МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

ФАКУЛЬТЕТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА КІБЕРБЕЗПЕКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Практична робота 9

з дисципліни: «Основи національної безпеки»

на тему: «Інформаційна безпека України»

Виконала:

студентка групи Б19-1

Брила К.С.

Перевірила:

Каткова Т.І.

Дніпро

2020
 Брила Каріна Б19-1

ЗМІСТ

1. Поняття та зміст інформаційної безпеки України................................................3

2. Національні інтереси України в інформаційній сфері.........................................6
3. Сучасні загрози національній безпеці України в інформаційній сфері..............9
4. Державна політика національної безпеки України в інформаційній сфері.....10
5. Зміст та призначення системи забезпечення інформаційної безпеки...............15
6. Перспективи щодо посилення інформаційної безпеки в Україні......................20
Висновок.....................................................................................................................23
Список використаних джерел...................................................................................25

2
 Брила Каріна Б19-1

1. Поняття та зміст інформаційної безпеки України

Характерною ознакою сучасного етапу економічного та науково-технічного

прогресу є стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх якнайширше
використання як у повсякденному житті, так і управлінні державою. Інформація
і інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства та
слугують новими джерелами національної могутності. Становлення
інформаційного суспільства радикально змінює політичну, екологічну та
соціальну сфери життєдіяльності людства. У цих умовах формування
інформаційного суспільства змінює предмет праці на інформацію і знання. У
свою чергу основою глобалізації стають інтеграція інформаційних систем
різних держав до єдиної загальносвітової інформаційної системи, формування
єдиного інформаційного простору, створення глобальних інформаційно-
телекомунікаційних тенет, інтенсивне впровадження нових інформаційних
технологій в усі галузі суспільного життя, включаючи і державне управління.

Глобальний процес інформатизації суспільства охопив практично всі країни

світу і нині є стрижнем науково-технічного і соціально-економічного розвитку.

Інформатизація становить собою організаційний соціально-економічний і

науково-технічний процес створення оптимальних умов для всебічного
задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян суспільства,
органів державної влади й управління на основі формування і використання
інформаційних ресурсів і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів
і інформаційних технологій із використанням обчислювальної і комунікаційної
техніки.

Основними завданнями інформатизації є:

• всебічне інформаційне забезпечення потреб суб'єктів інформаційних відносин;

3
 Брила Каріна Б19-1

• створення єдиного безпечного інформаційного простору;

• створення, впровадження і використання інформаційних систем,

інформаційних технологій і інформаційних продуктів загального значення;

• підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації у сфері інформатизації.

Аналіз інформаційної безпеки передбачає розгляд сукупності таких

об'єктивних чинників:

• потреб громадян, суспільства і держави і світового співтовариства;

• уразливість індивідів, суспільства і держави від цифрових технологій;

• наявність широкого кола загроз і небезпек, якими має управляти система

забезпечення інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека є складовим компонентом загальної проблеми

інформаційного забезпечення людини, держави і суспільства. Вона орієнтована
на захист значимих або вже згаданих суб'єктів інформаційних ресурсів,
законних інтересів. Зміст поняття "інформаційна безпека" розкривається у
практичній діяльності, наукових дослідженнях, а також нормативно-правових
документах.

У цілому ж інформаційна безпека покликана забезпечити реалізацію

національних інтересів за допомогою усього арсеналу засобів, що є в її
розпорядженні. Отже, інформаційна безпека являє собою одне з найважливіших
понять у науці і різних сферах людської діяльності. Сутність і комплексність
цього поняття виявляється характером сучасного інформаційного суспільства.

Базовою характеристикою інформаційної безпеки слід вважати імовірність

появи загрози підвищеного ризику реалізації загрози або небезпеки для
індивіда, суспільства та держави.

4
 Брила Каріна Б19-1

Критерієм ефективності забезпечення інформаційної безпеки є високий

рівень безпеки при мінімумі відповідних затрат.

Значимість інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному світі дає

підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і
пріоритетних завдань політики національної безпеки.

Національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних

цінностей. Отже, інтереси інформаційної безпеки витікають із таких цінностей,
як права людини, свобода, економічне процвітання. Саме тому головним
інтересом для України є її виживання як вільної незалежної нації при
збереженні фундаментальних цінностей і інститутів безпеки.

Інформаційна безпека виступає як характеристика стабільного, стійкого

стану системи, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек
зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування. Відтак
інформаційна безпека може описуватися за допомогою терміну "гомеостазис".

До характеристик, за допомогою яких можна описати дану систему,

належать:

• доступність – можливість за прийнятний час отримати шукану інформаційну

послугу будь-яким суб'єктом виконавчої влади;

• цілісність – актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від

руйнування і несанкціонованої зміни;

• конфіденційність – захист від несанкціонованого ознайомлення.

Сутність і зміст інформаційної безпеки проявляються по-особливому на

кожному з рівнів державного управління, зокрема на:

• стратегічному – Кабінет Міністрів України;

5
 Брила Каріна Б19-1

• тактичному – центральні органи виконавчої влади;

• оперативному – місцеві органи виконавчої влади, провідне місце серед яких

посідають місцеві державні адміністрації.

Таким чином можна говорити і про прояви інформаційної безпеки у самому

процесі її забезпечення. Можна виділити наступні рівні:

• нормативно-правовий – закони, нормативно-правові акти тощо;

• адміністративний – дії загального характеру, які вживаються органами

державного управління;

• процедурний – конкретні процедури забезпечення інформаційної безпеки;

• програмно-технічний – конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної

безпеки.

Для розкриття сутності та змісту інформаційної безпеки важливим є зв'язок

останньої із політикою держави. Складовою частиною політики держави як
регулятора суспільних відносин відповідно до гуманістичних начал є обов'язок
забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави.

Інформаційна безпека як одна з характеристик стійкого розвитку виступає в

якості базової цінності держави. Водночас, ціннісні орієнтації, що ґрунтуються
на уявленнях про інформаційну безпеку у різних суспільних груп і окремих
осіб, почасти не співпадають. Саме у цьому знаходить свій безпосередній вираз
вплив держави, яка за допомогою системи методів виражає загальні цінності у
сфері інформаційної безпеки.

2. Національні інтереси України в інформаційній сфері

Національними інтересами України в інформаційній сфері є:

1) життєво важливі інтереси особи:

6
 Брила Каріна Б19-1

забезпечення конституційних прав і свобод людини на збирання, зберігання,

використання та поширення інформації;

забезпечення конституційних прав людини на захист приватного життя;

захищеність від руйнівних інформаційно-психологічних впливів;

2) життєво важливі інтереси суспільства і держави:

захист українського суспільства від агресивного впливу деструктивної

пропаганди, передусім з боку Російської Федерації;

захист українського суспільства від агресивного інформаційного впливу

Російської Федерації, спрямованого на пропаганду війни, розпалювання
національної і релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким
шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

всебічне задоволення потреб громадян, підприємств, установ і організацій усіх

форм власності у доступі до достовірної та об'єктивної інформації;

забезпечення вільного обігу інформації, крім випадків, передбачених законом;

розвиток та захист національної інформаційної інфраструктури;

збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей

Українського народу;

забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх

сферах суспільного життя на всій території України;

вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин та сприяння

вивченню мов міжнародного спілкування;

7
 Брила Каріна Б19-1

зміцнення інформаційних зв'язків з українською діаспорою, сприяння

збереженню її етнокультурної ідентичності;

розвиток медіа-культури суспільства та соціально відповідального медіа-

середовища;

формування ефективної правової системи захисту особи, суспільства та держави

від деструктивних пропагандистських впливів;

створення з урахуванням норм міжнародного права системи і механізмів

захисту від негативних зовнішніх інформаційно-психологічних впливів,
передусім пропаганди;

розвиток інформаційного суспільства, зокрема його технологічної

інфраструктури;

безпечне функціонування і розвиток національного інформаційного простору та

його інтеграція у європейський і світовий інформаційний простір;

розвиток системи стратегічних комунікацій України;

ефективна взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського

суспільства під час формування, реалізації державної політики в інформаційній
сфері;

забезпечення розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та

інформаційних ресурсів України;

захищеність державної таємниці та іншої інформації, вимоги щодо захисту якої

встановлені законом;

формування позитивного іміджу України у світі, донесення оперативної,

достовірної і об'єктивної інформації про події в Україні до міжнародної
спільноти;

8
 Брила Каріна Б19-1

розбудова системи іномовлення України та забезпечення наявності

іншомовного українського каналу в кабельних мережах та у супутниковому
мовленні за межами України.

