Доктрина Державної1 інформаційної політики України

І. Загальні положення

1. Актуальність створення принципово нової Доктрини Державної інформаційної політики

України (далі – Доктрина) обумовлена новітніми викликами та загрозами в сфері інформаційного
простору, що постали перед громадянами України, Українським суспільством2 і державою. Однією з
найбільших загроз є інформаційна складова збройної агресії Російської Федерації проти України, що
має на меті дестабілізувати нашу державу та вплинути на її цивілізаційний вибір 3.

2. Державна інформаційна політика України є інструментом управління системою органів

державної влади, на які покладено завдання забезпечувати інформаційну безпеку, працювати з
ризиками і можливостями новітніх викликів у інформаційній сфері, розпоряджатися власними
інформаційними ресурсами, формувати інфраструктуру національного інформаційного простору,
створювати умови для його інтегрування у світовий інформаційний простір, формувати державну
позицію щодо важливих суспільно-політичних питань, налагоджувати комунікаційний процес між
органами державної влади та споживачами інформації як всередині держави, так і за її межами. Ця
політика втілюється із дотриманням гарантованих Конституцією і законами України принципів
свободи слова, права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

В нових умовах державна інформаційна політика спрямована, в першу чергу, на посилення ролі
громадянина України як суб’єкта забезпечення інформаційної безпеки, шляхом свідомої реалізації
ним своїх громадянських прав і обов’язків, через обізнаність про загрози в інформаційному просторі
(медіаграмотність) та активне ставлення до сприйняття будь-яких відомостей, що розповсюджуються
в інформаційному просторі (критичне мислення).

Державна інформаційна політика спрямована на формування умов та всебічне сприяння розвитку

інформаційного суспільства в Україні4.

Реалізація виключного права5 України відповідно до Конституції і законодавства України та норм

міжнародного права самостійно і незалежно з додержанням балансу інтересів особи, суспільства і
держави визначати й здійснювати внутрішні й геополітичні6 національні інтереси в інформаційній
сфері, та гарантувати інформаційну безпеку держави.

1
Саме так Ви сформулювали у пункті 2.
2
Оскільки це буде все таки юридичний документ (указ), українське суспільство варто видалити – є лише
громадяни, є об’єднання громадян (в тому числі, партії) і є держава (органи державної влади).
3
Це «лірика», можна зняти. Нас не стільки цікавить, що там має на меті РФ. Виглядає так, ніби збройної агресії
мало і її треба «обґрунтувати» зловісними намірами РФ. Збройна агресія – сама по собі достатній доказ
ставлення іншої держави.
4
На мій погляд це перше речення і все що йде нижче про «виключне право України» - непов’язано. Треба або
окремо написати, або викреслити. Тим більше, що нижче повторення того, що сказано у п.2.
5
Сумнівний термін
6
Краще вже зовнішні.
3. Метою державної інформаційної політики України є втілення7 визначення принципів,
пріоритетних завдань та основних напрямів діяльності державних органів,а також всебічне залучення
і сприяння активній участі недержавних організацій та громадянського суспільства в забезпеченні
сталого розвитку інформаційного простору України та захисті і забезпеченніінтересів громадянина і
суспільства в інформаційній сфері.

Таким чином, виважена та ефективна8 державна інформаційна політика має бути запорукою
реалізації конституційних прав та інтересів громадян в інформаційній сфері, шляхом реалізації
органами державної влади представницьких функцій в інформаційному просторі в умовах
дотримання загальнолюдських цінностей та принципів демократичного суспільства.

Зауваження: п.3 найслабший. З тексту не зрозуміло, що буде результатом політики (яка мета має бути
досягнута:

- «всебічне залучення і сприяння активній участі…» - це інструмент, дія, а не результат

- «забезпеченні сталого розвитку…» - теж не може бути результатом

- «захисті і забезпеченніінтересів громадянина і суспільства в інформаційній сфері» - може

бути, але описано дуже широкого і розмито

Пропозиція: взагалі, мету ми знаємо, коли пишемо про актуальність. У вашому тексті це «новітні
виклики» (але які? У нас з Вами можуть бути різні уявлення про це, не кажучи про ще більш
стороннього глядача) і «агресія Росії»

Відповідно, робочий варіант мети – це захист інформаційного простору України від агресії РФ,
нейтралізація наслідків (усунення шкоди) цієї агресії, попередження агресивних дій у майбутньому,
формування системи захисту від новітніх загроз у інформаційній сфері, сприяння побудові відкритого
інформаційного суспільства

ІІ. Принципи (основні засади) здійснення інформаційної політики України

4. Основними принципами забезпечення інформаційної політики України є:

 верховенство права;
 свобода думки і слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань;
 свобода збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію;
 пріоритетність захисту прав і свобод людини і громадянина в інформаційній сфері;
 обмеження доступу до інформації виключно на підставах, визначених Конституцією і
законами9;
 взаємодія та відповідальність державних і недержавних суб’єктів забезпечення
інформаційної безпеки;
 приведення законодавства про інформацію у відповідність із сучасними вимогами, його
адаптація до норм та стандартів Європейського Союзу;
 розширення присутності України у міжнародному інформаційному просторі;
 недопущення цензури, або будь-якого іншого втручання держави, органів влади чи інших
суб’єктів у діяльність засобів масової інформації, чи здійснення інших дій, які
перешкоджають провадженню журналістами професійної діяльності.

