Масова комунікація

Ма́сова комуніка́ція — це поняття можна розглядати мінімум в двох аспектах:

1. Як процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою

спеціальних технічних засобів — мас-медіа.
2. Як дисципліну, яка вивчає різні засоби за допомогою яких окремі люди і
організації передають інформацію через засоби масової
інформації великим сегментам населення одночасно (теорія масових
комунікацій).

Види масової комунікації:

 Масмедійні комунікації (масове спілкування, у середовищі якого

функціонує масовоінформаційна індустрія,спрямована на
забезпечення суспільства інформацією через телевізійні, радіо-,
пресові та електронні комунікації).
 Рекламна комунікація (собливістю працівників сфери реклами є
забезпечити коло потенційних покупців рекламованого товару чи
користувачів рекламованої послуги).
 PR-комунікації (аблік рилейшинз є видом суспільної діяльності,
пов'язаної з формуванням потрібної громадської думки стосовно
певної організації чи особи через канали комунікації та за допомогою
ЗМК). 
 Пропагандистська комунікація (відрізняється від PR тим, що вона
спрямована на зміни в громадській думці, масовій свідомості стосовно
явищ ідеологічного характеру).
 Агітаційна комунікація (спрямована на заклик, заохочення.
Обмежується проявом готовності збоку комуніката певним чином
діяти, виявом зацікавлення до чогось чи когось).

Функції масової комунікації:

У 1948 р. Гарольд Лассуелл виділив три основні функції масової комунікації:

1. огляд навколишнього світу, які можна інтерпретувати як інформаційну

функцію;
2. кореляція з соціальними структурами суспільства, які можна
тлумачити вплив на суспільство та його пізнання через зворотний зв'язок;
 3. передача культурної спадщини, які можна розуміти, як познавательно-
культурологичну функцію,функцию наступності культур.

У виконанні вітчизняної психолінгвістику виділяються чотири функції,

типові для радіо- і телевізійного спілкування:

 информаційна;
 регулююча;
 соціального контролю;
 соціалізації особистості.

Структура масової комунікації:

1) визначення і прогнозування реакції аудиторії;

2) визначення теми;
3) збір матеріалу до теми;
4) розробка теми;
5) створення інформаційного продукту на визначену тему;
6) артикуляція продукту, його поширення;
7) сприймання й реакція аудиторії на мовлення;
8) реакція мовця на аудиторію;
9) корекція мовлення.

Використані джерела:

 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BE
%D0%B2%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD
%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F
 https://studfile.net/preview/5118756/page:4/
 https://studfile.net/preview/5118756/page:3/