3. Сучасні загрози національній безпеці України в інформаційній

сфері

Актуальними загрозами національним інтересам та національній безпеці

України в інформаційній сфері є:

здійснення спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив

обороноздатності, деморалізацію особового складу Збройних Сил України та
інших військових формувань, провокування екстремістських проявів,
підживлення панічних настроїв, загострення і дестабілізація суспільно-
політичної та соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і
міжконфесійних конфліктів в Україні;

проведення державою-агресором спеціальних інформаційних операцій в інших

державах з метою створення негативного іміджу України у світі;

інформаційна експансія держави-агресора та контрольованих нею структур,

зокрема шляхом розширення власної інформаційної інфраструктури на
території України та в інших державах;

інформаційне домінування держави-агресора на тимчасово окупованих

територіях;

недостатня розвиненість національної інформаційної інфраструктури, що

обмежує можливості України ефективно протидіяти інформаційній агресії та
проактивно діяти в інформаційній сфері для реалізації національних інтересів
України;

9
 Брила Каріна Б19-1

неефективність державної інформаційної політики, недосконалість

законодавства стосовно регулювання суспільних відносин в інформаційній
сфері, невизначеність стратегічного наративу, недостатній рівень медіа-
культури суспільства;

поширення закликів до радикальних дій, пропаганда ізоляціоністських та

автономістських концепцій співіснування регіонів в Україні.

4. Державна політика національної безпеки України в

інформаційній сфері

Пріоритетами державної політики в інформаційній сфері мають бути:

1) щодо забезпечення інформаційної безпеки:

створення інтегрованої системи оцінки інформаційних загроз та оперативного

реагування на них;

удосконалення повноважень державних регуляторних органів, які здійснюють

діяльність щодо інформаційного простору держави, з метою досягнення
адекватного рівня спроможності держави відповідати реальним та потенційним
загрозам національним інтересам України в інформаційній сфері;

законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та

видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента
мережі Інтернет, інформації, яка загрожує життю, здоров'ю громадян України,
пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну конституційного
ладу насильницьким шляхом або порушення територіальної цілісності України,
загрожує державному суверенітету, пропагує комуністичний та/або націонал-
соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їхню символіку;

визначення механізмів регулювання роботи підприємств телекомунікацій,

поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів
10
 Брила Каріна Б19-1

та інших підприємств, установ, організацій, закладів культури та засобів

масової інформації, а також використання місцевих радіостанцій, телевізійних
центрів та друкарень для військових потреб і проведення роз'яснювальної
роботи серед військ та населення; заборони роботи приймально-передавальних
радіостанцій особистого та колективного користування і передачі інформації
через комп'ютерні мережі в умовах запровадження правового режиму воєнного
стану;

оптимізація законодавчих механізмів реалізації зобов'язань України в межах

Європейської конвенції про транскордонне телебачення щодо держав, які не є
підписантами зазначеної Конвенції;

створення і розвиток структур, що відповідають за інформаційно-психологічну

безпеку, насамперед у Збройних Силах України, з урахуванням практики
держав - членів НАТО;

розвиток і захист технологічної інфраструктури забезпечення інформаційної

безпеки України;

забезпечення повного покриття території України цифровим мовленням,

насамперед у прикордонних районах, а також тимчасово окупованих територій;

розвиток цифрового мовлення, унеможливлення впливу на його інфраструктуру

суб'єктів, що пов'язані з державою-агресором;

побудова дієвої та ефективної системи стратегічних комунікацій;

розвиток механізмів взаємодії держави та інститутів громадянського

суспільства щодо протидії інформаційній агресії проти України;

