ВИДИ МАНІПУЛЯЦІЇ

Підготувала Ірина Мусієнко

ЩО ТАКЕ МЕДІА МАНІПУЛЯЦІЯ?
Медіа-маніпуляція— вид психологічного
впливу, що здійснюється через пресу
 (газети, журнали, книги), радіо, 
телебачення, інтернет, кінематограф,
звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, 
телетексти, рекламні щити та панелі,
домашні відеоцентри, що поєднують
телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші 
лінії зв'язку, соціальні мережі, що
призводить до пробудження у об'єкта
впливу намірів, які змінюють його бажання,
настрої, поведінку, погляди тощо.
СПОСОБИ(ВИДИ) МАНІПУЛЯЦІЙ ЗМІ

 Спіраль мовчання
 Дезінформація
 Техніка «сендвіча»
 Міфи
 Створення інформаційної реальності
 Посилання на анонімний авторитет
СПІРАЛЬ МОВЧАННЯ

 Уперше це явище дослідила Е. Ноель-Нойманн. Суть його

полягає в наступному: індивід є більш схильним лишати
свої погляди невисловленими, якщо вони не
підтримуються більшістю. Перед тим, як відкрито
повідомити свою точку зору, особа підсвідомо сканує
«клімат» суспільного настрою довкола (це відбувається
завдяки квазі-статистичному органу чуття,
притаманному кожній людині). Якщо ситуація сприятлива
і більшість підтримує точку зору індивіда, він матиме
навіть більше мотивації та бажання публічно
висловитись. Якщо ж ситуація несприятлива — індивід,
передчуваючи суспільні санкції за висловлення
непопулярної точки зору, найімовірніше промовчить. На
переконання Е. Ноель-Нойманн, саме ЗМІ — а насамперед
телебачення — каталізують дію «спіралі мовчання».
 Таким чином, «спіраль мовчання» пов'язана із явищем
ізольованості індивіда. Основні її твердження:
 людям, що висловлюють альтернативні до панівних погляди,
загрожує ізолювання від суспільства
 люди постійно відчувають страх перед ізольованістю
 страх перед ізольованістю змушує людей постійно сканувати
«клімат» суспільного настрою
 результати такого сканування впливають публічну поведінку
людей, зокрема на їхню готовність або неготовність
висловлювати свої думки відкрито.
ДЕЗІНФОРМАЦІЯ
 Дезінформація (обман)– це спосіб
психологічного впливу, який полягає в
навмисному наданні суперникам або
аудиторіям такої інформації, що вводить їх в
оману щодо дійсного стану справ.
Дезінформація містить у собі використання
свідомо помилкових даних і повідомлень. У
цьому випадку вони стають обманом. Межа
між дезінформуванням і обманом досить
тонка.
ТЕХНІКА «СЕНДВІЧА»
 Назва "сендвіч" означає нашарування один на
одного матеріалів різного характеру. Цей
маніпулятивний ефект полягає у протиставленні
позитивних і негативних образів.
 "Отруйний сендвіч". Позитивний факт або подія,
сприятливі для суб'єкта впливу, обрамлюються
спеціально підібраним попереднім і наступним
негативним матеріалом і, таким чином,
нівелюється позитивний ефект від факту чи
події. "Цукровий сендвіч". Негативний факт або
подія, несприятливі для суб'єкта впливу,
обрамлюються спеціально підібраним попереднім і
наступним позитивним матеріалом і, таким чином,
нівелюється негативний ефект від факту чи події.
МІФИ
 Масова комунікація сприяє розповсюдженню соціальних
міфів – ілюзорних ідей, що містять певні цінності й норми,
які сприймаються переважно на віру, без раціонального,
критичного їх осмислення. ЗМІ може брати активну участь у
їх створенні та трансляції. На думку американського
професора Г.Шиллера, основними соціальними міфами за
допомогою яких формується індивідуально-масова
свідомість в сучасних суспільствах є:
 міф про індивідуальну свободу і особистий вибір громадян;
 міф про нейтралітет найважливіших політичних інститутів:
конгресу, суду, і президентської влади, а також ЗМІ;
 міф про незмінну егоїстичну природу людини, її
агресивність, схильність до накопичування і споживання;
 міф про відсутність в суспільстві соціальних конфліктів,
експлуатації та пригнічення;
 міф про плюралізм ЗМІ, що в дійсності, не дивлячись на їх
значну кількість, контролюються великими рекламодавцями
і урядом і є єдиною індустрією ілюзорного світу. 
 Ці міфи реалізуються за
допомогою наступних засобів
маніпулювання свідомістю:
 Подрібнення та фрагментація,
сенс яких полягає у
локалізованому підході до
проблеми, що спричиняє
неможливість осягнути проблему
в цілому.
 Нагальність у передачі
інформації, адже акцент на ній
створює відчуття важливості
предмету інформації. Наслідком
цього є послаблення у людини
здатності розмежовувати
інформацію за ступенем
важливості тощо.
 СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
РЕАЛЬНОСТІ
 Людина не маючи доступу до усіх подій, які відбуваються у світі, потребує
інформації про процеси, що відбуваються, які зачіпають її інтереси і сприяють
орієнтації в інформаційному потоці. Але ЗМІ можуть відображати не чисті факти, а
їх інтерпретацію. Тому замість відображення дійсності вони створюють
псевдореальність, у ній за допомогою стереотипів маркують і закріплюють
необхідну інформацію.
 Виділимо декілька основних опорних елементів, на яких створюється ця
інформаційна реальність: По-перше: це визначення мас-медіа «порядку денного».
Притягаючи увагу об'єкта до одних фактів і одночасно упускаючи інші, ЗМІ самі
визначають міру важливості тієї або іншої події, факту. По-друге: мас-медіа
поширюють загальні стереотипи і моделі поведінки, таким чином, визначають і
вказують, які установки та типи поведінки є нормами справедливості і моральності,
а які, навпаки, не є. По-третє: ЗМІ організовують псевдоподії, які на відміну від тих,
що природно відбуваються, плануються заздалегідь і організовуються штучним
шляхом, наприклад, з метою створення репортажу.
ПОСИЛАННЯ НА АНОНІМНИЙ АВТОРИТЕТ
 Цей прийом введення в оману відноситься до так званої
"сірої пропаганди». Авторитет, до якого звертаються, може
бути релігійною чи вагомою політичною фігурою, діячем
науки тощо. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому
для більшої переконливості можуть цитуватися документи,
оцінки експертів, звіти свідків та інші матеріали.
Приклади: "Вчені встановили…", "Доктори рекомендують…",
"Джерело з президентського оточення повідомляє…" тощо.
Посилання на неіснуючий авторитет надають інформації
солідності й ваги в очах пересічних громадян. При цьому
джерело не ідентифіковане і відповідальності за
помилкове повідомлення журналісти не несуть.