7
Політика – втілення, виконання, як завгодно, але не визначення (заняття з дефініціями для філософів).
8
Лірика, епітети.
9
Підстави вже визначені, розширювати їх не можна (ч.3 Ст.22 Конституції)
ІІІ. Пріоритетні завдання та основні напрями здійснення інформаційної
політики України

5. Пріоритетними завданнями інформаційної політики України є:

 забезпечення сталого розвитку національного інформаційного простору, який базований
на засадах неухильного дотримання прав і свобод людини та використання можливостей
інформаційного простору для розбудовидемократичного громадського суспільства,
шляхом спільного визначення та забезпечення реалізації довгострокових цілей на
засадах мультистейкхолдеризму10;
 сприяння розвитку інформаційного продукту, який підтримує збереження і захист
загальнолюдських цінностей, інтелектуальний, духовний і культурний розвиток
Українського народу,у всіх його формах та проявах;
 забезпечення умов та сприяння створенню конкурентоспроможної національної системи
виробництва інформаційної продукції, розвиненої інформаційної інфраструктури;
 забезпечення розбудови та розвитку дуальної системи11 суспільного та комерційного
мовлення на рівних конкурентних засадах, та завершення процесу роздержавлення ЗМІ;
 впровадження цифрових стандартів мовлення за програмою Женева 2015, врегулювання
правових засад та сприяння розвитку цифрового мовлення;
 запобігання процесам монополізації, картелізації та концентрації медіа власності,
створення передумов до забезпечення дієвості законодавства, щодо розкриття
фактичних власників медіа в Україні та запровадження механізмів прозорих інвестицій у
ЗМІ;
 забезпечення ефективності використання об’єктів інформаційно-комунікаційної
інфраструктури, які мають стратегічне значення для економіки та національної безпеки, з
урахуванням конвергенції засобів мовлення та зв’язку, а також розвитку новітніх
мультимедійних технологій;
 запровадження системи електронного врядування;
 державна підтримка процесів громадської комунікативної активності та залучення до
забезпечення сталого розвитку інформаційного простору недержавних організацій та
громадського сектору;
 сприяння самоорганізації журналістського середовища та сприяння оновленню та
набуттю суспільної ваги системою саморегуляції та соціальної відповідальності в
національних медіа та відображенню в цій системі професійних, громадських та
державницьких складових;
 реалізація механізмів стримувань та балансів12 між власником, топ-менеджментом 13та
журналістами (запровадження дієвих редакційних статутів), вдосконалення правового
регулювання цієї сфери;
 підтримка виробництва національного інформаційного продукту комерційними та
недержавними організаціями шляхом надання грантової підтримки на прозорих
конкурентних засадах;
 створення загальнодержавного реєстру критичних об’єктів національної інформаційної
інфраструктури незалежно від форм власності;

10
Зніміть цей термін і скажіть українською мовою, що Ви маєте не увазі. До речі, це все перекладається:
https://en.wikipedia.org/wiki/Multistakeholder_governance_model
11
Красивий, але не потрібний термін
12
противаг
13
Є українські слова. Зрештою, якщо вже строго, то є власники, а решта – наймані працівники з різними
обов’язками.
  сприяння розширенню мережі кореспондентських пунктів вітчизняних ЗМІ за кордоном;
 сприяння підготовціпрофесійних кадрів для медіасфери з високими рівнем компетенції та
конкурентоспроможності;
 розвиток системи цифрової та медіаграмотності та впровадження цієї системи в освітній
процес на усіх рівнях.