боротьба з дезінформацією та деструктивною пропагандою з боку Російської

Федерації;

11
 Брила Каріна Б19-1

посилення спроможностей сектору безпеки і оборони щодо протидії

спеціальним інформаційним операціям, спрямованим на зміну конституційного
ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної
цілісності, підрив обороноздатності України, деморалізацію особового складу
Збройних Сил України та інших військових формувань, загострення суспільно-
політичної ситуації;

виявлення та притягнення до відповідальності згідно із законодавством

суб'єктів українського інформаційного простору, що створені та/або
використовуються державою-агресором для ведення інформаційної війни проти
України, та унеможливлення їхньої підривної діяльності;

унеможливлення вільного обігу інформаційної продукції (друкованої та

електронної), насамперед походженням з території держави-агресора, що
містить пропаганду війни, національної і релігійної ворожнечі, зміни
конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і
територіальної цілісності України, провокує масові заворушення;

проведення розвідувальними органами України акцій сприяння реалізації та

захисту національних інтересів України в інформаційній сфері, протидії
зовнішнім загрозам інформаційній безпеці держави за межами України;

недопущення використання інформаційного простору держави в деструктивних

цілях або для дій, що спрямовані на дискредитацію України на міжнародному
рівні;

2) щодо забезпечення захисту і розвитку інформаційного простору України, а

також конституційного права громадян на інформацію:

12
 Брила Каріна Б19-1

стимулювання розвитку національного виробництва текстового і

аудіовізуального контенту, зокрема шляхом створення системи квотування та
проведення цільових конкурсів на надання грантів;

забезпечення функціонування Суспільного телебачення і радіомовлення

України, у тому числі його належного фінансування;

створення системи мовлення територіальних громад, яка сприятиме

розширенню комунікативних можливостей та зниженню конфліктності
всередині громад;

підтримка вітчизняної книговидавничої справи, зокрема перекладів іноземних

творів, забезпечення ними навчальних закладів і бібліотек;

розвиток правових інструментів захисту прав людини і громадянина на вільний

доступ до інформації, її поширення, оброблення, зберігання та захист;

комплексна підтримка розвитку механізмів саморегуляції засобів масової

інформації на засадах соціальної відповідальності;

підвищення медіа-грамотності суспільства, сприяння підготовці професійних

кадрів для медіа-сфери з високим рівнем компетентності;

удосконалення законодавчого регулювання інформаційної сфери відповідно до

актуальних загроз національній безпеці;

задоволення потреб населення тимчасово окупованих територій в об'єктивній,

оперативній і достовірній інформації;

повне покриття території України цифровим та інтернет-мовленням замість

аналогового і надання рівних можливостей доступу кожному громадянину до
інформаційних ресурсів мережі Інтернет;

13
 Брила Каріна Б19-1

формування системи державної підтримки виробництва вітчизняного

аудіовізуального продукту;

пропагування, у тому числі через аудіовізуальні засоби, зокрема соціальну

рекламу, основних етапів і досвіду державотворення, цінностей свободи,
демократії, патріотизму, національної єдності, захисту України від зовнішніх і
внутрішніх загроз;

3) щодо відкритості та прозорості держави перед громадянами:

розвиток механізмів електронного урядування;

сприяння розвитку можливостей доступу та використання публічної інформації

у формі відкритих даних;

інформування громадян України про діяльність органів державної влади,

налагодження ефективної співпраці зазначених органів із засобами масової
інформації та журналістами;

проведення реформи урядових комунікацій;

розвиток сервісів, спрямованих на більш масштабне та ефективне залучення

громадськості до прийняття рішень органами державної влади та органами
місцевого самоврядування;

сприяння формуванню культури суспільної дискусії;

4) щодо формування позитивного міжнародного іміджу України:

ґрунтовне реформування системи представлення інформації про Україну на

міжнародній арені;

розвиток публічної дипломатії, у тому числі культурної та цифрової;

14
 Брила Каріна Б19-1

активізація скоординованої інформаційної роботи закордонних дипломатичних

установ України;

сприяння поширенню та розвитку системи іномовлення України;

