Тема 2.

Феномен інформації та її специфіка у сучасному світі

План лекції

1. Поняття інформації та теорія інформації.

2. Етапи розвитку інформаційних технологій.
4. Інформація у правовому аспекті
 
1. Поняття інформації та теорія інформації.
 
«Інформація виступає основним об’єктом інформаційного суспільства, і її роль сьогодні важко переоцінити.
Відображаючи реальну дійсність, вона інтегрується у всі напрямки діяльності держави, суспільства,
громадянина. З появою нових інформаційних технологій, основою яких є впровадження засобів
обчислювальної техніки, зв’язку, систем телекомунікації, інформація стає постійним і необхідним атрибутом
забезпечення діяльності держави, юридичних осіб, громадських організації та громадян. Від її якості та
достовірності, оперативності одержання залежать численні рішення, що приймаються на різних рівнях – від
глави держави до громадянина.
Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина зараз є ефективнішим, ніж політичний,
економічний і навіть військовий. Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою.
Поняття “інформація” використовується в усіх галузях науки, і в правовій, зокрема. Воно набуло
багатозначності й інтерпретується залежно від сфери вживання.
В перекладі з латинської мови “інформація” (information) – це роз’яснення, виклад; тобто йдеться про
відомості (або їх сукупність), про предмети, явища й процеси навколишнього світу. Сьогодні немає
усталеного й вичерпного тлумачення цього терміну, слід розглядати його з аналізу досліджень філософів.»
 
Джерело:
Демкова М., Фігель М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання.
URL: https://www.oa.edu.ua
Інформаційне суспільство є одним з типів суспільств, які розвиваються в результаті соціального прогресу.
У соціальному просторі інформація стає матеріалізованим результатом комунікації, який в свою чергу
базується на знаннях. Завдяки інформації ми передаємо дані або повідомлення, які є частиною процесу
подальших дій в суспільстві, та унікальними за своєю значимістю
 
«Сучасне людство перейшло в епоху інформатизації – період свого розвитку, який спрямовано на повне
використання достовірного, вичерпного і сучасного знання в усіх суспільно важливих областях людської
діяльності.
Завдяки процесу інформатизації створюється нова суспільна ланка – інформаційне суспільство, яке в
свою чергу характеризується високим рівнем інформаційних технологій, розвинутими інфраструктурами,
які забезпечують виготовлення інформаційних ресурсів і можливість доступу до інформації, прискоренням
процесів автоматизації обробки інформації, радикальними змінами соціальних структур, внаслідок чого
відбувається розширення сфери інформаційної діяльності. Істотно, що невпинний процес
інформатизаціїсуспільства впливає на визначення нових освітніх стандартів, впровадження сучасних
технологій до сфери навчання з усіх галузей і рівнів освіти.»
 
Джерело:
Тверезовська Н. Т. Становлення і розвиток інформаційних технологій / Н. Т. Тверезовська, О. Б. Борисюк //
Вісн. Чернігівського нац. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. – 2012. – Вип. 100. URL:
http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7345
«Інформаційні технології — це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів,
що поєднані у технологічний комплекс і використовуються для виготовлення, зокрема,
масовоінформаційної продукції.
 
Сюди належать:
• технології формування, організації та використання інформаційних
ресурсів,
• технології виробництва інформації,
• технології управління інформацією та інші.

Джерело:
Різун В. В. Теорія масової комунікації. Київ: Видавничий центр “Просвіта”, 2008. 260 с. URL:
https://www.researchgate.net/publication/308796925_Teoria_masovoi_komunikacii
Інформаційні технології враховують комунікаційні особливості масовоінформаційного продукту (його
призначення, умови споживання, характеристики адресата — масової аудиторії тощо). Через те
інформаційні технології опосередковано є технологіями масовокомунікаційного впливу, вони більшою
мірою мають кваліфікуватися як технології масовоінформаційного виробництва.
Інформаційні інтерактивні технології, або інтерактивні технології спілкування.
Ці технології властиві новим медіа, що протиставляються масовим і спрямовані на особистість, а не
аудиторію. Проте в умовах масового спілкування інформаційні інтерактивні технології використовуються
як засіб плюралізації, демократизації та створення умов рівноправності комунікаторів. Середовище
масової комунікації, однак, по своїй природі не сумісне з такою інтерактивністю, бо масова комунікація
одностороння, нерівноправна, асиметрична, в якій перевагу над аудиторією та особистістю має
професійний комунікант»
 
