнів, протест)
3) Конвенційний натовп (зібрана публіка на спортивних змаганнях,
політичних мітингах; цей натовп керується своїй поведінці
певними правилами і нормами)
4) Діючий натовп (збуджені, панічні, повстанські, сприйнятливі
збори людей, зайнятих бунтом, виявляючих різні форми
агресивної поведінки, де визнані норми не мають ніякої цінності)
5. «Душа» натовпу
Ле Бон стверджує, що індивід, який побував деякий час всередині
діючого натовпу, під впливом напруги, що виходить від нього, або з
якихось інших причин, невідомо чому набуває такого стану, який
дуже нагадує стан загіпнотизованого суб`єкта. Натовп, на його думку
це якісно нова система, в ньому “немає ні суми, ні певної кількості
елементів, але існує комбінація цих елементів і створення нових
якостей”.
З психологічної точки зору слово „натовп” має зовсім інше значення.
Свідома особистість зникає, причому почуття і ідеї всіх окремих
одиниць, які базують ціле, яку називається натовпом, приймають
один і той же напрямок. Утворюється колективна душа, «душа»
натовпу, яка має тимчасовий характер, але й досить певні риси.
Збори в таких випадках стають організованим натовпом або
натовпом натхненним, який складає єдину істоту і підкоряється
закону духовної єдності натовпу.
Отже, «душа натовпу» - це соціально-психологічна єдність маси.
6. Маса не є спільнотою, яка раптом з’являється і раптом зникає. Вона
має природу народження і смерті. Фази існування маси:
1) фаза зародження, пов’язана з виникненням масового настрою
серед людей
2) фаза гуртування масових індивідів, заражених масовим настроєм, і
формування суспільної думки, масової свідомості (Згуртування.
Приведення всіх до однієї думки, маса набуває свою «хвилю»
мислення)
3) активна фаза, фаза масової поведінки, що регулюється масовою
свідомістю.
Смерть, розпад, зникнення маси можливі на другій фазі, якщо
гуртування в результаті не може завершитися успішно й маса
руйнується сама собою або під впливом зовнішніх чинників.
Звернення від третьої до другої фази відбувається постійно, маса
 завжди має загрозу розпаду, якщо її вчасно не підтримати або вона
сама вже не має внутрішньої енергії та внутрішнього потенціалу для
самоіснування.
7. Масифікація – це коли людина знаходиться не просто в сукупності
людей, а починає чинити за законами маси і на основі дії механізмів
творення маси стає її частинкою, втрачаючи своє я. Сучасні ЗМІ
“працюють” не стільки з масами, а й з конкретною людиною, яка
найчастіше сама сидить перед радіоприймачем, телевізором або
читає газету. Поки вона це робить, вона не є частинкою маси. Зі
свідомістю людини мають відбутися певні трансформації на основі
тієї “масової людини”, яка продовжує жити в кожному з нас, щоб
стати повноправним членом маси. Таким чином, ЗМІ працюють
безпосередньо з масовою людиною, яка має потенційні
характеристики, які властиві масі, які масифікують людину.
Причини масифікації:
Причиною того, що люди піддають-
ся масифікації, є їхня психологія, в якій домінують дві протилежні
тенденції: тенденція до індивідуалізації та тенденція до інфляції
особистості. Інфляція особистості проявляється в намаганні
розчинитися в масовій культурі, жити на рівні потреб тієї
субкультури, апологетом якої стає людина. Основною причиною
втягування людини в масу є її психологічна готовність стати
частинкою маси і без впливу масифікатора. Фрейд, цитуючи Ле Бона,
розрізнив три причини масифікації:
1) Індивід у масі отримує почуття незбагненної потужності, якому
він може віддатися, чого не зробить наодинці, стримуючи себе. В
анонімній і безвідповідальній масі почуття відповідальності
щезає.
2) Людина в масі вільно піддається зараженню, запалюванню, під
впливом чого легко відмовляється від власних інтересів на
користь масовим.
3) Здатність людини у масі легко піддаватися навіюванню. При
цьому повністю губиться свідома особистість, воля і здатність
відрізнятися відсутні, всі почуття і думки орієнтовані в напрямку,
заданому кимось.
8. Лідери мас. Основні їх характеристики.
“Лідери думок” («Лідери мас») – це ті особи, які висуваються масою
як тимчасові лідери і є проміжною ланкою між комунікантами та
пасивною частиною маси. Але “лідери думок” не є власне
професійними комунікантами (вони “не дотягують” до цієї ролі через
своє “скромне” місце й призначення в системі масового
спілкування): “лідери думок” самі є об’єктом впливу, але вони
виконують роль суб’єкта-фільтра спілкування тільки в своєму
середовищі)