створення та забезпечення функціонування правового механізму взаємодії

державних органів з інститутами громадянського суспільства з метою
інформаційної підтримки комерційної, гуманітарної, просвітницької, культурної
та іншої діяльності таких інститутів за межами України;

постійний моніторинг пропаганди держави-агресора, розроблення та

оперативна реалізація адекватних заходів протидії;

недопущення використання міжнародного інформаційного простору в

деструктивних цілях або для дій, що спрямовані на дискредитацію України на
міжнародному рівні;

реформування системи взаємовідносин з українською діаспорою шляхом

забезпечення більш тісної співпраці та проведення ефективних заходів, зокрема
в рамках комунікацій «від людини до людини»;

участь у міжнародних культурних заходах з метою представлення національної

культури та ідентичності;

запровадження міжнародних культурних фестивалів в Україні з метою

популяризації української культури та розвитку комунікацій «від людини до
людини».

5. Зміст та призначення системи забезпечення інформаційної

безпеки України

Система забезпечення інформаційної безпеки України (СЗІБ) створюється і

розвивається відповідно до Конституції України та інших нормативно-правових

15
 Брила Каріна Б19-1

актів, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері. Основу даної

системи складають органи, сили та засоби забезпечення інформаційної безпеки,
які вживають систему адміністративно-правових, інформаційно-аналітичних,
організаційно-управлінських, та інших заходів, спрямованих на забезпечення
стійкого функціонування системи державного управління.

Метою забезпечення інформаційної безпеки є створення нормальних умов

функціонування конкретного органу державного управління, а також
проведення моніторингу стану інформаційної безпеки для розроблення
оптимальної моделі функціонування системи забезпечення інформаційної
безпеки.

Об'єктами системи забезпечення інформаційної безпеки України є:

 інтереси органів державного управління в інформаційній сфері;

 система органів державного управління, а також їх компетентні особи і
відносини між ними (суспільні відносини в інформаційній сфері);
 власне система забезпечення інформаційної безпеки України.

Головним завданням системи забезпечення інформаційної безпеки України є

створення умов для організації управління системою інформаційної безпеки.

До основних завдань системи забезпечення інформаційної безпеки належать:

- створення умов для забезпечення інформаційного суверенітету України;

- участь у вдосконаленні державного регулювання розвитку інформаційної

сфери шляхом створення нормативно-правових та економічних передумов для
розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів,
впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та
світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;

16
 Брила Каріна Б19-1

- створення умов для активного залучення засобів масової інформації до

боротьби з корупцією, зловживанням службовим становищем, іншими
явищами, які загрожують національній безпеці України;

- забезпечення неухильного дотримання конституційного права громадян на

свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у
діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і
переслідування журналістів за політичні позиції;

- вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного

простору та протидії монополізації інформаційної сфери України;

- забезпечення інформаційної безпеки усіх складових елементів системи

державного управління;

- забезпечення інформаційно-аналітичного потенціалу країни;

- реалізація державної політики інформаційної безпеки;

- ведення активної розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-

розшукової діяльності з метою забезпечення інформаційної безпеки для
відпрацювання стратегічних, тактичних і оперативних рішень у сфері
державного управління інформаційною безпекою та вироблення механізмів їх
реалізації;

- виявлення, попередження і припинення розвідувальної та іншої, спрямованої

на нанесення шкоди інформаційній безпеці України, діяльності спеціальних
служб, а також окремих осіб чи організацій;

- виявлення, попередження і припинення інформаційного тероризму та іншої

діяльності, спрямованої на підрив функціонування системи державного
управління;
17
 Брила Каріна Б19-1

- моніторинг (спостереження, оцінка і прогноз) стану інформаційної безпеки у

зв'язку із впливом загроз та небезпек як зсередини, так і ззовні системи
державного управління;

- протидія технічному проникненню до інформаційних системи органів

державного управління з метою вчинення злочинів, проведення диверсійно-
терористичної та розвідувальної діяльності;

- запобігання можливої протиправної та іншої негативної діяльності суб'єктів

системи забезпечення національної безпеки зсередини системи їй на шкоду;

- забезпечення збереження державної таємниці;

- організація демократичного цивільного контролю за функціонуванням

системи органів державного управління тощо.

