КОМУНІКАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ

ФЕНОМЕН

1.1. Сучасний інформаційно - комунікаційний простір

1.2. Комунікація – суттєва сторона спілкування
1.3. Ознаки комунікації
1.4. Типізація комунікації
1.5. Загальне поняття соціальної комунікації
1.6. Види соціальної комунікації
1.7. Усна комунікація
1.8. Документальна комунікація
1.9. Електронна комунікації
1.10. Форми соціальної комунікації
Інформаційний простір складається з
таких головних компонентів
інформаційні ресурси (IР) — бази і банки даних, усі види архівів, системи депозитаріїв державних IР, бібліотеки, музейні сховища і т.ін.;

інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура;

територіально розподілені державні і корпоративні комп'ютерні мережі, телекомунікаційні мережі й системи спеціального призначення
та загального користування, мережі й канали передачі даних, засоби комутації та управління інформаційними потоками;

інформаційні, комп'ютерні й телекомунікаційні технології — базові, прикладні й забезпечувальні системи, засоби їх реалізації;

науково-виробничий потенціал у галузях зв'язку, телекомунікацій, інформатики, обчислювальної техніки, поширення й доступу до
інформації;

організаційні структури, включаючи кадри, що забезпечують функціонування і розвиток національної інформаційної інфраструктури;

ринок інформаційних технологій, засобів зв'язку, інформатизації й телекомунікацій, інформаційних продуктів і послуг;

система взаємодії інформаційного простору України зі світовими відкритими мережами;

система забезпечення інформаційного захисту (безпеки);

система масової інформації;

система інформаційного законодавства

Основними негативними чинниками, які
зумовлюють сучасний стан українського
інформаційного простору є
відсутність чіткої і скоординованої
державної інформаційної політики;

інвестування інформаційних
структур за ,,залишковим
принципом” унаслідок
економічних причин;

експансія в Україну зарубіжних

технічне відставання
виробників інформаційної
інформаційної інфраструктури та
продукції, котрі об’єктивно
її повна залежність від
переважають національну за
постачання іноземної техніки,
якістю, економічними
занепад вітчизняної
можливостями, а також
телекомунікаційної
застосовують агресивну ринкову
промисловості.
стратегію;

недостатній професійний рівень

працівників інформаційної сфери,
брак вітчизняної системи їх
підготовки;
Розглянута система має бути спрямована
на вирішення
завдань включати складові
виявлення та оцінку забезпечення захисту
джерел загроз інформаційного суверенітету
України, зокрема національного
інформаційному простору; інформаційного ресурсу, в
сучасних умовах
інтернаціоналізації та
глобалізації процесів, що
відбуваються в інфосфері;

розробку, координацію і
здійснення єдиної
державної політики в забезпечення рівня
інформаційної достатності для
галузі інформаційної прийняття рішень державними
безпеки; установами;

вироблення та здійснення
єдиної державної політики
забезпечення реалізації
у сфері міжнародних конституційних прав громадян,
інформаційних відносин, суспільства й держави на
зокрема в напрямі інформацію.
створення іміджу держави.
 Згідно енциклопедичного словника,
«комунікація»

2) спілкування, передача інформації

від людини до людини, специфічна
форма взаємодії людей у процесах їх
1) шлях повідомлення, зв'язок одного
пізнавально-трудової діяльності, яка
місця з іншим
реалізується головним чином за
допомогою мови (рідше з допомогою
інших знакових систем)
Історія наукового пізнання комунікації

Середні XVIII - ХІХ

Античність Еллінізм ХХ ст.
віки ст.
 Елементарна схема комунікації

Передавач Повідомлення
Комунікація Одержувач
інформації Спосіб передачі
 Ознаки комунікації

обов’язкова
комунікації властива
в комунікації беруть наявність
цілеспрямованість,
участь два суб’єкти передавального
або функціональність
об’єкта
Цілеспрямованість здійснюється у трьох
формах

переміщення матеріального об’єкта із пункту А в пункт Б – в цьому

полягає мета транспортної або енергетичної комунікації;

мета взаємодіючих суб’єктів полягає не в обміні матеріальними

предметами, а в повідомленні один одному смислів, котрі
володіють ідеальною природою (знаки, символи, тексти);

