Медіа-маніпуляція

Способи маніпуляцій ЗМІ

Спіраль мовчання
Уперше це явище дослідила Е. Ноель-Нойманн. Суть його полягає в наступному:
індивід є більш схильним лишати свої погляди невисловленими, якщо вони не
підтримуються більшістю. Перед тим, як відкрито повідомити свою точку зору,
особа підсвідомо сканує «клімат» суспільного настрою довкола (це відбувається
завдяки квазі-статистичному органу чуття, притаманному кожній людині). Якщо
ситуація сприятлива і більшість підтримує точку зору індивіда, він матиме навіть
більше мотивації та бажання публічно висловитись. Якщо ж ситуація
несприятлива — індивід, передчуваючи суспільні санкції за висловлення
непопулярної точки зору, найімовірніше промовчить. На переконання Е. Ноель-
Нойманн, саме ЗМІ — а насамперед телебачення — каталізують дію «спіралі
мовчання».[7]
Дезінформація
Дезінформація (обман)– це спосіб психологічного впливу, який полягає в
навмисному наданні суперникам або аудиторіям такої інформації, що вводить їх в
оману щодо дійсного стану справ. Дезінформація містить у собі використання
свідомо помилкових даних і повідомлень. У цьому випадку вони стають обманом.
[4] Межа між дезінформуванням і обманом досить тонка.
Техніка «сендвіча»
Назва "сендвіч" означає нашарування один на одного матеріалів різного
характеру. Цей маніпулятивний ефект полягає у протиставленні позитивних і
негативних образів.    "Отруйний сендвіч". Позитивний факт або подія, сприятливі
для суб'єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і
наступним негативним матеріалом і, таким чином, нівелюється позитивний ефект
від факту чи події. "Цукровий сендвіч". Негативний факт або подія, несприятливі
для суб'єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і
наступним позитивним матеріалом і, таким чином, нівелюється негативний ефект
від факту чи події.[9]
Міфи
Масова комунікація сприяє розповсюдженню соціальних міфів – ілюзорних ідей,
що містять певні цінності й норми, які сприймаються переважно на віру, без
раціонального, критичного їх осмислення. ЗМІ може брати активну участь у їх
створенні та трансляції. На думку американського професора Г.Шиллера,
основними соціальними міфами за допомогою яких формується індивідуально-
масова свідомість в сучасних суспільствах є:    міф про індивідуальну свободу і
особистий вибір громадян; міф про нейтралітет найважливіших політичних
інститутів: конгресу, суду, і президентської влади, а також ЗМІ; міф про незмінну
егоїстичну природу людини, її агресивність, схильність до накопичування і
споживання; міф про відсутність в суспільстві соціальних конфліктів, експлуатації
та пригнічення; міф про плюралізм ЗМІ, що в дійсності, не дивлячись на їх значну
кількість, контролюються великими рекламодавцями і урядом і є єдиною
індустрією ілюзорного світу. [10]
Створення інформаційної реальності
Людина не маючи доступу до усіх подій, які відбуваються у світі, потребує
інформації про процеси, що відбуваються, які зачіпають її інтереси і сприяють
орієнтації в інформаційному потоці. Але ЗМІ можуть відображати не чисті факти,
а їх інтерпретацію. Тому замість відображення дійсності вони створюють
псевдореальність, у ній за допомогою стереотипів маркують і закріплюють
необхідну інформацію.
Відносини держави і ЗМІ
Часто ЗМІ називають «четвертою владою» (наряду із законодавчою, виконавчою і
судовою гілками влади). Вони також виступають як своєрідний контроль, критика
поточної політики владних структур; оцінюють стан справ у тих чи інших секторах
соціального життя тощо.    Взаємовідносини ЗМІ і держави регулюються
законодавством. У житті існує три форми цієї взаємодії:    Держава повністю
контролює ЗМІ Держава опосередкованим чином впливає на ЗМІ ЗМІ існує як
повністю незалежний інститут. Один із способів контролю державою ЗМІ — цензура.
Наразі існують часткові обмеження діяльності преси, регульовані окремими
 законами (визначення рейтингу фільму (за віком), попередження про насилля
тощо),    Головними вимірами відносин медіа з державою і суспільством є: Контроль
з боку держави – Незалежність Конформізм – Схильність до критики Орієнтованість
на політику – Непов'язаність із політикою. [15]
Маніпулятивні засоби впливу держави через ЗМІ
Ідеологія
Ідеологія - система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що
виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких
усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного,
соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної
діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних
відносин.[16]. Створенням ідеології займається особлива група
професіоналів. Щоб стати спонукальною силою для великих груп людей,
ідеологія повинна транслюватися в масову свідомість, в практичне знання; ця
трансляція відбувається в рамках масових комунікацій. Одним з методів такої
трансляції є пропаганда. Сюди ж відноситься і агітація.
Пропаганда
Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення фактів,
аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на
користь певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганда зазвичай
повторюється та розповсюджується через різні засоби масової інформації,
щоб сформувати обраний результат суспільної думки. У широкому розумінні -
поширення соціально-політичних, природничо-наукових та інших знань з
метою їх втілення у суспільну свідомість; у вузькому розумінні – ідеологічно
спрямована діяльність будь-якої партії для формування у конкретних верств
населення певних поглядів і уявлень (світогляду. [17] Григорій Почєпцов під
пропагандою розуміє інтенсивні комунікативні процеси, що мають на меті
зміну поведінки аудиторії, на яку вони налаштовані. [18]
Агітація
Агітація — найважливіший засіб впливу на свідомість і настрій широких мас, з
метою спонукати їх до політичної чи іншої активності, ідеологічна зброя
боротьби партій. Агітація провадиться шляхом поширення певних ідей і
лозунгів за допомогою різноманітних засобів: через пресу (газети, журнали,
брошури, листівки, заклики тощо), усні виступи (доповіді, бесіди, читання
газет та ін.), радіо, телебачення, кіно, театр, образотворче мистецтво
(плакати, діаграми, карикатури тощо), політичну і художню літературу. [19]
Агітація тісно пов'язана з пропагандою, агітацію деколи розглядають як
форму пропаганди.
Визначення впливу ЗМІ
Безпосереднім об`єктом є дії інформаційних повідомлень засобів масової
комунікації (ЗМІ) є як окремий індивід, так і велика група людей, що становлять
аудиторію для того чи іншого конкретного ЗМІ. ЗМІ мають чималі можливості
впливати на спосіб життя та переконання особистості як суто інформаційно, так і за
допомогою практичних зразків.    ЗМІ – один із соціальних інститутів, що тією чи
іншою мірою виконують замовлення суспільства та окремих соціальних груп щодо
певного впливу на населення в цілому, в тому числі й на окремі вікові та соціальні
категорії. Можна зазначити два аспекти такого впливу. По-перше, ЗМІ істотно
сприяють засвоєнню людьми різного віку широкого спектра соціальних норм та
формуванню у них ціннісних орієнтацій у сфері політики, економіки, здоров`я, права
тощо. По-друге, ЗМІ фактично є своєрідною системою неформальної освіти та
просвіти різних категорій населення. При цьому користувачі ЗМІ здобувають досить
різнобічні, суперечливі, несистематизовані знання, відомості з різних питань
суспільного та політичного життя. [1]