Під функціями системи забезпечення інформаційної безпеки ми розуміємо

здійснення суб'єктами системи забезпечення інформаційної безпеки України
діяльності зі створення умов для оптимального управління системою
інформаційної безпеки.

До основних функцій СЗІБ можна віднести:

 розроблення й прийняття політичних рішень, законодавчих і нормативно-

правових актів щодо забезпечення системи управління національними
інформаційними ресурсами та удосконалення механізмів реалізації правових
норм чинного законодавства;
 визначення і здійснення повноважень системою органів державного
управління щодо оперативного управління (володіння, розпорядження,
користування) державними інформаційними ресурсами;
 розроблення і реалізація організаційних заходів і нормативно-методичного
забезпечення відомчих і регіональних структур в сфері формування та
18
 Брила Каріна Б19-1

використання інформаційних ресурсів за умови координації діяльності

згаданих структур;
 розроблення і реалізація фінансово-економічних засад регулювання процесів
формування та використання інформаційних ресурсів;
 здійснення державної реєстрації інформаційних ресурсів, забезпечення
повноти створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на засадах
використання інформації, що виникає (створюється) у процесі діяльності
органів державного управління;
 введення технологічно та методологічно єдиних засад формування
інформаційних ресурсів за результатами діяльності органів державного
управління (крім інформаційних ресурсів, що мають відомості, віднесені до
державної таємниці та до іншої інформації з обмеженим доступом);
 забезпечення ефективного використання інформаційних ресурсів у
діяльності органів державного управління;
 оптимізація державної політики інформатизації щодо забезпечення науково-
технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов
створення та застосування інформаційних технологій, інших елементів
інформаційної інфраструктури для формування, розвитку і ефективного
використання інформаційних ресурсів та сприяння доступу уповноважених
суб'єктів управління до світових інформаційних ресурсів, глобальних
інформаційних систем;
 забезпечення функціонування ефективно діючої комплексної системи
захисту інформаційних ресурсів системи органів державного управління;
 забезпечення захисту системи державного управління від хибної,
спотвореної та недостовірної інформації;
 забезпечення розробки та застосування правових, організаційних і
економічних механізмів стосовно форм та засобів обігу інформаційних

19
 Брила Каріна Б19-1

ресурсів України (ринку інформації, інформаційних технологій, засобів

обробки інформації та інформаційних послуг);
 регулювання інформаційного співробітництва, спрямованого на
забезпечення рівноправного та взаємовигідного використання національних
інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної
державної політики наукової підтримки системи державного управління
формуванням, розвитком і використанням національних інформаційних
ресурсів;
 кадрове забезпечення функціонування системи державного управління
національними інформаційними ресурсами;
 адміністративно-правове забезпечення функціонування системи державного
управління;
 інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень у
сфері управління інформаційними ресурсами;
 контроль за встановленим порядком і правилами формування, розвитку і
використання інформаційних ресурсів;
 нагляд за додержанням законодавства в сфері формування, розвитку,
використання інформаційних ресурсів та здійснення правосуддя у сфері
суспільних інформаційних відносин.
6. Перспективи щодо посилення інформаційної безпеки в
Україні

На мою думку, враховуючи досвід найкращих світових практик,

інформаційну безпеку в Україні маємо розглядати як систему, що складається з
чотирьох компонентів: правового, технічного, комунікаційного та освітнього.

Правовий компонент повинен встановити норми та гарантувати юридичні

механізми системи захисту інформації в державі, забезпечувати відповідний

20
 Брила Каріна Б19-1

механізм попередження, реагування та розслідування будь-яких посягань на

інформаційну безпеку.

Технічний компонент має забезпечити інженерно-технічними заходами

конфіденційність, цілісність та доступність інформації.

Комунікаційний компонент – забезпечення системи моніторингу та

формування контенту у соціальних мережах;

Освітній компонент – інтегроване систематичне навчання інформаційній

безпеці у закладах освіти, а також підвищення кваліфікації для працівників
органів державної влади та місцевого самоврядування, які працюють з
інформацією.