елементарна схема комунікації придатна для генетичного зв’язку

“діти – батьки” (передача образу від покоління до покоління, сама
дитина не є частинкою своїх батьків, а їх подібністю).
Розрізняють три багатовимірних хронотопи
(хронотоп – просторово-часові координати)
генетичний хронотоп, де проходить рух
біологічних образів і генетичних програм в
біологічному часі і просторі;

психологічний (особистий) хронотоп, де

побутують смисли, засвоєні конкретною
особистістю (галузь духовного життя);

соціальний хронотоп, де проходить рух

смислів в соціальному просторі й часі, тобто у
визначеному людському суспільстві.
 Типізація комунікації
смислова, яка ділиться на:

матеріальна
генетичну (біологічна, видова); (транспортна,
енергетична,
міграція населення
психологічну (особиста);
тощо);

соціальну (суспільна)
 Закон комунікації

повідомлення смислових
комунікацій завжди мають
ідеальний (духовний) зміст, і, як
правило, не завжди –
матеріальну, чуттєво форму,
яку сприймають.
Соціальна комунікація

інституалізована, тобто
організаційно оформлена
форма людського спілкування.
 Категорія «соціальна комунікація» визначається тим, що вона:

характеризує важливий спосіб реалізації соціальних зв’язків між людьми;

фіксує умову й універсальний соціально-психологічний механізм

взаємодії соціальних суб’єктів, ступінь ефективності якого виявляє себе на
всіх рівнях соціокультурної організації суспільства;

позначає особливий вид мотивованої й цілеобумовленої активності,

спрямованої на обмін ідеями, знаннями й досвідом, уявленнями та
емоціями, нормативно - ціннісними образами діяльності й поведінки, які
пронизують всі сторони образу життя людей.
 Функції соціальної комунікації
інформаційна експресивна прагматична

• завдяки • визначає • соціальна

соціальній здатність комунікація є
комунікації в соціальної засобом, який
суспільстві комунікації спонукає
поширюється передавати людину до
інформація оціночну певної дії та
про предмети, інформацію реакції
їх властивості, про предмети
явища, дії та або явища
процеси
Ознаки соціальної комунікації

Нормативність Стандартизація
У соціальній комунікації комуніканти і
реципієнти усвідомлюють три мети

пізнавальну –
спонукальну –
розповсюдження експресивну –
стимулювати інших
(комунікантом) або вираження або
людей до будь - яких дій
одержання придбання визначених
або одержувати потрібні
(реципієнтом) нових переживань, емоцій.
стимули;
знань і вмінь;
 Канал комунікації

комплекс засобів зв’язку між джерелом і

одержувачем інформації: телефонних, радіомовних,
телетрансляційних, комп’ютерних та ін. Поняття
«канал комунікації» часто використовується як
взаємозамінне до поняття «засіб комунікації»
Засоби, які забезпечують комунікацію

засоби масового
телебачення та впливу (ЗМВ) –
власне технічні
періодичний друк радіо (аудіальний Інтернет кіно, театр, цирк,
засоби – телефон,
(візуальний канал); канал); (аудіовізуальні всі видовищні
телетайп, телеграф
канали); вистави, художня
література
 Види комунікації
Іконічні і символічні канали:
Вербальні і невербальні канали: живопис, культура, письмо,
музика, танець, поезія, риторика друкування, фотографія

кіно, звуко-
і відеозапис
Усна Документальна
комунікація комунікація
мульти-
медіа фото,
телефон, телеграф,
радіо, машинописні
телебачення тексти

Електронна
комунікація

Космічні канали зв’язку:

електронна пошта, інтернет
Піктограми Стародавнього світу
Сучасна піктограма
ІДЕОГРАМИ
МОРФЕМИ
ПЕРФОКАРТА
Фотоапарат Ж. Н. Н’єпса
Рухомі картинки Луї Ле Пренса
Голограма
Комп’ютер 1500-ламповий «Колос», спроектований
Максом Н’юменом
 Документальна комунікація

комунікація, побудована це процеси або способи

на обміні документами розповсюдження
між двома і більше інформації в суспільстві за
людьми. допомогою документів.
Документ може відігравати різні ролі

каналу комунікації, яким передається

повідомлення (комунікат – інформаційний об’єкт);

комуніката як матеріального об’єкта, що

передається у процесі матеріальної комунікації;

комуніката як повідомлення, тобто певної частини

інформації, призначеної для передавання у
процесі інформаційної комунікації.
Елементарна модель документальної комунікації

