Тема 4. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ НЕБЕЗПЕКИ.

(частина друга)
Питання для розгляду:

 Маніпулювання свідомістю.
 Сутність та види маніпуляції.
 Роль та місце маніпулювання в національних системах
державного управління та політичних системах, а також у
формуванні та здійсненні міжнародних стосунків.
 Сутність та прояви інформаційного насильства.
 Проблемні питання правового запобігання здійсненню
інформаційного насильства.
 МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ –
СУТНІСТЬ ТА ВИДИ МАНІПУЛЯЦІЇ

Сутність маніпуляції

«Ніхто не говорить, що думати заборонено або власні думки

небажані. Але бажані думки виробляються в таких масштабах, що
власне мислення тоне в їх масі, а ці бажані думки так тонко
вводяться в свідомість, що люди приймають це чуже мислення за
результат роботи власної думки і найвищою мірою приватне ідейний
надбання».

(Йоганнес Бехер)
 Корінь слова "маніпуляція" –
латинське слово manus – рука
(maniрulus - пригорща, жменя, від
manus і рle-наповнювати).

У словниках європейських мов слово тлумачиться як

поводження з об'єктами з певними намірами, цілями.
Звідси походить і сучасне переносне значення слова -
спритне поводження з людьми як з об'єктами, речами.

Маніпуляція - це не насильство, а спокуса.

Перша й головна умова успішної маніпуляції полягає в тому,

що в переважній більшості випадків значна частина громадян
не бажає витрачати ні душевних і розумових сил, ні часу на те,
щоб засумніватися в повідомленні.
Маніпуляція
- це вид прихованої інформаційно-психологічної дії
несилового характеру, що може передувати виникненню
загрози насильства, направленого на індивідуальну чи
суспільну свідомість та психіку людини.

Маніпулятивний інформаційний вплив

– це прихований інформаційно-психологічний вплив
несилового характеру, що може передувати виникненню
загроз для індивідуальної чи суспільної свідомості,
психіки людини.
 Види маніпуляції
Полярна реакція. Деякі люди роблять завжди на перекір, ніж їм
пропонують.

Розрив шаблону. Шаблон - це звична і відпрацьована до

автоматизму послідовність яких-небудь дій. Зміна в такій
послідовність вводить людину в транс, вихід з якого вона бачить у
виконанні того, що просить маніпулятор.

Заговорювання. Маніпулятор говорить багато, часто

перескакуючи з одного питання на інше, постійно тримаючи
свідомість співрозмовника пов'язаним, і завершує своє навіювання
тієї пропозицією, з якою прийшов.

Подвійне наведення трансу - перевантаження. Ця техніка

схожа на попередню з тією різницею, що вплив роблять два
маніпулятора.
 Потрійна спіраль Мільтона Еріксона. Спіраль складається з
трьох не зв'язаних між собою маленьких історій. Маніпулятор починає
розповідати першу і, коли підходить до найцікавішого моменту, без
будь-якої зв'язки переходить до другої історії. Розповідає другу історію
до кульмінаційного моменту і знову без зв'язки переходить до третьої,
яка повинна містити власне текст навіювання. Після цього закінчує
другу і першу історії.

Мовні техніки. У цій групі головне місце займають трюїзми.

Трюїзм - це саме очевидне твердження, загальновідома, банальна
істина.

Трюїзми застосовуються для того, щоб викликати бажану з

поведінкову реакцію. Наприклад, трюїзм на наведення трансу -
«Кожен занурюється в транс по-своєму»; трюїзм на створення
установки на навчання - «Досвід - великий вчитель»; трюїзм на
забування - «Люди вміють забувати те, що вони знають».
 Допущення. Робиться припущення виникнення певної
поведінкової реакції. Для цієї пропозиції конструюються за допомогою
зворотів мови, які вказують на час або послідовність дій. Типові мовні
звороти, що використовуються в цій техніці: до того як ..., після того
як ..., протягом ..., в міру того як ..., перш ніж ..., коли ..., в той час як
... Наприклад: «Перш ніж повідомити мені, над якою проблемою ви
хочете працювати, зробіть глибокий вдих», «Перш ніж увійти в транс,
зробіть глибокий вдих і повільний видих», «Перш ніж ви погодитеся з
моєю пропозицією, погляньте на ці схеми».