Відштовхуючись від цих 4-х компонентів, можна виокремити необхідні

перші кроки для посилення інформаційної безпеки:

1.Виявити специфічні сегменти, що вимагають реформування у сфері

інформаційної безпеки. Наприклад, провести комплексні аудити (правовий,
технічний, комунікаційний та освітній) у сфері інформаційної безпеки у
державних органах із залученням зацікавлених суб’єктів.

2. На основі виявлених вразливостей із фахівцями у сфері інформаційної

безпеки сформувати національну стратегію інформаційної безпеки та
реалістичний план її виконання.

3. Розпочати реалізацію реформи інформаційної безпеки.

Відповідно до вищенаведеного, задля вдосконалення системи інформаційної

безпеки державою повинні бути зроблені певні кроки у цьому напрямі, а саме:
здійснення підвищення фінансування та збільшення рівня технічного
забезпечення уповноважених державних органів у сфері інформаційної безпеки
держави, запровадити та інтенсифікувати існуючі програми навчання та обміну
21
 Брила Каріна Б19-1

досвідом з відповідними компетентними державними органами країн ЄС та

НАТО в сфері інформаційної безпеки, ведення уповноваженими органами та
посадовими особами переговорів щодо вирішення питання про надання Україні
допомоги в рамках міжнародних програм у галузі інформаційно-технічного
співробітництва.

Вирішення державою вищезазначених проблем значно підвищить рівень

інформаційної захищеності України та позитивно вплине на загальний рівень
стану безпеки.

22
 Брила Каріна Б19-1

Висновок
Найбільш важливими напрямами діяльності у галузі інформаційної безпеки є
всебічна оцінка загроз і небезпек, національної уразливості, ідентифікація
критичної інфраструктури. У процесі забезпечення інформаційної безпеки
важливо розуміти характер, природу, сутність і зміст загроз та небезпек, вміти
своєчасно ідентифікувати джерело загрози.

Дії, пов'язані із забезпеченням інформаційної безпеки, мають включати:

• спостереження, аналіз, оцінку і прогноз загроз та небезпек, критичної

інфраструктури, ступеню національної уразливості;

• відпрацювання стратегії і тактики, планування попередження нападу,

укріплення потенційних зв'язків, вирівнювання ресурсів забезпечення
інформаційної безпеки;

• відбір сил і засобів протидії, нейтралізації, недопущення нападу, мінімізації

шкоди від нападу;

• дії із забезпечення інформаційної безпеки;

• управління наслідками інциденту (кібератаки, інформаційні операції,

інформаційні війни).

Потребують подальшого вирішення питання щодо розробки комплексу

інформаційних стандартів із урахуванням забезпечення інформаційної безпеки,
розвиток системи сертифікації інформаційних продуктів, систем і послуг,

23
 Брила Каріна Б19-1

створення системи ліцензування діяльності організацій по окремих напрямах

формування єдиного інформаційного простору України.

Усе це уможливлюється із розробленням і прийняттям Концепції

національної безпеки України і відповідно Доктрини інформаційної безпеки як
керівного документу для усіх законодавчих актів, що регулюють суспільні
відносини в сфері забезпечення інформаційної безпеки.

24
 Брила Каріна Б19-1

Список використаних джерел

1. https://drive.google.com/drive/u/1/folders/1Vb2emYpmllhzKkPm0sCq7jbNAHIe
RMmP – Конспект лекцій з дисципліни "Основи національної безпеки".
2. http://politics.ellib.org.ua/pages-cat-154.html – Національна безпека України:
Навчальний посібник.
3. https://ips.ligazakon.net/document/view/f970003?an=1&ed=2000_12_21 –
Постанова Верховної Ради України Про Концепцію (основи державної
політики) національної безпеки України (із змінами і доповненнями,
внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року N 2171-III).
4. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text – Закон України про
національну безпеку України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 31,
ст. 241).
5. https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037 – Указ Президента
України №392/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони
України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки
України».
6. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017#Text – Про рішення Ради
національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про
Доктрину інформаційної безпеки України».

25