Джерело:
Різун В. В. Теорія масової комунікації. Київ: Видавничий центр “Просвіта”, 2008. 260 с. URL:
https://www.researchgate.net/publication/308796925_Teoria_masovoi_komunikacii
Поняття масової інформації відповідно характеризує таку інформацію, яка виробляється для споживання
масовою авдиторією.
3 огляду на її соціальну значущість замість терміна «масова інформація» іноді вживають визначення
«соціальна інформація» (B. Іванов). Воно відбиває суспільні відносини, пов'язане з різними видами
людської діяльності, зафіксоване свідомістю, опосередковане психологічними чинниками,
використовується для впливу на інших людей. Соціальна інформація має складну структуру, яка включає
науково-технічну, економічну, соціально-політичну, ідеологічну та інші види інформації. Соціальну
інформацію можна визначити як повідомлення, передані будь-яким зрозумілим людині кодом, що містять у
собі відомості про процес функціонування суспільства, а також усе те, що стосується і може вплинути на
ці процеси
 
Джерело:
Квіт С. Масові комунікації. Київ.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2018. 352 с. URL:
http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1090/Kvit_%20ass%20Communications.pdf;jsessionid=2
D01AB03F6E7AB9B79E8794AEC069D7B?sequence=1
 
2. Етапи розвитку інформаційних технологій.
 
«Обмін інформацією виник кілька мільйонів років тому разом з першими прийомами спілкування
(нечленороздільними звуками, мімікою, жестами, дотиками). З появою усного мовлення (близько 100
тисяч років тому) з'явилася й можливість накопичення інформації, поки що індивідуального, в пам'яті
людини.
Наступний етап – виникнення писемності (5-6 тисячоліть тому), що дала людству колективну (суспільну)
пам'ять. Поява писемності дозволило реалізувати повний набір процесів циркуляції і переробки
інформації: її збір, передачу, переробку, зберігання та доведення до користувача. Ці можливості відкрила
фіксація інформації на матеріальних носіях. В якості матеріального носія інформації використовувалися
вироблені шкури тварин, виготовлені з очерету папірусні сувої, берестяна кора, глиняні та дерев'яні
дощечки, тканини і, нарешті, найбільш поширений носій – папір.

 Джерело:
Тверезовська Н. Т. Становлення і розвиток інформаційних технологій / Н. Т. Тверезовська, О. Б.
Борисюк // Вісн. Чернігівського нац. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. – 2012. – Вип. 100. URL:
http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7345
Інформаційна символіка зазнала ряд істотних змін: піктографічне письмо, ідеографічне лист, рисункові
ієрогліфічне письмо (збереглася до сих пір в деяких країнах Азії), клинопис, лінійне складове письмо і,
нарешті, алфавітний лист.
Удосконалювалися також системи подання числової інформації (позиційна система числення у Вавилоні,
римська система числення, арабські цифри), позначення речовин, хімічних операцій і приладів,
математична символіка.
Підводячи підсумок розгляду еволюції системи подання інформації, можна відзначити загальну тенденцію
створення найбільш раціональних форм інформаційної символіки.»
 
Джерело:
Тверезовська Н. Т. Становлення і розвиток інформаційних технологій / Н. Т. Тверезовська, О. Б. Борисюк //
Вісн. Чернігівського нац. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. – 2012. – Вип. 100. URL:
http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7345
Революційними в процесі розвитку інформаційних технологій стало винахід (середина XV ст.)
В Німеччині книгодрукування, і поява парового двигуна (кінець XVIII ст.) – основи машинного виробництва.
По суті, це стало початком нового науково-технічного етапу у природознавстві. Головним якісним змістом інформаційних
технологій стало народження систем науково-технічної термінології в основних галузях знань, а кількісним – випуск
багатотиражних книжок, журналів, газет, географічних карт, технічних креслень, а також перших енциклопедій – свого
роду стаціонарних інформаційно-пошукових систем на алфавітній основі.
Новий етап у розвитку інформаційних технологій пов'язаний з бурхливим розвитком науково-технічної революції:
• виникненням фотографії (1839 р.),
• винаходом електричного телеграфу (1832 р.),
• телефону (1876 р.),
• радіо (1895 р.),
• кінематографу (1895 г .),
• бездротової передачі зображення на відстань(1907 р.) та
• промислового телебачення (з кінця 20-х рр.).
Настав період створення загальносвітової системи зосередження, зберігання та швидкої передачі інформації в найбільш
зручній для користувачів формі. Це перетворило інформацію в рушійну силу технічного, соціального і економічного
прогресу, визначило її провідну роль на етапі сучасної технологічної революції.
Перетворення інформаційних технологій в інтелектуальну індустрію супроводжувалося появою (в середині 60-х рр. XX
в.), А потім і широким використанням електронних засобів обчислювальної техніки.
 