Протиставлення. Тут розглядаються дві поведінкові реакції, які

можна протиставити. Використовуючи протиставлення, корисно
спиратися на кинестетику, щоб створити у людини переконання в
наявності протилежностей. Наприклад: «Чим сильніше ви намагаєтеся
чинити опір, тим швидше ви зрозумієте, що воно марно», «Чим важче
здається проблема, тим легше виявляється відповідне рішення»;
«Чим важче дається вам вивчення цього курсу, тим легше буде його
практичне застосування».
 Вибір без вибору. Ось кілька фраз, які можна використовувати
в цій техніці. «Ти хочеш піти спати прямо зараз або після того, як ти
збираєш іграшки?»; «Ви зможете застосовувати отримані знання
відразу або після невеликого тренування?» Цей прийом активно
застосовують хороші продавці й торгові агенти. «Ви хочете
заплатити готівкою або чеком?» - Запитують вони, начебто питання
про покупку вже вирішене.

Право вибору. При застосуванні цього типу навіювань, залучаючи

своєю інтонацію, увагу людини до тієї реакції, яку хочете в нього
викликати, ви пропонуєте йому повну свободу вибору. Таким чином,
маніпулятор виявляється у безпрограшній ситуації, оскільки кожна
реакція є його успіх. Відмінність від попереднього прийому в тому,
що проговорюється й та реакцію, яка вас не влаштовує, але
говорите її зневажливим тоном.

Якірна техніка. Вона є найбільш потужною тхнікою маніпуляції

свідомістю. У кожного є така пісня чи мелодія, почувши яку, він
згадує своє минуле і як би повертається в той час. У кожного є
якоря, і цих якорів дуже і дуже багато. Якір можна використовувати
для викликання будь-якого почуття знову і знову. Маніпулятор може
встановити якір, який буде викликати в іншої людини потрібні
почуття навіть тоді, коли його немає поруч.
 З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), створенням та широким
розповсюдженням соціальних мереж з’являються та будуть з’являтися нові види
маніпуляцій.
Досить цікавим є дослідження Данила Малуха та Сергія Клімовича, яке вказало на
вісім маніпулятивних прийомів, які використовують пропагандисти в соцмережах :
 Мимовільний «лайк» ФБ-сторінки
 Поширення від вашого імені
 Купівля мережі популярних груп/спільнот
 Забанити топа
 Спам-коментарі
 Боти і тролі
 Елітарна спільнота
 Реклама у Facebook
URL: http://detector.media/withoutsection/article/138382/2018-06-10-tekhnika-manipulyatsii-visim-brudnikh-priiomiv-
yaki-vikoristovuyut-propagandisti-v-sotsmerezhakh/
Особливості сприйняття інформації за посередництва
Інтернету
Інтернет привніс у життя людства нові способи комунікації, а також
кардинально змінив здатність сотень мільйонів людей сприймати інформацію
та обробляти її.
 70 до 90 відсотків інформації у мережі людина сприймає зоровим
рецептором (і велика частина такої інформації – тексти), а це деформує
сприйняття, тому що протягом тисячоліть людина користувалася усіма
органами чуттів у повній мірі.
 гігантський об’єм інформації, який «перетравлює» людина у сучасному
інформаційному суспільстві, суттєво впливає на її здатність оцінювати цю
інформацію. Дослідження доводять, що здебільшого адепти мережі
оцінюють інформацію лише за імпульсивно-емоційним критерієм, не
задіюючи логіку та етику.
 інформацію, яка надходить до людського мозку з інтернету, важко
перевірити внаслідок того, що, згідно з дослідженнями психологів, людина
тільки на 7% довіряє словам, на 35% вона оцінює інформацію,
спостерігаючи за мімікою співрозмовника і на 55% ще додатково
перевіряє цю інформацію по жестах, зовнішньому вигляду, внутрішньому
стану співрозмовника і навіть за його запахом. А саме це у даному
випадку є відсутнє.
 ІНФОРМАЦІЙНЕ НАСИЛЬСТВО
Фактично інформаційне насильство є різновидом маніпулювання
свідомістю, але більш відверте та грубе.
Суть насильства полягає в тому, щоб примусити людину або
групу людей до дій, які суперечать їх власним інтересам.
При цьому людина може і не усвідомлювати, що її спонукає до
певних дій певна інформація – їй може видаватися, що вона сама
прагне цих дій.
У даному випадку мова йде про маніпуляцію – найвитонченіше
знаряддя психологічного насильства.
 ІНФОРМАЦІЙНЕ НАСИЛЬСТВО
У найширшому розумінні під насильством слід розуміти «енергетичний вплив
на органи і тканини організму людини, їх фізіологічні функції, шляхом
використання матеріальних факторів зовнішнього середовища (механічних,
фізичних, хімічних і біологічних) та/або вплив на її психіку шляхом
інформаційного впливу, що вчиняється всупереч або поза її волею, здатний
заподіяти смерть, фізичну та/або психічну травму, а також обмежити
свободу волевиявлення або дій людини».
Психіка – це особлива якість, властива людині. Фактично психіка керує діями
людини, визначає її поведінку. А оскільки в основі психічних процесів
лежить вища нервова діяльність – тобто, здатність внутрішнього
відображення дійсності у відчуттях, сприйняттях, почуттях, мисленні та волі,
– то можна стверджувати, що саме дійсність – матеріальний світ,
навколишнє середовище, явища нематеріальної дійсності – саме це врешті-
решт обумовлює поведінку людини.
Психічне насильство – це досить конкретне явище, яке спричинюється
впливом на психіку людини з метою, як мінімум, змусити її зробити те, що
вона робити не хоче, а як максимум – заподіяти їй шкоди.
Оскільки відображення дійсності у людській психіці – це, по суті, і є
відображення інформації про навколишні світ, то основним елементом
психічного насильства справедливо може вважатися інформація.
Інформаційне насильство
– це інформаційний вплив на людину, що
призводить до втрати, деформації,
обмеження або неможливості здійснення
таких людських якостей, які становлять
особистість людини, тобто свідомість і
самосвідомість, свободу вибору,
індивідуальність, систему цінностей, світогляд,
систему потреб, інтересів та установок.