6. Основними напрямами інформаційної політики є:

 формування в Україні інформаційного суспільства з метою консолідації української
політичної нації навколо українських цінностей та української ідентичності на засадах
поваги та дотримання прав громадянина в сфері свободи слова та вільного вираження
своєї думки та з урахуванням культурних потреб національних меншин;
 створення і вдосконалення інформаційно-телекомунікаційних систем та мереж
інформації, розвиток електронного урядування;
 постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
максимально повне інформуванні громадян України, щодо діяльності органів влади усіх
рівнів та виконання своїх зобов’язань, щодо прозорості та відкритості влади, шляхом
ефективної та високопрофесійної співпраці з незалежними засобами масової інформації
та журналістами;
 здійснення ефективного управління, координації та контролю діяльності підрозділів
центральних органів виконавчої влади, які здійснюють комунікацію з громадськістю,
шляхом системного підходу до їх функціонування, навчання та підвищення кваліфікації їх
співробітників, з метою злагодженої роботи усіх органів державної влади в рамках однієї
комунікативної стратегії;
 вжиття заходів щодо створення, підтримки та правового регулювання конкурентного та
інвестиційно-привабливого середовища в сфері розвитку індустрії продукування та
поширення інформаційного продукту в Україні;
 розвиток національної інформаційної інфраструктури та інформаційного простору на
засадах надання державної підтримки вітчизняним виробникам інноваційних
інформаційних технологій, інформаційних ресурсів, продукції і послуг;
 підтримка створення, розвитку та ефективного функціонування органів саморегуляції
медіа в Україні, з метою створення професійної спільноти, що могла б здійснювати нагляд
за дотриманням професійних та етичних стандартів в сфері створення та поширення
медіа контенту, а також здійснювати розробку пропозицій, щодо більш ефективного
правового регулювання даної сфери;
 розробка і поточне вдосконалення системи інформаційного супроводу державної
політики України як всередині країни так і за її межами;
 сприяння українськимнедержавним громадським організаціям та суб'єктам
інформаційної діяльності за кордоном, які своїми діями забезпечують інформаційний
супровід державної політики України за її межами для іноземної аудиторії споживачів
медіапродукту;
 забезпечення сприянняпроцесу формування позитивного іміджу України в
національному та світовому інформаційному просторі, в тому числі шляхом подальшого
розвитку системи іномовлення;
 розширення можливостей доступу громадян до світового інформаційного простору,
зокрема до наукової і науково-технічної інформації, розвиток міжнародного науково-
технічного співробітництва щодо захисту інформації у міжнародних телекомунікаційних
системах;
 розроблення та вдосконалення методів і засобів технічного захисту інформації,
удосконалення системи охорони права інтелектуальної власності та суміжних прав;
 розвиток громадського контролю за наданням населенню в усіх регіонах України повної,
неупередженої і достатньої суспільно необхідної інформації;
  організація міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки;
 підготовка фахівців з інформаційної безпеки та здійснення інформаційно-просвітницької
діяльності серед населення щодо забезпечення інформаційної безпеки
(медіаграмотність);
 припинення та запобігання в подальшому інформаційній окупації, що визначається як
особливий стан інформаційного простору тимчасово окупованих територій України, в
рамках якого порушуються права українських громадян на інформацію та реалізацію їх
інформаційних прав і свобод, відновлення та реалізація права розпоряджатися власними
інформаційними ресурсами, забезпечувати інформаційну безпеку та здійснювати
державну інформаційну політику в повному обсязі на тимчасово окупованих територіях;
 створення та функціонування механізму та правового забезпечення взаємодії державних
органів з галузевими асоціаціями та громадськими організаціями з метою інформаційної
підтримки комерційної, гуманітарної, просвітницької, культурної та іншої діяльності таких
організацій за межами України (підтримка українських брендів).

Головна проблема розділу: на мій погляд, «пріоритетні завдання» (16) і «основні напрями» (17)
виглядають як дві групи дій, відібраних за незрозумілим принципом.

По-перше, їх забагато «Пріоритетів» має бути 1-2-3. По-друге, вони перетинаються (цього в документі
не повинно бути в принципі), включають частково чи повністю поглинають одне одного.

Тому треба впорядкувати. Може бути кілька підходів.

- галузевий (у сфері державного управління, освіти, у сфері стосунків із ЗМІ, із НДО…)

- формальний (зовнішні – внутрішні)

- в часі (короткострокові, середньострокові, довгострокові). Якщо це Доктрина, то краще такий,

бо показує певну послідовність дій.

Відповідно, мають впорядковуватися «Шляхи», хоча я радше назвав би це «Заходи». «Шляхи» це

навіть з мовною точки зору близьке до «Напрями» (куди йдемо?), а Заходи – це що «що ми для цього
робимо».

Успіхів!