Джерело:
Тверезовська Н. Т. Становлення і розвиток інформаційних технологій / Н. Т. Тверезовська, О. Б. Борисюк // Вісн.
Чернігівського нац. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. – 2012. – Вип. 100. URL: http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7345
«З 1986 року починається історія розвитку Інтернету, коли Національний науковий фонд США (NSF)
почав створення мережі NSFNET, в якій використовувались високошвидкісні телефонні канали, що
з`єднували 6 суперкомп`ютерів у різних куточках країни на основі протоколу TCP/IP та інших технологій,
відпрацьованих у мережі ARPANET (перша у світі глобальна мережа створена у 1968 р., припинила
функціонування в 1990 році).
Мережа NSFNET стала основною магістральною (backbone) структурою дляІнтернет, офіційною датою
виникнення якого є 1990 рік. В даний час основу Інтернет складають високошвидкісні магістральні мережі.
Незалежні автономні мережі підключаються до магістральної мережі через крапки мережного доступу NAP
(Network Access Poіnt).
Інтернет побудована за регіональним принципом і як автономні системи зазвичай виступають великі
національні мережі (наприклад UANET, RUNET та ін.), кожна з них має власне адміністративне керування і
власні протоколи маршрутизації. Автономні мережі можуть утворювати компанії, що спеціалізуються на
наданні послуг доступу в мережу Інтернет, – провайдери. …
На сьогоднішіній день ведуться роботи по переходу на нову версію протоколу IP – IPv6 (з IPv4) для
підтримки все зростаючої кількості користувачів мережі і можливості виділення їм унікальних ІР-адрес.»
 
Джерело:
Тверезовська Н. Т. Становлення і розвиток інформаційних технологій / Н. Т. Тверезовська, О. Б. Борисюк //
Вісн. Чернігівського нац. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. – 2012. – Вип. 100. URL:
http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7345
 
«Поняття інформаційної технології з'явилося з появою інформаційного суспільства, основою соціальної
динаміки у якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні
чинники, інтелектуальний рівень, ініціатива, творчість тощо.
Інформаційна технологія - цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з
використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних,
швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх
розташування.
Дослідження соціальних процесів, зумовлених поширенням інформаційних технологій, передбачає
уточнення тлумачення “інформація” та “інформаційне суспільство”».
 
Джерело:
Фірсова О. Д. Інформаційні технології як фактор соціальної трансформації суспільства / О. Д. Фірсова. //
Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 9. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_9_9.
Інформацію як термін не можна розглядати лише як технічне поняття. Інформація (поряд з енергією і
матерією) входить до переліку фундаментальних світових характеристик та специфічно пов’язана з
порядком і визначеністю.
Зокрема, інформація трактується як заперечення ентропії (Л.Бріллюен); комунікація і зв'язок, у процесі
яких усувається невизначеність (К.Шеннон); передача розмаїтості (Дж.Ешбі); міра складності структур
(X.Моль); ймовірність вибору (І.Яглом).
З позиції теорії інформації (семіотики) інформація - це “міра усунення невизначеності знання в
одержувача повідомлення про стан об'єкта або про якусь подію”].
В рамках динамічної теорії інформації (одного з розділів синергетики) Д.Чернавський пропонує таке
визначення: “інформація є запам’ятований вибір одного варіанта з декількох можливих і рівноправних”.
Цінність же інформації залежить від того, наскільки ця інформація сприяє досягненню певної мети. Тому
інформація не має цінності, якщо немає мети чи вибору.»
 