О.Г. Вагилевич : «Інформаційне насильство в

широкому розумінні – Василевич О.Г. Інформаційне
насильство як соціальний феномен. // Вісник
Житомирського державного університету імені Івана
Франка. – 2007. - №35. – С. 29-33
Інформаційне насильство
– це будь-які умисні дії психологічного спрямування одного
суб’єкта інформаційних відносин по відношенню до іншого
суб’єкта інформаційних відносин, якщо ці дії порушують
конституційні права і свободи останнього як людини та
громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його
фізичному чи психічному здоров’ю.

Прийнято вважати, що насильство пов’язане з прямим фізичним і

матеріальним збитком і виявляється як вбивство, загроза. Усе це прямі,
найбільш очевидні, грубі форми насильства, проте разом з ними існує ще
насильство, яке пронизує психологічну й інтелектуальну сфери та виявляється
непомітно у вигляді нав’язування власних переконань опоненту спотвореною
інформацією.
До одного з видів насильства можна віднести й обман. Стабілізуюча функція
обману широко використовується державними органами, засобами масової
інформації, причому в найрізноманітніших формах — від ретельно продуманої
дезінформації (добре застрахованої від викриття) до тонких маніпуляційних
дій над суспільною свідомістю, що формують вигідну громадську думку, яка
підтримує потрібні уряду символи віри.
Видів насильства нітрохи не менше, аніж сфер людської діяльності.

Суть насильства полягає в тому, щоб змусити конкретну людину або спільноту людей до дій, які суперечать їх
власним інтересам. Таким чином, приховування від людей інформації про їх дійсні інтереси або свідома
підміна їх помилковими шляхом інформаційного накату є гіршим видом насильства.

Можна виокремити такі властивості інформаційного насильства:

• несиловий (нематеріальний і неенергетичний), ідеальний характер, непідпорядкування фізичним
закономірностям (не має маси, ваги, розміру, температури плавлення);
• нелінійність, тобто непропорційна залежність причини й наслідків; порушення закону збереження
речовини й енергії, кумулятивний характер, можливість зростання інформації як сніжної грудки;
• можливість максимальної дальності та швидкості поширення, яка збільшувалася з розвитком технічних
досягнень (дубина, спис, стріла, куля, ракета), хоча межа швидкості інформаційного насильства теж кінцева
— швидкість світла у вакуумі;
• можливість ідеального клонування, оскільки ідеальні копії можна зробити однаковими, вони можуть бути
незмінними, замороженими, а матеріальні предмети постійно змінюються, старіють;
• нелокалізованість у часі, оскільки будь-яка матеріальна дія здійснюється в конкретний час, наприклад
убивство, а в інформаційного насильства може бути наслідок — розмитість у часі й просторі (вбивство
конкретної людини відбувається в конкретному місці, а інформаційний вплив може бути розмитим,
дифузним);
• пандемія (епідемія, що має глобальний характер);
• опосередкований характер і скритність впливу (хоча деякі форми фізичного впливу теж непомітні,
наприклад отрута, інформаційна дія може бути абсолютно непомітною);
• віртуальний характер дії; можливість фокусування; селективність; уразливість, крихкість інформаційного
світу, легкість доступу, злому інформаційних систем.
 Спорідненість явищ інформаційного насильства, інформаційної
війни та інформаційного тероризму