ІV. Шляхи реалізації інформаційної політики України

Реалізація Доктрини здійснюється шляхом:

- розробки проекту Закону України «Про інформаційну безпеку», проекту Державної програми
розвитку інформаційного простору України та інших державних програм, а також проекту
Інформаційного кодексу України для систематизації законодавства у галузі інформації,
актуалізації та оновлення його структури, гармонізації з нормами міжнародного права;
- розробка та впровадження системи стратегічних державних комунікацій та розробка єдиної
Комунікативної стратегії центральних органів державної влади, формування на її базі
державної комунікативної політики та внесення змін до організаційно-управлінської системи
органів, на які покладено повноваження реалізовувати державну комунікативну політику для
усунення дублювання та підвищення ефективності донесення суспільно-важливої інформації
до усіх аудиторій;
- розробки в рамках державних програм чи інших нормативних документів механізмів
державної фінансової, нормативно-правової та організаційної підтримки суспільного
мовлення та іномовлення України;
- розробки методологічного апарату визначення терміну та критеріїв «національного
інформаційного продукту», з метою створення та застосування відповідних правових норм,
для забезпечення державної підтримки розвитку інформаційного простору України в рамках
закону;
- здійснення підтримки процесів саморегуляції відносин в сфері здійснення журналістами своєї
професійної діяльності, встановлення та зміцнення гарантій цієї діяльності, сприяння
визначенню професійних та етичних норм журналістської діяльності, розбудови та зміцнення
органів саморегулювання журналістів та надання їм відповідних прав (щодо здійснення
порядку акредитації журналістів; щодо несення відповідальності журналістами за порушення
законодавства, професійних чи етичних норм журналістської діяльності);
- ухвалення проекту Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих
засобів інформації»;
- здійснення нагляду за реалізацією законодавства України щодо забезпечення прозорості
відносин власності стосовно засобів масової інформації та внесення відповідних змін до
законодавства в разі необхідності забезпечення принципів прозорості і відкритості;
- удосконалення нормативно-правових актів із питань користування каналами мовлення,
ретрансляції програм, використання частотного діапазону, стандартів діяльності
телерадіоорганізацій, збалансування інтересів вітчизняних телерадіокомпаній всіх форм
власності, забезпечення прозорої процедури ліцензування їх діяльності;
- забезпечення впровадження цифрового телерадіомовлення;
- модернізації мереж поширення національного радіомовлення, оптимізації та поновлення
роботи мереж середньохвильового та короткохвильового радіомовлення зі збільшенням
загального охоплення населення України програмами в сільській місцевості, гірських районах
та населених пунктах, де найбільш зруйноване проводове мовлення;
- розробка та впровадження багаторівневої системи оповіщення громадян в разі стихійного
лиха чи надзвичайної ситуації, особливо в труднодоступній сільській місцевості, гірських
районах та віддалених населених пунктах;
- розробки та реалізації комплексної програми розвитку іномовлення та залучення бюджетних і
інвестиційних коштів для її розвитку з метоюзабезпечення трансляції програм українського
телерадіомовлення для українськомовної та російськомовної аудиторії на території інших
країн (прикордонні області, місця компактного проживання українців, україномовних чи
російськомовних осіб), а також для усіх, хто зацікавлений в споживанні українського контенту
по всьому світу;
- розбудова дієвої системи стратегічних комунікацій в межах міжнародного співробітництва
між Україною та її партнерами, в частині обміну інформаційними продуктами, навчанням та
співпраці на всіх рівнях;
- сприяння розміщенню та діяльності в Україні кореспондентських пунктів провідних засобів
масової інформації світу;
- розширення мережі кореспондентських пунктів і спеціальних кореспондентів засобів масової
інформації та інформаційних агентств за кордоном і створення належних умов для їхньої
діяльності, забезпечення розвитку системи іномовлення;
- удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації працівників інформаційної
сфери;
- запровадження інноваційних науково-дослідних програм та національних проектів з розвитку
інформаційної сфери України.
V. Прикінцеві положення

Доктрина інформаційної політики України спрямована на реалізацію усвідомлення того, що достатній

рівень сталого розвитку інформаційного простору України, який враховує обов’язок органів
державної влади виконувати свої функції щодо задоволення інтересів та потреб громадян
інформаційного характеру, в умовах суворого дотримання норм свободи слова та демократичних
цінностей стосовно вільного поширення інформації, є запорукою забезпечення національної безпеки
в інформаційній сфері в конкретних умовах даного історичного періоду.

Доктрина є основою для:

формування державної політики та комунікативної стратегії органів державної влади у інформаційній

сфері України;

розроблення проектів концепцій та законів, стратегій, цільових програм і планів дій із забезпечення
інформаційної безпеки України;

підготовки пропозицій щодо дальшого системного вдосконалення правового, методичного, науково-

технічного і організаційного забезпечення інформаційної політики України.

Положення Доктрини інформаційної політики України можуть уточнюватися і доповнюватися під час
формування і реалізації державної політики у інформаційній сфері з урахуванням змін обстановки та
умов формуваннянаціонального інформаційного простору, характеру і змісту загроз національній
безпеці України.