Джерело:
Фірсова О. Д. Інформаційні технології як фактор соціальної трансформації суспільства / О. Д. Фірсова. //
Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 9. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_9_9.
Діяльність людей і організацій зараз усе більшою мірою залежить від їхньої інформованості і здатності
ефективно використовувати наявну інформацію. Перш ніж розпочати якісь дії для прийняття рішень,
необхідно провести велику роботу зі збирання і переробки інформації, її осмислення й аналізу, пошуку
раціональних рішень у будь-якій сфері діяльності, що неможливо без залучення спеціальних технічних
засобів.
Знання, і в першу чергу знання високотехнологічне, здатне породжувати нове знання і бути упровадженим у
будь-яку сферу людської діяльності, стає основним ресурсом людства.
Отже, характерними особливостями інформаційного суспільства є пріоритетне значення інформації як
головного ресурсу, зайнятість більшості працюючих створенням, збереженням, переробкою та реалізацією
інформації, збільшення ваги інформаційних процесів у всіх сферах суспільного життя.
З появою інформаційного суспільства виникло багато проблем, пов’язаних з його організацією, а саме –
розробленням ефективної політики, стратегії й тактики розвитку. Джерелами конкурентної переваги стають
не природні, трудові чи фінансові ресурси, а плоди творчої діяльності, тобто інновації, нові знання та
технології. Під впливом інновацій відбувається структурний перерозподіл зайнятості населення у бік
інформаційної сфери. Інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора
економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин.
 
Джерело:
Фірсова О. Д. Інформаційні технології як фактор соціальної трансформації суспільства / О. Д. Фірсова. //
Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 9. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_9_9.
Відзначимо, що на тлі широкого впровадження високих технологій, які ініціюють глибинні трансформації у всіх сферах
буття і здатні кардинально впливати на процеси самоорганізації складних систем, розвивається новий тип суспільства. Ми
живемо в історичний момент, що, за словами Кастельса, “характеризується трансформацією нашої “матеріальної
культури” через роботу нової технологічної парадигми, побудованої навколо інформаційних технологій” [3]. Характерні
риси нової інформаційно-технологічної парадигми [3]:
- Інформація є сировиною. На відміну від попередніх технологічних революцій тепер ми маємо справу з технологіями для
впливу на інформацію, а не з просто інформацією, призначеною для впливу на технологію.
- Всеохоплюваність ефектів нових технологій, оскільки інформація є інтегральною частиною людської діяльності.
Інформація міститься в будь-якій діяльності людини, пронизує всі процеси нашого індивідуального і колективного
існування.
- Мережева логіка будь-якої системи, яка використовує ці нові інформаційні технології. Морфологія мережі найкращим
чином пристосована до зростаючої складності взаємодій та непередбачуваних форм і способів розвитку, коли вдається
поєднати структуроване і неструктуроване.
- Інформаційно-технологічна парадигма ґрунтується на гнучкості. Організації та інститути можна змінювати шляхом
перегрупування їх компонентів. Ця особливість може бути як корисною, так і нести в собі репресивну тенденцію.
- Конвергенція конкретних технологій у єдину високоінтегровану систему. Так, мікроелектроніка, телекомунікації, оптична
електроніка і комп’ютери інтегровані тепер в інформаційних системах.
Всеохоплюваність, складність і мережевий характер є вирішальними якостями інформаційно-технологічної парадигми.
 
Джерело:
Фірсова О. Д. Інформаційні технології як фактор соціальної трансформації суспільства / О. Д. Фірсова. // Державне
управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_9_9.
«Всеохоплюваність, складність і мережевий характер є вирішальними якостями інформаційно-технологічної парадигми.
Нині в центрі уваги не знання та інформація, але “застосування таких знань та інформації для генерування знань та
пристроїв, що обробляють інформацію і здійснюють комунікацію, у кумулятивній петлі зворотного зв’язку між інновацією
і напрямками використання інновацій”.
М.Кастельс зазначає, що спроможність чи неспроможність суспільства керувати технологією, особливо стратегічними
технологіями, значною мірою формує долю суспільства, хоча “технологія per se не детермінує історичну еволюцію та
соціальні зміни, технологія (чи її відсутність) втілює здатність суспільства трансформувати себе і визначає напрямки, на
яких суспільство (завжди через конфліктний процес) вирішує застосувати свій технологічний потенціал”. Досліджуючи
взаємозв’язки між технологією і суспільством автор праці “Інформаційна епоха” зауважує, що необхідно пам’ятати про
роль держави як вирішальний фактор, що гальмує чи прискорює технологічну інновацію.
Д.Тапскотт, вивчаючи можливості реалізації нового типу суспільства (у його розумінні — електронно-цифрового), виділяє
дванадцять ознак, об’єднаних спільною ефективною концепцією інформатизації: орієнтація на знання; цифрова форма
представлення об’єкта; віртуальна природа; молекулярна структура; інтеграція, міжмережева взаємодія; вивільнення від
посередників; конвергенція; інноваційна природа; трансформація відносин виробник-споживач; динамізм; глобальні
масштаби; наявність суперечностей. Сенс нового суспільства, на думку Д. Тапскотта, полягає “у боротьбі за майбутнє,
здатності створювати нові товари і послуги, можливості перетворювати підприємства у нові структури, які вчора ніхто й не
уявляв, а завтра вже й думати забуде”».
 
