Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Одеська політехніка»

Кафедра міжнародних відносин та права

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Міжкультурні комунікації» на тему:
Співпраця та конфлікти в комунікаційній
діяльності
Виконав:
Здобувач вищої освіти
спеціальності 291
«Міжнародні відносини,
суспільні комунікації та регіональні студії»
Прізвище, ім’я, по батькові
ІІ курс, ІМ-211, денна форма навчання

Одеса – 2023
 Актуальність теми полягає в необхідності розвивати навички
ефективного управління конфліктами, сприяти співпраці та
досягненню позитивних результатів у комунікації, як на
персональному, так і на колективному рівнях.
Мета дослідження полягає в дослідженні розкриття та аналіз
взаємозв'язку між співпрацею та конфліктами в комунікаційній
діяльності, вивчення їх впливу на ефективність комунікації, якість
взаєморозуміння та стосунки між учасниками.
Об'єктом дослідження є процес комунікації та взаємодія між
учасниками комунікації.
Предметом дослідження є співпраця та конфлікти в
комунікаційній діяльності.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНФЛІКТІВ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Міжкультурна комунікація – це особлива форма спілкування

двох і більше представників різних культур, коли відбувається обмін
інформацією та культурними цінностями взаємодіючих культур. Цей
процес вимагає не тільки знання іноземних мов, а й знання
матеріальної та духовної культури інших людей та визначає модель
поведінки партнерів у спілкуванні.

Дослідження доводить, що для здійснення міжкультурної

взаємодії потрібні такі компоненти:

1) виникнення такої ситуації, в якій відбувається спілкування;

2) встановлення контактів та їх здійснення, за допомогою яких
реалізується міжкультурна взаємодія;
3) наявність взаємодіючих сторін, що мають свідомість і
опановують норми будь-якої культурної системи.
 Основні типи паравербальна
міжкультурної
комунікації:

невербальна
вербальна фактор першого
враження
фактор переваги

фактор
привабливості

Основні
фактор ставлення фактори
до нас
Концепція феномену комунікацій включає наступні основні
аспекти:

– Взаємодія
– Зміст і контекст
– Канали комунікації
– Сприйняття
– Ефективність
– Контроль і зворотний зв'язок
Основні види неформальних комунікацій:

– особисте спілкування вузького кола фахівців, які займаються одним і

тим самим завданням;
– спеціальні семінари, конференції, симпозіуми, що охоплюють ширше
коло фахівців, які часто представляють кілька суміжних наук;
– написання провідними фахівцями статей, підручників та науково-
популярних книг, орієнтованих на широку аудиторію учнів, студентів,
фахівців, учених.
Дрейф конфлікту та перетворення його з окремого феномену міжкультурної
комунікації в одну з форм її прояву відбувається в силу наступних причин та обставин:

1. Значний кількісний приріст населення внаслідок збільшення числа природних зіткнень

призводить до збільшення міжособистісних комунікацій.

2. Процеси зіткнення суб'єктів комунікації в умовах глобалізації та інтенсифікації

інформаційного спілкування, особливо через Інтернет, багаторазово посилюються.

3. Інтенсивні міграційні процеси у світі, насичені комунікативними взаємодіями,

призводять до так званого культурного шоку при зустрічі суб'єктів різних
соціокультурних просторів, конфліктного зіткнення культур в актах міжкультурної
комунікації та нерідко з тяжкими наслідками
В комунікаційній діяльності можуть виникати різні види конфліктів:

•Конфлікти стосовно цілей

•Конфлікти стосовно ресурсів
•Конфлікти стосовно стилів комунікації
•Конфлікти стосовно розуміння повідомлень
•Конфлікти стосовно особистих роздратувань або образ

У комунікаційній діяльності існує кілька методів для управління конфліктами.

Деякі з них включають:

•– Активне слухання
•– Емпатія
•– Використання «Я-повідомлень»
•– Пошук компромісу
•– Конструктивна зворотна зв'язок
•– Посередництво
Негативний вплив на комунікацію в міжкультурному контексті може
включати:

– Непорозуміння
– Стереотипи та упередження
– Культурний шок
– Бар'єри мови
– Культурні розходження
 СПІЛЬНІСТЬ СПІВПРАЦІ ТА КОНФЛІКТІВ В КОМУНІКАЦІЙНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ

Аналіз дефініцій співробітництва, що даються

у словниках, дозволяє виділити три основні
ознаки цього поняття.

По-перше, при його визначенні завжди мається

на увазі наявність двох чи кількох людей – без
цього сама ситуація співпраці неможлива.
По-друге, важливою ознакою співробітництва є
їхня спільна діяльність (участь у спільній справі).
По-третє, потрібна наявність спільної мети.
Таким чином, співпраця – це інтегральний процес, що поєднує два інші
процеси: 1) процес досягнення учасниками спільної мети та 2) процес
формування позитивних відносин між учасниками. У співпраці обидва ці
процеси необхідні та збалансовані.

Для ефективної співпраці потрібні такі елементи:

• ціль як результат і цілепокладання як процес;
• процес комунікації, тобто обмін інформацією між учасниками
співробітництва;
• процес досягнення мети, що характеризується узгодженістю дій учасників
спільної діяльності;
• відносини між учасниками.
 Для більш ефективного вирішення проблеми конфлікту К. Томасом та Р. Кілменом було
запропоновано п'ять типових стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях: компроміс,
співробітництво, суперництво, ухилення та пристосування

Хоча конфлікти в комунікації зазвичай сприймаються як негативні, вони можуть мати й

позитивні аспекти. Деякі з них включають:

• Збагачення ідей;
• Покращення взаєморозуміння;
• Зміцнення стосунків;
• Розвиток навичок.
 ВИСНОВКИ
Теоретичні аспекти конфліктів у комунікаційній діяльності відображають їх значення,
природу та вплив на ефективність комунікації. Конфлікти є неодмінною частиною комунікації
і можуть виникати з різних причин, включаючи розбіжності цілей, стилів комунікації,
розуміння повідомлень та особистих роздратувань.

Висновуючи, спільність співпраці та конфліктів в комунікаційній діяльності полягає у

тому, що обидва аспекти можуть впливати на ефективність комунікації, якість
взаєморозуміння та стосунки між учасниками. Управління конфліктами та розвиток співпраці
є важливими навичками, що сприяють поліпшенню комунікації і досягненню більш
конструктивних результатів.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!