К К Р
О О Е
М Кодуван М декодува цЦ
У ня У ння И
Н Н П
І І І
К К Є
А А Н
Н Т Т
Т

Зворотній зв’язок
В основі документальної комунікації
лежать комунікаційні процеси
той, хто передав документну інформацію, комунікант – особа, яка створює
повідомлення (автор документа, документної інформації, повідомленння);

той, кому призначена документна інформація – реципієнт – це особа або

група осіб, які приймають повідомлення (користувач, глядач, читач, слухач);

спосіб або канал передачі інформації – комунікат – це документ у формі

книги, журналу, газети, фільму і т. д.; ·

зміст інформації, яка передається, і зафіксована на матеріальному носію; ·

код – правила мови, на якій зафіксоване повідомлення;

контекст, в якому повідомлення набуває всієї повноти свого смислу.

 Процес комунікації характеризується
такими питаннями

чи здійснилась
по суті
яка мета
у чому полягає по якому каналу комунікація,
хто є кому призначене комунікації й
суть воно тобто чи
комунікантом; повідомлення; · умови її
повідомлення; · передається; · одержана
здійснення;
користувачем
інформація
Виділяють чотири бар’єри, що характерні
документальній комунікації в суспільстві

технічний
міжмовний

соціальний
психологічний.
 Принципи електронної комунікації

електронний сигнал як новий тип письмового повідомлення;

віртуальність комунікації;

дистанційність учасників системи наукової комунікації;

опосередкованість зв'язку між учасниками комунікації;

статусна рівноправність при здійсненні електронної комунікації;

наявність засобів для виділення актуальної інформації (гіпертекст, мультимедіа);

можливість поєднання статичної й динамічної інформації; ·

можливість одночасного звернення до декількох каналів

Психологічні бар’єри ґрунтуються на

мозаїчність індивідуальної
зниження інтелектуального
пам’яті складається у
сприйняття внаслідок
ослабленій увазі, оскільки телеглядачів через те, що у
полегшеного доступу до
телебачення не потребує тієї запропонованих їм
аудіовізуальних повідомлень,
зосередженості, яку потребує повідомленнях немає зв’язку;
адже читання потребує
читання; читання може бути
розумових зусиль для розуміння
систематичним і
змісту тексту;
цілеспрямованим.
 Соціальні бар’єри викликані тим, що

електронна комунікація – велика і масові аудиторії стають жертвами

захоплююча сфера вкладання капіталу, політичних махінацій зі сторони
загальнолюдська єдина й уніфікована
але капітал не безкорисний і тому власників телекомпаній і
культура несе загрозу для вільного
масові аудиторії, втягнені в масові комп’ютерних сіток. Адже електронна
розвитку самобутніх національних
комунікаційні сітки, виявляються комунікація завоювала титул
культур, і, відповідно, – духовної
об’єктом експлуатації: вони повинні не “четвертої сили”, яка впливає на
незалежності націй;
тільки повернути капіталістам їх соціально-політичне життя, винятком є
витрати, але й принести прибутки; мережа Інтернет.
Функції мережі Інтернет
глобальний комунікаційний канал, який забезпечує у
всесвітньому масштабі передачу мультимедійних
повідомлень (комунікаційно -просторова функція);

загальнодоступне сховище інформації, всесвітня

бібліотека, архів, інформаційне агентство
(комунікаційно - часова функція);

допоміжний засіб соціалізації й самореалізації

особистості та соціальної групи шляхом спілкування із
зацікавленими партнерами, всепланетний клуб
ділових і дозвільних партнерів.
Ознаки Мережі Інтернет

призначеність для задоволення

соціально-комунікаційна
комунікаційних потреб не
сутність мережі, зумовлена
суспільства в цілому, а окремих
властивістю забезпечувати рух
особистостей і соціальних груп,
смислів у соціальному просторі
обумовлених їх бажанням до
й часі;
соціалізації й самореалізації;

входження в систему
електронної комунікації
завдяки використанню глобальні масштаби Мережі.
комп’ютерної бази і
телекомунікаційних технологій;
Інтернет – це інформаційно-пошукова система (ІПС), що складається з
таких елементів

інформаційних ресурсів у
вигляді Web-сторінок, сайтів;

інформаційно-пошукових мов
словникового класифікаційного типу;

логічних операцій;

технічних засобів реалізації;

програмного забезпечення.