Джерело:
Фірсова О. Д. Інформаційні технології як фактор соціальної трансформації суспільства / О. Д. Фірсова. // Державне
управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_9_9.
Одним із найбільш важливих для окремої людини, суспільства та держави видів інформації є масова
інформація. За ст. 20 Закону України «Про інформацію», масова інформація визначається як публічно
поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.
Головним критерієм розмежування цього виду інформації й інших видів є критерій публічної
поширюваності, який означає масове розповсюдження цієї інформації для відносно великого,
невизначеного кола осіб. Адже споживачем масової інформації як інформаційного продукту може стати
будь-яка зацікавлена особа.
Законом України «Про інформацію» (далі – Закон) у ст. 22 визначено, що засоби масової інформації –
засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Необхідно зауважити, що на законодавчому рівні не дається визначення поняття «друкована
інформація», що відразу спричиняє відсутність критерію розмежування даного поняття від поняття
«аудіовізуальна інформація». Саме тому варто законодавчо передбачити зміст поняття «друкована
інформація», що сприятиме формуванню належного теоретико-методологічного підходу до
класифікації ЗМІ
 
Джерело:
Каплій О. В. Класифікація засобів масової інформації : конституційно-правові питання / Актуальні
проблеми політики : зб. наук. пр. - Одеса : Фенікс, 2013. - Вип. 50. - 35–46. URL:
http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/3158
Для того, щоб окреслити інформацію у правовому контексті, ми повинні виділити такі юридично значимі ознаки, які
зумовлюють специфіку інформації як об’єкта правового регулювання. До таких ознак найчастіше відносять:
- нематеріальний характер (“самостійність відносно носія”, тобто цінність інформації полягає в її суті, а не в
матеріальному носії, на якому вона зафіксована);
- суб‘єктивний характер (“інформація виникає в результаті діяльності суб‘єкта, який наділений свідомістю”, тобто вона є
результатом інтелектуальної діяльності);
- необхідність об‘єктивації для включення у правовий обіг;
- кількісна визначеність;
- неспоживчість, можливість багаторазового використання;
- зберігання інформації у суб‘єкта, який її передає;
- здатність до відтворення, копіювання, збереження і накопичення.
Отже, інформація – це об’єкт багатофункціональний. Вона створюється й застосовується в усіх сферах діяльності і
забезпечує виконання багатоманітних функцій і завдань, що постають перед найрізноманітнішими суб’єктами –
органами державної влади, місцевого самоврядування, перед фізичними і юридичними особами, іншими соціальними
утвореннями. Саме тому Закон України “Про інформацію” від 02.10.1992 р. розуміє інформацію як “документовані або
публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному
середовищі. Проте, таке визначення потребує суттєвого уточнення.
 
Джерело:
Демкова М., Фігель М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання. URL:
https://www.oa.edu.ua
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (стаття 28
Закону України “Про інформацію”). Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну. До
таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом
таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Порядок обігу таємної інформації та її захист
визначається відповідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених цим Законом (стаття 30
Закону “Про інформацію”).
Оскільки ст. 21 Закону “Про інформацію” передбачає, що джерела і порядок одержання, використання, поширення та
зберігання офіційної інформації державних органів всіх рівнів визначаються актами законодавства про ці органи, то
можна очікувати, що вони можуть бути відображені у відповідних законах, наприклад, Законах “Про міліцію” (1990 р.)
або “Про службу безпеки України” (1992 р.). Наприклад, ст. 3 Закону України “Про міліцію” забороняє розголошення
відомостей, які становлять службову таємницю, а ст. 7 Закону “Про Службу безпеки України” – військову, службову,
комерційну таємниці, проте визначення цих термінів у законі немає. Тому, можливо, віднесення інформації до категорії
таємної визначається та регулюється внутрішньовідомчими актами та інструкціями, і підставою до їх створення може
бути лише ст. 37 Закону “Про інформацію”, яка містить загальні положення про інформацію, яка не підлягає
розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Відомо, що не всі внутрішньовідомчі акти
публікуються в офіційних виданнях, і, таким чином, державні органи стають подібними до власників інформації, які на
власний розсуд приймають рішення про надання або відмову у наданні інформації.
 