 присутній вплив на людей (а «зловживання

інформаційними системами» – це також
Маніпулювання
вплив) з метою змусити їх до дій, яких вони
самі насправді не прагнуть (бо важко
уявити, щоб більшість психічно здорових Інформаційне
насильство
людей прагнула «сприяти здійсненню
терористичних операцій»).
 інформаційне насильство є різновидом Інформаційна
війна
маніпулювання свідомістю, але більш
відверте та грубе
 інформаційна війна та інформаційний
тероризм є крайніми проявами Інформаційний
інформаційного насильства. тероризм
 Приклад
Починаючи з 2019 року, фактично на досить регулярної основі стали проводитися соціологічні
опитування та оприлюднення рейтингів відомих політичних діячів, політичних партій. Причому з
досить коротким інтервалом часу.
До виборів Президента України ще майже 2,5 роки, а до початку «президентських перегонів» - як
мінімум рік. До парламентських виборів – приблизно такий же час.
Питання: Яка мета цих опитувань?
Відповідь:
 «зафіксувати» у свідомості людини, суспільства, мінімальний гарантований «рівень довіри»
визначеному кандидату або кандидатам на виборну посаду.
 у разі позитивних результатів реального процесу, які вкладаються або перевищують
середньостатистичні показники багато чисельних соціологічних опитувань – все відмінно та
«об’єктивно».
 у разі отримання «збійної» ситуації завжди можна знайти прийоми та механізми
«виправлення» ситуації.
Головні завдання:
 своєчасність оцінки ситуації;
 постійне, цілеспрямоване «нав'язування» потенційному виборцю «лідера»
виборчих перегонів
 переорієнтації його вибору за необхідності.

Наведений приклад є прикладом симбіозу маніпулювання свідомістю та інформаційним насильством.

Правові методи запобігання здійсненню
інформаційного насильства
можна об’єднати у дві групи:

«просвітницькі»;
«санкцій і заборон».
 «Просвітницькі» методи запобігання здійсненню
інформаційного насильства
У протистоянні інформаційному насильству не можна обійтися без розвитку критичного мислення,
удосконалення аналітичних здібностей.
У законодавчому сенсі ці методи можуть бути закріплені у правових актах, які визначають
напрями розвитку освіти в державі.
І тут криється найбільша проблема – власне, нею і обумовлене зволікання з реформою системи
освіти: реформувати галузь, як мінімум, середньої освіти треба кардинально.
Існуюча в Україні освітня програма, яка дісталась нам у спадок від СРСР, не покликана розвивати у
школярів такі якості, як критичне мислення, самостійну думку та її переконливу аргументацію тощо.
Крім того, деякі фахівці особливо підкреслюють необхідність так званої медіаосвіти, завданням якої
саме і є розвиток критичного мислення, уміння розуміти прихований зміст повідомлення, уміння
протистояти маніпулюванню.
До «просвітницьких» методів умовно можна також віднести законодавчо закріплені квотування
певного інформаційного контенту (наприклад, квоти на україномовну музику на радіостанціях),
якщо таке квотування здійснюється з метою поширення корисної інформації, яка може сприяти
розвитку духовних якостей споживачів.
Проблема тут полягає в тому, що будь-яка квота – це обмеження прав людини на
вільний вибір контенту.
Необхідно шукати прийнятний баланс.
 Методи «санкцій і заборон» при запобіганні здійсненню
інформаційного насильства

 впровадження штрафних санкцій за розповсюдження

недостовірної інформації;
 цензурування контенту;
 позбавлення суб’єктів медіа ринку ліцензій, дозволів на
мовлення;
 заборона певного інформаційного контенту в медіа-просторі
України тощо.

При цьому не слід забувати, що «заборонений плід» набагато

солодший.