Джерело:
Демкова М., Фігель М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання. URL:
https://www.oa.edu.ua
У сучасних західних демократіях політико-правовий спосіб регулювання відносин між державними
структурами і мас медіа втілюється, перш за все, у законодавчому встановленні і реальному
забезпеченні права громадянина на інформацію. Це забезпечує стале функціонування механізму
практичної реалізації конституційного права на свободу одержання інформації.
Нормативною базою подібного механізму є законодавчо закріплені чіткі правила, умови та порядок
одержання громадянами та інституціональними структурами суспільства інформації в органах
державної влади і місцевого самоврядування, від інших державних і недержавних юридичних осіб,
а також прямий доступ до усього спектру інформаційних ресурсів.
 
Джерело:
Чабан А. Вплив держави на інформаційну діяльність засобів масової інформації. Епістемологічні
дослідження в філософії, соціальних і політичних науках, 37(3), 61-67. URL:
https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/898
Література
 
 Демкова М., Фігель М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання. URL: https://www.oa.edu.ua
 Іванов В. Масова комунікація: монографія. Київ. 2013. 902 с. URL: https://www.mic.org.ru/phocadownload/ivanovvf.pdf
 Іванов В. Основні теорії масової комунікації і журналістики: Навчальний посібник / За науковою редакцією В. В. Різуна — К.: Центр Вільної Преси, 2010. — 258
с. URL: https://studfile.net/preview/5111604/
 Каплій О. В. Класифікація засобів масової інформації : конституційно-правові питання / Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. - Одеса : Фенікс, 2013. - Вип.
50. - 35–46. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/3158
 Квіт С. Масові комунікації. Київ.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2018. 352 с. URL:
http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1090/Kvit_%20ass%20Communications.pdf;jsessionid=2D01AB03F6E7AB9B79E8794AEC069D7B?sequence=1
 Король І. В. Маркетинові комунікації: навчально-методичний посібник. Умань, 2017. 151 с. URL: https://dut.edu.ua/uploads/l_1989_11431907.pdf
 Муравська (Якубівська) Ю. Є. Інформаційна безпека суспільства: концептуальний аналіз / Ю. Є. Муравська (Якубівська) // Економіка та суспільство. - № 9. –
Мукачево : Мукачівський державний університет, 2017. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/19378
 Різун В. В. Теорія масової комунікації. Київ: Видавничий центр “Просвіта”, 2008. 260 с. URL:
https://www.researchgate.net/publication/308796925_Teoria_masovoi_komunikacii
 Тверезовська Н. Т. Становлення і розвиток інформаційних технологій / Н. Т. Тверезовська, О. Б. Борисюк // Вісн. Чернігівського нац. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. –
2012. – Вип. 100. URL: http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7345
 Фірсова О. Д. Інформаційні технології як фактор соціальної трансформації суспільства / О. Д. Фірсова. // Державне управління: удосконалення та розвиток. -
2013. - № 9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_9_9
 Холод О. М. Комунікаційні технології : підручник. – К. : КиМУ, 2011. – 313 с. URL:
http://lib.pnu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/2881/1/%D0%9F%D0%86%D0%94%D0%A0%D0%A3%D0%A7%D0%9D%D0%98%D0%9A%20-%20%D0%A5%D0
%9E%D0%9B%D0%9E%D0%94%20%D0%9E.%20%D0%9C.%20%D0%9A%D0%BE%D0%BC.%20%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD.%20-%202011.pdf
 Чабан А. Вплив держави на інформаційну діяльність засобів масової інформації. Епістемологічні дослідження в філософії, соціальних і політичних науках, 37(3),
61-67. URL: https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/898